Постанова від 05.09.2025 по справі 760/15035/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2025 року

м. Київ

справа № 760/15035/23

провадження № 61-7524св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивачка - ОСОБА_1 ,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Трител»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Мануілова Яна Ігорівна, на рішення Солом`янського районного суду

м. Києва від 02 грудня 2024 року у складі судді Кицюк В. С., додаткове рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 23 грудня 2024 року у складі судді Кицюк В. С. та постанову Київського апеляційного суду від 19 травня 2025 року у складі колегії суддів: Лапчевської О. Ф., Березовенко Р. В., Мостової Г. І.,

Зміст заявлених позовних вимог

1. У липні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Трител» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що наказом ТОВ «Трител» від 25 серпня 1999 року №4 її прийнято з 01 вересня 1999 року на посаду провідного фахівця. З 03 березня 2008 року вона працювала на посаді головного економіста.

3. 09 червня 2023 року вона отримала поштою копію наказу ТОВ «Трител»

від 02 червня 2023 року №42/к/тр «Про звільнення ОСОБА_1 », згідно з яким її звільнено з 02 червня 2023 року у зв`язку з вчиненням прогулів 04, 05, 12, 15, 18, 19 травня 2023 року без поважних причин згідно з пунктом 4 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України. Підставою для прийняття оскаржуваного наказу зазначено акти та доповідні.

4. Посилалася на незаконність її звільнення, відсутність належного підтвердження фактів її прогулу, не вжиття відповідачем заходів щодо невідкладного з`ясування за допомогою всіх доступних засобів зв`язку із нею або з її родиною, причини та обставини її відсутності на роботі.

5. Зауважує, що її відсутність на роботі була погоджена з директором

ТОВ «Трител» та зумовлена режимом дистанційної роботи. ЇЇ змішаний режим роботи з виконанням час від часу роботи дистанційно склався вже тривалий час, який фактично був введений в ТОВ «Трител», починаючи з введенням в державі воєнного стану.

6. Зазначала, що вона обговорювала з директором ТОВ «Трител» свій режим роботи в січні 2023 року, до цього часу заперечень щодо такого режиму останній не висловлював. Акцентувала увагу на тому, що вона, як головний економіст, мала віддалений доступ до робочого місця, бухгалтерських програм, документів. Більш того, за час роботи в такому режимі до результатів її роботи жодних претензій у директора ТОВ «Трител» не було. Крім того, відповідач не провів оплату її останнього дня роботи.

7. Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд: визнати незаконним та скасувати наказ ТОВ «Трител» від 02 червня 2023 року № 42/к/тр «Про звільнення ОСОБА_1 »; поновити її на посаді головного економіста адміністративно-управлінського персоналу ТОВ «Трител» з 03 червня 2023 року; стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу; стягнути середню заробітну плату за робочі дні травня 2023 року у розмірі 23 666,88 грн; стягнути середню заробітну плату за останній робочий день червня 2023 року у розмірі 2 958,36 грн.

Стислий виклад позиції відповідача

8. Відповідач ТОВ «Трител» заперечував проти задоволенні позовних вимог

ОСОБА_1 , посилаючись на їх необґрунтованість. Зазначав, що він висував вимоги до позивачки щодо надання пояснень після перших днів прогулу та робив зауваження. Водночас, законом не встановлена кількість та періодичність вимог з боку власника органу щодо надання пояснень з приводу причин прогулу. Факт відсутності на роботі позивачка не заперечує, лише посилається на поважність причин такої відсутності. Однак, після того, як позивачка 24 травня 2023 року отримала вимогу про надання пояснень за прогули, розуміючи, що керівник не погоджує дистанційну форму роботи, вона знову вчинила прогули 25 травня

2023 року, 26 травня 2023 року та 02 червня 2023 року. Твердження позивачки про те, що вона працювала дистанційно не підтверджується жодними доказами, також не підтверджено факт погодження такого режиму роботи керівником підприємства, як і не надано доказів того, яку роботу позивачка виконувала дистанційно. Крім того, з дня звільнення позивачка не відвідувала товариство, що унеможливило особисте вручення наказу про звільнення, у зв'язку із чим наказ було направлено поштою.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

9. Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 02 грудня 2024 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

10. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки позивачка була відсутня на роботі04 травня 2023 року, 05 травня 2023 року, 12 травня 2023 року, 15 травня 2023 року, 18 травня 2023 року, 19 травня 2023 року, 25 травня

2023 року, 26 травня 2023 року, 02 червня 2023 року, а у матеріалах справи відсутні докази того, що ТОВ «Трител» запроваджувало дистанційний режим роботи відповідним наказом (розпорядженням) чи в іншій формі погоджувало такий режим роботи для ОСОБА_1 , відсутні правові підстави для висновку про незаконність оскаржуваного звільнення.

