Постанова від 17.09.2025 по справі 600/1291/25-а

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 600/1291/25-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Анісімов О.В.

Суддя-доповідач - Шидловський В.Б.

17 вересня 2025 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Шидловського В.Б.

суддів: Сапальової Т.В. Капустинського М.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 02 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерства внутрішніх справ України, Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України, ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною бездіяльність, скасування рішень та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі відповідач -1 або ІНФОРМАЦІЯ_3 ), Міністерства внутрішніх справ України (далі - відповідач 2 або МВС України), Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - відповідач -3 або ВЧ НОМЕР_2 ), в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність посадових осіб, підпорядкованих ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо не розгляду заяви ОСОБА_2 про оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період;

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника посадових осіб, підпорядкованих ІНФОРМАЦІЯ_4 про призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації на особливий період, у частині призову та направлення для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період сержанта ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ;

- скасувати наказ №71 о/с від 10.03.2025р. командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, у частині зарахування до списків особового складу військової частини та призначення на посаду ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України прийняти рішення про виключення сержанта ОСОБА_2 , зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України;

- зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України прийняти рішення про звільнення з військової служби Національної гвардії України та виключення зі списків особового складу військової частини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 прийняти рішення про надання ОСОБА_3 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, на підставі пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію із внесенням відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 02 червня 2025 року позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо не розгляду та не ухваленні комісією з розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, рішення за заявою ОСОБА_1 від 09.03.2025 року, яке вона мала ухвалити відповідно до пунктів 57,58,60,61 Порядку №560.

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_6 розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.03.2025 року про надання відстрочки від мобілізації на підставі пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», відповідно до положень Порядку №560, з врахуванням висновків суду, які наведені у мотивувальній частині цього рішення.

Визнано протиправним та скасовано наказ ІНФОРМАЦІЯ_2 №110 від 10.03.2025 року «Про призов на військову службу під час мобілізації» в частині призову та направлення для проходження військової служби ОСОБА_1 .

Визнано протиправним та скасовано наказ командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, у частині зарахування до списків особового складу військової частини та призначення на посаду ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 ).

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України звільнити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 ) із військової служби та виключити його зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.

В іншій частині у задоволенні позову відмовлено

Стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати (судовий збір) у сумі 2000,00 грн (пропорційно задоволеним вимогам), за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Так, апелянт вказує на те, що із наданих позивачем документів (перелічених у додатках до позовної заяви) не вбачається права на відстрочку. Посилання позивача, на те, що його дружина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_9 не може здійснювати постійний догляд за своєю матір`ю - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_10 у зв`язку із наявною у неї третьої групою інвалідності є, на думку апелянта, такими, що не відповідають пункту п.9 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки у довідці МСЕК ОСОБА_6 не зазначено, що остання сама потребує постійного стороннього догляду, а отже правові підстави для відстрочки від призову на військову службу ОСОБА_1 відсутні. Крім того, на переконання апелянта, після видання наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 10.03.2025 №71 (по стройовій частині) в частині зарахування позивача до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , виникли нові правовідносини проходження військової служби, особливості яких визначаються Законом України №2232-ХІІ та Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (надалі по тексту Положення №1153/2008). Цими актами законодавства не передбачено звільнення чи виключення з військової служби шляхом скасування наказів про призов. Цей наказ вже реалізований, позивач був зарахований до військової частини та приступив до виконання службових обов`язків за посадою, а тому його скасування без прийняття відповідного рішення про звільнення з військової служби не відновить початковий стан і не призведе до захисту прав та інтересів позивача.

04 вересня 2025 року до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому останній підтримав доводи апеляційної скарги та просив скасувати рішення суду першої інстанції.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п.3 ч.1 ст.311 КАС України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до свідоцтва про шлюб від 28.08.1994 року, серії НОМЕР_3 ОСОБА_1 одружився на ОСОБА_6 (дівоче прізвище ОСОБА_7 ), яка відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААГ №805784 є особою з інвалідністю (ІІІ група), причина інвалідності загальне захворювання, рекомендаційні заходи щодо відновлення працездатності «Д» нагляд та лікування у гастроентеролога, кардіолога.

Згідно свідоцтва про народження НОМЕР_4 матір`ю ОСОБА_6 (дівоче прізвище ОСОБА_7 ) є ОСОБА_8 , а батьком ОСОБА_9 .

