Рішення

від 16.12.2010 по справі 60/288-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

60/288-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" грудня 2010 р.                                                            Справа № 60/288-10

вх. № 9575/1-60

Суддя господарського суду Чистякова І.О.

при секретарі судового засідання Холодна Д.С.

за участю представників сторін:

прокурора - Розумна О.О., посвідчення №205 від 23.11.2010р.

позивача - Воронової Ю.В., довіреність №14710 від 30.12.2009р.

відповідача - не з`явився   

розглянувши справу за позовом  Прокурора Орджонікідзевського району м. Харкова в інтересах держави  в особі Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м. Харків  

до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліксир", м. Харків  

про стягнення 5901,70 грн., розірвання договору та виселення

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Орджонікідзевського району м. Харкова звернувся до господарського суду Харківської області з позовом в інтересах держави в особі Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (позивач) про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліксир" заборгованості із сплати орендної плати та пені в сумі 5901,70 грн., розірвання договору оренди нежитлового приміщення №278 від 12.06.2002р. та зобов`язання відповідача звільнити приміщення.  В обгрунтування позовних вимог прокурор посилається на невиконання відповідачем обов`язків по сплаті орендної плати за договором №278 оренди нежитлового приміщення (будівлі) від 12.06.2002р., що є підставою для стягнення заборгованості по орендній платі, яка виникла станом на 15.09.2010 року в сумі 5156,98 грн. та пені в сумі 744,72 грн. Крім того, прокурор зазначає, що згідно п. 7.2. договору оренди невнесення відповідачем 3-х орендних платежів, є підставою для розірвання договору.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01 листопада 2010 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її  розгляд на 22 листопада 2010 року о 10:20 годині.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22 листопада 2010 року розгляд справи відкладено на 01 грудня 2010 року о 12:40.

Прокурор 29 листопада 2010 року надав уточнення до позовної заяви (вх. №30376), відповідно до яких зазначив про помилку в описовій частині позовної заяви щодо адреси нежитлового приміщення, яке було передано в оренду відповідачем за договором №278 від 12.06.2002р. та просить суд вважати вірною адресою орендованого приміщення: м. Харків, вул. Велика Кільцева, 138, літ. "А-9". Крім того, прокурор уточнив п.2 резолютивної частини позовної заяви та просить суд розірвати договір оренди нежитлового приміщення за №278 від 12.06.2002р., виселити ТОВ "Еліксир" із займаного приміщення, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Велика Кільцева, 138, літ. "А-9" та повернути приміщення в користування Управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01 грудня 2010 року  прийнято уточнення позовних вимог (вх. №30376) до розгляду, розгляд справи №60/288-10 відкладено на "16" грудня 2010 р. о 10:40.

Прокурор у судовому засіданні підтримує позовні вимоги, просить суд їх задовольнити на підставах, викладених у позовній заяві. Надав супровідним листом 16 грудня 2010 року довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців на відповідача, яка судом долучається до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні підтримує позовні вимоги прокурора, вважає їх обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Надав супровідним листом 16 грудня 2010 року копію довіреності №14710 від 30.12.2009р., яка судом долучається до матеріалів справи.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не представив.

Відповідно до відмітки на наявної в матеріалах справи ухвали господарського суду Харківської області від 01 грудня 2010 року, оформленої відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75 (з подальшими змінами), копію даної ухвали надіслано відповідачу 02 грудня 2010 року за вих. № 030921.

Вищезазначену ухвалу було надіслано відповідачу на адресу, вказану прокурором у позовній заяві та довідки з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців: м. Харків, пр. Орджонікідзе, 15.

Згідно п.п. 4.1.1 п. 4.1. Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №1149 від 12.12.2007р. нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку) місцевої - Д+2 , де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання.

Відповідно до п.4.2. Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №1149 від 12.12.2007р. при пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 4.1 нормативні строки пересилання  збільшуються на один день.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, тому вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника відповідача за наявними в справі матеріалами, як передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення прокурора та позивача, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне, що між позивачем та відповідачем 12 червня 2002 року було укладено договір №278 оренди нежитлового приміщення (будівлі).

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України за  договором  найму  (оренди)  наймодавець  передає   або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до умов договору, а саме п.1.1., п.1.2., предметом договору є нежитлове приміщення (будівля) загальною площею 32,7 кв.м. (технічний паспорт КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації", інвентарний №75873 від 25.03.1998р.), що знаходиться за адресою: вул. Велика Кільцева, 138, літера "А-9".

Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передача    об'єкта    оренди    орендодавцем   орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди.

Пунктом 2.1. Договору вступ відповідача у володіння та користування нежитловим приміщенням (будівлею) настає одночасно із підписанням сторонами договору та акта прийому - передачі вказаного приміщення.

