Постанова від 15.09.2025 по справі 914/2441/15

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" вересня 2025 р. Справа №914/2441/15(914/979/17)

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіЖелік М.Б.

суддівОрищин Г.В.

Галушко Н.А.

за участю секретаря судового засідання Гуньки О.П.

розглянувши матеріали апеляційної скарги першого заступника керівника Львівської обласної прокуратури №15/4-467 вих. 25 від 29.04.2025 (вх. №01-05/1308/25 від 30.04.2025)

на рішення Господарського суду Львівської області від 10.04.2025 (повний текст складено 17.04.2025, суддя Цікало А.І.)

у справі №914/2441/15 (914/979/17)

за позовом: Заступника прокурора Львівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України

до відповідача-1: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях

до відповідача-2: Публічного акціонерного товариства Львівська вугільна компанія

третя особа-1, яке не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю АСП ТРЕЙД ГРУП

третя особа-2, яке не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю ІФОРАС

третя особа-3, яке не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю Вантажно-транспортне управління

третя особа-4, яке не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Первинна профспілкова організація незалежної профспілки гірників України ПАТ Львівська вугільна компанія

про: визнання недійсним правочину та витребування майна з незаконного володіння

у межах справи: №914/2441/15

про банкрутство: Публічного акціонерного товариства Львівська вугільна компанія

за участі представників сторін:

від прокуратури: прокурор Рогожнікова Н.Б.;

від позивача: представник Семен І.Р.;

від відповідача 1: представник Золотий Я.М.;

від відповідача-2: арбітражний керуючий Степаненко І.Є.;

від третьої особи-4, яке не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: представник Кріль М.Г.;

інші учасники: не з`явилися;

Учасникам процесу роз`яснено права та обов`язки, передбачені ст.ст. 35, 42, 46 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання здійснюється технічними засобами.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 10.04.2025 у справі №914/2441/15 (914/979/17) в задоволенні позову заступника прокурора Львівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до відповідача-1: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях та до відповідача-2: Публічного акціонерного товариства Львівська вугільна компанія про визнання недійсним правочину та витребування майна відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, скаржник звернувся до Західного апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить відкрити апеляційне провадження, скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 10.04.2025 у справі №914/2441/15(914/979/17) та прийняти нове рішення, яким задоволити позов Львівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, судові витрати покласти на відповідачів, стягнувши їх на користь Львівської обласної прокуратури.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.04.2025 справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: Желік М.Б. - головуючий суддя, члени колегії судді Орищин Г.В., Галушко Н.А.

01.05.2025 на адресу суду від скаржника надійшло клопотання (вх. №01-04/3398/25) про долучення до апеляційної скарги докази надіслання апеляційної скарги третім особам, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 06.05.2025 відкрито апеляційне провадження; призначено розгляд справи на 04.06.2025; встановлено строк для надання відзиву на апеляційну скаргу до 30.05.2025; витребувано матеріали справи з Господарського суду Львівської області.

Відповідач-1 та відповідач-2 подали відзиви на апеляційну скаргу (вх. №01-04/4196/25 від 28.05.2025 та №01044218/25 від 30.05.2025), в яких просять відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення залишити без змін.

29.05.2025 представник Кабінету Міністрів України подав пояснення на апеляційну скаргу (вх. №01-04/4204/25), в яких просить задоволити вимоги апеляційної скарги та прийняти нове рішення, яким позов прокуратури Львівської області задоволити, визнати недійсним правочин щодо передачі майна та витребувати його на користь Кабінету Міністрів України.

Ухвалами Західного апеляційного господарського суду від 04.06.2025 та 01.07.2025 розгляд справи відкладався з підстав зазначених у них.

07.08.2025 ПАТ Львівська вугільна компанія подала письмові пояснення, щодо поданого до місцевого господарського суду клопотання про залишення позову без розгляду (вх. №01-04/6102/25).

25.08.2025 Львівська обласна прокуратура подала додаткові пояснення в порядку положень ст. 42 ГПК України, щодо представництва інтересів держави прокурором, строків позовної даності щодо заявлених вимог, щодо кримінального провадження відкритого за фактом вчинення службовими особами РВ ФДМУ у Львівській області, ЗАТ Львівсистеменерго та ВАТ Львівська вугільна компанія кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст. 233, ч.2. ст. 364, ч.2 ст. 191, ст. 219 КК України (вх. №01-04/6493/25).

27.08.2025 ухвалою Західного апеляційного господарського суду розгляд справи відкладався з підстав зазначених у ній.

В судове засідання 15.09.2025 прокурор, відповідачі, арбітражний керуючий та позивач участь уповноважених представників забезпечили, які надали пояснення щодо вимог та доводів апеляційної скарги та просили врахувати їх при винесенні постанови.