11. Додатковим рішенням Солом`янського районного суду м. Києва

від 23 грудня 2024 року задоволено частково заяву представника відповідача - адвоката Добрелі В. Ю. про ухвалення додаткового рішення.

12. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Трител» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн.

13. Додаткове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що враховуючи предмет позову, складність та обсяг самої справи, співмірність складності справи із наданими адвокатами послугами, витраченого представниками відповідача часу та кількістю судових засідань, а також з огляду на заперечення позивачки щодо заявленого відповідачем розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, обґрунтованим та таким, що підлягає стягненню з позивачки в порядку розподілу судових витрат є 8 000,00 грн.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

14. Постановою Київського апеляційного суду від 19 травня 2025 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Мануілової Я. І. на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 02 грудня 2024 року та на додаткове рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 23 грудня 2024 року залишено без задоволення. Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 02 грудня 2024 року та додаткове рішення Солом`янського районного суду

м. Києва від 23 грудня 2024 року залишено без змін.

15. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо законності звільнення позивачки на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України. Встановлено, що позивачка частково визнала факти своєї відсутності на роботі та не надала переконливих доказів поважності причин такої відсутності, що підтверджується актом від 24 травня 2023 року про ненадання письмових пояснень. Доводи про корпоративний конфлікт між директором та чоловіком позивачки не стосуються підстав звільнення за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України.

Узагальнені доводи касаційної скарги

16. У червні 2025 року ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Мануілова Я. І., подала до Верховного Суду касаційну скаргу та просить скасувати рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 02 грудня 2024 року, додаткове рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 23 грудня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 травня 2025 року, ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. Заяву відповідача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу просить залишити без розгляду.

17. Підставами касаційного оскарження зазначених судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій заявниця зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, посилаючись на те, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року у справі

№ 6-2801цс15, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15, від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17, постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня

2019 року у справі № 922/445/19, у додатковій постанові Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ щодо захисту прав інтелектуальної власності, а також пов`язаних з антимонопольним та конкурентним законодавством Касаційного господарського суду від 19 липня 2021 року у справі № 910/16803/19, у постановах Верховного Суду від 01 лютого 2018 року у справі № 661/1171/16-ц, від 22 березня 2018 року у справі № 910/9111/17, від 14 січня 2019 року у справі № 927/26/18, від 07 жовтня 2019 року у справі № 718/801/17, від 13 листопада 2019 року у справі № 207/1385/16-ц, від 02 грудня 2020 року у справі

№ 296/5094/17, від 21 жовтня 2021 року у справі № 620/2936/20, від 27 січня

2022 року у справі № 921/221/21, від 31 травня 2022 року у справі № 917/304/21, від 29 травня 2024 року у справі № 676/2951/21, від 06 червня 2024 року у справі № 367/569/23, від 23 жовтня 2024 року у справі № 753/25081/21 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також вказує, що суди не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки. Крім того, посилається на те, що суд необґрунтовано відхилив клопотання її представника про дослідження доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

18. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу на відсутність належних та допустимих доказів дотримання відповідачем порядку її звільнення. Заявниця акцентує увагу на відсутності зафіксованого часу прогулу, невідібранні у неї письмових пояснень, відсутності будь-яких претензій у роботодавця щодо виконання трудових обов`язків, неврахуванні думки трудового колективу щодо застосування до неї заходу дисциплінарного стягнення.

19. Зауважує, що вона не визнавала і не визнає факту своєї відсутності на роботі 04, 05, 12, 15, 18, 19, 25, 25 травня та 02 червня 2023 року, оскільки у ці дні вона працювала дистанційно, згідно із заздалегідь погодженим з директором ТОВ «Трител» графіком.

