Постанова від 11.09.2025 по справі 911/3416/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" вересня 2025 р. Справа№ 911/3416/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яценко О.В.

суддів: Хрипуна О.О.

Коробенка Г.П.

за участю секретаря судового засідання: Антонюк А.С.

за участю представників учасників справи відповідно до протоколу судового засідання від 11.09.2025

розглянувши у відкритому судовому засіданні

матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА «ЛІГЕНА»

на рішення Господарського суду Київської області від 07.05.2025 (повний текст складено і підписано 06.06.2025)

у справі № 911/3416/24 (суддя Ейвазова А.Р.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА «ЛІГЕНА»

до Дочірнього підприємства «ФМ ЛОЖІСТІК ДНІПРО»

про стягнення 773 375, грн. 47 коп.

та

за зустрічним позовом Дочірнього підприємства «ФМ ЛОЖІСТІК ДНІПРО»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА «ЛІГЕНА»

про стягнення 170 303,16 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА «ЛІГЕНА» (далі позивач, ТОВ «ВКФ «Лігена») звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Дочірнього підприємства «ФМ ЛОЖІСТІК ДНІПРО» (далі відповідач, ДП «ФМ Ложістік Дніпро») про стягнення 773 375,47 грн., з яких: 672 535,69 грн. основний борг; 18 919,77 грн. втрати від інфляції за період з червня по жовтень 2024 року; 8 457,00 грн. 3% річні за період з 05.06.2024 по 05.11.2024; 73 463,01 грн. пеня за період з 05.06.2024 по 05.11.2024 (з урахуванням уточнення ціни позову заявою від 28.12.2024).

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань за договором про надання послуг харчування №10 від 09.07.2021 в частині оплати послуг комплексного харчування та їх доставки за період з 26.04.2024 по 24.05.2024 в установлений таким договором строк.

Відповідач проти задоволення первісного позову заперечив, пославшись на те, що:

- позивачем надані послуги неналежної якості, оскільки встановлено спалах гострої кишкової інфекції серед працівників, які вживали готову продукцію позивача;

- 29.05.2024 Бориспільською районною філією державної установи «Київський обласний центр контролю та профілактики хвороб» Міністерства охорони здоров`я України проведено огляд закладу ТОВ «ВКФ «Лігена», за результати якого встановлено численні порушення санітарно-гігієнічних вимог та технології приготування страв;

- при бактеріологічному дослідженні клінічного матеріалу від людей, які вживали комплексні обіди 27.05.2024, та при бактеріологічному дослідженні в зразках першої страви (суп-харчо), яку вживали всі хворі, виявлено сальмонелу ентерітідіс;

- органом сертифікації ДП «УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ» за період з 26.04.2024 по 27.05.2024 сертифікат відповідності на послуги харчування позивачу не видавався;

- відповідач не погоджував кількість поставлених комплексних обідів у період з 26.04.2024 по 25.05.2024, зазначену в акті здачі-приймання робіт від 27.05.2024 №60 - 4 035шт, про що повідомлено позивача, та відмовився від його підписання;

- скріншоти переписки та заяви свідка не підтверджують погодження замовлення відповідачем, оскільки позивачем не дотримано встановленого договором порядку їх погодження.

Зустрічний позов заявлено про стягнення з позивача 170 303,16 грн. штрафу.

В обґрунтування вимог зустрічного позову відповідач посилається на порушення позивачем 27.05.2023 зобов`язань за договором про надання послуг харчування №10 від 09.07.2021, а саме надання послуг, якість яких не відповідала гігієнічним вимогам безпечності харчових продуктів, що призвело до заподіяння шкоди здоров`ю працівникам відповідача.

Позивач проти задоволення зустрічного позову заперечив, пославшись на те, що:

- у період з 26.04.2024 по 24.05.2024 відповідач не склав жодного акту про виявлення недоліки, що підтверджувало б надання послуг неналежної якості;

- обставини, на які посилається відповідач, стосуються надання послуг у іншому розрахунковому періоду, вимоги щодо оплати яки не є предметом розгляду у справі.

- акт службового розслідування від 19.09.2024 №25 не може підтверджувати обставини, на які відповідач посилається у заявленому зустрічному позові, оскільки такий акт складений заінтересованими представниками відповідача, які не є компетентними, оскільки проведення такої перевірки має відбуватися відповідним державним органом, до повноважень якого відноситься контроль за якістю продуктів харчування;

- поведінка відповідача є взаємосуперечливою, оскільки відповідач заперечує факт надання послуг з харчування та одночасно нараховує на такі послуги штраф, зазначаючи про те, що після вживання працівниками відповідача наданих позивачем комплексних обідів відбувся спалах гострої кишкової інфекції;

- відповідач здійснює нарахування штрафу без дотримання умов, визначених п. 4.4 спірного договору.

У відповіді на відзив (щодо вимог зустрічного позову) відповідач підтримує заявлені вимоги та вказує, що:

- відповідальність позивача, у разі заподіяння шкоди здоров`ю співробітникам відповідача, встановлена п.4.4 спірного договору, а не п.3.2.2 договору, на які позивач помилково посилається;

- після спалаху гострої кишкової інфекції, для проведення службового розслідування наказом створено комісію та запропоновано позивачу надати кандидатуру для участі у розслідуванню, водночас, пропозиція залишена без відповіді позивача;

- нарахування штрафу здійснювалося у відповідності до умов договору з використанням інформації з акту від 26.04.2024 №48, який підписаний сторонами.

Крім того, під час розгляду справи в суді першої інстанції:

- позивачем подано заяву про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 52 000,00 грн., у якій позивач просить відшкодувати позивачу відповідні витрати за рахунок відповідача;

- відповідачем подано заяву про розподіл судових витрат у розмірі 40 000,00 грн., понесених відповідачем на оплату правничої допомоги, шляхом відшкодування їх за рахунок позивача.

Рішенням Господарського суду Київської області від 07.05.2025 у справі № 911/3416/24:

- у задоволенні первісного позову відмовлено повністю;

- витрати позивача на оплату первісного позову судовим збором у розмірі 9 280,51 грн. та витрати на оплату професійної правничу допомогу у розмірі 52 000,00 грн. покладено на позивача;

- зустрічний позов задоволено частково, до стягнення з позивача на користь відповідача присуджено 157 687,20 грн. штрафу, 2 242,95 грн. в рахунок часткового відшкодування витрат по оплаті позову судовим збором; відмовлено у задоволенні зустрічного позову в частині стягнення 12 615,96 грн. штрафу;

- зменшено розмір витрат відповідача на професійну правничу допомогу до 20 000,00 грн.;

- до стягнення позивача на користь відповідача присуджено 18 518,41 грн. в рахунок часткового відшкодування витрат на професійну правничу допомогу;

- витрати на професійну правову допомогу у розмірі 21 481,59 грн., понесені відповідачем, покладено на відповідача.

При розгляді первісного та зустрічного позовів суд першої інстанції встановив, що позивач допустив порушення зобов`язання, передбаченого п.п.3.1.5, 3.1.6 спірного договору щодо якості та безпечності готової харчування, дотримання правил санітарної безпеки, використання високоякісної сировини при виготовленні обідів (судом встановлено факти заподіяння шкоди співробітникам відповідача (харчове отруєння), в результаті споживання обідів 27.05.2024).

З огляду на вказане, суд першої інстанції визнав обґрунтованими вимоги зустрічного позову щодо нарахування, передбаченого п. 4.4 спірного договору штрафу у розмірі 100% від загальної суми вартості наданих послуг за 5 робочих днів.

Водночас, частково задовольняючи вимоги за зустрічним позовом за розрахунком суду в сумі 157 687,20 грн., суд першої інстанції:

- не погодився з обґрунтованістю розрахунку штрафу, який надав відповідач, зазначивши, що із зустрічної позовній заяві та пояснень представника відповідача вбачається, що нарахування штрафу здійснювалось за середньою арифметичною вартістю обідів та наданих послуг у період з 26.03.2024 по 25.04.2024 згідно акту від 26.04.2024 №48, проте це не відповідає п.4.4 спірного договору, яким такий порядок сторонами не передбачений - нарахування штрафу саме за середнім арифметичним показником періоду. Поряд з цим, відповідачем взятий обсяг послуг не за 5 робочих днів, що передували порушенню, що мало місце 27.05.2025, а за інший період;

- визнав, що відповідач мав розрахувати відповідний штраф виходячи з фактичної вартості послуг та обідів харчування за 5 робочих днів, що передували 27.05.2024, а саме - з 20.05.2024 по 24.05.2025, враховуючи те, що 25.05.2024-26.05.2024 є неробочими днями та в такі дні надання послуг за договором та поставка обідів не відбувалась.

При розгляді первісного позову суд першої інстанції:

- визнав доведеним факт передачі відповідачу у період з 26.04.2024 по 24.05.2024 комплексних обідів у кількості 4 035шт, доставлених позивачем, їх роздачу. При цьому, загальна вартість наданих послуг з роздачі, визначена за ціною додаткової угоди №4 (545,59грн з ПДВ, без ПДВ 545,59:120*100=454,55грн) та вартість обідів, яка визначена за кожен день періоду окремо відповідно до додаткової угоди №5, за розрахунком суду складає 672 536,65грн /(550 899,35+21*454,66):100*120/, тобто більше аніж заявляє позивач 672 535,69грн.;

- не прийняв до уваги посилання відповідача на порушення позивачем умов спірного договору, зазначивши, що відповідач не надав доказів на підтвердження фактів порушення зобов`язань за договором той період, заборгованість за який заявлена позивачем до стягнення ( з 26.04.2024 по 24.05.2024);

- визнав такими, що не заслуговують на увагу суду посилання відповідача на неузгодження сторонами кількості обідів, яка вказана в акті від 27.05.2024 №60 здачі-приймання робіт (надання послуг), зазначивши, що відповідач не довів узгодження сторонами іншої кількості обідів або фактичної поставки обідів у іншій кількості, тобто не спростував обставин, на підтвердження яких позивач надав докази, які оцінені судом кожний окремо та у сукупності з іншими доказами, що підтверджують передачу обідів, надання послуг з їх доставки та роздачі позивачем. Відмовляючи у підписанні акту №60 від 27.05.2024 прийому-передачі робіт (надання послуг), позивач не посилався на невідповідність кількості обідів фактично переданій відповідачем.

При цьому, відмовляючи у задоволенні первісного позову, суд першої інстанції виходив з того, що строк виконання відповідачем обов`язку по оплаті послуг не настав, так як:

- враховуючи умови, на яких укладено спірний договір за взаємною згодою сторін, остаточний розрахунок здійснюється за дотримання умов, визначених його п.2.5, однією із яких є обов`язок позивача оформити та зареєструвати податкову накладну. При цьому, сторони визначили, що невиконання хоча б однієї з умов, отже, і наведеної умови щодо оформлення та реєстрації податкової накладної є підставою для збільшення строку оплати за послуги пропорційно терміну такого не виконання, без застосування проти замовника будь-яких штрафних санкцій;

- фактично сторони, укладаючи договір та визначаючи на свій розсуд його умови, що не суперечать чинному законодавству, передбачили виконання, зокрема, позивачем певних дій видачі та реєстрації податкової накладної, що повністю залежить від дій позивача;

- позивач не надав доказів видачі та реєстрації податкової накладної за фактом надання послуг та передачі комплексних обідів у спірному періоді у визначеному законом порядку. Окрім того, про те, що податкова накладна за спірною операцією не зареєстрована підтвердив і представник позивача в судовому засіданні.

З огляду на відмову у задоволенні первісного позову суд першої інстанції поклав судові витрати позивача, в тому числі і витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 52 000,00 грн., на позивача.