За актом приймання  - передачі до орендного користування нежитлового приміщення (будівлі) від 12.06.2002р. позивачем було передано відповідачу спірні приміщення.

Згідно п. 8.1 Договору сторони визначили строк його дії з 12 червня 2002 року до 12 червня 2005 року.

Додатковою угодою №1 до договору сторонами було пролонговано строк дії договору з 12 червня 2005 року до 12 травня 2006 року.

Додатковою угодою №2 до договору сторонами було пролонговано строк дії договору з 12 травня 2006 року до 12 квітня 2007 року.

Додатковою угодою №3 до договору сторони продовжили строк дії договору з 12 квітня 2007 року до 12 березня 2008 року.

Додатковою угодою №6 до договору сторони продовжили строк дії договору з 12 березня 2008 року до 12 лютого 2009 року.

Додатковою угодою №7 до договору сторони продовжили строк дії договору з 12 лютого 2009 року до 12 лютого 2010 року.

Відповідно до п.8.8. Договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору протягом 30 днів після закінчення його строку, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах.

Крім того, відповідно до ч.2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну  умов  договору  оренди  протягом  одного  місяця  після закінчення  терміну дії договору він вважається продовженим на той самий  термін  і  на  тих  самих  умовах, які  були   передбачені договором.  

Вищезазначена норма права узгоджується з положеннями ст. 764 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця,  договір вважається  поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Враховуючи вищевикладене те, що відповідач не надав доказів повернення позивачу майна та те, що сторони не надали доказів припинення вищезазначеного договору, суд приходить до висновку, що дію даного договору продовжено до 12 лютого 2011 р.

Відповідно до ч.1 ст.19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар  за користування об'єктом оренди  вносить  орендну плату  незалежно  від  наслідків  господарської діяльності.  Річна орендна  плата  за  користування  цілісним   майновим   комплексом підприємства,  його  структурним  підрозділом не може перевищувати десяти відсотків вартості орендованого майна.  У  разі  визначення орендаря   на   конкурсних  засадах  умовами  конкурсу  може  бути передбачено більший розмір орендної плати.

Згідно п.3.2. Договору орендна плата визначається на підставі рішення ХІV сесії Харківської міської ради ХХІІІ скликання "Про затвердження Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду майна, що знаходиться в комунальній власності територіальної громади м. Харкова" від 30.03.2000р. і складає 114,67 грн. в місяць без урахування ПДВ та індексу інфляції. Ставка орендної плати (тариф) становить 8% за рік.

Додатковою угодою №5 до договору від 03 жовтня 2007 року сторони виклали п.3.2. Договору в новій редакції, зокрема, встановили, що орендна плата визначається на підставі рішення 15 сесії Харківської міської ради 5 скликання "Про затвердження Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду майна, що знаходиться в комунальній власності територіальної громади м. Харкова" від 03.10.2007р. №208/07 і складає з 03.10.2007р. по 31.10.2007р. - 177,96 грн., а за листопад 2007 року - 194,42 грн. Ставка орендної плати (тариф) складає 8% у рік.

Пунктом 3.3. Договору встановлено, що орендна плата за орендоване приміщення (будівлю) оплачується відповідачем з 12.06.2002р. щомісяця протягом 15 календарних днів наступного місяця.

Відповідно до п.3.4. Договору розмір орендної плати за кожний місяць визначається шляхом коригування відповідачем розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Орендна плата сплачується відповідачем по день фактичної передачі приміщення.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач неналежним чином виконував свої зобов`язання по сплаті орендної плати, з урахуванням чого станом на 15.09.2010 року виникла заборгованість у сумі 5156,98 грн.

          Згідно  ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11  Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з  господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог  і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність  чи  відсутність  обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, свого контррозрахунку суми позовних вимог, доказів повернення спірного приміщення, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги прокурора в частині стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 5156,98 грн. (сума основного боргу) правомірні та обґрунтовані, такі, що не спростовані відповідачем, тому підлягають задоволенню.

Крім того, прокурор просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 744,72 грн.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку,  передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні  санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової  суми (неустойка,  штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним  правил  здійснення  господарської  діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п. 7.3. Договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується на користь позивача відповідно до чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який стягується пеня за кожний день прострочення (включаючи день оплати).

Згідно ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних  санкцій  за  прострочення  виконання зобов'язання,  якщо  інше  не  встановлено  законом або договором, припиняється через шість місяців від дня,  коли зобов'язання  мало бути виконано.