20. Посилається на те, що з лютого 2022 року вона виконувала роботу у змішаному режимі - як дистанційно, так і працювала в офісі. Такий порядок роботи було запроваджено за ініціативи самого директора ТОВ «Трител» у зв'язку з початком збройної агресії держави-окупанта та необхідністю евакуації товариства з м. Києва. Після повернення директора та колективу товариства до м. Києва вона, за дозволом директора, продовжувала працювати у змішаному режимі, враховуючи добровільну мобілізацію її чоловіка, який є власником 50 % статутного капіталу ТОВ «Трител» та починаючи з квітня 2023 року намагався отримати інформацію щодо стану господарської діяльності товариства.

21. Фактичний доступ до необхідних економісту документів, інформації та програм був у неї збережений, з наказом від 26 квітня 2023 року № 20 «Про посилення заходів безпеки» її не ознайомлювали.

22. Вважає, що судами попередніх інстанцій безпідставно не було перевірено здійснений з нею розрахунок при звільненні та стягнуто з неї судові витрати на професійну правничу допомогу без урахування порушення відповідачем положень частини восьмої статті 141 та частини першої статті 246 ЦПК України.

23. Також ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Мануілова Я. І., у касаційній скарзі заявила клопотання про розгляд справи за її участі.

24. Згідно з частиною 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

25. Абзац другий частини першої цієї статті визначає, що у разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.

26. Таким чином, питання виклику учасників справи для надання пояснень у справі вирішує Верховний Суд з огляду на встановлену необхідність таких пояснень.

27. У частині тринадцятій статті 7 ЦПК України передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи.

28. Оскільки суд касаційної інстанції не приймав рішення про виклик осіб, які беруть участь у справі, для надання пояснень, і такої необхідності колегія суддів не вбачає, то у задоволенні клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін слід відмовити.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

29. Ухвалою Верховного Суду від 04 липня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі № 760/15035/23, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції. Відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Мануілова Я. І. про зупинення виконання додаткового рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 23 грудня 2024 року до закінчення касаційного провадження.

30. 21 серпня 2025 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

31. 11 липня 2025 року ТОВ «Трител» через підсистему «Електронний суд» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому, посилаючись на необґрунтованість доводів скарги, просить суд відмовити у її задоволенні.

32. Відзив обґрунтований посиланням на те, що судами попередніх інстанцій правильно встановлено відсутність доказів погодження позивачці дистанційного режиму роботи, натомість наявні в матеріалах справи докази підтверджують факт її відсутності на роботі у дні, вказані у наказі про звільнення. Від надання пояснень щодо факту її відсутності позивачка відмовилася. Посилання заявниці на порушення роботодавцем Правил внутрішнього трудового розпорядку при її звільненні, зокрема в частині неурахування думки колективу, є зміною підстав позову. Більш того, Правила внутрішнього трудового розпорядку ТОВ «Трител» не передбачають обов'язкової процедури погодження застосування дисциплінарного стягнення, а ініціювання контролю роботи позивачки відбулося саме з боку представників трудового колективу.

33. Розподіл судових витрат здійснений з урахуванням положень абзацу 2 частини восьмої статті 141 ЦПК України. Наведену заявницею судову практику Верховного Суду вважає нерелевантною спірним правовідносинам.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

34. Відповідно до наказу ТОВ «Трител» від 25 серпня 1999 року №4

ОСОБА_1 прийнято на посаду провідного фахівця ТОВ «Трител» з посадовим окладом згідно з штатним розкладом з 01 вересня 1999 року.

35. 04 травня 2023 року складено акт про те, що головний економіст

ОСОБА_1 була відсутня на роботі 04 травня 2023 року, акт підписано директором, головним бухгалтером, бухгалтером та діловодом.

36. 05 травня 2023 року складено акт про те, що головний економіст

ОСОБА_1 була відсутня на роботі 05 травня 2023 року, акт підписано директором, головним бухгалтером, бухгалтером та діловодом.