Відповідно до висновку ЛКК №222 від 03.03.2025 року ОСОБА_8 за станом здоров`я потребує постійного стороннього догляду.

Також у справі є Висновок №222 від 03.03.2025 року про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі щодо особи ОСОБА_8 .

Згідно витягу з реєстру територіальної громади, відомості №1081 від 13.03.2025 року про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб та довідки Хотинської міської ради ОСОБА_8 проживає за адресою АДРЕСА_1 разом із ОСОБА_1 , який проживає за цією адресою без реєстрації.

Також, у справі наявні свідоцтво про народження НОМЕР_5 від 11.09.1971 року ОСОБА_10 , який був сином ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , та свідоцтво про його смерть серія НОМЕР_6 від 10.02.2016 року.

Крім цього, у справі наявне свідоцтво про смерть НОМЕР_7 від 01.07.2000 року ОСОБА_9 , який був чоловіком ОСОБА_8 .

09.03.2025 року ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_11 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , а також до ІНФОРМАЦІЯ_12 із заявами про надання відстрочки від мобілізації на підставі пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", за формою, встановленою Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року, №560.

До заяви додано копії: паспорт та РНОКПП ОСОБА_1 ; витяг з реєстру територіальної громади; відомості №1082; військовий квиток; свідоцтво про укладення шлюбу; паспорт та РНОКПП ОСОБА_6 ; витяг з реєстру територіальної громади; довідка МСЕК ОСОБА_6 ; свідоцтво про народження ОСОБА_6 ; паспорт та РНОКПП ОСОБА_8 ; витяг з реєстру територіальної громади; відомості №1081; довідка №1083; висновок №222; висновок ЛКК №222; свідоцтво про смерть ОСОБА_9 ; свідоцтво про народження ОСОБА_10 ; свідоцтво про смерть ОСОБА_10

10.03.2025 року згідно довідки військово-лікарської комісії №69/1527 ОСОБА_1 , за наслідками проведеного 10.03.2025 року медичного огляду ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_13 , визнаний придатним до військової служби на підставі статті 23В графи ІІ Розкладу хвороб, граф ___ ТДВ.

Відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_11 №110 від 10.03.2025 року «Про призов на військову службу під час мобілізації» призвано та направлено для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язаних та резервістів у складі команди 3113 ОСОБА_1 .

Не погоджуючи з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Згідно із статтею 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У Доповіді Європейської комісії За демократію через право «Про верховенство права» від 04.04.2011 року, дослідження №512/2009 наведені консенсуальні безумовні складник верховенства права, серед яких законність, включаючи прозору, з`ясовну (поясненну) та демократичну процедуру надання юридичної сили актам права.

Цей принцип, по-перше, означає, що слід неухильно додержувати приписів права. Ця вимога поширюється не лише на фізичних осіб, а й на органи, що їх наділено повноваженнями, публічні й приватні. Позаяк доконечна умова законності висувається до діяльності посадовців публічної влади, то вона також вимагає, щоб вони мали дозвіл на свої дії та діяли в межах наданих їм повноважень.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

На момент розгляду цієї адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.

Крім цього, відповідно до пункту 2 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні військовому командуванню разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування доручено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України Про правовий режим воєнного стану заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Згідно із статтею 1 Закону України Про правовий режим воєнного стану від 12.05.2015 року № 389-VIII (далі - Закон № 389-VIII, в редакції станом на час виникнення спірних відносин,), воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 Про загальну мобілізацію постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію (далі Указ №69/2022). Згідно пункту 4 Указу № 69/2022 призов військовозобов`язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.

Статтею 1 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію від 21.10.1993 року №3543-ХІІ (далі Закон № 3543-ХІІ), в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що:

- мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано;

- особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій;

- особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 року, №3543-ХІІ (далі - Закон №3543-XII) встановлено правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначено засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Статтею 23 Закону №3543-XII визначений вичерпний перелік осіб, які мають право на відстрочку від призову під час мобілізації та на особливий період.

Так, згідно пункту 9 частини 1 статті 23 Закону №3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір`ю (батьком чи матір`ю дружини (чоловіка), якщо вона сама потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, померла (загинула), визнана зниклою безвісти або безвісно відсутньою, оголошена померлою, і батько чи мати дружини не має інших працездатних членів сім`ї, які зобов`язані та можуть здійснювати за ними догляд), які за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, чи рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи потребують постійного догляду.

