Постанова від 10.09.2025 по справі 520/1810/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2025 року

м. Київ

справа № 520/1810/23

адміністративне провадження № К/990/47670/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білоуса О.В.,

суддів - Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л.,

за участю секретаря судового засідання Носенко Л.О.,

представника відповідача Гуди К.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Індіго Груп» на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2024 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду 9 жовтня 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Індіго Груп» до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання противоправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

У С Т А Н О В И В:

27 січня 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Індіго Груп» (далі - ТОВ «Індіго Груп») звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі - відповідач, ГУ ДПС), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 5 січня 2022 року: №00000700728, №00000710728, №00000720728, №00000730728, №00000750728.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 7 серпня 2023 року позов задоволено.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2024 року рішення Харківського окружного адміністративного суду від 7 серпня 2023 року змінено в частині мотивів задоволення позову, викладено його в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 10 травня 2024 року касаційну скаргу ГУ ДПС у Харківській області задоволено частково. Скасовано рішення Харківського окружного адміністративного суду від 7 серпня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2024 року, а справу направлено на новий розгляд до Харківського окружного адміністративного суду.

Верховним Судом у вказаній постанові зазначено, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті ГУ ДПС у Харківській області 5 січня 2022 року.

При цьому рішення про відмову у задоволенні скарги в порядку адміністративного оскарження прийняте ДПС України 24 червня 2022 року, тоді як до суду позивач звернувся 27 січня 2023 року, пропустивши місячний строк звернення до суду більш ніж на шість місяців.

Суди попередніх інстанцій зазначене вище не врахували та дійшли помилкового висновку, що строки звернення до суду є зупиненими.

При цьому суди першої та апеляційної інстанцій, зазначаючи про наявність підстав для поновлення позивачу строку звернення до суду, не зазначили жодної поважної причини, яка б зумовила пропущення строку, а тому висновки судів попередніх інстанцій про поновлення пропущеного строку звернення до суду є передчасними.

Направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд вказав, що під час нового розгляду справи необхідно з`ясувати, чи позов подано у строк, установлений законом, з урахуванням сформованої практики Верховного Суду щодо обчислення строків звернення до суду у податкових спорах під час дії воєнного стану, та застосуванням відповідних процесуальних наслідків, передбачених статтею 123 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (надання строку для подання заяви про поновлення строку із зазначенням поважних причин пропуску тощо).

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 20 травня 2024 року справу прийнято до провадження.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 12 червня 2024 року позовну заяву залишено без руху. Встановлено позивачу п`ятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з моменту отримання копії ухвали для надання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду, в якій вказати за їх наявності поважні причини пропуску строку звернення до суду з наданням необхідних доказів.

18 червня 2024 року представником позивача подано заяву про поновлення процесуального строку звернення до суду із зазначенням, на його думку, поважних причин пропуску строку звернення до суду.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2024 року, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду 9 жовтня 2024 року, позов ТОВ «Індіго Груп» до ГУ ДПС у Харківській області про визнання противоправними та скасування податкових повідомлень-рішень залишено без розгляду.

Приймаючи оскаржувані рішення, суди першої та апеляційної інстанцій, серед іншого, врахували висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 26 листопада 2020 року у справі №500/2486/19, та вказали, що за сформованою судовою практикою, яка є обов`язковою для врахування, строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення за умови попереднього використання досудового порядку вирішення становить місяць, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження.

Суди попередніх інстанцій встановили, що процедура адміністративного оскарження була закінчена ухваленням 24 червня 2022 року ДПС України рішення №6092/6/99-00-06-01-01-06 про відмову у задоволенні скарги позивача та залишення без змін податкових повідомлень-рішень, тому останнім днем строку звернення до суду з позовом про скасування спірних податкових повідомлень-рішень є 25 липня 2022 року, тоді як позивач звернувся до суду 27 січня 2023 року.

Разом з тим, жодних обґрунтованих пояснень і доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з цим адміністративним позовом ТОВ «Індіго Груп» не навело. Враховуючи викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про необхідність залишення позову без розгляду.

Не погодившись з ухвалою суду першою інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, ТОВ «Індіго Груп» подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2024 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду 9 жовтня 2024 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Верховний Суд ухвалою від 10 січня 2025 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «Індіго Груп» з метою перевірки доводів щодо неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права з підстави, визначеної пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

ГУ ДПС у Харківській області, скориставшись своїм правом подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити в її задоволенні з огляду на правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій про пропуск позивачем строку на оскарження податкових повідомлень-рішень від 05 січня 2022 року №00000700728, №00000710728, №00000720728, №00000730728, №00000750728. Посилаючись на висновки, викладені Верховним Судом в постанові від 26 листопада 2020 року у справі №500/2486/19, відповідач наголошує, що строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення у випадку, якщо платником податків застосовувалась процедура досудового вирішення спору (адміністративного оскарження) становить один місяць.

