Постанова від 02.09.2025 по справі 760/27414/24

Справа № 760/27414/24

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/12011/2025

Головуючий у суді першої інстанції: Букіна О.М.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Крижанівська Г.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2025 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача Крижанівської Г.В.,

суддів Оніщука М.І., Шебуєвої В.А.,

при секретарі Шпирук Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу адвоката Васильєва Павла Сергійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 17 квітня 2025 року, повний текст якого складено 17 квітня 2025 року, та апеляційну скаргу Проценка Романа Валерійовича, який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Домобудівельна компанія «Фундамент», на додаткове рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 06 червня 2025 року, повний текст якого складено 06 червня 2025 року, ухвалені у м. Києві, у складі судді Букіної О.М., у справі № 760/27414/24 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Домобудівельна компанія «Фундамент» про стягнення невиплаченої заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,-

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Домобудівельна компанія «Фундамент» (далі - ТОВ «ДБК «Фундамент») про стягнення невиплаченої заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Зазначив, що з вересня 2020 року по грудень 2022 року він працював в ТОВ «ДБК «Фундамент». На момент звільнення йому не було виплачено заробітну плату за грудень 2021 року в сумі 14 000,00 грн., січень 2022 року в сумі 17 821,03 грн., лютий 2022 року в сумі 7 752,24 грн., також не виплачена компенсація за невикористану відпустку (30 днів) у сумі 18 588,90 грн. Його середньоденна заробітна плата склала 668,54 грн. З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просив стягнути з ТОВ «ДБК «Фундамент» на його користь нараховану, але не виплачену заробітну плату в сумі 39 573,27 грн., невиплачену компенсацію за невикористану відпустку в сумі 18 588,90 грн.; а також середній заробіток за весь період затримки розрахунку при звільненні, який за його розрахунком за період з 05 грудня 2022 року по 05 червня 2023 року з розрахунку середньоденної заробітної плати 668,54 грн., становить 197 887,84 грн., а всього - 274 638,91 грн.

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 17 квітня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ «ДБК «Фундамент» на користь ОСОБА_1 не виплачену заробітну плату в сумі 24 833,57 грн., невиплачену компенсація за невикористану відпустку в сумі 13 160,44 грн., середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні в розмірі 37 994,01 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Стягнуто з ТОВ «ДБК «Фундамент» на користь Держави України судовий збір в сумі 1211,20 грн.

23 квітня 2025 року представник ОСОБА_1 подав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення із ТОВ «ДБК «Фундамент» витрат на правничу допомогу.

Додатковим рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 06 червня 2025 року стягнуто з ТОВ «ДБК «Фундамент» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 15 197,60 грн.

Не погоджуючись із рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 17 квітня 2025 року, адвокат Васильєв П.С., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу. Просив скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог та задовольнити позов у повному обсязі. Посилається на те, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з`ясуванням обставини, що мають значення для справи. Зазначає, що проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. ТОВ «ДБК «Фундамент» умисно, системно порушує вимоги трудового законодавства в частині оплати праці працівника. Відтак, ОСОБА_1 мав право на стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку. Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для зменшення середнього заробітку, який підлягає стягненню з ТОВ «ДБК «Фундамент» на користь ОСОБА_1 пославшись на наявність спору про суму заборгованості, застосування принципу розумної співмірності при визначенні суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, в порівнянні із розміром нездійсненого розрахунку при звільненні.

Проценко Р.В., який діє в інтересах ТОВ «ДБК «Фундамент», подав апеляційну скаргу на додаткове рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 06 червня 2025 року. Просив скасувати додаткове рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні вимог позивача про стягнення витрат на правничу допомогу відмовити повністю. Посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи. Зазначає, що на підтвердження факту понесених витрат на послуги адвоката представник ОСОБА_1 надав суду договір про надання правової допомоги від 13 жовтня 2023 року, додаткову угоду № 1, яка є додатком до договору про надання правничої (правової) допомоги від 13 жовтня 2023 року. Водночас інших доказів, що підтверджують понесені позивачем судові витрати в розмірі 15 197,60 грн. представником позивача надано не було. Також, зазначає, що стягнутий судом розмір витрат на правничу допомогу є неспівмірним із складністю справи, з наданим обсягом адвокатських послуг, що в цілому не відповідає критерію реальності таких витрат за кількістю наданих послуг. Ухвалюючи додаткове рішення, суд не врахував того, що ця справа не є складною, та, відповідно, не потребує значного часу для адвоката для формування правової позиції та складання позовної заяви.