Інші учасники участі уповноважених представників не забезпечили, причин не явки суду не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи не подавали. Докази, що містяться в матеріалах справи свідчать про їх поінформованість про розгляд апеляційної скарги у межах даної справи в суді апеляційної інстанції.

За приписами пункту 2 частини першої та пункту 3 частини другої статті 42 ГПК України учасники справи мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом. Статтею 43 ГПК України встановлений обов`язок добросовісного користування учасниками судового процесу процесуальними правами.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі Пономарьов проти України).

Вжиття заходів для ефективного розгляду та вирішення судового спору є обов`язком не тільки для держави, але й для осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Враховуючи те, що явка представників сторін в судове засідання не визнавалась судом обов`язковою, учасники були належним чином та завчасно повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, достатність матеріалів справи для їх розгляду по суті, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників інших учасників провадження за наявними матеріалами.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, взявши до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції та наведені представниками сторін доводи, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги підлягають до часткового задоволення, а оскаржене рішення зміні шляхом викладення мотивувальної частини оскарженого рішення у редакції цієї постанови, з огляду на наступне.

Розгляд справи в суді першої інстанції. Короткий зміст вимог та рішення суду першої інстанції.

Заступник прокурора Львівської обласної звернувся до місцевого господарського суду в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України з позовом до відповідача-1: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях та до відповідача-2: Публічного акціонерного товариства Львівська вугільна компанія про визнання недійсним правочину щодо передачі до статутного капіталу ВАТ Львівська вугільна компанія цілісного майнового комплексу ДП Центральна збагачувальна фабрика Червоноградська, оформленого актом приймання-передачі нерухомого майна до статутного фонду ВАТ Львівська вугільна компанія від 08.05.2008 та витребування з незаконного володіння ПАТ Львівська вугільна компанія цілісного майнового комплексу ДП Центральна збагачувальна фабрика Червоноградська на користь Кабінету Міністрів України.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у повному обсязі місцевий господарський суд виснував наступне:

-рішенням Господарського суду Львівської області від 09.04.2024 у справі № 914/2441/15(914/2778/21) відмовлено в задоволенні позову заступника керівника Львівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства енергетики України до відповідача-1 Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, до відповідача-2 Публічного акціонерного товариства Львівська вугільна компанія про скасування наказів Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області від 28.09.2007 р. № 1004 Про прийняття рішення щодо приватизації цілісного майнового комплексу Державного підприємства Центральна збагачувальна фабрика Червоноградська, що зданий в оренду, від 23.04.2008 № 168 Про затвердження акту оцінки майна ЦМК ДП ЦЗФ Червоноградська, що зданий в оренду, від 05.05.2008 № 191 Про створення ВАТ Львівська вугільна компанія в процесі приватизації ЦМК ДП ЦЗФ Червоноградська, що зданий в оренду.

- зазначене рішення залишено без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 09.07.2024 та постановою Верховного Суду від 17.10.2024р. у справі № 914/2441/15(914/2778/21).

- з огляду на зазначене, судом підсумовано, що станом на час розгляду даної справи, накази Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, які передували передачі спірного майна до статутного капіталу ВАТ Львівська вугільна компанія, не скасовані та є чинними. А відтак, відсутні підстави стверджувати, що правочин щодо передачі до статутного капіталу ВАТ Львівська вугільна компанія цілісного майнового комплексу ДП ЦЗФ Червоноградська, оформлений актом приймання-передавання нерухомого майна до статутного фонду ВАТ Львівська вугільна компанія від 08.05.2008, визнання недійсним якого є предметом даного спору, є недійсним у зв`язку з недодержанням вимог закону в момент його вчинення.

- окрім того, прокурором не доведено належними доказами факту протиправного відчуження спірного майна поза волею власника.

- у зв`язку з тим, що позовні вимоги визнані судом не обґрунтованими та не доведеними, суд не розглядав заяву ПАТ Львівська вугільна компанія про застосування позовної давності, оскільки позовна давність може застосовуватися виключно, якщо позовні вимоги судом визнано обґрунтованими та доведеними.

Узагальнені доводи апелянта, заперечення інших учасників.

Перший заступник керівника Львівської обласної прокуратури не погоджуючись із рішенням місцевого господарського суду, зазначає, що таке не відповідає критеріям повноти та всебічності дослідження усіх обставин справи, всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх доказів, що містяться в матеріалах справи, прийняте при неправильному застосуванні судом норм матеріального та процесуального права, на підтвердження чого зазначає наступне:

-згідно усталених висновків Верховного Суду власник може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем , незалежно від того, скільки разів це майно було відчужено до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власності.

