Постанова

від 22.03.2007 по справі 13/522(15/196)

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

13/522(15/196)

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  

м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2

ПОСТАНОВА

Іменем України

22.03.2007  року                                                            Справа № 13/522(15/196)

Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Медуниці О.Є.

суддів          Єжової С.С.

          Семендяєвої І.В.

Секретар судового засідання:           Михайличенко Д.В.

за участю представників сторін:

від позивача           Нікішин Д.В., представник за довіреністю б/н  від 25.10.06;

від відповідача          Коровніков В.Е., представник за довіреністю №2/22-03 від 22.03.07;

Черенцова Т.М., представник за довіреністю №1/22-03 від 22.03.07;  

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу          Приватного підприємства „Лев Плюс”,

          м. Луганськ

на рішення          

господарського суду          Луганської області

від          19.01.07

по справі          №13/522(15/196) (суддя – Яресько Б.В.)

за позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю

          „Енергозберігаючі технології”, м. Луганськ

до відповідача          Приватного підприємства „Лев Плюс”,

          м. Луганськ

про                                               стягнення 44182 грн. 50 коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Луганської області від 26.06.06 (суддя - Пономаренко Є.Ю.) у справі №15/196 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Енергозберігаючі технології” до приватного підприємства “Лев Плюс” про стягнення 44182 грн. 50 коп. позовні вимоги задоволені частково, стягнуто з приватного підприємства “Лев Плюс” на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Енергозберігаючі технології" борг у сумі 29 593 грн. 04 коп., в решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 03.08.06 у справі №15/196 рішення господарського суду Луганської області від 26.06.06 скасовано, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 08.11.06 у справі №15/196 рішення господарського суду Луганської області від 26.06.06 та постанову Луганського апеляційного господарського суду від 03.08.06 скасовано, справу передано на новий розгляд.

Рішенням господарського суду Луганської області від 19.01.07 у справі №13/522(15/196) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Енергозберігаючі технології” до приватного підприємства “Лев Плюс” про стягнення 44 182 грн. 50 коп. позовні вимоги задоволені частково, стягнуто з приватного підприємства “Лев Плюс” на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Енергозберігаючі технології" борг у сумі 29 593 грн. 04 коп., в решті позовних вимог відмовлено.

З посиланням на приписи ст.ст.525, 526, 530, 610, 629 Цивільного кодексу України та ч.1 ст.173, ст.193 Господарського кодексу України судом першої інстанції зроблено висновок, що вимоги позивача щодо оплати одержаного товару були виконанні відповідачем частково в сумі 40000 грн. 00 коп., тому з відповідача підлягає стягненню боргу у сумі 29 593 грн. 04 коп.

Не погоджуючись з даним рішенням, відповідач – приватне підприємство „Лев Плюс”, звернувся до Луганського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, якою просить відшкодувати збитки спричинені діями позивача шляхом скасування рішення господарського суду Луганської області від 19.01.07 у даній справі.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог заявник зазначив, що справу розглянуто судом не всебічно.

Позивач – товариство з обмеженою відповідальністю "Енергозберігаючі технології", відзивом (який здано в судовому засіданні 22.03.07) з доводами апеляційної скарги не погоджується, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Розпорядженням від 19.02.07 голови Луганського апеляційного господарського суду відповідно до ст. 28 Закону України “Про судоустрій України” для розгляду апеляційної скарги приватного підприємства „Лев Плюс”, м. Луганськ, на рішення господарського суду Луганської області від 19.01.07 по справі №13/522(15/196) призначена судова колегія у складі: Медуниця О.Є. - суддя – головуючий, Єжова С.С., Семендяєва І.В. – судді.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України в процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами повторно розглядає справу.

Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши представників сторін, присутніх в судовому засіданні, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

27.04.06 ТОВ „Енергозберігаючі технології” звернувся до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з Приватного підприємства „Лев Плюс” заборгованості у розмірі 44182 грн. 50 коп. на підставі досягнутої домовленості акцептованої оплатою з боку ПП „Лев Плюс” рахунку – фактури б/н від 21.06.05, тобто за поставку продукції і виконані підрядні роботи (а.с.2,3,Т.1).  