Щодо судових витрат відповідача на оплату професійної правничої допомоги за зустрічним позовом суд першої інстанції зазначив наступне:

- гонорар адвоката передбачений сторонами відповідного договору у фіксованому розмірі за надання правничої допомоги відповідачу в суді першої інстанції 40 000грн.;

- відповідні витрати на оплату гонорару у такому розмірі не є обґрунтованими та пропорційними до предметів спорів, що розглядались у справі за первісним та зустрічним позовами, з урахуванням дійсного обсягу необхідних послуг, враховуючи ступень складності справи, обсяг зібраних доказів, ціну позову, фактичний обсяг часу, необхідний для надання відповідної допомоги;

- позови, що розглядались у справі є взаємопов`язаними, спільний їх розгляд сприяв зменшенню кількості часу, необхідного для надання правової допомоги, процесуальній економії. Загальна тривалість усіх засідань суду у даній справі становить трохи більше 4 годин (з урахуванням очікування судових засідань, у випадку, коли вони почались несвоєчасно); розгляд справи не потребував аналізу значної кількості нормативних актів, яким врегульовані відносини сторін, а відповідну справу не можна вважати занадто складною, незважаючи на те, що в ній розглядалися одночасно первісний позов та зустрічний. Спори у даній справі за первісним та зустрічним позовами виникли з одного договору, умови якого аналізувались під час надання такої допомоги. У даній справі представник відповідача брав участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції, отже, не витрачав додатковий час, щоб добратись до приміщення суду, очікування судових засідань.

З огляду на вказане, суд першої інстанції визнав дійсно необхідними, неминучими, співмірними та пропорційними до складності справи, обсягу виконаних адвокатом робіт та послуг, часом, фактично витраченим адвокатом на надання правової допомоги під час розгляду первісного та зустрічного позовів, а також враховуючи поведінку сторін та середню вартість аналогічних послуг на ринку, витрати на оплату правової (правничої) допомоги у даній справі у розмірі не більше 20 000,00 грн. та, з урахуванням часткового задоволення зустрічного позову, присудив до стягнення з позивача на користь відповідача 18 518,41грн (157 687,20*20 000:170 303,16).

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА «ЛІГЕНА» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 07.05.2025 у справі № 911/3416/24 в частині відмови у задоволення первісного позову та ухвалити нове рішення, яким задовольнити первісний позов про стягнення 672 535,69 грн. основного боргу, 18 919,77 грн. втрат від інфляції, 8 457,00 грн. 3 % річних, 73 463,01 грн. пені та судові витрати.

У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що оскаржуване рішення винесено з порушенням норм матеріального права та з не дотриманням норм процесуального права, та таке, що не ґрунтується на засадах верховенства права.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на те, що:

- зобов`язання зареєструвати податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних для включення до податкового кредиту суми ПДВ виникає саме з податкового законодавства, а не з договірних відносин, тому є податковим, а не господарським зобов`язанням;

- зазначення сторонами у договорі про обов`язок відповідача здійснити реєстрацію податкової накладної, розрахунку коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних тощо протягом передбаченого законодавством строку не має наслідком зміну характеру відповідних правовідносин з податкових на господарські;

- несвоєчасна реєстрація податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період, та має наслідком застосування до платника податків штрафних санкцій;

- відшкодування ПДВ здійснюється державою в податкових правовідносинах між особою і державою. Отже, зобов`язання зареєструвати податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних для включення до податкового кредиту суми ПДВ виникає саме з податкового законодавства, а не з договірних відносин, тому є податковим, а не господарським зобов`язанням. Спори, які можуть виникнути між платниками ПДВ та державою в особі уповноваженого органу - суб`єкта владних повноважень щодо суми сплаченого податку, є адміністративними і мають розглядатися судами адміністративної юрисдикції;

- зобов`язання зареєструвати податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних для включення до податкового кредиту суми ПДВ виникає з податкового законодавства, яке відносить до податкового кредиту суми податку не лише сплачені, а і нараховані у разі здійснення господарської операцій.

До апеляційної скарги апелянтом додані:

- клопотання про відстрочення сплати судового збору за подачу апеляційної скарги на рішення Господарського суду Київської області від 07.05.2025 у справі № 911/3416/24 до винесення рішення судом апеляційної інстанції. До вказаного клопотання додані копії постанови про арешт коштів ВП № 78330294 від 10.06.2025, постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 78330294 від 10.06.2025 та податкової декларації;

- клопотання про приєднання письмових доказів, в якому заявник просить приєднати до матеріалів справи податкову накладну № 100 від 27.05.2024 та лист №б/н від 23.06.2025. До вказаного клопотання додані копії зазначених документів.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 26.06.2025 справа № 911/3416/24 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Хрипун О.О., Тищенко О.В.

27.06.2025 до суду від відповідача надійшла заява з запереченнями проти задоволення клопотання апелянта про відстрочення сплати судового збору за подачу апеляційної скарги на рішення Господарського суду Київської області від 07.05.2025 у справі № 911/3416/24, в якій відповідач вказує на неможливість задоволення вказаного клопотання, оскільки наведений у ст. 8 Закону України «Про судовий збір» перелік осіб є вичерпним, проте, заявник у даній справі не відноситься Законом до осіб, яким суд може відстрочити сплату судового збору.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2025 у справі № 911/3416/24 відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА «ЛІГЕНА» про відстрочення сплати судового збору за подачу апеляційної скарги на рішення Господарського суду Київської області від 07.05.2025 у справі № 911/3416/24, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА «ЛІГЕНА» на рішення Господарського суду Київської області від 07.05.2025 у справі № 911/3416/24 залишено без руху на підставі ст. 174, ч. 2 ст. 260 ГПК України, Товариству з обмеженою відповідальністю «ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА «ЛІГЕНА» надано строк десять днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме надання доказів сплати судового збору в сумі 13 920,76 грн.

07.07.2025 до суду від апелянта надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, в додатках до якої міститься квитанція до платіжної інструкції на переказ готівки № 18 від 04.07.2025 про сплату 13 920,76 грн., в призначенні платежу вказано: «судовий збір за позовом ТОВ ВКФ ЛІГЕНА на рішення від 07.05.25 по справі 911/3416/24 Північний апел. госп. Суд».

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2025 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА «ЛІГЕНА» про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 07.05.2025 у справі № 911/3416/24 залишено без розгляду, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА «ЛІГЕНА» на рішення Господарського суду Київської області від 07.05.2025 у справі № 911/3416/24, постановлено розгляд справи здійснювати у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, справу призначено до розгляду на 31.07.2025 об 11:40 год., матеріали справи № 911/3416/24 витребувано у Господарського суду Київської області.

08.07.2025 до суду від відповідача надійшла заява про участь у судовому засіданні, яке призначено на 31.07.2025 об 11:40 год. та в усіх наступних судових засіданнях у справі № 911/3416/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.07.2025 вказану заяву задоволено.

10.07.2025 до суду від відповідача надішли заперечення на клопотання (заяву), в якому заявник просить відмовити у задоволенні клопотання про приєднання до матеріалів справи нових доказів - податкової накладної №100 від 27.05.2024, пославшись на те, що:

- на обґрунтування поважності причин неподання даних доказів разом із поданням позовної заяви позивач наводить таку підставу: такі докази не існували на момент подання позовної заяви до суду;

- водночас така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку ст. 269 ГПК України незалежно від причин неподання відповідачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

Також 10.07.2025 до суду від відповідача надійшли відзиви на апеляційну скаргу, в яких заявник проти задоволення апеляційної скарги заперечив, пославшись на ті ж самі обставини, що і в суді першої інстанції.

23.07.2025 матеріали цієї справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Також 23.07.2025 до суду від відповідача надійшла заява про розподіл судових витрат, в якій заявник просить судові витрати заявника на професійну правову допомогу у розмірі 25 000,00 грн., пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на позивача, шляхом їх стягнення на користь відповідача.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 28.07.2025 № 09.1-08/1764/25 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 911/3416/24 у зв`язку з перебуванням судді Тищенко О.В., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці у період з 28.07.2025 по 01.08.2025 включно.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 28.07.2025 справа № 911/3416/24 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Іоннікова І.А., Хрипун О.О.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 29.07.2025 № 09.1-08/1802/25 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 911/3416/24 у зв`язку з участю судді Іоннікової І.А., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у навчанні з 29.07.2025 по 31.07.2025.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 29.07.2025 справа № 911/3416/24 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Коробенко Г.П., Хрипун О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.07.2025 справу № 911/3416/24 прийнято до свого провадження визначеною колегією суддів (головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Коробенко Г.П., Хрипун О.О.), учасників справи повідомлено, що розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА «ЛІГЕНА» на рішення Господарського суду Київської області від 07.05.2025 у справі № 911/3416/24 відбудеться у раніше визначені дату та час, а саме 31.07.2025 об 11:40 год. в режимі відеоконференції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.07.2025, з урахуванням ухвали від 25.08.2025 про виправлення описок, оголошено перерву у справі до 11.09.2025 о 10:20 год.

Щодо наданих відповідачем до суду апеляційної інстанції додаткових доказів, колегія суддів зазначає про таке.

Додані відповідачем до клопотання про відстрочення сплати судового збору за подачу апеляційної скарги копії постанови про арешт коштів ВП № 78330294 від 10.06.2025, постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 78330294 від 10.06.2025 та податкової декларації не муть вважатися додатковими доказами по суті спору, оскільки такі докази надані саме підтвердження наявності підстав для задоволення вказаного клопотання.

Щодо наданих відповідачем копій податкової накладної № 100 від 27.05.2024 та листа №б/н від 23.06.2025, слід зазначити про таке.

З наданих відповідачем додаткових доказів слідує, що всі вони не існували на момент розгляду по суті судом першої інстанції цієї справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3 ст. 269 ГПК України).

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Апелянт зазначає про те, що податкову накладну № 100 від 27.05.2024 ним було зареєстровано 23.06.2025, що свідчить про об`єктивну неможливість подання її до суду першої інстанції.

Колегія суддів зауважує апелянту на тому, що підставою для прийняття апеляційною інстанцією додаткових доказів є докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від учасників судового процесу.

Основними засадами судочинства, закріпленими у ст. 129 Конституції України, є, зокрема, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен додержуватись норм процесуального права.

Відповідно до ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Прийняття судом апеляційної інстанції додаткових документів на стадії апеляційного провадження за відсутності визначених ст. 269 ГПК України підстав для їх прийняття, тобто без наявності належних доказів неможливості їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від заявника, фактично порушує принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, адже у такому випадку суд створює одному з учасників судового процесу більш сприятливі, аніж іншим умови в розгляді конкретної справи.

При цьому колегія суддів звертається до висновку щодо застосування приписів ст.ст. 80, 269 ГПК України, який викладено Верховним Судом, зокрема, у постановах від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17, від 18.06.2020 у справі № 909/965/16, від 26.02.2019 у справі № 913/632/17 згідно з яким єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи (у даному разі апелянта).

За імперативним приписом ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних, зокрема, з невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип рівності сторін у процесі у розумінні «справедливого балансу» між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.

Прийняття судом апеляційної інстанції додатково поданих доказів без урахування наведених вище критеріїв у вирішенні питання про прийняття судом апеляційної інстанції таких доказів матиме наслідком порушення приписів статті 269 ГПК України, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність.

Також слід зауважити на правовій позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 12.10.2023 у справі № 499/895/19, у якій судом касаційної інстанції зауважено на тому, що сторони мають усвідомлювати, що інститути апеляційного та касаційного перегляду впроваджені для усунення можливих помилок судового розгляду справ у першій інстанції, а не для усунення помилок сторони, допущених нею під час розгляду справи судом першої інстанції, у формулюванні стороною своїх позовних вимог, аргументів та формуванні їх доказової бази. Це відповідає і практиці ЄСПЛ, яка є джерелом права відповідно до Закону України від 23 лютого 2006 року 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Наприклад, ЄСПЛ у своєму рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine, заява № 3236/03, пункт 40) зазначив, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду.

Водночас така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України незалежно від причин неподання таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

Правова позиція з цього питання викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №911/3250/16, від 06.02.2019 у справі №916/3130/17, від 26.02.2019 у справі №913/632/17 від 06.03.2019 у справі №916/4692/15 та від 11.09.2019 у справі № 922/393/18.

