Постанова від 17.09.2025 по справі 910/11880/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" вересня 2025 р. Справа№ 910/11880/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Хрипуна О.О.

суддів: Коробенка Г.П.

Кравчука Г.А.

при секретарі судового засідання Король Я.П.

розглянувши апеляційну скаргу Автогаражного кооперативу «Чайка»

на рішення Господарського суду міста Києва від 17.06.2025

у справі № 910/11880/24 (суддя Удалова О.Г.)

(повний текст рішення складено 04.07.2025)

за позовом Автогаражного кооперативу «Чайка»

до 1) Приватного акціонерного товариства «Київський меблевий комбінат»

2) Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Разумовської Марини Анатоліївни

3) Міністерство юстиції України

про визнання протиправними та скасування рішень про державну реєстрацію,

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явились,

від відповідача 1: Вакуленко Є.В.,

Денисюк О.І.,

від відповідача 2: не з`явились,

від відповідача 3: Рєпкін Н.І.,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2024 до Господарського суду міста Києва з позовом звернувся Автогаражний кооператив «Чайка» до Приватного акціонерного товариства «Київський меблевий комбінат» та Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Разумовської Марини Анатоліївни про визнання протиправними та скасування рішень про державну реєстрацію.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за відповідачем-1 згідно з оскаржуваними рішеннями зареєстровано майно (гаражі), проте позивач ніколи не видавав документи, що надані для проведення державної реєстрації та вчинення реєстраційних дій (індексні номери 44534547 від 11.12.2018, 44535 від 11.12.2018, 44535293 від 11.12.2018, 44534912 від 11.12.2018, 44534547 від 11.12.2018), у зв`язку з чим позивач вважає дії щодо реєстрації за відповідачем-1 права власності протиправними, а рішення такими, що підлягають скасуванню.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.2024 залучено до участі у справі як співвідповідача (відповідача-3) Міністерство юстиції України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.06.2025 у справі № 910/11880/24 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що визнання протиправними та скасування рішень про державну реєстрацію права власності відповідача-1 на приміщення (гаражі) є неефективним для позивача способом захисту, оскільки відповідач-1 надав чинні документи, які стали підставою для проведення державної реєстрації права власності.

Не погодившись з вказаним рішенням, Автогаражний кооператив «Чайка» звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить визнати поважними причини пропуску строку для подачі апеляційної скарги на рішення Господарського суду від 17.06.2025 у справі № 910/11880/24 та поновити строк; скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.06.2025 у справі № 910/11880/24 повністю; ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що висновки викладені в оскаржуваному рішенні не відповідають обставинам справи, а судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права. Зокрема скаржник вважає, що довідки № 21 та № 22 від 30.11.2018, які стали підставою для реєстрації права власності на гаражі за відповідачем-1, позивач на ім`я ПАТ «Київський меблевий комбінат» ніколи не видавалися, що підтверджується витягом із журналу АГК «Чайка» реєстрації довідок для права власності. Скаржник наголошує, що підпис у вказаних довідках виконані іншими особами ніж Асаулюком I.I., а відтиск печатки не відповідає автентичній печатці АГК «Чайка», так само як і сам текст довідок, дата їх підписання не відповідає даті, яка зазначена у них. Отже на думку позивача дані довідки не породжують виникнення права власності на спірні гаражі, що тягне за собою скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу. Крім того, позивач звертає увагу, що для державної реєстрації права власності на спірні гаражі відповідач-1 мав подати крім довідки, ще документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна, документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, чого зроблено не було.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.08.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Автогаражного кооперативу «Чайка» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.06.2025, розгляд справи призначено на 17.09.2025.

21.08.2025 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від відповідача-1 надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останній просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін.

01.09.2025 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від третьої особи надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому остання просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін.

17.09.2025 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 17.09.2025 представники відповідача-1 надали усні пояснення по справі, відповіли на запитання суду, просили відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Представник відповідача-3 надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Представники позивача та відповідача-2 в судове засідання не з`явились, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином.

