Постанова від 10.09.2025 по справі 339/59/25

Справа № 339/59/25

Провадження № 22-ц/4808/1244/25

Головуючий у 1 інстанції Кілик М. П.

Суддя-доповідач Томин

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2025 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

головуючої Томин О.О.,

суддів: Бойчука І.В., Пнівчук О.В.,

за участю секретаря Струтинської Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Ридая Назара Васильовича на рішення Болехівського міського суду від 13 червня 2025 року, ухвалене в складі судді Кілик М.П. в м. Болехові, повний текст якого складено 20 червня 2025 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Болехівської міської ради Івано-Франківської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, приватний нотаріус Калуського районного нотаріального округу Барабаш Руслана Степанівна про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини,

в с т а н о в и в:

В лютому 2025 року представник ОСОБА_1 адвокат Ридай Назар Васильович звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Болехівської міської ради Івано-Франківської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, приватний нотаріус Калуського районного нотаріального округу Барабаш Руслана Степанівна про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що матері ОСОБА_3 належав на праві приватної власності житловий будинок з господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , у якому вона проживала. Позивачка мешкала поруч із матір`ю, піклувалась про неї та утримувала будинок. За життя ОСОБА_3 неодноразово зазначала, що вказаний будинок передасть дочці.

В 2007 році у зв`язку з життєвими обставинами ОСОБА_1 виїхала за межі України та до грудня 2023 року безперервно перебувала у Сполучених Штатах Америки. ІНФОРМАЦІЯ_1 її матір померла, після чого була відкрита спадкова справа щодо належного їй майна.

У грудні 2023 року позивачка повернулась в Україну та звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Однак, їй було відмовлено у зв`язку з пропуском шестимісячного строку.

Вважає, що строк було пропущено з поважних причин через багаторічне перебування за межами України та фактичну неможливість своєчасного звернення до нотаріуса.

Просить суд визначити ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, тривалістю два місяці з дня набрання рішенням законної сили.

Рішенням Болехівського міського суду від 13 червня 2025 року в задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4200 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, представник ОСОБА_1 адвокат Ридай Н.В. подав апеляційну скаргу. Вважає таке рішення незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Зазначає, що суд безпідставно відмовив у задоволенні позову, виходячи з того, що проживання за кордоном не є поважною підставою для встановлення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

ОСОБА_1 з 2007 року по грудень 2023 року безперервно перебувала у США, що підтверджується відмітками у паспорті громадянина України для виїзду за кордон та посвідченні особи на повернення в Україну.

Велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна є поважною причиною пропуску строку, що у даному випадку унеможливило своєчасне звернення апелянтки до нотаріуса у встановлений шестимісячний строк після смерті її матері ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Крім того, підстави для задоволення заяви представника ОСОБА_2 адвоката Дуткевича Михайла Васильовича про компенсацію судових витрат були відсутні, оскільки до поданого ним відзиву на позовну заяву не було долучено попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які він поніс чи очікує понести під час розгляду справи.

Просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Представник ОСОБА_2 адвокат Дуткевич М.В. подав відзив на апеляційну скаргу. Зазначає, що ОСОБА_1 , посилаючись на своє перебування у США та велику відстань між місцем тимчасового проживання і місцем знаходження спадкового майна, ні в позовній заяві, ні в апеляційній скарзі не навела об`єктивних та непереборних труднощів, які перешкоджали їй протягом встановленого шестимісячного строку з часу смерті матері ОСОБА_3 28 серпня 2017 року подати заяву, у тому числі поштовим зв`язком, електронними засобами чи через консульську установу України в США, а також не надала суду беззаперечних доказів неможливості подати таку заяву.

Звертає увагу, що після смерті ОСОБА_3 спадщину у вигляді домоволодіння в м. Болехові прийняли її сини ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у рівних частках. Після смерті ОСОБА_4 його частку прийняв брат, а після смерті ОСОБА_5 його дочка, відповідачка ОСОБА_2 . Тому підстав для визначення додаткового строку на прийняття спадщини немає.

Вказує, що витрати на правничу допомогу є обґрунтованими, співмірними зі складністю справи та обсягом наданих послуг і не містять ознак безпідставного збагачення.