37. 12 травня 2023 року складено акт про те, що головний економіст

ОСОБА_1 була відсутня на роботі 12 травня 2023 року, акт підписано головним бухгалтером, бухгалтером, т.в.о. директора та діловодом.

38. 15 травня 2023 року складено акт про те, що головний економіст

ОСОБА_1 була відсутня на роботі 15 травня 2023 року, акт підписано головним бухгалтером, бухгалтером, т.в.о. директора та діловодом.

39. 18 травня 2023 року складено акт про те, що головний економіст

ОСОБА_1 була відсутня на роботі 18 травня 2023 року, акт підписано головним бухгалтером, бухгалтером, т.в.о. директора та діловодом.

40. 19 травня 2023 року складено акт про те, що головний економіст

ОСОБА_1 була відсутня на роботі 19 травня 2023 року, акт підписано головним бухгалтером, бухгалтером, т.в.о. директора та діловодом.

41. 25 травня 2023 року складено акт про те, що головний економіст

ОСОБА_1 була відсутня на роботі 25 травня 2023 року, акт підписано головним бухгалтером, бухгалтером, директором та діловодом.

42. 26 травня 2023 року складено акт про те, що головний економіст

ОСОБА_1 була відсутня на роботі 26 травня 2023 року, акт підписано головним бухгалтером, бухгалтером, директором та діловодом.

43. 02 червня 2023 року складено акт про те, що головний економіст

ОСОБА_1 була відсутня на роботі 02 червня 2023 року, акт підписано головним бухгалтером, бухгалтером, директором та діловодом.

44. 24 травня 2023 року складено акт про те, що 24 травня 2023 року о

11:00 год. в кабінеті директора ТОВ «Трител» на вимогу директора

ОСОБА_2 надано пояснення щодо причин відсутності на роботі у наступні дні: 4, 5, 12, 15, 18, 19 травня 2023 року, ОСОБА_1 (головний економіст) пообіцяла надати такі письмові пояснення протягом дня. Акт підписано головним бухгалтером, діловодом та директором.

45. Доповідною діловода ОСОБА_3 від 04 травня 2023 року доведено до відома директора ТОВ «Трител» ОСОБА_2, що головний економіст

ОСОБА_1 була відсутня на роботі 04 травня 2023 року протягом усього робочого дня.

46. Доповідною діловода ОСОБА_3 від 05 травня 2023 року доведено до відома директора ТОВ «Трител» ОСОБА_2, що головний економіст

ОСОБА_1 була відсутня на роботі 05 травня 2023 року протягом усього робочого дня.

47. Доповідною діловода ОСОБА_3 від 12 травня 2023 року доведено до відома т.в.о. директора ТОВ «Трител» Осіпі П., що головний економіст

ОСОБА_1 була відсутня на роботі 12 травня 2023 року протягом усього робочого дня.

48. Доповідною діловода ОСОБА_3 від 15 травня 2023 року доведено до відома т.в.о. директора ТОВ «Трител» Осіпі П., що головний економіст

ОСОБА_1 була відсутня на роботі 15 травня 2023 року протягом усього робочого дня.

49. Доповідною діловода ОСОБА_3 від 18 травня 2023 року доведено до відома т.в.о. директора ТОВ «Трител» Осіпі П., що головний економіст

ОСОБА_1 була відсутня на роботі 18 травня 2023 року протягом усього робочого дня.

50. Доповідною діловода ОСОБА_3 від 19 травня 2023 року доведено до відома т.в.о. директора ТОВ «Трител» Осіпі П., що головний економіст

ОСОБА_1 була відсутня на роботі 19 травня 2023 року протягом усього робочого дня.

51. Доповідною діловода ОСОБА_3 від 25 травня 2023 року доведено до відома директора ТОВ «Трител» ОСОБА_2, що головний економіст

ОСОБА_1 була відсутня на роботі 25 травня 2023 року протягом усього робочого дня.

52. Доповідною діловода ОСОБА_3 від 26 травня 2023 року доведено до відома директора ТОВ «Трител» ОСОБА_2, що головний економіст

ОСОБА_1 була відсутня на роботі 26 травня 2023 року протягом усього робочого дня.