-при цьому, пред`явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права.

-під час розгляду спорів про витребування майна в порядку положень ст. 388 ЦК України суди повинні встановити, чи набуто майно на правових підставах ,чи є набуття майна законним, чи є набувач майна добросовісним набувачем, чи вибуло майн з володіння власника поза волею власника чи було проданим в порядку виконання судового рішення.

-з урахуванням зазначеного, місцевий господарський суд у даній справі дійшов неправомірного висновку щодо відсутності підстав для витребування майна через те, що накази РВ ФДМУ та акт приймання-передачі майна не скасовані у встановленому законом порядку.

-на підтвердження обставин протиправного відчуження державного майна майнового комплексу ДП ЦЗФ Червоноградська та незаконності наказів РВ ФДМУ від 28.09.2007 №1004, від 05.05.2008 №191, від 23.04.2008 № 168 щодо передачі державного майна до статутного капіталу ВАТ Львівська вугільна компанія зазначає наступне:

1.рішення про приватизацію зданого в оренду цілісного майнового комплексу ДП ЦЗФ Червоноградська шляхом продажу належних державі акцій відкритого акціонерного товариства,заснованого органом приватизації та орендарем, суперечить вимогам ст. 1,15 ЗУ Про приватизацію державного майна, оскільки обрано спосіб приватизації, не передбачений законодавством, ст.ст. 10, 18, 19, 25 ЗУ Про оренду державного та комунального майна; без врахування порушень договору оренди з боку ЗАТ Львівсистеменерго, а також ст. 17 ЗУ Про приватизацію державного майна, оскільки трудовий колектив ДП ЦЗФ Червоноградська не брав участі у створенні ЗАТ Львівсистеменерго.

2.згідно ч.1,7 ст. 11 ЗУ Про управління об`єктами державної власності корпоративні права держави не можуть передаватися господарським товариствам для формування їх статутних фондів, крім передачі до статутних фондів державних акціонерних товариств та державних холдингових компаній. Однак, згідно акту проведення оцінки майнового комплексу ДП ЦЗФ Червоноградська станом на 29.02.2008, затвердженого накази РВ ФДМУ від 23.04.2008 № 168, статутний капітал визначено в розмірі 305 610 тис. грн., з яких частка держави становила 114 841 тис.грн. тобто 37,578%.

3.формування статутного капіталу ВАТ Львівська вугільна компанія відбулося з порушенням вимог ст. 17, 20, 27 ЗУ Про приватизацію державного майна, та ст. 12.3.3. ЗУ Про оподаткування прибутку підприємств, оскільки до активів товариства віднесено дебіторську заборгованість юридичних осіб на загальну суму 12 172 594, 5 грн., які станом на момент її внесення були ліквідованими, що підтверджено судовими рішеннями у справах №Б40/282-06, Б29/246-06, Б29/312-06, Б15/135-06 та Б40/366-06, що набрали законної сили

4.до оцінки вартості майна ВАТ Львівська вугільна компанія включено вартість невід`ємних покращень на загальну суму 31 428,390 тис. грн., про те, згідно висновку Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз здійсненого в межах кримінального провадження № 2029 вартість вказаних ремонтно-будівельних робіт не підтверджена.

5.вказані обставини підтвердженні рішенням Господарського суду Львівської області від 09.04.2024 у справі № 914/2441/15 (914/2778/21), що є преюдиційними при вирішенні даного спору та не підлягають повторному доказуванню. Щодо відмови вказаним рішенням у задоволенні позовних вимог прокурора, застосувавши строк позовної давності для звернення до суду, зазначає, що такий міг бути застосовано виключно у випадку доведеності позовних вимог.

-щодо подання позову в інтересах держави в особі Кабінету міністрів України зазначає, що відповідно до ст. 1 ЗУ Про управління об`єктами державної власності управління об`єктами державної власності - це здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб`єктами, визначеними цим законом , повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об`єктів, пов`язаних із володінням, користуванням і розпорядженням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб. Аналогічне положення визначене, ст. 20 ЗУ Про Кабінет Міністрів України.

-оскільки при поданні позову на підставі рішення Господарського суду Львівської області від 04.07.2016 у справі № 914/782/16 накази РВ ФДМУ щодо приватизації спірного майна були скасованими, відповідно процес приватизації припинено, при цьому припинено дію договору оренди державного майна цілісного майнового комплексу ДП ЦЗФ Червоноградська, фонд втратив право управління зазначеним майном.

