Постанова

від 30.01.2007 по справі 12/148пн

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ 

СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ         

30 січня 2007 р.                                                                                  

№ 12/148пн 

Колегія суддів Вищого

господарського суду України у складі:

головуючий суддя

Муравйов О. В.

судді

Полянський А. Г. Коробенко Г. П.

розглянувши

касаційну скаргу

Суб'єкта підприємницької

діяльності -фізичної особи ОСОБА_1

на постанову

Донецького апеляційного

господарського суду від 09.10.2006 року

по справі

№ 12/148пн Господарського суду

Донецької області

за позовом

Суб'єкта підприємницької

діяльності -фізичної особи ОСОБА_1

до

Товариства з обмеженою

відповідальністю "ЮМОВИЛА"

треті особи

1)          Маріупольська міська рада 2)          Суб'єкт підприємницької діяльності

-фізична особа ОСОБА_2

про

визнання дійсним договору та

стягнення збитків

За участю представників сторін:

від позивача:

ОСОБА_1 -суб'єкт підприємницької

діяльності ОСОБА_3 -дов. в справі

від відповідача:

не з'явився

від третьої особи 1:

Ботман О.О. -дов. в справі

від третьої особи 2:

ОСОБА_4 -дов. від 26.05.2005 року

Ухвалою Вищого господарського суду

України від 18.12.2006 року касаційна скарга Суб'єкта підприємницької

діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 була прийнята до провадження, її розгляд

призначений на 11 год. 20 хв. 30.01.2007 року.

Відводів зазначеному складу колегії

суддів не заявлено.

Представник відповідача судове

засідання 30.01.2007 року не з'явився, хоча про дату, час та місце судового

засідання повідомлений заздалегідь належним чином. Оскільки ухвалою Вищого

господарського суду України від 18.12.2006 року про прийняття касаційної скарги

до розгляду явка представників сторін обов'язковою не визнавалася, додаткові

документи від сторін не витребовувались, з врахуванням особливостей розгляду

скарги судом касаційної інстанції, передбачених ст. 1117 ГПК

України, колегія суддів вважає, що неявка представника відповідача не

перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами відповідно до ст. 75, 1115

ГПК України.

За згодою сторін в судовому

засіданні 30.01.2007 року було оголошено вступну і резолютивну частини

постанови Вищого господарського суду України.

Як вбачається з матеріалів справи,

позивач Суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1 звернувся до

Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою

відповідальністю "ЮМОВИЛА" про визнання дійсним договору від

05.08.2001 року та стягнення збитків у вигляді орендної плати в сумі 2500 грн.,

збитків, пов'язаних з реалізацією товару в сумі 5000 грн. та стягнення

моральної шкоди в сумі 10000 грн.

Рішенням Господарського суду

Донецької області від 27.07.2006 року (суддя Склярук О.І.), залишеним без змін

постановою Донецького апеляційного господарського суду від 09.10.2006 року

(головуючий суддя Мирошниченко С.В., судді Гуреєв Ю.М., Скакун О.А.), в

задоволенні позовних вимог позивачу було відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятими

судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, Суб'єкт підприємницької

діяльності -фізична особа ОСОБА_1 звернувся до Вищого господарського суду

України з касаційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції та

постанову апеляційного господарського суду скасувати, а справу передати на

новий розгляд до суду першої інстанції.

В своїй касаційній скарзі Суб'єкт

підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1 вважає, що судом першої

інстанції та апеляційним господарським судом неправильно застосовані норми

матеріального та процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу третя

особа-2 Суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_2 повністю

заперечує підстави скасування судових рішень першої та апеляційної інстанцій, у

зв'язку з чим просить рішення Господарського суду Донецької області від

27.07.2006 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від

09.10.2006 року по справі № 12/148пн залишити без змін, а касаційну скаргу

Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 -без задоволення.

В поясненнях Маріупольської міської

ради по справі № 12/148пн, які розцінені колегією суддів Вищого господарського

суду України як відзив на касаційну скаргу, Маріупольська міська рада повністю

заперечує підстави скасування судових рішень першої та апеляційної інстанцій, у

зв'язку з чим просить рішення Господарського суду Донецької області від

27.07.2006 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від

09.10.2006 року по справі № 12/148пн залишити без змін, а касаційну скаргу

Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 -без задоволення.