53. Доповідною діловода ОСОБА_3 від 02 червня 2023 року доведено до відома директора ТОВ «Трител» ОСОБА_2, що головний економіст

ОСОБА_1 була відсутня на роботі 02 червня 2023 року протягом усього робочого дня.

54. Пунктом 5 наказу ТОВ «Трител» від 26 квітня 2023 року № 20 «Про посилення заходів безпеки» виключено можливість віддаленого доступу до серверів та інформаційних ресурсів підприємства з 26 квітня 2023 року.

55. Згідно з копією наказу ТОВ «Трител» від 02 червня 2023 року №42/к/тр, звільнено 02 червня 2023 року ОСОБА_1 , головного економіста адміністративно-управлінського персоналу, у зв`язку з вчиненням прогулів (відсутності на роботі) 04, 05, 12, 15, 18, 19 травня 2023 року без поважних причин, згідно з пункту 4 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України. Підстави: акти від 04, 05, 12, 15, 18, 19 травня 2023 року; доповідні від 04, 05, 12, 15, 18, 19 травня 2023 року; акт від 24 травня 2023 року про вимогу надати письмові пояснення. Наказ направлено ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку 02 червня 2023 року.

56. Свідок ОСОБА_2 повідомив суду, що він є директором ТОВ «Трител» з липня 2005 року. Позивачка та її чоловік його куми, знають один одного 30 років, погіршення стосунків відбулось після звільнення позивачки. Категорично заперечував звільнення ОСОБА_1 через конфлікт. У свідка були зауваження до роботи позивачки до моменту звільнення. З початку повномасштабного вторгнення підприємство евакуювалось, однак дистанційну форму роботи не запроваджувало, у жодного працівника не було дистанційної роботи. Позивачці оплачено останній робочий день 01 червня 2023 року, 02 червня 2023 року є днем звільнення, позивачки на роботі в цей час не було. Претензії до неї почались від моменту як почали надходити скарги від інших працівників, що ОСОБА_1 не працює, а інші - працюють.

57. Свідок ОСОБА_3 повідомила суду, що працює діловодом ТОВ «Трител», з позивачкою має робочі стосунки. Свідок вела кадрове діловодство та табель обліку робочого часу. З квітня-травня 2023 року директор товариства поставив завдання проконтролювати вихід на роботу позивачки, коли ОСОБА_1 не було на роботі, свідок писала доповідні. Зазначає, що всі акти складались в той день, коли вони підписані. Окрім позивачки ні за ким іншим не слідкували, тому що ніхто так не прогулював роботу.

58. Свідок ОСОБА_4 повідомила суду, що працює головним бухгалтером ТОВ «Трител», з позивачкою має робочі стосунки. Останні кілька місяців позивачка майже не приходила на роботу, прикриваючись тим, що вона дружина одного із засновників товариства. 02 червня 2023 року є днем звільнення позивачки, який врахований при оплаті. Свідок зазначає, що робила роботу замість позивачки, при цьому на підприємстві віддаленої роботи не було.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

59. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга до задоволення не підлягає.

60. Згідно з положеннями пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

61. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

62. Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

63. Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений статтею 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

64. Відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено договір.

65. Трудова дисципліна - це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов`язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов`язків.

66. Порушенням трудової дисципліни є невиконання чи неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов`язків.

67. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

68. Під час розгляду позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.

69. Законодавством не визначено переліку обставин, за яких прогул вважається вчиненим з поважних причин, тому, вирішуючи питання поважності відсутності працівника на роботі, звільненого згідно з пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, суд повинен виходити з конкретних обставин і враховувати докази, передбачені статтею 76 ЦПК України.

70. Визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення працівника з роботи за пунктом 4частини першої статті 40 КЗпП України є з`ясування поважності причин його відсутності на роботі (постанова Верховного Суду від 27 серпня 2020 року у справі № 161/14225/19).

71. Положення Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» не скасовують норми КЗпП України щодо підстав звільнення з ініціативи роботодавця (постанова Верховного Суду від 06 червня 2024 року у справі № 759/13805/22).

72. Згідно з частинами першою-четвертою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

73. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

74. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

75. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

76. Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.

