Рішення

від 15.09.2006 по справі 3/95

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

3/95

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

Рішення

15.09.2006 р.                                                                                         Справа № 3/95

За позовом Спільного підприємства інженерно –комерційної фірми „Прорив”,                   м. Ужгород  

до відповідача Відкритого акціонерного товариства “Закарпатавтотранс”,                        м. Ужгород

до відповідача Відділу державної виконавчої служби Ужгородського міського управління юстиції, м. Ужгород

до відповідача Державного казначейства України, м. Київ          

про зобов'язання ВАТ „Закарпатавтотранс” та відділу державної виконавчої служби Ужгородського міського управління юстиції відновити становище, яке існувало до порушення майнових прав спільного підприємства інженерно – комерційної фірми „Прорив” шляхом збудування зруйнованого ними нежитлового приміщення належного СП ІКФ „Прорив”, що знаходиться за адресою: м. Ужгород, вул. Станційна, 2; стягнення солідарно з ВАТ „Закарпатавтотранс” та відділу державної виконавчої служби Ужгородського міського управління юстиції збитків в розмірі 15 668 грн. 04 коп. та стягнення солідарно з ВАТ „Закарпатавтотранс” та відділу державної виконавчої служби Ужгородського міського управління юстиції моральної шкоди в розмірі 35 000 грн.,   

Суддя господарського суду –Мокану  В.В.

представники:

Позивача –Гецко В.І., довіреність б/н від 29.05.2006 року

                    Андрейкович О.В., довіреність б/н від 29.05.2006 року    

Відповідача ВАТ „Закарпатавтотранс” – Січка І.І., юрисконсульт,

                                                                         доручення № 10 від 20.01.2006 року

Відповідача органу ДВС –Шимон М.Д., старший державний виконавець ДВС,

                                               довіреність б/н від 14.09.2006 року

Відповідача ДКУ – Борейко Л.О., начальник юридичного відділу ВДК у Закарпатській

                                 області, довіреність № 13-20/182-713 від 27.01.2006 року  

СУТЬ СПОРУ: Спільним підприємством інженерно –комерційною фірмою „Прорив”, м. Ужгород заявлено позов до відкритого акціонерного товариства “Закарпатавтотранс”, м. Ужгород та до Відділу державної виконавчої служби Ужгородського міського управління юстиції, м. Ужгород про зобов'язання ВАТ „Закарпатавтотранс” та відділу державної виконавчої служби Ужгородського міського

продовження рішення господарського суду      Закарпатської області від 15.09.2006 року  у справі № 3/95

управління юстиції відновити становище, яке існувало до порушення майнових прав спільного підприємства інженерно –комерційної фірми „Прорив” шляхом збудування зруйнованого ними нежитлового приміщення належного СП ІКФ „Прорив”, що знаходиться за адресою: м. Ужгород, вул.  Станційна, 2; стягнення солідарно з ВАТ „Закарпатавтотранс” та відділу державної виконавчої служби Ужгородського міського управління юстиції збитків в розмірі 15 668 грн. 04 коп. та стягнення солідарно з ВАТ „Закарпатавтотранс” та відділу державної виконавчої служби Ужгородського міського управління юстиції моральної шкоди в розмірі 35 000 грн. Ухвалою господарського суду від 15.06.2006 року до участі у справі в якості відповідача залучено       Відділення державного казначейства у місті Ужгороді, м. Ужгород. Ухвалою господарського суду від 23.08.2006 року здійснено заміну відповідача ВДК у                      м. Ужгороді належним відповідачем Державним казначейством України.       

В судовому засіданні 06.09.2006 року брала участь також представник органу ДВС –Панова Н.В., довіреність № 21 від 01.06.2006 року, оголошувалась перерва відповідно до ст. 77 ГПК України.

Представники позивача підтримали позовні вимоги, які обґрунтовують фактом спричинення позивачу спільними діями ВАТ „Закарпатавтотранс” і відділу ДВС Ужгородського міського управління юстиції збитків і моральної шкоди в зв'язку з незаконним руйнуванням приміщення належного позивачу кафе „Тиса”, розташованого в будівлі Ужгородського автовокзалу.