Також, Проценко Р.В., який діє в інтересах ТОВ «ДБК «Фундамент», подав відзив на апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 17 квітня 2025 року. Просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

В судовому засіданні адвокат Васильєв П.С., який діє в інтересах ОСОБА_1 та приймав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 17 квітня 2025 року підтримав, просив її задовольнити з наведених у ній підстав.

Представник ТОВ «ДБК «Фундамент» в судове засідання не з`явився, про час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином, а тому, колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за його відсутності.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, заслухавши суддю-доповідача, пояснення особи, яка з`явилася в судове засідання, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з 17 вересня 2020 року на підставі наказу від 17 вересня 2020 року № 281-к був прийнятий на посаду електрослюсаря будівельного 6 будівельно-монтажного управління №2 ТОВ «ДБК «Фундамент».

Наказом від 05 грудня 2022 року «Про звільнення ОСОБА_1 » звільнено ОСОБА_1 з посади електрослюсаря будівельного 6 будівельно-монтажного управління №2 ТОВ «ДБК «Фундамент» за угодою сторін, згідно з пунктом 1 статті 36 КЗпП України.

В день звільнення повного розрахунку з ОСОБА_1 відповідач ТОВ «ДБК «Фундамент» не провело та не виплатило йому всі належні йому суми.

У зв`язку з цим, ОСОБА_1 порушив перед судом питання про стягнення з ТОВ «ДБК «Фундамент» на його користь заборгованості з виплаченої заробітної плати в сумі 39 573,27 грн., невиплаченої компенсації за невикористану відпустку в сумі 18 588,90 грн.; а також середнього заробітку за весь період затримки розрахунку при звільненні, який за його розрахунком за період з 05 грудня 2022 року по 05 червня 2023 року з розрахунку середньоденної заробітної плати 668,54 грн., становить 197 887,84 грн., а всього - 274 638,91 грн.

Суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та стягнув з ТОВ «ДБК «Фундамент» на користь ОСОБА_1 не виплачену заробітну плату в сумі 24 833,57 грн., невиплачену компенсація за невикористану відпустку в сумі 13 160,44 грн., середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні в розмірі 37 994,01 грн.

Проте, колегія суддів не може погодитися із такими висновками суду першої інстанції в повному обсязі.

Відповідно до ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати робітнику оформлену трудову книжку та здійснити з ним розрахунок у встановлені ст. 116 КЗпП України строки.

Відповідно до положень ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті (ст. 117 КЗпП України).

Відповідно до вимог ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За загальним правилом, обов`язок доведення вчинення певних дій покладається на зобов`язальну сторону. Відповідно, обов`язок доведення виплати заробітної плати працівнику має бути покладений саме на роботодавця, який має володіти відповідною інформацією та доказами.

Заперечуючи проти позову ОСОБА_1 , ТОВ «ДБК «Фундамент» не заперечувало наявності у нього заборгованості перед позивачем з виплати заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку.

Відповідно до довідки, наданої представником ТОВ «ДБК «Фундамент» №04/12-2024 від 04 грудня 2024 року та детального розрахунку за період з 01.02.2019 по 29.11.2024 по заробітній платі ОСОБА_1 вбачається, що на день звільнення ОСОБА_1 нараховано, але не виплачено заробітну плату в сумі 37 994,01 грн., у тому числі 13 160,44 грн. компенсація за невикористану відпустку.

ОСОБА_1 не надав суду доказів на спростування вказаних обставин.

Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з ТОВ «ДБК «Фундамент» на користь ОСОБА_1 невиплаченої заробітної плати в сумі 24 833,57 грн. та невиплаченої компенсації за невикористану відпустку в сумі 13 160,44 грн.

