Постанова від 03.09.2025 по справі 638/8782/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2025 року

м. Київ

справа № 638/8782/20

провадження № 61-16274св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду (далі - Верховний Суд):головуючого - Крата В. І., суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. (суддя-доповідач),

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Тарасенко Галина Олександрівна

на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 06 червня

2024 року, додаткове рішення цього ж суду від 27 червня 2024 року у складі судді Рибальченко Л. М. та постанову Харківського апеляційного суду

від 07 листопада 2024 року у складі колегії суддів: Мальованого Ю. М., Тичкової О. Ю., Яцини В. Б.

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 (далі - позивачка) до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Приватного підприємства «Ренто» (далі - ПП «Ренто»), Приватного підприємства «Ренто-Капітал» (далі - ПП «Ренто-Капітал»), треті особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про визнання недійними рішень та правочинів, виділення частки в натурі, витребування майна із чужого незаконного володіння та стягнення завданої шкоди,

ухвалив постанову про таке:

I. Вступ

1. У червні 2020 року позивачка звернулася до суду з позовом до відповідачів за участю третіх осіб про визнання недійнимирішень та правочинів, виділення частки в натурі, витребування майна із чужого незаконного володіння та стягнення завданої шкоди.

2. Суд першої інстанції у позові відмовив.

3. Апеляційний суд рішення суду першої інстанції у частині вирішення спору про стягнення витрат на правничу допомогу змінив, зменшивши її розмір, в іншій частині залишив рішення суду першої інстанції без змін.

4. Позивачка оскаржила судові рішення в касаційному порядку. Підставою оскарження вказала те, що суди не врахували висновки, викладені у постановах Верховного Суду, перелік яких навела у касаційній скарзі.

5. Оскаржувані судові рішення переглядаються в межах, передбачених статтею 400 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК), у зв`язку

з чим Верховний Суд вирішує питання права, а не факту.

ІІ. Короткий зміст позовних вимог

6. Позов обґрунтований тим, що:

- з 09 серпня 1996 року до 19 березня 2018 року позивачка перебувала

у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 ;

- за час шлюбу за спільні кошти подружжя було набуто нерухоме майно,

а саме: нежитлові приміщення ІХ-го поверху № 1, 1-а, 1-6, 1-в, 1-г, 2, 7, 7-а, 7-6, 7-в,

7-г, 7-д, 7-е, 8, 8-а, 8-6, 8-в, 8-г, 9-а, 10-:-15 площею 1 218,7 кв. м, антресолі ІХ-го поверху № 10-1 площею 112,5 кв. м, загальною площею 1 331,2 кв. м за адресою на АДРЕСА_1 (далі - нерухоме майно).

- у липні 2013 року ОСОБА_2 повідомив її про те, що він хоче внести ці приміщення в статутний фонд приватного підприємства;

- 25 липня 2013 року вона надала нотаріальну згоду чоловікові на внесення вказаного нерухомого майна до статутного капіталу ПП «Ренто»;

- у 2018 році вона дізналась, що ОСОБА_2 був не єдиним власником

ПП «Ренто» під час отримання від неї згоди на передачу спірного майна

в статутний фонд цього підприємства;

- далі нерухоме майно було перереєстровано як власність ПП «Ренто» та перепродано декілька разів, але фактично спірне майно продовжує перебувати під контролем та в фактичному розпорядженні ОСОБА_2 ;

- всі правочини зі вказаним нерухомим майном є фіктивними та не утворюють юридичних наслідків;

- вона є співвласником спірного нерухомого майна, її права володіння, користування та розпорядження цим майном порушені, в результаті чого

в період з липня 2013 року до звернення з позовом їй завдано майнову шкоду

у вигляді неотриманого доходу від здачі майна в оренду;

- з урахуванням того, що ринкова вартість належної їй частки спірного нерухомого майна становить 26 108 105 грн, а ціна оренди офісних приміщень

в Бізнес-центрі на АДРЕСА_1 становить 315 грн за кв. м на місяць, тому розмір неотриманого доходу становить 19 918 094 грн.