Щодо клопотання позивача про відкладення розгляду справи колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п. 11, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Відповідно до п. 12, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

В обґрунтування клопотання представник позивача зазначив, що він не може з`явитися в судове засідання через участь в судовому засіданні 17.09.2025, як захисника у справі № 279/4624/25, яка слухатиметься Коростенським міськрайонним судом Житомирської області, про що його було повідомлено завчасно ще 04.08.2025.

Колегія суддів зазначає, що наведені представником позивача обставини в обґрунтування причин неявки у судове засідання не можуть бути визнані судом поважними, адже не є об`єктивно непереборними.

Як зазначає сам представник позивача він був обізнаний про свою участь у справі № 279/4624/25, яка слухатиметься Коростенським міськрайонним судом Житомирської області ще 04.08.2025, тобто більше ніж за місяць до дати слухання даної справи № 910/11880/24, тому позивач, як учасник судового процесу, не позбавлений права і можливості забезпечити участь у судовому засіданні будь-якого іншого представника, якому доручити виконання функцій щодо представництва інтересів у суді в даній справі.

Колегія суддів повторно зазначає, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

При цьому, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується із обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.89).

Також колегія суддів звертає увагу на те, що згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Враховуючи частину 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, оскільки позивач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, явка сторін не визнавалася обов`язковою судом апеляційної інстанції, участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в даному судовому засіданні.

Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у 2002 році Приватним акціонерним товариством «Київський меблевий комбінат» було створено Автогаражний кооператив «Чайка».

В матеріалах справи наявний Державний акт на право постійного користування землею № 004126 від 10.06.1999, відповідно до якого у Приватного акціонерного товариства «Київський меблевий комбінат» знаходиться в постійному користуванні земельна ділянка площею 1, 6700 га за адресою м. Київ, вул. Фрунзе, 82. (т.3, а.с. 216-219)

В подальшому, 18.10.2002 між Приватним акціонерним товариством «Київський меблевий комбінат» та Автогаражним кооперативом «Чайка» укладено угоду відповідно до умов якої відповідач-1 зобов`язався звернутися до Київської міської Ради з метою організації укладання договору оренди на земельні ділянки площею 1,2186 га (кадастровий номер 8 000 000 000:85:281:0026) та площею 0,4514 га (кадастровий номер 8 000 000 000:85:281:0016) за адресою: місто Київ, вул. Фрунзе (зараз Кирилівська) 82, які перебували в постійному землекористуванні ПрАТ «Київський меблевий комбінат», змінивши цільове призначення з земель промислового призначення на землі під будівництво гаражів та обслуговуючого сервісу для автогаражного кооперативу. (т.1, а.с. 180)

Новостворений АК «Чайка» за умовами Угоди від 18.10.2002 зобов`язувався надати місця для будівництва 10 гаражних приміщень для працівників ПрАТ «Київський меблевий комбінат» на земельній ділянці площею 0,4514 га за кадастровим номером 8 000 000 000:85:281:0016.

Також в матеріалах справи наявний Статут Автогаражного кооперативу «Чайка» в редакції 2018 року, в пункті 3.5. якого передбачено, що відповідно до Угоди від 18.10.2002 АГК «Чайка» надає місця для будівництва 10 гаражних приміщень для працівників ПрАТ «Київський меблевий комбінат» на земельній ділянці площею під кадастровим номером 8 000 000 000:85:281:0016 в складі будівництва автосервісу. (т.3, а.с. 220-226)

Відповідно до рішення Київської міської ради № 31/905 від 25.09.2003 «Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права постійного користування» вирішено передати Автогаражному кооперативу «Чайка», за умови виконання п. 36.1. цього рішення, земельні ділянки загальною площею 1, 67 га на вул. Фрунзе, 82 у Подільсьокму районі міста Києва за рахунок земель, наданих АТВТ «Київський меблевий комбінат» відповідно до п. 6 рішення Київської міської ради від 19.11.1998 № 51/152 «Про надання та вилучення земельних ділянко» та право користування якими посвідчено державним актом на право постійного користування землею від 10.06.1999 85-4-00017. (т.3, а.с. 214)

