Ухвала від 12.09.2025 по справі 927/524/24

У Х В А Л А

12 вересня 2025 року м. Чернігівсправа № 927/524/24

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Кузьменко Т.О., розглянувши матеріали скарги Фермерського господарства «Північ Агро» на дії приватного виконавця у справі №927/524/24

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Оджас Груп" (код ЄДРПОУ 37052908) вул. Велика Кільцева, 2, с. Петропавлівська Борщагівка, Бучанський район, Київська область, 08130;

до відповідача: Фермерського господарства "Північ Агро" (код ЄДРПОУ 38314298) вул. Польова, 3Б, с. Вертіївка, Ніжинський район, Чернігівська область, 16624;

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаних від корупційний та інших злочинів (код ЄДРПОУ 41037901) вул. Бориса Грінченка, 1, м. Київ, 01001;

про стягнення 508510,91 грн

особа, дії якої оскаржуються: приватний виконавець виконавчого округу Чернігівської області Приходько Юрій Михайлович, проспект Перемоги, 139, приміщення 419, 420, м. Чернігів, 14000; e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

за участю представників учасників справи:

від боржника: Федоровської І.О.

від стягувача: Вайнера О.Л.

від приватного виконавця: Прокоф`єва Б.І.

ВСТАНОВИВ:

07.08.2025 до Господарського суду Чернігівської області через підсистему «Електронний суд» надійшла скарга Фермерського господарства «Північ Агро» на дії приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Юрія Михайловича, в якій останній просить визнати постанову про арешт майна боржника від 28.07.2025, прийняту приватним виконавцем виконавчого округу Чернігівської області Приходьком Юрієм Михайловичем неправомірною та зобов`язати останнього усунути порушення шляхом скасування арешту на майно: посіви і насадження сільськогосподарських культур, а саме: кукурудзи врожаю 2025 року.

Згідно з розпорядженням в.о. керівника апарату Господарського суду Чернігівської області № 02-01/57/25 від 07.08.2025 «Щодо призначення автоматизованого розподілу скарги на дії приватного виконавця по справі № 927/524/24» призначено повторний автоматизований розподіл скарги у справі № 927/524/24.

Автоматизованою системою документообігу Господарського суду Чернігівської області 07.08.2025 скаргу на дії приватного виконавця передано на розгляд судді Кузьменко Т.О.

З доданих до матеріалів скарги документів вбачається, що ФГ "Північ Агро" отримало постанову приватного виконавця від 28.07.2025 про опис та арешт майна боржника (ВП № НОМЕР_2) засобами поштового зв`язку 06.08.2025 (поштове відправлення № 0601175544422). Отже останній звернувся до суду зі скаргою на дії приватного виконавця по ВП № НОМЕР_2 у межах строку, визначеного пунктом а) частини 1 статті 341 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Ухвалою суду від 04.08.2025 скаргу прийнято судом до розгляду, судове засідання з розгляду скарги призначено на 25.08.2025 о 10 год. 00 хв., запропоновано сторонам у строк до 18.08.2025 надати пояснення, заперечення з приводу поданої скарги.

Подана скарга мотивована тим, що 06.08.2025р. Фермерське господарство «ПІВНІЧ АГРО» дізналось, що приватним виконавцем виконавчого округу Чернігівської області Приходько Юрiєм Михайловичем при примусовому виконанні Наказу на примусове виконання рішення Господарського суду Чернігівської області № 927/524/24, виданого 27.08.2024р., про стягнення грошових коштів, було прийнято постанову про опис та арешт майна боржника від 28.07.2025р. (реєстрацiйний номер виконавчого провадження НОМЕР_2), відповідно до якої було описано та накладено арешт на майно: посіви і насадження сільськогосподарських культур, а саме кукурудзи врожаю 2025 року на земельних ділянках, які не використовуються ФГ «ПІВНІЧ АГРО», оскільки в силу заборони, встановленої ухвалою Соснівського районного суду міста Черкаси від 02.03.2023р. у справі № 712/2072/23 (провадження № 1-кс/712/1084/23) було накладено арешт на майно скаржника шляхом заборони користування, тому ФГ «ПІВНІЧ АГРО» не веде господарську діяльність.

Разом з тим ФГ «ПІВНІЧ АГРО» зазначає, що на підставі Договору про спільне користування (спільний обробіток) від 01.06.2024 земельні ділянки, посіви та насадження на яких описано та накладено арешт постановою приватного виконавця від 28.07.2025, передано ТОВ «Агрофірма «Кладьківка».

Відтак, як стверджує скаржник, приватним виконавцем описано та накладено арешт на майно, яке не належить ФГ «ПІВНІЧ АГРО». Також з посиланням на положення п. 6 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» скаржник вказує, що застосування виконавцем такого заходу примусового виконання рішень як звернення стягнення на майно можливе стосовно власника, адже виконавець, виконуючи рішення, не може бути наділений більшими повноваженнями щодо майна, ніж має сам боржник, а тому під час виконання рішення суду арештованим може бути лише те майно, що належать боржнику та яке міг відчужити сам боржник.

16.08.2025 через підсистему «Електронний суд» від представника приватного виконавця, адвоката Прокоф`єва Богдана Івановича, надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді (внесення РНОКПП/коду ЄДРПОУ до додаткових відомостей про учасника справи та надання доступу до електронної справи), за результатом опрацювання якої дані РНОКПП заявника внесено до додаткових відомостей про учасника справи та надано доступ до електронної справи.

18.08.2025 через підсистему «Електронний суд» від представника приватного виконавця надійшли заперечення, відповідно до яких останній з посиланням на статті 177, 178, 190 ЦК України, ст. 95 ЗК України та положення п. 1 ч. 1 ст. 10, ч. 1 ст. 48, ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» наполягав на безпідставності вимог скарги та вчинення приватним виконавцем дій у спосіб, передбачений чинним законодавством.

Представник приватного виконавця, заперечуючи проти доводів скарги, окремо просив суд звернути увагу на наступне:

- жодних прав та законних інтересів скаржника приватним виконавцем при винесенні оскаржуваної постанови порушено не було, якщо виходити з тверджень самого скаржника про те, що врожай йому не належить, а належить ТОВ "АГРОФІРМА "КЛАДЬКІВКА";

- оскільки Договір про спільне користування (спільний обробіток) від 01.06.2024 та речове право - право користування земельними ділянками ТОВ "АГРОФІРМА "КЛАДЬКІВКА" зареєстровано в порядку, передбаченому чинним законодавством, не було, як наслідок, будь яке-право користування земельними ділянками ТОВ "АГРОФІРМА "КЛАДЬКІВКА" не набуло, а відтак, враховуючи приписи п. б) ч. 1 ст. 95 ЗК України врожай, який знаходиться на земельних ділянках, належить виключно зареєстрованому землекористувачу, який у спосіб передбачений чинним законодавством набув права користування земельними ділянками, тобто ФГ "ПІВНІЧ АГРО";

- ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 05.03.2025 у справі №927/524/24 підтверджено правомірність арешту майна боржника, а саме право оренди земельних ділянок, на яких приватним виконавцем було арештовано врожай оскаржуваною постановою, що в свою чергу підтверджує, що належним користувачем спірних земельних ділянок, на яких знаходиться описаний та арештований врожай, належить саме боржнику - скаржнику по даній справі, а не ТОВ "АГРОФІРМА "КЛАДЬКІВКА";

- 05.02.2025 року Виконавцем керуючись статтею 56 Закону було винесено постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт на майно боржника, а саме врожай 2024-2025 року зернових, бобових соєвих культур, в тому числі пшениці врожаю 2024-2025 року, кукурудзи врожаю 2024-2025 року, соняшнику врожаю 2024-2025 року, жита врожаю 2024-2025 року, ріпаку врожаю 2024-2025 року та будь-яких інших сільськогосподарських культур, що зібраний чи буде зібраний в подальшому на земельних ділянках, які знаходяться в оренді/суборенді у боржника, в той час як оскаржуваною постановою по даній справі від 28.07.20225 року приватним виконавцем лише описався конкретний врожай кукурудзи на тих же земельних ділянках, який був уже арештований постановою від 05.02.2025 року, яка оскаржена не була;

- докази, додані до скарги, зокрема, акти списання товарів, скріншоти таблиць та схем не заслуговують на увагу, оскільки жодним чином не підтверджують обставини, на які посилається скаржник; а довідка Куликівської селищної ради № 15/9-05/225 від 06.08.2025, видана старостою Кладьківського старостинського округу, є такою, що видана особою, яка не має повноважень посвідчувати факи наявності чи відсутності посівів, які належать приватним особам на відповідній території.