Наголошує, що рішенням Болехівського міського суду від 27 лютого 2025 року у справі №339/359/24 ОСОБА_1 вже було відмовлено у визначенні додаткового строку для прийняття спадщини після смерті брата ОСОБА_4 .

Просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а оскаржуване рішення суду залишити без змін.

В судовому засіданні апеляційного суду представник апелянта адвокат Ридай Н.В. доводи та вимоги апеляційної скарги підтримав.

Представник відповідачки ОСОБА_2 адвокат Дуткевич М.В. щодо задоволення апеляційної скарги заперечив, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - приватний нотаріус Калуського районного нотаріального округу Барабаш Р.С. в судове засідання не з`явилася, подала заяву про розгляд справи у її відсутності, щодо апеляційних вимог покладається на розсуд суду.

Представник Болехівської міської ради Івано-Франківської області в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомлено, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України, строків розгляду апеляційної скарги колегія суддів ухвалила розглядати справу у відсутності вказаних учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача,пояснення представниківсторін,дослідивши матеріалисправи,колегія суддівдійшла висновку,що апеляційнаскарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно дочастини першоїст.367ЦПК Українисуд апеляційноїінстанції переглядаєсправу за наявними в нійі додатково поданимидоказами та перевіряє законність іобґрунтованість рішення судупершої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно дост.263ЦПК Українисудове рішенняповинно ґрунтуватисяна засадахверховенства права,бути законнимі обґрунтованим.Законним єрішення,ухвалене судомвідповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення судупершої інстанціїзазначеним вимогам відповідає.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Болехові Івано-Франківської області померла матір апелянтки ОСОБА_1 та бабуся відповідачки ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , що підтверджується копією повторно виданого Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 14 лютого 2024 року (а.с. 43).

Після її смерті відкрилася спадщина, місце відкриття м. Болехів Івано-Франківської області; заповіту ОСОБА_3 не склала, що підтверджується копією інформаційної довідки зі спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) №75991798 від 27 лютого 2024 року (а.с. 45).

Відповідно до копії Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №12947520 від 18 грудня 2006 року до складу спадщини входить, зокрема, домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , що належало ОСОБА_3 на підставі рішення Болехівського міського суду у справі №2-365/2006 від 08 листопада 2006 року (а.с. 40).

Спадкоємцями за законом першої черги після смерті ОСОБА_3 були її діти: дочка ОСОБА_1 , сини: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження серії НОМЕР_2 від 23 вересня 1957 року, серії НОМЕР_3 від 02 липня 1999 року та копією повторно виданого свідоцтва серії НОМЕР_4 від 20 лютого 2024 року, а також копією повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження №00048451258 від 13 грудня 2024 року (а.с. 39, 87, 114, 146-148).

Відповідно до копії повторно виданого свідоцтва про народження від 26 травня 2021 року відповідачка ОСОБА_2 є дочкою ОСОБА_6 (а.с. 145).

Згідно з копією свідоцтва серії НОМЕР_5 від 02 липня 1999 року ОСОБА_6 змінив прізвище на « ОСОБА_7 » (а.с. 145 (зворот)).

За змістом копії Витягу про осіб, місце проживання яких зареєстровано або було зареєстровано в період з 01.01.2017 р. по 28.08.2017 р., та з копії довідки Болехівського ККП №78 від 09 липня 2024 року на момент смерті ОСОБА_3 у її домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 разом з нею проживали та були зареєстровані її сини: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а.с. 117, 118).

Позивачка ОСОБА_1 зареєстрована та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , розташованого поруч з будинком, в якому проживала ОСОБА_3 , що підтверджується, зокрема, відомостями з копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_6 (а.с. 112 (зворот)).

Відповідно до копії повторно виданого Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_7 від 20 лютого 2024 року, син ОСОБА_3 - ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 88), заповіту за життя не склав, що підтверджується копіями довідок зі Спадкового реєстру від 17 червня 2025 року про відсутність заповіту від імені ОСОБА_4 та заведених спадкових справ після його смерті (а.с. 170, 171).

На момент його смерті в домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 разом з ним проживав та був зареєстрований його брат ОСОБА_5 , який вважається таким, що прийняв спадщину після смерті брата, оскільки на час відкриття спадщини постійно проживав разом з ним та не подав заяви нотаріусу про відмову від спадщини. Наведене підтверджується копією витягу про осіб місце проживання яких зареєстровано або було зареєстровано в період з 01.12.2020 р. по 05.04.2024 р. (а.с. 152).