7. Враховуючи викладене, остаточно сформувавши позовні вимоги, позивачка просила:

- визнати недійсним рішення співвласників ПП «Ренто» від 19 червня

2013 року в частині внеску ОСОБА_2 та визнати недійсним (фіктивним)

з моменту укладення правочину щодо відчуження ОСОБА_2 шляхом внесення спірного нерухомого майна як внесок до статутного капіталу ПП «Ренто», вчинений на підставі вказаного рішення;

- визнати недійсним (фіктивним) з моменту укладення договір

купівлі-продажу вказаних нежитлових приміщень від 08 квітня 2015 року, укладений ПП «Ренто» в особі директора ОСОБА_4 та ОСОБА_3 посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Трубніковим С. О. за № 676;

- визнати недійсним рішення про створення ПП «Ренто-Капітал» від 09 квітня 2015 року в частині внеску ОСОБА_3 та визнати недійсним (фіктивним)

з моменту укладення правочин щодо відчуження ОСОБА_3 шляхом внесення спірного нерухомого майна як внесок до статутного капіталу ПП «Ренто-Капітал», вчинений на підставі вказаного рішення;

- припинити право спільної власності та виділити в особисту приватну власність позивачки в натурі 1/2 частку нерухомого майна

- витребувати у ПП «Ренто-Капітал» та ОСОБА_2 1/2 частки спірного нерухомого майна;

- стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь позивачки 19 918 094 грн майнової шкоди.

ІII. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

8. Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 06 червня

2024 року у позові відмовлено. Скасовано заходи забезпечення позову вжиті постановою Харківського апеляційного суду від 12 листопада 2020 року шляхом заборони відчуження та обтяження у будь-який спосіб спірних нежитлових приміщень, що належать на праві власності ПП «Ренто-Капітал».

9. Відмовивши у позовів частині позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу та рішення співвласників ПП «Ренто» від 19 червня

2013 року в частині внеску ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з такого:

- з моменту внесення нежитлових приміщень до статутного капіталу господарського товариства вони є власністю самого товариства, зазначене майно подружжя втрачає ознаки об`єкта права спільної сумісної власності подружжя;

- внесення нежитлових приміщень до статутного капіталу господарського товариства були погоджені позивачкою, підстави для визнання спірного майна спільним майном подружжя та подальшого його поділу відсутні;

- подальше розпорядження учасником товариства його часткою в статутному капіталі є суб`єктивним корпоративним правом такого учасника й відчуження ним на власний розсуд частки в статутному фонді не може вважатися використанням (відчуженням) спільного майна подружжя проти волі іншого подружжя та не

в інтересах сім`ї;

- позивачкою не надано належних та допустимих доказів порушення вимог законодавства під час укладання договору купівлі продажу спірних нежитлових приміщень від 08 квітня 2015 року, укладеного між ПП «Ренто» та ОСОБА_3 ,

зокрема, щодо дійсної волі сторін.

10. Відмовляючи у позовних вимогах про визнання недійсним рішення про створення ПП «Ренто-Капітал» від 09 квітня 2015 року в частині внеску ОСОБА_3 , суд першої інстанції виходив з того, що позивачка ніколи не була учасником

ПП «Ренто-Капітал» та не обґрунтовала порушення її прав у зв`язку з його створенням.

11. Відмовляючи у позовних вимогах про припинення права спільної власності та виділення в особисту приватну власність частки у майні, суд першої інстанції виходив з того, що нежитлові приміщення вибули із спільної сумісної власності позивача та ОСОБА_2 за їх добровільної згоди і вони отримали компенсацію вартості частки у статутному капіталі ПП «Ренто», перебуваючи у шлюбі. Позивачка обрала неефективний спосіб захисту.

12. Оскільки позовні вимоги про стягнення майнової шкоди є похідними від основних вимог, тому також не підлягають задоволенню.

13. Додатковим рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова

від 27 червня 2024 року заяву адвоката ОСОБА_2 - Мухи А. І. про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 100 000 грн. В іншій частині вимог заяви відмовлено.

14. Суд першої інстанції, оцінивши рівень витрат ОСОБА_2 на правничу допомогу, а також співмірність витрат зі складністю предмета спору, виходячи із критеріїв розумності та пропорційності оплати послуг адвоката, дійшов висновку про стягнення вказаної суми.