Заперечення на скаргу прийняті судом до розгляду та долучені до матеріалів справи.

18.08.2025 через підсистему «Електронний суд» від ТОВ «Оджас Груп» надійшли заперечення на скаргу, в яких стягувач зазначає про відсутність будь-яких правових підстав для задоволення даної скарги, оскільки, враховуючи що предметом скарги є врожай, який боржнику не належить, а належить третій особі - ТОВ "АГРОФІРМА "КЛАДЬКІВКА", як наслідок, жодних прав та законних інтересів боржника приватним виконавцем при винесенні оскаржуваної постанови порушено не було.

Крім того представник стягувача зазначає, що за наданим боржником Договором про спільне користування (спільний обробіток) від 01.06.2024 відбулась фактична передача права користування земельної ділянки для сільськогосподарських потреб, що в силу ст. 182 ЦК України та ч. 1 ст. 4 Закону України від 01.07.2004 р. № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» підлягало державній реєстрації, як речове право - право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис). Відтак, за висновком стягувача, оскільки вказаний договір та речове право - право користування земельними ділянками ТОВ "АГРОФІРМА "КЛАДЬКІВКА" зареєстровано в порядку, передбаченому чинним законодавством, не було, як наслідок, будь яке-право користування земельними ділянками ТОВ "АГРОФІРМА "КЛАДЬКІВКА" не набуло, а тому враховуючи положення п. б ч. 1 ст. 95 ЗК України врожай, який знаходиться на земельних ділянка належить виключно зареєстрованому землекористувачу, який у спосіб, передбачений чинним законодавством, набув права користування земельними ділянками, тобто ФГ "ПІВНІЧ АГРО", що підтверджує правомірність оскаржуваної постанови.

Окремо стягувач зазначає, що в силу ст. 76 ГПК України не належним є доказом довідка Кладьківського старостинського округу Куліківської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області № 15/9-05/225 від 06.08.2025 р. про те, що на території села Кладьківка не має посівів ФГ "Північ Агро", оскільки земельні ділянки, врожай на яких було арештовано, знаходяться на території Дрімайлівської сільської ради (села Дрімайлівка), а не села Кладьківка. Крім того, за твердженням стягувача, Куликівська селищна рада не має жодних повноважень посвідчувати факт наявності чи відсутності посівів, які належать приватним особам на відповідній території, оскільки нею не здійснюється передбачений законодавством будь-який облік таких посівів чи контроль за використанням та засадженням земельних ділянок.

Заперечення на скаргу прийняті судом до розгляду та долучені до матеріалів справи.

21.08.2025 через підсистему «Електронний суд» представником ФГ «ПІВНІЧ АГРО» адвокатом Федоровською І.О. подано клопотання про відкладення розгляду скарги на інші час і дату у зв`язку з перебуванням останньої у відпустці з 18.08.2025 по 31.08.2025, в доказ чого подано наказ директора ТОВ «АФ «КЛАДЬКІВКА» № 21 від 11.08.2025 «Про надання відпустки Ірині Федоровській».

У судовому засіданні 25.08.2025 суд розглянув клопотання представника ФГ «ПІВНІЧ АГРО» та, заслухавши думку інших учасників справи, відмовив у задоволенні клопотання представника, враховуючи положення ч. 2 ст. 342 ГПК України.

У цьому ж судовому засіданні протокольною ухвалою від 25.08.2025 суд встановив строк 5 днів для надання приватним виконавцем письмових пояснень щодо зведеного виконавчого провадження, зокрема, щодо переліку виконавчих документів, які об`єднані у зведене виконавче провадження № НОМЕР_3; на підставі ч. 1 ст. 342 ГПК України з власної ініціативи продовжив строк розгляду скарги на 20 днів та оголосив перерву до 11:00 год. 12.09.2025.

28.08.2025 через підсистему «Електронний суд» від приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Юрія Михайловича надійшли пояснення щодо зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_3, де приватний виконавець повідомив, що на час звернення зі скаргою по даній справі в провадженні Виконавця перебувало зведене виконавче провадження № НОМЕР_4 по примусовому виконанню наказу № 927/524/24, виданого 27.08.2024 Господарським судом Чернігівської області, та наказу № 927/524/24, виданого 17.03.2025 Господарським судом Чернігівської області, що підтверджується доданими письмовими доказами, зокрема, постановою про відкриття ВП НОМЕР_2, постановою про відкриття ВП НОМЕР_4, постановою про об`єднання ЗВП НОМЕР_3 та обліковою карткою ЗВП НОМЕР_3.

Пояснення прийняті судом до розгляду та долучені до матеріалів справи.

11.09.2025 через підсистему «Електронний суд» від ФГ «Північ Агро» надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 620/9143/25 з підстав об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку адміністративного судочинства.

11.09.2025 через підсистему «Електронний суд» від ФГ «Північ Агро» надійшло також пояснення, в якому боржник зазначає, що ухвалами Соснівського районного суду міста Черкаси від 11.01.2023 року у справі №712/196/23 та від 02.03.2023 року у справі № 712/2072/23 накладено арешт на майно, корпоративні права та статутний капітал ФЕРМЕРСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА «ПІВНІЧ АГРО» та передано в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів для здійснення заходів з управління вказаним майном, корпоративними правами та статутним капіталом в порядку та на умовах, передбачених ст.ст. 19-24 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів». У зв`язку з цим скаржник з посиланням на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 19.12.2024 у справі №903/62/23, відповідно до яких зміст управління активами є тотожним змісту права власності, з урахуванням вимог п. 2 ч. 2 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» стверджує, що приватний виконавець не мав права відкривати виконавче провадження та здійснювати виконавчі дії щодо майна боржника.

У судовому засіданні 12.09.2025 суд, заслухавши думку інших учасників, розглянув клопотання боржника про зупинення провадження у справі та, враховуючи положення пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України, відмовив у задоволенні клопотання у зв`язку з його безпідставністю, оскільки розгляд Чернігівським окружним адміністративним судом справи № 620/9143/25 за позовом ТОВ «АГРОФІРМА «КЛАДЬКІВКА» до приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Юрія Михайловича про визнання протиправними дій та скасування постанови не є обставиною, що об`єктивно унеможливлює розгляд справи № 927/524/24 за скаргою боржника, оскільки зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду за скаргою у справі № 927/524/24. Сама по собі взаємопов`язаність справ ще не свідчить про неможливість розгляду цієї справи до прийняття рішення у іншій справі, оскільки незалежно від результату розгляду справи № 620/9143/25, суд у цій справі має достатньо правових підстав для розгляду та вирішення скарги по суті.

У судовому засіданні 12.09.2025 представники боржника, стягувача та приватного виконавця підтримали раніше викладені у скарзі та поясненнях доводи й заперечення.

Механізм оскарження рішення, дії або бездіяльності суб`єкта примусового виконання судових рішень у господарському судочинстві регламентований Розділом VI Господарського процесуального кодексу України.

