Ухвала від 22.09.2025 по справі 320/25649/24

УХВАЛА

22 вересня 2025 року

м. Київ

справа №320/25649/24

адміністративне провадження №К/990/36606/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Рибачука А.І.

суддів: Бучик А.Ю., Гриціва М.І.,

перевіривши касаційну скаргу Київської обласної військової адміністрації на рішення Київського окружного адміністративного суду від 13.03.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.08.2025 у справі №320/25649/24 за позовом Громадської організації «Мархалівка. Підтримка» до Київської обласної військової адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Державна установа «Національне військове меморіальне кладовище», про визнання протиправними та скасування пунктів розпорядження,-

ВСТАНОВИВ:

З касаційної скарги та Єдиного державного реєстру судових рішень видно, що Громадська організація «Мархалівка. Підтримка» звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просила суд: визнати протиправним та скасувати пункти 2-5 Розпорядження Київської обласної військової адміністрації від 14.03.2024 №275 «Про вилучення та надання в постійне користування земельної ділянки зі зміною цільового призначення державній установі «Національне військове меморіальне кладовище».

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 13.03.2025, яке залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.08.2025, позовні вимоги Громадської організації «Мархалівка. Підтримка» задоволено.

04.09.2025 до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга Київської обласної військової адміністрації на рішення Київського окружного адміністративного суду від 13.03.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.08.2025 у справі № 320/25649/24.

Вирішуючи питання щодо відкриття касаційного провадження, суд виходить із такого.

Відповідно до положень пункту 8 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Право на касаційне оскарження регламентовано положеннями статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), частиною першою якої визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Такі випадки визначені у частині четвертій статті 328 КАС України, згідно із якою підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі ж подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України заявник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо неналежного дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає порушення норм процесуального права чи неправильне застосування процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Касаційна скарга подана з підстав, передбачених пунктами 3, 4 частини четвертої статті 328 КАС України та частини другої й третьої статті 353 КАС України.

Скаржник, обґрунтовуючи право на подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування у подібних правовідносинах положень Земельного кодексу України, Закону України від 16.06.1992 №2456-ХІІ "Про природно-заповідний фонд України", Закону України від 13.04.2020 №554-ІХ "Про національну інфраструктуру геопросторових даних", Закону України від 08.12.2023 № 3505-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення будівництва та експлуатації Національного військового меморіального кладовища" та норм Конвенції про охорону дикої фауни і флори і природних середовищ існування в Європі 1979 року (Бернська конвенція) стосовно розміщення об`ємно-просторових об`єктів загальнодержавного значення на земельній ділянці, що входить до території Смарагдової мережі, що належить до земель природно-заповідного фонду України.

Також, право на подання касаційної скарги обґрунтоване посиланням на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України, пункт 3 частини другої статті 353 КАС України та пункт 4 частини третьої статті 353 КАС України.

Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Частиною другою статті 353 КАС України визначено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо:

1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або

2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або;

3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи;

4) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Скаржник, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норми процесуального права, зокрема, щодо необґрунтованого відхиленння клопотання учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, у касаційній скарзі має навести обґрунтування щодо того, що судом протиправно не було вжито заходів для встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, що в свою чергу могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Разом з тим, в касаційні скарзі скаржник фактично висловлює незгоду із відмовою у задоволенні клопотання Державної установи «Національне військове меморіальне кладовище» про зупинення провадження у цій справі до набрання законної сили судовим рішенням в іншій адміністративній справі № 320/33830/24, при цьому, жодних нових обставин або доказів, про встановлення і дослідження яких скаржником заявлялось би клопотання та які не були досліджені судом апеляційної інстанції касаційна скарга не містить, відповідно, посилання скаржника на пункт 3 частини другої статті 353 КАС України як на самостійну підставу для відкриття касаційного провадження у цій справі не є належно обґрунтованим.

Окрім того, скаржник зазначив, що судами попередніх інстанцій допущено порушення норм процесуального права, яке є обов`язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, а саме: суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі (пункт 4 частини третьої статті 353 КАС України).

Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з встановленими в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами та наданою їм правовою оцінкою дають підстави для висновку про наявність обставин, визначених пунктами 3 та 4 частини четвертої статті 328 КАС України, що в свою чергу є підставою для відкриття касаційного провадження для здійснення судом належної оцінки та перевірки доводів, наведених скаржницею на підставі доказів, які містяться у матеріалах справи.

Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, подана з дотриманням установленого процесуальним законом строку на касаційне оскарження, підстави для повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження, відсутні.

Керуючись статтями 328, 331, 334, 338 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Київської обласної військової адміністрації на рішення Київського окружного адміністративного суду від 13.03.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.08.2025 у справі №320/25649/24 за позовом Громадської організації «Мархалівка. Підтримка» до Київської обласної військової адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Державна установа «Національне військове меморіальне кладовище», про визнання протиправними та скасування пунктів розпорядження.

Витребувати із Київського окружного адміністративного суду справу №320/25649/24 за вищевказаним позовом.

Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали, в порядку встановленому статтею 251 КАС України.

Учасникам справи встановити строк для подачі відзиву на касаційну скаргу у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали та роз`яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

........................

........................

........................

А.І. Рибачук

А.Ю. Бучик

М.І. Гриців,

Судді Верховного Суду