IV. Короткий зміст постанови апеляційного суду

15. Постановою Харківського апеляційного суду від 07 листопада 2024 року апеляційну скаргу позивачки задоволено частково. Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 06 червня 2024 року у частині вирішення спору про стягнення витрат на правничу допомогу змінено, зменшено їх розмір із 100 000 грн до 10 000 грн. В іншій частині рішення суду залишено без змін. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

16. Апеляційний суд, врахувавши значення справи для сторін, характер та обсяг виконаної адвокатом роботи, співмірність витрат зі складністю справи та виконаною роботою, часом, який необхідний для виконання такої роботи адвокатом, зменшив розмір витрат на правничу допомогу.

V. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

17. У касаційній скарзі позивачка просить оскаржувані судові рішення скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

18. Касаційна скарга мотивована тим, що:

- суди не надали оцінку спірним правовідносинам та конкретним фактичним обставинам справи з точки зору дотримання їх учасниками засад розумності, справедливості та добросовісності;

- колегія суддів апеляційного суду у складі, зокрема, судді Тичкова О. Ю. та Яцина В. Б., не були неупередженими під час розгляду цієї справи, оскільки вказані судді розглядалиспір між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 щодо поділу спільного майна подружжя та вже виснували свою думку упитанні поділу спільного, взаємопов`язаного майна подружжя;

- суд першої інстанції самоусунувся від оцінки дійсної мети спільних дій

ОСОБА_2 , ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , не з`ясував, яким чином використана схема відчуження нерухомого майна могла відповідати інтересам сім`ї позивачки;

- апеляційний суд не надав змістовної відповіді на жодний з доводів апеляційної скарги, зокрема, щодо недобросовісного характеру дій всіх учасників оспорюваних правочинів, їх незаконну мету, а також фіктивний характер правочинів;

- апеляційний суд не звернув уваги на фіктивний характер відчуження майна та заявлених відповідачами платежів;

- апеляційний суд залишив поза увагою те, що внесення нерухомого майна до статутного капіталу підприємства має здійснюватися на підставі нотаріального правочину, а згода іншого з подружжя під час вчинення такого правочину має також бути оформленою нотаріально;

- судами проігноровано, що акт приймання-передачі спірного нерухомого майна у власність ПП «Ренто» в простій письмовій формі не є належною формою правочину, як не є і доказом існування згоди іншого зі співвласників майна на його відчуження, оскільки суди не встановлювали чи дійсно на акті був підпис позивачки;

- апеляційний суд залишив поза увагою, що отримання нотаріальної згоди позивачки відбулось пізніше, вчинення фіктивного правочину з передачі

у власність ПП «Ренто» спірного нерухомого майна, та з іншою (прихованою від позивачки) метою - реєстрації права власності на спірне нерухоме майно за

ПП «Ренто» (з іншим номінальним засновником - власником 100 % статутного капіталу);

- судами не досліджено фактичні обставини, які мають істотне значення для справи: чи існували правові та фактичні підстави для ухвалення рішення співвласників ПП «Ренто», після державної реєстрації ПП «Ренто», про внесення спірного нерухомого майна до статутного капіталу ПП «Ренто»;

- ухвала суду першої інстанції в частині витребування договору оренди спірного майна не була виконана ТОВ «Глобаллоджик Україна», але суд не вжив жодних заходів ані до порушника вимоги суду, ані для отримання доказів;

- апеляційний суд проігнорував відмову з боку суду першої інстанції

у задоволенні клопотання позивачки про призначення у справі судової будівельно- технічної експертизи з метою встановлення дійсної вартості спірного нерухомого майна та технічно можливих варіантів його поділу в натурі;

- суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про визнання обов`язкової явки ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , а також про виклик до суду для допиту як свідка ОСОБА_7 ;

- ігноруючи обґрунтовані скарги позивачки на порушення відповідачами її права на вільне володіння майном, не надаючи відповідей на надані нею аргументи та доводи, і таким чином безпідставно відмовляючи в судовому захисті її порушених прав, суди здійснили незаконне втручання у право позивачки на вільне володіння майном;

- суди застосували норми права (пункт 6 частини третьої, статті 13, 16, 202, 203, 215, 220, 234 Цивільного кодексу України(далі - ЦК))без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19), Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 755/17944/18 (провадження № 61-17511св19), від 10 лютого 2021 року у справі № 754/5841/17 (провадження № 61-17966св19), від 15 вересня 2021 року у справі № 606/1636/18 (провадження № 61-13833св19), від 13 квітня 2022 року у справі № 757/62043/18-ц (провадження № 61-13227св21),

від 10 вересня 2019 року у справі № 918/370/18, від 12 червня 2019 року у справі

№ 927/352/18, від 01 листопада 2018 року у справі № 910/18436/16, від 31 жовтня 2024 року у справі № 619/6002/21.

