Постанова від 10.09.2025 по справі 947/15643/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2025 року

м. Київ

справа № 947/15643/24

провадження № 61-7134св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Публічне акціонерне товариство «МТБ Банк», ОСОБА_2 ,

третя особа - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Одісей - 55»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги касаційні скарги ОСОБА_1 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 23 травня 2025 року у складі колегії суддів: Карташова О. Ю., Коновалової В. А., Лозко Ю. П., до якої включені заперечення на ухвалу Одеського апеляційного суду від 23 квітня 2025 року у складі судді Карташова О.Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст вимог

У травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «МТБ Банк» (далі ПАТ «МТБ Банк»), ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Одісей - 55» (далі - ОСББ «Одісей - 55»), про витребування майна з чужого незаконного володіння, в якому просив:

витребувати у ПАТ «МТБ Банк» та передати ОСББ «Одісей -55» належні співвласникам багатоквартирних будинків 55-Є , 55-Ж, 55-К, 55-Л та 55-М на вул. Люстдорфська дорога у м. Одесі на праві спільної сумісної власності земельні ділянки кадастрові номери 5110136900:18:017:0023, 5110136900:18:017:0024, 5110136900:18:017:0061, 5110136900:18:017:0063;

витребувати у ОСОБА_2 та передати ОСББ «Одісей -55» належні співвласникам багатоквартирних будинків 55-Є , 55-Ж, 55-К, 55-Л та 55-М на вул. Люстдорфська дорога у м. Одесі на праві спільної сумісної власності земельну ділянку кадастровий номер 5110136900:18:017:0077 у придатному для використання стані (включаючи знесення будинків, будівель і споруд, будівництво яких розпочато на підставі дозвільного документу - Повідомлення про початок виконання будівельних робіт, реєстраційний номер в ЄДЕССБ ОД051231102288).

Свої вимоги обґрунтовував тим, що органам управління ОСББ «Одісей-55» стало відомо, що вказаними земельними ділянками (спільним майном співвласників житлових багатоквартирних будинків № № 55 -Є та 55-Ж на вулиці Люстдорфська дорога у місті Одесі ) незаконно заволоділо ПАТ «МТБ Банк».

Рішенням правління ОСББ «Одісей-55» від 18 лютого 2022 року надані повноваження голові правління ОСББ Ноздріній О. А. на оформлення документів, укладання договорів та подання клопотань щодо оформлення права власності на нерухомість та земельну ділянку під цими житловими багатоквартирними будинками.

Байдужість державних органів влади щодо захисту права власності співвласників ОСББ «Одісей-55» сприяла неправомірним діям ПАТ «МТБ Банк», якими останній створював перешкоди співвласникам квартир та нежитлових приміщень у житлових багатоквартирних будинках № № 55-Є та 55-Ж на вулиці Люстдорфська дорога у місті Одесі у здійсненні належного їм права, а також учиняв дії, спрямовані на порушення та обмеження правомочностей співвласників будинків щодо володіння, користування та розпорядження майном.

Посилаючись на наведене, просив позов задовольнити.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 27 березня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто позивачу.

Виходячи з того, що позивач не усунув недоліки, викладені в ухвалі від 07 березня 2025 року у вказаний у ній строк, заяв про розстрочення, відстрочення або ж продовженням строків усунення недоліків не надходило, суд першої інстанції визнав неподаною та повернув позовну заяву відповідно до вимог частини третьої статті 185 ЦПК України.

Не погоджуючись із ухвалою суду, ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку 18 квітня 2025 року.

Короткий зміст оскаржуваних ухвал суду апеляційної інстанції

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 23 квітня 2025 року викладені в апеляційній скарзі причини пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали Київського районного суду міста Одеси від 27 березня 2025 року визнані неповажними, апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення зазначених в цій ухвалі недоліків, для подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду із зазначенням інших поважних причин для поновлення такого строку з наданням відповідних доказів.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 23 травня 2025 року викладені в заяві ОСОБА_1 причини пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали Київського районного суду міста Одеси від 27 березня 2025 року визнано неповажними та відмовлено у відкритті апеляційного провадження.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що апеляційна скарга подана з пропуском встановленого законом строку та наведені заявником підстави для поновлення пропущеного строку не є поважними, а тому пропущений строк не підлягає поновленню.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

04 червня 2025 року та 22 червня 2025 року ОСОБА_1 звернувся з касаційними скаргами, в яких, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу для розгляду до суду апеляційної інстанції.

