Рішення від 27.08.2025 по справі 910/16870/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.08.2025Справа № 910/16870/23 (911/1144/23)За позовом Приватного акціонерного товариства Авіакомпанія Міжнародні авіалінії України

до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях

про зобов`язання вчинити дії

в межах справи № 910/16870/23

Суддя Івченко А.М.

Представники: не з`явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства Авіакомпанія Міжнародні авіалінії України до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях про зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.02.2024 справу № 911/1144/23 передано до Господарського суду міста Києва для розгляду в межах справи № 910/16870/23.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 06.03.2024, справу № 911/1144/23 передано судді Івченко А.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.2024 позовну заяву вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження; відкрито провадження та призначено підготовче засідання на 06.11.24; запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву з урахуванням вимог ст. 165 ГПК України; запропоновано позивачу надати відповідь на відзиви з урахуванням вимог ст. 166 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.11.2024 відкладено підготовче засідання на 22.01.25.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2025 відкладено підготовче засідання на 26.02.25.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2025 у задоволенні заяви розпорядника майна боржника про залучення її у справу в якості третьої особи відмовлено; закрито підготовче провадження з розгляду заяви Приватного акціонерного товариства Авіакомпанія Міжнародні авіалінії України про зобов`язання вчинити дії в межах справи № 910/16870/23; призначено розгляд заяви до розгляду по суті на 16.04.25.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.04.2025 відкладено розгляд справи на 04.06.25.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.06.2025 відкладено розгляд справи на 27.08.25.

В судовому засіданні суд розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позови, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Позовна заява обґрунтована тим, що 30.10.2013 року №1505 (далі - Договір оренди) державного індивідуально визначеного (нерухомого) майна - приміщень терміналу «D» на першому поверсі загальною площею 246,6 кв.м, частини приміщень терміналу «D» на третьому поверсі загальною площею 30,0 кв.м, частини приміщень терміналу «D» на четвертому поверсі загальною площею 69,7 кв.м, що розташоване за адресою: 08307, Київська область, м. Бориспіль, міжнародний аеропорт «Бориспіль» та перебуває па балансі Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль».

Пунктом 3.6 Договору визначено, що орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 70% - до державного бюджету, 30% - Балансоутримувачу щомісяця, не пізніше 15 числа місяця відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначному п. 3.6. Договору оренди співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати (п. 3.7. Договору оренди).

Позивач просить суд визнати зобов`язати Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях зарахувати відповідну частину переплати по договору оренди № 1708 від 24.06.15 для часткового погашення заборгованості по договору оренди № 1505 від 30.10.13; визнати недійсними правочини Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях у формі листа від 19.07.22 № 50-02.01-1517 щодо односторонньої відмови від договору оренди № 1505 від 30.10.13; зобов`язати Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях відновити становище, яке існувало до порушення - односторонньої відмови від договору оренди № 1505 від 30.10.13.

Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частина 1 ст. 762 ЦК України зазначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч. ч. 1, 5 ст. 762).

Частиною 1 ст. 19 Закону України від 10.04.1992 № 2269-ХII «Про оренду державного та комунального майна» із змінами і доповненнями встановлено, що орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

За приписами ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до Закону України "Про Фонд державного майна України" Фонд є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізуй державну політику зокрема у сфері оренди державного майна.

Згідно зі статтею 5 вказаного Закону України Фонд державного майна України здійснює контроль за надходженням до Державного бюджету України плати за оренду державного майна. Фонд державного майна України здійснює свої повноваження безпосередньо і через регіональні відділення в областях (ст. 6 вказаного Закону)

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 № 106 "Деякі питання ведення обліку податків і зборів (обов`язкових платежів) та інших доходів бюджету" на Фонд покладено завдання щодо здійснення контролю за справлянням надходжень до бюджету від орендної плати за користування цілісним майновим комплексом та іншим державним майном за кодам бюджетної класифікації 22080100, 22080200, 22080300. Надходження від орендної плати за державне майно відповідно до ст. 29 Бюджетного кодексу включаються до доходів Державного бюджету України. Отже Відповідач не обліковує на власних рахунках такі надходження, не розпоряджається ними та не має права їх використовувати на власний розсуд.