VI. Рух справи в суді касаційної інстанції

19. 07 грудня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Тарасенко Г. О.подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду.

20. Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2024 року касаційну скаргу залишено без руху.

21. Ухвалою Верховного Суду від 10 лютого 2025 року відкрито касаційне провадження. Відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Тарасенко Г. О., про залишення в силі заходів забезпечення позову.

22. Ухвалою Верховного Суду від04 березня 2025 рокувідмовлено

ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про зупинення дії оскаржуваних судових рішень, а також зупинення дії/виконання додаткового рішення суду першої інстанції.

23. Ухвалою Верховного Суду від 08 липня 2025 року справу призначено до судового розгляду.

24. Сторони у справі не скористалися своїм правом на подання відзивів на касаційну скаргу.

VII. Фактичні обставини справи, встановлені судами

25. З 09 серпня 1996 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували

у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Дергачівського районного суду м. Харкова від 19 березня 2018 року у справі № 619/134/18.

26. 11 червня 2010 року на підставі розпорядження Харківської міської ради

№ 1556 подружжям набуто право власності на спірні нежитлові приміщення.

27. 17 червня 2013 року двома співвласниками ОСОБА_2 , в інтересах якого діяв ОСОБА_4 , та ОСОБА_6 прийнято рішення про створення ПП «Ренто».

28. 18 червня 2013 року про створення ПП «Ренто» внесено запис в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

29. 26 червня 2013 року ПП «Ренто» та ОСОБА_2 складено акт

прийому-передачі нежитлових приміщень, згідно з яким до статутного капіталу

ПП «Ренто» передано спірні приміщення загальною площею 1331,20 кв. м. Відповідно до вказаного акта ОСОБА_1 надала згоду на передачу як внесок до статутного фонду ПП «Ренто» її чоловіком ОСОБА_2 нежитлових приміщень

9 поверху у будівлі літ «А-9» загальною площею 1331,2 кв. м за адресою:

АДРЕСА_2 за ціну та умовах за його власним розсудом, що підтверджено її власним підписом.

30. Відповідно до заяви від 25 липня 2013 року ОСОБА_1 надала свою згоду на внесення до статутного капіталу ПП «Ренто» її чоловіком ОСОБА_2 спірних нежитлових приміщень за ціну та на умовах за його власним розсудом. З діями чоловіка вона повністю згодна та не має заперечень проти внесення до статутного капіталу ПП «Ренто» вищевказаних нежитлових приміщень. При цьому позивачка стверджувала, що внесення до статутного капіталу ПП «Ренто» нежитлових приміщень укладається на умовах, які подружжя попередньо обговорили

і вважають для них вигідними, внесення до статутного капіталу ПП «Ренто» нежитлових приміщень відповідає їх спільному волевиявленню.

31. 01 липня 2013 року ПП «Ренто» видано свідоцтво про право власності на вказані нежитлові приміщення.

32. 30 серпня 2023 року ОСОБА_2 подав заяву про вихід зі складу співвласників ПП «Ренто».

33. Рішенням співвласників ПП «Ренто» від 05 вересня 2013 року у складі ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 вказану заяву ОСОБА_2 задоволено, погоджено виплатити йому вартість частки у статутному капіталі підприємства у розмірі 3 652 403 грн, затверджено наступний порядок виплати вартості частки ОСОБА_2 - протягом 30 місяців починаючи з вересня 2013 року із щомісячною виплатою не менше 120 000 грн.

34. Відповідно до звіту про фактичні результати перевірки результатів розрахунку зі співвласником ПП «Ренто» за період з 05 вересня 2013 року

до 31 березня 2015 року ОСОБА_2 виплачено 3 652 403,95 грн.