-якщо Кабінет Міністрів України приймає загальнообов`язкове рішення, а певний орган його порушує, то саме Кабінет Міністрів України може бути позивачем у таких спорах. У даному ж випадку саме Кабінет Міністрів України 26.04.2007 прийняв розпорядження №226-р Про затвердження переліків господарських товариств і холдингових компаній, державні пакети акцій (частки) яких підлягають продажу, державних підприємств, холдингових компаній і відкритих акціонерних товариств, які підлягають підготовці до продажу в 2007 році.

-отже, майно повинно було бути повернене державі в особі Кабінету Міністрів України для здійснення ним повноважень власника безпосередньо або визначення іншого органу виконавчої влади, на якого буде покладено виконання функцій власника.

-щодо строків позовної давності зазначає, що станом на час подання позову накази РВ ФДМУ у Львівській області були скасованими, що свідчить про наявність поважних причин пропуску вказаного строку та підстав для його задоволення з урахуванням ч.5 ст. 267 ЦК України. Вказане, узгоджувалося з правовою позицією Верховного Суду України ,викладеною у постанові від 05.10.2016 у справі № 916/2129/15, актуальною на час звернення.

-в порушенням норм процесуального права місцевим господарським судом не розглянуті подані до суду клопотання про залишення позовної заяви без розгляду та про закриття провадження у справі поданих ВАТ Львівська вугільна компанія.

-місцевим господарським судом не надано оцінки наявній у матеріалах справи заяві РВ ФДМ України від 13.06.2017 №14-11-03751 про визнання позову, що може бути підставою для ухвалення рішення про задоволення позову.

-підсумовуючи зазначає, що місцевий господарський суд не з`ясував обставини, що мають значення для справи щодо незаконності приватизації спірного нерухомого майна, що призвело до невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, встановленим обставинам справи, чим порушив норми процесуального права та невірно застосував норми матеріального права, зокрема положення ст. 388 ЦК України, що є підставою для його скасування.

Кабінет Міністрів України у своїх поясненнях повністю підтримуючи доводи та вимоги апеляційної скарги Львівської обласної прокуратури просив її задоволити, скасувавши оскаржене рішення та задоволивши позовні вимоги обґрунтовуючи свою позицію доводами, що є аналогічними за змістом доводам прокурора викладеній у апеляційній скарзі.

ПАТ Львівська вугільна компанія заперечуючи доводи та вимоги апеляційної скарги в їх спростування зазначила наступне:

-позов заступника прокурора Львівської області про визнання недійсним акту та витребування майна був передчасним, оскільки відповідач 2 оскаржив рішення Господарського суду Львівської області у справі № 914/782/16 до Вищого господарського суду, який скасував його, а за результатами нового розгляду справи ухвалою господарського суду львівської області від 11.04.2019 позов прокурора залишено без розгляду.

-рішенням Господарського суду Львівської області від 09.04.2024 у справі № 914/2441/15 (914/2778/21) відмовлено у задоволенні позовних вимог прокурора щодо скасування наказів РВ ФДМУ, які передували переданню спірного майна до статутного капіталу ВАТ Львівська вугільна компанія, а саме № 1004 від 28.09.2007, №168 від 23.04.2008 та №191 від 05.05.2008.

-щодо визнання позову РВ ФДМУ вказує, що у справі в якості відповідачів залучено дві юридичні особи, натомість ПАТ Львівська вугільна компанія жодного разу не визнавала позов, більше того після набрання законної сили рішенням Господарського суду Львівської області у справі № 914/2441/15 (914/797/21 відповідач 1 також заперечував позов, що викладено у мотивувальній частині оскарженого рішення.

-щодо спливу строку позовної давності, яка є самостійною підставою для відмови у позові зазначає, що питання законності приватизації ЦМК ДП ЦЗФ Червоноградська досліджувалося за участі прокуратури починаючи із 2009 року, що підтверджується наявними у матеріалах справи ухвалами Львівського окружного адміністративного суду у справах № 2а-5320/09/1370, №2а-5320/09/1370, натомість позов у даній справі подано у 2017, без належного обґрунтування поважності причин його пропуску.

РВ ФДМУ по Львівській, Закарпатській та Волинських областях заперечуючи доводи та вимоги апеляційної скарги в їх спростування зазначила наступне:

-з огляду на дійсність наказів РВ ФДМУ у Львівській області, які передували передачі спірного майна до статутного капіталу ВАТ Львівська вугільна компанія відсутні підстави стверджувати, що правочин щодо їх передачі є недійсним у зв`язку з недодержанням вимог закону в момент його вчинення, а також відсутні підстави вважати, що спірне майно вибуло із володіння власника (держави) у незаконний спосіб та поза волею власника.