19.05.2004 між Київською міською радою (орендодавець) та Автогаражним кооперативом «Чайка» (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки відповідно до якого орендодавець, на підставі п. 36 рішення Київської міської ради від 25.09.2003 за № 31/905, за актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку визначену цим договором. (т.1, а.с. 21-27)

30.11.2018 між Автогаражним кооперативом «Чайка» (кооператив, позивач) та Приватним акціонерним товариством «Київський меблевий комбінат» (член кооперативу, відповідач) було укладено договір б/н (далі - договір). (т.1, а.с. 121)

Відповідно до п. 1 договору його предметом є взаємне виконання зобов`язань, що викладені в угоді від 18.10.2002 та закріплені в ст. 3.5 статуту кооперативу.

У договорі від 30.11.2018 Автогаражний кооператив «Чайка» зобов`язався виконати зобов`язання, закріплені в договорі від 18.10.2002 та п. 3.5 редакції статуту позивача, затвердженого протоколом Загальних зборів учасників № 46/1 від 17.11.2018 (п. 3.5 статуту).

Згідно з п.п. 2 та 3 договору для практичної реалізації положень ст. 3.5 статуту кооперативу кооператив надає члену кооперативу повноваження та всю необхідну документацію для отримання дозволу на будівництво.

Член кооперативу повинен отримати дозвіл на будівництво на своє ім`я, власним коштом і на власний ризик здійснити будівництво об`єкту відповідно до проектно-дозвільної документації.

Відповідно до п. 6 договору член кооперативу сплачує кооперативу щомісячну компенсацію в вигляді додаткового внеску в сумі 47 321,00 грн (без урахування щомісячної індексації) для оплати орендної плати за земельну ділянку.

Пунктом 7 договору сторони погодили, що член кооперативу проводить реконструкцію та відновлення інженерних мереж та об`єктів, що належать члену кооперативу та кооперативу, та є об`єктом спільного використання члена кооперативу та кооперативу і розміщені на земельній ділянці під кадастровим номером 8 000 000 000:85:281:0016.

Абзацом 2 пункту 8 договору сторони також передбачили, що член кооперативу сплачує кооперативу щомісячно компенсацію у вигляді додаткового внеску в сумі 8 000, 00 грн за утримання охорони на земельній ділянці 8 000 000 000:85:281:0016.

Також відповідно до витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності вбачається, що приватне акціонерне товариство «Київський меблевий комбінат» є власником низки об`єктів нерухомості за адресою: м. Київ, вулиця Кирилівська, 82 (Автогаражний кооператив «Чайка») а саме (т.1, а.с. 15-20):

- гараж № 82, літ. VI, площею 11,0 кв. м, на вул. Кирилівська, 82, у м. Києві, індексний номер 44535535 від 11.12.2018 щодо державної реєстрації прав та їх обтяжень об`єкту нерухомого майна.

- гараж № 82, літ. VIІ, площею 11,0 кв. м, на вул. Кирилівська, 82, у м. Києві, індексний номер 44535861 від 11.12.2018 щодо державної реєстрації прав та їх обтяжень об`єкту нерухомого майна.

- гараж № 82, літ. IІ, площею 11,0 кв. м, на вул. Кирилівська, 82, у м. Києві, індексний номер 44535293 від 11.12.2018 щодо державної реєстрації прав та їх обтяжень об`єкту нерухомого майна:

- гараж № 82, літ. К', площею 11,0 кв. м, на вул. Кирилівська, 82, у м. Києві, індексний номер 44534547 від 11.12.2018 щодо державної реєстрації прав та їх обтяжень об`єкту нерухомого майна;

- гараж № 82, літ. Л', площею 6,4 кв. м, на вул. Кирилівська, 82, у м. Києві, індексний номер 44534912 від 11.12.2018 щодо державної реєстрації прав та їх обтяжень об`єкту нерухомого майна.