Представник ОСОБА_1 та представник ТОВ «ДБК «Фундамент» не навели доводів на спростування висновків суду першої інстанції у цій частині.

А відтак, колегія суддів не перевіряє правильність рішення суду першої інстанції у вказаній частині.

Колегія суддів не може погодитися із висновками суду першої інстанції в частині визначення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку, який підлягає стягненню з ТОВ «ДБК «Фундамент» на користь ОСОБА_1 та вважає, що при вирішенні вказаних вимог судом було неправильно застосовано норми матеріального права.

Так, механізм здійснення відповідного розрахунку визначено Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (далі - Порядок).

При обчисленні розміру середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до положень Порядку, якщо іншого не передбачено чинним законодавством.

Згідно з п.2 Обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Обчислення середньої заробітної плати для виплати компенсації за невикористані відпустки, на які працівник набув право до 31 грудня 2023 р., проводиться виходячи з виплат, нарахованих у 2023 році.

Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи - підприємця або фізичної особи, які в межах трудових відносин використовують працю найманих працівників, менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку, матеріальна (грошова) допомога. Якщо працівника прийнято (оформлено) на роботу не з першого числа місяця, проте дата прийняття на роботу є першим робочим днем місяця, то цей місяць враховується до розрахункового періоду як повний місяць.

У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Працівникам плаваючого складу суден флоту рибної промисловості і працівникам, зайнятим на підприємствах із сезонним характером виробництва, з урахуванням значного коливання протягом року заробітної плати, в інших випадках збереження середньої заробітної плати вона може обчислюватися виходячи з виплат за 12 календарних місяців.

Час, протягом якого працівник згідно із законодавством не працював і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду. З розрахункового періоду також виключається час, за який відсутні дані про нараховану заробітну плату працівника внаслідок проведення бойових дій під час дії воєнного стану.

Якщо у працівника відсутній розрахунковий період, то середня заробітна плата обчислюється відповідно до абзаців третього - п`ятого пункту 4 цього Порядку.

Для працівників з відрядною оплатою праці в разі відсутності оперативних даних для розрахунку заробітку за останній місяць розрахункового періоду він може замінюватися іншим місяцем, що безпосередньо передує розрахунковому періоду.

Відповідно до п. 8 Порядку нарахування виплат, які обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Водночас, як вбачається з оскаржуваного рішення, суд першої інстанції розраховував середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні виходячи із двох розмірів мінімальної заробітної плати, що не відповідає вимогам чинного законодавства.

А тому, такий розрахунок не може вважатися правильним.

ТОВ «ДБК «Фундамент» не надало суду довідку про середньоденну заробітну плату. Тому, розрахунок середнього заробітку здійснюється апеляційним судом.

Як було встановлено, ОСОБА_1 був звільнений з посади електрослюсаря будівельного 6 будівельно-монтажного управління №2 ТОВ «ДБК «Фундамент» за угодою сторін, згідно з пунктом 1 статті 36 КЗпП України наказом від 05 грудня 2022 року.

В матеріалах справи відсутні дані, що він працював протягом останніх двох місяців, що передували події звільнення.

З Відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків від 11 жовтня 2024 року та довідки ТОВ «ДБК «Фундамент» про обороти по рахунку ОСОБА_1 вбачається, що останніми двома повними місяцями, в які працював позивач без відпусток, і за які суд може вирахувати середньоденну заробітну плату, є вересень 2021 року та жовтень 2021 року.

За вересень 2021 року позивачу нараховано 13 000,00 грн., а за жовтень 2021 року - 13 000,00 грн., сукупний заробіток за два вказаних місяці склав 26 000,00 грн. Кількість робочих днів за вказаний період склала 42 дні. Відповідно, середньоденна заробітна плата позивача, яку слід брати до розрахунку, має становити 619,05 грн. (26 000,00 грн. / 42 дні).

Звідси, сума середнього заробітку, яка підлягає стягненню з ТОВ «ДБК «Фундамент» на користь ОСОБА_1 в межах визначеного ч. 1 ст. 117 КЗпП України граничного шестимісячного строку, має складати 80 476,50 грн. (619,05 грн. х 130 днів).