За таких обставин, додані апелянтом копії податкової накладної № 100 від 27.05.2024 та листа №б/н від 23.06.2025, як додаткові докази колегією суддів не приймається.

Станом на 11.09.2025 до Північного апеляційного господарського суду інших відзивів на апеляційну скаргу та інших клопотань від учасників справи не надходило.

Під час розгляду справи представник позивача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити, представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзивів, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині, з наступних підстав.

09.07.2021 між ТОВ «ВКФ «Лігена» (виконавець) та ДП «ФМ Ложістік Дніпро» (замовник) укладено договір №10 про надання послуг харчування (далі договір; т.1 а.с.8-10; 113-115).

Відповідно до п.1.1 договору його предметом є надання виконавцем замовнику (клієнтам замовника) послуг комплексного харчування та їх доставки на умовах та у терміни, визначені у тексті цього договору (далі - послуги), а також: а) видача страв через лінію роздачі; б) вивезення порожніх ланч-боксів після їх звільнення від залишків їжі на наступний день, проте не рідше, ніж один раз на день; в) доставка обідів у транспорті з холодильною установкою (рефрижиратор).

Місце надання послуг на території замовника за адресою: 08330, Україна, Київська обл., Бориспільський район, с. Дударків, вул. Незалежності, 2/2 (п.1.2 договору).

В силу п.п.1.3-1.5 договору: замовник приймає послуги та сплачує їх вартість за цінами і тарифами, які вказані в додатку 1 до цього договору; надання послуг здійснюється на підставі попередньо погоджених сторонами замовлень, здійснених замовником на електронну адресy: ligenaoffice@gmail.com або за телефонами, які виконавець надав для замовлення, із електронної адреси замовника: vmyronenko@fmlogistic.com або іншої електронної адреси при попередній домовленості; меню узгоджується сторонами 1 раз на 2 тижні, якщо інше не погоджено сторонами.

Як визначено п.п.2.1-2.4 договору: вартість послуг за цим договором вказана в додатку 1 до договору; вартість послуг з роздачі комплексних обідів за один день надання, становить 363,80 грн., в тому числі ПДВ 20%; розрахунки між сторонами за даним договором здійснюються в безготівковому порядку шляхом оплати замовником виставлених виконавцем рахунків протягом 10 календарних днів від дати виставленого рахунку-фактури, проте не пізніше 5-го числа місяця наступного за звітним; виконавець виставляє рахунки на оплату наданих послуг один раз на місяць, не пізніше 25 числа поточного місяця, що настає за звітним.

Сторонами у п.2.5 договору визначено, що підставою для проведення остаточних розрахунків між сторонами є виконання всіх наступних умов:

- підписання обома сторонами акту наданих послуг (пп.2.5.1);

- надання замовнику належним чином оформленого рахунку-фактури та акту наданих послуг замовника (пп.2.5.2);

- вчинення виконавцем усіх дій, передбачених чинним законодавством України, щодо оформлення та реєстрації податкових накладних відповідно до чинного законодавства України (пп.2.5.3);

- замовником отримано на електрону поштову адресу (ua-invoice@fmlogistic.com) в електронному форматі акт наданих послуг та рахунок-фактуру виконавця за відповідні надані послуги, направлені з електронних поштових адрес виконавця (ligenaoffice@gmail.com) (пп.2.5.4);

- замовник отримав оригінали акту наданих послуг, рахунку-фактури виконавця та зареєстровані податкові накладні після виставлення рахунка-фактури за відповідні надані послуги (пп.2.5.5).

У пп 2.5.6 договору сторони домовились, що невиконання хоча б однієї з зазначених умов є підставою для збільшення строку оплати за послуги за даним договором пропорційно терміну, протягом якого не були виконані всі умови, визначені п.2.5 цього договору, без застосування проти замовника будь-яких штрафних санкцій.

Відповідно до п.п. 2.6, 2.7 договору: для забезпечення оперативності обмін актами наданих послуг може здійснюватися за допомогою засобів систем електронного документообігу «ВЧАСНО» (або аналога такої програми) в електронному вигляді з накладанням електронно-цифрового підпису; акт наданих послуг, надісланий в електронному вигляді, має таку ж юридичну силу, що і акт направлений у паперовій формі, і є первинним документом, який підтверджує факт надання послуг за договором; документи, оформлені за допомогою програми «ВЧАСНО» (або аналога такої програми) з використанням електронних цифрових підписів та електронних цифрових печаток визнаються сторонами як такі, що мають повну юридичну силу (силу оригіналу) нарівні з документами, виготовленими в паперовій формі з печатками і підписами уповноважених осіб сторін.

Пунктом 2.9. договору сторони погодили наступний порядок формування, обміну та підписання електронних документів: весь обмін електронними документами між сторонами має юридичну силу за умови надходження на електронні адреси отримувачів (пп.2.9.2) зі сторони замовника:

- ua-invoice@fmlogistic.com - для обміну актами, видатковими, рахунками;

- ua-legal@fmlogistic.com - для обміну договорами, додатковими угодами, листами, претензіями (пп.2.9.3).

Замовник має право відмовитися від оплати рахунку в разі неправильного оформлення рахунку або акту наданих послуг: відсутність необхідних реквізитів в акті, неправильно зазначені банківські реквізити або їх відсутність, невірні посилання на цей договір або його додатки, відсутність або недостатній обсяг інформації про предмет оплати, невірно вказана вартість послуг; у такому випадку термін оплати рахунку рахується від дати надання правильно оформленого рахунку на оплату і актів надання послуг (п.2.10 договору).

Як передбачено пп.3.1.1 п.3.1 договору, на виконавця покладений обов`язок надати замовнику послуги, якість яких має забезпечувати високий рівень сервісу та відповідати вимогами чинних документів, що підтверджують їх безпечність та якість (сертифікати відповідності, висновки державної санітарно-епідеміологічної служби МОЗ України, посвідчення про якість тощо).

Окрім того, як передбачено пп.3.1.3, 3.1.5 п.3.1 договору: виконавець зобов`язаний за запитом замовника здійснювати доставку комплексного харчування у місце, зазначене цим договором, або попередньо погоджене з замовником; здійснювати доставку комплексного харчування в упаковці, яка забезпечує його збереження; виконавець гарантує наявність у працівників залучених до надання послуг замовнику санітарних книжок та відсутність медичних протипоказань; виконавець повинен забезпечити персонал форменим одягом, залучати для надання послуг харчування тільки кваліфікований персонал, забезпечити охайний зовнішній вигляд персоналу і дотримання ним правил внутрішнього трудового розпорядку, правил техніки безпеки, пожежної та санітарної безпеки, що діють у замовника.

В силу пп.3.1.6 п.3.1 договору виконавець зобов`язаний використовувати для виробництва готового харчування високоякісну сировину і продукти; якість сировини повинно підтверджуватися висновками санітарно-епідеміологічної експертизи і ветеринарними свідоцтвами.

Замовник, як визначено пп.3.2.1 п.3.2 договору, зобов`язаний відповідно до актів виконаних послуг та рахунків-фактур своєчасно здійснювати оплату належним чином наданих виконавцем послуг.

У разі надання неякісних послуг (виявлення неякісних обідів, що супроводжуються специфічним запахом для зіпсованої продукції, виявлення плісняви та ін., що не передбачає його вживання), в силу пп.3.2.2 п.3.2 договору, замовник зобов`язаний того ж дня скласти «акт про виявлені недоліки» із підтверджуючими додатками (якщо такі наявні) та у складі комісії не менше 4-х осіб із представником виконавця; на підставі акту накладаються штрафи на виконавця, вказані у п.4 цього договору.

Відповідно до пп.3.3.3 п.3.3 договору: замовник має право проводити внутрішні аудити для оцінки якості надання виконавцем послуг харчування співробітникам, виявляти невідповідності, а в разі їх виявлення встановлювати терміни усунення порушень і вимагати виконання; на вимогу замовника надавати такі відомості: медичні книжки співробітників виконавця і інформацію про своєчасне проходження медичних обстежень усіма працівниками; заповнені журнали встановленої форми: щоденного огляду персоналу на гострі респіраторні гнійничкові захворювання, а також журнал обліку роботи бактерицидних ламп і інші журнали, згідно з санітарними вимогами; проведення генерального прибирання приміщення.

Згідно з п.п.4.3, 4.5 договору: виконавець несе повну відповідальність за якість наданих послуг харчування відповідно до чинного законодавства України, в тому числі за шкоду здоров`ю, завдану співробітникам замовника через використання в обідах неякісних продуктів харчування або їх неякісного приготування; якщо в результаті споживання обідів виконавця, здоров`ю співробітників замовника буде завдано шкоди (в тому числі у вигляді харчового отруєння), то на виконавця накладається штраф у розмірі 100% від загальної вартості наданих послуг за 5 робочих днів у випадку проведення службового розслідування та підтвердження цього випадку документально; при виявленні замовником неякісних обідів (із специфічним запахом для зіпсованої продукції, виявлення плісняви та ін., що не передбачає його вживання), замовник у присутності виконавця складає акт невідповідності і на виконавця накладається штраф у розмірі 8% від загальної вартості наданих послуг за 5 робочих днів; при цьому виконавець зобов`язується в найкоротший термін замінити усі порції даної страви без додаткового нарахування у вартість даного комплексного обіду.

Строк дії договору встановлений його п.8.1 з дати підписання та скріплення печатками сторін та до 01.07.2022; договір вважається таким, що продовжений/пролонгований/ на кожний наступний рік на тих самих умовах у випадку відсутності письмово пропозиції про розірвання однією із сторін даної угоди (п.8.2 договору).

Відповідно до п.2 додатку №1 від 09.07.2021 до договору (т.1 а.с.115, зворот) сторони визначили вартість комплексних обідів на дату підписання договору, яка у подальшому змінювалась.

При цьому, п 4 додатку №1 сторони узгодили, що: доставка здійснюється щодня з понеділка по п`ятниця не пізніше 11:30; доставка комплексних обідів не здійснюється у вихідні та святкові дні, якщо не було інших домовленостей; видача обідів здійснюється силами виконавця з 11:45 до 15:00.

У відповідності до додаткової угоди від 28.11.2022 №1 (далі додаткова угода №1; т.1 а.с.37-38, 116-117) сторони внесли зміни до п.2 додатку №1, встановивши нові ціни за комплексні обіди.

Окрім того, відповідною додатковою угодою, сторони домовились, що: для забезпечення оперативності, обмін додатковими угодами, додатками, специфікаціями, рахунками, актами виконаних робіт (наданих послуг), іншими документами за договором (далі - документи) можуть здійснюватися за допомогою засобів системи електронного документообігу «ВЧАСНО» (або аналога такої програми) в електронному вигляді з накладанням електронно-цифрового підпису; акт виконаних робіт (наданих послуг), надісланий в електронному вигляді, має таку ж юридичну силу, що і акт направлений у паперовій формі, і є первинним документом, який підтверджує факт надання послуг за договором; документи, оформлені за допомогою програми «ВЧАСНО» (або аналога такої програми) з використанням електронних цифрових підписів та електронних цифрових печаток визнаються сторонами як такі, що мають повну юридичну силу (силу оригіналу) нарівні з документами, виготовленими в паперовій формі з печатками і підписами уповноважених осіб сторін (п.2 додаткової угоди №1). Сторони поширили умови даної додаткової угоди на правовідносини сторін, які виникли до моменту її укладення з 01.11.2022 (п.4).

Додатковою угодою від 31.03.2023 №2 (далі додаткова угода №2; т.1 а.с.39-40; 118-119) сторони внесли зміни до п.2 додатку №1 змінивши ціну комплексних обідів; умови даної додаткової угоди сторони поширили на їх правовідносини з 26.03.2023 (п.2).

Додатковою угодою від 18.04.2023 №3 сторони внесли зміни до розділу 9 договору, виклавши у новій редакції реквізити виконавця (т.1 а.с.41-43, 120-122).