35. 08 квітня 2015 року між ПП «Ренто» та ОСОБА_3 укладено

договір-купівлі продажу, відповідно до якого останній придбав спірні нежитлові приміщення за 350 000 грн.

36. 09 квітня 2015 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ухвалено рішення про створення ПП «Ренто-Капітал», та 21 квітня 2015 року вказану юридичну особу зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

37. 23 квітня 2015 року на підставі акта № 1 приймання - передачі нежитлових приміщень ОСОБА_3 передано до статутного фонду ПП «Ренто-Капітал» спірні нежитлові приміщення вартістю 2 249 900 грн.

38. 25 червня 2015 року ОСОБА_4 на підставі договору дарування відчужено на користь ОСОБА_2 частку у статутному капіталі ПП «Ренто-Капітал» 0,01 % статутного капіталу підприємства вартістю 1 000 грн.

39. У зв`язку з відступленням частки у статутному капіталі 25 червня 2015 року ОСОБА_4 подано заяву про вихід зі складу співвласників ПП «Ренто-Капітал».

40. 24 липня 2015 року ПП «Ренто-Капітал» видано свідоцтво про право власності на спірні нежитлові приміщення.

VIII. Позиція Верховного Суду

41. Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах розгляду справи судом касаційної інстанції (див. пункт 5), Верховний Суд зазначає таке.

42. У справі заявлено позовні вимоги про (див. пункт 7):

- визнання недійсним рішення співвласників ПП «Ренто» від 19 червня

2013 року в частині внеску ОСОБА_2 та визнання недійсним (фіктивним)

з моменту укладення правочину щодо відчуження ОСОБА_2 шляхом внесення спірного нерухомого майна як внесок до статутного капіталу ПП «Ренто», вчинений на підставі вказаного рішення;

- визнання недійсним (фіктивним) з моменту укладення договір

купівлі-продажу вказаних нежитлових приміщень від 08 квітня 2015 року, укладений ПП «Ренто» в особі директора ОСОБА_4 та ОСОБА_3 посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Трубніковим С. О. за № 676;

- визнання недійсним рішення про створення ПП «Ренто-Капітал» від 09 квітня 2015 року в частині внеску ОСОБА_3 та визнання недійсним (фіктивним)

з моменту укладення правочин щодо відчуження ОСОБА_3 шляхом внесення спірного нерухомого майна як внесок до статутного капіталу ПП «Ренто-Капітал», вчинений на підставі вказаного рішення;

- припинення права спільної власності та виділення в особисту приватну власність позивачки в натурі 1/2 частку нерухомого майна

- витребування у ПП «Ренто-Капітал» та ОСОБА_2 1/2 частки спірного нерухомого майна;

- стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь позивачки 19 918 094 грн майнової шкоди.

43. Верховний Суд враховує, що статтею 19 ЦПК встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

44. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

45. Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 12 червня 2023 року в справі № 676/7428/19 дійшов висновку, що у разі встановлення судом, що позовні вимоги за своїм суб`єктним складом повинні розглядатися в господарському судочинстві, суд закриває провадження у справі (повністю або частково), незалежно від доводів касаційної скарги. При цьому розгляд позовних вимог у порядку цивільного судочинства по суті є неможливим.

46. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

47. Справи, що належать до юрисдикції господарських судів, визначено статтею 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), за змістом пунктів 3, 4, 15 частини першої якої господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, у тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; справи

у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах; й інші справи у спорах між суб`єктами господарювання.

48. Аналізуючи положення пункту 4 частини першої статті 20 ГПК, Велика Палата Верховного Суду в пункті 37 постанови від 03 листопада 2020 року у справі № 922/88/20 дійшла висновку, що справи в спорах щодо правочинів незалежно від їх суб`єктного складу, що стосуються акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав у юридичній особі, підлягають розгляду господарськими судами. Винятком є спори щодо таких дій, спрямованих на набуття, зміну або припинення сімейних і спадкових прав та обов`язків, які мають вирішуватися в порядку цивільного судочинства.