Листом № 074/07/1-4536 від 13.12.2024 Виконавчий орган Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) Департамент з питань реєстрації надав копії реєстраційних справ № 1717749480000, № 1717779080000, № 17177790380000, № 1717803280000 та № 1717762780000 з яких вбачається, що Державну реєстрацію речових прав на зазначені вище об`єкти нерухомості було проведено Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Разумовською (попереднє прізвище станом на момент проведення державної реєстрації - Апатенко) Мариною Анатоліївною у грудні 2018 на підставі довідок № 21 та № 22 від 30.11.2018, виданих Головою правління Автогаражного кооперативу «Чайка» Асаулюком І.І., технічних паспортів, виготовлених ТОВ «БТІ-ЄВРОФАСП» 27.11.2018, а також заяв керівника (на той час) Приватного акціонерного товариства «Київський меблевий комбінат». (т.2, а.с. 5-265)

Крім того з матеріалів справи вбачається, що вказані гаражні приміщення (гаражі) у кількості 5 шт. розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:85:281:0016, яка перебуває у власності територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради та орендується Автогаражним кооперативом «Чайка» на підставі договору оренди земельної ділянки від 19.05.2004 згідно з рішенням Київської міської ради № 31/905 від 25.09.2003.

Позивачем також долучено до матеріалів справи висновок експерта за результатами проведення будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи № 1870/08-2024 від 13.08.2024 в якому вказано про відсутність фундаментів у спірному майні (гаражах). (т.1, а.с. 55-86)

В свою чергу відповідачем-1 надано до матеріалів справи рецензію № 12/Р/25 на висновок експерта за результатами проведення будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи № 1870/08-2024 від 13.08.2024, виконаного судовим експертом Свістуновим Ігорем Сергійовичем. (т.3, а.с. 261-265)

Отже, спір у даній справі на думку позивача виник у зв`язку з тим, що довідки № 21 та № 22 від 30.11.2018, надані для проведення державної реєстрації за відповідачем-1 права власності, не видавались відповідачу-1, оскільки у журналі АК «Чайка» реєстрації довідок для права власності (т.1, а.с. 42-46), який ведеться позивачем, довідка з порядковим номером 21 від 21.12.2005 видана ОСОБА_2, а довідку № 22 від 27.12.2005 видано ОСОБА_1 . Також позивач вважає, що спірні об`єкти не мають ознак нерухомого майна, у зв`язку з чим у державній реєстрації таких об`єктів мало бути відмовлено.

Місцевий господарський суд, відмовляючи у задоволенні позовних вимог виходив з того, що позивачем не доведено порушення Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою КМУ № 1127 від 25.12.2015, у зв`язку з чим вимоги позивача про визнання протиправними та скасування рішень про державну реєстрацію визнані необґрунтованими.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

У статті 15 Цивільного кодексу України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, наведена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Згідно з частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Як було вище зазначено, звертаючись з даним позовом, позивач вказує, що відповідач-1 здійснив реєстрацію права власності на спірне майно (гаражі), які знаходяться на земельній ділянці за адресою м. Київ, вул. Кирилівська, 82, яка перебуває в оренді у Автогаражного кооперативу «Чайка» на підставі договору оренди земельної ділянки від 19.05.2004.

Втім, як стверджує позивач, ним не видавались довідки № 21 та № 22 від 30.11.2018 на підставі яких відповідач-1 зареєстрував право власності на спірне майно (гаражі), а у спірному майні (гаражах) відсутній фундамент, у зв`язку з чим позивач стверджує, що такі об`єкти не мають ознак нерухомого майна, у зв`язку з чим у державній реєстрації таких об`єктів мало бути відмовлено.