Як вбачається з положень додаткової угоди від 25.07.2023 №4 (далі додаткова угода №4; т.1 а.с.44-46, 123-125), сторони змінили п.2.2 договору, виклавши його у наступній редакції: «вартість послуг з роздачу комплексних обідів за один день надання з 26 липня 2023 року становить 549,59 грн., в тому числі ПДВ 20%». Сторони визначили, що така додаткова угода набирає чинності з 26.07.2023 (п.3 додаткової угоди №4).

Додатковою угодою від 12.01.2023 №5 (далі додаткова угода №5; т.1 а.с.47-48, 126-127) сторони внесли зміни до п.2 додатку №1, визначивши такі ціни на комплексні обіди: 150-199 компл. 137,25 грн. за один комплекс обіду; 200-249 компл. 135,88 грн. за один комплекс обіду; 250-299 компл. 134,53 грн. за один комплекс обіду; 300 і більше компл. 133,19 грн. за один комплекс обіду. Зазначена додаткова угода, як вбачається з її п.3, набирає чинності з 15.01.2024.

Як зазначає позивач, відповідач щодня з 26.04.2024 по 25.05.2024 направляв на електронну адресу, а також у месенджер «Viber» інформацію про необхідну кількість комплексних обідів. Також, у вказаний період, за твердженнями позивача, відповідач направляв позивачу на поштову адресу меню обіду на наступний тиждень. На підтвердження вказаних обставин позивач надав скріншоти з електронної пошти «ligenabuh@ukr.net» та месенджера «Viber» (т.1 а.с.25-26, 29-35). Окрім того, як повідомив позивач, відповідач продовжував надсилати повідомлення щодо необхідної кількості комплексних обідів після 25.05.2024 з використанням месенджера «Viber» - з 26.05.2024-27.05.2024, на підтвердження чого долучив скріншот листування (т.1 а.с.34).

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження надання позивачем та прийняття відповідачем послуг харчування у період з 26.03.2024 по 25.04.2024 сторонами підписано акт від 26.04.2024 №48 здачі-приймання робіт (надання послуг) на суму 783 394,54грн (т.2 а.с.152-153).

На підтвердження виконання зобов`язань з надання послуг харчування за період з 26.04.2024 по 25.05.2024, вимоги щодо оплати яких заявлені у даній справі, позивач надав акт від 27.05.2024 №60 здачі-приймання робіт (надання послуг) на загальну суму 672 535,69 грн. (т.1 а.с.49-50, 130-131), який підписано лише позивачем. Позивач стверджує, що виставив відповідачу рахунок щодо оплати таких послуг від 27.05.2024 №75 на суму 672 535,69 грн. (т.1 а.с.51-52, 128-129).

Відповідні документи підписані позивачем через систему «ВЧАСНО», яку сторони визначили п.п. 2.6, 2.7 договору як один із засобів обміну актами наданих послуг. Як вбачається, відповідні документи направленні позивачем відповідачу 11:31 31.05.2024 та отримані ДП «ФМ Ложістік Дніпро» 11:36 31.05.2024 (т.1 а.с.50, 52; 129, 131).

Листом від 29.05.2024 за вих. №758 Бориспільська районна філія ДУ «Київський обласний центр контролю та профілактичних хвороб МОЗ України» звернулася до Бориспільського районного управління ГУ Держпродспоживслужби в Київській області щодо відсторонення дев`яти працівників ДП «ФМ Ложістік Дніпро» від виконання службових обов`язків, у зв`язку із виявленням 29.05.2024 у таких працівників клінічних проявів захворювання та з метою локалізації спалаху сальмонельозу (т.1 а.с.143).

За результатами розгляду вказаного листа, начальником управління державного нагляду за дотриманням санітарного законодавства Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області складено подання від 30.05.2024 про відсторонення від роботи або іншої діяльності дев`яти працівників ДП «ФМ Ложістік Дніпро» з дати отримання подання до надання негативних результатів лабораторних досліджень про відсутність збудників у зазначених працівників ДП «ФМ Ложістік Дніпро» (т.1 а.с.144).

Рішенням комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Виконавчого комітету Бориспільської районної державної адміністрації від 29.05.2024 (протокол №8) затверджено план заходів по локалізації та ліквідації спалаху гострої кишкової інфекції в ДП «ФМ Ложістік Дніпро» (т.1 а.с.145-147).

За результатами проведення планового (позапланового) заходу державного контролю (інспектування) стосовно дотримання операторами ринку вимог законодавства про харчові продукти в ТОВ «ВКФ «Лігена» Головним управлінням Держпродспоживслужби в Київській області складено акт від 30.05.2024 №10-15-15.1-11/16, яким зафіксовано виявлені порушення вимог законодавства, зокрема (т.1 а.с.152-165):

- простежуваність харчових продуктів, призначених для виробництва харчових продуктів, не забезпечена; відсутні товарно-транспортні накладні (далі - ТТН) на харчові продукти, що були інгредієнтами готових страв; оператор ринку не запровадив системи та процедури, що дають змогу систематизувати інформацію про операторів, що постачають харчові продукти, призначені для виробництва харчових продуктів;

- потужність не підтримується в чистому стані - обладнання з ознаками іржі та бруду;

- планування виробничих, допоміжних приміщень i побутових приміщень, розміщення технологічного обладнання призводить до перехресного забруднення потоків неперероблених, частково перероблених та готових харчових продуктів, що може призвести до появи ризику прямого чи опосередкованого мікробіологічного, хімічного чи фізичного забруднення харчових продуктів, оскільки не розмежовані технологічні процеси обробки сирих та готових харчових продуктів;

- порушена цілісність покриття підлоги у виробничих та допоміжних приміщеннях потужності;

- не забезпечено результативне очищення транспортних засобів та/або контейнерів перед кожним наступним завантаженням для уникнення ризику забруднення харчових продуктів;

- інвентар для обробки харчових продуктів брудний, відсутні задокументовані оператором ринку процедури щодо миття та дезінфекції інвентарю та обладнання;

- бокси з пінопласту, в яких транспортуються готові харчові продукти, виготовлені з матеріалів, що не дають змогу проводити їх чищення та дезінфекцію, про що свідчить накопичення бруду на них; тара для первинного пакування готових харчових продуктів зберігається в умовах, що не забезпечують захист від забруднення - без зовнішнього пакування; інвентар для чищення овочів з ознаками застарілого бруду;

- не надані відомості щодо відповідності води, що використовується у виробництві харчових продуктів (у технологічному процесі та є інгредієнтом), вимогам, встановленим до води питної;

- на потужності допускається персонал, який не пройшов у оператора ринку навчання з питань гігієни персоналу, гігієнічних вимог до виробництва та обігу харчових продуктів, відсутні відповідні записи цього оператора ринку;

- при зберіганні сухих сипучих продуктів, які є інгредієнтами готових страв (суп-харчо), не забезпечений контроль за дотриманням температури та вологості повітря;

- відсутні відомості (записи) про здійснення технологічних операцій з визначеними температурними режимами та експозицією технологічних операцій приготування готових харчових продуктів, а також їх охолодження до температури, яка не спричинить ризик здоров`ю споживача; транспортування готових харчових продуктів здійснюється не спеціалізованим транспортним засобом та у боксах з пінопласту, що унеможливлює дотримання температурного режиму, який запобігає розмноження мікроорганізмів, формування токсинів, під час доставки харчових продуктів;

- заходи з боротьби зі шкідниками проводяться не ефективно, оскільки у виробничих приміщеннях наявні мухи;

- не створені умови для окремого зберігання перероблених харчових продуктів (готові харчові продукти) та не перероблених харчових продуктів (сирі овочі);

- постійно діючі процедури, засновані на принципах системи аналізу небезпечних факторів та контролю у критичних точках, на потужності не розроблено та не запроваджено.

31.05.2024 Головним управлінням Держпродспоживслужби в Київській області відносно ТОВ «ВКФ «Лігена» складено припис №10-15-15.1-11/8 про усунення порушень вимог законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров`я та благополуччя тварин, яким зобов`язано ТОВ «ВКФ «Лігена» усунути виявлені порушення, що зазначені в акті від 30.05.2024 №10-15-15.1-11/16 (т.1 а.с.180-181).

За результатами проведеної перевірки перший заступник Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області прийняв рішення від 03.06.2024 №10-2.2/4673-24 про тимчасове припинення виробництва та обігу харчових продуктів на потужностях суб`єкта господарювання (т.1 а.с.182-183).

Листом від 30.05.2024 за вих.№100-2 відповідач звернувся до позивача з повідомленням про ініціювання службового розслідування, у зв`язку із спалахом гострої кишкової інфекції серед співробітників замовника, які 27.05.2024 харчувалися комплексними обідами, виготовленими виконавцем (т.1 а.с.53-54; 136). У відповідному листі, відповідач просив позивача надати йому у термін не пізніше 15.06.2024: кандидатуру представника ТОВ «ВКФ «Лігена», який буде входити до складу комісії, передбаченої п.3.2.2 договору; документи, що підтверджують безпечність та якість послуг, відповідно до п.3.1.1 договору; документи, передбачені п.3.3.3 договору.

Відповідний лист підписаний та направлений відповідачем позивачу через систему «ВЧАСНО» 14:55 11.06.2024 та отриманий ТОВ «ВКФ «Лігена» 17:30 11.06.2024 (т.1 а.с.54, 132).

Окрім того, з відповідач звернувся до позивача з листом від 31.05.2024 за вих.№101-2, у якому повідомив про відмову від підписання акту від 27.05.2024 №60 здачі-приймання робіт (надання послуг), до моменту проведення службового розслідування пов`язаного із випадком спалаху гострої кишкової інфекції серед співробітників замовника через вживання 27.05.2024 комплексних обідів, виготовлених виконавцем. Даним листом відповідач додатково повідомив позивача, що питання про можливість підписання зазначеного акту буде розглянуто після з`ясування всіх обставин (т.1 а.с.55-56, 135, 136,зворот).

Зазначений лист підписаний відповідачем та направлений позивачу через систему «ВЧАСНО» 14:56 11.06.2024 та отриманий ТОВ «ВКФ «Лігена» 17:31 11.06.2024 (т.1 а.с.56).

Поряд з цим, листи відповідача від 30.05.2024 вих.№100-2 та від 31.05.2024 вих.№101-2 направленні позивачу засобами поштового зв`язку, що підтверджується: списком згрупованих відправлень (поштове відправлення №0503884127922), опис вкладення до відправлення, прийнятого за таким списком; фіскальний чеком від 21.06.2024 щодо оплати послуг пересилання відправлення (т.1 а.с.137-138). Відповідне відправлення, як свідчить інформація з вебсайту АТ «Укрпошта», 25.06.2024 вручено позивачу (т.1 а.с.139).

31.05.2024 відповідачем видано наказ №28/3 «Про створення комісії з розслідування випадку спалаху гострої кишкової інфекції серед працівників» (т.1 а.с.150). Підставою для проведення розслідування, як вказано в преамбулі зазначеного наказу, є виявлення 28.05.2024 у працівників підприємства спалаху гострої кишкової інфекції.

Листом від 01.06.2024 №797 установа «Київський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України» в особі Бориспільської районної філії звернулась до позивача щодо забезпечення явки працівників відповідача для проведення бактеріологічного обстеження на кишкову групу інфекцій (т.1 а.с.195, зворот).

Листом від 03.06.2024 за вих.№10-4.1/4704-24 Головне управління Держпродспоживслужби в Київській області повідомило відповідача про розлідування спалаху, а саме госпіталізацію: 12 хворих - в інфекційне відділення КНП «Бориспільська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування»; 2 хворих в інфекційне відділення КНП «Броварська багатопрофільна клінічна лікарня»; 4 хворих - в інфекційне відділення КНП «Переяславська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування»; 1 хворого - в інфекційне відділення КНП «Баришівська багатопрофільна лікарня»; 7 хворих в інфекційне відділення КНП «Козелецька лікарня інтенсивного лікування» Козелецької селищної ради; 8 хворих - в інфекційне відділення КП «Пирятинська лікарня Пирятинської міської ради» Полтавської області. Окрім того, відповідний орган повідомив, що: 14 хворих від госпіталізації відмовилися і перебувають на амбулаторному лікуванні; форма перебігу у 29 осіб середнього ступеня важкості, у 19 - легка форма захворювання. Вказаним листом управління додатково повідомило відповідача, що з метою всебічного розслідування спалаху ГКІ та унеможливлення повторного спалаху хвороби, всім фахівцям, що працюють у логістичному комплексі ФМ «Ложістік Дніпро», який розташований за адресою: вул. Незалежності 2/2, с. Дударків, Бориспільський район, необхідно невідкладно пройти профілактичні обстеження на виявлення збудників кишкових інфекцій (т.1 а.с.148).