49. Оскаржуваними позивачкою рішеннями та правочинами не регулюються сімейні права та обов`язки між подружжям, батьками та дітьми, а тому такі правовідносини не є сімейними.

50. Посилання позивачки на невідповідність цих рішень та правочинів нормам статей 60, 61, 63 СК не свідчить про його укладення в сімейних правовідносинах. Норми зазначених статей регулюють відносини реалізації подружжям права спільної сумісної власності, яке передбачене статтями 368-372 ЦК. Право власності не належить до сімейних прав, а суб`єктами права власності можуть бути фізичні особи, у тому числі ті, які не перебувають у сімейних правовідносинах, юридичні особи, держава, територіальні громади тощо

(див. постанову Великої Палати Верховного Судувід 29 червня 2021 року у справі

№ 916/2813/18).

51. Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що справа в частині вимог про визнання недійсним рішення співвласників ПП «Ренто», недійсним (фіктивним) правочину щодо внесення спірного нерухомого майна як внесок до статутного капіталу ПП «Ренто»; недійсним рішення про створення ПП «Ренто-Капітал в частині внеску ОСОБА_3 та визнання недійсним (фіктивним) правочину щодо відчуження ОСОБА_3 шляхом внесення спірного нерухомого майна як внесок до статутного капіталу ПП «Ренто-Капітал» фактично зводиться до розпорядження часткою в статутному капіталі юридичної особи, тому має розглядатися господарським судом відповідно до пункту 4 частини першої статті 20 ГПК.

52. Суди на вказане не звернули увагу та помилково розглянули справу в цій частині по суті в порядку цивільного судочинства, а тому судові рішення

у вказаній частині підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі.

53. Далі Верховний Суд підкреслює, що обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (пункт 52).

54. Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові (пункт 40) від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 виснувала, що окрема вимога припинити право спільної сумісної власності також є неефективним способом захисту.

55. Так, для спірних правовідносин важливим є те, що у разі внесення одним із подружжя як вкладу у статутний капітал юридичної особи коштів, які є спільною сумісною власністю, вказана юридична особа стає їх власником. Натомість особа, яка внесла вклад у статутний капітал юридичної особи набуває право на частку учасника юридичної особи.

56. Інший з подружжя, який був співвласником коштів, внесених у статутний капітал юридичної особи з метою захисту свого права при поділі їх спільного сумісного майна набуває право вимагати виплати вартості частки подружжя у статутному капіталі. Суд виходить з презумпції про те, що вартість частки у статутному капіталі відповідає розміру внеску, якщо тільки сторона, яка стверджує про зміну цієї вартості на час розгляду справи, не доведе, що вартість частки змінилась (зросла або внаслідок звичайної діяльності юридичної особи зменшилась).

57. Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2024 року у справі № 760/20948/16-ц.

58. За таких обставин, враховуючи характер правовідносин, які склалися між сторонами, колегія суддів дійшла висновку про неможливість задоволення вимог про припинення права спільної сумісної власності на статутний капітал юридичної особи та виділення його частки в особисту власність, оскільки не забезпечить ефективний захист прав у справі про поділ майна подружжя, предметом вирішення якої є поділ прав на частку.

59. З цих підстав і вимога про визнання недійсним (фіктивним) з моменту укладення договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 08 квітня 2015 року не буде ефективним способом захисту.

60. Також ураховуючи те, що частка у статутному капіталі підприємства як об`єкт корпоративних прав не є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та не може були предметом поділу вимога щодо витребування у ПП «Ренто-Капітал» та ОСОБА_2 1/2 частки спірного нерухомого майна не буде ефективним способом захисту для спірних правовідносин.

61. Ефективним способом захисту за таких умов є саме вирішення вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя шляхом виплати вартості частки у статутному капіталі юридичної особи, визначену на дату пред`явлення позовних вимог.

62. Верховний Суд вже висновував, що по своїй суті компенсація в приватному праві - це певні дії задля справедливого «урівноваження» майнової чи немайнової втрати (внаслідок, наприклад, завдання шкоди чи припинення повністю або частково певного суб`єктивного права) шляхом сплати особі грошей, як загального еквіваленту всіх цінностей, або передання їй будь-якого майна такого роду, якості та вартості, що дадуть змогу «залагодити» понесену втрату (див. постанову Верховного Суду від 27 листопада 2024 року у справі № 201/13593/19).