Також, на виконання вимог Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку від 11.04.2024 року, №3633-ІХ Кабінетом Міністрів України постановою №560 від 16.05.2024 року (набрала чинності 18.05.2024 року), затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі Порядок №560), яким врегульовано процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення;

Зокрема, відповідно до пункту 57 Порядку №560 для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:

голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);

члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).

Крім цього, згідно пункту 60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Орган державної влади, інший державний орган здійснює розгляд відповідного запиту протягом п`яти робочих днів з дати його отримання.

Підтвердження достовірності та/або перевірка відомостей, зазначених у заяві, здійснюються шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів з іншими державними реєстрами або базами (банками) даних.

Комісія зобов`язана розглянути отримані заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи календарних днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запити до органів державної влади, інших державних органів.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

Про прийняте комісією рішення заявникові повідомляється у спосіб, зазначений військовозобов`язаним у заяві про надання відстрочки, засобами телефонного, електронного або поштового зв`язку не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.

У разі позитивного рішення військовозобов`язаному видається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою згідно з додатком 6.

Про відмову у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляється письмово із зазначенням причини відмови за формою згідно з додатком 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.

До ухвалення комісією рішення військовозобов`язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Згідно пункту 61 Порядку №560 військовозобов`язані, які здійснюють постійний догляд за особами, зазначеними у пунктах 9 і 14 частини першої статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, та не отримують компенсації (допомоги, надбавки) на догляд за ними, для розгляду питання надання їм відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації звертаються за встановленням факту здійснення постійного догляду із заявою у довільній формі на ім`я керівника виконавчого органу сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її утворення) ради, районної у м. Києві військової адміністрації за адресою задекларованого/ зареєстрованого місця проживання особи, зазначеної у пунктах 9 і 14 частини першої статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, за якою здійснюється догляд. У заяві повинні бути зазначені такі відомості про військовозобов`язаного, який здійснює постійний догляд: прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), адреса задекларованого/зареєстрованого місця проживання, контактні дані, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті); відомості про особу, за якою здійснюється постійний догляд (прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), адреса зареєстрованого/задекларованого місця проживання, контактні дані, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті).

Військовозобов`язані, які здійснюють постійний догляд за особами, зазначеними у пунктах 9 і 14 частини першої статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, до заяви, зазначеної в абзаці першому цього пункту, додають документи, визначені у підпунктах 9 і 14 додатка 5 (крім акта про встановлення факту здійснення особою постійного догляду (додаток 8).

За результатами роботи комісія із встановлення факту здійснення особою постійного догляду складає та надає військовозобов`язаному акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду (додаток 8).

Підпункт 9 додатку 5 до Порядку №560: Категорія осіб: 9) зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір`ю (батьком чи матір`ю дружини (чоловіка), якщо вона сама потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, померла (загинула), визнана зниклою безвісти або безвісно відсутньою, оголошена померлою, і батько чи мати дружини не має інших працездатних членів сім`ї, які зобов`язані та можуть здійснювати за ними догляд), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи потребують постійного догляду

Документи, що підтверджують право на відстрочку: для особи, яка потребує постійного догляду, - довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи;

для особи, яка зайнята постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір`ю, - документи, що підтверджують родинні зв`язки (свідоцтво про шлюб або свідоцтво про народження дитини, або свідоцтво про народження особи, яка здійснює постійний догляд);

для особи, яка зайнята постійним доглядом за батьком чи матір`ю дружини (чоловіка), - документи, що підтверджують родинні зв`язки (свідоцтво про шлюб та свідоцтво про народження дружини (чоловіка), документи, що підтверджують неможливість здійснення постійного догляду дружиною (чоловіком) або іншим працездатним членом сім`ї (висновок медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу іншого працездатного члена сім`ї в постійному догляді або свідоцтво про смерть такого члена сім`ї, або витяг з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, або рішення суду про визнання безвісно відсутнім або рішення суду про оголошення його померлим), документи про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд або акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду (додаток 8).

Також, відповідно до частини 4 статті 9 Закону України «Про Національну гвардію України» від 13.03.2014 року, №876-VII порядок добору та прийняття на службу у військовому резерві, строки, умови та порядок її проходження, а також підстави і порядок звільнення із служби визначаються Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" та Положенням про проходження громадянами України служби у військовому резерві Національної гвардії України, що затверджується Президентом України.

