Постанова від 17.09.2025 по справі 440/13250/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2025 р.Справа № 440/13250/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Русанової В.Б.,

Суддів: Бегунца А.О. , Калиновського В.А. ,

за участю секретаря судового засідання Колесник О.Е.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Мазур О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 28.07.2025 (головуючий суддя І інстанції: С.С. Бойко) по справі № 440/13250/24

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства юстиції України треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Виконавчий комітет Решетилівської міської ради (Комісія з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Решетилівської міської ради)

про визнання протиправним та скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом, в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 30.04.2024 №1195/7 «Про відмову у задоволенні скарги».

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 23.06.2025 у задоволенні позову відмовлено.

04.07.2025 ОСОБА_1 подала суду заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просила вирішити клопотання щодо яких не ухвалене рішення, а саме:

- вийти за межі позовним вимог та застосувати наслідки недійсності нікчемних правочинів: свідоцтва про право власності від 06.08.2021, договору дарування частки житлового будинку від 06.08.2021, договору дарування земельної ділянки від 06.08.2021 та договору дарування квартири від 06.08.2021, шляхом зобов`язання Міністерства юстиції України анулювати рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Полтавського районного нотаріального округу Полтавської області Бєлаша Ю.Д. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 06.08.2021 № 59695745, № 59699691 та № 59700511, яке заявлене у заяві від 21.05.2025 про вихід за межі позовних вимог та застосування наслідків недійсності нікчемних правочинів, яка зареєстрована 21.05.2025 за вх. № 35173/25;

- докази: копію нікчемного договору від 29.01.1998 розподілу майна, набутого подружжям під час зареєстрованого шлюбу; копію рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 19.04.2005 по справі № 2/41-05; копію ухвали Апеляційного суду Полтавської області від 22.09.2005 по справі № 22а-2151 та копію ухвали Апеляційного суду Сумської області від 04.01.2008 визнати недопустимими, яке заявлене у клопотанні від 05.06.2025 про визнання доказів недопустимими, яке зареєстроване 05.06.2025 за вх.№ 39716/25.

В обґрунтування вказувала, що за наслідками судового розгляду судом першої інстанції залишились невирішеними її клопотання про вихід за межі позовних вимог та визнання доказів недопустимими, що стало підставою для звернення до суду з цією заявою.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 28.07.2025 у задоволенні заяви відмовлено.

Позивач, не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неповне з`ясування всіх обставин, що мають значення для справи, просить її скасувати та прийняти постанову про задоволення заяви.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не надав жодної оцінки доводам ОСОБА_1 , зокрема, що правочини від 06.08.2021 вчинені без дозволу опіки та піклування, порушені вимоги закону про нотаріальне посвідчення цих правочинів.

Вказує, що ОСОБА_3 , надаючи суду першої інстанції копії нікчемного договору від 29.01.1998 розподілу майна, набутого подружжям під час зареєстрованого шлюбу; рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 19.04.2005 по справі № 2/41-05; ухвали Апеляційного суду Полтавської області від 22.09.2005 по справі № 22а-2151 та ухвали Апеляційного суду Сумської області від 04.01.2008 не зазначила, яким чином отримала такі докази. Як наслідок, суд першої інстанції мав визнати такі докази недопустимими.

Звертає увагу, що суд першої інстанції не дослідив її відповіді на пояснення третіх осіб ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Вважає, що для поновлення її прав, свобод та інтересів суд першої інстанції мав вийти за межі позовних вимог, проте зазначеного не зробив, також не постановив окремої ухвали в порядку ч. 9 ст. 249 КАС України.

На думку апелянта, суд першої інстанції у незаконний спосіб намагався встановити дійсність нікчемних правочинів від 06.08.2021, чим порушив основні засади адміністративного судочинства, а саме змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин справи.

Крім того, зауважує, що справу розглянуто суддею, якому заявлено відвід.

Міністерство юстиції України (далі - відповідач) подало відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягаючи на законності та обґрунтованості ухвали суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Виконавчий комітет Решетилівської міської ради (Комісія з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Решетилівської міської ради) (далі - треті особи) не подали відзиви на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні позивач підтримала апеляційну скаргу, просила її задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Треті особи в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення, суд першої інстанції виходив з того, що судом вирішені клопотання ОСОБА_1 під час ухвалення судового рішення, за наслідками розгляду справи в задоволенні позову відмовлено. Як наслідок, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви позивача.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Додатковим судовим рішенням вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням, за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувались докази.

Разом з тим, додаткове судове рішення не може змінювати суті основного рішення або містити висновки про права й обов`язки осіб, які не брали участі у справі. Додаткове судове рішення є невід`ємною складовою основного судового рішення.

