Рішення

від 02.12.2010 по справі 57/196-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВ СЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан С вободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. ка нцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2010 р. Справ а № 57/196-10

вх. № 8620/4-57

Суддя господарського суд у

при секретарі судового зас ідання

за участю представників ст орін:

позивача - Ахтирський Р.М ., дов. №6846 від 17.12.2009р.

Представник відповідача - ОСОБА_2, дов. від 16.04.2010р., ОСО БА_3 (особисто).

розглянувши справу за позо вом Публічного акціонерн ого товариства КБ "Приватбан к", м. Дніпропетровськ

до Фізичної особи - підп риємця ОСОБА_3, м.Харків

про тлумачення договору ор енди

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ПАТ КБ “Прива тбанк” звернувся до господа рського суду Харківської обл асті з позовною заявою до від повідача - ФОП ОСОБА_3 в які й просить суд витлумачити зм іст розділів 3 та 9 договору ор енди № 1 від 01.02.2008 року щодо існув ання обов' язку позивача опл ачувати орендну плату за кор истування приміщенням за від сутності факту надання позив ачу послуг з орендної плати, п ідтверджених актами прийман ня-передачі.

Ухвалою господарського су ду Харківської області від 04 жовтня 2010 року прийнято вказа ну позовну заяву до розгляду , порушено провадження у спра ві та призначено її до розгля ду у судовому засіданні на 18 ж овтня 2010 року об 11:30 год.

У судових засіданнях 18 жовт ня 2010 року та 15 листопада 2010 року , в порядку ст. 77 ГПК України, ог олошувались перерви.

Ухвалою господарського су ду Харківської області від 29.1 1.2010 року в порядку частини 3 ста тті 69 ГПК України продовжено р озгляд справи до 14 грудня 2010 ро ку, розгляд справи відкладен о на 01 грудня 2010 р. об 11:00 год.

01 грудня 2010 року позивачем на дано уточнення до позовної з аяви (вх. № 26189), які судом прийнят о, розгляд справи продовжено з їх урахуванням.

Окрім того, позивачем нада но до суду клопотання (вх. № 26190) п ро зупинення провадження у с праві № 57/196-10 до вирішення, пов' язаною з нею іншої справи № 62/3 05-10 за позовом ПАТ КБ “ПРИВАТБА НК” до ФОП ОСОБА_3 про визн ання недійсним договору орен ди. Обґрунтовуючи заявлене к лопотання, позивач зазначив, що подальший розгляд справи № 57/196-10 є неможливим з огляду на те, що в рамках провадження у справі № 62/305-10 розглядаються ви моги про недійсним договору оренди, тлумачення розділу 3 т а 9 якого заявлені позовні вим оги у даній справі.

У судовому засіданні 01 груд ня 2010 року, в порядку статті 77 Го сподарського процесуальног о кодексу України, оголошено перерву до 02 грудня 2010 року.

Відповідач у судовому засі данні 02 грудня 2010 року надав за перечення на клопотання пози вача про зупинення проваджен ня у справі (вх. № 30736) та просив в ідовити в його задоволенні.

Розглянувши заявлене пози вачем клопотання про зупине ння провадження у справі, суд дійшов висновку про його від хилення, як необґрунтованого , оскільки приписи даної норм и процесуального права є імп еративними і передбачають вс тановлення можливості або не можливості розгляду даної сп рави до вирішення пов' язано ї з нею іншої справи, що розгля дається іншим судом. Врахову ючи, що суд під час розгляду с прави з' ясував дійсні права та обов' язки сторін стосов но предмета позову у даній сп раві в даному випадку відсут ні підстави для зупинення пр овадження у справі, передбач ені статтею 79 Господарського процесуального кодексу Укра їни.

У призначеному судовому за сіданні 02 грудня 2010 року предст авник позивача підтримав зая влений позов та просив суд йо го задовольнити.