Указом Президента України від 10.08.2012 року, №470/2012, затверджено Положення про проходження громадянами України служби у військовому резерві Національної гвардії України, згідно пункту 115 якого, звільнення резервіста зі служби у військовому резерві на підставах, передбачених пунктом 35 цього Положення, здійснюється наказом командира (начальника) військової частини.

Командир (начальник) військової частини у триденний строк після видання наказу про звільнення резервіста зі служби у військовому резерві надсилає витяг із цього наказу та особову справу резервіста до військового комісаріату, в якому резервіст перебуває на військовому обліку.

Так, предметом розгляду у цій справі є бездіяльність посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_11 щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 про оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, відсутність якої призвела його до мобілізації з виданням відповідних наказів відповідачами у справі.

Отже, для вирішення цього спору суд має перевірити, чи мав позивач право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, чи реалізував він таке право шляхом звернення до територіального центру комплектування та чи законно його було мобілізовано.

При цьому судом першої інстанції обґрунтовано наголошено, що принцип верховенства права підпорядковує державу інтересам людини, а не навпаки. Коли учасником правовідносин виступає держава, остання у суперечці щодо права з будь-якою особою, має поступитися на користь опонента, оскільки вона сама створила ситуацію правової невизначеності і порушила в такий спосіб принцип верховенства права.

Так, матеріалами справи підтверджено, що 09.03.2025 року ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_11 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , а також до ІНФОРМАЦІЯ_12 із заявами про надання відстрочки від мобілізації на підставі пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", за формою, встановленою Порядком №560.

До заяви додано копії: паспорт та РНОКПП ОСОБА_1 ; витяг з реєстру територіальної громади; відомості №1082; військовий квиток; свідоцтво про укладення шлюбу; паспорт та РНОКПП ОСОБА_6 ; витяг з реєстру територіальної громади; довідка МСЕК ОСОБА_6 ; свідоцтво про народження ОСОБА_6 ; паспорт та РНОКПП ОСОБА_8 ; витяг з реєстру територіальної громади; відомості №1081; довідка №1083; висновок №222; висновок ЛКК №222; свідоцтво про смерть ОСОБА_9 ; свідоцтво про народження ОСОБА_10 ; свідоцтво про смерть ОСОБА_10 .

Натомість, судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_14 рішення за заявою ОСОБА_1 про надання відстрочки від мобілізації на підставі пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" не ухвалювалося.

При цьому, судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_14 не заперечується факт звернення до нього позивача із такою заявою, а виключно акцентується увага на обов`язку особисто подавати такі заяви, та не наданням позивачем до заяви жодного правового підтвердження необхідності матері його дружини у постійному догляді, бажання особи з інвалідністю отримувати соціальну послугу у вигляді постійного догляду та надання соціальних послуг у вигляді «постійного стороннього догляду».

З даного приводу колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, ІНФОРМАЦІЯ_14 дійсно отримано заяву позивача про надання відстрочки від мобілізації на підставі пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та досліджено її зміст разом з додатками до неї.

Відповідно до частини 5 статті 22 Закону №3543-XII порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України. Цей порядок визначає, окрім іншого, порядок надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.

Відповідно до пункту 57 Порядку №560 для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії, на ім`я голови якої, у відповідності до пункту 58 Порядку №560, за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані особисто подають заяву за формою згідно з додатком 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5.

Крім цього, згідно пункту 60 Порядку №560 комісія вивчає отриману заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

Про прийняте комісією рішення заявникові повідомляється у спосіб, зазначений військовозобов`язаним у заяві про надання відстрочки, засобами телефонного, електронного або поштового зв`язку не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.

У разі позитивного рішення військовозобов`язаному видається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою згідно з додатком 6.

Про відмову у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляється письмово із зазначенням причини відмови за формою згідно з додатком 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.

Проаналізувавши наведені положення Порядку №560, слід прийти до висновку, що він містить чіткий алгоритм дій щодо діяльності комісії з розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Зокрема, за наслідками розгляду заяви про надання відстрочки від мобілізації комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки, яке оформляється протоколом.

Дослідженням матеріалів справи, встановлено, що комісія з розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, будь-яких рішень (позитивного чи про відмову) за заявою ОСОБА_1 від 09.03.2025 року, не ухвалювала.