Верховний Суд у постановах від 27.09.2023 у справі №910/18480/20, від 23.02.2024 у справі № 911/1850/18 зробив висновок щодо застосування положень розділу VI ГПК України, відповідно до яких розділ VI ГПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень» - це окремий вид судового провадження, який містить у собі окремий процесуальний режим розгляду справ, а тому до скарг, у яких ініціюється початок провадження у справі щодо рішень, дій чи бездіяльності виконавця, застосовуються загальні положення позовного провадження.

12.09.2025 судом оголошено скорочену (вступну та резолютивну частини) ухвалу відповідно до статті 233 ГПК України.

Розглянувши матеріали скарги, судом встановлено таке.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 05.08.2024 у справі №927/524/24, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2024, задоволено повністю позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Оджас Груп» до Фермерського господарства «Північ Агро», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаних від корупційний та інших злочинів про стягнення 508510,91 грн. Стягнуто з Фермерського господарства «Північ Агро» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оджас Груп» 200 000,00 грн основного боргу, 211120,83 грн пені, 17628,54 грн 3% річних, 79761,54 грн інфляційних втрат, 7627,66 грн судового збору та 25000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

27.08.2024 на виконання рішення Господарського суду Чернігівської області від 05.08.2024 виданий наказ у справі № 927/524/24.

07.01.2025 на виконання ухвали Господарського суду Чернігівської області від 07.01.2025 виданий дублікат наказу Господарського суду Чернігівської області від 27.08.2024 у цій справі.

21.01.2025 приватним виконавцем виконавчого округу Чернігівської області Приходьком Юрієм Михайловичем на підставі заяви ТОВ «Оджас Груп» від 17.01.2025 відкрите виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Чернігівської області від 27.08.2024 у справі № 927/524/24 (ВП № НОМЕР_2), звернуте стягнення на кошти та інше майно боржника (рухоме та нерухоме), накладений арешт на все майно (рухоме та нерухоме), грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях боржника, про що винесені відповідні постанови.

05.02.2025 приватним виконавцем у межах ВП № НОМЕР_2 винесено постанову про накладення арешту на речові права, право оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення, що зареєстровані за Фермерським господарством "Північ Агро" за кадастровими номерами:

7423385600:01:002:0078; 7423381900:34:001:0124; 7423381900:34:001:0121; 7423381900:34:001:0123; 7423381900:34:001:0114; 7423381900:34:001:0115; 7423381900:34:001:0137; 7423381900:34:001:0138; 7423381900:34:001:0139; 7423381900:34:001:0140; 7423381900:34:001:0141; 7423381900:34:001:0122; 7423381900:34:001:0129; 7423381900:34:001:0126; 7423381900:34:001:0136; 7423381900:34:001:0135; 7423381900:34:001:0134; 7423381900:34:001:0133; 7423381900:34:001:0132; 7423381900:34:001:0125; 7423381900:34:001:0128; 7423381900:34:001:0130; 7423381900:34:001:0120; 7423381900:34:001:0116; 7423381900:34:001:0113; 7423381900:34:001:0131; 7423381900:34:001:0118; 7423381900:34:001:0117; 7423381900:34:001:0119; 7423381900:34:001:0127; 7423381900:34:001:0163; 7423381900:34:001:0146; 7423381900:34:001:0151; 7423381900:34:001:0149; 7423381900:34:001:0150; 7423381900:34:001:0145; 7423381900:34:001:0147; 7423381900:34:001:0144; 7423381900:34:001:0148; 7423381900:34:001:0143; 7423381900:05:001:0022; 7423381900:11:001:0066; 7423381900:11:001:1715; 7422783500:02:003:0058; 7422783500:02:003:0053; 7423381900:26:002:0032; 7423381900:11:001:1951; 7423381900:11:001:1677; 7423381900:11:001:0584; 7423381900:11:001:1345; 7423381900:11:001:0373; 7423381900:11:001:0406; 7423381900:11:001:1276; 7422783500:02:003:0663; 7422783500:02:003:0003; 7422783500:02:003:0002; 7422783500:02:003:0050; 7422783500:02:003:0012; 7422783500:02:003:0031; 7422783500:02:003:0016; 7422783500:02:003:0056; 7422783500:02:003:0054; 7422783500:02:003:0037; 7422783500:02:003:0032; 7422783500:02:003:0014; 7422783500:02:003:0007; 7422783500:02:003:0008; 7422783500:02:003:0006; 7422783500:02:003:0013; 7422783500:02:003:0011; 7422783500:02:003:0009; 7422783500:02:003:0033; 7422783500:02:003:0034; 7422783500:02:003:0010; 7422783500:02:003:0025; 7422783500:02:003:0029; 7422783500:02:003:0017; 7422783500:02:003:0030; 7422783500:02:003:0028; 7422783500:02:003:0040; 7422783500:02:003:0039; 7422783500:02:003:0046; 7422783500:02:003:0048; 7422783500:02:003:0015; 7422783500:02:003:0047; 7422783500:02:003:0038; 7422783500:04:002:0012; 7422783500:04:002:0006; 7422783500:04:002:0004; 7422783500:04:002:0003; 7422783500:04:002:0010; 7422783500:04:002:0007; 7422783500:04:002:0009; 7422783500:04:002:0008; 7422783500:04:002:0005; 7422783500:04:002:0011; 7423381900:11:001:1280; 7423381900:11:001:1279; 7423381900:11:001:1588; 7423381900:11:001:0307; 7423381900:11:001:0241; 7423381900:11:001:0708; 7423381900:11:001:0240; 7423381900:11:001:1689; 7423381900:11:001:0239; 7423381900:11:001:1700; 7423381900:11:001:0242;

Також 05.02.2025 приватним виконавцем у межах ВП № НОМЕР_2 винесено постанову про накладення арешту на майно боржника, а саме врожай 2024-2025 років зернових, бобових соєвих культур, у тому числі пшениці врожаю 2024-2025 років, кукурудзи врожаю 2024-2025 років, соняшнику врожаю 2024-2025 років, жита врожаю 2024-2025 років, ріпаку врожаю 2024-2025 років та будь-яких інших сільськогосподарських культур, що зібрані чи будуть зібрані в подальшому на земельних ділянках, що знаходяться в оренді/суборенді боржника згідно з наведеним вище переліком.

Господарський суд Чернігівської області у справі № 927/524/24 за результатом розгляду скарги Фермерського господарства "Північ Агро" на дії приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Юрія Михайловича в межах ВП № НОМЕР_2 про визнання постанови про арешт майна боржника від 05.02.2025, прийнятої приватним виконавцем виконавчого округу Чернігівської області Приходьком Юрієм Михайловичем неправомірною та зобов`язання останнього усунути порушення (поновити порушене право) ФГ "Північ Агро" шляхом скасування арешту на речові права, право оренди на перелічені вище земельні ділянки 05.03.2025 постановив ухвалу (залишена без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2025), відповідно до якої 1) скаргу Фермерського господарства «Північ Агро» (код ЄДРПОУ 38314298) від 17.02.2025 б/н на дії приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Юрія Михайловича в межах виконавчого провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання наказу Господарського суду Чернігівської області від 27.08.2024 у справі № 927/524/24 задовольнив частково; 2) визнав протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Ю.М. (РНОКПП НОМЕР_1 ) щодо винесення постанови від 05.02.2025 у межах ВП № НОМЕР_2 про арешт майна боржника, в частині накладення арешту на речові права, а саме право оренди земельних ділянок за кадастровим номером 7423381900:11:001:1279, площею 6,5949 га, та за кадастровим номером 7423381900:11:001:1280, площею 0,6627 га; 3) скасував постанову приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Ю.М. (РНОКПП НОМЕР_1 ) від 05.02.2025 у межах ВП № НОМЕР_2 про арешт майна боржника, в частині накладення арешту на речові права, а саме право оренди земельних ділянок за кадастровим номером 7423381900:11:001:1279, площею 6,5949 га, та за кадастровим номером 7423381900:11:001:1280, площею 0,6627 га; 4) в іншій частині скарги відмовив; 5) стягнув з Фермерського господарства «Північ Агро» (вул. Польова, 3Б, с. Вертіївка, Ніжинський район, Чернігівська область, 16624; код ЄДРПОУ 38314298) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оджас Груп» (вул. Велика Кільцева, 2, с. Петропавлівська Борщагівка, Бучанський район, Київська область, 08130; код ЄДРПОУ 37052908) судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7851,85 грн.

