Ухвала від 25.09.2025 по справі 911/3416/24

УХВАЛА

25 вересня 2025 року

м. Київ

cправа № 911/3416/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Колос І.Б. (головуючий), Булгакової І.В., Власова Ю.Л.,

розглянувши матеріали касаційної скарги дочірнього підприємства "ФМ Ложістік Дніпро"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2025

у справі № 911/3416/24

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Лігена"

до дочірнього підприємства "ФМ Ложістік Дніпро"

про стягнення 773 375,47 грн

за зустрічним позовом дочірнього підприємства "ФМ Ложістік Дніпро"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Лігена"

про стягнення 170 303,16 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Лігена" (далі - ТОВ "ВКФ "Лігена") звернулося до господарського суду Київської області з позовом до дочірнього підприємства "ФМ Ложістік Дніпро" (далі - ДП "ФМ Ложістік Дніпро") про стягнення 773 375,47 грн, з них: 672 535,69 грн основний борг; 18 919,77 грн втрати від інфляції за період з червня по жовтень 2024 року; 8 457,00 грн 3% річні за період з 05.06.2024 по 05.11.2024; 73 463,01 грн пеня за період з 05.06.2024 по 05.11.2024 (з урахуванням уточнення ціни позову).

ДП "ФМ Ложістік Дніпро" заявлено зустрічний позов про стягнення з ТОВ "ВКФ "Лігена" 170 303,16 грн штрафу.

Рішенням господарського суду Київської області від 07.05.2025 у справі № 911/3416/24 у задоволенні первісного позову відмовлено; витрати на оплату судового збору у сумі 9 280,51 грн за подання первісного позову та витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 52 000,00 грн покладено на ТОВ "ВКФ "Лігена"; зустрічний позов задоволено частково; стягнуто з ТОВ "ВКФ "Лігена" на користь ДП "ФМ Ложістік Дніпро" 157 687,20 грн штрафу, 2 242,95 грн в рахунок часткового відшкодування витрат по оплаті судового збору; відмовлено у задоволенні зустрічного позову в частині стягнення 12 615,96 грн штрафу; зменшено розмір витрат ДП "ФМ Ложістік Дніпро" на професійну правничу допомогу до 20 000,00 грн; стягнуто з ТОВ "ВКФ "Лігена" на користь ДП "ФМ Ложістік Дніпро" 18 518,41 грн в рахунок часткового відшкодування витрат на професійну правничу допомогу; витрати на професійну правову допомогу у розмірі 21 481,59 грн покладено на ДП "ФМ Ложістік Дніпро".

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2025 у справі № 911/3416/24: апеляційну скаргу ТОВ "ВКФ "Лігена" на рішення господарського суду Київської області від 07.05.2025 у справі № 911/3416/24 задоволено; рішення господарського суду Київської області від 07.05.2025 у справі № 911/3416/24 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог за первісним позовом про стягнення основного боргу в сумі 672 535,69 грн, втрати від інфляції в сумі 18 919,77 грн, 3% річних в сумі 8 457,00 грн, пені в сумі 73 463,01 грн та прийнято в цій частині нове рішення, яким вказані позовні вимоги задоволено; викладено резолютивну частину рішення господарського суду Київської області від 07.05.2025 у справі № 911/3416/24 в редакції: "Первісний позов ТОВ "ВКФ "Лігена" до ДП "ФМ Ложістік Дніпро" про стягнення основного боргу в сумі 672 535,69 грн, втрат від інфляції в сумі 18 919,77 грн, 3% річних в сумі 8 457,00 грн, пені в сумі 73 463,01 грн, витрат по сплаті судового збору в сумі 9 280,51 грн та витрат на оплату правової допомоги в сумі 20 000,00 грн задоволено; зустрічний позов ДП "ФМ Ложістік Дніпро" до ТОВ "ВКФ "Лігена" задоволено в частині стягнення штрафу в сумі 157 687,20 грн, витрат по сплаті судового збору в сумі 2 242,95 грн та витрат на оплату правової допомоги в сумі 18 518,41 грн; в іншій частині вимог за зустрічним позовом відмовлено; в порядку частини одинадцятої статті 238 ГПК України проведено зустрічне зарахування та стягнуто з ДП "ФМ Ложістік Дніпро" до ТОВ "ВКФ "Лігена" основний борг в сумі 494 087,13 грн, втрати від інфляції в сумі 18 919,77 грн, 3% річних в сумі 8 457,00 грн, пеню в сумі 73 463,01 грн, витрати зі сплати судового збору в сумі 9 280,51 грн та витрати на оплату правової допомоги в сумі 20 000,00 грн; видано наказ"; стягнуто ДП "ФМ Ложістік Дніпро" до ТОВ "ВКФ "Лігена" витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 13 290,76 грн.

