Ухвала від 16.09.2025 по справі 761/29274/22

справа № 761/29274/22

провадження № 22-ц/824/12991/2025

головуючий у суді І інстанції Аббасова Н.В.

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

16 вересня 2025 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Писаної Т.О.

суддів - Приходька К.П., Журби С.О.

за участю секретаря судового засідання - Глухової О.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 28 травня 2025 року у справі за заявою позивачів ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про зміну предмету позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Нерухомість - Інвест", Товариство з обмеженою відповідальністю "Інжбуд Компані", ОСОБА_5 , Публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк" про визнання права власності на нерухоме майно, скасування запису про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Шевченківського районного суду міста Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Нерухомість - Інвест", Товариство з обмеженою відповідальністю "Інжбуд Компані", ОСОБА_5 , Публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк" про визнання права власності на нерухоме майно, скасування запису про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 8 березня 2023 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

15 квітня 2025 року на адресу суду надійшла заява позивачів ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про зміну предмету позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , треті особи: ТОВ "Фінансова компанія "Нерухомість - Інвест", ТОВ "Інжбуд Компані", ОСОБА_5 , ПАТ АТ "Укргазбанк" про визнання права власності на нерухоме майно, скасування запису про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 28 травня 2025 року у прийнятті заяви позивачів ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про зміну предмету позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Нерухомість - Інвест", Товариство з обмеженою відповідальністю "Інжбуд Компані", ОСОБА_5 , Публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк" про визнання права власності на нерухоме майно, скасування запису про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмовлено.

Не погоджуючись із указаною ухвалою ОСОБА_2 звернулася до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви про зміну предмету позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що ОСОБА_3 передала належну позивачам квартиру №280 в іпотеку ПАТ "Укргазбанк" відповідно до договору іпотеки від 6 січня 2021 року, в порядку забезпечення виконання зобов`язання, яке виникло у неї з кредитного договору на суму 510 тис. грн, що було встановлено в судовому засіданні.

Зазначає, що обтяження спірної квартири іпотекою порушує права позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як законних власників, які не надавали своєї згоди на передання квартири в іпотеку.

Звертає увагу, що у підготовчому провадженні представник АБ "Укргазбанк" надав до суду копії кредитного договору №0022/20210038 та договору іпотеки, укладених 6 січня 2021 року між ПАТ АБ "Укргазбанк" та відповідачкою ОСОБА_3 , долучивши їх до своїх письмових пояснень. Як було встановлено, до цього часу належна позивачам квартира АДРЕСА_2 перебуває під обтяженням банківської установи - ПАТ "Укргазбанк", а тому задоволення судом лише початкових вимог не в повній мірі забезпечить захист порушених прав та інтересів позивачів.

У зв`язку з зазначеним вказує, що у позивачів виникла необхідність у зміні предмета позову, оскільки їх початкові вимоги не в повній мірі забезпечують захист їх порушених прав та інтересів, а тому позивачі доповнили свої первісні позовні вимоги новою позовною вимогою наступного змісту - визнати недійсним договір іпотеки без оформлення заставної від 6 січня 2021 року, укладений між ПАТ "Укргазбанк" та ОСОБА_3 на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_2 та визнати договір іпотеки припиненим.

Вважає, що суд першої інстанції при постановленні ухвали від 28 травня 2025 року не врахував правові висновки Верховного Суду щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду від 1 листопада 2021 року у справі № 405/3360/17, від 15 жовтня 2020 року у справі № 922/2575/19, від 13 жовтня у справі № 369/10789/14-ц, від 11 листопада 2019 року у справі № 756/15538/15-ц, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, чим порушив норми ст. 263 ЦПК України.

Вказує, що оскільки задоволення вимоги про визнання права іпотеки припиненим призведе до дійсного захисту інтересів позивачів, то така позовна вимога є ефективною та позбавить їх до необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії).

Також не погоджуючись із указаною ухвалою ОСОБА_1 звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви про зміну предмету позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що суд першої інстанції в порушення норм процесуального права не врахував, що одночасної зміни предмету та підстав позову у даному випадку не відбулося. Позивач змінив лише предмет позову, доповнивши його новою вимогою, а підставу позову залишив незмінною: порушення права власності, протиправне позбавлення права власності, незаконне набуття відповідачами права власності на належну позивачам квартиру АДРЕСА_2 та витребування майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Підстави позову були доповнені новими обставинами, які стали відомі позивачу під час судового розгляду справи, у межах первісно визначених підстав, незмінними залишилися і правові підставі позову.

Також вказує, що суд першої інстанції не звернув уваги, що зміна предмета позову можлива, зокрема, у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред`явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.

При цьому, суд не врахував, що у разі надходження до суду заяви, суд, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи повинен розцінювати її як подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об`єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

22 липня 2025 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника ПАТ "Укргазбанк" - Торхової А.А., в якому вона просить апеляційні скарги залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Вказує, що із заяви позивачів про зміну предмету позову - заміни одних позовних вимог іншими, випливає, що позивачами, окрім зміни предмету позову, ще й змінено підстави позову - обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивачів, шляхом зазначення нових норм матеріального права та судової практики. Фактично, вищевказаною заявою змінено предмет та підстави позову. Позивачі замінюють із чотирьох заявлених позовних вимог дві та обґрунтовують ці нові вимоги новими нормами ЦК України та практикою Верховного Суду, однак позивачі можуть змінити або підставу, або предмет позову. Зміна підстав і предмету позову одночасно не допускається.

В судовому засіданні представник ОСОБА_4 та ОСОБА_3 - адвокат Льовочкіна В.М., представник ПАТ "Укргазбанк" - Гладіліна О.В. просили апеляційні скарги залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, були належним чином повідомлені про розгляд справи шляхом направлення судової повістки на поштову та електронну адреси, що підтверджується звітом про доставку поштової кореспонденції та рекомендованими листами.

Клопотань про відкладення розгляду справи до Київського апеляційного суду не надходило.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Вислухавши доповідь судді доповідача, пояснення учасників процесу які з`явились у судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та наявні у справі докази колегія суддів дійшла до наступного висновку.

Однією з основних гарантій права сторони на судовий захист є право оскарження судових рішень (стаття 129 Конституції України). Реалізація цього права здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантії їх реалізації.

Відповідно до частини другої статті 352 ЦПК України ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу.

Статтею 353 ЦПК України наведено вичерпний перелік ухвал, на які можуть бути подані апеляційні скарги окремо від рішення суду. У цьому переліку відсутня така ухвала, як ухвала про відмову у прийнятті заяви про зміну предмету позову.

З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції про відмову у прийнятті заяви про зміну предмету позову не може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Відповідно до частини 2 статі 353 ЦПК України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Відповідні висновки містяться також у постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року у справі №522/1654/18.

Відповідно до пункту 4 частини 5 статті 357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Право на апеляційне оскарження ухвал суду учасники справи можуть реалізувати у порядку, визначеному процесуальним законом, не зловживаючи їхніми процесуальними правами у спосіб подання апеляційної скарги на ухвалу, що не може бути оскаржена до ухвалення рішення щодо суті спору й окремо від такого рішення. Аргументи учасників процесу стосовно наявності підстав для закриття провадження у справі мають розглядатися судом, якому такі аргументи заявлені.

Встановлення у процесуальному законі переліку ухвал суду першої інстанції, що можуть бути оскаржені окремо від рішення суду стосовно суті спору, та відтермінування реалізації права на апеляційне оскарження з питань, які не перешкоджають подальшому провадженню у справі, до подання апеляційної скарги на рішення суду щодо суті спору є розумним обмеженням, що має на меті забезпечити розгляд справи впродовж розумного строку та запобігти зловживанням процесуальними правами, які можуть призводити до невиправданих зволікань під час такого розгляду. Тому означена мета є легітимною.

Обмеження права на апеляційне оскарження окремо від рішення суду щодо суті спору ухвал, не вказаних у частині першій статті 353 ЦПК України, є передбачуваним, оскільки чітко регламентоване процесуальним законом. Звертаючись з апеляційною скаргою на ухвалу суду, що за законом не може бути окремо оскаржена в апеляційному порядку, учасник справи може спрогнозувати юридичні наслідки такого оскарження, визначені у пункті 4 частини п`ятої статті 357 ЦПК України

Аналогічні правові висновки щодо порядку оскарження окремо від рішення суду по суті спору ухвал суду першої інстанції висловлено Великою Палатою Верховного Суду в ухвалах від 13 червня 2018 року у справі № 522/14750/16-ц (провадження № 14-205цс18), від 13 червня 2018 року у справі № 761/6099/15-ц (провадження № 14-184цс18), від 04 липня 2018 року у справі № 623/3792/15-ц (провадження № 14-259цс18).

Верховний Суд неодноразово висловлював позицію стосовно можливості закриття провадження у справі як помилково відкритого, з посиланням на те, що суд буде діяти не як "суд встановлений законом".

Зокрема такий підхід застосовував Верховний Суд у справах № 761/10509/17 (ухвала від 15 травня 2019 року), № 640/1266/19 (ухвала від 08 листопада 2019 року), № 640/2306/19 (ухвала від 21листопада 2019 року), № 817/1768/18 (ухвала від 27 листопада 2019 року), № 766/12353/18 (ухвала від 08 жовтня 2019 року), № 629/1261/15-а (ухвала від 21 січня 2020 року), № 826/4866/18 (ухвала від 05 лютого 2020 року), № 1.380/2019/001145 (ухвала від 02 квітня 2020 року) та №826/10834/14 (ухвала від 29 грудня 2020 року).

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні ЄСПЛ від 12 жовтня 1978 року у справі "Zand v. Austria" викладено думку, що термін "судом, встановленим законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів".

Європейський суд з прав людини у пункті 44 Рішення у справі "Доббертен проти Франції" зазначив, що частина перша статті 6 Конвенції змушує держав-учасниць організувати їх судову систему в такий спосіб, щоб кожен з їх судів і трибуналів виконував функції, притаманні відповідній судовій установі (Dobbertin v. France № 88/1991/340/413).

Зазначена правова позиція дає можливість виділити дві умови відповідності критерію "суд, встановлений законом": організаційну (організація судової системи повинна регулюватися законами у їх буквальному значенні) та юрисдикційну (суд повинен діяти у спосіб та відповідно до повноважень, передбачених законом, у межах своєї компетенції).

Аналіз практики Верховного Суду свідчить про те, що суд закривав провадження як помилково відкрите, у випадку відкриття провадження за скаргою на судові рішення, які не підлягали перегляду у суді відповідної інстанції.

Судом апеляційної інстанції після відкриття провадження були перевірені доводи апеляційних скарг, якими скаржники обґрунтовували підстави для скасування оскаржуваної ухвали, та встановлено, що обмеження на подання скаржниками апеляційних скарг є пропорційними вказаній правомірній меті та не порушують сутність їхніх прав на доступ до суду.

Аналізуючи викладене колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для закриття апеляційного провадження за апеляційними скаргами.

Керуючись ст. 352, 353, 362 ЦПК України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційне провадження за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 28 травня 2025 року у справі за заявою позивачів ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про зміну предмету позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Нерухомість - Інвест", Товариство з обмеженою відповідальністю "Інжбуд Компані", ОСОБА_5 , Публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк" про визнання права власності на нерухоме майно, скасування запису про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень закрити.

Ухвала суду апеляційної інстанції може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий Т.О. Писана

Судді К.П. Приходько

С.О. Журба