Водночас, колегія суддів встановила, що відповідно до наявної в матеріалах справи Угоди від 18.10.2002 укладеної між позивачем та відповідачем-1, Автогаражний кооператив «Чайка» зобов`язувався надати місця для будівництва 10 гаражних приміщень для працівників ПрАТ «Київський меблевий комбінат» на земельній ділянці площею 0,4514 га за кадастровим номером 8 000 000 000:85:281:0016, про що також безпосередньо зазначено в Статуті АК «Чайка» в пункті 3.5. (т.1, а.с. 180, т.3, а.с. 220-226)

Крім цього, відповідно до договору від 30.11.2018 укладеного між позивачем та відповідачем-1, ПрАТ «Київський меблевий комбінат» (член кооперативу), серед іншого, взяло на себе зобов`язання по забудові земельної ділянки з кадастровим номером 8 000 000 000:85:281:0016. (т.1, а.с. 121)

Пунктом 4 договору також визначено, що після закінчення будівництва об`єкт має бути введений в експлуатацію та зареєстрований за членом кооперативу на праві власності.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 14 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із статтями 627, 628 та 629 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що на підставі Угоди від 18.10.2002 у позивача виникло зобов`язання надати відповідачу-1 місця на земельній ділянці площею 0,4514 га за кадастровим номером 8 000 000 000:85:281:0016 для будівництва 10 гаражних приміщень для працівників ПрАТ «Київський меблевий комбінат», а відповідач-1 в свою чергу отримав право на будівництва 10 гаражних приміщень та реєстрацію права власності на збудовані гаражі за собою.

Тобто, право відповідача-1 на здійснення будівництва 10 гаражних приміщень на земельній ділянці, яка перебуває в оренді у позивача та подальша реєстрація права власності на збудовані гаражі за собою виникло з чинних умов Угоди від 18.10.2002 та договору від 30.11.2018.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що дії відповідача-1 у вигляді будівництва гаражів на земельній ділянці, яка перебуває в оренді у позивача та реєстрації права власності на них за собою обумовлені договорами, що виключає наявність порушення прав позивача у вигляді будівництва відповідачем-1 спірних гаражів та відповідно подальшої реєстрації за собою права власності на них.

Відтак, на виконання зобов`язань, передбачених Угодою від 18.10.2002 та положень Статуту АК «Чайка» в редакції 2018, ПрАТ «Київський меблевий комбінат» збудував 5 гаражів та провів реєстрацію ряду об`єктів нерухомості за адресою: м. Київ, вулиця Кирилівська, 82 а саме: - гараж № 82, літ. VI, площею 11,0 кв. м, на вул. Кирилівська, 82, у м. Києві, індексний номер 44535535 від 11.12.2018 р. щодо державної реєстрації прав та їх обтяжень об`єкту нерухомого майна. - гараж № 82, літ. VIІ, площею 11,0 кв. м, на вул. Кирилівська, 82, у м. Києві, індексний номер 44535861 від 11.12.2018 р. щодо державної реєстрації прав та їх обтяжень об`єкту нерухомого майна. - гараж № 82, літ. IІ, площею 11,0 кв. м, на вул. Кирилівська, 82, у м. Києві, індексний номер 44535293 від 11.12.2018 р. щодо державної реєстрації прав та їх обтяжень об`єкту нерухомого майна: - гараж № 82, літ. К', площею 11,0 кв. м, на вул. Кирилівська, 82, у м. Києві, індексний номер 44534547 від 11.12.2018 р. щодо державної реєстрації прав та їх обтяжень об`єкту нерухомого майна. - гараж № 82, літ. Л', площею 6,4 кв. м, на вул. Кирилівська, 82, у м. Києві, індексний номер 44534912 від 11.12.2018 р. щодо державної реєстрації прав та їх обтяжень об`єкту нерухомого майна.

Відповідно до ст. 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Відмова у державній реєстрації права на нерухомість, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду.

Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Як визначено у ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Згідно зі ст. 331 Цивільного кодексу України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній регулюються, зокрема, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952-IV від 01.07.2004 та Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим Постановою КМУ №1127 від 25.12.2015.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до такого стандарту як Державні будівельні норми України, зокрема ДБН В.2.3.-15:2007 «Автостоянки і гаражі для легкових автомобілів», гаражі бувають чотирьох типів: наземні гаражі закритого типу; наземні гаражі відкритого типу; підземні гаражі; гаражі з механізованими пристроями розміщення автомобілів.