13.05.2025 приватним виконавцем виконавчого округу Чернігівської області Приходьком Юрієм Михайловичем на підставі заяви ТОВ «Оджас Груп» від 13.05.2025 винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_4 з примусового виконання наказу № 927/524/24, виданого 17.03.2025 Господарським судом Чернігівської області, про стягнення з ФГ «Північ Агро» на користь ТОВ «Оджас Груп» судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7851,85 грн.

Того ж 13.05.2025 приватним виконавцем винесено постанову про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження, якою ВП НОМЕР_5 та ВП НОМЕР_6 об`єднані у зведене виконавче провадження НОМЕР_7.

28.07.2025 приватним виконавцем виконавчого округу Чернігівської області Приходьком Юрієм Михайловичем винесена постанова про опис та арешт майна боржника (реєстраційний номер виконавчого провадження НОМЕР_2, ЗВП № НОМЕР_3 (з примусового виконання наказів Господарського суду Чернігівської області № 927/524/24, виданого 27.08.2024, та № 927/524/24, виданого 17.03.2025, з датою приєднання до ЗВП 13.05.2025)), якою приватний виконавець постановив: описати та накласти арешт на майно: посіви і насадження сільськогосподарських культур, а саме кукурудзи врожаю 2025 року на земельних ділянках: Чернігівська область, Куликівський район, Дрімайлівська сільська рада: 7422783500:02:003:0056 - 2 га; 7422783500:02:003:0046 - 2 га; 7422783500:02:003:0047 - 2 га; 7422783500:02:003:0050 - 2 га; 7422783500:02:003:0053 - 2 га; 7422783500:02:003:0038 - 2 га; 7422783500:02:003:0039 - 2 га; 7422783500:02:003:0031 - 2 га; 7422783500:02:003:0048 - 2 га; 7422783500:02:003:0056 - 2 га; 7422783500:02:003:0058 - 2 га; 7422783500:02:003:0002 - 2 га; 7422783500:02:003:0015 - 2 га; 7422783500:02:003:0009 - 2 га; 7422783500:02:003:0013 - 2 га; 7422783500:02:003:0028 - 2 га; 7422783500:02:003:0030 - 2 га; 7422783500:02:003:0037 - 2 га; 7422783500:02:003:0033 - 2 га; 7422783500:02:003:0029 - 2 га; 7422783500:02:003:0032 - 2 га; 7422783500:02:003:0025 - 2 га; 7422783500:02:003:0034 - 2 га; 7422783500:02:003:0040 - 2 га; 7422783500:02:003:0016 - 1,5 га; 7422783500:02:003:0010 - 2 га; 7422783500:02:003:0017 - 2 га; 7422783500:02:003:0011 - 2 га; 7422783500:02:003:0014 - 2 га; 7422783500:02:003:0008 - 2 га; 7422783500:02:003:0006 - 2 га; 7422783500:02:003:0007 - 2 га; 7422783500:02:003:0012 - 2 га; 7422783500:02:003:0003 - 2 га; 7422783500:02:003:0663 - 2 га, що належить боржнику ФГ «ПІВНІЧ АГРО».

На описане майно накладено арешт (п. 2 постанови).

Пунктами 3, 5 вказаної постанови призначено відповідальним зберігачем та попереджено під підпис про кримінальну та матеріальну відповідальність за розтрату, відчуження, приховування чи підміну описаного майна ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ).

Виконавчі дії проведені у присутності понятих, яким роз`яснено їх права та обов`язки, відповідно до ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Разом з тим в матеріалах справи наявна копія договору про спільне користування (спільний обробіток землі) від 01.06.2024, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Кладьківка» (Сторона-1) та фермерським господарством «Північ Агро» (Сторона-2) (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору за цим Договором Сторони зобов`язуються об`єднати свої вклади та спільно діяти без створення юридичної особи з метою досягнення наступних господарських цілей (мети спільного користування):

- спільне користування землями сільськогосподарського призначення (сільськогосподарських угідь, полів), надалі також - «сільськогосподарських угідь» загальною площею 69,5 га, що перебувають у власності, оренді та/або користуванні Сторони-2, для вирощування на цих сільськогосподарських угіддях сільськогосподарських культур в процесі здійснення сільськогосподарського товарного виробництва. (Площа, кадастрові номери земельних ділянок відображено в додатку № 1 до Договору);

- оптимізація виробничих процесів в ході обробітку сільськогосподарських угідь та вирощування на них сільськогосподарських культур;

- здійснення раціонального землекористування та недопущення простоювання сільськогосподарських угідь;

- вдосконалення механізмів ведення сільськогосподарського товарного виробництва на сільськогосподарських угіддях;

- вирощування на них сільськогосподарських культур при здійсненні сільськогосподарського товарного виробництва;

- досягнення інших, не заборонених законодавством України, цілей в процесі спільного обробітку сільськогосподарських угідь.

Сторони домовились провадити спільне користування (спільний обробіток землі), визначене п. 1.1. Договору, на умовах партнерства та ділового співробітництва у зв`язку з чим зобов`язуються сприяти одна одній в процесі здійснення спільного користування та при виконанні умов цього Договору (п. 1.2. Договору).

Ведення спільних справ Сторін в процесі здійснення (провадження) спільного користування за цим Договором за домовленістю Сторін цього Договору покладається на Сторону-1 (п. 2.1. Договору).

Відповідно до п. 3.1. Договору Сторона-1 та Сторона-2 мають право: а) самостійно господарювати на землі; б) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, лісові насадження, водні об`єкти, а також інші корисні властивості землі; в) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом.

Відповідно до п. 3.2. Договору Сторона-1 та Сторона-2 з-поміж інших обов`язків зобов`язані: а) забезпечувати використання земельної ділянки за цільовим призначенням; в) своєчасно сплачувати земельний податок; ґ) підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі; д) своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та інших природних ресурсів у порядку, встановленому законом.

Статтею 4 Договору Сторони узгодили умови про «Вклади та частки Сторін», зокрема:

п. 4.1. Вкладом кожної із Сторін у спільне користування, визначене пунктом 1.1. цього Договору вважається все те, що Сторона вносить у спільне користування.

п. 4.2. Вкладом Сторони-1 у спільну діяльність за цим Договором є: грошові кошти у розмірі, достатньому для забезпечення процесу обробітку сільськогосподарських угідь за цим Договором; насіння сільськогосподарських культур, необхідне для забезпечення проведення на сільськогосподарських угіддях посівних компаній; пестициди та агрохімікати, засоби захисту рослин, інші речовини, необхідні в процесі спільного використання сільськогосподарських угідь та вирощування на них сільськогосподарських культур в обсязі, необхідному для цілей спільного користування Сторін за цим Договором; організаційне, матеріально-технічне, агрономічне, агрохімічне, агротехнічне, агротехнологічне, аналітичне, методичне, юридичне, консультаційне, ІТ та інше забезпечення спільного користування сільськогосподарських угідь; особиста і трудова участь власних та залучених фахівців в процесі спільного користування сільськогосподарських угідь за цим Договором.

п. 4.3. Вкладом Сторони-2 у спільну діяльність за цим Договором є: надання сільськогосподарських угідь Сторони-2, визначених у п. 1.1. цього Договору, для спільного користування за цим Договором.

Статтею 5 Договору Сторони узгодили «Розподіл результатів спільної діяльності», зокрема:

п. 5.1. Продукція, що є результатом спільної діяльності Сторін за цим Договором, залишається власністю Сторони-1.