Листом (завою) від 07.12.06 позивач змінив підстави позовних вимог згідно ст.22 Господарського процесуального кодексу України і просив стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар за видатковою накладною №СТ-0000082 від 22.07.05 в сумі 69 593 грн. 04 коп. (а.с.139,140,Т.1).

Поясненнями від 09.01.07 позивач уточнив розрахунок вимог – 44182 грн. 50 коп. (а.с.1,Т.2).

Судова колегія приймає до уваги наступне.

Згідно рахунку – фактурі б/н від 21.06.05 позивач зобов'язався поставити відповідачу сендвич - панелі у кількості 478,5 м2 за ціною 121 грн. 20 коп. за м2 на загальну суму 69 593 грн. 04 коп., а також виконати роботи з обладнання холодильної камери: теплоізоляція холодильної камери сендвич – панелями, вирівнювання фундаменту, виготовлення та установка дверей (а.с.7,Т.1).  

Згідно видаткової накладної №СТ-0000082 від 22.07.05 сендвич – панелі у кількості 478,5 м2 на загальну суму 69 593 грн. 04 коп. були продані відповідачу. Товар був одержаний керівником відповідача згідно зазначеної накладної та довіреності на одержання товару (сендвич - панелів) серія ЯКС №640955 від 22.07.05 (а.с.8,9,Т.1).

Відповідач здійснив оплату позивачу 21.06.05 в сумі 20000 грн. 00 коп. та 25.07.05 в сумі 20000 грн. 00 коп., зазначивши підстави платежу: „рахунок – фактуру б/н від 21.06.05” (а.с.11,12,Т.1).

Позивач вважає, що зазначеними вище платежами здійснено оплату за підрядні роботи, а поставка сендвич – панелей була здійснена за видатковою накладною і довіреністю відповідача та не є виконанням зобовязань за рахунком – фактурою б/н від 21.06.05 (див. лист – пояснення від 09.01.07 – а.с.1,Т.2).

Згідно розрахунку боргу наданому в поясненнях від 09.01.07 (а.с.1,Т.2), позивач враховує суму 25410 грн. 50 коп. (40000 грн. 00 коп. – 14589 грн. 46 коп.) і зменшує борг за поставлені сендвич – панелі до 44182 грн. 50 коп. (69593 грн. 04 коп. – 25410 грн. 54 коп.) - „у зв'язку із тим, що відповідачем на адресу ТОВ „Енергозберігаючі технології” не заявлялось про необхідність повернення суми вартості оплачених і не виконаних зобов'язань в сумі 25410 грн. 54 коп.”.

Таким чином, позивач уточнюючи свої вимоги вважає доведеним факт оплати відповідачем підрядних робіт.

Відповідач (скаржник) заперечуючи проти позову посилається на те, що до теперішнього часу холодильна камера не добудована та в експлуатацію не здана, окремі роботи, які повинен був здійснити позивач, виконано ним самостійно (а.с.42,Т.1; див. також апеляційну скаргу,Т.2).

На підтвердження виконання підрядних робіт позивачем було представлено: локальний кошторис, що не підписаний відповідачем; акт приймання виконаних робіт, що не підписаний відповідачем; договори підряду (фактично субпідряду) із фізичними особами на виконання термоізоляційних робіт, акти виконання робіт даними фізичними особами (а.с.27-32), три видаткових касових ордера від 04.08.05 на сплату даним фізичним особам позивачем плати за виконану роботу; акт звірення розрахунків.

Оцінюючи дані матеріали судова колегія вважає, що вони не є належними доказами виконаних позивачем робіт у зв'язку із наступним.

Частина 1 ст. 173 Господарського кодексу України передбачає, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.        

Згідно рахунку – фактури б/н від 21.06.05 (а.с.7,Т.1) позивач повинен був виконати окрім теплоізоляції, виготовлення і установку дверей, вирівнювання фундаменту. Доказів виконання робіт з установки дверей та обладнання фундаменту не представлено взагалі.

