Постанова від 23.09.2025 по справі 27/89б

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2025 року

м. Київ

cправа № 27/89б

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К.М.- головуючого, Картере В. І., Погребняка В. Я.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 14.07.2025

у справі № 27/89б

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісоптторг»

до Закритого акціонерного товариства «Донецькбланкіздат»

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду Донецької області знаходиться справа №27/89б за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісоптторг» про визнання банкрутом Закритого акціонерного товариства «Донецькбланкіздат» (далі - ЗАТ «Донецькбланкіздат», боржник) на стадії ліквідаційної процедури, введеної постановою цього суду від 04.10.2011.

У межах зазначеної справи про банкрутство господарським судом розглядався спір за позовною заявою кредитора Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» (далі - АТ «Укрексімбанк») №176-00/1243 від 18.10.2017 про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна боржника (нежилих приміщень групи приміщень № 47 (в літ.-А), загальною площею 300 кв.м., розташованих на першому поверсі 16-ти поверхового житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 (далі - Нежилі приміщення) та відповідного договору купівлі-продажу цього майна №б/н від 17.01.2014 (далі - Договір купівлі-продажу Нежилих приміщень), укладеного між ЗАТ Донецькбланкіздат в особі ліквідатора Гриневицької І.В. та Благодійною організацією «Український благодійний фонд прямих спортивних інвестицій» (далі - БО «Український благодійний фонд прямих спортивних інвестицій»).

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 14.12.2017 задоволено заяву АТ «Укрексімбанк» №176-00/1243 від 18.10.2017; визнано недійсними результати проведеного 17.01.2014 повторного аукціону з продажу майна ЗАТ «Донецькбланкіздат» - Нежилих приміщень; визнано недійсним Договір купівлі-продажу Нежилих приміщень.

БО «Український благодійний фонд прямих спортивних інвестицій» оскаржила зазначену ухвалу в апеляційному порядку.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 23.04.2018 апеляційну скаргу БО «Український благодійний фонд прямих спортивних інвестицій» задоволено, ухвалу Господарського суду Донецької області від 14.12.2017 скасовано, відмовлено у задоволенні заяви АТ «Укрексімбанк» про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна та Договору купівлі-продажу Нежилих приміщень.

Постановою Верховного Суду від 24.07.2018 касаційну скаргу АТ «Укрексімбанк» задоволено, постанову Донецького апеляційного господарського суду від 23.04.2018 у справі № 27/89б скасовано, а ухвалу Господарського суду Донецької області від 14.12.2017 залишено в силі.

17.09.2018 до Господарського суду Донецької області надійшла заява ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Господарського суду Донецької області від 14.12.2017 у справі № 27/89б.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 28.12.2018, залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 28.03.2019 та постановою Верховного Суду від 24.10.2019, відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Господарського суду Донецької області від 14.12.2017; ухвалу Господарського суду Донецької області від 14.12.2017 у справі №27/89б залишено без змін.

Короткий зміст апеляційної скарги

25.10.2024 ОСОБА_1 (скаржниця) як особа, яка не брала участь у справі, проте вважала, що суд вирішив питання про її права та інтереси, звернулася до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу Господарського суду Донецької області від 14.12.2017 у справі № 27/89б та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ПАТ «Укрексімбанк» про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна боржника та відповідного договору купівлі-продажу цього майна.

Також скаржниця просила суд поновити строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Донецької області від 14.12.2017 з огляду на те, що суд не залучив її до участі у цій справі як власниці нерухомого майна, проданого на спірному аукціоні. При цьому скаржниця стверджувала, що має право оскаржити вказану ухвалу в апеляційному порядку на підставі частини першої статті 254 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) як особа, яка не брала участь у справі і щодо якої суд вирішив питання про її майнові права.