03.06.2024 за вих.№791 Бориспільська районна філія ДУ «Київський обласний центр контролю та профілактичних хвороб МОЗ України» звернулась до відповідача з листом щодо направлення працівників згідно списку в мікробілогічну лабораторію Бориспільської районної філії ДУ Київський ОЦКПХ МОЗ України для проведення обстеження на кишкову групу інфекцій (т.1 а.с.149).

12.06.2024 за вих.№19 ТОВ «ВКФ «Лігена» звернулося з листом до Управління безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини, державного нагляду за дотриманням санітарного законодавства Бориспільського району Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області, у якому повідомило про усунення виявлених під час заходу державного контролю порушень законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров`я та благополуччя тварин (т.1 а.с.179).

Головним управлінням Держпродспоживслужби в Київській області повторно проведено плановий (позаплановий) захід державного контролю (інспектування) стосовно дотримання операторами ринку вимог законодавства про харчові продукти в ТОВ «ВКФ «Лігена», за результатами якого складено акт від 12.06.2024 №10-15-15.1-11/19, яким порушень вимог законодавства щодо дотримання правил про харчові продукти не виявлено (т.1 а.с.166-178).

Рішенням першого заступника начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області від 13.06.2024 №вих-10-2.2/5252-24 «Про скасування Рішення про тимчасове припинення виробництва та обігу харчових продуктів від 03.06.2024 №вих-10-2.2/4673-24», у зв`язку з усуненням виявлених недоліків рішення від 03.06.2024 №вих-10-2.2/4673-24 щодо тимчасового припинення виробництва та обігу харчових продуктів на потужностях ТОВ ВКФ «Лігена» (вул. В. Момота, 53, м.Бориспіль, Київська область, 08300; реєстраційний номер потужност r-UA-10-18-980; код за ЄДРПОУ: 24578324) скасовано з 13.06.2024 (т.1 а.с.188).

21.06.2024 Головним управлінням Держпродспоживслужби в Київській області складено протокол №10-15-15.1-11/4 про порушення ТОВ «ВКФ «Лігена» Закону України «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров`я та благополуччя тварин», законодавства про харчові продукти та корми (т.1 а.с.184-187).

Листом від 25.06.2024 за вих.№962 Державна установа «Київський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоровя України» в особі Борисіпльської філії на запит відповідача повідомила про відібрання проб на харчоблоці та з об`єктів зовнішнього середовища та їх результати (т.1 а.с.194, зворот; а.с.195).

Листом від 08.07.2024 за №вих-10-4.2/6265-24 Головне управління Держпродспоживслужби в Київській області направило до Державної служби України з питань безпечності продуктів та захисту споживачів заключне повідомлення про спалах на гостру кишкову інфекцію (т.1 а.с.189-192). У такому повідомленні вказано, що:

- інформацію про виникнення спалаху отримано листом від 28.05.2024 №752 Бориспільської районної філії ДУ «Київський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України» - ГКІ серед співробітників ФМ «Ложістік Дніпро», які харчувались комплексними обідами, виготовленими ТОВ «ВКФ «Лігена» за адресою: вул. Момота, 53, м. Бориспіль, Київська область; датою початку спалаху визначено 28.05.2024, датою закінчення спалаху - 14.06.2024 (дата виявлення останнього хворого);

- кількість постраждалих осіб 83, з них 47осіб госпіталізовано; причиною спалаху ГКІ є вживання пацієнтами 27.05.2024 комплексних обідів, поставлених ТОВ «ВКФ «Лігена»; у 32 осіб виявлено гострий гастроентероколіт, у 17 осіб виявлено харчову токсикоінфекцію, у 29 осіб виявлено сальмонельоз, у 3 осіб виявлено сальмонельозний ентерит, у 2 осіб виявлено бактеріальну кишкову інфекцію (не уточнена); всі хворі 27.05.202 вживали в проміжку з 13:00год до 16:00год комплексні обіди в кімнаті для приймання їжі, що знаходиться в ФК «Ложістік Дніпро»; комплексні обіди виготовляла ТОВ «ВКФ «Лігена» (м. Бориспіль, вул. Момота 53);

- за результатами візиту 29.05.2024 фахівцями ДУ «Київський ОЦКПХ МОЗ» до закладу ТОВ «ВКФ «Лігена» (вул. Момота, 53, м. Бориспіль, Київська область) виявлено чисельні порушення санітарно-гігієнічних вимог та технології приготування справ;

- за результатами мікробіологічних досліджень 20 змивів із об`єктів довкілля у 8-ми виявлено бактерії групи кишкової палички (ванна для ополіскування посуди, фасувальний стіл, миска для овочів сирих, миска кухонна не маркована, миска кухонна не маркована, робоча поверхня ваг для фасування готових продуктів, охолоджувач страв, ручка холодильника для готової продукції), у 5-ти змивах - Enterobacter aerogenes (ванна для ополіскування посуди, миска для овочів сирих, миска кухонна не маркована, миска кухонна не маркована, охолоджувач страв), у 2-х змивах - Klebsiella pneumoniae (робоча поверхня ваг для фасування готових продуктів, ручка холодильника для готової продукції) та у 1-му змиві - E.Coli (фасувальний стіл);

- при бактеріологічному дослідженні клінічного матеріалу від людей, які вживали комплексні обіди 27.05.2024, у 18-ти обстежених виділена сальмонела ентерітідіс (Salmonella enteritidis), протоколи випробувань від 03.06.2024; обстежено 55 контактних осіб в 6 домашніх вогнищах; при бактеріологічному дослідженні у 9-ти обстежених виділена сальмонела ентерітідіс (Salmonella enteritidis); при бактеріологічному дослідженні у 57-х хворих виділена Salmonella enteritidis, y тому числі у 5 - Salmonella enteritidis var jena, у 6- обстежених виділена сальмонела ентерітідіс (Salmonella enteritidis var ratin);

- за результатами бактеріологічного дослідження в зразку першої страви (суп-харчо), яку вживали всі хворі, виділено Salmonella enteritidis;

- фактор передачі перша страва (суп-харчо), виділено Salmonella enteritidis;

- джерело спалаху не встановлено, основна причина порушення санітарно-гігієнічних і технологічних режимів приготування страв в ресторані ТОВ ВФК Лігена за адресою: Київської області, м. Бориспіль, вул. Момота, 53;

- обставини, що сприяли виникненню спалаху не дотримання в ресторані ТОВ «ВКФ «Лігена» поточності технологічного процесу виробництва готових до споживання страв, не розмежовані технологічні процеси обробки сирих та готових харчових продуктів, недостатній технологічний контроль за процесом виготовлення страв, не забезпечення умов для дотримання режиму санітарної обробки посуду, роздрібного інвентарю, недостатня забезпеченість холодильним обладнанням, роздрібним інвентарем, столовим посудом, столовими приборами, не дотримання санітарно-гігієнічного та дезрежиму, не створення умови для окремого зберігання перероблених харчових продуктів (готові харчові продукти) та не перероблених харчових продуктів (сирі овочі), бокси з пінопласту, в яких транспортуються готові харчові продукти виготовлені з матеріалів, що не дають змогу проводити їх чищення та дезінфекцію, транспортування готових харчових продуктів (страв) здійснюється не спеціалізованим транспортом та у боксах з пінопласту, що унеможливлює дотримання температурного режиму, який запобігає розмноження мікроорганізмів, формування токсинів, під час доставки харчових продуктів.

Листом ДУ «Київський обласний центр контролю та профілактики хвороб МОЗ» від 10.07.2024 за вих.№04.01/04-1037 на запит відповідача проінформовано, що в період з 28.05.2024 по 14.06.2024 зареєстровано 81 випадок захворювання на гостру кишкову інфекцію серед працівників підприємства (згідно даних термінових повідомлень про інфекційну хворобу, харчове отруєння), з них встановлено діагноз: сальмонельоз - 72 особам; сальмонельозний ентерит - 3 особам; харчова токсикоінфекція - 2 особам; бактеріальна кишкова інфекція не уточнена - 2 особам; гострий гастроентероколіт - 2 особам (т.1 а.с.193).

Відповідно до претензії від 25.07.2024 б/н позивач вимагав від відповідача сплатити борг за надані послуги харчування у розмірі 672 535,69 грн за період з 26.04.2024 по 24.05.2024 (т.1 а.с.11-12). На доказ направлення зазначеної претензії до матеріалів справи надано: поштову накладну №0829700003951; опис вкладення до відправлення, прийнятого за такою накладною; фіскальний чек від 26.07.2024 щодо оплати послуг пересилання відправлення (т.1 а.с.12, зворот; а.с.74-75,76).

Крім того, позивач повторно звернувся до відповідача з претензією від 20.08.2024 б/н відповідно до якої, вимагав від відповідача сплатити борг за надані послуги харчування у розмірі 672 535,69 грн. (т.1 а.с.77-79). На доказ направлення зазначеної претензії до матеріалів справи надано експрес-накладну №59001206128761 (т.1 а.с.13,80).

20.08.2024 за вих.№428/24-К на адресу позивача направлено адвокатський запит щодо ненадання відповіді на лист від 31.05.2024 за вих.№100-2, а також копій документів, що визначені пп.3.1.1, 3.3.3 договору (т.1 а.с.140). На доказ направлення вказаного запиту до матеріалів справи надано: список згрупованих відправлень №20-08-24 та фіскальний чек від 20.08.2024 щодо оплати послуг пересилання відправлення №0600954316006 (т.1 а.с.141). Відповідне відправлення, як свідчить інформація з вебсайту АТ «Укрпошта», 11.09.2024 вручено позивачу (т.1 а.с.142).

Листом від 22.08.2024 за вих.№145 відповідач відмовив позивачу у задоволенні вимог претензії від 25.07.2024 (т.1 а.с.14-15; 196), посилаючись на не завершення службового розслідування за фактом спалаху ГКІ після вживання працівниками комплексних обідів, поставлених позивачем, оскільки позивачем не надано документів, вказаних у листі від 30.05.2024 вих.№100-2. На підтвердження направлення позивачу відповідного листа надано опис вкладення у відправлення №0504037545382, відповідну поштову накладну щодо прийняття відправлення, чек та список згрупованих потових відправлень (т.1 а.с.198-199). Як свідчить інформація з сайту АТ «Укрпошта», відповідне поштове відправлення вручено 05.09.2024 (т.1 а.с.200).

Як вбачається з відповіді Державного підприємства «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» від 09.09.2024 за вих.№20-57/205 сертифікат відповідності на послуги харчування, який був чинним у період з 26.04.2024 по 27.05.2024, ТОВ ВФК «Лігена» не видавався (т.1 а.с.197).

За результатами проведеного службового розслідування, підставою якого є наказ відповідача №28/3 від 31.05.2024, ДП «ФМ Ложістік Дніпро» складено акт службового розслідування від 19.09.2024 №25 (т.1 а.с.201-204).

Висновки, що встановлені за фактом проведеного службового розслідування, кореспондуються з заключним повідомленням про спалах на гостру кишкову інфекцію, складеним Головним управлінням Держпродспоживслужби в Київській області.