Пунктом 2 статті 45 Бюджетного кодексу України встановлено, що саме казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

У свою чергу, повернення коштів помилково або надмірно зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії (далі - платежі) регулюється Порядком повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787 (зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2013 за № 1650/24182).

Відповідно до статті 121 Бюджетного кодексу посадові особи, з вини яких допущене порушення бюджетного законодавства, несуть цивільну, дисциплінарну, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно з законом. Порушення бюджетного законодавства, вчинене розпорядником чи одержувачем бюджетних коштів, може бути підставою для притягнення до відповідальності згідно з законами України його керівника чи інших відповідальних посадових осіб, залежно від характеру вчинених ними діянь.

Таким чином, Регіональне відділення, як орган державної влади, позбавлене юридичної можливості здійснення будь-яких зарахувань переплат за різними договорами оренди державного майна.

У зв`язку з чим вимога про зобов`язання Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях зарахувати відповідну частину переплати по договору оренди № 1708 від 24.06.15 для часткового погашення заборгованості по договору оренди № 1505 від 30.10.13 є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду па вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

У відповідності до ст. 24 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договір може бути достроково припинений за рішенням суду та з інших підстав, передбачених ним Законом або договором.

Пунктом 8.5. Договору оренди сторони домовились, що Орендодавець має право відмовитись від Договору, якщо орендар не вносить орендну плату протягом 3-х місяців підряд.

Відповідно до ст. 782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Наведеною нормою Цивільного кодексу України передбачено спеціальний спосіб розірвання договору шляхом вчинення наймодавцем односторонньої відмови від нього, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Визначена статтею 782 цього Кодексу можливість розірвати договір найму шляхом відмови від договору в позасудовому порядку є правом наймодавця. Аналогічної думки дотримується Верховний суд у постанові 23.11.2022 року по справі № 920/948/21.

Крім того, Верховний Суд у складі колеш суддів Касаційного господарського суду у постанові по справі № 910/4391/19 п. 5.2.8 зауважує, що ст. 782 ЦК України є спеціальною нормою, яка встановлює підстави і наслідки відмови від договору найму. Підставою для відмови є порушення договору з боку наймача у вигляді невнесення ним плати за користування річчю протягом трьох місяців підряд. А наслідком - припинення договору в момент отримання повідомлення наймачем.

Відмова від договору вважається такою, що відбулася, якщо наймодавець направив наймачу відповідну заяву (лист, повідомлення), надавши суду докази такого направлення та отримання її наймачем.

Оскільки МАУ не сплачувало орендну плату протягом трьох місяців поспіль (останній платіж здійснено 25.11.2021 року), а також з огляду на додатковий фактор - наявність заборгованості, яка перевищує трьохмісячну орендну плату, користуючись своїм правом, передбаченим ст. 782 ЦК України, Регіональне відділення відмовилось від Договору оренди № 1505.

Відповідач листом від 19.07.2022 повідомив про відмову від договору оренди нерухомого майна, що наложить до державної власності, від 30.10.2013 № 1505.

Частинами першою та другою статті 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Отже, наведеними правовими положеннями визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, та загальні підстави недійсності правочину, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність (оспорюваний правочин) (частина 3 статті 215 Цивільного кодексу України).

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні положення статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.

Таким чином, для визнання недійсним у судовому порядку правочину необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію.

Відповідач, діючи в межах законодавства, відмовляючись від договору оренди не допускав порушення господарської компетенції. Тож вимога про визнання недійсним правочину та зобов`язання Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях відновити становище, яке існувало до порушення односторонньої відмови від договору оренди № 1505 від 30.10.13 не підлягає задоволенню.

У відповідності до частин 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно із ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Положеннями ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

За змістом ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України" до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Приватного акціонерного товариства Авіакомпанія Міжнародні авіалінії України до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях про зобов`язання вчинити дії відмовити повністю.

2. Копію рішення направити учасникам провадження у справі про банкрутство.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 09.09.2025

Суддя А.М. Івченко