З цього приводу суд зазначає, що відповідно до правової природи та усталеної судової практики суб`єкт владних повноважень при реалізації своїх владних управлінських функцій може вчиняти наступні делікти: ухвалити протиправне рішення; вчинити протиправні дії; та допустити протиправну бездіяльність.

При цьому під бездіяльністю суб`єкта владних повноважень треба розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Тобто, мова йде про протиправну пасивність з боку суб`єкта владних повноважень.

Тобто, ІНФОРМАЦІЯ_14 , всупереч положень статей 22,23 Закону №3543-XII та пунктів 57,58,60,61 Порядку №560 не розглянув заяву ОСОБА_1 від 09.03.2025 року про надання відстрочки від мобілізації на підставі пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», жодного рішення, яке оформлено протоколом (позитивного чи про відмову), не ухвалено.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого переконання, що ІНФОРМАЦІЯ_14 допустив протиправну бездіяльність, яка полягає у не розгляді та не ухваленні комісією з розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації рішення за заявою ОСОБА_1 , яке він мав ухвалити відповідно до пунктів 57,58,60,61 Порядку №560.

Водночас суд звертає увагу, що відповідно до пункту 60 Порядку №560 до ухвалення комісією з розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації рішення, військовозобов`язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

За цією нормою військовозобов`язаний фактично наділений імунітетом від мобілізації, до розгляду уповноваженою комісією його заяви про надання відстрочки.

Однак, всупереч наведеному, 10.03.2025 року наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_11 №110 «Про призов на військову службу під час мобілізації» ОСОБА_1 призвано та направлено для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язаних та резервістів у складі команди 3113.

Тобто, у даному разі ІНФОРМАЦІЯ_14 порушено пункт 60 Порядку №560 шляхом призову ОСОБА_1 для проходження військової служби за призовом під час мобілізації.

В даному випадку колегія суддів вважає обґрунтованою позицію суду першої інстанції щодо доцільності врахування доктрини «плодів отруйного дерева» (Fruit of the Poisonous Tree), яка була сформована у судовій практиці США та у подальшому знайшла своє втілення у практиці ЄСПЛ, зокрема у справах «Gafgen v. Germany», «Teixeira de Castro v. Portugal», «Шабельник проти України (№2)», «Балицький проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України».

Суть доктрини «плодів отруйного дерева» полягає у тому, що, якщо доказове «дерево» є отруйним, то те ж саме стосується і його «плода». Зазначена доктрина передбачає оцінку не лише кожного засобу доказування автономно, а і всього ланцюга безпосередньо пов`язаних між собою доказів, з яких одні випливають з інших та є похідними від них.

Іншими слова неправомірні діяння, не можуть породжувати правомірний результат.

Проектуючи наведене на досліджувані правовідносини, слідує, що протиправна мобілізація позивача, породжує неправомірні рішення відповідачів, пов`язані із проходження ним військової служби.

Окрім цього, відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, безумовним складником якого є законність, включаючи прозору, з`ясовну (поясненну) та демократичну процедуру надання юридичної сили актам права (див. Доповідь Європейської комісії За демократію через право «Про верховенство права» від 04.04.2011 року, дослідження №512/2009).

Сутність принципу законності розкрито у частині 2 статті 19 Конституції України, згідно якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (аналогічні положення містяться у пункті 1 частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

При цьому «у спосіб» означає, що суб`єкт владних повноважень, якими є відповідачі у справі, зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Зважаючи на те, що в ході розгляду даної справи в суді апеляційної інстанції підтверджено протиправну бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_11 в процесі мобілізації ОСОБА_1 , що свідчить про порушення встановленої законом процедури (порушено пункт 60 Порядку №560), а з нею і принципу законності, як безумовного складника верховенства права.

Натомість, апелянт наполягає на тому, що після видання наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 10.03.2025 №71 (по стройовій частині) в частині зарахування позивача до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , виникли нові правовідносини проходження військової служби, особливості яких визначаються Законом України №2232-ХІІ та Положення №1153/2008. Цими актами законодавства не передбачено звільнення чи виключення з військової служби шляхом скасування наказів про призов.

Колегія суддів вважає таку позицію військової частини НОМЕР_1 помилковою, виходячи із наступного.

Так, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У силу своєї правової природи суд адміністративної юрисдикції не може та немає толерувати свавілля з боку суб`єкта владних повноважень, а навпаки зобов`язаний вживати необхідні заходи для припинення такого свавілля та відновлення порушеного права із врахуванням справедливої сатисфакції.

Для цього Кодекс адміністративного судочинства України надає суду право, окрім наведених у ньому способів захисту порушено права, приймати рішення, яким обрати інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10 частина 2 статті 245 КАС України).

Суд не може бути стороннім спостерігачем за порушенням суб`єктом владних повноважень законодавства, оскільки це суперечить його екзистенційні ролі встановлювати справедливість. Наведене вимагає від суду активної протидії свавіллю, шляхом застосування ефективних інструментів для відновлення порушеного права.

Констатація судом порушення права та подальше не усунення такого порушення, не є правосуддям та підриває довіру до суду.

У разі відсутності таких інструментів у законодавстві, суд має проявити власний розсуд та створити механізм, який забезпечить відновлення порушеного права, на засадах людиноцентризму та розумності.

При цьому судом першої інстанції обґрунтовано зауважено, що за усталеною практикою Сухопутних військ ЗСУ, мобілізація військовозобов`язаного не є незворотною процедурою, що зокрема підтверджується наказами про скасування мобілізації ОСОБА_11 ( ІНФОРМАЦІЯ_15 та ОСОБА_12 ( ІНФОРМАЦІЯ_16

Наведені обставини є загальновідомими та в силу положень частини 3 статті 78 КАС України не потребують доказування.

Більше того, право на оскарження індивідуального акта суб`єкта владних повноважень надано особі, щодо якої цей акт виданий або прав, свобод та інтересів якої він безпосередньо стосується. Це кореспондується з тим, що захисту адміністративним судом підлягає фактично порушене право особи в публічно-правових відносинах із суб`єктом владних повноважень при здійсненні ним визначених чинним законодавством владних управлінських функцій, а не відновлення законності та правопорядку в публічних правовідносинах.

Подібний правовий висновок висловлено Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 6 жовтня 2021 року у справі №9901/26/21, від 03 листопада 2021 року у справі №9901/226/21, від 02 лютого 2022 року у справі № 9901/256/21, від 16 березня 2023 року у справі №9901/494/21, від 06 квітня 2023 року у справі № 990/152/22, від 14 вересня 2023 року у справі №990/73/23.

Таким чином, аналізуючи наведене у своїй сукупності, слід прийти до висновку, що з метою встановлення справедливості та забезпечення законності у досліджуваних правовідносинах, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку стосовно визнання протиправним та скасування наказу ІНФОРМАЦІЯ_11 №110 від 10.03.2025 року «Про призов на військову службу під час мобілізації» в частині призову та направлення для проходження військової служби ОСОБА_1 .

Також, з метою забезпечення ефективного способу правового захисту про який просить позивач, використовуючи доктрину «плодів отруйного дерева», судом першої інстанції обґрунтовано визнано протиправним та скасовано наказ командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, у частині зарахування до списків особового складу військової частини та призначення на посаду ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_7 ) та зобов`язано військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України прийняти рішення про виключення останнього, зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.

Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи те, що ІНФОРМАЦІЯ_11 допустило протиправну бездіяльність, яка полягає у не розгляді та не ухваленні комісією з розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, рішення (яке оформлено протоколом) за заявою ОСОБА_1 , яке вона мала ухвалити відповідно до пунктів 57,58,60,61 Порядку №560, суд першої інстанції обґрунтовано вважав за необхідне вийти за межі позовних вимог зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_11 розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.03.2025 року про надання відстрочки від мобілізації на підставі пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», відповідно до положень Порядку №560, а також зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України звільнити з військової служби Національної гвардії України та виключити зі списків особового складу військової частини ОСОБА_1 .

Зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції про те, що ІНФОРМАЦІЯ_11 допустило протиправну бездіяльність, яка полягає у не розгляді та не ухваленні комісією з розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, рішення за заявою ОСОБА_1 , яке вона мала ухвалити відповідно до пунктів 57,58,60,61 Порядку №560, то суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого та законного висновку про часткове задоволення позовних вимог в повному обсязі та обрані судом способи судового захисту є ефективними, належними та спрямованими на повне і остаточне відновлення порушених з боку суб`єкта владних повноважень прав та законних інтересів.

Згідно зі ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судове рішення відповідає.

Переглянувши судове рішення в межах апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд першої інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які б були б підставою для скасування судового рішення, а тому апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 02 червня 2025 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Шидловський В.Б. Судді Сапальова Т.В. Капустинський М.М.