-предметом позову у даній справі не є визнання незаконними чи скасування наказів РВ ФДМУ, тому всі обґрунтування апелянта щодо їх незаконності взагалі не входять в предмет доказування та не повинні оцінюватися судом при вирішення питання про витребування майна з чужого незаконного володіння.

-ЗУ Про Фонд Державного майна України встановлено, що фонд є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації , оренди та відчуження державного майна. Отже, держава, як власник спірного майна делегувала фонду і його територіальним підрозділам повноваження щодо здійснення права власності від імені держави та в її інтересах.

-таким чином спірним є залучення прокурором Кабінету Міністрів України як органу, який діє в інтересах держави у даних правовідносинах і виступає позивачем у даному спорі.

-окрім того, Кабінет Міністрів України, як підтверджується матеріалами справи, повністю володів ситуацією щодо приватизації даного об`єкта, тому стверджувати, що об`єкт вибув поза волею власника та без його відома немає жодних підстав.

Інші учасники провадження у справі про банкрутство не скористалися правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Фактичні обставини справи, правильно встановлені судом першої інстанції за результатами оцінки доказів.

15.12.2000 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області та Закритим акціонерним товариством Львівсистеменерго укладено Договір оренди державного майна цілісного майнового комплексу ДП ЦЗФ Червоноградська № 14/2000, за умовами якого, з метою підвищення ефективності використання державного майна та досягнення найкращих результатів господарської діяльності РВ ФДМ України по Львівській області передало, а ЗАТ Львівсистеменерго прийняло в строкове платне користування цілісний майновий комплекс Державного підприємства Центральна збагачувальна фабрика Червоноградська, склад і вартість якого визначено відповідно до Акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу, затвердженого наказом РВ ФДМ України по Львівській області від 15.12.2000 та передавального балансу вказаного підприємства, складеного станом на 01.12.2000 і становить 61152 тис.грн., в тому числі майно 57636тис. грн., основні фонди за залишковою вартістю 101887 тис.грн., основні фонди за балансовою вартістю 57636 тис.грн., основні засоби 3335 тис. грн. ЗАТ Львівсистеменерго викуповує оборотні матеріальні засоби вартістю 181 тис.грн.

Згідно з п. 1.2. Договору від 15.12.2000, орендоване майно включається до балансу ЗАТ Львівсистеменерго із зазначенням, що це майно є орендованим. Припинення діяльності ДП ЦЗФ Червоноградська здійснюється шляхом його реорганізації через приєднання до ЗАТ Львівсистеменерго з дати видання наказу органу, уповноваженого управляти державним майном.

Термін дії вказаного договору до 15.12.2015 (п. 10.1 Договору).

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26.04.2007 № 226-р Про затвердження переліків господарських товариств і холдингових компаній, державні пакети акцій (частки) яких підлягають продажу, державних підприємств, холдингових компаній і відкритих акціонерних товариств, які підлягають підготовці до продажу в 2007 році цілісний майновий комплекс ДП ЦЗФ Червоноградська включено до переліку державних підприємств, холдингових компаній і відкритих акціонерних товариств, які підлягають підготовці до продажу у 2007 році з балансовою вартістю майна 57636 тис. грн.

Враховуючи договір оренди державного майна цілісного майнового комплексу ДП ЦЗФ Червоноградська, укладений 15.12.2000 за № 14/2000 між РВ ФДМ України по Львівській області та ЗАТ Львівсистеменерго, та на підставі заяви про приватизацію, поданої орендарем ЗАТ Львівсистеменерго, 28.09.2007 Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області видано наказ № 1004 Про прийняття рішення щодо приватизації цілісного майнового комплексу державного підприємства Центральна збагачувальна фабрика Червоноградська, що зданий в оренду, яким наказано приватизувати цілісний майновий комплекс державного підприємства Центральна збагачувальна фабрика Червоноградська, що зданий в оренду, шляхом продажу належних державі акцій відкритого акціонерного товариства, заснованого органом приватизації (РВ ФДМУ по Львівській області) та орендарем (ЗАТ Львівсистеменерго).

За результатами підготовчої роботи, 05.05.2008 прийнято спільне рішення органу приватизації (РВ ФДМ України по Львівській області) та орендаря (ЗАТ «Львівсистеменерго») створити відкрите акціонерне товариство «Львівська вугільна компанія».

Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області від 05.05.2008 № 191 Про створення ВАТ Львівська вугільна компанія в процесі приватизації ЦМК ДП ЦЗФ Червоноградська, що зданий в оренду створено відкрите акціонерне товариство Львівська вугільна компанія в процесі приватизації цілісного майнового комплексу державного підприємства Центральна збагачувальна фабрика Червоноградська, що зданий в оренду, визначивши засновниками ВАТ державний орган приватизації (РВ ФДМУ по Львівській області) та орендар (ЗАТ Львівсистеменерго).