До вказаного акту долучено пояснення працівників ДП «ФМ Ложістік Дніпро», які вживали 27.05.2024 комплексні обіди, поставлені ТОВ ВФК «Лігена», зі змісту яких вбачається, що починаючи з 27.05.2025 по 28.05.2024, у відповідних осіб в різний протягом доби час проявились, такі симптоми як: температура, слабкість, болі в животі, діарея, нудота. Окрім того, до відповідного акту долучені медичні висновки, складені різними закладами охорони здоров`я, до яких звернулись працівники ДП «ФМ Ложістік Дніпро» для огляду, визначенням діагнозу та призначеним лікуванням (т.1 а.с.205-250; т.2 а.с.1-125).

Відповідно до заяви свідка ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 ), підпис на який нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Колядою О.П. (24.10.2024 реєстровий №1354) (т.2 а.с.246), така особа повідомила, що є працівником ТОВ ВФК «Лігена» та займає посаду водія з 27.03.2014. ОСОБА_1 , у заяві повідомив, що доставляв обіди (комплексного харчування) за період з 26 квітня 2024 року по 24 травня 2024 року на територію ДП «ФМ Ложістік Дніпро» та передані для видачі ОСОБА_2 , в наступній кількості: 26.04.2024 - 190шт; 29.04.2024 - 180шт; 30.04.2024 - 210шт; 01.05.2024 175шт; 02.05.2024 215шт; 03.05.2024 180шт; 06.05.2024 140шт; 07.05.2024 200шт; 08.05.2024 170шт; 09.05.2024 215шт; 10.05.2024 170шт; 13.05.2024 180шт; 14.05.2024 220шт; 15.05.2024 215шт; 16.05.2024 215шт; 17.05.2024 180шт; 20.05.2024 175шт; 21.05.2024 215шт; 22.05.2024 215шт; 23.05.2024 200шт; 24.05.2024 175шт.

Свідок ОСОБА_3 (далі ОСОБА_3 ,) у заяві (т.2 а.с.247), підпис на якій посвідчено приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Ткачем Є.В. (реєстровий від 06.11.2024 №494), пояснила, що у період з 02.10.2023 по 17.07.2024 працювала у ТОВ ВКФ «Лігена» на посаді шеф-кухаря ресторану «Смерека» та безпосередньо погоджувала кількість обідів (комплексного харчування) у період з 26 квітня 2024 року по 24 травня 2024 року з представником ДП «ФМ Ложістік Дніпро» ОСОБА_4 з власного номеру через за стосунок «Viber». ОСОБА_3 повідомила, що у період з 26.04.2024 по 24.05.2024 погоджено з відповідним представником у вказаний спосіб комплексних обідів у загальній кількості 4 035шт; кількість комплексних обідів, яку як вказує свідок ОСОБА_3 , замовлено у певний день періоду - напередодні відповідає кількості обідів, які доставлені у наступний день (робочий), за показами свідка ОСОБА_1 (т.1 а.с.20-21).

Як вірно встановлено судом першої інстанції, у заявлений позивачем період, відповідач з електронної адреси « ІНФОРМАЦІЯ_1 » надсилав на електронну адресу позивача «ligenabuh@ukr.net» меню на наступний тиждень. При цьому, у таких відправленнях відповідач та позивач вказували номери мобільних телефонів.

У підтвердження узгодження кількості обідів у порядку, вказаному свідком ОСОБА_3 позивач надав скріншоти переписки у месенджері «Viber» за період з 26.04.2024 по 24.05.2024 (т.1 а.с.25-34), щодо замовлення обідів у загальній кількості 4 035шт., а саме: 26.04.2024 190 шт.; 29.04.2024 180 шт.; 30.04.2024 210 шт.; 01.05.2024 175 шт.; 02.05.2024 215 шт.; 03.05.2024 180 шт.; 06.05.2024 140 шт.; 07.05.2024 200 шт.; 08.05.2024 170 шт.; 09.05.2024 215 шт.; 10.05.2024 170 шт.; 13.05.2024 180 шт.; 14.05.2024 220 шт.; 15.05.2024 215 шт.; 16.05.2024 215 шт.; 17.05.2024 180 шт.; 20.05.2024 175 шт.; 21.05.2024 215 шт.; 22.05.2024 215 шт.; 23.05.2024 200 шт.; 24.05.2024 175шт.

З огляду на вказані обставини:

- позивач звернувся до суду з первісним позовом, у якому просив стягнути з відповідача заборгованість за надані за договором у період з 26.04.2024 по 24.05.2024 послуги комплексного харчування та їх доставки в сумі 672 535,69 грн., а також, нараховані за несвоєчасне виконання вказаного обов`язку втрати від інфляції за період з червня по жовтень 2024 року в сумі 18 919,77 грн., 3% річні за період з 05.06.2024 по 05.11.2024 в сумі 8 457,00 грн. та пеню за період з 05.06.2024 по 05.11.2024 в сумі 73 463,01 грн.;

- відповідач звернувся до суду з зустрічним позовом, у якому просив стягнути з позивача 170 303,16 грн. штрафу, нарахованого порушення зобов`язання з надання послуг з комплексного харчування, якість яких мала б відповідати вимогам безпечності харчових продуктів.

Правові позиції сторін детально викладені вище.

Рішенням Господарського суду Київської області від 07.05.2025 у справі № 911/3416/24:

- у задоволенні первісного позову відмовлено повністю;

- зустрічний позов задоволено частково, до стягнення з позивача на користь відповідача присуджено 157 687,20 грн. штрафу, 2 242,95 грн. в рахунок часткового відшкодування витрат по оплаті позову судовим збором; відмовлено у задоволенні зустрічного позову в частині стягнення 12 615,96 грн. штрафу;

За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як слідує з тексту апеляційної скарги, у цій справі рішення суду першої інстанції позивачем в частині розгляду позовних вимог за зустрічним позовом, а також в частині розподілу витрат відповідача на правову допомогу не оскаржується, а відтак, згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України в цій частині рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не переглядається.

При цьому колегія суддів зазначає про те, що при апеляційному перегляді не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права щодо винесення судом першої інстанції рішення в частині розгляду позовних вимог за зустрічним позовом, а також в частині розподілу витрат відповідача на правову допомогу.

При цьому колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, диспозитивність (пункт 5).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 14 ГПК України).

Касаційний суд неодноразово звертав увагу на те, що принцип «заборони повороту до гіршого» («non reformatio in peius») відомий ще з часів римського права та існував у зв`язку із іншим правилом - tantum devolutum quantum appellatum (скільки скарги, стільки і рішення).

Правило заборони повороту означає недопустимість погіршення становища сторони, яка оскаржує судове рішення. Тобто, особа, яка оскаржує судове рішення, не може потрапити в гірше становище, порівняно із тим, що така особа досягнула в попередній інстанції в результаті своєї ж скарги (постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24.05.2023 у справі № 179/363/21 (провадження № 61-4060св23, 21.06.2023 у справі № 757/42885/19-ц (провадження № 61-9060св22).

Верховний Суд у постанові від 24.05.2023 у справі № 179/363/21зауважив на тому, що обсяг апеляції був обмежений рішенням суду щодо заборгованості за аліментами, які ще не були виплачені, та скасування списання заборгованості у разі недотримання цього зобов`язання, а відтак суд не повинен був самостійно погіршувати позицію заявника скарги в тій частині, в якій рішення суду не було оскаржене.

Аналогічна за змістом позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.07.2025 та від 08.10.2025 у справі № 922/1715/22 якими були скасовані постанови апеляційного суду в частині розгляду тих позовних вимог, які апелянтом не оскаржувались з посиланням на те, що судом апеляційної інстанції не було враховано принципу «заборони повороту до гіршого».

При цьому слід відзначити, що доводи позивача щодо незгоди з рішенням суду першої інстанції в частині часткової відмови у задоволенні позовних вимог колегією суддів розглянуті та враховані при винесенні постанови бути не можуть, оскільки за змістом положень чинного законодавства, у разі незгоди з рішення суду першої інстанції повністю або в частині особа подає апеляційну скаргу, саме за наслідками розгляду якої суд апеляційної інстанції і має повноваження щодо зміни або скасування судового рішення, при цьому перегляд судового рішення за відсутності такої апеляційної скарги свідчитиме про порушення судом апеляційної інстанції принципу диспозитивності.

Отже, предметом розгляду в цьому апеляційному провадженні є позовні вимоги за первісним позовом про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 672 535,69 грн., втрат від інфляції за період з червня по жовтень 2024 року в сумі 18 919,77 грн., 3% річних за період з 05.06.2024 по 05.11.2024 в сумі 8 457,00 грн. та пені за період з 05.06.2024 по 05.11.2024 в сумі 73 463,01 грн.

Щодо вказаних позовних вимог колегія суддів зазначає про таке.

Суд першої інстанції у задоволенні вказаних позовних вимог відмовив, з чим колегія суддів погодитись не може, з огляду на таке.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч.2 ст.11 ЦК України).

Згідно з п. 1 ч.2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст. 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

За правилами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як вірно встановлено судом першої інстанції:

- позивач виконав взяті на себе зобов`язання за договором за період з 26.04.2024 по 24.05.2024 щодо надання послуг з комплексного харчування та їх доставки, роздачі, вартість яких за розрахунком суду становить 672 536,65 грн. (позивачем визначена у сумі 672 535,69 грн., що менше на 0,96 грн.);

- у акті, який склав позивач, та рахунку, який виставлений на оплату, вартість комплексних обідів у відповідному періоді фактично позивачем розрахована за середньозваженою ціною періоду (136,53 грн. без ПДВ), та становить 550 898,55 грн. /(190*137,25+180*137,25+210*135,88+ 175*137,25+ 215*135,88+ 180*137,25+140*137,25+ 200*135,88+ 170*137,25+ 215*135,88+ 170*137,25+ 180*137,25+ 220*135,88+ 215*135,88 + 215*135,88 + 180*137,25 + 175*137,25 + 215*135,88 + 215*135,88 + 200*135,88+ 175*137,25):4035/%;

- за розрахунком суду, здійсненим у відповідності з договором та вищевказаними додатковими угодами, даних щодо замовленої кількості обідів у кожний день відповідного періоду, вартість комплексних обідів без ПДВ становить 550 899,35грн. /190*137,25 + 180*137,25 + 210*135,88 + 175*137,25+215*135,88+180*137,25+140*137,25+ 200*135,88 + 170*137,25 + 215*135,88 + 170*137,25 + 180*137,25 +220*135,88 +215*135,88 + 215*135,88 + 180*137,25 + 175*137,25 + 215*135,88 + 215*135,88+ 200*135,88+175*137,25), тобто більш ніж визначено у рахунку позивачем (пов`язано із округленням при визначені середньозваженої ціни). При цьому, вартість послуг з роздачі, яка визначена в акті та рахунку, визначена позивачем з урахуванням умов договору.