п. 5.2. Доходи, що отримуються в результаті спільної діяльності Сторін за цим Договором, використовуються, в першу чергу, на виконання всіх зобов`язань спільної діяльності та виплати витрат, що понесені спільною діяльністю за цим Договором.

п. 5.3. Прибуток, що отримується сторонами від спільної діяльності за цим Договором, підлягає розподілу між Сторонами пропорційно часткам Сторін у спільній діяльності, визначеним відповідно до статті 5 цього Договору в наступному порядку:

- на частку Сторони-1 у спільній діяльності за цим Договором приходиться частина прибутку Сторін, що отриманий від спільної діяльності за цим Договором та підлягає розподілу пропорційно розміру її частки у спільній діяльності, а саме у розмірі 100 відсотків від отриманого спільною діяльністю прибутку;

- на частку Сторони-2 у спільній діяльності за цим Договором приходиться частина прибутку Сторін, що отриманий від спільної діяльності за цим Договором та підлягає розподілу пропорційно розміру її частки у спільній діяльності, а саме у розмірі 0 відсотка від отриманого спільною діяльністю прибутку.

Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 31.12.2025р., а в частині виконання Сторонами прийнятих на себе за цим Договором зобов`язань - до моменту їх повного виконання Сторонами (п. 2.1. Договору).

В обґрунтування поданої скарги боржником також подано:

- акт списання товарів № 646 від 30.04.2025 ТОВ «АФ «Кладьківка» на дизельне паливо кількістю 335 л на суму 12573,25 грн;

- акт списання товарів № 647 від 30.05.2025 ТОВ «АФ «Кладьківка» на дизельне паливо кількістю 483 л на суму 17780,41 грн;

- акт списання товарів № 647 від 30.06.2025 ТОВ «АФ «Кладьківка» на дизельне паливо кількістю 67,5 л на суму 2502,60 грн;

- акт списання товарів № 648 від 31.05.2025 ТОВ «АФ «Кладьківка» на насіння кукурудзи КВС 2370 50 тис. нас. кількістю 92 міш. на суму 344126,92 грн;

- акт списання товарів № 650 від 30.06.2025 ТОВ «АФ «Кладьківка» на: наповал, інтектицид кількістю 9,7 л на суму 5310,98 грн, сульфоніл кількістю 3,442 кг на суму 8828,02 грн, альфаліп Екстра кількістю 0,5 л на суму 57,35 грн та дуофайт (0,5 кг) кількістю 0,4 кг на суму 16909,74 грн, а всього 15806,09 грн;

- акт списання товарів № 649 від 31.05.2025 ТОВ «АФ «Кладьківка» на гліфоплант РК кількістю 66 л на суму 12979,99 грн;

- викопіювання треку посіву та звіт про витрати палива за 23.04.2025;

- довідка старости Кладьківського старостинського округу Куліківської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області № 15/9-05/225 від 06.08.2025 р. про те, що на території села Кладьківка не має посівів ФГ "Північ Агро".

Розглянувши матеріали скарги Фермерського господарства «Північ Агро» на дії приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Юрія Михайловича, всебічно і повно з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду скарги, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні скарги, з огляду на таке.

Згідно зі ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

У пункті 9 статті 129 Конституції України, зміст якого також закріплено у пункті 7 частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Згідно зі ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

За усталеною практикою ЄСПЛ виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції".

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 327 ГПК України).

Відповідно до статті 339 ГПК України судовий контроль за виконанням судових рішень у господарських справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому цим розділом.

Частиною 1 статті 339-1 ГПК України внормовано право сторін виконавчого провадження звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України "Про виконавче провадження" (далі - Закон), який визначає порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій виконавців та є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державних та приватних виконавців.

Статтею 1 Закону передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 10 Закону заходами примусового виконання рішень є, зокрема, звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.

Згідно з частинами першою, другою, четвертою статті 13 Закону під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону. Опис та арешт майна здійснюються не пізніш як на п`ятий робочий день з дня отримання інформації про його місцезнаходження. У разі виявлення майна виконавцем під час проведення перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) фізичної особи та місцезнаходженням юридичної особи здійснюються опис та арешт цього майна.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку (пункт 6 частини третьої статті 18 Закону).

Відповідно до ч. 1 ст. 48 Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Згідно з ч. 5 ст. 48 Закону у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

Крім того, відповідно до ст. 53 Закону виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб.

За змістом частин 1, 2, 4 ст. 56 Закону арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення; арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису.

Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Згідно з ч. 5 вказаної норми про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника.

У разі прийняття виконавцем рішення про обмеження права користування майном, здійснення опечатування або вилучення його у боржника та передачі на зберігання іншим особам проведення опису є обов`язковим.

За приписами статті 58 Закону майно, на яке накладено арешт, крім майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону, передається на зберігання боржникові або іншим особам (далі - зберігач), що призначені виконавцем у постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника, під розписку. Копія постанови видається боржнику, стягувачу, а якщо обов`язок щодо зберігання майна покладено на іншу особу - також зберігачу. Зберігач може користуватися майном, переданим йому на зберігання, якщо проти цього не заперечує стягувач (щодо рухомого майна) або якщо особливості такого майна не призведуть до його знищення чи зменшення цінності внаслідок користування. У разі якщо зберігачем призначено іншу особу, крім боржника або члена його сім`ї, вона може одержувати за зберігання майна винагороду, розмір та порядок виплати якої визначаються договором між зберігачем та виконавцем. Порушення заборони виконавця розпоряджатися або користуватися майном, на яке накладено арешт, тягне за собою передбачену законом відповідальність зберігача майна.

Згідно зі статтею 177 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Відповідно до частини першої статті 178 ЦК України об`єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід`ємними від фізичної чи юридичної особи.

Відповідно до ст. 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

Під майновим правом слід розуміти «право очікування», що є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому. Тобто, майнове право - це обмежене речове право, за яким його власник наділений певними, але не всіма, правами щодо майна (див. постанову Верховного Суду України від 30 березня 2016 року у справі № 6-265цс16).

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваної постанови) державній реєстрації прав підлягають речові права на нерухоме майно, похідні від права власності, зокрема, право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Отже право оренди є речовим правом, похідним від права власності, яке підлягає державній реєстрації.

Державна реєстрація права оренди ФГ «ПІВНІЧ АГРО» земельних ділянок, посіви і насадження сільськогосподарських культур на яких описано та накладено арешт постановою приватного виконавця від 28.07.2025, підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (номери інформаційних довідок: 440686175, 440686189, 440686194, 440686203, 440686207, 440686211, 440686215, 440686218, 440686221, 440686223, 440686226, 440686231, 440686235, 440686238, 440686240, 440686249, 440686251, 440686253, 440686257, 440686260, 440686263, 440686266, 440686270, 440686273, 440686275, 440686277, 440686279, 440686281, 440686285, 440686287, 440686293, 440686295, 440686299, 440686303).

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (ст. 1 Закону України «Про оренду землі»).

Пунктами "б", "г" частини 1 статті 95 Земельного кодексу України встановлено, що землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; та мають право на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 189 ЦК України продукцією, плодами та доходами є все те, що виробляється, добувається, одержується з речі або приноситься річчю. Продукція, плоди та доходи належать власникові речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, посіви і насадження сільськогосподарських культур, а саме кукурудзи врожаю 2025 року на земельних ділянках, перелічених в постанові приватного виконавця від 28.07.2025, з огляду на реєстраційне підтвердження права оренди цих земельних ділянок за ФГ «ПІВНІЧ АГРО» дають підстави дійти висновку про приналежність таких посівів і насаджень сільськогосподарських культур на вказаних земельних ділянках боржнику.

Таким чином, виконавець мав всі необхідні повноваження для звернення стягнення на майно боржника, зокрема для опису та накладення арешту на майно: посіви і насадження сільськогосподарських культур, а саме кукурудзи врожаю 2025 року, і при винесенні оскаржуваної постанови про арешт та опис майна боржника діяв у відповідності з положеннями Закону України "Про виконавче провадження".