Підставами касаційного оскарження заявник зазначає порушення судами норм процесуального права.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційні скарги аргументовані тим, що суд неповно дослідив обставини справи, не надав їм належної правової оцінки та безпідставно залишив без руху, а в подальшому відмовив у відкритті апеляційного провадження за його апеляційною скаргою на ухвалу Київського районного суду міста Одеси від 27 березня 2025 року.

Зазначає, що відмова суду в прийнятті позовних заяв, скарг, оформлених відповідно до процесуального закону, є порушенням права на судовий захист, яке за статтею 64 Конституції України не може бути обмежене.

Апеляційний суд вірно встановив, що останнім днем подачі апеляційної скарги є 14 квітня 2025 року. Водночас апеляційна скарга подана з незначним пропуском встановленого законом строку (4 дні), тому помилково постався на пункт 47 рішення ЄСПЛ від 29 жовтня 2015 року у справі «Устименко проти України», в якому мова йде про поновлення строку зі спливом значного періоду часу. Пропуск строку на апеляційне оскарження безпосередньо пов`язаний із підготовкою об`ємної апеляційної скарги, що об`єктивно потребувало більше часу через відсутність у нього фахової підготовки.

Доводи інших учасників справи

Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 27 червня 2025 року відкрито касаційне провадження у даній справі.

Витребувано з Київського районного суду міста Одеси цивільну справу № 947/15643/24 за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «МТБ Банк», ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Одісей - 55» про витребування майна з чужого незаконного володіння.

У липні 2025 року матеріали справи № 947/15643/24 надійшли до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Підставою касаційного оскарження оскаржуваних судових рішень заявник зазначає порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України, якою визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції діє в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Частиною третьою статті 13 ЦПК України визначено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Статтею 354 ЦПК України передбачено, що апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Пунктом 2 частини 2 статті 354 ЦПК України визначено, що учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Відповідно до частини другої статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка не оформлена згідно з вимогами, встановленими статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.

У частині третій статті 357 ЦПК України передбачено, що апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.

Системний аналіз частини третьої статті 357 ЦПК України дозволяє дійти висновку, що апеляційний суд при пропущенні заявником строку на апеляційне оскарження має право залишити апеляційну скаргу без руху з двох підстав: 1) якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або 2) якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними.

При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку (у разі її неподання разом з апеляційною скаргою) або вказати інші підстави для поновлення строку (за умови визнання судом підстав, вказаних заявником у клопотанні про поновлення строку, неповажними).

Вирішуючи питання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, суд має керуватися тим, що підстави пропуску строків можуть бути визнані поважними лише в тому випадку, якщо таке недотримання строків апеляційного оскарження зумовлене діями (бездіяльністю) суду першої інстанції, а так само наявністю інших об`єктивних перешкод, що безумовно перешкоджали своєчасному зверненню з такою скаргою.

Такі висновки узгоджуються з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 22 травня 2024 року в справі № 1522/13227/12 (провадження № 61-1036св24), від 29 серпня 2025 року у справі № 496/5031/19 (провадження № 61-5291св25).

Відповідно до пункту 6 частини другої статті 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Наведеними процесуальними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку апеляційного оскарження, а також належного оформлення апеляційної скарги. Для цього особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

У справі, яка переглядається, встановлено, що ухвалою від 27 березня 2025 року Київський районний суд міста Одеси визнав неподанню та повернув заявнику позовну заяву.

Не погодившись із ухвалою суду, ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку, звернувшись із апеляційною скаргою 18 квітня 2025 року, тобто з пропуском строку, встановленого статтею 354 ЦПК України. Водночас просив поновити строк на апеляційне оскарження, посилаючись на те, що не має юридичної освіти та йому не вистачило наданого законом строку для складання апеляційної скарги, а також не міг передбачити можливих фінансових витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 23 квітня 2025 року викладені в апеляційній скарзі причини пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали Київського районного суду міста Одеси від 27 березня 2025 року визнані неповажними, а вказана апеляційна скарга залишена без руху. Надано строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення копії даної ухвали для усунення зазначених в цій ухвалі недоліків, а саме подачі заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду із зазначенням інших поважних причин для поновлення такого строку з наданням відповідних доказів.