При цьому, те, що відповідний акт не підписаний відповідачем не спростовує факту надання послуг на вказану суму, так як:

- акт здачі-приймання робіт за період з 26.04.2024 по 25.05.2024 направлений позивачем відповідачу в установлений, погоджений сторонами п.п.2.6, 2.7 договору спосіб, не підписаний відповідачем. При цьому, ініціювання розслідування за фактом надання неналежної якості комплексних обідів, спожитих в іншому періоді - 27.05.2024, що призвели до спалаху гострої кишкової інфекції, не можуть бути підставою для відмови для підписання акту та оплати послуг. з огляду на таке;

- вимоги щодо використання для виробництва готового харчування (комплексних обідів) високоякісної сировини, надання гарантій проходження працівниками санітарних оглядів, наявність у них санітарних книжок, де має бути про це відмітка, дотримання правил санітарної безпеки обумовлені сторонами умовами договору (п.п.3.1.5, 3.1.6), а обов`язок надавати послуги з харчування належної якості визначено п.3.1 договору;

- відповідачем не надано доказів надання у відповідний період 26.04.2024 по 24.05.2024 послуг неналежної якості позивачем або передачі неякісних готового харчування, придбаного відповідачем, зокрема, складання актів відповідно до пп.3.2.2 п.3.2 договору у складі комісії з 4 осіб за участю представників виконавця - позивача при виявлені неякісних обідів (із специфічним запахом для зіпсованої продукції, виявлення плісняви тощо) у день того ж дня, тобто у день передачі обідів, їх доставки та роздачі;

- відповідач не надав доказів на підтвердження фактів порушення зобов`язань за договором у період з 26.04.2024 по 24.05.2024. Так, відповідач не лише не надав актів про виявлення недоліків, складання яких передбачено договором, але й не довів шляхом подання доказів принаймні фактів заявлення претензій щодо якості комплексних обідів чи послуг з їх доставки та роздачі у заявлений позивачем період, виклику представників позивача для складання відповідних актів, заподіяння шкоди працівникам підприємства, які фактично споживали відповідні обіді у період з 26.04.2024 по 24.05.2024 (наприклад, у випадку відсутності сторонніх запахів, порушень цілісності упаковок, зіпсованого смаку, явних ознак промокання, або пошкодження продуктів харчування (гризунами, комахами тощо), порушення терміну зберігання, однак, виявлення згодом, наприклад, наступного дня фактів захворювання працівників, які їх вживали);

- доводи відповідача про те, що поставка комплексних обідів здійснювалася за неналежних умов не можуть бути прийняті до уваги, оскільки відповідач фактично вказує на недоліки, факти порушення санітарних та гігієнічних норм, техніки безпеки, що виявлені вже пізніше; доказів існування таких порушень, виявлених компетентними органами, у період надання послуг, або ж самостійно та підтверджених двосторонніми актами, не надано. Також, відповідач не підтверджує доказами заявлення ним про недоліки щодо послуг або якості придбаних обідів, вимоги щодо оплати яких заявлені у первісному позові;

- відповідачем не доведено, що відповідні недоліки (не забезпечення очищення транспортних засобів та/або контейнерів перед кожним наступним завантаженням для уникнення ризику забруднення харчових продуктів; транспортування готових харчових продуктів здійснювалося не спеціалізованим транспортним засобом та у боксах з пінопласту, що унеможливлює дотримання температурного режиму, який запобігає розмноження мікроорганізмів, формування токсинів, під час доставки харчових продуктів) існували саме у період з 26.04.2024 по 24.05.2024;

- не заслуговують на увагу і посилання відповідача на неузгодження сторонами кількості обідів, яка вказана в акті від 27.05.2024 №60 здачі-приймання робіт (надання послуг), оскільки відповідач не довів узгодження сторонами іншої кількості обідів або фактичної поставки обідів у іншій кількості, тобто не спростував обставин, на підтвердження яких позивач надав докази, які оцінені судом кожний окремо та у сукупності з іншими доказами, що підтверджують передачу обідів, надання послуг з їх доставки та роздачі позивачем. При цьому, відмовляючи у підписанні акту №60 від 27.05.2024 прийому-передачі робіт (надання послуг), позивач не посилався на невідповідність кількості обідів фактично переданій відповідачем.

З огляду на вказані обставини суд першої інстанції цілком вірно визнав доведеним факт передачі відповідачу комплексних обідів у кількості 4 035шт, доставлених позивачем, їх роздачу. При цьому, загальна вартість наданих послуг з роздачі, визначена за ціною додаткової угоди №4 (545,59 грн. з ПДВ, без ПДВ 545,59:120*100=454,55грн) та вартість обідів, яка визначена за кожен день періоду окремо відповідно до додаткової угоди №5, за розрахунком суду складає 672 536,65 грн. /(550 899,35+21*454,66):100*120/, тобто більше, аніж заявляє позивач 672 535,69 грн.

Водночас, відмовляючи у задоволенні вимог за первісним позовом, суд першої інстанції визнав, що строк виконання зобов`язань з оплати послуг не настав, так як остаточний розрахунок здійснюється за дотримання умов, визначених його п.2.5, однією із яких є обов`язок позивача оформити та зареєструвати податкову накладну, проте позивач не надав доказів видачі та реєстрації податкової накладної за фактом надання послуг та передачі комплексних обідів у спірному періоді у визначеному законом порядку, з чим колегія суддів погодитись не може, з огляду на таке.

Сторонами у п.2.5 договору визначено, що підставою для проведення остаточних розрахунків між сторонами є виконання всіх наступних умов:

- підписання обома сторонами акту наданих послуг (пп.2.5.1);

- надання замовнику належним чином оформленого рахунку-фактури та акту наданих послуг замовника (пп.2.5.2);

- вчинення виконавцем усіх дій, передбачених чинним законодавством України, щодо оформлення та реєстрації податкових накладних відповідно до чинного законодавства України (пп.2.5.3);

- замовником отримано на електрону поштову адресу (ua-invoice@fmlogistic.com) в електронному форматі акт наданих послуг та рахунок-фактуру виконавця за відповідні надані послуги, направлені з електронних поштових адрес виконавця (ligenaoffice@gmail.com) (пп.2.5.4);

- замовник отримав оригінали акту наданих послуг, рахунку-фактури виконавця та зареєстровані податкові накладні після виставлення рахунка-фактури за відповідні надані послуги (пп.2.5.5).

У пп 2.5.6 договору сторони домовились, що невиконання хоча б однієї з зазначених умов є підставою для збільшення строку оплати за послуги за даним договором пропорційно терміну, протягом якого не були виконані всі умови, визначені п.2.5 цього договору, без застосування проти замовника будь-яких штрафних санкцій.

Колегія суддів критично ставиться до тлумачення п. 2.5 договору в частині здійснення остаточного розрахунку лише за умови дотримання всіх умов, визначених його п.2.5, однією із яких є обов`язок позивача оформити та зареєструвати податкову накладну, як до відкладальної умови, враховуючи, зміст ч. 1 ст. 212 ЦК України, адже відкладальною є обставина, щодо якої невідомо, настане вона чи ні, у той час як реєстрація податкової накладної - вимога податкового законодавства, дія самого суб`єкта господарювання, вчинення або невчинення якої залежить від його правової поведінки.

Слід окремо зауважити на тому, що зазначення сторонами у договорі про обов`язок відповідача здійснити реєстрацію податкової накладної, розрахунку коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної у ЄРПН протягом передбаченого законодавством строку не призводить до зміни характеру відповідних правовідносин із податкових на господарські.

Також колегія суддів зазначає, що за своєю правовою природою рахунок на оплату не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні ст. 613 ЦК України, а тому не звільняє відповідача від обов`язку оплатити послуги. Така правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена в постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 910/32579/15, від 22.05.2018 у справі № 923/712/17, від 21.01.2019 у справі № 925/2028/15, від 02.07.2019 у справі № 918/537/18, від 29.08.2019 у справі № 905/2245/17, від 26.02.2020 у справі № 915/400/18.

За таких обставин, виходячи зі змісту договору підставою для здійснення замовником оплати наданих послуг є отримання від виконавця акту наданих послуг.

Як встановлено вище, акт від 27.05.2024 №60 здачі-приймання робіт (надання послуг) на загальну суму 672 535,69 грн. надання послуг харчування за період з 26.04.2024 по 25.05.2024, вимоги щодо оплати яких заявлені у даній справі виконавцем замовнику направлений через систему «ВЧАСНО», яку сторони визначили п.п. 2.6, 2.7 договору як один із засобів обміну актами наданих послуг 31.05.2024 об 11:31 та отриманий замовником 31.05.2024 об 11:36.

Вказане свідчить про те, що станом на дату винесення рішення строку оплати таких послуг настав.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

У пункті 4.2 договору сторони погодили, що у випадку порушення замовником термінів оплати наданих послуг відповідно до цього договору і додатків до нього, замовник сплачує пеню у розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу, але не більше подвійної обліком ставки НБУ, що діяла в період прострочення.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт невиконання замовником свого обов`язку щодо оплати послуг виконавець відповідно до приписів договору має право нарахувати на прострочену суму грошових зобов`язань пеню, а відповідно до положень ЦК України 3 % річних та інфляцію та звернутися за їх стягненням до суду

Колегія суддів зазначає про те, що при перевірці виконаних позивачем розрахунків пені, 3 % річних та інфляційних втрат сума їх виявилась не меншою, ніж заявлена позивачем до стягнення.

З огляду на вказані обставини позовні вимоги за первісним позовом підлягають задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість за надані за договором у період з 26.04.2024 по 24.05.2024 послуги комплексного харчування та їх доставки в сумі 672 535,69 грн., а також, нараховані за несвоєчасне виконання вказаного обов`язку, втрати від інфляції за період з червня по жовтень 2024 року в сумі 18 919,77 грн., 3% річні за період з 05.06.2024 по 05.11.2024 в сумі 8 457,00 грн. та пеню за період з 05.06.2024 по 05.11.2024 в сумі 73 463,01 грн. Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вказаних позовних вимог підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволенні вказаних вимог.

З огляду на вказане, відповідно, до приписів ст. 129 ГПК України, перерозподілу підлягають і судові витрати понесені позивачем при зверненні до суду з первісним позовом, а саме витрати по сплаті судового збору (з урахуванням того, що при зверненні до суду з позовом через систему «Електронний суд» позивачем судовий збір було сплачено з врахуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору примітка суду) та витрати на оплату професійної правничої допомоги.

Так, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати по сплаті судового збору в сумі 9 280,51 грн.

Щодо витрат позивача на оплату професійної правничої допомоги слід зазначити про таке.

Частина 1 ст. 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу, а також витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. (п. 1 та п. 4 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Згідно з приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Частина 1 ст. 124 ГПК України встановлює, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Водночас за приписами ч. 2 ст. 124 ГПК України, у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

При цьому ч. 8 ст. 129 ГПК України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Отже, за приписами ГПК України попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат сторона має подати до суду разом з першою заявою по суті спору, якою відповідно до приписів ч. 2 ст. 161 ГПК України є позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву, а докази понесення таких витрат до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

З матеріалів справи слідує, що:

- у первісному позові позивач навів попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, зазначивши, що такі витрати, складаються у судового збору та витрат на оплату послуг адвоката та правничу допомогу у розмірі 50 000,00 грн., а також вказав, що ця сума не є остаточною і може бути змінена в залежності від фактичних витрат, які позивач понесе або очікує понести за період розгляду даної справи, в підтвердження чого у відповідності до положень ч. 8 ст. 129 ГПК України буде наданий суду детальний опис робіт (наданих послуг) адвокатом Орел Р.В., з відповідними доказами про сплату позивачем даних послуг адвокату до закінчення судових дебатів або протягом десяти днів після ухвалення рішення суду;

- 29.04.2025 (до винесення судом першої інстанції рішення у цій справі примітка суду) до суду від позивача надійшло клопотання (т.3 а.с. 1-3), в якому позивач просив стягнути з відповідача 52 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. До вказаного клопотання додані докази понесення таких витрат.

Отже, матеріалами справи підтверджується дотримання позивачем як строків подання попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, так і строків подання доказів понесення таких витрат.

Частини 1 та 2 ст. 126 ГПК України встановлює, що:

- витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави;

- за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Наданими позивачем документами підтверджено наступне.

09.07.2024 позивач (клієнт) та адвокат Орел Руслан Володимирович (адвокат) уклали договір про надання правничої допомоги.

У додатках № 1 та № 2 до вказаного договору сторони погодили перелік та вартість послуг, які надаються адвокатом позивачу у цій справі № 911/3416/24.

08.04.2025 позивачем та адвокатом підписаний акт приймання-передачі наданих послуг № 1 до договору про надання правничої допомоги від 09.07.2024, з якого слідує, що адвокат надав, а клієнт прийняв наступні послуги (правову допомогу):

- попередня консультація, вартість послуги 3 000,00 грн.;

- ознайомлення та опрацювання документів клієнта, вартість послуги 5 000,00 грн.;

- складання претензії, вартість послуги 4 000,00 грн.;

- складання позовної заяви, вартість послуги 10 000,00 грн.;

- відповідь на відзив, вартість послуги 5 000,00 грн.;

- складання відзиву на зустрічну позовну заяву, вартість послуги 5 000,00 грн.;

- участь у судовому засіданні, вартість послуги 20 000,00 грн. (4 засідання * 5 000,00 грн.).