Разом з тим, аналіз змісту наведених норм дає підстави стверджувати, що за загальним правилом право власності на урожай набуває лише власник земельної ділянки або землекористувач. Проте, якщо набуття права власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію передбачено договором з власником земельної ділянки або землекористувачем, то й інші особи можуть набути таке право.

Судом встановлено, що предметом скарги на дії приватного виконавця у даній справі є визнання постанови про арешт майна боржника від 28.07.2025, прийнятої приватним виконавцем Приходьком Ю.М. неправомірною, та зобов`язання останнього усунути порушення шляхом скасування арешту на майно: посіви і насадження сільськогосподарських культур, а саме: кукурудзи врожаю 2025 року, яке за твердженням боржника не належить на праві власності останньому.

Як встановлено судом, 28.07.2025 приватним виконавцем виконавчого округу Чернігівської області Приходьком Юрієм Михайловичем винесена постанова про опис та арешт майна боржника (реєстраційний номер виконавчого провадження НОМЕР_2, ЗВП № НОМЕР_3, якою приватний виконавець постановив: описати та накласти арешт на майно: посіви і насадження сільськогосподарських культур, а саме кукурудзи врожаю 2025 року на земельних ділянках: Чернігівська область, Куликівський район, Дрімайлівська сільська рада: 7422783500:02:003:0046 - 2 га; 7422783500:02:003:0047 - 2 га; 7422783500:02:003:0050 - 2 га; 7422783500:02:003:0053 - 2 га; 7422783500:02:003:0038 - 2 га; 7422783500:02:003:0039 - 2 га; 7422783500:02:003:0031 - 2 га; 7422783500:02:003:0048 - 2 га; 7422783500:02:003:0056 - 2 га; 7422783500:02:003:0058 - 2 га; 7422783500:02:003:0002 - 2 га; 7422783500:02:003:0015 - 2 га; 7422783500:02:003:0009 - 2 га; 7422783500:02:003:0013 - 2 га; 7422783500:02:003:0028 - 2 га; 7422783500:02:003:0030 - 2 га; 7422783500:02:003:0037 - 2 га; 7422783500:02:003:0033 - 2 га; 7422783500:02:003:0029 - 2 га; 7422783500:02:003:0032 - 2 га; 7422783500:02:003:0025 - 2 га; 7422783500:02:003:0034 - 2 га; 7422783500:02:003:0040 - 2 га; 7422783500:02:003:0016 - 1,5 га; 7422783500:02:003:0010 - 2 га; 7422783500:02:003:0017 - 2 га; 7422783500:02:003:0011 - 2 га; 7422783500:02:003:0014 - 2 га; 7422783500:02:003:0008 - 2 га; 7422783500:02:003:0006 - 2 га; 7422783500:02:003:0007 - 2 га; 7422783500:02:003:0012 - 2 га; 7422783500:02:003:0003 - 2 га; 7422783500:02:003:0663 - 2 га, що належить боржнику ФГ «ПІВНІЧ АГРО».

Разом з тим в матеріалах справи наявна копія договору про спільне користування (спільний обробіток землі) від 01.06.2024, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Кладьківка» (Сторона-1) та фермерським господарством «Північ Агро» (Сторона-2), який за своїм змістом є договором про спільну діяльність у розумінні статей 1130-1139 ЦК України.

За загальним правилом, передбаченим статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення, породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована. Тобто до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 28 липня 2021 року в справі № 759/24061/19).

За приписами ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 зроблено висновок, що «у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Невиконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду)».

Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці.

Натомість питання недійсності правочину не є предметом розгляду скарги.

При цьому протягом розгляду скарги судом не здобуто, а учасниками справи не надано доказів недійсності правочину.

Відтак договір про спільне користування (спільний обробіток землі) від 01.06.2024, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Кладьківка» (Сторона-1) та фермерським господарством «Північ Агро» (Сторона-2), зважаючи на закріплену ст. 204 ЦК України презумпцію правомірності правочину, є обов`язковим до виконання його сторонами.

Як встановлено судом, сторони Договору у його п. 5.1. обумовили, що продукція, яка є результатом спільної діяльності Сторін за цим Договором, залишається власністю Сторони-1, тобто товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Кладьківка».

Прибуток, що отримується сторонами від спільної діяльності за цим Договором, підлягає розподілу між Сторонами пропорційно часткам Сторін у спільній діяльності, визначеним відповідно до статті 5 цього Договору в наступному порядку: - на частку ТОВ «Агрофірма «Кладьківка» у спільній діяльності за цим Договором приходиться частина прибутку Сторін, що отриманий від спільної діяльності за цим Договором та підлягає розподілу пропорційно розміру її частки у спільній діяльності, а саме у розмірі 100 відсотків від отриманого спільною діяльністю прибутку; - на частку ФГ «Північ Агро» у спільній діяльності за цим Договором приходиться частина прибутку Сторін, що отриманий від спільної діяльності за цим Договором та підлягає розподілу пропорційно розміру її частки у спільній діяльності, а саме у розмірі 0 відсотка від отриманого спільною діяльністю прибутку (п. 5.3. Договору).

Отже, посіви і насадження сільськогосподарських культур, а саме кукурудзи врожаю 2025 року на земельних ділянках: Чернігівська область, Куликівський район, Дрімайлівська сільська рада: 7422783500:02:003:0056 - 2 га; 7422783500:02:003:0046 - 2 га; 7422783500:02:003:0047 - 2 га; 7422783500:02:003:0050 - 2 га; 7422783500:02:003:0053 - 2 га; 7422783500:02:003:0038 - 2 га; 7422783500:02:003:0039 - 2 га; 7422783500:02:003:0031 - 2 га; 7422783500:02:003:0048 - 2 га; 7422783500:02:003:0058 - 2 га; 7422783500:02:003:0002 - 2 га; 7422783500:02:003:0015 - 2 га; 7422783500:02:003:0009 - 2 га; 7422783500:02:003:0013 - 2 га; 7422783500:02:003:0028 - 2 га; 7422783500:02:003:0030 - 2 га; 7422783500:02:003:0037 - 2 га; 7422783500:02:003:0033 - 2 га; 7422783500:02:003:0029 - 2 га; 7422783500:02:003:0032 - 2 га; 7422783500:02:003:0025 - 2 га; 7422783500:02:003:0034 - 2 га; 7422783500:02:003:0040 - 2 га; 7422783500:02:003:0016 - 1,5 га; 7422783500:02:003:0010 - 2 га; 7422783500:02:003:0017 - 2 га; 7422783500:02:003:0011 - 2 га; 7422783500:02:003:0014 - 2 га; 7422783500:02:003:0008 - 2 га; 7422783500:02:003:0006 - 2 га; 7422783500:02:003:0007 - 2 га; 7422783500:02:003:0012 - 2 га; 7422783500:02:003:0003 - 2 га; 7422783500:02:003:0663 - 2 га, які постановою приватного виконавця Приходька Ю.М. від 28.07.2025 описані та арештовані, в силу обов`язковості договору не належать боржнику ФГ «ПІВНІЧ АГРО», а належать ТОВ «Агрофірма «Кладьківка».

Положеннями статті 343 ГПК України визначено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

З огляду на те, що посіви і насадження сільськогосподарських культур, а саме кукурудзи врожаю 2025 року на вище вказаних земельних ділянках, враховуючи закріплену ст. 204 ЦК України презумпцію правомірності правочину, належить на праві власності ТОВ «Агрофірма «Кладьківка» відповідно до договору про спільне користування (спільний обробіток землі) від 01.06.2024, у суду відсутні правові підстави, визначені ч. 3 ст. 343 ГПК України, для задоволення скарги ФГ «ПІВНІЧ АГРО» на дії приватного виконавця щодо опису та арешту неналежного йому на праві власності майна з метою захисту саме його порушеного права, оскільки такі дії виконавця жодним чином не порушують права ФГ «ПІВНІЧ АГРО».