Відповідач ВАТ „Закарпатавтотранс” проти позову заперечив, пославшись на те, що укладений позивачем договір оренди площі в приміщенні Ужгородського автовокзалу був розірваний в судовому порядку, дії по звільненню орендованої площі виконувались  на підставі  наказу господарського суду. В судовому засіданні представник ВАТ „Закарпатавтотранс” пояснив, що демонтаж стін кафе здійснено орендодавцем правомірно, оскільки позивач не довів своє право власності на приміщення.

Державною виконавчою службою міста Ужгорода позовні вимоги заперечуються повністю з огляду на відсутність у діях органу виконавчої служби складу правопорушення, оскільки виконавчі дії виконувались відповідно до Закону України „Про виконавче провадження”, позивачем не доведено неправомірність дій державного виконавця, а також його участь у демонтажі приміщення. Крім того, подано докази припинення діяльності юридичної особи міського відділу Державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції шляхом ліквідації, про що внесений запис в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Представник відповідача Державного казначейства України проти позову заперечила з підстав, наведених у відзиві відділення Державного казначейства у             м. Ужгороді, зокрема, наголосила на правомірності дій працівників органу виконавчої служби, недоведеності складу правопорушення у їх діях.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін,

суд встановив:

продовження рішення господарського суду      Закарпатської області від 15.09.2006 року  у справі № 3/95

Між ВАТ „Закарпатавтотранс” як орендодавцем і СП ІКФ „Прорив”, як орендарем 01.02.1997 року був укладений договір оренди нежитлових приміщень строком дії до 01.02.2022 року.

Згідно п. 1.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне володіння та користування 29,6 кв.м. площі в приміщенні Ужгородського автовокзалу по вул. Станційна, 2, м. Ужгород.

Умовами договору визначено, що згідно з розпорядженням глави Ужгородської міської управи № 110 від 18.03.1994 року і договором з Закарпатським обласним підприємством автобусних станцій № 12199 про спільну діяльність по реконструкції Ужгородського автовокзалу від 30.06.1994 року орендар за власний рахунок побудував в приміщенні Ужгородського автовокзалу кафе „Тиса” і кафе „Експрес”, кошторисна вартість яких в цінах 1994 року складає 13 315 грн. 20 коп. Приміщення кафе „Тиса” і кафе „Експрес”, побудовані орендарем в приміщенні Ужгородського автовокзалу є власністю орендаря (п.п. 1.2. –1.4. договору). Одночасно п. 2.2. договору передбачено, що передача площі в оренду не спричиняє передачу орендарю права власності на цю площу. Власником орендованої площі залишається ВАТ „Закарпатавтотранс” та держава, а орендар володіє і користується нею протягом строку оренди.

В 2004 році ВАТ „Закарпатавтотранс” ініціював дострокове розірвання  договору оренди в судовому порядку. Рішенням господарського суду Закарпатської області від 05.07.2004 року у справі № 5/137, яке в наступному було скасоване постановою Львівського апеляційного господарського суду від 15.09.2005 року, договір оренди розірвано, зобов'язано СП ІКФ „Прорив” у десятиденний термін з дня набрання рішенням законної сили звільнити орендовані 29,6 кв.м. площі у приміщенні Ужгородського автовокзалу в м. Ужгород по вул. Станційна, 2. На підставі виданого господарським судом Закарпатської області наказу відділом ДВС Ужгородського міського управління юстиції було відкрито виконавче провадження, під час якого відповідно до акту державного виконавця від 11.08.2004 року при примусовому виконанні наказу господарського суду № 5/137 від 16.07.2004 року було зірвано колодку і відкрито внутрішній замок на вході у приміщення загальною площею 17,3 кв.м. Актом опису й арешту майна серія АА № 988630 від 11.08.2004 року було описано і арештоване наявне у приміщенні майно та передане на відповідальне зберігання гр. Максимову О.В.