Водночас, додаткове рішення може бути ухвалене на підставі лише тих доказів, які досліджувалися під час судового розгляду справи і лише за тими обставинами, які були предметом встановлення та оцінки судом.

Додаткова постанова не може виходити за межі спірних правовідносин, встановлювати нові юридичні факти та вирішувати питання, які не входили до предмета спору.

Відтак, перелік підстав для ухвалення додаткового судового рішення, визначений статтею 252 КАС України, є вичерпним.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернулась до суду з позовом про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 30.04.2024 №1195/7 «Про відмову у задоволенні скарги».

Під час розгляду справи, ОСОБА_1 зверталась з клопотаннями про вихід за межі позовних вимог та про визнання доказів недопустимими.

Судом першої інстанції вирішено клопотання про вихід за межі позовних вимог, про що зазначено у мотивувальній частині рішення від 23.06.2025.

Колегія суддів зауважує, що КАС України не передбачено обов`язку суду постановляти окремі ухвали за наслідками вирішення питання про прийняття до розгляду заяв про збільшення або зменшення позовних вимог.

Щодо клопотання про визнання доказів: копії нікчемного договору від 29.01.1998 розподілу майна, набутого подружжям під час зареєстрованого шлюбу, рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 19.04.2005 по справі № 2/41-05, ухвал Апеляційного суду Полтавської області від 22.09.2005 по справі № 22а-2151 та Апеляційного суду Сумської області від 04.01.2008 недопустимими колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції надавав оцінку спірним правовідносинам та вирішував спір не на підставі вищенаведених доказів.

Як наслідок доводи апелянта щодо помилкового не визнання судом першої інстанції вищенаведених доказів недопустимими є такими, що не впливають на результат її розгляду.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для ухвалення додаткового рішення в порядку ст. 252 КАС України.

Доводи скаржника щодо не надання судом першої інстанції оцінки доводам ОСОБА_1 , зокрема, що правочини від 06.08.2021 вчинені без дозволу опіки та піклування, порушені вимоги закону про нотаріальне посвідчення цих правочинів, не дослідження її відповіді на пояснення третіх осіб ОСОБА_3 та ОСОБА_4 колегія суддів відхиляє, оскільки останні зводяться до незгоди з рішенням по суті справи.

Доводи скаржника про те, що для поновлення її прав, свобод та інтересів суд першої інстанції мав вийти за межі позовних вимог, проте зазначеного не зробив колегія суддів вважає помилковими, оскільки вихід за межі позовних вимог є правом суду, яке ним реалізується з метою повного та належного прав особи, що звернулась до суду.

Натомість, за наслідками розгляду справи ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні позову

Доводи апелянта про безпідставне не постановлення судом першої інстанції окремої ухвали в порядку ч. 9 ст. 249 КАС України колегія суддів вважає безпідставним з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 249 КАС України у разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.

З аналізу наведеної норми вбачається, що постановлення окремої ухвали є виключним правом суду, а не обов`язком.

Доводи апелянта щодо розгляду справи неповноважним судом, а саме суддею, якому заявлено відвід колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, адміністративна справа № 440/13250/24 розглядалась суддею Полтавського окружного адміністративного суду Бойком С.С.

20.03.2025 від позивача надійшла заява про відвід судді Бойка С.С. від розгляду адміністративної справи №440/13250/24, посилаючись на обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 31.03.2025 заяву ОСОБА_1 про відвід судді у справі №440/13250/24 передано для визначення судді у порядку, встановленому ч. 1 ст. 31 КАС України.

За результатами автоматизованого розподілу від 31.03.2025 головуючим суддею з розгляду питання про відвід судді Бойка С.С. у справі №440/13250/24 визначено суддю Полтавського окружного адміністративного суду Сич С.С.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 01.04.2025 відмовлено у задоволенні заяви позивача про відвід судді Бойка С.С. у справі № 440/13250/24.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України у разі задоволення відводу (самовідводу) судді, який розглядає справу одноособово, адміністративна справа розглядається в тому самому адміністративному суді іншим суддею, який визначається в порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу.

Враховуючи, що у задоволенні відводу судді Бойку С.С. відмовлено, колегія суддів вважає, що справа № 440/13250/24 розглянута повноважним судом.

Отже, наведені апелянтом доводи не можуть бути підставою для ухвалення додаткового судового рішення, а обставини, на які посилається скаржник, не є підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування ухвали суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 252, 308, 310, 312, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 28.07.2025 по справі № 440/13250/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя В.Б. РусановаСудді А.О. Бегунц В.А. Калиновський Повний текст постанови складено 22.09.2025 року