Отже, оскільки п.7.3. Договору сторонами було встановлено зобов`язання відповідача сплатити пеню за весь період прострочення виконання зобов'язання, з дня виникнення зобов`язання по оплаті орендної плати та включаючи день її оплати, суд приходить до висновку про узгодження сторонами у спірному договорі про те, що нарахування штрафних санкцій (пені) не припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які   боржник   повинен  передати  кредиторові  у  разі  порушення боржником зобов'язання. Пенею  є неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно  виконаного  грошового  зобов'язання  за  кожен   день прострочення виконання.

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ та приймаючи до уваги, що відповідач не виконав прийнятий на себе обов'язок по оплаті в термін, встановлений договором  позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 744,72 грн., яка нарахована станом на 01 вересня 2010 р. відповідають вимогам договору та діючому законодавству України, та підлягають задоволенню.

Також, прокурор просить суд розірвати договір оренди нежитлового приміщення №278 від 12 червня 2002 року, виселити відповідача із займаного приміщення, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Велика Кільцева, 138, літ. "А-9" та повернути приміщення в користування позивачу.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: розірвання договору.

Відповідно до п.5.3. Договору позивач має право виступати з ініціативою щодо розірвання договору оренди у разі невнесення відповідачем двох орендних платежів підряд, погіршення стану орендованого нежитлового приміщення, а також невиконання або неналежне виконання інших умов цього договору.

Цивільне законодавство базується на принципі обов'язкового виконання сторонами зобов'язань за договором. За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до ч. 2 статті 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

З правового аналізу вказаної норми вбачається, що підставою зміни або розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору є істотне порушення договору другою стороною. Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом з урахуванням того, що істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України, договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 Господарського кодексу України.

Частиною 1 статті 188 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно п.8.5. Договору даний договір може бути розірвано на вимогу однієї із сторін за рішенням господарського суду у випадках, передбачених чинним законодавством та цим договором.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна"  договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Згідно ч.1 ст. 782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач з квітня 2008 року по січень 2009 року та з березня 2009 року по серпень 2010 року взагалі не сплачував орендну плату, що дає суду правові підстави стверджувати, що відповідачем істотно порушено умови укладеного договору оренди нежитлового приміщення, оскільки несплата орендної плати у порядку та розмірах, визначених договором, істотно порушує права позивача та наносить шкоду його майновим інтересам.

Відповідно до приписів статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути  наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги прокурора в частині розірвання спірного договору, виселення відповідача з займаних приміщень та зобов`язання передати приміщення позивачу підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", що становить 272,00 грн., та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. № 1258 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 гривень слід покласти на відповідача, з вини якого виник спір.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 610, 626,  651, 759, 762, 764, 782  Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 173, 174, 188, 216, 217, 230, 232, 291 Господарського кодексу України, ст. 10, 13, 17, 19, 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Розірвати договір № 278 оренди нежитлового приміщення (будівлі) від 12 червня 2002 року, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (ідентифікаційний код 14095412) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Еліксир" (ідентифікаційний код 25455612).

Виселити Товариство з обмеженою відповідальністю "Еліксир" (61007, м. Харків, пр. Орджонікідзе, буд. 15, ідентифікаційний код 25455612) із займаного приміщення (загальна площа 32,7 кв.м.), розташованого за адресою: м. Харків, вул. Велика Кільцева, буд. 138, літ. "А-9" та повернути це приміщення Управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції, 16, ідентифікаційний код 14095412).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліксир" (61007, м. Харків, пр. Орджонікідзе, 15, ідентифікаційний код 25455612) на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції, 16, ідентифікаційний код 14095412, б/р № 33213871700002 в ГУДКУ у Харківській області, м. Харків, МФО 851011) заборгованість з орендної плати у розмірі 5156,98 грн. та пеню у розмірі 744,72 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліксир" (61007, м. Харків, пр. Орджонікідзе, 15, ідентифікаційний код 25455612) на користь держбюджету України, одержувач -  УДК у м. Харкові, № рахунку 31110095700002 код ЄДРПОУ 24134490, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095, банк одержувача - ГУДКУ у Харківській обл., МФО 851011, держмито в сумі 272,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліксир" (61007, м. Харків, пр. Орджонікідзе, 15, ідентифікаційний код 25455612) на користь держбюджету України (рахунок № 31219264700002, код бюджетної класифікації доходів бюджету (КБКД) 22050003, символ звітності 264, отримувач: УДК у м.Харкові ГУДКУ у Харківській області, код ЄДРПОУ: 24134490, МФО банку: 851011, банк отримувача ГУДКУ у Харківській області) 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                              Чистякова І.О.

Повний текст рішення по справі №60/288-10 підписано 21 грудня 2010 року.