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що частина 5 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає можливість зняття арешту за рішенням суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Названа норма є спеціальною, в якій закріплено порядок вирішення спорів, що виникають між органом державної виконавчої служби та особою, яка не є боржником у виконавчому провадженні, з приводу накладення арешту на майно такої особи. У разі виникнення такого спору належним способом захисту прав особи є саме звернення до суду з позовом про визнання права власності на майно та зняття з нього арешту (постанова КГС ВС від 08.06.2021 у справі № 913/567/19(913/310/20)).

Верховний Суд у постанові від 08.06.2021 у справі № 913/567/19(913/310/20) зазначив, що при розгляді скарг стягувача чи боржника на дії органу державної виконавчої служби, пов`язані з арештом і вилученням майна та його оцінкою, господарський суд перевіряє відповідність цих дій приписам статей 57, 58 Закону України "Про виконавче провадження". Вимоги інших осіб щодо належності саме їм, а не боржникові майна, на яке накладено арешт, реалізуються шляхом подання ними з додержанням правил юрисдикційності (стаття 20 ГПК України) позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту. У такому самому порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним з підстав, передбачених законом. Орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися господарським судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Отже спори про право, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до ст. 20 ГПК України розглядаються в порядку господарського судочинства у позовному провадженні, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства, а позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 236 ГПК України).

У зв`язку з чим в контексті наведеного суд також враховує правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.05.2020 у справі № 554/8004/16-ц, відповідно до якої «1. Спори, пов`язані з належністю майна, на яке накладений арешт, відповідно до статей 15 і 16 ЦПК України у редакції, що була чинною 15 грудня 2017 року, суди розглядають у порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо існує спір щодо визнання права власності на майно та однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства. У разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України у вказаній редакції. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно та про зняття з нього арешту.»

Також, Велика Палата Верховного Суду формулювала певні висновки у спорах, що стосувалися звільнення майна з-під арешту, а саме:

- «…оскарження дій і рішень державного виконавця, спрямованих на арешт спірного майна, не приведе до належного захисту прав позивача, оскільки навіть визнання судом таких дій чи рішень протиправними не буде підставою для винесення виконавцем постанови про зняття арешту з майна з огляду на вичерпний перелік цих підстав, установлений статтею 60 Закону № 606-ХІV» (див. постанову від 12 лютого 2020 року у справі № 813/1341/15);

- «…особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Відповідачем у справах за позовами про звільнення майна з-під арешту є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних правовідносин щодо такого майна» (див. постанову від 26 листопада 2019 року у справі № 905/386/18 (пункти 39, 62).

Разом з тим суд відхиляє доводи боржника про те, що приватний виконавець не мав права відкривати виконавче провадження та здійснювати виконавчі дії щодо майна боржника враховуючи висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 19.12.2024 у справі №903/62/23, відповідно до яких зміст управління активами є тотожним змісту права власності, оскільки об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 903/421/24 у постанові від 16.05.2025 року з урахуванням викладених у цій постанові правових висновків (див 8.37- 8.45 цієї постанови) відступила від правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.12.2024 у справі № 903/62/23, про те що зміст управління активами є тотожним змісту права власності, наведеному у статті 317 ЦК України (власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном), вказавши що управління активами, переданими відповідно до статті 100 КПК України та положень Закону України №772-VIII, не є тотожним або рівнозначним за правовим змістом праву власності, передбаченому статтями 316 та 317 ЦК України (див. пункт 8.46 цієї постанови).

Отже, оскільки об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 903/421/24 відступила від правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 19.12.2024 у справі № 903/62/23, про те що зміст управління активами є тотожним змісту права власності, наведеному у статті 317 ЦК України, суд доходить висновку, що положення статей 1, 5 та 18 Закону України «Про виконавче провадження» не містять обмежень щодо примусового виконання рішення приватним виконавцем у разі тимчасового управління активами без зміни форми власності, оскільки управління активами, здійснюване АРМА, не змінює титулу власності та не перетворює активи на державну власність, а тому перебування майна в управлінні АРМА не може бути підставою для заборони приватному виконавцеві здійснювати примусове виконання судового рішення.

Суд відзначає, що господарським процесуальним законом визначені процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, що полягають у використанні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду. Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів указує на те, що з метою застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного господарського суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об`єднаної палати, судової палати й колегії суддів Касаційного господарського суду. Подібна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.09.2021 у справі № 908/2609/20, від 15.09.2021 у справі № 10/Б-5022/1383/2012, від 14.09.2021 у справі № 908/1671/16.

Враховуючи викладе, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні скарги ФГ «ПІВНІЧ АГРО» на дії приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Юрія Михайловича, в якій останній просить визнати постанову про арешт майна боржника від 28.07.2025, прийняту приватним виконавцем виконавчого округу Чернігівської області Приходьком Юрієм Михайловичем неправомірною та зобов`язати останнього усунути порушення шляхом скасування арешту на майно: посіви і насадження сільськогосподарських культур, а саме: кукурудзи врожаю 2025 року.

Розподіл судових витрат.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до статті 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

Чинне законодавство не містить заборони на користування професійною правничою допомогою учасниками справи під час звернення до суду зі скаргою на дії чи бездіяльність державного (приватного) виконавця.

Відсутні подібні обмеження щодо використання правничої допомоги і суб`єктами оскарження.

Згідно зі статтею 344 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Отже, відшкодування судових витрат має відбуватись на будь-якій стадії судового провадження, зокрема і на стадії судового контролю за виконанням судових рішень.

Приватний виконавець як суб`єкт, чиї дії можуть бути предметом оскарження, має право на відшкодування судових витрат, понесених ним під час здійснення судом відповідного судового провадження, на загальних підставах.

Водночас приписи статті 343 ГПК України не охоплюють усі можливі випадки процесуальних рішень, якими може завершуватися провадження за скаргою сторони виконавчого провадження.

У разі відсутності спеціальної норми, яка регулює певні випадки завершення провадження на стадії судового контролю за виконанням судового рішення, суди мають керуватись загальними нормами, що регулюють розподіл судових витрат (глава 8 «Судові витрати» ГПК України).

Отже, положення статті 344 ГПК України повторюють загальне правило розподілу судових витрат та визначають, що за наслідками розгляду скарг у порядку судового контролю за виконанням судових рішень судові витрати також підлягають розподілу, а правила цього розподілу визначаються нормами, що регулюють розподіл судових витрат (зокрема, статті 129, 130 ГПК України) та стосуються всіх видів судових витрат на будь-якій стадії процесу.

Протилежний підхід призводив би до ситуації, коли законодавець, не обмежуючи суд можливістю завершити розгляд скарги у законний спосіб, хоч і не обумовлений статтею 343 ГПК України, разом з тим позбавив би сторону такого провадження права на відшкодування судових витрат за відсутності будь-яких підстав для цього.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2022 у справі № 357/380/20).

Згідно із частинами першою - четвертою статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Стаття 129 ГПК України регламентує розподіл судових витрат (як судового збору, так і інших витрат), визначаючи загальне правило, згідно з яким інші (крім судового збору) судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на сторони справи (позивача та відповідача) залежно від результатів розгляду позовних вимог за вирішенням спору по суті.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 112 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).

Положення статей 126, 129 ГПК України є універсальними у правовідносинах при вирішенні питання про розподіл витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги адвоката, за результатами розгляду справи (див., зокрема, постанови Верховного Суду від 06.03.2024 у справі № 905/1840/21, від 04.05.2023 у справі № 910/5911/22 (пункт 8.7), від 09.10.2024 у справі № 910/19949/23).