77. Встановивши, що позивачка не була присутня на робочому місці 04, 05, 12, 15, 18, 19 травня 2023 року, що фактично не заперечувалося останньою, водночас відсутні докази встановлення їй дистанційного режиму роботи, а також виконання нею у зазначені дні відповідної трудової функції, суди попередніх інстанцій дійшли загалом правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

78. Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, фактично зводяться до переоцінки доказів, намагання довести встановлення позивачці змішаного режиму роботи (перебування в офісі та дистанційна робота), наявність корпоративного спору між директором

ТОВ «Трител» та її чоловіком, а також недотримання процедури накладення дисциплінарного стягнення, які були предметом оцінки як суду першої, так і суду апеляційної інстанцій.

79. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

80. Суди першої та апеляційної інстанцій правильно визначилися з характером спірних правовідносин, нормами права, які підлягають застосуванню, надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам правомірності звільнення позивача на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України у їх сукупності, а також з огляду на похідних характер інших позовних вимог, дійшли загалом обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

Щодо оскарження додаткового судового рішення суду першої інстанції про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу

81. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (частини перша, третя статті 133 ЦПК України).

82. Згідно з положеннями пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України у разі відмови у задоволенні позову судові витрати покладаються на позивача.

83. Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).

84. За змістом статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

85. Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

86. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, відшкодування витрат, понесених у зв`язку із реалізацією права на судовий захист або у разі подання до особи необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

87. Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

88. Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

89. Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

90. Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України слідує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

91. Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду

від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

92. Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та підкреслює, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року, заява № 19336/04, § 268)).

93. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

94. Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

95. Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

96. Колегія суддів зауважує, що як суд першої, так і суд апеляційної інстанції надали належну правову оцінку поданим відповідачем доказам понесення ним витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції, та з урахуванням принципів реальності, необхідності та розумності розміру таких витрат дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для зменшення їх суми, яка підлягає стягненню з позивачки в порядку статті 141 ЦПК України.

97. Посилання касаційної скарги на порушення судами попередніх інстанцій положень частини восьмої статті 141 та частини першої статті 246 ЦПК України є необґрунтованими.

98. З огляду на заявлений відповідачем у відзиві на позовну заяву розмір судових витрат, які він очікував понести у суді першої інстанції, зокрема судових витрат на професійну правничу допомогу, а також наведені у заяві про ухвалення додаткового судового рішення, поданій через два дні після ухвалення судом першої інстанції рішення по суті вирішення спору, причини неможливості подання доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу до закінчення судових дебатів, суд першої інстанції дійшов мотивованого висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення заяви відповідача про ухвалення додаткового судового рішення про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу.

99. Колегія суддів додатково зауважує, що надані відповідачем докази понесення таких витрат були здобуті відповідачем після ухвалення судом першої інстанції судового рішення та включають суми оплати послуг з представництва інтересів товариства у судовому засіданні, в якому було здійснено судовий розгляд справи. У заяві про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу відповідач акцентував увагу на неможливості визначення дійсних витрат на професійну правничу допомогу у зв'язку з переходом розгляду справи у спрощене провадження, а також збільшення обсягу роботи адвокатів у зв'язку з поданням позивачкою клопотань по суті спору (витребування доказів, допит свідків).

100. Позивачка скористалася своїм правом на подання заперечень на заяву відповідача про ухвалення додаткового судового рішення про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, яка була врахована судом, що відповідає принципу диспозитивності та змагальності цивільного судочинства.

101. Водночас, касаційна скарга не містить доводів щодо необґрунтованості розміру стягнутих судом першої інстанції на користь відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу в порядку статті 141 ЦПК України.

102. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявниці по суті спору та їх відображення в оскаржених судових рішеннях, питання вмотивованості висновків судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

103. Висновки судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням встановлених у цій справі обставин, не суперечать висновкам Верховного Суду України і Верховного Суду, на які посилається заявниця у касаційній скарзі.

104. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

105. З урахуванням доводів касаційної скарги ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Мануілова Я. І., які стали підставою для відкриття касаційного провадження у справі, меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 400 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень судів попередніх інстанцій.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Мануілова Яна Ігорівна, залишити без задоволення.

Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 02 грудня 2024 року, додаткове рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 23 грудня

2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 травня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Є. В. Синельников

О. М. Осіян

В. В. Шипович