З поданих на вимогу господарського суду матеріалів виконавчого провадження факт руйнування стін приміщення працівниками виконавчої служби не вбачається. Згідно усних пояснень, наданих в судовому засіданні представниками ВАТ „Закарпатавтотранс” і СП ІКФ „Прорив”, демонтаж стін приміщення здійснено орендодавцем  ВАТ „Закарпатавтотранс”.

За таких обставин вину органу ДВС у руйнуванні приміщення кафе і понесених позивачем внаслідок цього збитках суд знаходить недоведеною.

Аргументи позивача щодо протиправності дій державного виконавця по виконанню наказу господарського суду Закарпатської області після поновлення Львівським апеляційним господарським судом позивачу строку на оскарження рішення судом відхиляються, оскільки доказів своєчасного в належному порядку повідомлення відділу ДВС про поновлення строку оскарження рішення позивач не подав (заява СП ІКФ „Прорив” № 8 від 16.08.2004 року надійшла до відділу ДВС 21.08.04 року вх. № 4588). Крім того, дії органу ДВС по звільненню приміщення орендарем в порядку ст. 1212 ГПК України не оскаржувались, протиправними судом не визнавалися.

продовження рішення господарського суду      Закарпатської області від 15.09.2006 року  у справі № 3/95

Враховуючи факт ліквідації відділу державної виконавчої служби Ужгородського міського управління юстиції провадження щодо нього належить припинити на підставі п. 6 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Аналіз матеріалів справи дає підстави для висновку, що демонтаж стін приміщення кафе, внаслідок якого воно було зруйноване, здійснено орендодавцем ВАТ „Закарпатавтотранс” неправомірно всупереч рішенню господарського суду, яке зобов'язувало СП ІКФ „Прорив” звільнити приміщення, а не демонтувати споруджене на орендованій площі кафе.

Посилання представника ВАТ „Закарпатавтотранс” на факт відсутності у позивача документів, які підтверджують право власності на приміщення, судом відхиляються з огляду на пункти 1.2. –1.4. договору оренди, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.09.2005 року у справі № 5/137 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.12.2005 року у справі № 16/36, (аркуші справи 18, 23-24 т. 1), які мають преюдиційне значення щодо встановлених ними фактів і якими, зокрема, встановлено, що спірний об'єкт приміщення кафе було збудовано позивачем самостійно за свої кошти у відповідності до договору про спільну діяльність по реконструкції Ужгородського автовокзалу від 30.06.1994 року Враховуючи, що договором оренди нежитлових приміщень від 01.02.1997 року не визначена доля збудованого кафе у разі припинення договірних відносин, з огляду на норму ч. 4 ст. 778 Цивільного кодексу України ВАТ „Закарпатавтотранс” був невправі здійснювати демонтаж приміщення без відповідного врегулювання цього питання з орендарем.

Крім того, згідно зі ст. 48 Закону України „Про власність” положення щодо захисту права власності поширюється також на особу, яка хоч і не є власником, але володіє майном на передбаченій договором підставі; така особа вправі вимагати відшкодування шкоди, заподіяної цьому майну (п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року № 6 з наступними змінами „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди”).

Отже, суд констатує, що неправомірними діями ВАТ „Закарпатавтотранс” позивачу спричинена шкода, яка підлягає відшкодуванню шляхом покладення на ВАТ „Закарпатавтотранс” обов'язку відновити попереднє становище в натурі. При цьому суд виходить з наявності підстав для покладення на ВАТ „Закарпатавтотранс” цивільно-правової відповідальності, а саме, наявності шкоди, протиправності дій орендодавця, якими завдано шкоду, причинного зв'язку між ними та вини заподіювача шкоди, а також враховує наявність можливості для відновлення попереднього становища, оскільки місце, де було розташоване спірне приміщення в будівлі автовокзалу є вільним, договір оренди від 01.02.1997 року є діючим.

В зв'язку з заподіянням шкоди майну позивача підлягають відшкодуванню і неодержані ним доходи. Поданими позивачем розрахунком і документами на його обґрунтування підтверджено суму неодержаних доходів за період серпень 2004 року –вересень 2006 року в розмірі 11 739 грн., яка підлягає стягненню з ВАТ „Закарпатавтотранс”. Нарахування позивачем суми неодержаних доходів за майбутній період суд вважає безпідставним.