При цьому колегія суддів не вбачає підстав для зменшення вказаної суми середнього заробітку до суми заборгованості, оскільки вчинення таких дій не передбачено чинним трудовим законодавством.

Частиною 1 ст. 117 КЗпП України визначено лише обмеження стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, шестимісячним строком. Будь-яких інших обмежень стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку КЗпП України не передбачено.

Враховуючи викладене, з ТОВ «ДБК «Фундамент» на користь ОСОБА_1 підлягала стягненню невиплачена заробітна плата в сумі 24 833,57 грн., невиплачена компенсація за невикористану відпустку в сумі 13 160,44 грн. та середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку в сумі 80 476,50 грн., а всього 118 470,51 грн. з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів.

Відповідно, рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 17 квітня 2025 року підлягає зміні в частині визначення грошових сум, що підлягають стягненню з ТОВ «ДБК «Фундамент» на користь ОСОБА_1 .

В іншій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Також, підлягає зміні і додаткове рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ТОВ «ДБК «Фундамент» на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу.

Відповідно до положень п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 133 ЦПК Україна правнича допомога є складовою судових витрат.

Частинами 2-4 ст. 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, розмір витрат на правничу допомогу визначається судом, виходячи з умов договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, проте, вказаний розмір може бути зменшений за клопотанням іншої сторони у разі, якщо такі витрати є неспівмірними із складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних, обсягом наданих послуг та ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

Як вбачається з матеріалів справи, правнича допомога ОСОБА_1 в суді першої інстанції надавалася адвокатом Васильєвим П.С. на підставі договору про надання правничої допомоги від 13 жовтня 2024 року.

На підтвердження розміру витрат на правничу допомогу представником Білого М.О. було надано копію вказаного договору, Додаткової угоди № 1, яка є додатком до договору про надання правничої (правової) допомоги від 13 жовтня 2023 року, відповідно до якої вартість послуг складає 20% від суми коштів (боргу) визначених (стягнутих) судом у відповідному судовому рішенні за наслідками розгляду вищезазначеного позову, та копію акту приймання-передачі послуг від 20 квітня 2025 року.

Надання правничої допомоги позивачеві підтверджується матеріалами справи. Разом з тим, представник Білого М.О. не визначив конкретну суму, яку він просив стягнути як вартість витрат на правничу допомогу та не надав детального розрахунку таких витрат. В заяві про ухвалення додаткового рішення представник позивача просив стягнути з відповідача 20% від суми коштів (боргу) визначених (стягнутих) судом у відповідному судовому рішенні за наслідками розгляду.

Тому, розмір витрат на правничу допомогу підлягає визначенню судом виходячи із обсягу наданих адвокатом послуг.

При цьому колегія суддів враховує, що надання позивачу правничої допомоги адвокатом Васильєвим П.С. полягала у складанні та поданні позовної заяви та відповіді на відзив. Дана справа не є особливо складною.

Відтак, з урахуванням викладеного, предмета спору, а також заперечень представника ТОВ «ДБК «Фундамент» та вимог розумності і справедливості, з ТОВ «ДБК «Фундамент» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 14 000,00 грн. витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 268, 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката Васильєва Павла Сергійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 17 квітня 2025 року та апеляційну скаргу Проценка Романа Валерійовича, який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Домобудівельна компанія «Фундамент», на додаткове рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 06 червня 2025 року, задовольнити частково.

Змінити рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 17 квітня 2025 року в частині визначення грошових сум, що підлягають стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Домобудівельна компанія «Фундамент» на користь ОСОБА_1 .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Домобудівельна компанія «Фундамент» на користь ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату в сумі 24 833,57 грн., невиплачену компенсацію за невикористану відпустку в сумі 13 160,44 грн. та середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку в сумі 80 476,50 грн., а всього 118 470,51 грн. з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів.

В іншій частині рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 17 квітня 2025 року залишити без змін.

Змінити додаткове рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 06 червня 2025 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Домобудівельна компанія «Фундамент» на користь ОСОБА_1 14 000,00 грн. витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, та скарженню не підлягає.

Повне судове рішення складено 05 вересня 2025 року.

Суддя-доповідач:

Судді: