Постанова

від 14.12.2010 по справі 13/70-10-2203

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

13/70-10-2203

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"14" грудня 2010 р. Справа № 13/70-10-2203

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді  Михайлова М.В.

суддів Картере В.І., Журавльова О.О.

(Склад судової колегії змінений розпорядженням заступника голови суду від 13.12.2010 року № 423)

При секретарі Герасименко Ю.А.

за участю представників сторін станом на 23.11.2010 року:

від позивача: Малафіюк В.В., за довіреністю;

від відповідача: Гусаров О.Л., за довіреністю;

за участю представників сторін станом на 14.12.2010 року:

від позивача: Малафіюк В.В., за довіреністю;

від відповідача: не з'явився, повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Волна”

на рішення господарського суду Одеської області  від 12 липня 2010 року

у справі № 13/70-10-2203

за позовом Приватного підприємства „Зевс”, м. Донецьк, вул. Елеваторна, 1-А

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Волна”, м. Одеса, вул. Самарська, 2

про стягнення 266 315, 37 грн., -

                                                                   ВСТАНОВИВ:  

У травні 2010 року Приватне підприємство  „Зевс” звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Волна”, в якому просило стягнути з відповідача заборгованість у сумі 196630,18 грн., пеню у сумі 12191,69 грн., штраф у сумі 19663 грн., проценти за користування чужими грошовими коштами у сумі 37830,50 грн. за договором поставки напоїв від 01.06.2009р. № ОС - 194.

Рішенням господарського суду Одеської області  від 12 липня 2010 року у справі № 13/70-10-2203 (суддя Панченко О.Л.) позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю „Волна” звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області  від 12 липня 2010 року у справі № 13/70-10-2203, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позові відмовити.

Свої вимоги скаржник мотивує тим, що суд не повністю з'ясував обставини, що мають значення для справи, та порушив норми матеріального та процесуального права.

09.11.2010 року до апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про залучення до участі у справі третіх осіб та витребування письмових доказів.

Зазначене клопотання в частині витребування письмових доказів було задоволено, ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 09.11.2010 року було зобов'язано позивача надати оригінали чи належним чином завірені копії договорів доручення  № 30/11-09-ПР від 30.11.2009 року та № 30/11-09-БВЗ від 30.11.2009 року, укладених між позивачем, ТОВ ЛВЗ „Прайм” та ЗАТ „БВЗ”; відзив на апеляційну скаргу з належним обґрунтуванням своєї правової позиції та поясненнями щодо поставки продукції саме позивачем вже після укладення договорів доручення.

Вимога апеляційного господарського суду було виконана позивачем належним чином, а саме в судовому засіданні суду апеляційної інстанції від 23.11.2010 року ним було надано оригінали чи належним чином завірені копії договорів доручення  № 30/11-09-ПР від 30.11.2009 року та № 30/11-09-БВЗ від 30.11.2009 року, укладених між позивачем, ТОВ ЛВЗ „Прайм” та ЗАТ „БВЗ”, які були залучені до матеріалів справи.

Також в судовому засіданні суду апеляційної інстанції від 23.11.2010 року представник позивача надав відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого просить рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Клопотання відповідача від 09.11.2010 року в частині залучення до участі у справі третіх осіб не було задоволено судовою колегією в зв'язку із його безпідставністю та наступним.

Вищезазначені договори доручення, на які посилається відповідач в своєму клопотанні як на підставу залучення до справи третіх осіб,  були укладені ПП „Зевс” з ТОВ „ЛГЗ „Прайм” (договір № 30/11-09-ПР) та з ЗАТ „БВЗ” (договір № ЗО/ 11-09-БВЗ) 30.11.2009р. Посилання відповідача на застосування положень вказаних договорів до відносин між: ПП „Зевс” та ТОВ „Волна” до вказаної дати судова колегія вважає  безпідставним, оскільки вони не мають зворотної дії в часі.

Крім того, всі поставки згідно спірних відносин відбувалися між сторонами по даній справі, що ж стосується поставок товару 14.12.2009р. та 23.12.2009р., то до них положення договорів доручення не застосовувалися, про що свідчать видаткові накладні № 13ВЦ001439 та № 13ВЦ001486 (знаходяться в матеріалах справи), в яких в графі „Постачальник” вказано ПП „Зевс” та наведені його реквізити (адреса місцезнаходження, телефони, банківські реквізити, код ЄДРПОУ, інше), а також акти звірки розрахунків станом на 13.04.2010 року та 31.08.2010 року. Таким чином сторонами згідно спірних поставок в рамках даної справи, є ПП „Зевс” та ТОВ „Волна”, а залучення будь – яких додаткових сторін чи третіх осіб, судова колегія вважає недоречним та безпідставним.

У судовому засіданні відповідно до ст.77 ГПК України оголошувалась перерва.

Сторони, згідно приписів ст. 98 ГПК України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчать поштові повідомлення та розписки.  

13.12.2010 року до апеляційного господарського суду надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи в зв'язку із терміновим відрядженням його представника і неможливістю його явки в судове засідання, яке було відхилено судовою колегією в зв'язку із тим, що до зазначеного клопотання не було надано належних доказів існування обставин, викладених у клопотання, а також в зв'язку із тим, що матеріали справи дають можливість розглянути справу за цією апеляційною скаргою у відсутності представника відповідача, який вже надав всі необхідні пояснення та документи.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Дослідивши  доводи апеляційної скарги та відзиву, наявні матеріали справи та обставини, на які посилається скаржник, а також перевіривши додержання та правомірність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з договором поставки напоїв від 01.06.2009р. № ОС - 194 Приватне підприємство "ЗЕВС" зобов'язалося поставляти відповідачу напої партіями згідно з замовленнями відповідача, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Волна" зобов'язалося прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.

Відповідно до п. 1.2 зазначеного договору найменування, асортимент, ціна товару визначаються за домовленістю сторін та зазначаються у специфікації (Додаток № 1) та/або видаткових накладних, що є невід`ємною частиною даного договору.

Згідно з п. 4.3 договору строк оплати за отриманий товар: відстрочка платежу на 30 (тридцять) календарних днів від дня прийняття товару відповідачем.

Відповідно до п.4.6. договору, у випадку затримки платежів за отриманий товар відповідач виплачує позивачу проценти у розмірі 0,1% від суми боргу за кожен день користування грошовими коштами позивача.

Позивач виконав зобов'язання за договором. Однак відповідач на момент звернення позивача до суду першої інстанції оплату за отриманий товар у повному обсязі не здійснив, у зв'язку з чим позивач просив стягнути з відповідача суму позову.

Відповідач в судових засіданнях суду апеляційної інстанції заявив про погашення суми основної заборгованості перед позивачем, проти чого не заперечував і його представник.

В зв'язку із чим суд апеляційної інстанції своєю ухвалою від 09.11.2010 року, зобов'язав відповідача надати докази погашення суми основної заборгованості перед позивачем

Відповідач в судове засідання суду апеляційної інстанції від 23.11.20010 року надав акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.08.2010 року, копія якого була залучена до матеріалів справи. Відповідно до цього акту відповідач сплатив позивачу суму основної заборгованості в розмірі 196 630, 18 грн. та додаткову суму в розмірі 7 000,00 грн.(в рахунок погашення штрафних санкцій). Таким чином, відповідач визнав існування боргу перед позивачем, а отже і вимоги апеляційної скарги в цій частині судова колегія вважає безпідставними.

Також судова колегія вважає за необхідне зазначити, що враховуючи вищенаведене та той факт, що на момент звернення позивача з позовом до господарського суду, а також на момент винесення рішення суду першої інстанції відповідач не погасив існуючу заборгованість перед позивачем, а отже посилання суду першої інстанції на ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 536 ЦК України та задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованісті у сумі 196630,18 грн., процентів за користування чужими грошовими коштами у сумі 37 830,50 грн. є законним і обґрунтованим.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення пені та штрафу судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Сторони передбачили у спірному договорі, що у випадку несвоєчасної оплати товару відповідач повинен сплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який стягується пеня, від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочки (п. 7.3 договору).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штраф є неустойкою, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання поняття, підстави, предмет якої врегульовані ст.549-551 ЦК України.

П.7.5. договору поряд з нормою про пеню зазначено про штраф: „у випадку затримки оплати понад 30 календарних днів, відповідач зобов'язався додатково до суми боргу сплатити позивачу штраф у розмірі 10% суми боргу”. Тобто  за  одне  і  теж  порушення передбачено і штраф, і пеню, які є відповідальністю одного виду.

Відповідно до ст.61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те ж саме порушення. Пеня є повторною відповідальністю поряд зі штрафом за одне й те ж порушення, ця відповідальність не може бути застосована у відповідності зі змістом ст.61 Конституції України.

Оскільки із змісту спірного договору вбачається, що штраф виступає як додатковий вид штрафних санкцій за несвоєчасну оплату, що є фактичним порушенням норм діючого законодавства, то судова колегія, вважає, що стягненню підлягає саме пеня у сумі 12 191,69 грн.