У судовому засіданні предс тавники відповідача проти по зову заперечували та просили відмовити в його задволенні , з підстав, викладених у відзи ві на позов та додатково пода них письмових поясненнях.

Присутні у судовому засіда нні представники сторін, поя снили, що ними надані всі доку менти, які необхідні для розг ляду справи по суті.

Враховуючи те, що норми ст.38 Г осподарського процесуально го кодексу України, щодо обов `язку господарського суду ви требувати у сторін документи і матеріали, необхідні для ви рішення спору, кореспондують ся з диспозитивним правом ст орін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визнач ає одним з принципів судочин ства свободу в наданні сторо нами суду своїх доказів і у до веденні перед судом їх перек онливості, суд вважає, що госп одарським судом в межах нада них ним повноважень створені належні умови для надання ст оронами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витре бування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи за наявними у справі і додатково поданими на вимог у суду матеріалами і докумен тами.

З' ясувавши всі фактичні о бставини, на яких ґрунтуютьс я позовні вимоги та заперече ння, дослідивши матеріали сп рави, заслухавши пояснення п редставників сторін, всебічн о та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступ не.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.02.2008 року між позиваче м - ПАТ КБ "Приватбанк" та відпо відачем - ФОП ОСОБА_3 було у кладено договір оренди №1, від повідно до умов якого ФОП О СОБА_3 передав, а ЗАТ КБ "Прив атбанк" прийняв у платне стро кове користування приміщен ня загальною площею 59,1 кв.м. , ро зташоване за адресою: м. Харкі в, пр. Гагаріна, 68.

Пунктом 2.1 та 2.2 вказаного дог овору оренди визначено, що пе редача та повернення орендов аного приміщення оформлюєть ся актом приймання-передачі, який підписують повноважні представники сторін.

Строк дії договору оренди в изначено пунктом 11.1, відповід но до якого він діє з 01.02.2008р. по 31.01 .2010р.

Порядок розрахунків між ст оронами Договору передбачен о в розділі 3.

Відповідно до п.3.2.2 договору орендар зобов' язаний сплач увати орендну плату у вигляд і передплати за 1 місяць не піз ніше 5 числа нового місяця.

Згідно з п.4.2 договору оренда р зобов' язався своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендарю орендну плату , а так ож виконувати інші грошові з обов' язання, передбачені до говором оренди.

Відповідно до п.3.1 договору р озмір орендної плати за коже н місяць визначається та роз раховується за наступною фор мулою: Орендна плата = Загальн а площа х Основна сума х Корек тировний коефіцієнт . Основн а сума - вартість орендної пла ти одного метра квадратного в місяць складає 187,00грн. вартіс ть оренди приміщення за перш ий місяць складає 11051,70грн. (59,1кв.м . х 187,00грн./ кв. м.= 11051,70грн.).

Розділом 9 договору оренди, сторони передбачили договір ний обов'язок орендодавця що місячно підписувати акти при ймання - передачі послуг з о ренди.

На думку Позивача, відсутні сть підписаних сторонами акт ів приймання - передачі над аних позивачу послуг з оренд и, позбавляє його обов'язку оп лачувати орендну плату.

Проте, на думку позивача, іс нує суперечність між позивач ем та відповідачем щодо трак тування договірних обов'язкі в позивача сплачувати орендн у плату з огляду на зміст розд ілів З та 9 Договору, при цьому вважає, що, у позивача відсутн ій обов'язок сплачувати орен дну плату відповідачу на під ставі договору оренди за від сутності актів приймання - передачі наданих позивачу по слуг з оренди, як це передбаче но розділом 9 Договору, натомі сть, відповідач вважає, що поз ивач повинен сплачувати йому орендну плату, навіть, за відс утності факту надання послуг з оренди приміщення, у зв' яз ку з чим, позивачем подано від повідний позов до господарсь кого суду Харківської област і.