Державна реєстрація відкритого акціонерного товариства Львівська вугільна компанія відбулась 08.05.2008.

Акт приймання-передавання нерухомого майна - цілісного майнового комплексу ДП ЦЗФ Червоноградська до статутного фонду ВАТ Львівська вугільна компанія датовано 08.05.2008.

На підставі наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області від 27.05.2008. № 251, з моменту створення ВАТ Львівська вугільна компанія припинено дію Договору оренди державного майна цілісного майнового комплексу ДП ЦЗФ Червоноградська від 15.12.2000. № 14/2000.

В ході проведення оцінки цілісного майнового комплексу ДП ЦЗФ Червоноградська станом на 29.02.2008 комісією з приватизації підписано акт оцінки майна, затверджений наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області від 23.04.2008 № 168, згідно якого визначено розмір статутного фонду відкритого акціонерного товариства, що створюється на базі майна цілісного майнового комплексу ДП Центральна збагачувальна фабрика Червоноградська, що зданий в оренду, в розмірі 305610,0 тис.грн., частка держави в яких становила 114841 тис.грн. (37,578 %), частка орендаря ЗАТ Львівсистеменерго - 190768,1 тис.грн. (64,422%).

З урахуванням вимог Закону України Про акціонерні товариства, на підставі рішення загальних зборів акціонерів від 30.11.2011 Відкрите акціонерне товариство Львівська вугільна компанія 07.12.2011 перейменовано на Публічне акціонерне товариство Львівська вугільна компанія.

Відповідно до п.п. 11 розділу 1 статуту ПАТ Львівська вугільна компанія, зареєстрованого у новій редакції державним реєстратором 07.12.2011, зазначене найменування є новою назвою ВАТ Львівська вугільна компанія (ідентифікаційний код 35879807), заснованого в процесі приватизації цілісного майнового комплексу ДП ЦЗФ Червоноградська.

ЗАТ Львівсистеменерго припинено з 15.02.2012.

Прокурор стверджує, що відчуження державного майна відбулося протиправно, а вказані накази Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області від 28.09.2007 № 1004, від 05.05.2008 № 191, від 23.04.2008 № 168, а також правочин щодо передачі державного майна до статутного капіталу ВАТ Львівська вугільна компанія є незаконними.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 04.07.2016 у справі № 914/782/16 скасовано наказ Регіонального відділення Фонду Державного майна по Львівській області від 28.09.2007 р. № 1004 Про прийняття рішення щодо приватизації цілісного майнового комплексу Державного підприємства Центральна збагачувальна фабрика Червоноградська, що зданий в оренду; скасовано наказ Регіонального відділення Фонду Державного майна по Львівській області від 05.05.2008 №191 Про створення ВАТ Львівська вугільна компанія в процесі ЦМК ДП ЦЗФ Червоноградська, що зданий в оренду»; скасовано наказ Регіонального відділення Фонду Державного майна по Львівській області від 23.04.2008 р. № 168 Про затвердження акту оцінки майна цілісного майнового комплексу ДП Центральна збагачувальна фабрика Червоноградська.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21.03.2017 рішення Господарського суду Львівської області від 04.07.2016 у справі № 914/782/16 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.07.2017 рішення Господарського суду Львівської області від 04.07.2016 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.03.2017 у справі № 914/782/16 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 11.04.2019 у справі № 914/782/16, за результатами нового розгляду справи, позов заступника прокурора Львівської області в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача: Публічного акціонерного товариства Львівська вугільна компанія, Товариства з обмеженою відповідальністю АСП ТРЕЙД ГРУП, Товариства з обмеженою відповідальністю ІФОРАС, Товариства з обмеженою відповідальністю Вантажно-транспортне управління про касування наказів Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області від 28.09.2007 № 1004 Про прийняття рішення щодо приватизації цілісного майнового комплексу Державного підприємства Центральна збагачувальна фабрика Червоноградська, що зданий в оренду, від 23.04.2008 № 168 Про затвердження акту оцінки майна ЦМК ДП ЦЗФ Червоноградська, що зданий в оренду, від 05.05.2008 № 191 Про створення ВАТ Львівська вугільна компанія в процесі приватизації ЦМК ДП ЦЗФ Червоноградська, що зданий в оренду залишено без розгляду.

Постановою Верховного Суду від 10.11.2020 ухвалу Господарського суду Львівської області від 11.04.2019 у справі № 914/782/16 залишено в силі.

