Постанова

від 15.12.2010 по справі 09/1209

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 15 грудня 2010 р.                                                                                    

№ 09/1209  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

         Козир Т.П. –головуючого, Малетича М. М., Могила С. К.,

          за участю представників позивача –Загорняк Н. Б. дов. від 06.10.2010 року, Юдовського М. І., керівника,

розглянувши касаційну скаргу ПАТ «Автомобільна компанія «Богдан –Моторс»на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 23 вересня 2010 року у справі за позовом ТОВ «Компанія «Будлайн Групп»до ДП «Автомобільний завод № 2»ПАТ «Автомобільна компанія «Богдан –Моторс», ПАТ «Богдан –Моторс», третя особа - Черкаська міська рада, про стягнення коштів,

                                                У С Т А Н О В И В:

У квітні 2009 року ТОВ «Компанія «Будлайн Групп»(далі –позивач) звернувся до суду з позовом до ДП «Автоскладальний завод № 2»ПАТ «Богдан Моторс»(далі –відповідач-1) та ПАТ «Богдан Моторс»(далі –відповідач-2) про стягнення коштів.

Посилаючись на невиконання відповідачем - 1 зобов’язань за договором підряду в капітальному будівництві, просив стягнути з ДП «Автомобільний завод № 2»ПАТ «Автомобільна компанія «Богдан –Моторс»3289317 гривень 55 коп. за виконані підрядні роботи з врахуванням винагороди за виконання функцій генпідрядника за договором підряду в капітальному будівництві № 131-08/06 від 29 грудня 2006 року, 963321 гривню 97 коп. договірної пені, 132707 гривень 43 коп. –3 відсотки річних та 612336 гривень 58 коп. –втрати коштів від інфляції.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 23 квітня 2010 року позов задоволено частково.

З відповідача - 2 на користь позивача стягнено 3289317 гривень 55 коп. основного боргу, 394718 гривень 10 коп. договірної пені, 612336 гривень 58 коп. втрати коштів від інфляції, 132707 гривень 43 коп. –3 відсотки річних.

У решті позову відмовлено.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 23 вересня 2010 року рішення господарського суду залишено без зміни.  

У касаційній скарзі ПАТ «Автомобільна компанія «Богдан –Моторс»просить скасувати судові рішення та відмовити у позові, посилаючись на неправильне застосування судами ст. 321 ч.2 ГК України та ст. ст. 843, 845 ЦК України.

Заявник зазначає, що суд не перевірив всі його доводи щодо необґрунтованого завищення вартості будівельних робіт.

У судове засідання не з’явилися представники відповідачів та третьої особи.

Враховуючи, що про час та місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином, суд вважає можливим розглянути касаційне подання за їх відсутності.

Вислухавши пояснення представників позивача, обговоривши доводи касаційної скарги та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню  з наступних підстав.

Як встановлено судом, 1 червня 2006 року відповідачі уклали договір доручення, за яким відповідач-2 є довірителем, а відповідач-1 –повіреним.

За цим договором повірений –відповідач-1 зобов’язався за винагороду від імені і за рахунок довірителя вчинити юридичні дії, а саме, представляти інтереси останнього перед усіма юридичними і фізичними особами, пов’язані з реконструкцією із розширенням під виробництво автомобілів комплексу будівель і споруд по вул. Сумгаїтській, 8/2, в м.Черкаси, які належать довірителю на праві власності, а також представляти інтереси довірителя в усіх підприємствах, установах та організаціях, а також судах з метою захисту законних прав і інтересів.

За  пунктами 1.5 та 1.6 договору доручення все отримане повіреним під час виконання цього договору є власністю довірителя. Всі права та обов’язки за договорами, укладеними повіреним від імені довірителя, виникають безпосередньо у довірителя.

Пунктами 4.1.1, 4.1.3, 4.1.8 договору доручення визначено, що повірений має право укладати будь-які договори, у тому числі підряду на капітальне будівництво, монтажу, договори поставки обладнання, будівельних матеріалів тощо; вести переговори, представляти інтереси довірителя у відносинах з контрагентами за раніше укладеними довірителем договорами, пов’язаними із реконструкцією та розширенням комплексу споруд під виробництво автомобілів по вул. Сумгаїтській, 8/2 в м. Черкаси; відступати від змісту доручення, якщо цього вимагають інтереси довірителя і повірений не міг попередньо запитати довірителя або не одержав у розумний строк відповіді на свій запит.

На виконання договору доручення відповідач-2 уповноважив відповідача-1 в особі директора на вчинення дій з представництва інтересів довірителя, у зв’язку з чим 1 червня 2006 року видав довіреність № 1258/1-29.

Відповідно до ст.1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов’язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов’язки довірителя.

29 грудня 2006 року між відповідачем - 2, від імені та за рахунок якого діяв відповідач –1( замовник) та позивачем (генпідрядник) укладено договір № 131-08/06 підряду в капітальному будівництві.