ДП "ФМ Ложістік Дніпро" 16.09.2025 через підсистему "Електронний суд" звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2025 у справі № 911/3416/24, а рішення господарського суду Київської області від 07.05.2025 у цій справі залишити в силі.

Перевіривши матеріали касаційної скарги ДП "ФМ Ложістік Дніпро" у справі № 911/3416/24, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Аналогічне положення закріплено у частині першій статті 17 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), яким передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Частиною п`ятою статті 12 ГПК України визначено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2024 установлено у розмірі 3 028,00 грн.

Позов подано у 2024 році. Предметом первісного позову у справі № 911/3416/24 є стягнення у сумі 773 375,47 грн та за зустрічним позовом стягнення штрафу 170 303,16 грн, а отже, ціна позову у цій справі не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (500 х 3 028,00 грн = 1 514 000,00 грн).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Суд звертає увагу, що норма пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України передбачає виключні випадки, за умови доведення скаржником їх наявності, посиланням на відповідні обставини, судове рішення у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб може бути предметом касаційного оскарження. При цьому тягар доказування наявності випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України, покладається на скаржника.

У касаційній скарзі скаржник викладає обставини справи, посилається на випадок передбачений підпунктом "а" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України; вважає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права та не взято до уваги правову позицію Верховного Суду; також посилається на пункти 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України; судом апеляційної інстанції застосовано норми права без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду та на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Розглянувши міркування наведені у касаційній скарзі та зміст оскаржуваного судового рішення, колегія суддів дійшла висновку про недоведеність наявних випадків для відкриття касаційного провадження.

Фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.

У поданій касаційній скарзі скаржник хоча і зазначає про фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, однак не наводить жодних обґрунтувань, які дозволяють дійти висновку, що при перегляді оскаржуваного судового рішення у цій справі має бути усунута невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися, що питання має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, або існує необхідність вирішити питання застосування аналогії закону чи права; при цьому, не вказує жодної справи, яка б містила у собі зазначену ним виключну правову проблему (кількісний критерій) та приклади різного вирішення судами цієї правової проблеми (якісний критерій).

При цьому визначення підстав касаційного оскарження судового рішення передбачених пунктами 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України є підставами касаційного оскарження судового рішення, тоді як можливість відкриття касаційного провадження у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб залежить від зазначення виключних випадків, передбачених підпунктами "а" - "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України та їх належних обґрунтувань.

Водночас наведені у касаційній скарзі доводи, зводяться до висловлення незгоди з оскаржуваним судовим рішенням, викладення власного бачення у питанні застосування правових норм, по своїй суті є проханням про повторний перегляд справи та переоцінку встановлених судами обставин та доказів, що виходить за межі повноважень Верховного Суду.

Учасники судового процесу повинні розуміти, що визначені підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є винятком із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.

Тож тенденції нормативно-правового регулювання національної моделі касаційного оскарження свідчать про перехід на конституційному рівні до моделі обмеженої касації, що реалізується, зокрема, за допомогою введення переліку випадків, коли рішення підлягає касаційному оскарженню, а також низки процесуальних фільтрів.

Введення процесуальних "фільтрів" не порушує право на доступ до суду, оскільки таке право вже реалізоване при зверненні до суду першої та апеляційної інстанцій, та можна стверджувати, що введення процесуальних "фільтрів" допуску до перегляду судових рішень касаційним судом не порушує право доступу до правосуддя.

Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу (за змістом рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява №21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Ураховуючи викладене, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ДП "ФМ Ложістік Дніпро" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2025 у справі № 911/3416/24, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Водночас викладене у касаційній скарзі клопотання про звільнення від сплати судового збору не розглядається, у зв`язку з відмовою у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтями 234, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою дочірнього підприємства "ФМ Ложістік Дніпро" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2025 у справі № 911/3416/24.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя І. Колос

Суддя І. Булгакова

Суддя Ю. Власов