Колегія суддів зазначає, що Державну реєстрацію речових прав на зазначені вище об`єкти нерухомості було проведено в грудні 2018 на підставі зокрема довідки № 21 від 30.11.2018 та довідки № 22 від 30.11.2018, виданих Головою правління Автогаражного кооперативу «Чайка» Асаулюком І.І. згідно з якими Приватне акціонерне товариство «Київський меблевий комбінат» є власником відповідних приміщень та сплачувало пайові внески. (т.1, а.с. 171-172)

В той же час, позивач стверджує, що довідки від 30.11.2018 не видавалися головою правління Автогаражного кооперативу «Чайка» Асаулюком І.І., оскільки в іншому випадку неможливо було б зареєструвати право власності на об`єкти нерухомого майна.

Колегія суддів акцентує, що позивач як особа, яка вважає, що її право порушено самостійно визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте, обов`язок надання правового аналізу заявлених вимог, доказів на їх підтвердження та спростування доводів учасників справи, покладений на господарський суд.

Визначення поняття доказів, вимоги щодо доказів, властивостей доказів та порядку їх оцінки урегульовано у главі 5 "Докази та доказування" Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Однак, колегія суддів звертає увагу, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що довідки № 21 та № 22 від 30.11.2018 не підсипані Асаулюком І.І., а відтиск печатки не відповідає автентичній печатці кооперативу.

В даному випадку, місцевий господарський суд обґрунтовано звернув увагу, що позивачем, який безпосередньо вказував, що Асаулюк І.І. не підписував вказані довідки, не надано доказів не підписання таких документів (висновку експертизи, якою встановлено відсутність підпису Асаулюка І.І. на довідках, приналежність підпису іншій особі; доказів звернення до правоохоронних органів щодо факту підробки документів та прийняття такими органами відповідних рішень, якими встановлені факти такої підробки тощо).

В той же час, колегія суддів зазначає, що відсутність реєстрації довідок № 21 та № 22 від 30.11.2018 у внутрішньому журналі позивача не є підставою для встановлення факту підробки таких документів або фальсифікації таких документів.

Одночасно, колегія суддів звертає увагу, що матеріали справи містять докази того, що ПрАТ «Київський меблевий комбінат» у відповідності до п. 6 та п. 8 договору від 30.11.2018 на регулярній основі сплачував пайові внески до АГК «Чайка».

Вказане підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученням та реєстром платіжних доручень від 23.03.2025. (т.1, а.с. 122-128, т.3, а.с. 158-159). Зазначене також не заперечується позивачем.

Відповідно до статті 19-1 Закону України «Про кооперацію» після повної сплати пайового внеску член кооперативу стає власником відповідного майна.

З огляду на викладене вище, колегія суддів відхиляє посилання позивача, що довідки № 21 від 30.11.2018 та № 22 від 30.11.2018 ніколи не видавалися з підстав не доведення того, що такі довідки є підробленими.

Крім цього, колегія суддів зазначає, що до наземних гаражів відкритого типу відносять гаражі боксового типу з безпосереднім виїздом назовні, до яких відносяться і ті гаражі, які були зареєстровані відповідно до довідок, виданих АК «Чайка».

Також, як вірно зазначено місцевим господарським судом, відповідно до пунктів 77, 78, 79 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою КМУ № 1127 від 25.12.2015 (в редакції станом на момент здійснення державної реєстрації), для реєстрації права власності на дані гаражі (гаражні бокси) законодавство вимагало здійснити наступні дії.

По-перше, зібрати наступні документи:

- довідку про членство в кооперативі, що підтверджує членство в гаражному кооперативі та повну сплату пайових внесків. Відповідно до статті 19-1 Закону України "Про кооперацію" після повної сплати пайового внеску член кооперативу стає власником відповідного майна;

- виготовити технічний паспорт на гараж, який розробляється сертифікованим інженером та містить технічні характеристики будівлі. Цей документ є обов`язковим для реєстрації права власності;

- надати документи, що посвідчують особу (для фізичної особи - паспорт громадянина України та ідентифікаційний код; для юридичних осіб - витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань).