За доводами скаржниці, про оскаржувану ухвалу остання дізналася 21.10.2024 від ОСОБА_3 , яка на дату звернення зі скаргою була власником спірного майна. Тому апеляційна скарга, на думку скаржниці, подається у строки, визначені частиною другою статті 256 ГПК України, а, отже, строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.12.2024, серед іншого, поновлено ОСОБА_1 строк на подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Донецької області від 14.12.2017 у справі № 27/89б та відкрито апеляційне провадження за зазначеною скаргою.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 06.03.2025 ухвалу Господарського суду Донецької області від 14.12.2017 у справі № 27/89б скасовано, відмовлено у задоволенні заяви АТ «Укрексімбанк» про визнання недійсними результатів аукціону та визнання недійсним Договору купівлі-продажу Нежилих приміщень.

Постановою Верховного Суду від 18.06.2025 касаційну скаргу АТ «Укрексімбанк» задоволено частково, постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.03.2025 та ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 09.12.2024 у справі № 27/89б скасовано; справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції зі стадії відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Донецької області від 14.12.2017 у цій справі.

У постанові від 18.06.2025 Верховний Суд вказав, що апеляційний господарський суд задовольнив клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Донецької області від 14.12.2017 у справі № 27/89б без мотивування свого висновку про наявність поважних причин на поновлення строку на апеляційне оскарження.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою від 14.07.2025 Східний апеляційний господарський суд відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Донецької області від 14.12.2017 у справі №27/89б.

Зазначену ухвалу суд апеляційної інстанції мотивував поданням апеляційної скарги на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню, що, своєю чергою, є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження на підставі вимог пункту 1 частини першої статті 261 ГПК України.

Апеляційним судом враховано правові висновки Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.04.2019 у справі №922/765/15, від 17.09.2019 у справі № 20/5007/101/11 та від 05.02.2021 у справі № 42/254.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

ОСОБА_1 подала до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 14.07.2025 у справі № 27/89б скасувати та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції зі стадії відкриття апеляційного провадження.

Доводи касаційної скарги зводяться до порушення апеляційним господарським судом норм процесуального права (частини третьої статті 3, частин першої, другої статті 254, частин другої, третьої статті 256, пункту 1 частини другої статті 261, статті 272 ГПК України), які передбачали право особи, яка не була залучена до участі в справі та не була присутня під час попереднього апеляційного розгляду справи, на апеляційне оскарження судового рішення після закінчення апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи.

Скаржник переконує, що посилання суду апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 02.04.2019 у справі № 922/765/15, від 17.09.2019 у справі № 20/5007/101/11 та від 05.02.2021 у справі № 42/254, є безпідставним, оскільки вони зроблені за інших фактичних обставин, так як стосуються «повторного» апеляційного оскарження судових рішень, що переглядалися в апеляційному порядку за правилами ГПК України у редакції, що діяла до 15.12.2017, в той час, як апеляційний перегляд оскаржуваної ОСОБА_1 ухвали місцевого господарського суду здійснювався за апеляційною скаргою іншої особи (БО «Український благодійний фонд прямих спортивних інвестицій») за нормами ГПК України у редакції, чинній після 15.12.2017.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

Учасники справи не скористались своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу, що відповідно до частини третьої статті 296 ГПК України не перешкоджає касаційному перегляду оскаржуваної ухвали.

Касаційне провадження

31.07.2025 до касаційного суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 .

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.07.2025 для розгляду зазначеної касаційної скарги визначено склад колегії суддів: Огороднік К. М. - головуючий, Жуков С. В., Картере В. І.

Ухвалою від 18.08.2025 Верховний Суд, серед іншого, відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 14.07.2025 у справі № 27/89б та ухвалив здійснити її перегляд в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

У зв`язку з відпусткою судді Жукова С. В., автоматизованою системою документообігу суду здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи, згідно з протоколом якого від 17.09.2025 визначено склад колегії суддів: Огороднік К. М. (головуючий), Картере В. І., Погребняк В. Я.