Встановлено, що ОСОБА_5 не звертався до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті брата ОСОБА_4 .

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_8 від 09 жовтня 2023 року син ОСОБА_3 ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 143 (зворот)), за життя заповіту не склав, про що свідчить копія інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) №74257730 від 09 жовтня 2023 року (а.с. 149).

Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина, яку прийняла його донька - відповідачка ОСОБА_2 , яка 09 жовтня 2023 року подала заяву про прийняття спадщини, отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на грошові заощадження та на земельну ділянку. На житловий будинок (його частку) свідоцтво про право на спадщину не видано, оскільки не надано всі необхідні документи. Вказане підтверджується копіями документів зі спадкової справи №124/2023, заведеної після смерті ОСОБА_5 (а.с. 89, 142-155).

З матеріалів спадкової справи встановлено також, що ОСОБА_2 є єдиним спадкоємцем ОСОБА_5 . Згідно з копією витягу про осіб, місце проживання яких зареєстровано або було зареєстровано в період з 01.08.2023 р. по 05.04.2024 р., в домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , крім ОСОБА_5 , ніхто не був зареєстрований (а.с. 144).

Відтак, у жовтні 2023 року, у встановлений законом строк відповідачка ОСОБА_2 прийняла спадщину після смерті батька ОСОБА_5 , який, у свою чергу, прийняв спадщину після смерті свого брата ОСОБА_4 та матері ОСОБА_3 .

Встановлено також, що ОСОБА_1 на момент смерті матері перебувала за межами України, зокрема, з 2007 року проживала у США, звідки повернулася в Україну 08 грудня 2023 року, про що свідчать копії паспорта громадянина України для виїзду за кордон, посвідчення особи на повернення в Україну (а.с. 47-48).

Після повернення в Україну ОСОБА_1 звернулася до нотаріуса щодо прийняття спадщини після смерті матері, ОСОБА_3 . Постановою приватного нотаріуса Калуського районного нотаріального округу Барабаш Р.С. від 27 лютого 2024 року їй було відмовлено в поданні заяви про відкриття спадщини за законом у зв`язку з пропуском шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини (а.с. 44).

25 липня 2024 року ОСОБА_1 як спадкоємець за законом повторно звернулася із заявою щодо видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті матері на підставі рішення Болехівського міського суду від 28 травня 2024 року у справі №339/89/24, яким було встановлено додатковий строк для подання такої заяви (а.с. 49-50), внаслідок чого нотаріусом було заведено спадкову справу №61/2024 (а.с. 110-127).

Однак, постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 04 лютого 2025 року вказане рішення суду від 28 травня 2024 року скасовано та ухвалено нове про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 до Болехівської міської ради про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини з підстав неправильного визначення суб`єктного складу учасників справи (а.с. 51-56).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог у справі, що переглядається, суд першої інстанції виходив з того, що зазначені в позовній заяві причини пропуску ОСОБА_1 строку подання заяви про прийняття спадщини після смерті матері не є об`єктивними та непереборними труднощами, з якими закон пов`язує поважність причин пропуску такого строку. Позивачем не надано суду доказів в обґрунтування позовних вимог, які б свідчили про наявність об`єктивних, непереборних, істотних труднощів для подання заяви у передбачений законодавством шестимісячний строк.

Апеляційний суд погоджується із такими висновками, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

У постанові Верховного Суду від 19 жовтня 2021 року в справі №628/1475/19 (провадження №61-7554св21) вказано, що «правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод та інтересів, а тому суд повинен установити, чи були порушені або невизнані права, свободи чи інтереси особи, яка звернулася до суду за їх захистом, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні».

У постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі №753/8671/21 (провадження №61-550св22) зазначено, що «кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України). Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду».

Частиною першою ст. 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст.ст. 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

У частині першій ст. 1268 ЦК України визначено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно зі ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Подання заяви про прийняття спадщини є дією, що її повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину у разі, коли він не проживав на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем.

Для прийняття спадщини встановлено строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1270 ЦК України).

За частиною першою ст. 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (ч. 3 ст. 1272 ЦК України).