Щодо доказів стосовно виконання теплоізоляції, то судова колегія враховує, що:

- згідно рахунку – фактури б/н від 21.06.05 роботи з теплоізоляції холодильної камери повинні бути здійснені на суму 10118 грн. 78 коп.  (а.с.7,Т.1);

- позивач надав докази з оплати ним роботи субпідрядників на загальну суму 1534 грн. 68 коп. (а.с.33-35,Т.1), докази виконання робіт на решту суми (8584 грн. 10 коп.) відсутні;

- акт звірення розрахунків відповідачем не підписаний (а.с.36,Т.1).

Отже доводи відповідача щодо незакінченості робіт з обладнання холодильної камери заслуговують на увагу.

Таким чином суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що позивачем не надано доказів виконання підрядних робіт.

Суд першої інстанції вірно врахував, що позивачем виконанні зобов'язання з поставки теплоізолятора – сендвич – панелей у кількості 478,5 м2 за ціною 121 грн. 20 коп. на загальну суму 69 593 грн. 04 коп. за видатковою накладною №СТ-0000082 від 22.07.05, даний факт підтверджується також довіреністю серія ЯКС № 640955 від 22.07.05 та частковою оплатою поставки відповідачем на суму 40000 грн.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.  

Враховуючи, що позивачем претензією №53 від 12.04.06 (а.с.16,17,Т.1) та листом за №198 від 14.11.06 (а.с.141,142,Т.1) пред'явлено відповідачу вимогу про сплату боргу за поставлений товар (яка залишена відповідачем без відповіді), строк для оплати відповідачем боргу за поставлений товар настав.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що посилання позивача на оплату відповідачем (в сумі 40000 грн.) виконаних підрядних робіт, а не поставленого товару не підтверджується наданими доказами.

Правовідносини між сторонами виникли на підставі надання позивачем рахунку – фактури б/н від 21.06.05, який був прийнятий відповідачем до оплати.

І в рахунку – фактурі б/н від 21.06.05, і в акті звірення від 05.05.06, підписаному позивачем (а.с.36,Т.1), ці зобов'язання поєднані, часткову оплату позивачем не віднесено в даному акті до підрядних робіт.

Також поєднані були ці зобов'язання позивачем в претензії №53 від 12.04.06 (а.с.16,Т.1).  

Оплата здійснена відповідачем із посиланням на рахунок – фактуру б/н від 21.06.05: „за холодильну камеру”, як і зазначено в рахунку - фактурі „холодильна камера, в тому числі: сендвич – панелі 478,5 м2; вирівнювання фундаменту, теплоізоляція холодильної камери, виготовлення і установка дверей (а.с.7,11,12,Т.1).

Таким чином суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог в сумі 29593 грн. 04 коп.

Посилання скаржника в апеляційній скарзі на часткову оплату боргу на суму 7500 грн., неякісність товару не підтверджується будь – якими доказами, надані відповідачем фотографії не є належними доказами даного факту.

Доводи щодо неналежної ціни панелей, які за домовленістю повинні коштувати 60 грн. за м2 є необґрунтованими, протирічать матеріалам справи – рахунку – фактурі б/н від 21.06.05, який був прийнятий відповідачем до виконання.

Посилання скаржника про виникнення між сторонами зобов'язань в січні 2005 року, а не в червні цього року не підтверджено будь – якими доказами.

Отже, доводи відповідача за апеляційною скаргою стосовно того, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставин справи не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією, оскільки суд першої інстанції врахував ті обставини і докази, що мають значення для справи.

Таким чином, судова колегія Луганського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України рішення місцевого господарського суду Луганської області від 19.01.07 у справі №13/522(15/196) ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин та відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення не вбачається.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги відносяться на заявника – Приватне підприємство „Лев Плюс”, м. Луганськ

За згодою представників сторін присутніх у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини постанови.

Керуючись ст.ст.43, 49, 99, 101, п.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу  Приватного підприємства „Лев Плюс”, м. Луганськ, на рішення господарського суду Луганської області від 19.01.07 у справі №13/522(15/196) залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Луганської області від 19.01.07 у справі №13/522(15/196)  залишити без змін.

3. Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Відповідно ч. 3, ч. 5 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                  О.Є. Медуниця

Суддя                                                                      С.С. Єжова

Суддя                                                                      І.В. Семендяєва