З наведених підстав, перегляд оскаржуваного судового рішення у касаційному порядку здійснено у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для виконання усіх процесуальних дій і забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

Керуючись вимогами статей 14, 300 ГПК України, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги та виходить з такого.

Предметом касаційного перегляду є законність та обґрунтованість оскарженої ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі.

Згідно зі статтею 129 Конституції України забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення є однією із основних засад судочинства.

Зазначена конституційна норма конкретизована законодавцем у статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», згідно з якою учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Реалізація конституційного права на оскарження судового рішення згідно із зазначеним Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Відповідно до частини першої статті 17 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

З матеріалів цієї справи вбачається, що апеляційна скарга ОСОБА_1 як особи, яка не брала участі у справі, подана на ухвалу Господарського суду Донецької області від 14.12.2017 (постановлену за правилами ГПК України в редакції, чинній до 15.12.2017), яка була залишена в силі постановою Верховного Суду від 24.07.2018 у справі № 27/89б (апеляційний перегляд справи здійснювався за апеляційною скаргою БО «Український благодійний фонд прямих спортивних інвестицій» за правилами ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017).

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 05.02.2021 у справі №42/254 висловилася щодо допуску справи до перегляду в суді апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи, ураховуючи темпоральне правило.

Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Отже, Основним Законом закріплений принцип незворотності дії закону у часі.

Згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 №1-зп, від 09.02.1999 №1-рп/99, від 06.04.2001 №3-рп/2001, від 13.03.2012 №6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.

Відповідно до частини третьої статті 3 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017) судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

За змістом цієї норми під час розгляду справи має застосовуватися той нормативно-правовий акт, який набув чинності та залишався таким на момент вчинення процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Особливість цього темпорального правила полягає в тому, що процесуальні відносини завжди залежні від законодавчої форми правового закріплення відповідних процедур. Застосування процесуальної норми, у тому числі тієї, що узгоджує дію закону в часі, здійснюється у взаємозв`язку з іншими процесуальними нормами для виконання завдань судочинства у передбачених формах та на різних стадіях судового провадження. У цьому аспекті темпоральні норми встановлюють межі реалізації суб`єктивних процесуальних прав у відповідних господарсько-процесуальних правовідносинах.

Визначена згідно з нормами статей 91, 93, 97, 98 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) процедура апеляційного оскарження судового рішення суду першої інстанції передбачала, що особи, які не брали участь у справі, були наділені процесуальним правом подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, і в тому разі, коли був пропущений встановлений статтею 93 ГПК України строк для апеляційного оскарження судового рішення - за заявою про поновлення строку на подання апеляційної скарги.

За наведеного правового регулювання порядку та строку на подачу апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, особою, яка не брала участь у справі, але стосовно якої господарський суд вирішив питання про права та обов`язки, цей строк завершувався і з моментом завершення апеляційного розгляду справи та не підлягав поновленню (був присічним).

А тому суб`єктивне процесуальне право такої особи на здійснення апеляційного оскарження відповідного судового рішення, що не було реалізовано в період чинності ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017), припинялось з втратою чинності цим Кодексом, та не підлягало відновленню без спеціального застереження про це за новим процесуальним законом - ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017).

Між тим ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017) не містить такого застереження.

Верховний Суд у постанові від 05.02.2021 у справі № 42/254 зазначив: якщо особа, яка не брала участь у справі, а суд вирішив питання про її права та обов`язки, не реалізувала своє суб`єктивне процесуальне право - на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції протягом строків для апеляційного оскарження цього рішення відповідно до положень ГПК України в редакції, чинній на момент розгляду справи (чинній до 15.12.2017), то рішення суду першої інстанції є таким, що набрало законної сили за правилами ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017), і не може бути оскаржено із застосуванням нових правил на апеляційне оскарження судового рішення - відповідно до ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017).

Щодо оскарження судового рішення, постановленого до 15.12.2017 та яке не переглядалося в апеляційному порядку за правилами ГПК в редакції до 15.12.2017, Верховний Суд висловився у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.11.2018 у справі № 54/239.