Надаючи правову кваліфіка цію викладеним обставинам, с уд виходить з наступного.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 637 Ци вільного кодексу України тл умачення умов договору здійс нюється за правилами, встано вленими ст. 213 цього кодексу, у р азі тлумачення умов договору можуть враховуватися також типові умови, навіть якщо в д оговорі немає посилання на ц і умови.

Відповідно до частин 1, 2 стат ті 213 названого Кодексу зміст правочину може бути витлумач ений стороною (сторонами); на вимогу однієї або обох сторі н суд може постановити ріше ння про тлумачення змісту пр авочину Правила тлумачення з місту правочину визначені ча стинами 3 та 4 ст. 213 Цивільного к одексу України, відповідно д о яких при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього зміст у правочину значення слів і понять, а також загальнопри йняте у відповідній сфері в ідносин значення термінів; якщо буквальне значення слі в і понять, а також загальноп рийняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміс т окремих частин правочину, ї хній зміст встановлюється п орівнянням відповідної част ини правочину зі змістом інш их його частин, усім його змі стом, намірами сторін; якщо з а правилами, встановленими частиною третьою цієї статті , немає можливості визначити справжню волю особи, яка вч инила правочин, до уваги бе руться мета правочину, зміс т попередніх переговорів, установлена практика відн осин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальш а поведінка сторін, текст тип ового договору та інші обст авини, що мають істотне значе ння.

Отже, тлумаченням правочин у є встановлення його змісту відповідно до волевиявлення сторін при його укладенні, ус унення неясностей та супереч ностей у

трактуванні його положень . Крім того, відповідно до ст. 213 Цивільного кодексу України, тлумаченню підлягає саме зм іст правочину, а не його конкр етні терміни в окремих пункт ах договору.

Підставою для тлумачення с удом угоди є наявність спору між сторонами угоди щодо її з місту, невизначеність і незр озумілість буквального знач ення слів, понять і термінів т ексту всієї угоди або її част ини, що не дає змогу з' ясуват и дійсний зміст угоди або її ч астини, а волевиявлення стор они правочину не дозволяє од нозначно встановити її намір ; тлумачення не може створюва ти, а лише роз' яснює існуючи умови угоди.

Господарські зобов' язанн я можуть виникати, зокрема, з г осподарського договору та ін ших угод, передбачених закон ом, а також з угод, не передбач ених законом, але таких, які йо му не суперечать (ст. 174 Господа рського кодексу України).

Договором є домовленість д вох або більше сторін, спрямо вана на встановлення, зміну а бо припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільно го кодексу України).

Відповідно до ст. 6 Цивільно го кодексу України сторони м ають право укласти договір, я кий не передбачений актами ц ивільного законодавства, але відповідає загальним засада м цивільного законодавства; сторони мають право врегулюв ати у договорі, який передбач ений актами цивільного закон одавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами ; сторони в договорі можуть ві дступити від положень актів цивільного законодавства і в регулювати свої відносини на власний розсуд.

Ст. 627 Цивільного кодексу Укр аїни встановлено, що відпові дно до ст.6 цього Кодексу сторо ни є вільними в укладенні дог овору, виборі контрагента та визначенні умов договору з у рахуванням вимог Кодексу, ін ших актів цивільного законод авства, звичаїв діловою обор оту, вимог розумності та спра ведливості.

Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 179 Госп одарського кодексу України п ри укладенні господарських д оговорів сторони можуть визн ачати зміст договору на осно ві вільного волевиявлення, к оли сторони мають право пого джувати на свій розсуд будь-я кі умови договору, що не супер ечать законодавству.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господ арського кодексу України, го сподарські договори укладаю ться за правилами, встановле ними Цивільним кодексом з ур ахуванням особливостей, пере дбачених цим кодексом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на р озсуд сторін і погоджені ним и, та умови, які є обов'язковим и відповідно до актів цивіль ного законодавства (ст. 628 Циві льного кодексу України).