За таких обставин суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального права, які регулюють інститут договору доручення, і  прийшли до юридично обґрунтованого висновку, що всі права та обов’язки за вказаним договором будівельного підряду виникли у відповідача –2.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за договором будівельного підряду замовник доручив, а генпідрядник зобов’язався забезпечити відповідно до проектної документації та умов договору виконання всього комплексу будівельно –монтажних робіт з будівництва цеху фарбування пластмасових виробів з фарбоприготувальним відділенням, що знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. Сумгаїтська, 8/2, загальною площею 3800 кв. метрів. Склад та обсяг робіт може бути переглянутий в процесі будівництва у разі внесення змін до проектної документації. За дорученням замовника генпідрядник може виконувати за цим договором інші будівельні роботи з відповідним коригуванням загальної договірної ціни.

Абзацом першим пункту 3.1 договору сторонами було узгоджено тверду договірну ціну у розмірі 14004000 гривень на наступний перелік робіт: фундаменти під каркас корпусу; каркас корпусу, елементи (плити) покриття корпусу, стінове огородження та вікна, перекриття другого поверху фарбоприготувального відділення, перекриття другого та третього поверхів побутових приміщень цеху фарбування пластмасових виробів, будівництво приямків у цеху пластмас і цеху очищення скидів, будівництво трансформаторної підстанції, будівництво чорнової підлоги корпусу. Договірна ціна перелічених робіт фіксується в протоколі погодження про договірну ціну.

Сторони договору домовилися, що на інші будівельні роботи, не перераховані у пункті 3.1 договору, договірна ціна є динамічною і визначається сторонами шляхом підписання відповідних додаткових документів.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що загальна ціна договору –це ціна, що включає загальний об’єм будівництва та діє протягом всього періоду до закінчення робіт згідно з договором. Загальна ціна є динамічною і визначається сторонами для повного об’єму будівельних робіт, у тому числі поставки матеріалів та всіх додаткових робот, які є необхідними для належного та кваліфікованого виконання робіт.

Пунктом 13.1 договору підряду сторони визначили, що розрахунки за виконані роботи будуть здійснюватися замовником на підставі актів приймання виконаних робіт (форма КБ-2в та форма КБ-3) проміжними платежами в міру виконання робіт.

Згідно пункту 13.2 цього договору генпідрядник зобов’язався визначати обсяги та вартість виконаних робіт, що підлягають оплаті, складати акт приймання виконаних робіт та довідку про вартість виконаних робіт (форма КБ-2в та форма КБ-3) і подавати їх для підписання замовнику.

Додатковою угодою 1 від 27 березня 2007 року до договору підряду №131/08-06 сторони домовилися внести зміни до розділу 13 «Проведення розрахунків за виконані роботи», виклавши пункт 13.2 у новій редакції, яка передбачає, що для робіт, визначених у пункту 3.1 договору підряду, акт приймання виконаних робіт та довідка про вартість виконаних робіт складається за спрощеною формою, виходячи з питомої ваги виконаних обсягів робіт по етапах, конструктивних елементах у їх загальному обсязі, прийнятому в твердій договірній ціні.

Також судами встановлено, що позивач виконав роботи, передбачені пунктом 3.1 договору підряду, а відповідач –1 прийняв роботи на суму 13812000 гривень.

Задовольняючи позов в частині, суди попередніх інстанцій виходили з доведеності задоволених позовних вимог.

Проте, з такими висновками суду повністю погодитись не можна.

Так, в порушення вимог ст. 38, 43, 65, 84 і 105 ГПК України, суди спиралися виключно на висновок судово – будівельної експертизи, який за правилом ст. 32 ГПК України є лише одним із видів доказів, і підлягає оцінці нарівні з іншими доказами.

Проте, суди не перевірили і не спростували доводи відповідача – 1 щодо того, що він не приймав спірні обсяги будівельних робіт і не міг заявити про свою незгоду з відповідними актами,  оскільки акти виконаних робіт і довідки про їх вартість, в порушення умов договору будівельного підряду, позивач відповідачу-1, саме як стороні договору, не направляв.

Крім того, суд не витребував у позивача документи і не перевірив доводи сторін щодо обсягів робіт з вивозу та утилізації будівельного сміття та їх вартості з урахуванням тієї обставини, що зазначені роботи виконувалися начебто субпідрядниками.

Крім того, суд не перевірив доводи відповідача-1, що він сплатив позивачу вартість оздоблювальних робіт в межах твердої договірної ціни, та не з’ясував, що сторони мали на увазі під оздоблювальними роботами покращеного типу, чи виконані ці роботи на будівельному об’єкті, чи не співпадають вони за обсягами і дислокацією з обумовленими у пункті 3.1 договору оздоблювальними роботами і яка їх вартість  понад вже сплачену в межах твердого кошторису.

Також суди не перевірили доводи відповідача щодо подвійного пред’явлення до оплати інших видів будівельних робіт, які начебто виконав позивач на об’єкті відповідача.

Враховуючи, що вказані обставини мають істотне значення для юридично правильного вирішення спору, судові рішення визнати законними не можна, тому вони підлягають скасуванню, а справа –передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді господарському суду необхідно врахувати наведене, більш ретельно перевірити доводи сторін, встановити дійсні обставини справи і прийняти рішення відповідно до вимог закону.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11112 ГПК України, Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Скасувати постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 23 вересня 2010 року та рішення господарського суду Черкаської області від 23 квітня 2010 року.

Справу передати до господарського суду Черкаської області на новий розгляд в іншому складі суду.

Головуючий                                                                        Т. Козир

      Судді                                                                               М. Малетич

                                                                                               С. Могил