Так, у справі №54/239 Верховний Суд зазначив, що згідно з пунктом 13 частини першої Розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017) судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Разом з тим, судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ГПК України).

Тому, вирішуючи питання про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційними скаргами, поданими на судові рішення, що ухвалені до 15.12.2017, суд апеляційної інстанції керується, в тому числі, приписами частини другої статті 261 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017).

Відтак, Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду виснував, що встановивши відсутність винятків, визначених у пунктах 1, 2 частини другої статті 261 ГПК України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційну скаргу подано після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, незалежно від поважності причин пропуску строку скаржником на апеляційне оскарження.

У справі, що розглядається, апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду від 14.12.2017 (яка прийнята у порядку вимог ГПК України в редакції, чинній до 15.12.2017, але переглянута в апеляційному порядку згідно вимог ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017) була подана особою, яка вважає, що оскаржуваною ухвалою суд вирішив питання про її майнові права.

Тобто наявний виняток, визначений пунктом 1 частини другої статті 261 ГПК України (подання апеляційної скарги особою, зокрема, не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки).

Правові висновки щодо питання оскарження судового рішення особою, яка не брала участі у справі викладено у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.08.2019 у справі №62/112, від 16.01.2020 у справі № 925/1600/16.

Так, у наведених постановах Верховний Суд дійшов висновків, що за приписами процесуального законодавства судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, що випливають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків.

Разом з тим, пунктом 3 частини першої статті 264 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

При розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважає, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов`язки, суд апеляційної інстанції, перевіривши матеріали апеляційної скарги на предмет їх відповідності статтям 258, 259 ГПК України, та за відсутності підстав для залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги чи для відмови у відкритті апеляційного провадження з інших підстав, відкриває апеляційне провадження за апеляційною скаргою такої особи та має належним чином дослідити і встановити, чи вирішив суд в оскаржуваному рішенні питання про права, інтереси та (або) обов`язки заявника апеляційної скарги.

Якщо ж при цьому судом апеляційної інстанції буде встановлено, що права, інтереси та (або) обов`язки такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права, інтереси та (або) обов`язки у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд не позбавлений права закрити апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України.

Водночас в оскаржуваній ухвалі від 14.07.2025 цій справі № 27/89б апеляційний господарський суд врахувавши правову позицію, викладену в постановах Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.04.2019 у справі №922/765/15, від 17.09.2019 у справі №20/5007/101/11, від 05.02.2021 у справі № 42/254, зазначив про те, що здійснення повторного перегляду судового рішення, яке вже було переглянуто в апеляційному порядку відповідно до положень ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) та набрало законної сили, є порушенням принципу правової певності, оскільки таке рішення не може бути поставлено під сумнів. А здійснення перегляду зазначеного рішення не є виправданим та обґрунтованим, оскільки може мати наслідком порушення прав інших осіб, які покладаються на чинність рішення, здійснюючи свої права та обов`язки протягом усього часу чинності цього рішення.

Втім, Верховний Суд не може погодитися з таким висновком апеляційного господарського суду з підстав його [висновку] передчасності.

Так, як обґрунтовано стверджує скаржник, суд апеляційної інстанції залишив поза увагою, що ухвала місцевого господарського суду від 14.12.2017 дійсно постановлена у порядку вимог ГПК України в редакції, чинній до 15.12.2017, однак переглянута в апеляційному порядку за апеляційною скаргою іншої особи (БО «Український благодійний фонд прямих спортивних інвестицій») згідно вимог ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017.

Таким чином, апеляційний господарський суд помилково керувався тим, що ухвала місцевого господарського суду від 14.12.2017 була переглянута в апеляційному порядку відповідно до положень ГПК України в редакції цього Кодексу, чинній до 15.12.2017.