Виходячи із змісту спірних правовідносин, а також доводів касаційної скарги, що стали підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі, одним із спірних питань, що підлягає вирішенню Верховним Судом, є дотримання строку звернення до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05 січня 2022 року №00000700728, №00000710728, №00000720728, №00000730728, №00000750728, які пройшли процедуру досудового вирішення спору (адміністративного оскарження) та оскаржені ТОВ «Індіго Груп» 27 січня 2023 року.

Заслухавши суддю-доповідача, заслухавши представників сторін, переглянувши судові рішення першої та апеляційної інстанцій в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.

Загальні норми процедури судового оскарження в межах розгляду публічно-правових спорів регулюються КАС України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - КАС України).

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю (частина перша статті 5 КАС України).

Положеннями частини першої статті 122 КАС України унормовано, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини другої статті 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень (частина четверта цієї статті).

Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Стаття 123 КАС України встановлює наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду. Зокрема, частиною третьою цієї статті визначено, що в разі якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідно до частини першої статті 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інше подібне за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.

Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість пропущеного строку; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

Визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.

За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд, зокрема, у постанові від 30 серпня 2018 року в адміністративній справі № 813/2897/16.

Конституційний Суд України у Рішенні від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011 визнав конституційними положення КАС України про скорочені строки звернення до адміністративного суду в разі попереднього використання можливостей досудового порядку вирішення спору, якими лише скорочено строки здійснення окремих процесуальних дій, а змісту й обсягу конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя не звужено.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Спірним у цій справі є питання додержання позивачкою строку звернення до суду з позовом про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення після проведення процедури адміністративного оскарження та отримання рішення контролюючого органу про залишення її скарги без задоволення.

У сфері оподаткування права та обов`язки платників податків і зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження та обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України).

Відповідно до пункту 56.1 статті 56 ПК України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Спеціальними нормами, які встановлюють порядок оскарження рішень контролюючих органів, є норми статті 56 ПК України. Зі змісту цієї статті вбачається, що у платника податків є право розсуду в обранні адміністративного та/або судового порядку оскарження такого рішення після його отримання. Обрання платником податків у першу чергу адміністративного порядку оскарження рішення не виключає можливості надалі звернутися до суду з відповідним позовом, що визнається досудовим порядком вирішення спору. Водночас якщо після отримання рішення контролюючого органу платник податків звертається до суду з позовом, його право на адміністративне оскарження такого рішення втрачається.

Пунктом 56.18 статті 56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

За приписами пункту 56.19 статті 56 ПК України у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 26 листопада 2020 року у справі № 500/2486/19 уже сформував правовий висновок, відповідно до якого норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 КАС України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац 3 пункту 56.18 статті 56 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Правовий висновок Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду в постанові від 26 листопада 2020 року у справі № 500/2486/19 тривалий час застосовують адміністративні суди у своїй судовій практиці, його, зокрема, підтримав Верховний Суд у постанові від 10 травня 2024 року у справі № 520/1810/23, у якій констатував, що строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення за умови попереднього використання досудового порядку вирішення становить один місяць, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження.

З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 липня 2025 року у справі №500/2276/24 дійшла висновку, що за сформованою судовою практикою, яка є обов`язковою для врахування, строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання за умови попереднього використання досудового порядку становить один місяць, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження.

Підсумовуючи вказане вище, Велика Палата Верховного Суду у згаданій вище постанові констатувала, що в адміністративному судочинстві можна виділити такі строки оскарження рішень/дій/бездіяльності суб`єкта владних повноважень:

1) якщо платник податків не оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку - строк звернення до суду становить 6 місяців (частина друга статті 122 КАС України);

2) якщо платник податків оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, яке не стосується нарахування грошових зобов`язань (наприклад, блокування ПН; присвоєння ризикового статусу тощо), - строк звернення до суду становить 3 місяці (частина четверта статті 122 КАС України);

3) якщо платник податків оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, яке передбачає нарахування грошових зобов`язань (наприклад, податкове повідомлення-рішення), - строк звернення до суду становить 1 місяць (пункт 56.19 статті 56 ПК України).