Позовні вимоги в частині стягнення збитків у вигляді витрат, пов'язаних з розглядом у господарському суді Закарпатської області та Львівському апеляційному господарському суді справи № 5/137, а саме, витрат на відрядження і на оплату юридичної допомоги, задоволенню не підлягають, оскільки віднесення до збитків таких витрат суперечить закону, зокрема, статтям Цивільного кодексу України. Такі витрати   не   мають   обов'язкового   характеру   і   факт   їх   наявності  та  розмір  не

продовження рішення господарського суду      Закарпатської області від 15.09.2006 року  у справі № 3/95

знаходяться у необхідному зв'язку з оспорюваною шкодою. Таку позицію займає і Верховний Суд України (Постанова ВСУ № 2/217 від 04.03.2002 року).

Щодо вимоги про відшкодування моральної шкоди суд констатує відсутність підстав для її стягнення, оскільки позивачем не зазначено, з яких міркувань він виходив визначаючи розмір шкоди, та якими доказами підтверджуються обставини, пов'язані з приниженням честі, гідності і ділової репутації юридичної особи позивача.

Пов'язані з розглядом справи судові витрати належить віднести на ВАТ „Закарпатавтотранс” в сумі, пропорційній розміру задоволення позовних вимог, а саме, в сумі 117 грн. 39 коп. витрат на державне мито та 27 грн. 45 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Витрати позивача на оплату юридичної допомоги в сумі 1 000 грн. відшкодуванню не підлягають, оскільки на вимогу суду не подано доказів надання послуг саме адвокатами.

Керуючись ст. ст. 16, 22, 23, 1167 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України, ст. 49, п. 6 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 82 –85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Зобов'язати відкрите акціонерне товариство „Закарпатавтотранс”, м. Ужгород, вул. Капушанська, 102 (р/р 26001301200001 в Закарпатській філії АКБ „Національний кредит” м. Ужгород, МФО 312624, код ЄДРПОУ 03113934) відновити становище, яке існувало до порушення майнових прав спільного підприємства інженерно –комерційної фірми „Прорив”, м. Ужгород, вул. Минайська, 5”а” (р/р 26002301200128 в Промінвестбанк м. Ужгород, МФО 312163, код ЄДРПОУ 13583411) шляхом збудування зруйнованого нежитлового приміщення кафе, яке існувало відповідно до п. п. 1.2. –1.4. договору оренди нежитлових приміщень від 01.02.1997 року, укладеного між ВАТ „Закарпатавтотранс” та СП ІКФ „Прорив” за адресою:                          м. Ужгород, вул. Станційна, 2.

3. Стягнути з відкритого акціонерного товариства „Закарпатавтотранс”, м. Ужгород, вул. Капушанська, 102 (р/р 26001301200001 в Закарпатській філії АКБ „Національний кредит” м. Ужгород, МФО 312624, код ЄДРПОУ 03113934) на користь спільного підприємства інженерно –комерційної фірми „Прорив”, м. Ужгород, вул. Минайська, 5”а” (р/р 26002301200128 в Промінвестбанк м. Ужгород, МФО 312163, код ЄДРПОУ 13583411) 11 739 (Одиннадцять тисяч сімсот тридцять дев'ять гривень) грн. збитків, а також суму 117 (Сто сімнадцять гривень) грн. 39 коп. на відшкодування витрат по сплаті державного мита та суму 27 (Двадцять сім гривень) грн. 45 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.  

4. В іншій частині позову до відкритого акціонерного товариства „Закарпатавтотранс” відмовити.

продовження рішення господарського суду      Закарпатської області від 15.09.2006 року  у справі № 3/95

5. Провадження у справі щодо відділу Державної виконавчої служби Ужгородського міського управління юстиції припинити.

6. У задоволенні позову до Державного казначейства України відмовити.

7. Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

В зв'язку з оголошенням в судовому засіданні 15.09.2006 року лише вступної і резолютивної частини рішення оформлено відповідно до                      ст. 84 ГПК України та підписано 19.09.2006 року.     

Суддя                                                                                            В.В.Мокану