У цьому зв`язку помилковим є посилання суду апеляційної інстанції на правову позицію, викладену в постановах Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.04.2019 у справі №922/765/15, від 17.09.2019 у справі №20/5007/101/11, адже урахуванню підлягали правові висновки, наведені у постановах Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 14.08.2019 у справі №62/112 та від 16.01.2020 у справі № 925/1600/16.

Зазначеним підтверджується обґрунтованість доводів скаржниці про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права в цій частині.

Поряд з цим колегія суддів зауважує, що положеннями частини другої статті 261 ГПК України визначені наслідки та правила звернення з апеляційною скаргою, що подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, за приписами якої незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків:

1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки;

2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

За змістом частини другої статті 261 ГПК України застосування частин третьої, четвертої статті 260 ГПК України та оцінка поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення у разі його оскарження після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення здійснюється апеляційним судом у разі встановлення тих обставин, з якими положення частини другої статті 261 ГПК України пов`язують існування виняткових випадків, за яких поновлення строку на апеляційне оскарження можливе після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення за наявності поважних причин пропуску, а саме: пропущення процесуального строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили, або якщо подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі у справі, щодо якої суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки.

Слід наголосити, що з приписів частини другої статті 261 ГПК України не вбачається безумовного обов`язку суду відкрити апеляційне провадження у випадку подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки. Натомість, як вбачається з системного аналізу положень зазначеної статті, суд у такому випадку надає оцінку наведеним апелянтом причинам пропуску строку апеляційного оскарження на предмет їх поважності.

Наведена норма не встановлює безумовного обов`язку суду поновити строк на апеляційне оскарження та прийняти до розгляду апеляційну скаргу у будь-якому разі подання її особою, яка не була залучена до участі у справі. Скаржник має враховувати, що звернення з апеляційною скаргою поза встановленим процесуальним законом строком оскарження судового рішення покладає на нього обов`язок довести та обґрунтувати відповідні обставини, що зумовили пропуск цього строку і у разі, коли відповідну апеляційну чи касаційну скаргу подано особою, не залученою до участі у справі. Разом з цим, неучасть у справі особи, яка звертається зі скаргою з посиланням на те, що рішення у цій справі стосується її прав та інтересів, не є безумовною підставою визнання причин пропуску строку поважними та поновлення цього строку.

Системний аналіз вказаних процесуальних норм свідчить про те, що подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки, захищає її саме від передбаченої частиною другою статті 261 ГПК України безумовної відмови у відкритті апеляційного провадження (якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення), тобто незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, проте не звільняє вказану особу від обов`язку довести поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, передбаченого іншими нормами ГПК України (частина перша статті 119, частини третя, четверта статті 260).

Такий висновок відповідає сталій правовій позиції Верховного Суду у застосуванні положень частини другої статті 261 ГПК України (щодо апеляційних скарг, поданих особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки), викладеній у постановах, зокрема, від 03.05.2022 у справі № 904/1875/19 та від 21.07.2022 у справі № 904/158/20, від 20.04.2023 у справі № 9/41, від 07.11.2023 у справі №40/223-05, від 20.05.2024 у справі №908/2916/20, від 21.01.2025 у справі №16/298-10/145.

Отже, у разі подання апеляційної скарги не учасником справи, який не був присутній під час апеляційного розгляду справи, а особою, яка взагалі не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції перш за все має з`ясувати, чи вирішував суд першої інстанції питання про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника і які конкретно. Встановлення факту вирішення судом першої інстанції зазначених питань є необхідною передумовою для здійснення апеляційного перегляду судового рішення та оцінки доводів особи, яка подала скаргу, оскільки в інакшому випадку (якщо буде встановлено, що питання про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника у справі судом першої інстанції не вирішувалися) апеляційний господарський суд закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України, незалежно від того, чи розглядалися відповідні доводи під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи (у наведеному висновку колегія суддів звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.04.2023 у справі № 911/3132/17).