У справі, що розглядається, як встановлено судами попередніх інстанцій ТОВ «Індіго Груп» застосувало процедуру досудового адміністративного оскарження рішень контролюючого органу, що підтверджується матеріалами справи й не заперечується у касаційній скарзі. Про завершення процедури адміністративного оскарження свідчить Рішення Державної податкової служби України від 24 червня 2022 року №6092/6/99-00-06-01-01-06, яким відмовлено у задоволенні скарги позивача та залишено без змін оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Отже, при зверненні до суду з позовом про оскарження податкових повідомлень-рішень після оскарження цих рішень контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку підлягала застосуванню норма пункту 56.19 статті 56 ПК України, яка є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 КАС України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 липня 2025 року у справі №500/2276/24 вчергове наголосила, що норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 КАС України, а отже, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Аналогічні підходи суди використовують у судовій практиці вже тривалий час. Так, зокрема, було враховано саме такий висновок при ухваленні постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21 серпня 2024 року у справі № 280/10147/23, в якій зазначено, що відповідно до пункту 56.1 статті 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. Згідно з пунктом 56.18 статті 56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. У разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті (пункт 56.19 статті 56 ПК України).

Із системного аналізу наведених правових норм чинного законодавства, які регулюють правовідносини при дотриманні строків звернення до суду з позовом про оскарження податкових повідомлень-рішень після застосування процедури досудового (адміністративного) оскарження таких повідомлень-рішень, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 липня 2025 року у справі №500/2276/24 дійшла висновку, що загальною нормою є частина четверта статті 122 КАС України, а спеціальною нормою є пункт 56.19 статті 56 ПК України. Ці дві правові норми (загальна і спеціальна) не породжують колізію, адже має місце не суперечність між правовими нормами, а доповнення норми спеціальної дії та встановлення системного законодавчого регулювання, а тому спеціальна норма, передбачена ПК України, має пріоритет у регулюванні спірних правовідносин.

Судова практика Верховного Суду є усталеною і тривалий час незмінною, тому у платників податків не повинно бути двозначного розуміння положень чинного законодавства щодо строку звернення до суду з позовними вимогами про оскарження податкових повідомлень-рішень після процедури адміністративного оскарження цих повідомлень-рішень.

Отже, отримавши рішення за результатами розгляду скарги на податкові повідомлення-рішення від 24 червня 2022 року, право на звернення до суду ТОВ «Індіго Груп» мало реалізувати протягом місяця, проте до суду з позовом звернулося 27 січня 2023 року, тобто з пропуском встановленого строку на шість місяців.

Звернення до суду з позовом зі спливом цього строку, а саме, як правильно вказали суди попередніх інстанцій, свідчить про пропуск строку звернення до суду.

Частинами першою, другою статті 123 КАС України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Водночас позивач наполягав на тому, що строк звернення до суду він пропустив з поважних причин, тому останній підлягає поновленню.

Частина перша статті 121 КАС України передбачає, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

При цьому норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з врахуванням обставин у справі.

Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Усталеною також є і практика Верховного Суду, що при вирішенні питання про поновлення строку, в межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.

Поряд з наведеним суд касаційної інстанції звертає увагу, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.

Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Щодо посилання позивача як на підставу для поновлення строку на звернення до суду з позовом на пункт 69.9 ПК України, яким на думку ТОВ «Індіго Груп», зупинено строк на оскарження податкових повідомлень-рішень, то судами попередніх інстанцій вказано про його безпідставність та зазначено наступне.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 №2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. У зв`язку з введенням воєнного стану введено тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану (стаття 1).

У подальшому строки воєнного стану неодноразово продовжувались Законами України на підставі відповідних Указів Президента України. Станом на час розгляду справи воєнний стан триває.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану» від 03 березня 2022 року № 2118-IX, який набрав чинності з 7 березня 2022 року (далі - Закон № 2118-ІХ), внесено до підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України пункт 69, яким установлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.

Також цим законом доповнено ПК України підпунктом 69.9 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, якою було передбачено, що для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон №2120-IX) доповнено статтю 102 пунктом 102.9, яким передбачено, що на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану зупиняється перебіг строків, визначених цим Кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

У зв`язку з прийняттям законів від 24 березня 2022 року № 2142-IX та від 12 травня 2022 року №2260-IX цей пункт викладений у такій редакції: на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану, що вводиться в Україні, зупиняється перебіг строків, визначених цим Кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Тобто, за цією нормою, перебіг відповідних строків, крім окремо передбачених ПК України випадків, зупинений.