У вересні 2021 року заступник керівника Львівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства енергетики України подав до Господарського суду Львівської області позовну заяву до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях про касування наказів Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області від 28.09.2007 № 1004 Про прийняття рішення щодо приватизації цілісного майнового комплексу Державного підприємства Центральна збагачувальна фабрика Червоноградська, що зданий в оренду, від 23.04.2008 № 168 Про затвердження акту оцінки майна ЦМК ДП ЦЗФ Червоноградська, що зданий в оренду, від 05.05.2008 р. № 191 Про створення ВАТ Львівська вугільна компанія в процесі приватизації ЦМК ДП ЦЗФ Червоноградська, що зданий в оренду.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 09.04.2024 у справі № 914/2441/15(914/2778/21) відмовлено в задоволенні позову заступника керівника Львівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства енергетики України до відповідача-1 Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, до відповідача-2 Публічного акціонерного товариства Львівська вугільна компанія про скасування наказів Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області від 28.09.2007 № 1004 Про прийняття рішення щодо приватизації цілісного майнового комплексу Державного підприємства Центральна збагачувальна фабрика Червоноградська, що зданий в оренду, від 23.04.2008 № 168 Про затвердження акту оцінки майна ЦМК ДП ЦЗФ Червоноградська, що зданий в оренду, від 05.05.2008 № 191 Про створення ВАТ Львівська вугільна компанія в процесі приватизації ЦМК ДП ЦЗФ Червоноградська, що зданий в оренду.

Зазначене рішення залишено без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 09.07.2024 та постановою Верховного Суду від 17.10.2024р. у справі № 914/2441/15(914/2778/21).

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із частинами першою четвертою статті 202 Цивільного кодексу України правочин - це дія особи, яка спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Метою будь-якого правочину є досягнення певних юридичних наслідків, що мають істотне значення для сторін правочину.

Отже, правочин - це вольові, правомірні дії, безпосередньо спрямовані на досягнення правового результату, а саме на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Аналогічні висновки зроблені Верховним Судом у постанові від 25.02.2020 у справі №915/1299/18, на яку посилається скаржник.

Предметом спору у справі, що переглядається, є матеріально-правова вимога про визнання недійсним акта прийому-передачі майна до статутного фонду, вчиненого 08.05.2008 між державним органом приватизації регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області, орендарем Закритим акціонерним товариством Львівсистеменерго та відкритим акціонерним товариством Львівська вугільна компанія, відповідно до якого державний орган приватизації передав, а відкрите акціонерне товариство приймає нерухоме майно згідно переліку.

Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 11.08.2022 у справі № 916/546/21 зазначила, що залежно від встановлених судами обставин конкретної справи, документ, який сторони справи іменують як акт приймання-передачі, може як підтверджувати певні факти та бути документом первинного бухгалтерського обліку, так і мати ознаки правочину, тобто бути спрямованим на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Встановлення правової природи акта приймання-передачі - це питання дослідження як змісту такого акта приймання-передачі, так і інших доказів, наявних у матеріалах справи. Таким чином, суд досліджує акт в кожному конкретному випадку та надає йому оцінку в залежності від того, чи підтверджує він волевиявлення сторін, а також чи має він юридичні наслідки, в залежності від чого суд робить висновок щодо того, чи є акт правочином та щодо ефективного способу захисту.

У справі, яка розглядається, судом встановлено, що оспорваний акт приймання-передавання містить ознаки правочину.

Отже, такий зазначений акт у цих правовідносинах свідчить про погоджену дію шляхом волевиявлення обох сторін цього правочину на набуття певних цивільних прав та обов`язків. Оскарження правочину, оформленого актом (у розумінні статті 202 Цивільного кодексу України) у цьому випадку є належним способом захисту цивільних прав та обов`язків у розумінні статті 16 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Розглядаючи вимогу позивача щодо визнання недійсним правочину, оформленого актом прийому-передачі суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Щодо підстав позовних вимог про визнання недійсним правочину щодо передачі до статутного капіталу ВАТ Львівська вугільна компанія майна цілісного майнового комплексу державного підприємства Центральна збагачувальна фабрика Червоноградська такими позивач зазначає незаконність наказів РВ ФДМУ від 28.09.2007 №1004, від 05.05.2008 № 191, від 23.04.2008 № 163, які передували укладенню акта приймання-передачі майна від 08.05.2008, та встановлення обставин щодо протиправного відчуження такого майна.