По-друге, необхідно звернутися до Центру надання адміністративних послуг (ЦНАП) або до державного реєстратора для реєстрації права власності на гараж. Процедура державної реєстрації передбачає, зокрема:

- подання заяви про здійснення державної реєстрації;

- сплату адміністративного збору:

- отримання витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи наявні технічні паспорти на спірні гаражі відповідно до яких гаражі, будівництва 2018 року мають фундамент та стіни з матеріалу «метал». (т.2, а.с. 8-13, 103-107, 133-137, 164-168, 192-196)

При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 406 від 07.06.2017 зведення таких споруд як гаражі не потребує окремого дозволу на будівництво та актів введення в експлуатацію.

В той же час, позивач використовує в якості доказу відсутності підстав для реєстрації права власності на гаражі висновок експерта №1870/08-2024 від 13.08.2024 про начебто відсутність фундаменту в спірному майні і як наслідок, відсутність в зареєстрованих об`єктах ознак об`єкту нерухомого майна.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Колегія суддів зазначає, що зі змісту висновку експерта №1870/08-2024 від 13.08.2024 вбачається, що експертиза була проведена на підставі наданих експерту документів без участі відповідача-1, як власника майна.

Вказане свідчить, що у експерта не було повного доступу до об`єктів дослідження.

Також, колегія суддів звертає увагу, що в матеріалах справи наявна картка атестованого судового експерта Свістунова Ігоря Сергійовича зі змісту якої вбачається, що рішення дисциплінарної палати Центрального експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України від 19.07.2023 № 3 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності судового експерта Свістунова Ігоря Сергійовича та застосовано дисциплінарне стягнення у виді тимчасового зупинення дії свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта № 1623 за експертною спеціальністю 10.6 строком на 1 (один) місяць. (т.1, а.с. 130-131)

При цьому, колегія суддів зазначає, що наданий позивачем висновок експерта № 1870/08-2024 датовано 13.08.2024, тобто періодом, в який у судового експерта Свістунова Ігоря Сергійовича було зупинено дію свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта № 1623 за експертною спеціальністю 10.6.

Одночасно, колегія суддів зазначає, що експертна спеціальність 10.6. включає в себе дослідження об`єктів нерухомості, будівельних матеріалів, конструкцій та відповідних документів.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем-1 у спростування викладених у висновку експертизи доводів надано до матеріалів справи дослідження щодо рецензування висновку експертизи № 1870/08-2024 від 13.08.2024. (т.3, а.с. 261-265)

Відповідно до Дослідженні щодо рецензування висновку експерта від 14.03.2025 зроблено наступні висновки:

1. Судовий експерт Свістунов Ігор Сергійович виконав висновок експерта від 13.08.2024 на підставі договору від 03.07.2024 № 03/07-2024-1, предметом якого визначив: «виконання робіт з проведення будівельно-технічної експертизи», яке має носити обмежений характер, а саме: «Експертизу проводити виходячи з обсягів наданих на дослідження матеріалів». Клопотання про надання додаткових матеріалів експертом не заявлялося.

2. Всього для проведення експертизи замовник в особі адвоката Щиглова Євгенія Олександровича, який діє в інтересах автогаражного кооперативу «Чайка» було надано на дослідження вичерпний перелік матеріалів з 5 (п`яти) пунктів: 1) технічні паспорти; 2) копія акту приватного виконавця від 14.06.2024; 3) копія договору оренди земельної ділянки від 19.05.2004; 4) копія акту визначення меж земельної ділянки в натурі; 5) копія інформації від 28.05.2024.

3. Відповідно до частини 2 статті 13 ЗУ «Про судову експертизу» судовий експерт має право вказувати у висновку експерта на виявлені в ході проведення судової експертизи факти, які мають значення для справи і з приводу яких йому не були поставлені питання, а до частини 1 статті 13 ЗУ «Про судову експертизу» судовий експерт має право вимагати додаткові матеріали. Проте експерт, всупереч статті 13 ЗУ «Про судову експертизу», замість вказування у своєму висновку фактів, які мають значення для справи і з приводу яких у нього не було ані поставлених питань, ані наданих на дослідження матеріалів, робить висновки, які явно виходять за межі компетенції експерта і не мають відповідного документального підтвердження. Експерт вийшов за межі будівельно-технічної експертизи, коли намагається встановити межі земельної ділянки та розташування об`єктів на ній.