Законом України від 12 травня 2022 року №2260-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» (далі - Закон № 2260-ІХ), який набрав чинності 27 травня 2022 року, підпункт 69.9 розділу XX «Перехідні положення» ПК України викладений у такій редакції:

Для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім:

дотримання строків реєстрації податкових накладних, розрахунків коригуванню до них в Єдиному реєстрі податкових накладних, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, сплати податків та зборів платниками податків;

строків проведення камеральних перевірок, складення актів, подання та розгляду заперечень, визначення грошових зобов`язань, прийняття, надсилання та оскарження податкового повідомлення-рішення за результатами камеральних перевірок, нарахування пені;

строків проведення фактичних та документальних позапланових перевірок, складення актів, подання та розгляду заперечень, додаткових документів та пояснень, визначення грошових зобов`язань, прийняття, надсилання та оскарження податкового повідомлення-рішення, адміністративного арешту майна за результатами фактичних перевірок.

ПК України оперує терміном "оскарження рішення" не лише в контексті адміністративного оскарження, а й судового оскарження, про що свідчать безпосередні положення статті 56 ПК України (Оскарження рішень контролюючих органів). Згідно з практикою Верховного Суду, саме цими положеннями визначений строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення в разі використання процедури адміністративного оскарження.

Отже, з 27 травня 2022 року поновлено перебіг строків звернення до суду, зупинених Законом №2118-ІХ.

Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 1 червня 2023 року у справі № 300/4156/22 та від 18 квітня 2024 року у справі № 420/11771/23.

Разом з тим, як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій рішення про відмову позивачу у задоволенні скарги в порядку адміністративного оскарження прийнято ДПС України 24 червня 2022 року.

Отже, враховуючи вище наведене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що з 27 травня 2022 року та на момент звернення позивача з позовом вже розпочав діяти місячний строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення у разі використання платником податків процедури адміністративного оскарження такого, а отже звернувшись до суду 27 січня 2023 року ТОВ «Індіго Груп» пропустило місячний строк звернення до суду з цим позовом.

Також судами попередніх інстанцій в обґрунтування рішень зазначено, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Саме по собі посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення або продовження відповідного процесуального строку для суб`єкта владних повноважень без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу такого суб`єкта, що, в свою чергу, обумовило пропуск відповідного строку або необхідність його поновлення/продовження.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що згідно даних автоматизованої системи Діловодство спеціалізованого суду ДСС, ТОВ "Індіго Груп" у період з 2 серпня 2022 року по 27 січня 2023 року подавалися позовні заяви до Харківського окружного адміністративного суду до ГУ ДПС у Харківській області, предметом оскарження яких були податкові повідомлення рішення від 5 січня 2022 року.

Судами визнано неприйнятними аргументи представника позивача щодо неможливості подати позовну заяву у місячний строк, у зв`язку з тим, що первинна бухгалтерська документація знаходилася у місті Балаклія, яке було тимчасово окуповано, адже первинно з позовною заявою позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду 2 серпня 2022 року, однак остання була повернута.

При цьому позивач як на поважну причину пропуску строку звернення до суду посилався на обставини введення воєнного стану, однак не зазначив, яким чином це йому перешкоджало звернутися до суду у строки визначені КАС України.

Так, судами попередніх інстанцій зазначено, що загальновідомим фактом є перебування м.Балаклія в тимчасовій окупації, яка припинена 11 вересня 2022 року, з цього дня відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22 грудня 2022 року № 309 (із змінами) м. Балаклія віднесено до території можливих бойових дій.

При оцінці поважності причин пропуску процесуального строку у зв`язку з введенням воєнного стану в Україні додатково необхідно враховувати, зокрема: територіальне місцезнаходження суду, порядок його функціонування; місце проживання (місцезнаходження) заявника; ведення на відповідній території бойових дій або розташування у безпосередній близькості до такої території, посилення ракетних обстрілів у відповідний проміжок часу, що об`єктивно створювало реальну небезпеку для життя учасників процесу; тривалість самого процесуального строку та час, який минув із дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об`єктивно перешкоджали конкретній особі реалізувати своє право (повноваження) у межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску), та інші доречні обставини.

Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права, викладений в постанові Верховного Суду від 10 січня 2023 року у справі №640/3489/21.

При цьому, стверджуючи про неможливість звернення до суду у зв`язку з неможливістю надати первинні документи, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач реалізовував таке право з серпня 2022 року до кінця січня 2023 року, подавши при цьому позов у цій справі також без відповідних документів.

Обґрунтовуючи відсутність документів, позивач надає до суду документи (накази, доповідні записки, акт), складені та підписані виключно директором та бухгалтером підприємства. Будь-яких інших доказів (складених правоохоронними органами, військовою адміністрацією, власником орендованих приміщень, тощо), які б свідчили про неможливість отримати вищевказані документи, або вчинення достатній дій задня їх отримання, до суду не надано.