Згідно ст. 629 Цивільного коде ксу України, договір є обов' язковим для виконання сторон ами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, односторон ня відмова від зобов'язання а бо одностороння зміна його у мов не допускається, якщо інш е не встановлено договором а бо законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільно го кодексу України, зобов'яза ння має виконуватися належни м чином відповідно до умов до говору та вимог цього Кодекс у, інших актів цивільного зак онодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповід но до звичаїв ділового оборо ту або інших вимог, що звичай но ставляться.

Відповідно до ст. 598 Цивільно го кодексу України, зобов'яза ння припиняється частково аб о у повному обсязі на підстав ах, встановлених договором а бо законом та припинення зоб ов' язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених зак оном або договором, а згідно с татті 599 Цивільного кодексу Ук раїни, зобов' язання припиня ється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господ арського кодексу України, до виконання господарських дог оворів застосовуються відпо відні положення Цивільного к одексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільно го кодексу України за догово ром найму (оренди) наймодавец ь передає або зобов' язуєтьс я передати наймачеві майно у користування за плату на пев ний строк. Законом можуть бут и передбачені особливості ук ладення та виконання договор у найму (оренди). Аналогічні за змістом норми містяться у ст атті 283 Господарського кодекс у України.

Згідно статті 202 Господарсь кого кодексу України та ст.ст . 598, 599 Цивільного кодексу Украї ни зобов' язання припиняєть ся частково або в повному обс язі на підставах, визначених законом або договором.

Ст. 204 Цивільного кодексу Укр аїни встановлює презумпцією правомірності правочину.

Суд зазначає, що тлумачення змісту правочину можливе за наявності спору, тобто, коли сторони мають різне уявлення щодо свого волевиявлення аб о волевиявлення іншої сторо ни.

Як вбачається із матеріалі в справи, позивач фактично за являє позовну вимогу про вс тановлення судом факту щод о виконання зобов'язання по договору оренди № 1 від 01.02.2008 рок у, а не про безпосереднє тл умачення положень договору о ренди.

Дослідивши зміст договору оренди № 1 від 01.02.2008 року та нада вши оцінку розділу 3 та 9 цього договору, суд дійшов висновк у, що сторони, укладаючи дого вір оренди чітко виразили св оє волевиявлення щодо пункті в 3.1, 3.2.2, 4.2,1.1, 2.1 його умов і жодних пе редумов для різного тлумачен ня вказаних пунктів не вбача ється.

Крім того, як вбачається із матеріалів справи, судовими актами, зокрема, Рішенням гос подарського суду Харківсько ї області, залишеним без змін Постановою ВГСУ у справі № 61/338 -09, рішенням господарського с уду Дніпропетровської облас ті, залишеним без змін Постан овою Дніпропетровського ап еляційного господарського с уду у справі № 7/117-09, рішенням гос подарського суду Дніпропетр овської області, залишеним б ез змін Постановою Дніпропе тровського апеляційного гос подарського суду у справі № 11/ 132-10, стягнуто з ПАТ «Комерційни й банк «ПриватБанк» (позивач а у даній справі) на користь СП ДФО ОСОБА_3 (відповідача у даній справі), в зв' язку з не належним виконанням зобов' язання за договором оренди № 1 від 01.02.2008 року (спірним договор ом у даній справі) щодо перер ахування орендних платежів.

Відповідно до ст. 115 Господар ського процесуального кодек су України, рішення, ухвали, по станови господарського суду , що набрали законної сили, є о бов`язковими на всій територ ії України і виконуються у по рядку, встановленому Законом України “Про виконавче пров адження ”. Аналогічні за зміс том норми закріплені у ст.124 Ко нституції України, згідно з я кою судові рішення ухвалюють ся судами іменем України і є о бов`язковими до виконання на всій території України.

Суд зазначає, що обов' язок виконувати судові рішення, щ о набрали законної сили і які є обов`язковими до виконання усіма органами державної вл ади, органами місцевого само врядування, їх посадовими ос обами, об`єднаннями громадян та іншими організаціями, гро мадянами та юридичними особа ми на всій території України встановлений статтею 13 Закон у України ”Про судоустрій ”, н евиконання судових рішень тя гне за собою відповідальніст ь, установлену законом.