Разом з тим, як зазначалось, у такому випадку вказана особа не звільняється від обов`язку довести поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, передбаченого іншими нормами ГПК України.

Втім, суд апеляційної інстанції наведеного не врахував та помилково в оскаржуваній ухвалі керувався тим, що ухвала місцевого господарського суду від 14.12.2017 була переглянута в апеляційному порядку відповідно до положень ГПК України в редакції, чинній до 15.12.2017, тоді як цей Кодекс у зазначеній редакції не передбачав можливості повторного апеляційного чи касаційного перегляду судового рішення, в тому числі і за скаргою особи, яка не брала участі у справі, навіть якщо господарський суд вирішив питання про її права та обов`язки.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції не надав належної правової оцінки наявності/відсутності підстав для застосування до апеляційної скарги ОСОБА_1 наслідків, передбачених частиною другою статті 261 ГПК України, оскільки у повній мірі попередньо не дослідив доводи скаржниці в аспекті наявності у неї права на поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали як особі, яка не залучена до участі у справі, однак суд ухвалив рішення про її права та інтереси.

Поряд з цим Верховний Суд зазначає, що апеляційному господарському суду належало врахувати, що звернення ОСОБА_1 з відповідною апеляційною скаргою поза встановленим процесуальним законом строком оскарження судового рішення покладає на скаржника обов`язок довести та обґрунтувати обставини, що зумовили пропуск цього строку навіть у разі, коли апеляційну скаргу подано особою, не залученою до участі у справі.

Більш того, про необхідність здійснення належної правової оцінки наявності поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження свідчить і той факт, що постановою Верховного Суду від 18.06.2025 ця справа була направлена на новий розгляд до суду апеляційної інстанції зі стадії відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Донецької області від 14.12.2017 з огляду на задоволення клопотання скаржниці про поновлення строку на подання апеляційної скарги без мотивування висновку про наявність поважних причин на поновлення такого строку.

Отже, саме від належної правової оцінки поважності причин пропуску процесуального строку залежатиме обґрунтованість висновку апеляційного суду про наявність підстав для поновлення скаржниці строку на апеляційне оскарження ухвали місцевого господарського суду від 14.12.2017 у цій справі та відкриття апеляційного провадження за відповідною апеляційною скаргою.

У разі ж визнання причин пропуску строку на апеляційне оскарження поважними та відкриття апеляційного провадження, суду апеляційної інстанції у подальшому належатиме перевірити наявність у скаржниці, яка подала апеляційну скаргу у порядку статті 272 ГПК України, правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням (з`ясувати, чи вирішувалось судом питання про право, інтерес та (або) обов`язок скаржниці), а також дослідити наявність такої умови для розгляду апеляційної скарги у порядку вказаної статті процесуального закону, як наявність відмінних доводів та аргументів апеляційної скарги від тих доводів та аргументів, які розглядалися апеляційним судом під час первісного апеляційного розгляду за апеляційною скаргою БО «Український благодійний фонд прямих спортивних інвестицій».

З огляду на зазначене, Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанції не дотримався алгоритму дій, який є необхідним під час розгляду апеляційної скарги, поданої у порядку статті 272 ГПК України, зокрема належним чином не перевірив поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає частково обґрунтованими підстави касаційного оскарження та погоджується з тими доводами скаржника (про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права), які відповідають висновкам суду, наведеним у мотивувальній частині цієї постанови.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Зважаючи на допущені апеляційним господарським судом порушення норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги, скасування оскаржуваної ухвали та направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції на стадію вирішення питання щодо прийнятності апеляційної скарги.

Розподіл судових витрат

Оскільки за результатами касаційного перегляду оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2. Ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 14.07.2025 у справі № 27/89б скасувати.

3. Справу № 27/89б направити на новий розгляд до Східного апеляційного господарського суду зі стадії відкриття апеляційного провадження.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К. М. Огороднік

Судді В. І. Картере

В. Я. Погребняк