Правила ч. 3 ст. 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть застосовуватися, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не використав право на прийняття спадщини через брак інформації про смерть спадкодавця, незнання приписів закону тощо, тоді немає правових підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Такі правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 12 березня 2025 року у справі №754/17457/23 (провадження №61-16920св24), від 18 лютого 2025 року у справі №757/14103/21 (провадження №61-18335св23), від 30 грудня 2024 року у справі №527/1229/24 (провадження №61-14631св24), від 31 липня 2024 року у справі №127/2149/21 (провадження №61-18512св21), від 30 січня 2020 року у справі №487/2375/18 (провадження №61-10136св19), від 31 січня 2020 року у справі №450/1383/18 (провадження №61-21447св19).

Вирішуючи питанняповажності причинпропуску шестимісячногостроку,визначеного статтею1270ЦК Українидля прийняттяспадщини,суд маєвраховувати,що такіпричини визначаються індивідуально в кожному конкретному випадку з огляду на обставини кожної справи.

Схожі правові висновки наведено Верховним Судом у постановах від 13 серпня 2025 року у справі №945/2087/21 (провадження №61-5230св24), від 17 липня 2024 року у справі №348/808/20 (провадження №61-14703св23).

Головною ознакою поважних причин є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини (постанова Верховного Суду від 31 липня 2024 року у справі №706/275/22).

За конкретних фактичних обставин кожної справи суд має оцінювати тривалість пропуску строку для прийняття спадщини, що має важливе правове значення (постанова Верховного Суду від 03 квітня 2024 року у справі №639/8197/21).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2024 року у справі №686/5757/23 (провадження №14-50цс24) зазначила, що суди мають враховувати, що безпідставне надання додаткового строку для прийняття спадщини є порушенням правової визначеності як елемента правовладдя (верховенства права) та є незаконним втручанням у права спадкоємців, які прийняли спадщину, а у разі відсутності таких спадкоємців - в інтереси територіальної громади, яка має право на визнання спадщини відумерлою.

За ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

У справі, що переглядається, спадкодавиця ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Тому строк для прийняття спадщини розпочався з дня її смерті і сплинув 28 лютого 2018 року.

І саме в цей період після смерті матері апелянтка могла подати заяву про прийняття спадщини.

В обґрунтування поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини представник апелянтки зазначає, що ОСОБА_1 з 2007 року по грудень 2023 року безперервно перебувала у США, внаслідок чого значна відстань між місцем її постійного проживання та місцем знаходження спадкового майна унеможливила своєчасне звернення із заявою до нотаріуса у встановлений шестимісячний строк.

Верховний Суд у постанові від 29 травня 2025 року в справі №707/2544/23 (провадження №61-6965св24) виснував, що, як свідчить тлумачення частини третьої статті 1272 ЦК України, до поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини мають відноситися причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця щодо подачі заяви про прийняття спадщини.

Отже, лише якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Якщо таких перешкод не було, а спадкоємець не скористався правом на прийняття спадщини через власну пасивну поведінку, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

Аналогічні правові висновки містяться в постанові Верховного Суду від 02 лютого 2022 року у справі №756/957/18 (провадження №61-5590св21).

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що перебування за межами країни саме по собі не є поважною причиною пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, яка б унеможливила чи в інший спосіб перешкодила ОСОБА_1 вчасно здійснити таку дію.

Законодавство України передбачає інші можливі механізми подання такої заяви для громадян, які проживають за кордоном, зокрема, як вже наголошувалося в рішенні суду першої інстанції, шляхом звернення до консульської установи України в країні проживання із поданням відповідної заяви, надсиланням заяви поштовим відправленням або використанням електронних засобів зв`язку.

Крім того, у постанові від 13 квітня 2023 року у справі №607/13549/21 (провадження №61-562св23) Верховний Суд зазначив, що в екстрених випадках, коли існує ризик пропущення строку для прийняття спадщини, спадкоємець має право направити нотаріусу за місцем відкриття спадщини електронне повідомлення (аналог телеграми), в якому зазначити про прийняття спадщини, що узгоджується з пунктом 2.1 глави 10 Порядку №296/5.

Відтак, українським законодавством передбачено альтернативні варіанти процедури прийняття спадщини, що спрощує процес реалізації прав спадкоємців.

