Ухвала

від 20.03.2007 по справі 11-135/2007

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20

березня 2007 року                                                                    м.

Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої

- судді                  Стефанів Н.С.

суддів                                       Гандзюка В.П., Хруняка Є.В.

з участю

засудженої               ОСОБА_1

потерпілої            ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за

апеляціями засудженої ОСОБА_1 та потерпілої ОСОБА_2 на вирок Надвірнянського

районного суду від 11 січня 2007 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Вказаним вироком

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, українка, жителька сАДРЕСА_1, з вищою освітою, працює директором

Делятинської ЗОПІ 1-11 ступенів, несудима, громадянка України,

засуджена за ст.

125 ч.2   КК України на шість місяців

виправних робіт з відрахуванням в дохід держави 15% заробітку щомісячно.

На підставі ст. 74 п.4 КК України засуджену звільнено від відбування

призначеного їй покарання.

Цивільний позов задоволено частково. Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на

користь ОСОБА_2   200 грн. моральної

шкоди.

Справа 11-135 за

2007 рік                                            Головуючий

1 інстанції Грещук Р.П.

Категорія ст.

125ч.2 КК України                                 Доповідач

Стефанів Н.С.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винною в тому, що вона 10 червня 2005 року

біля 15 годин після конфлікту з ОСОБА_2, з якою вони тривалий час перебувають в

неприязних стосунках, в приміщенні кабінету №1 Делятинської загальноосвітньої

школи, умисно нанесла потерпілій ОСОБА_2 удари по голові та в інші ділянки

тіла, внаслідок чого потерпіла отримала легкі тілесні ушкодження, які

спричинили короткочасний розлад здоров'я.

В апеляціях:

засуджена просить скасувати вирок як незаконний та необгрунтований,

оскільки на її думку висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи,

а судове слідство проведено неповно та однобічно, просить направити справу на

новий судовий розгляд;

потерпіла вважає вирок суду незаконним в частині звільнення засудженої від

покарання та вирішення цивільного позову. Просить вирок суду змінити, виключити

з вироку звільнення засудженої від відбування покарання та збільшити суму

моральної шкоди.

Заслухавши доповідача, пояснення засудженої та потерпілої, які підтримали

свої апеляції, просили задовольнити їх вимоги, перевіривши матеріали справи і

обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції до задоволення

не підлягають з таких підстав.

Суд першої інстанції правильно встановив фактичні

обставини справи і його висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у злочині, за

який її засуджено, є правильним та ґрунтується на сукупності досліджених судом

доказів, яким дано правильну юридичну оцінку.

Так із показань потерпілої ОСОБА_2 видно, що 10 червня 2005 року біля 15

годин в приміщенні кабінету №1 школи зайшла ОСОБА_1, з якою в першій половині

цього ж дня у неї відбувся конфлікт з приводу перевірки шкільних журналів, і

яка почала обзивати її нецензурною лайкою, нанесла удар рукою в ліве вухо,

кілька ударів по тілу, обкидала вапном.

Зазначені

обставини підтвердили свідки ОСОБА_3, ОСОБА_4.

Ці показання відповідають іншим доказам, які дослідив суд в судовому

засіданні.

Так, зокрема, з показань свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6,

ОСОБА_7, вбачається, що 10 червня 2005 року зранку в школі між ОСОБА_2 та

ОСОБА_1 відбувся черговий конфлікт з приводу написання пояснювальної записки

ОСОБА_2 щодо перевірки класних журналів.

В кінці робочого

ОСОБА_1 зайшла в кабінет №1 , де знаходилась потерпіла, через деякий час вона

вийшла звідти дуже схвильована і розповіла, що між нею та потерпілою відбулась

сварка , під час якої остання обкидала її вапном. ОСОБА_2 в цьому ж кабінеті

чистила свій одяг від вапна. Була знервована, з почервонілим обличчям.

Свідок ОСОБА_8 пояснив,

що 10.06.2005 року в другій половині дня до нього звернулась потерпіла ОСОБА_2,

яка розповіла що під час конфлікту, який відбувся в той день в школі між нею та

ОСОБА_1, директор обкидала її вапном, при цьому показувала свій забруднений

вапном одяг.

Показання самої засудженої під час судового слідства про те, що 10.06.2005

року між нею та потерпілою дійсно відбувся конфлікт, під час якого вона,

перешкоджаючи потерпілій кинути вапном, схопила її за руку, внаслідок чого вапно

забруднило їх обох(а.с.36,177).

Також винуватість засудженої доведена сукупністю інших письмових доказів.

Згідно даних акту судово-медичного огляду №323 у ОСОБА_2 мали місце забій

лівої скроневої ділянки у вигляді синця та набряку, а також травма лівого вуха

у вигляді синця вушної раковини, які відносяться до легких тілесних ушкоджень

та після травматичного катарального отиту, які відносяться до легких тілесних

ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я(а.с.20-21).

У зв'язку з цим посилання в апеляції засудженої на безпідставність визнання

її винуватою в умисному нанеченні легких тілесних ушкоджень колегія суддів

розцінює як надумані і такі, що суперечать встановленим по справі обставинам.

Не

відповідають встановленим по справі доказам викладені в апеляції засудженої

доводи про те, що з її сторони не було неправомірних дій і ударів потерпілій

вона не наносила. Дані акту судово-медичного огляду потерпілої об'єктивно

підтверджують достовірність показань потерпілої про те, що ОСОБА_1 умисно нанесла

їй тілесні ушкодження.

Безпідставними вважає колегія суддів доводи апеляції

засудженої про те, що висновок судово-медичного огляду є сумнівним, оскільки

вони нічим не підтверджені і є голослівними.

Дії засудженої

за ст. 125 ч.2 КК України кваліфіковано правильно.

Призначаючи покарання засудженій, суд в повній мірі врахував суспільну

небезпечність вчиненого, особу винної та обставини, які пом'якшують покарання.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 вчинила злочин невеликої тяжкості, дані про її

особу, а також ряд інших, наведених у вироку обставин, що свідчать про втрату

суспільної небезпечності її особи, суд прийшов до правильного та обґрунтованого

висновку про можливість звільнення засудженої від призначеного покарання.

Щодо твердження в апеляції потерпілої про те, що судом не було враховано

факт притягнення до дисциплінарної відповідальності засудженої, то суд вважає,

що ця обставина не була перешкодою для застосування положень ст. 74 п.4 КК

України.

Розмір

задоволеного судом цивільного позов у в частині моральної шкоди відповідає

розміру тих психологічних страждань, які понесла потерпіла внаслідок

неправомірних дій засудженої.

Апеляційних

підстав для скасування вироку і направлення справи на новий судовий розгляд чи

зміни вироку та збільшення сум морального відшкодування, про що йдеться в

апеляціях, колегією суддів не встановлено.

Керуючись ст.ст.

365, 366 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляції

засудженої ОСОБА_1 та потерпілої ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок

Надвірнянського районного суду від 11 січня 2007 року відносно ОСОБА_1, - без

зміни.