З урахуванням цього, колегія суддів касаційної інстанції вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій про те, що наведені позивачем доводи не свідчать про поважність підстав пропуску строку звернення до суду.

Щодо наведених у касаційній скарзі доводів, суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що питання щодо поновлення строку звернення до суду у випадку його пропуску з причин пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні було предметом дослідження Верховним Судом, зокрема у постановах від 4 квітня 2023 у справі № 140/1487/22, від 23 березня 2023 у справі № 496/4633/18, від 23 грудня 2022 року у справі № 760/5369/19, від 29 вересня 2022 року у справі № 500/1912/22, від 2 червня 2022 року у справі у №757/30991/18-а.

Так, у вищевказаних постановах Верховний Суд зауважив, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

У постанові від 28 листопада 2022 року у справі №140/11951/21 Верховний Суд указував, що при оцінці поважності причин пропуску процесуального строку з причини введення воєнного стану в Україні додатково необхідно брати до уваги, зокрема: територіальне місцезнаходження суду, порядок його функціонування; місце проживання (місцезнаходження) заявника; ведення на відповідній території бойових дій або розташування у безпосередній близькості до такої території, посилення ракетних обстрілів у відповідний проміжок часу, що об`єктивно створювало реальну небезпеку для життя учасників процесу; тривалість самого процесуального строку та часу, який минув із дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об`єктивно перешкоджали конкретній особі реалізувати своє право (повноваження) у межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску), та інші доречні обставини.

Разом з тим, позивач так і не довів яким чином введення воєнного стану завадило йому своєчасно реалізувати своє право на звернення до суду з позовом.

Колегія суддів у цій справі, зважаючи на викладені у касаційній скарзі доводи та надані на їх підтвердження докази, оцінені під час судового розгляду, в повній мірі підтримує такий висновок судів попередніх інстанцій і не знайшла підстав вважати, що суди у цій справі допустили порушення норм процесуального права формуючи відповідні висновки, що стосуються обставин відсутності правових підстав для поновлення строку звернення до суду.

Отже, перевіривши наведене позивачем обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду у взаємозв`язку із висновками судів попередніх інстанцій, що слугували підставою для залишення позову без розгляду, суд касаційної інстанції вважає його таким, що у повному обсязі ґрунтується на суб`єктивному ставленні позивача до наведених ним обставин. Водночас зазначені доводи жодним чином не можуть сприйматись як об`єктивні перешкоди, які не залежали від волі позивача та дійсно унеможливили звернення до суду у визначені законодавством строки.

Відповідно до частини другої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

З огляду на викладене суд касаційної інстанції вважає, що ТОВ "Індіго Груп" так і не довело наявності інших поважних причин такого пропуску строку звернення до суду.

Підсумовуючи викладене у сукупності, суд касаційної інстанції погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що ТОВ "Індіго Груп" у цій справі пропустило строк звернення до суду. Сукупність обставин у цій справі, наведених у судах першої та апеляційної інстанцій, вказує на те, що позивачем у спірний період не було вчинено усіх залежних та можливих від нього дій, які б свідчили про бажання та дійсний намір реалізації наданого законом процесуального права на подання адміністративного позову. При цьому поважних причин пропуску такого строку ТОВ "Індіго Груп" не навело.

Така поведінка позивача не може бути визнана сумлінною, а тому суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність підстав для поновлення позивачу пропущеного строку звернення до суду.

Аргументи касаційної скарги про неправильність зроблених судами висновків є безпідставними та зводяться до переоцінки встановлених у справі обставин, що не узгоджується з приписами статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що ухвала Харківського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2024 року та постанова Другого апеляційного адміністративного суду 9 жовтня 2024 року ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Усі доводи та їх обґрунтування викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, тому підстави для скасування ухвалених судових рішень та задоволення касаційної скарги відсутні.

Касаційна скарга не містить інших відомостей про обставини, які б давали підстави для поновлення строку звернення до суду, а також свідчили б про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при ухваленні судових рішень, а тому підстави для скасування ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції й задоволення касаційної скарги відсутні.

Згідно із статтею 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 3, 341, 344, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Індіго Груп» залишити без задоволення, а ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2024 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду 9 жовтня 2024 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Постанову у повному обсязі складено 11 вересня 2025 року.

Суддя-доповідач О.В.Білоус

Судді Н.Є.Блажівська

І.Л.Желтобрюх