Відзив відповідача на час розгляду

справи в касаційній інстанції суду наданий не був, що, в силу положень статті

1112 ГПК України, не перешкоджає перегляду судового рішення, що

оскаржується.

Розглянувши матеріали справи,

касаційну скаргу, відзив на неї, заслухавши суддю-доповідача, пояснення

представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних

обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та

процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла

наступного висновку.

Як встановлено господарськими

судами першої та апеляційної інстанцій, 05.08.2001 року між позивачем

(орендарем) та відповідачем (орендодавець) був підписаний договір, відповідно

до якого орендодавець надавав, а орендар приймав в користування земельну

ділянку під розміщення торгівельного об'єкту та території ЖМР-17, Товариства з

обмеженою відповідальністю "ЮМОВИЛА" площею 20 кв.м (п.1 договору).

Відповідно до п.1.1. Договору,

відповідач брав на себе зобов'язання виділити позивачу земельну ділянку, а

відповідач повинен був сплачувати орендну плату. Посилання на конкретний розмір

орендної плати відсутнє. Строк дії договору встановлений з 05.08.2001 року по

05.08.2006 року.

Колегія суддів Вищого

господарського суду України погоджується з апеляційною інстанцією в тому, що

надані позивачем, в якості підтверджуючих факт оплати документів, копії заяв в

Донецькій апеляційний суд від приватних підприємців, які повідомляли, що

директор ринка отримав від них певні грошові кошти за оренду землі, але не

надав відповідних документів, цілком вірно не були прийняті судом як докази

сплати позивачем грошових коштів за оренду землі, оскільки суперечать ст.ст.

32, 34 ГПК України.

Колегія суддів Вищого

господарського суду України погоджується з місцевим та апеляційним

господарськими судами в тому, що вказаний договір не може бути визнаний

дійсним, оскільки відповідно до п.п. 1,2 ст. 124 Земельного кодексу України,

передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній

власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади

або органу місцевого самоврядування шляхом укладання договору оренди земельної

ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності

громадян та юридичних осіб здійснюється за договором оренди між власником

земельної ділянки і орендарем.

Відповідно до ст. 4 Закону України

"Про оренду землі" орендодавцями земельних ділянок є громадяни та

юридичні особи у власності яких перебувають земельні ділянки або уповноважені

ними особи. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній

власності є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених

законом.

Колегія суддів Вищого

господарського суду України погоджується з апеляційною інстанцією, що спірна

ділянка належить до комунальної власності територіальної громади. Отже, що

визнається касаційною інстанцією, право на розпорядження нею належить

Маріупольській міській раді як органу місцевого самоврядування.

Товариство з обмеженою відповідальністю

"ЮМОВИЛА", про що вірно зазначено в тексті оскаржуваної постанови, не

є власником земельної ділянки та не мало повноважень щодо розпорядження нею.

Таким чином, земельна ділянка, яка належить до комунальної власності, має

передаватися тільки органом місцевого самоврядування, а не будь-якою юридичною

чи фізичною особою, що саме і було здійснено Товариством з обмеженою

відповідальністю "ЮМОВИЛА" в даному випадку, шляхом укладання

договору від 05.08.2001 року з Суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною

особою ОСОБА_1.

Посилання позивача на Правила

торгівлі на ринках від 26.02.2002 року №57/188/84/105, зареєстровані в

Міністерстві юстиції України 22.03.2002 року №288/6576, цілком вірно були

відхилені апеляційною інстанцією, оскільки вказані правила не регулюють

земельні правовідносини і не можуть, що визнається Вищим господарським судом

України, застосовуватися при розгляді цієї справи.

Як вірно встановлено господарськими

судами першої та апеляційної інстанцій, Рішенням НОМЕР_1 від 20.08.2003 року

Виконавчого комітету Маріупольської міської ради було припинено право

користування частиною земельної ділянки площею 63,0 кв. м на території ринку

ЖМР-17 Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮМОВИЛА". Вилучену

земельну ділянку відведено до земель житлової та громадської забудови та

дозволено приватному підприємцю ОСОБА_2 проведення проектно-вишукувальних робіт

на земельній ділянці площею 63 кв. м, кадастровий номер НОМЕР_2 для будівництва

магазину-павільйону на території ринку ЖМР-17 у Жовтневому районі міста.

26.01.2005 року рішенням НОМЕР_3

Маріупольської міської ради надано земельну ділянку в Жовтневому районі міста

приватному підприємцю ОСОБА_2 строком на три роки площею 0,0063 га для

роздрібної торгівлі (кадастровий номер НОМЕР_2).