63. У цій справі суди, відмовивши у задоволенні позовної вимоги про стягнення коштів, послались на те, що така вимога є похідною від основних вимог, тому також не підлягає задоволенню, дійшли передчасного висновку.

64. Суди не звернули уваги та не перевірили, що на розгляді судів перебувала справа щодо поділу спільного майна подружжя (справа

№ 619/3102/17), в результаті після перегляду її в апеляційному та касаційному порядку за заявою ОСОБА_2 його позов залишено без розгляду, у прийнятті зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя відмовлено.

65. З урахуванням викладеного, Верховний Суд вважає, що справу в цій частині доцільно направити на новий апеляційний розгляд для усунення вищезазначених порушень, а саме щодо вирішення питання про наявності підстав для стягнення компенсації з ОСОБА_2 . Вимоги пред`явлені до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 щодо стягнення майнової шкоди задоволенню не підлягають.

X. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

66. Верховний Суд частково погоджується із доводами касаційноїскарги, які дають підстави для висновку, що судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права.

67. Судові рішення у частині позовних вимог про визнання недійсними рішень та правочинів підлягають скасуванню із закриттям провадження

у справі, що відповідає нормам статей 409, 414 ЦПК.

68. Судові рішення в частині вимог провизнання недійсним (фіктивним)

з моменту укладення договору купівлі-продажу нежитлових приміщень

від 08 квітня 2015 року, припинення права спільної власності, виділення

в особисту приватну власність частини нерухомого майна, витребування майна необхідно змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови, що відповідає нормам статей 409, 412 ЦПК.

69. Постанова апеляційного суду в частині позовних вимог прощодо стягнення компенсації з ОСОБА_2 підлягає скасуванню, а справа в цій частині направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, що відповідає статті 411 ЦПК.

70. Додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог щодо його повноти. Водночас додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. У разі скасування рішення у справі, ухвалене додаткове рішення втрачає силу. Тобто додаткове рішення

є невід`ємною частиною рішення у справі (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 27 червня 2018 року в справі № 756/4441/17 (провадження

№ 61-17081св18)).

71. У зв`язку із чим додаткове рішення Дзержинського районного суду

м. Харкова від 27 червня 2024 року необхідно скасувати.

XI. Розподіл судових витрат

72. Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

73. Враховуючи, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, касаційний суд не здійснює розподіл судових витрат.

В такому випадку розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Із цих підстав,

керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 412, 414, 415, 416, 419 ЦПК, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Тарасенко Галина Олександрівна, задовольнити частково.

2. Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 06 червня

2024 року та постанову Харківського апеляційного суду від 07 листопада 2024 року:

- у частині позовних вимог про визнання недійсним рішення співвласників

ПП «Ренто» від 19 червня 2013 року в частині внеску ОСОБА_2 та визнання недійсним (фіктивним) з моменту укладення правочину щодо відчуження ОСОБА_2 шляхом внесення спірного нерухомого майна як внесок до статутного капіталу ПП «Ренто», вчинений на підставі вказаного рішення; недійсним рішення про створення ПП «Ренто-Капітал» від 09 квітня 2015 року

в частині внеску ОСОБА_3 та визнання недійсним (фіктивним)

з моменту укладення правочин щодо відчуження ОСОБА_3 шляхом внесення спірного нерухомого майна як внесок до статутного капіталу

ПП «Ренто-Капітал», вчинений на підставі вказаного рішення скасувати,

а провадження у справі в цій частині закрити;

- у частині позовних вимог про визнання недійсним (фіктивним) з моменту укладення договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 08 квітня

2015 року; припинення права спільної власності, виділення в особисту приватну власність частини нерухомого майна; витребування у ПП «Ренто-Капітал» та ОСОБА_2 1/2 частки спірного нерухомого майна змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови;

- у частині позовних вимог про стягнення компенсації з ОСОБА_2 скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, в іншій частині позовних вимог до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 залишити без змін.

3. Додаткове рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 27 червня 2024 року скасувати.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: В. І. Крат Д. А. Гудима І. О. Дундар Є. В. Краснощоков П. І. Пархоменко