Отже, заявлені позивачем п озовні вимоги за своєю сут тю суперечать правилам тлум ачення змісту правочину, вс тановленим п.п. 3, 4 ст. 213 Цивіль ного кодексу України та дане питання не підлягає розгля ду щодо виконання спірного зобов' язання в окремому п озовному провадженні і може бути встановлено судом пі д час вирішення відповідног о спору.

Окрім цього, суд зазначає, щ о у відповідності до ч.1 ст. 15 Го сподарського процесуальног о кодексу України кожна особ а має право на захист свого ци вільного права у разі його по рушення, невизнання або оспо рювання.

Згідно ст.1Господарського п роцесуального кодексу Украї ни, підприємства, установи, ор ганізації, інші юридичні осо би (у тому числі іноземні), гро мадяни, які здійснюють підпр иємницьку діяльність без ств орення юридичної особи і в ус тановленому порядку набули с татусу суб'єкта підприємниць кої діяльності (далі - підприє мства та організації), мають п раво звертатися до господарс ького суду згідно з встановл еною підвідомчістю господар ських справ за захистом свої х порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом з аходів, спрямованих на запоб ігання правопорушенням.

Відповідно ст.2 ГПК України господарський суд порушує сп рави за позовними заявами пі дприємств та організацій, як і звертаються до господарськ ого суду за захистом своїх пр ав та охоронюваних законом і нтересів.

Тобто право на судовий захи ст у суб' єкта господарюванн я виникає у разі порушення аб о оспорювання його права або охоронюваного законом інтер есу.

В даному разі позивачем всу переч вимог ст.4-3, 33 ГПК України (судочинство у господарськи х судах здійснюється на заса дах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення подани ми суду доказами; кожна сторо на повинна довести ті обстав ини, на які вона посилається я к на підставу своїх вимог і за перечень) не надано доказів п орушення або оспорювання від повідачем прав або охоронюва них законом інтересів позива ча.

За таких обставин, враховую чи відсутність доказів, які с відчать про порушення чи осп орювання права позивача, суд приходить до висновку про ві дсутність підстав для судово го захисту права.

Крім того, суд оцінюючи відп овідність заявлених позовни х вимог вимогам чинного зако нодавства, зважує на таке.

Тлумачення змісту правочи ну є правом суду, а не його обо в' язком за умови звернення до суду сторони, право якої по рушено під час виконання гос подарського договору іншою с тороною, яка таке право поруш ила у позовному провадженні.

На підставі викладеного су д приходить до висновку про в ідсутність підстав для задов олення позовних вимог і про н еобхідність відмови в позові .

При винесені рішення у спра ві суд враховує, що аналогічн а правова позиція викладена в Постановах ВГСУ у справах № 16/63-07,973, 18/201, 62/136-09.

Вирішуючи питання розподі лу судових витрат суд керуєт ься ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні д оговорів та з інших підстав д ержавне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті з а проведення судової експерт изи, послуги перекладача, адв оката, витрати на інформацій но-технічне забезпечення суд ового процесу та інші витрат и, пов'язані з розглядом справ и, покладаються: при задоволе нні позову - на відповідача; пр и відмові в позові - на позивач а; при частковому задоволенн і позову - на обидві сторони пр опорційно розміру задоволен их позовних вимог. Таким чино м судові витрати у даній спра ві покладаються на позивача.

Враховуючи викладене та ке руючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конст итуції України, ст.ст. 15, 16, 213, 626, 759 Ц К України, ст.ст. 20, 283, 284 ГК Україн и; статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, ст.ст. 82 -85 Господарського процесуаль ного кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову в ідмовити повністю.

Суддя

Рішення оформлено згідно з вимогами ст. 84 ГПК України

та повний текст рішення скл адено та підписано 07 грудня 2010 року

справа № 57/196-10