4. Відповідно до статті 14 ЗУ «Про судову експертизу» самостійне збирання матеріалів, що підлягають дослідженню, а також самостійний вибір вихідних даних для проведення судової експертизи є підставою для притягнення судового експерта до дисциплінарної відповідальності. Крім того, такою підставою є: вирішення питань, що виходять за межі кваліфікації судового експерта за відповідною експертною спеціальністю, у тому числі питань права;

5. Експерт проводив первинну експертизу, яка за своїм призначенням, як він сам визначив, є будівельно-технічною, не є комплексною або повторною чи комісійною. Будівельно-технічна експертиза, у відповідності з підпунктом 1.2.2 «Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень», затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 за N? 53/5, відноситься до інженерно-технічної експертизи і є самостійним її підвидом, відмінним від інших видів експертиз. По факту експерт провів первинну, комплексну, інженерно-технічну експертизу за двома напрямками: 1) будівельно-технічну та 2) земельно-технічну, які є окремими напрямками і потребують окремих експертних знань в різних галузях.

6. Експерт робить висновки на підставі документів, джерело походження яких невідоме і які експерту для проведення дослідження не надавалися.

7. Експерт проводить своє дослідження, тому числі методами, які не передбачені для обмеженого документального характеру проведення експертизи, характер якої визначений в преамбульній частині дослідження, як виключно «з обсягів наданих матеріалів» така, що виключає такий метод як «візуальне обстеження об`єкту на місцевості», в тому числі із застосуванням візуально інструментального дослідження.

8. Експерт без відома та повідомлення власника майна, без належної прив`язки до місцевості намагається його ідентифікувати та зробити його заміри.

9. Без належної ідентифікації, виключно з посилання на фотознімок, всупереч запису в Технічному паспорті, ідентифікує відсутність фундаменту.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: «баланс імовірностей» (balance of probabilities) або «перевага доказів» (preponderance of the evidence); «наявність чітких та переконливих доказів» (clear and convincing evidence); «поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt).

Враховуючи вищенаведені висновки в Дослідженні щодо рецензування висновку експерта від 14.03.2025, а також наявність у судового експерта Свістунова Ігоря Сергійовича застосованого дисциплінарного стягнення у виді тимчасового зупинення дії свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта № 1623 за експертною спеціальністю 10.6 строком на 1 (один) місяць з 19.07.2023, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відхилення висновку експертизи № 1870/08-2024 від 13.08.2024.

Також колегія суддів не бере до уваги надані позивачем листи №2980/03/18-25 від 26.05.2025 Державної інспекції архітектури та містобудування України та №073-1740 від 26.05.2025 Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києві, які на думку позивача підтверджують, що відповідачем-1 не отримувалось будь-яких дозволів на виконання підготовчих/будівельних робіт, оскільки як вже вище було зазначено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 406 від 07.06.2017 зведення таких споруд як гаражі не потребує окремого дозволу на будівництво та актів введення в експлуатацію.

З огляду на вище викладені обставини, колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом, що позивачем не доведено порушення Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою КМУ № 1127 від 25.12.2015, оскільки нотаріусу, як особі у сфері державної реєстрації, для проведення державної реєстрації права власності були надані документи (довідки та технічні паспорти), передбачені вказаним Порядком та відповідно у останньої не було підстав для відмови в проведенні державної реєстрації або зупинення розгляду заяв відповідача-1 про проведення державної реєстрації права власності.

Отже, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів також зазначає, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції було надано скаржнику вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Автогаражного кооперативу «Чайка» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.06.2025 у справі №910/11880/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.06.2025 у справі №910/11880/24 залишити без змін.

3. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/11880/24.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 19.09.2025.

Головуючий суддя О.О. Хрипун

Судді Г.П. Коробенко

Г.А. Кравчук