Отже, суд зауважує, що як стаття 129 ГПК України, так і стаття 130 ГПК України містяться в главі 8 «Судові витрати», яка є частиною розділу I «Загальні положення» ГПК України, що вказує на те, що правила зазначених статей стосуються усіх стадій процесу, в яких такі витрати можуть виникнути.

Відповідно до положень частин 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За положеннями ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Нормами ГПК України передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до предмету спору, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Так, за приписами ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У ч. 5 ст. 126 ГПК України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Така правова позиція щодо правомочностей суду у питанні розподілу витрат на правничу допомогу викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19, від 18.11.2021 у справі № 904/6499/20(904/1373/21).

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 сформульовано правову позицію, згідно з якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Критерії оцінки поданих доказів та обґрунтувань витрат на правничу допомогу суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123 - 130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, яку суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Також не заперечується, що адвокат (адвокатське об`єднання) з клієнтом можуть домовитись між собою про будь-який розмір гонорару адвокату за підготовку позову, скарги, тощо та супроводження судової справи, однак розмір відшкодування витрат на правничу допомогу з іншої сторони має відповідати необхідним критеріям і така сторона не має нести несправедливий чи надмірний тягар відшкодування.

Іншими словами, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і суд не може втручатися у ці правовідносини, однак при вирішенні питання щодо присудження до відшкодування сум витрат з іншої сторони суд безумовно керується встановленими ГПК України критеріями визначення та розподілу витрат.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Юрія Михайловича.

У запереченні на скаргу представник приватного виконавця просив суд стягнути з ФГ «Північ Агро» судові витрати по розгляду скарги в сумі 13000 грн.

01.09.2022 між Приватним виконавцем виконавчого округу Чернігівської області Приходьком Юрієм Михайловичем (далі - Клієнт) та фізичною особою - підприємцем Прокоф`євим Богданом Івановичем (далі - Адвокат) укладено договір № 01/09/2022 про надання правничої допомоги (далі - Договір № 01/09/22).

Відповідно до п. 1.1. Договору № 01/09/22 предмет цього договору складають цивільно-правові відносини в сфері надання правової допомоги Адвокатом Клієнту.

Пунктом 1.2. Договору № 01/09/22 визначено, що Клієнт доручає, а Адвокат бере на себе зобов`язання надати Клієнту правові послуги в обсязі та на умовах, визначених цим Договором, а Клієнт зобов`язується сплатити Адвокату винагороду за надання правової допомоги.

Правові послуги, що надаються адвокатом Клієнтом по даному договору:

- представництво інтересів Клієнта у всіх підприємствах, установах, організаціях незалежно від форми власності та підпорядкування по захисту прав Клієнта, в правоохоронних органах, органах прокуратури тощо;

- підготовка позовів, апеляційних, касаційних скарг, адвокатських запитів, письмових пояснень, заяв, скарг, заперечень, клопотань, інших процесуальних та інших документів, необхідних для захист інтересів Клієнта;

- участь у судових процесах по веденню будь-яких справ, стороною яких є Клієнт.

Пунктом 3.1. Договору № 01/09/22 передбачено, що Клієнт проводить оплату Адвокату за надані ним послуги, виходячи з тарифу 1000 (одна тисяча) гривень 00 коп. за одну годину часу, витраченого на виконання Адвокатом роботи на користь Клієнта.

Відповідно до п. 3.2. Договору № 01/09/22 Клієнт проводить оплату на підставі акту виконаних робіт, який підписується обома сторонами Договору.

Пунктом 4.1. Договору сторони обумовили, що цей Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до його припинення Сторонами.

18.08.2025 між Адвокатом та Клієнтом підписано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, а також робіт, що будуть надані під час розгляду справ в Господарському суді Чернігівської області № 927/524/24 за скаргою ФГ «Північ Агро» на дії приватного виконавця Приходька Юрія Михайловича про визнання неправомірною постанови про опис та арешт майна боржника від 28.07.2025.

Відповідно до детального опису Адвокатом надані наступні послуги:

- аналіз скарги з додатками, узгодження правової позиції з Клієнтом в обсязі 2 години;

- вивчення та аналіз додаткових доказів, наданих Клієнтом та доданих до Заперечення по даній справі в обсязі 2 години;

- підготовка та надіслання адвокатського запиту до Куликівської селищної ради про надання інформації в обсязі 1 година;

- вивчення судової практики, підготовка та оформлення заперечення на скаргу, виготовлення копії документів та їх завірення, а також організація їх подання до суду в обсязі 7 годин;

- підготовка та участь в судових засіданнях Господарського суду Чернігівської області в обсязі не більше 1 години.

Участь Адвоката в судових засіданнях понад 1 години Клієнтом оплачується додатково.

Загальна вартість наданих та оплачених послуг становить 13 год. 00 хв.

Вартість 1 години витраченого часу згідно з умовами Договору становить 1000,00 грн.

Загальна вартість наданих послуг згідно з п. 3.1. Договору складає 13000,00 грн.

Виконані роботи клієнтом прийняті, зауваження відсутні.

Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера від 18.08.2025 Клієнтом здійснено оплату вартості наданих послуг в сумі 13000 грн.

Отже, матеріалами справи підтверджується факт понесення приватним виконавцем витрат на правничу допомоги в сумі 13 000,00 грн.

Надавши оцінку доказам щодо фактично понесених приватним виконавцем виконавчого округу Чернігівської області Приходьком Ю.М. витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає таке.

Як убачається з детального опису робіт (наданих послуг) Адвокатом надані послуги, зокрема, з вивчення судової практики, підготовки та оформлення заперечення на скаргу, виготовлення копії документів та їх завіряння, а також організація їх подання до суд в обсязі 7 годин, і, відповідно вартістю 7000 грн.

Враховуючи відображений фактичний затратний час роботи адвоката в цій частині наданих послуг, суд вважає вартість послуг дещо надмірною з огляду на те, що такий вид послуги, як вивчення судової практики охоплюється послугою узгодження правової позиції.

Крім того, слід зазначити, що подання заперечень на скаргу та доданих до неї документів через підсистему Електронний суд безумовно скорочує затратний час щодо такої категорії послуг як виготовлення копії документів та їх завірення, а також організація їх подання до суду.

Отже, розмір понесених витрат в сумі 10000,00 грн суд вважає такою, що не виходить за розумні межі визначення розміру гонорару з урахуванням таких критеріїв як: справедливість, добросовісність, розумність; принципів співмірності та розумності судових витрат із складністю справи, виконаним адвокатом обсягом робіт та витраченим адвокатом часом на надання послуг у цій справі.

ФГ «Північ Агро» не скористалося своїм правом подачі заперечень щодо обсягу та розміру витрат на професійну правничу допомогу, наданої як приватному виконавцю, так і ТОВ «Оджас Груп» хоча був обізнаний про останні.

При цьому, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).

Отже, суд дійшов висновку, що у скаржника було достатньо часу для надання заперечень щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу або заяви про зменшення розміру останніх.

Відтак, беручи до уваги характер та обсяг наданих адвокатом послуг, виходячи з принципу розумності та справедливості, з урахуванням відсутності заперечень з боку ФГ «Північ Агро», відшкодуванню за рахунок останнього підлягають витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10000 грн на користь приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Юрія Михайловича.

Керуючись ст. 230, 234, 235, 342, 343, 344 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні скарги Фермерського господарства «Північ Агро» на дії приватного виконавця відмовити.

2. Стягнути з Фермерського господарства «Північ Агро» (код ЄДРПО 38314298, вул. Польова, буд. 3Б, с. Вертіївка, Ніжинський р-н, Чернігівська обл., 16624) на користь Приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Юрія Михайловича (РНОКПП НОМЕР_1 , пр-т Перемоги, буд. 139, прим. 419,420, м. Чернігів, 14013) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10000 грн.

3. Видати наказ після набрання ухвалою законної сили.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення 12.09.2025.

Ухвала може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її підписання в порядку ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повна ухвала складена 16.09.2025.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://court.gov.ua/ або у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя Т.О.Кузьменко