На виконання цієї ухвали заявник подав заяву про усунення недоліків, зазначивши про обставини пропуску строку на апеляційне оскарження, які є тотожними обставинам, наведеним у первісній заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження. Окрім того, було додано докази отримання оскаржуваної ухвали 27 березня 2025 року після 17 години, що є причиною для відліку строку з наступного дня після 28 березня 2025 року, та, окрім цього, просив уникати надмірного формалізму при вирішенні питання щодо поновлення процесуального строку. Таким чином останнім днем для подачі апеляційної скарги (з урахуванням вихідних днів) є 14 квітня 2025 року.

Виходячи зі змісту статті 354 ЦПК України, клопотання про поновлення строку подання апеляційної скарги повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку. Водночас поважними визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. ЦПК України не пов`язує право суду відносити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. У кожному випадку суд, з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінює доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Тобто поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження є правом суду, яке він реалізує, лише встановивши об`єктивну неможливість дотримання особою, яка подає апеляційну скаргу, відповідних вимог процесуального закону щодо строків оскарження судового рішення.

Особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно строків подання, форми і змісту скарги, в тому числі стосовно доведення поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, що є проявом добросовісного користування процесуальними правами.

Установивши, що апеляційна скарга подана після спливу п`ятнадцяти днів з дня вручення оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, а неведені заявником причини пропуску строку, а саме відсутність у нього юридичної освіти, недостатній, на його думку, наданий законом строк для складання апеляційної скарги, а також наявність фінансових витрат на професійну правничу допомогу є неповажними після закінчення строку, установленого статтею 354 ЦПК України, суд залишив її без руху й надав строк протягом десяти днів з дня отримання ухвали для подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення суду першої інстанції із зазначенням поважних причин для поновлення процесуального строку.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Ураховуючи, що наведені заявником у заяві інші підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Київського районного суду міста Одеси від 27 березня 2025 року не є поважними, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження.

Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута. При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ у справі «Дія 97» проти України» від 21 жовтня 2010 року).

Норми, які визначають процес подання скарги, служать меті належного здійснення правосуддя. Сторони, яких це стосується, повинні обґрунтовано очікувати, що ці правила будуть застосовуватися.

Отже, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, сама сутність права доступу до суду не порушена, а відповідні обмеження мали легітимну мету та були пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями.

Аргументи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного та не дають підстав вважати, що суд порушив норми процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник, по своїй суті зводяться до переоцінки доказів та встановлення обставин, які не були встановлені судом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/1 б-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Щодо клопотання про постановлення окремої ухвали

У касаційній скарзі заявник також просить постановити окрему ухвалу щодо Київського районного суду м. Одеси, зобов`язавши суд забезпечити сканування матеріалів справи у паперовій формі у справі та долучити їх до матеріалів електронної судової справи.

Клопотання не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до статті 420 ЦПК України суд касаційної інстанції у випадках і в порядку, встановлених статтею 262 цього Кодексу, може постановити окрему ухвалу.

У частині першій статті 262 ЦПК України передбачено, що суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.

Суд вищої інстанції може постановити окрему ухвалу в разі допущення судом нижчої інстанції порушення норм матеріального або процесуального права, незалежно від того, чи є такі порушення підставою для скасування або зміни судового рішення. Такі самі повноваження має Велика Палата Верховного Суду щодо питань передачі справ на розгляд Великої Палати Верховного Суду (частина десята статті 262 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року в справі № 438/610/14-ц (провадження № 14-577цс19) вказано, що «суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу (частина перша статті 262 ЦПК України). Отже, постановлення окремої ухвали є процесуальною дією суду, вчинення якої не залежить від наявності клопотань учасників справи. Суд постановляє окрему ухвалу лише тоді, якщо встановить порушення певним органом чи іншою особою вимог законодавства або недоліки в їхній діяльності під час вирішення спору».

У постанові Верховного Суду від 12 квітня 2018 в справі № 761/32388/13-ц (провадження № 61-3251св18) зазначено, що «при вирішенні питання про постановлення окремої ухвали суд має виходити з того, що мають бути виявлені порушення закону. Вирішення питання щодо постановлення окремої ухвали є дискреційними повноваженнями суду і є його правом, а не обов`язком».

Верховний Суд не встановив порушень та обставин, які б давали підстави для постановлення окремої ухвали у цій справі, тому клопотання ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Доводи касаційної скарги не дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувані судові рішення - без змін.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки в цій справі оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400,401 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про постановлення окремої ухвали відмовити.

Касаційні скарги ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського апеляційного суду від 23 травня 2025 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 23 квітня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: М. Є. Червинська

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун