Постанова від 17.09.2025 по справі 320/30199/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/30199/24

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2025 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Бужак Н.П.

Суддів: Кобаля М.І., Мельничука В.П.

За участю секретаря: Мірошниченко С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АРС МАГНА ПРОДАКШН" на рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2024 року, суддя Панова Г.В., у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АРС МАГНА ПРОДАКШН" до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення про визнання протиправним та скасування рішення,-

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АРС МАГНА ПРОДАКШН" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення № 1326 Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення від 25.04.2024 про визнання порушення ТОВ "АРС МАГНА ПРОДАКШН" пункту 4 частини першої статті 35, пункту 18 частини третьої статті 110 Закону України "Про медіа" і застосування штрафу в розмірі 15 мінімальних заробітних плат на день вчинення порушення, що становить 106500,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржуване рішення про накладення штрафу є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Так, позивач вважає, що відповідач неправильно кваліфікував порушення, оскільки відповідно до п. 18 ч. 3 ст. 110 Закону України «Про медіа» відповідальність настає у разі повної відсутності мовлення за будь-якими проявами такого мовлення (ознаками, характеристиками, технологіями). Тому, не здійснюючи мовлення за технологією DVB - S2, MPEG-4 (SD) - це невикористання технології, що підпадає під кваліфікацію за п. 13 ч. 1 ст. 110 Закону.

При цьому,позиція відповідача полягає в тому, що у випадку з позивачем, мовлення здійснювалося за Інтернет-мовленням ОТТ, ІPTV та DVB - S2, MPEG-4 (SD) з використанням однієї технології - ефірне мовлення і такі дії не можна кваліфікувати за п. 13 ч. 1 ст. 110 Закону, оскільки вимагає наявність різних технологій відмова від однієї з яких може призвести до порушення за цим пунктом, але ця норма не містить слова різні.

На переконання позивача, висновок контролюючого органу про те, що невикористання будь-якої технології з кількох наявних можна кваліфікувати, як порушення п. 13, ч. 1 ст. 110 Закону, як незначне порушення.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 28 листопада року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши осіб, що з`явились в судове засідання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "АРС МАГНА ПРОДАКШН" є власником двох медіа за ідентифікаторами в Реєстрі суб`єктів у сфері медіа № R10-01149 та № R10-01780.

Відповідно до п. 18 Розділу 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про медіа», позивач на підставі ліцензії на мовлення НР № 01149-м від 05.12.2013 набув статусу реєстранта (ідентифікатор в Реєстрі R10-01149), що підтверджується відомостями з Реєстру та здійснював діяльність за видом мовлення - лінійне телевізійне мовлення, технологія мовлення: супутникове мовлення, логотип « 8 КАНАЛ», « 8 CHANNEL».

Відповідно до рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення № 1211 від 31.10.2023, позивач набув статусу реєстранта (ідентифікатор в Реєстрі R10-01780) та здійснював за видом мовлення лінійне телевізійне мовлення, технологія мовлення - Інтернет мовлення (ОТТ, ІРТV).

За результатами офіційного моніторингу Національної ради (акт моніторингу складеного 12.02.2024) було зафіксовано відсутність мовлення позивача за ідентифікатором медіа у Реєстрі R10-01149 упродовж 14 днів поспіль, а саме: у період з 03.01.2024 по 16.01.2024 за характеристиками сигналу каналу мовлення, вказаними у Реєстрі: супутниковий ретранслятор - «AMOS-7», орбітальна позиція - 4,0 зах. д., частота прийому - 12297 МГц, символьна швидкість - 45000 Ксимв./сек., поляризація - горизонтальна, логотип: « 8 КАНАЛ», « 8 CHANNEL»), що є ознакою порушення п. 18 ч. 3 ст. 110 Закону (відсутність мовлення лінійного медіа упродовж 14 днів поспіль, крім випадків, якщо це спричинено обставинами, які не залежать від волі суб`єкта).

Позивача було повідомлено про проведения позапланової безвиїзної перевірки, шляхом падсилання рекомендованого листа від 01.03.2024 вих. № 17/1700 на поштову адресу провул. Новопечерський, буд. 5, м. Київ, 01042 та електронну адресу (fedorchenko.sergev@gmail.com, 8channel.ua@gmail.com) адреси, зазначені у Реєстрі.

На виконання наказу Національної ради від 01.03.2024 №05а/39, було здійснено позапланову безвиїзну перевірку.

У встановлений рішенням Національної ради термін до 22.03.2024, позивач надав наступні документи: завірені керівником копії договорів (з додатками) з постачальником електронних комунікаційних мереж та/або послуг та оператором супутникового ретранслятора; довідку за підписом керівника суб`єкта у сфері медіа про стан мовлення ТОВ «АРС МАГНА ПРОДАКШН», м. Київ, ідентифікатор медіа у Реєстрі R10-01149, у період з 03.01.2024 по 16.01.2024 (включно), у якій підтверджено відсутність мовлення по незалежним від товариства причинам.

Позивач не надав (згідно з пунктом 3 рішення Національної ради від 29.02.2024 № 522): фотокопію (ксерокопію) журналу обліку програм з 03.01.2024 по 16.01.2024, завірену підписом керівника та печаткою суб`єкта у сфері медіа (за наявності).

Також, позивач скористався наданими Національною радою рекомендаціями, що містяться в п. 4 резолютивної частини рішення від 29.02.2024 № 522 про надання письмових пояснень, а також матеріалів та документів, які сприяли б об`єктивній оцінці діяльності суб`єкта у сфері аудіовізуальних медіа, а саме, надав лист з поясненнями від 20.03.2024 вх. № 24/567.

В ході позапланової безвиїзної перевірки на підставі офіційного моніторингу у період з 03.01.2024 по 16.01.2024 і за результатами аналізу наданих документів і матеріалів позивача зафіксовано, що суб`єкт у сфері аудіовізуальних медіа упродовж 14 днів поспіль не здійснює супутникове мовлення за характеристиками каналу мовлення: супутииковий ретранслятор - «AMOS-7», орбітальна позиція - 4,0 зах.д., частота прийому - 12297 МГц, символьна швидкість - 45000 Ксимв./сек., поляризація - горизонтальна, обсяг мовлення - 24 години на добу, логотип: « 8 КАНАЛ», « 8 CHANNEL», що є порушенням п. 18 ч. 3 ст. 110 Закону.

За результатами перевірки відповідачем складено акт № 31 позапланової безвиїзної первірки суб`єкта у сфері медіа від 29.03.2024.

25.04.2024 Національної радою за участю представників позивача Н.Федорченко та А.Остапенко було розглянуто питання «Про результати позапланової безвиїзної перевірки ТОВ «АРС МАГНА ПРОДАКШН».

Розглянувши акт позапланової безвиїзної перевірки № 31 від 29.03.2024, заслухавши пояснения уповноваженого представника компанії, зважаючи на те, що супутникова технологія мовлення не належить до найбільш поширеної серед глядачів, беручи до уваги час та обсяги мовлення (24 год./добу) і те, що розповсюдження програм мало б відбуватися у відкритому вигляді, а також низький рівень суспільної небезпеки вчиненого порушення, керуючиеь ч. 4 ст. 6, ч. 5 ст. 86, п.п. «а» п. 22 та п. 35, 37 ч. 1 та п. 27 ч. 2 ст. 90, статтею 97, пунктами 1 та 2 ч. 2 ст. 99, ст. 101, ст. 109, п. 18 ч. 3 та абз. 2, 5 ч. 5 ст. 110 Закону України «Про медіа», Національна рада прийняла рішення від 25.04.2024 № 1326, яким визнала порушення позивачем (ідентифікатор медіа) у Реєстрі суб`єктів у сфері медіа R10-01149), п. 18 ч. 3 ст. 110 Закону та застосувала захід реагування штраф у розмірі 15 мінімальних заробітних плат на день вчинення порушення для реєстрантів, що становить 106500,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим відповідачем рішенням про накладення штрафу, вважаючи його протиправним та таким, що прийнято з порушенням норм чинного законодавства, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з приписами ч. 4 ст. 7 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», єдиним органом державного регулювання діяльності у сфері телебачення і радіомовлення незалежно від способу розповсюдження телерадіопрограм і передач є Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення» від 23 вересня 1997 року № 538/97-ВР, Національна рада є конституційним, постійно діючим колегіальним органом, метою діяльності якого є нагляд за дотриманням законів України у сфері телерадіомовлення, а також здійснення регуляторних повноважень, передбачених цими законами.

Статтями 13 та 14 Закону України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення», визначено, що Національна рада наділена наглядовими та регуляторними повноваженнями щодо дотримання телерадіоорганізаціями вимог законодавства у галузі телерадіомовлення, а також нагляд за дотриманням ліцензіатами умов ліцензій.

Приписами ст. 13 Закону України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення», передбачено, що Національна рада здійснює офіційний моніторинг телерадіопрограм, нагляд за дотриманням телерадіоорганізаціями та провайдерами програмної послуги вимог законодавства у галузі телерадіомовлення та застосовує в межах своїх повноважень санкції відповідно до закону.

Разом з тим 31.03.2023 року набрав чинності Законом України "Про медіа", що регулює правовідносини, які виникають у сфері телевізійного та радіомовлення на території України, правові, економічні, соціальні, організаційні умови їх функціонування, спрямовані на реалізацію свободи слова, прав громадян на отримання повної, достовірної та оперативної інформації, на відкрите і вільне обговорення суспільних питань.

Так, Закон України "Про медіа" спрямований на забезпечення реалізації права на свободу вираження поглядів, права на отримання різнобічної, достовірної та оперативної інформації, на забезпечення плюралізму думок і вільного поширення інформації, на захист національних інтересів України та прав користувачів медіа-сервісів, регулювання діяльності у сфері медіа відповідно до принципів прозорості, справедливості та неупередженості, стимулювання конкурентного середовища, рівноправності і незалежності медіа та визначає правовий статус, порядок формування, діяльності та повноваження Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення (далі - Національна рада).

Згідно ст. 70 Закону України "Про медіа" Національна рада є незалежним конституційним постійно діючим колегіальним державним органом, що діє на підставі Конституції України, цього Закону та інших законів України і здійснює державне регулювання, нагляд і контроль у сфері медіа.

Національна рада у випадках, визначених законодавством, і в межах своїх повноважень ухвалює нормативно-правові акти (у тому числі регуляторні) та акти індивідуальної дії. Акти Національної ради приймаються у формі рішень. Акти Національної ради є обов`язковими до виконання суб`єктами у сфері медіа. Невиконання, неналежне, несвоєчасне виконання актів Національної ради тягне за собою відповідальність, встановлену законом. (ст.87 Закону).

Відповідно до ч.1 ст. 91 Закону Національна рада з метою виконання своїх повноважень має право, зокрема: ухвалювати рішення з питань, що належать до її компетенції; вимагати від юридичних чи фізичних осіб надання їй у визначені цим Законом або Національною радою строки, але не менш як упродовж 10 робочих днів, пояснень щодо вчинення такими особами порушення законодавства у сфері медіа та завірених в установленому законодавством порядку копій документів, пов`язаних з можливими порушеннями такими особами законодавства у сфері медіа; юридичні чи фізичні особи звільняються від надання пояснень та документів, що не пов`язані з фактами порушення такими особами законодавства у сфері медіа; проводити планові, позапланові та додаткові перевірки.

Згідно ст. 97 Закону Національна рада здійснює нагляд та контроль за дотриманням суб`єктами у сфері медіа законодавства та/або умов ліцензій відповідно до вимог цього Закону.

Державний нагляд та контроль полягають у здійсненні Національною радою в межах повноважень, встановлених цим Законом, заходів та дій щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства у сфері медіа з боку суб`єктів у сфері медіа.

Заходами державного нагляду та контролю є перевірки суб`єктів у сфері медіа та заходи реагування.

Офіційний моніторинг - комплекс заходів, спрямованих на фіксацію та аналіз інформації, яка поширюється суб`єктами у сфері медіа, що здійснюється на підставі запису, перегляду (прослуховування) такої інформації. Метою моніторингу є одержання об`єктивних відомостей для оцінки дотримання суб`єктами у сфері медіа вимог законодавства та/або умов ліцензії.

Акт моніторингу, в якому зафіксовані ознаки порушення, може бути оприлюднений та/або наданий на вимогу третіх осіб лише після прийняття рішення за результатами перевірки щодо порушення законодавства у сфері медіа.

Відповідно до ст. 99 Закону України "Про медіа" до суб`єктів у сфері медіа застосовуються заходи реагування за порушення вимог законодавства та/або умов ліцензії у випадках та на підставах, визначених цим Законом.

Заходами реагування на порушення є:

1) припис, який застосовується за рішенням Національної ради;

2) штраф, який застосовується за рішенням Національної ради;

3) анулювання ліцензії за рішенням суду в порядку, визначеному статтею 116 цього Закону;

4) скасування реєстрації за рішенням Національної ради або за рішенням суду в порядку, визначеному статтею 116 цього Закону;

5) заборона видання та розповсюдження друкованого медіа за рішенням Національної ради або за рішенням суду в порядку, визначеному статтею 116 цього Закону;

6) тимчасова заборона поширення онлайн-медіа за рішенням Національної ради;

7) заборона поширення онлайн-медіа за рішенням Національної ради або за рішенням суду в порядку, визначеному статтею 116 цього Закону.

Таким чином, Закон України "Про медіа" надає право Національній раді здійснювати нагляд і контроль у сфері медіа, проводити моніторинг та перевірки, а також застосовувати до суб`єктів у сфері медіа заходи реагування за порушення вимог законодавства та/або умов ліцензії.

При цьому, згідно ч.1 ст.110 Закону України "Про медіа" порушення суб`єктами у сфері лінійних аудіовізуальних медіа вимог законодавства та/або умов ліцензії, за які Національна рада має право застосовувати заходи реагування, поділяються на: 1) незначні; 2) значні; 3) грубі.

Пунктом 18 ч. 3 статті 110 Закону України «Про медіа» передбачено, що до значних порушень відноситься: відсутність мовлення лінійного медіа упродовж 14 днів поспіль, крім випадків, якщо це спричинено обставинами, які не залежать від волі суб`єкта.

Як убачається із матеріалів справи, Національна рада прийняла рішення від 25.04.2024 № 1326, яким визнала порушення позивачем (ідентифікатор медіа) у Реєстрі суб`єктів у сфері медіа R10-01149), п. 18 ч. 3 ст. 110 Закону та застосувала захід реагування штраф у розмірі 15 мінімальних заробітних плат на день вчинення порушення для реєстрантів, що становить 106500,00 грн.

Водночас, позивач зазначає, що він здійснював мовлення у стандарті Інтернет-мовлення ОТТ, ІРТV з листопада 2023 року у тому числі в перід з 03.01.2024 по 16.01.2024, тобто, мовлення в іншому зареєстрованому медіа, за ідентифікатором медіа в Реєстрі R-10-01780, вид мовлення - лінійне телевійзне мовлення, технологія мовлення - Інтернет-мовлення (ОТТ, ІРТV).

Разом з тим, стаття 50 Закону України «Про медіа», встановлює вимоги до ліцензування у сфері медіа.

Так, ліцензуванню підлягає виключно мовлення з використанням радіочастотного спектра (наземне ефірне мовлення). Ліцензія на мовлення з використанням радіочастотного спектра (ліцензія на мовлення) видається Національною радою на конкурсних засадах. Ліцензія надає ліцензіату право здійснювати відповідну діяльність з використанням радіочастотного спектра

Згідно норм ч. 6 ст. 50 Закону України «Про медіа», суб`єкт набуває статусу ліцензіата та має право розпочинати відповідну діяльність з дня видачі ліцензії.

Умови ліцензії визначаються Національною радою відповідно до Плану реалізації Стратегії і передбачають вимоги щодо кожного окремого телеканалу або радіоканалу чи ефірної багатоканальної електронної комунікаційної мережі.

Для ліцензії на мовлення умовами ліцензії можуть бути вимоги до програмної концепції мовлення, а саме формат або зобов`язання майбутнього ліцензіата щодо забезпечення мінімальних обсягів поширення програм, що спрямовані на певну аудиторію або мають певне тематичне спрямування.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про медіа», суб`єкти у сфері медіа зобов`язані дотримуватися умов ліцензії або умов дозволу на тимчасове мовлення.

Таким чином, як вірно зазначено судом першої інстанції, Законом України «Про медіа» передбачено відповідальність суб`єктів у сфері аудіовізуальних медіа за вчинені порушення індивідуально по кожній окремій ліцензії, а не в сукупності всіх наявних у ліцензіата ліцензій.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що позивач не заперечує факту відсутності мовлення упродовж 14 днів поспіль, проте зазначає, що відповідач неправильно кваліфікував порушення позивача.

Позивач зазначив, що п. 18 ч.3 статті 110 Закону України "Про медіа" не передбачає відповідальності за часткову відсутність мовлення, відсутність мовлення за одним із каналів мовлення, відсутність мовлення за будь-якою з ознак мовлення. А передбачає відповідальність за відсутність мовлення - тобто абсолютна відсутність мовлення, за будь-якими ознаками.

Так, Закон України "Про медіа" не передбачає обов`язкової підстави для застосування заходів реагування за порушення пункту 18 частини третьої статті 110 цього Закону встановлення відсутності мовлення лінійного за усіма ознаками мовлення.

Разом з тим, положення пункту 13 частини першої статті 110 Закону України "Про медіа", на яке посилається позивач, передбачає порушення у виді невикористання упродовж трьох місяців виду та/або технології мовлення, зазначених у Реєстрі, невідповідність фактичної територіальної категорії територіальній категорії, зазначеній у Реєстрі.

Під час перевірки було встановлено саме припинення позивачем мовлення на одному із каналів, а саме: супутниковий ретранслятор - «AMOS-7», орбітальна позиція - 4,0 зах. д., частота прийому - 12297 МГц, символьна швидкість - 45000 Ксимв./сек., поляризація - горизонтальна, логотип: « 8 КАНАЛ», « 8 CHANNEL»).

Відповідно до рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення № 1211 від 31.10.2023, позивач набув статусу реєстранта (ідентифікатор в Реєстрі R10-01780) та здійснював за видом мовлення лінійне телевізійне мовлення, технологія мовлення - Інтернет мовлення (ОТТ, ІРТV).

Позивач повинен був здійснювати мовлення на двох каналах з різними характеристиками.

Фактично позивач не переставав використовувати технологію та вид мовлення зазначені в реєстрі, проте припинив мовлення на одному із каналів.

Здійснення позивачем мовлення на іншому своєму каналі, не звільняє його від обов`язку здійснювати мовлення на всіх каналах, внесених в Реєстрів суб`єктів у сфер медіа.

При цьому, у матеріалах справи відсутні докази того, що позивачем вносились зміни в Ліцензію, а пізніше і в Реєстр щодо технічних характеристик мовлення.

Також, як вірно зазначено судом першої інстанції, у даному випадку, не є спірним що позивач отримав дві окремі реєстрації, зокрема, на підставі п. 18 Розділу 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону, враховуючи наявність у позивача ліцензії на мовлення НР № 01149-м від 05.12.2013, позивач набув статусу реєстранта, якому було присвоєно ідентифікатор в Реєстрі 1110-01149, здійснював за видом мовлення - лінійне телевізійне мовлення, технологія мовлення - супутникове мовлення; після набрання чинності Закону, позивач самостійно звернувся із заявою про реєстрацію суб`єкта у сфері медіа, що здійснює мовлення без викристання радіочастотного спектра (лінійне медіа) за результатом розгляду якої, було прийнято рішення Національної ради № 1211 від 31.10.2023, тому позивач набув статусу реєстраита (ідентифікатор в Реєстрі R10-01780) та здійснював за видом мовлення лінійне телевізійне мовлення, технологія мовлення - Інтерпет мовлення (0ТТ, ІРТV).

Так, позивач вказує на те, що укладення угоди з постачальником оператора супутникового ретранслятора для потреб мовлення з використанням радіочастотного спектра неможливо, при цьому, що постачальник електронних комунікаційних послуг для потреб мовлення з використанням радіочастотного спектра та оператор супутникового ретранслятора, за змістом є різними суб`єктами.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про медіа», постачальником електронних комунікаційних послуг для потреб мовлення з використанням радіочастотного спектра є особа, що здійснює розповсюдження пакетів телеканалів та радіоканалів в ефірній багатоканальній електронній комунікаційній мережі відповідно до ліцензії, виданої Національною радою.

Тобто, постачальник електронних комунікаційних послуг для потреб мовлення з використанням радіочастотного спектра, є ліцензіатом Національної ради, та здійснює розповсюдження пакетів телеканалів та радіоканалів саме в ефірній багатоканальній електронній комунікаційній мережі.

Разом з тим, припинення надання послуг позивачу супутниковим оператором (що лежить у площині господарських правовідносин), не є тією обставиною, що у силу Закону звільняє від відповідальності.

Водночас, п. 6 розділу II Положення про особливості ліцензування та реєстрації у сфері медіа в період дії воєнного чи надзвичайного стану, затвердженого рішенням Національної ради від 18.05.2023 № 349 (зі змінами) передбачено, що суб`єкт у сфері медіа, який здійснює мовлення без використання радіочастотного спектра, має повідомити Національну ралу про намір щодо припинення та/або відновлення мовлення, надання аудіовізуальних медіа-сервісів (теле-та/або радіомовлення) із зазначенням причин та обставин такого припинення, шляхом надсилання офіційного листа у паперовій або електронній формі.

Національна рада, оцінивши причини та обставини, наведені ліцензіатом або суб`єктом у сфері медіа, що здійснює мовлення без використання радіочастотного спектра, врахувавши особливості їх діяльності, надсилає лист щодо погодження або непогодження припинення мовлення. Строк припинення мовлення не може бути більший за період дії воєнного стану та три місяці після його припинення або скасування.

У даному випадку, матеріали справи не містять доказів того, що позивач повідомляв регулятора про обставини/причини припинення мовлення.

Щодо розміру встановленого Національною радою штрафу, колегія суддів зазначає наступне.

Як зазначалось вище, згідно ч.3 статті 110 Закону України "Про медіа" відсутність мовлення лінійного медіа упродовж 14 днів поспіль, крім випадків, якщо це спричинено обставинами, які не залежать від волі суб`єкта відноситься до значних порушень.

Частиною 5 статті 110 Закону України "Про медіа" передбачено, що за значні порушення до суб`єктів у сфері лінійних аудіовізуальних медіа застосовується штраф від 5 до 40 мінімальних заробітних плат на день вчинення порушення для реєстрантів. При визначенні розміру штрафу, який обраховується у мінімальних заробітних платах, Національна рада враховує вид та технологію мовлення, територіальну категорію, час та обсяги мовлення, наявність чи відсутність системи умовного доступу, а також інші обставини, що впливають на рівень суспільної небезпеки вчиненого порушення, про що зазначає у своєму рішенні.

Отже, вирішуючи питання про розмір штрафу Національною радою було враховано: вид та технологію мовлення - супутникове мовлення; територіальну категорію - загальнонаціональне (територія розповсюдження програм - Україна та інші країни в межах зони впевненого прийому сигналу супутника); час та обсяги мовлення - 24 год./добу; наявність чи відсутність системи умовного доступу розповсюдження програм у відкритому вигляді; рівень суспільної небезпеки вчиненого порушення - низький, а тому приймаючи оскаржувану постанову відповідач діяв у відповідності до норм чинного законодавства та застосував розмір штрафу в межах санкції визначеною частиною 5 статті 110 Закону України "Про медіа".

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підста для задоволення адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "АРС МАГНА ПРОДАКШН", оскільки наявні порушенення позивачем вимог п. 18 ч. 3 ст. 110 Закону України «Про медіа».

Щодо клопотання відповідача про залишення без руху апеляційної скарги позивача з огляду на пропуск строку на апеляційне оскарження встановлений ст. 289-4 КАС України, то колегія судів не приймає його до уваги, оскільки судом першої інстанції було розглянуто дану справу у загальному порядку, а не у порядку передбаченому Главою ІІ КАС України.

Так, в резолютивній частині рішення судом зазначено про можливість оскарження рішення до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з складання повного тексту рішення.

При цьому, як свідчать матеріали справи позивачем саме в межах тридцятиденного строку звернувся до Шостого апеляційного адміністративного суду з даною апеляційною скаргою.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, так як суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2024 року.

При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АРС МАГНА ПРОДАКШН" залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2024 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк, визначений ст. 329 КАС України.

Суддя-доповідач:Бужак Н.П.

Судді:Кобаль М.І.

Мельничук В.П.

Повний текст виготовлено: 17 вересня 2025 року.