Що стосується тверджень скаржника, що судом першої інстанції було прийнято рішення про права та обов'язки осіб, які не були залучені до участі у справі, то судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вже зазначалося вище, договори доручення були укладені ПП „Зевс” з ТОВ „ЛГЗ „Прайм” (договір № 30/11-09-ПР) та з ЗАТ „БВЗ” (договір № ЗО/ 11-09-БВЗ) 30.11.2009р. Посилання відповідача на застосування положень вказаних договорів до відносин між: ПП „Зевс” та ТОВ „Волна”  до вказаної дати є безпідставним, оскільки вони не мають зворотної дії в часі.

Що стосується поставок товару 14.12.2009р. та 23.12.2009р., то до них положення договорів доручення не застосовувалися, про що свідчать видаткові накладні № 13ВЦ001439 та № 13ВЦ001486 (знаходяться в матеріалах справи), в яких в графі „Постачальник” вказано ПП „Зевс” та наведені його реквізити (адреса місцезнаходження, телефони, банківські реквізити, код ЄДРПОУ, інше), а також акти звірки розрахунків станом на 13.04.2010 року та 31.08.2010 року.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи складаються під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки-даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо (п.п. 2.1. - 2.4. Положення).

Таким чином сторонами у спірних правовідносинах щодо поставок, які стали підставою для позову, є тільки ПП „Зевс” та ТОВ „Волна”. Жодним чином договір поставки напоїв від 01.06.2009р. № ОС –194 щодо поставок на суму 196 630,18 грн., посилання на які містяться в матеріалах справи, не стосується будь –яких третіх осіб. Всі розрахунки по даним поставкам проводились між ПП „Зевс” та ТОВ „Волна”, а отже твердження скаржника в своїй апеляційній скарзі про прийняття рішення про права та обов'язки осіб, які не були залучені до участі у справі, є безпідставними.

Крім того відповідно до ч.1 ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський  суд  за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.  Додаткові  докази   приймаються   судом,   якщо   заявник обґрунтував  неможливість  їх  подання  суду  першої  інстанції  з причин, що не залежали від нього.

Судова колегія, дослідивши дані документи, дійшла до висновку, що відповідно до вимог ст.ст. 99, 101 ГПК України надані копії зазначених договорів доручення взагалі не можуть розглядатися судом апеляційної інстанції, оскільки відповідачем не було наведено жодних підстав неможливості надання даних документів в суд першої інстанції.

Таким чином, вказані договори доручення, що були укладені ПП „Зевс” з ТОВ „ЛГЗ „Прайм” (договір № 30/11-09-ПР) та з ЗАТ „БВЗ” (договір № ЗО/ 11-09-БВЗ) 30.11.2009р., повинні були надаватися до суду першої інстанції і не вбачається підстав для неможливості надання їх до господарського суду. Більш того, відповідач не навів належних обставин, згідно з якими їх не було надано до суду, чи не було заявлено клопотання про надання таких документів, тому судова колегія не приймає надані додаткові документи до уваги, які взагалі не стосуються обставин даної справи.

Враховуючи викладене,  колегія  суддів  вважає,  що  апеляційна  скарга  підлягає частковому  задоволенню,  рішення  господарського  суду  слід змінити, позов  задовольнити частково.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

                                              ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Волна”, м. Одеса, на рішення господарського суду Одеської області від 12 липня 2010 року по справі № 13/70-10-2203 задовольнити частково.

Рішення господарського суду змінити, виклавши резолютивну частину наступним чином:

„Позовні  вимоги  задовольнити  частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Волна" (м. Одеса, вул. Самарська, 2, код 25041460, п/р № 26006301000127 в Одеській філії ВТБ Банк, МФО 388410) на користь Приватного підприємства "ЗЕВС" (м. Донецьк, вул. Елеваторна, 1-А, код 31578034, р/р № 26007002000013 у ТОВ КБ "Український фінансовий світ" м. Донецьк, МФО 377777) заборгованість у сумі 196 630,18 грн., пеню у сумі 12191,69 грн., проценти за користування чужими грошовими коштами у сумі 37 830,50 грн., держмито у сумі 2 467,00 грн., витрати на ІТЗ судового процесу у сумі 218,58 грн.”.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.   

Повний текст постанови підписаний 20 грудня 2010 року.

           Головуючий суддя:                                                                               М.В. Михайлов

           Суддя:                                                                                    В.І. Картере

           Суддя:                                                                                     О.О. Журавльов