Такі ж висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі №686/5757/23 (провадження №14-50цс24).

Отже, ОСОБА_1 , проживаючи тимчасово в США, і якій безумовно було відомо про смерть матері, протягом шести років не була позбавлена можливості подати заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини, в тому числі, через засоби поштового чи електронного зв`язку, в установлені законом України строки. І нею не надано переконливих доказів того, що обставини її перебування за кордоном фактично унеможливлювали подання такої заяви у встановлений законом строк будь-яким із доступних способів, передбачених для громадян України, які проживають за її межами.

Отже, суд правильно не встановив об`єктивних, непереборних, істотних труднощів для вчинення апелянткою дій щодо прийняття спадщини, тому обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів, не спростовують правильності рішення суду першої інстанції, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належно дослідив і проаналізував надані письмові докази, визначив характер спірних правовідносин, дійшовши правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Що стосується тверджень представника апелянтки про відсутність підстав для задоволення заяви представника ОСОБА_2 адвоката Дуткевича М.В. про компенсацію судових витрат, оскільки до поданого ним відзиву на позовну заяву не було долучено попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які він поніс чи очікує понести під час розгляду справи, то такі теж не заслуговують на увагу.

У відзиві на позовну заяву представник відповідачки зазначив, що орієнтовний розмір послуг адвоката за ведення цієї справи, які підлягають стягненню з позивачки на користь ОСОБА_2 визначається орієнтовно у сумі 8000,00 грн., а докази витрат на правничу допомогу адвоката будуть подані відповідно до п. 8 ст. 141 ЦПК України.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Ридая Назара Васильовича слід залишити без задоволення, а рішення Болехівського міського суду від 13 червня 2025 року без змін.

Щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Представник відповідачки адвокат Дуткевич М.В. подав до суду клопотання про стягнення судових витрат, у якому просив стягнути з апелянтки ОСОБА_1 на користь відповідачки ОСОБА_2 судові витрати на правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн. у відповідності до розрахунку процесуальних витрат як акту виконаних робіт.

До заявленого клопотання на підтвердження суми, пред`явленої до стягнення, долучив договір про надання правової допомоги від 04 березня 2025 року; розрахунок процесуальних витрат (акт виконаних робіт) від 14 серпня 2025 року, за яким витрати на вивчення апеляційної скарги (40 хв.) складають 400 грн., витрати на складання відзиву на апеляційну скаргу (180 хв.) 1600 грн., витрати, пов`язані з участю адвоката в розгляді апеляційної скарги з виїздом адвоката із м. Болехова до м. Івано-Франківська (4 год.) 2000 грн., всього 4000 грн.; квитанцію до прибуткового касового ордера №57 від 19 серпня 2025 року про оплату ОСОБА_2 витрат, пов`язаних із поданням апеляційної скарги, в сумі 4000 грн.

Відповідно до положень статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно зі ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Дослідивши надані докази, колегія суддів зауважує, що правова позиція представника відповідачки у судах першої та апеляційної інстанцій не змінювалась. Об`єктивна необхідність для досвідченого адвоката, який надавав правову допомогу відповідачці ще у суді першої інстанції, повторно здійснювати значний обсяг аналітичної роботи та вивчати додаткові джерела права і практику була відсутня, оскільки такий представник не міг не бути необізнаним із позицією позивачки, обставинами справи та поданими доказами. Відтак підготовка справи в суді апеляційної інстанції не вимагала великого обсягу технічної та аналітичної роботи чи значних витрат часу.

З урахуванням наведеного, фактичного обсягу виконаних робіт та їх складності, колегія суддів вважає заявлені представником відповідачки адвокатом Дуткевичем М.В. витрати на професійну правничу допомогу частково завищеними.

Виходячи з принципів розумності та співмірності, колегія суддів вважає за можливе задовольнити заяву представника відповідачки частково та стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000,00 гривень.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Ридая Назара Васильовича залишити без задоволення.

Рішення Болехівського міського суду від 13 червня 2025 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_9 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_10 , місце проживання АДРЕСА_2 ) 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп. витрат на правничу допомогу під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуюча: О.О. Томин

Судді: І.В. Бойчук

О.В. Пнівчук

Повний текст постанови складено 15 вересня 2025 року.