До того ж, як вірно встановлено

апеляційним господарським судом, рішенням господарського суду по справі

№21/287пн від 12.12.2005 року в задоволенні позову було відмовлено. Постановою

Донецького апеляційного господарського суду від 22.03.2006р. рішення було

залишено без змін. Цим рішенням було встановлено, що рішення НОМЕР_3 від

26.01.2005 року Маріупольської міської ради, договір оренди земельної ділянки

від 23.02.2005 року, укладений між приватним підприємцем ОСОБА_2 та

Маріупольською міською радою, права та законні інтереси ОСОБА_1 не зачіпаються,

тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Згідно ст. 35 ГПК України, факти,

встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не

доводяться знову при вирішенні спорів в яких беруть участь ті ж самі сторони.

Рішенням Господарського суду

Донецької області по справі № 43/253пн від 26.04.2006 року за позовом Суб'єкта

підприємницької діяльності ОСОБА_2 до Суб'єкта підприємницької діяльності

ОСОБА_1, за участю третіх осіб ТОВ "ЮМОВИЛА" та Виконавчого комітету

Маріупольської міської ради про усунення перешкод в користуванні земельною

ділянкою, позовні вимоги приватного підприємця ОСОБА_2 були задоволені та

зобов'язано приватного підприємця ОСОБА_1 усунути перешкоди в здійсненні права

користування земельною ділянкою.

Вказаним рішенням також було

встановлено, що спірна земельна ділянка площею 2,26 га виділена Товариству з

обмеженою відповідальністю "ЮМОВИЛА" в постійне користування для

обслуговування ринка по вул. 50 років СРСР в Жовтневому районі м. Маріуполя

рішенням Маріупольської міської ради від 18.02.1998 року № 56. На підставі

цього рішення був виданий державний акт на право користування землею № 348 від

30.07.1998 року.

Товариство з обмеженою

відповідальністю "ЮМОВИЛА", що також встановлено зазначеним вище рішенням,

не є власником земельної ділянки і не мала повноважень щодо розпорядження нею.

Колегія суддів Вищого

господарського суду України вважає, що апеляційною інстанцією цілком вірно

зроблено висновок про те, що оскільки коло осіб, які приймали участь у справі №

43/253, співпадає з колом осіб, які беруть участь по цій справі, вищезазначені

факти та обставини справи, встановлені при розгляді справи № 43/253 не

підлягають доказуванню, в силу положень ст. 35 ГПК України, при розгляді справи

№12/148пн.

Що стосується вимог про стягнення

збитків та моральної шкоди, то судами першої та апеляційної інстанцій не

встановлено обставин, які дають підстави для задоволення зазначених позовних

вимог.

Враховуючи зазначене, колегія

суддів Вищого господарського суду України погоджується з місцевим господарським

судом та судом апеляційної інстанції в тому, що в задоволенні вимог позивача

має бути відмовлено.

Клопотання Суб'єкта підприємницької

діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 щодо приєднання до матеріалів справи

документів, колегією суддів Вищого господарського суду України відхиляється,

оскільки вказане клопотання не кореспондується з положеннями ст. 1115 ГПК

України, згідно якої, у касаційній інстанції скарга (подання) розглядається за

правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних

дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням.

Інші доводи, викладені Суб'єктом

підприємницької діяльності -фізичною особою ОСОБА_1. в касаційній скарзі, не

сприймаються Вищим господарським судом України, оскільки вони зводяться до

переоцінки встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин справи.

Оскільки встановлення фактичних

обставин справи не входить до компетенції суду касаційної інстанції, доводи

заявника касаційної скарги щодо переоцінки наявних у справі доказів колегією

суддів Вищого господарського суду України відхиляються.

На підставі викладеного, Вищий

господарський суд України вважає, що підстав для скасування рішення

Господарського суду Донецької області від 27.07.2006 року та постанови

Донецького апеляційного господарського суду від 09.10.2006 року по справі №

12/148пн в даному випадку не існує, а тому касаційна скарга Суб'єкта

підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 1115,

1117, 1119, 11111 Господарського

процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Суб'єкта

підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного

господарського суду від 09.10.2006 року по справі № 12/148пн залишити без змін.

Головуючий суддя

О. В. Муравйов 

Судді

А. Г. Полянський  Г. П. Коробенко