Також у акті сторони погодили, що оплата за надані послуги здійснюється після набрання законної сили рішення Господарського суду Київської області у справі № 911/3416/24.

Доказів оплати вказаних послуг матеріали справи не містяться, проте колегія суддів зазначає, що не є підставою для відмови у стягнення витрат на професійну правничу допомогу відсутність надання доказів їх оплати позивачем, оскільки витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України). Вказана правова позиція викладена в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19;

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає позицію щодо юридичного терміну «фактично понесені» витрати на правову допомогу, згідно з якою в ситуації, коли заявник ще не сплатив адвокатський гонорар, але він має сплатити його згідно із договірними зобов`язаннями на користь особи, яка представляла заявника протягом провадження у Європейському суді з прав людини, має право висувати вимоги щодо сплати гонорару згідно з договором. Відповідно Суд вважає витрати за цим гонораром «фактично понесеними». З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Тогджу проти Туреччини», заява № 27601/95, п. 158, від 31 травня 2005 року; «Начова та інші проти Болгарії», заяви №№ 43577/98 і 43579/98, п. 175, ECHR 2005 VII; «Імакаєва проти Росії», заява № 7615/02, ECHR 2006 XIII; «Карабуля проти Румунії», заява № 45661/99, п. 180, від 13.07.2010; «Бєлоусов проти України», заява № 4494/07, п. 116, від 07.11.2013.

Отже, матеріалами справи підтверджується факт надання позивачу адвокатом послуг на заявлену до стягнення суму.

Щодо обставин, пов`язаних з визначенням розміру витрат на правничу допомогу, слід зазначити таке.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині ч. 4 ст. 129 ГПК України, згідно з яким у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Частина 4 ст. 126 ГПК України встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 ст. 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Так, за змістом ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 ст. 129 ГПК України.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5-6 ст. 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7,9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7,9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

В суді першої інстанції відповідач звернувся з клопотанням про відмову у стягненні судових витрат, в якому просив відмовити позивачу в задоволенні заявлених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в повному обсязі, пославшись на те, що:

- зі змісту наданого позивачем акту неможливо визначити коли саме були надані послуги та що вони стосуються саме справи № 911/3416/24;

- попередня консультація неможливо визначити зміст такої консультації та що така консультація була необхідною та стосувалась судової справи;

- ознайомлення та опрацювання документів клієнта, відповідь на відзив не є видами адвокатської діяльності, які передбачені ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»;

- складання претензії не є необхідною, оскільки ГПК України не передбачає досудове врегулювання спору;

- складання позовної заяви, складання відзиву на зустрічну позовну заяву, участь у судовому засіданні вартість послуг завищена та не співмірна зі складністю справи

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою №58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви», п.п. 79 і 112).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №912/1025/20).

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №910/1929/19 від 09.06.2022.

За практикою Верховного Суду у справах №756/2114/17 і №911/3386/17 зазначено, що оскільки правова позиція позивача в судах попередніх інстанцій не змінювалася, то не підтверджується наявність об`єктивної необхідності для адвокатів, які надавали правову допомогу відповідачу в судах попередніх інстанцій, вивчати додаткові джерела права, бо відповідач не міг бути необізнаним із позицією позивача, законодавство, яким регулюється спір у справі, документи й доводи, якими позивач обґрунтовував свої вимоги й інші обставини, отже підготовка цієї справи в суді касаційної інстанції не вимагала великого обсягу юридичної й технічної роботи.

Колегія суддів визнає доводи відповідача частково вірними та зазначає про те, що складання претензії не є необхідним, оскільки ГПК України не передбачає досудове врегулювання спору.

Додатково колегія суддів зазначає про таке.

За змістом ч. 3 ст. 237 ЦК України однією з підстав виникнення представництва є договір.

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону № 5076-VI).

Закон України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Слід зауважити на тому, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у ст. 627 ЦК України.

Частинам 1 та 2 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається ч. 1 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

З матеріалів справи слідує, що у договорі про надання правничої допомоги від 09.07.2024 сторонами погоджено фіксований розмір гонорару за кожну юридичну послугу.

В свою чергу відповідачем фактично не вказано, в чому саме полягає невідповідність визначеної в договорі фіксованої суми гонорару за кожну послуг вимогам чинного законодавства та обставинам справи, не наведено конкретних посилань на розмір відповідних ринкових цін та не мотивовано, в чому саме полягає така не співмірність.

При цьому відповідач не був позбавлений навести середній розмір ринкових цін на професійну правничу допомогу виходячи саме з фіксованого розміру гонорару та, виходячи з вказаного, доводити неспівмірність заявленої позивачем до стягнення суми, проте вказаного ним зроблено не було.

Слід зазначити, що с матеріалами справи підтверджується представництво адвокатом інтересів позивача в суді першої інстанції, в той час як відповідач у запереченнях фактично просить взагалі відмовити у стягненні вартості таких послуг, що явно не відповідає принципу господарського судочинства, передбаченому у п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України, а саме відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Водночас колегія суддів зазначає, що з огляду на ступінь складності справи, наданий адвокатом обсяг послуг, затрачений ним час на надання таких послуг, колегія суддів вважає, що розмір заявлених позивачем витрат на правову (правничу) допомогу, не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), такі витрати не мають характеру необхідних і неспіврозмірні з виконаною роботою у суді першої інстанції, отже їх розмір є необґрунтованими у зазначеному вище розмірі.

Враховуючи наведене, оцінивши подані позивачем докази на підтвердження понесених ними витрат, виходячи з вищенаведених критеріїв та обставин справи, колегія суддів, дійшла висновку, що заявлений позивачем до відшкодування розмір судових витрат на правову допомогу не відповідає критеріям обґрунтованості, розумності, співмірності та пропорційності, а також у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг є завищеним, а відтак стягненню підлягають витрати позивача у загальній сумі 20 000,00 грн.

Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мало невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи а також порушення норм матеріального права, тому рішення Господарського суду Київської області від 07.05.2025 у справі № 911/3416/24 підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог за первісним позовом з прийняттям в цій частині нового рішення, яким первісний позов задовольняється повністю.

Відповідно до положень ч. 11 ст. 238 ГПК України у разі часткового задоволення первісного і зустрічного позовів про стягнення грошових сум суд проводить зустрічне зарахування таких сум та стягує різницю між ними на користь сторони, якій присуджено більшу грошову суму.

У постанові від 13.11.2019 у справі №910/16135/18 Верховний Суд вказав на те, що аналіз ч. 11 ст. 238 ГПК України свідчить про те, що її мета є по суті аналогічною меті ст. 203 ГК України та ст. 601 ЦК України, оскільки в даному випадку судовим рішенням будуть чітко зафіксовані розміри грошових сум, які сторони винні одна одній, тобто, їх розмір носитиме ясний та безспірний характер, а з моменту набрання таким судовим рішенням законної сили відповідно до п. 9 ч. 3 ст. 129 та ч. 1 ст. 129-1 Конституції України таке судове рішення підлягатиме обов`язковому виконанню, тобто, буде відсутній будь-який спір між сторонами з приводу настання чи ненастання строку виконання зобов`язання з такої сплати. До того ж, зазначена норма ГПК України не проводить жодної диференціації, які за правовою природою чи підставами виникнення мають бути ці грошові суми. Відтак, касаційний суд наголосив на універсальності приписів ч. 11 ст. 238 ГПК України, адже можливість їх застосування судом не ставиться у залежність від тотожності правової природи вимог про стягнення грошових сум за первісним і зустрічним позовами, а їх безспірність презюмується у разі судового вирішення спору.

Загалом за первісним позовом стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 802 655,98 грн. (672 535,69 грн. (основний борг)+ 18 919,77 грн. (втрати від інфляції)+ 8 457,00 грн. (3 % річних) + 73 463,01 грн. (пеня)+ 9 280,51 (судовий збір) + 20 000,00 грн. (витрати на оплату правової допомоги).

В свою чергу за зустрічним позовом стягненню позивача на користь відповідача підлягає 178 448,56 грн. (157 687,20 грн. (штраф) + 2 242,95 грн. (судовий збір) + 18518,41 грн. (витрати на оплату правової допомоги).

Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне провести зустрічне зарахування грошових сум, що підлягають стягненню та стягнути різницю між ними на користь сторони, якій присуджено більшу грошову суму, а саме на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА «ЛІГЕНА».

Враховуючи вимоги, викладені в апеляційній скарзі, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА «ЛІГЕНА» задовольняється повністю.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за звернення з апеляційною скаргою покладаються на Дочірнє підприємство «ФМ ЛОЖІСТІК ДНІПРО».

З огляду на задоволення апеляційної скарги витрати Дочірнього підприємства «ФМ ЛОЖІСТІК ДНІПРО» на професійну правову допомогу у розмірі 25 000,00 грн., пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на Дочірнє підприємство «ФМ ЛОЖІСТІК ДНІПРО»

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА «ЛІГЕНА» на рішення Господарського суду Київської області від 07.05.2025 у справі № 911/3416/24 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 07.05.2025 у справі № 911/3416/24 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог за первісним позовом про стягнення основного боргу в сумі 672 535,69 грн., втрати від інфляції в сумі 18 919,77 грн., 3% річних в сумі 8 457,00 грн. та пені в сумі 73 463,01 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким вказані позовні вимоги задовольнити.

3. Викласти резолютивну частину рішення Господарського суду Київської області від 07.05.2025 у справі № 911/3416/24 в такій редакції:

« 1. Первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА «ЛІГЕНА» (ідентифікаційний код 24578324; 08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Володимира Момота, 53) до Дочірнього підприємства «ФМ ЛОЖІСТІК ДНІПРО» (ідентифікаційний код 20071893; 08300, Київська область, Бориспільський район, с.Дударків, вул. Незалежності, 2/2) про стягнення основного боргу в сумі 672 535,69 грн., втрат від інфляції в сумі 18 919,77 грн., 3% річних в сумі 8 457,00 грн., пені в сумі 73 463,01 грн., витрат по сплаті судового збору в сумі 9 280,51 грн. та витрат на оплату правової допомоги в сумі 20 000,00 грн. задовольнити.

2. Зустрічний позов Дочірнього підприємства «ФМ ЛОЖІСТІК ДНІПРО» (ідентифікаційний код 20071893; 08300, Київська область, Бориспільський район, с.Дударків, вул. Незалежності, 2/2) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА «ЛІГЕНА» (ідентифікаційний код 24578324; 08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Володимира Момота, 53) задовольнити в частині стягнення штрафу в сумі 157 687,20 грн., витрат по сплаті судового збору в сумі 2 242,95 грн. та витрат на оплату правової допомоги в сумі 18 518,41 грн.

3. В іншій частині вимог за зустрічним позовом відмовити.

4. В порядку ч. 11 ст. 238 ГПК України провести зустрічне зарахування та стягнути з Дочірнього підприємства «ФМ ЛОЖІСТІК ДНІПРО» (ідентифікаційний код 20071893; 08300, Київська область, Бориспільський район, с.Дударків, вул. Незалежності, 2/2) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА «ЛІГЕНА» (ідентифікаційний код 24578324; 08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Володимира Момота, 53) основний борг в сумі 494 087,13 грн., втрати від інфляції в сумі 18 919,77 грн., 3% річних в сумі 8 457,00 грн., пеню в сумі 73 463,01 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 9 280,51 грн. та витрати на оплату правової допомоги в сумі 20 000,00 грн. Видати наказ.».

4. Стягнути Дочірнього підприємства «ФМ ЛОЖІСТІК ДНІПРО» (ідентифікаційний код 20071893; 08300, Київська область, Бориспільський район, с.Дударків, вул. Незалежності, 2/2) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА «ЛІГЕНА» (ідентифікаційний код 24578324; 08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Володимира Момота, 53) витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 13 290,76 грн.

5. Видачу наказів на виконання цієї постанови доручити Господарському суду Київської області.

Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено 11.09.2025.

Головуючий суддяО.В. Яценко

СуддіО.О. Хрипун

Г.П. Коробенко