Колегія суддів повно та всебічно дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи та надавши їм правову оцінку приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині з огляду на наступне.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 09.04.2024 у справі № 914/2441/15(914/2778/21) відмовлено в задоволенні позову заступника керівника Львівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства енергетики України до відповідача-1 Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, до відповідача-2 Публічного акціонерного товариства Львівська вугільна компанія про скасування наказів Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області від 28.09.2007 № 1004 Про прийняття рішення щодо приватизації цілісного майнового комплексу Державного підприємства Центральна збагачувальна фабрика Червоноградська, що зданий в оренду, від 23.04.2008 № 168 Про затвердження акту оцінки майна ЦМК ДП ЦЗФ Червоноградська, що зданий в оренду, від 05.05.2008 № 191 Про створення ВАТ Львівська вугільна компанія в процесі приватизації ЦМК ДП ЦЗФ Червоноградська, що зданий в оренду.

Зазначене рішення залишено без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 09.07.2024 та постановою Верховного Суду від 17.10.2024 у справі № 914/2441/15(914/2778/21).

В межах розгляду даної справи, суди дійшли висновків, що позовні вимоги про скасування наказів Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області від 28.09.2007 № 1004 Про прийняття рішення щодо приватизації ЦМК ДП ЦЗФ Червоноградська, що зданий в оренду, від 05.05.2008 № 191 Про створення ВАТ Львівська вугільна компанія в процесі приватизації ЦМК ДП ЦЗФ Червоноградська, що зданий в оренду та від 23.04.2008 № 168 Про затвердження акту оцінки майна цілісного майнового комплексу ДП ЦЗФ Червоноградська є обґрунтованими, оскільки такі накази прийняті з порушенням вимог чинного законодавства, а саме: ст. 1, 15, 17 Закону України Про приватизацію державного майна, ст. 10, 18, 19, 25 Закону України Про оренду державного та комунального майна, ст. 17, 20, 27 Закону України Про приватизацію державного майна", ст. 12.3.3 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств, ст. 11 Закону України Про управління об`єктами державної власності.

Однак, в задоволенні позовних вимог було відмовлено, у зв`язку з пропуском строків позовної давності.

Європейський Суд з прав людини наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93 та № 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства; пункт 57 рішення від 20.09.2011 за заявою № 14902/04 у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії).

Механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення від 20.12.2007 у справі Фінікарідов проти Кіпру).

Таким чином, застосування інституту позовної давності є одним з інструментів, який забезпечує дотримання принципу юридичної визначеності, тому, вирішуючи питання про застосування позовної давності, суд має повно з`ясувати усі обставини, пов`язані з фактом обізнаності та об`єктивної можливості особи бути обізнаною щодо порушення її прав та законних інтересів, ретельно перевірити доводи учасників справи у цій частині, дослідити та надати належну оцінку наданим ними в обґрунтування своїх вимог та заперечень доказів.

З огляду на зазначене, колегія суддів виснує, що накази РВ ФДМУ по Львівській області, які передували передачі спірного майна до статутного капіталу ВАТ Львівська вугільна компанія не скасовані та є чинними, а відтак підстави для визнання недійсним правочину щодо передачі до статутного капіталу ВАТ Львівська вугільна компанія цілісного майнового комплексу Центральна збагачувальна компанія Червоноградська з підстав зазначених позивачем відсутні.

При цьому, колегія суддів звертається до правових висновків Великої Палати Верховного Суду викладених у постанові від 11.09.2024 по справі №554/154/22, де зазначено, що у процесуальному законодавстві принцип диспозитивності реалізується через засадниче правило ne eat judex ultra petita partium - немає суду за межами вимог сторін. Тобто у судовому процесі потрібно виходити з того, що саме стороні належить право обрати та визначити цілі свого звернення до суду. Суд не вправі змінювати обране особою спрямування, а помилка у праві має наслідком відмову у задоволенні вимог процесуального звернення або інші несприятливі правові наслідки. Вихід суду за межі заявлених доводів та вимог процесуального звернення конкурує з принципом змагальності, оскільки жодна сторона судового процесу не повинна спростовувати те, на що інша сторона не посилалася.

Щодо позовних вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Процедура банкрутства за своєю суттю є конкурсним процесом, основною метою якого, зокрема, є чергове і пропорційне задоволення вимог всієї сукупності кредиторів неплатоспроможного боржника. Досягнення цієї мети є можливим за умови гарантування: 1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів; 2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника; 3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів.

Колегія суддів враховує, що позовні вимоги позивача на підставі ст. 388 ЦК України (витребування майна від останнього набувача) можуть призводити до зміни ліквідаційної маси боржника, що в свою чергу впливає на права кредиторів у справі про банкрутство.

У процедурах банкрутства суттєве значення має принцип судового нагляду, оскільки з моменту порушення щодо боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника.

Зазначений принцип полягає у нагляді за дотриманням інтересів кредиторів стосовно збереження об`єктів ліквідаційної маси, а також інтересів боржника щодо обґрунтованості грошових претензій кредиторів тощо. Господарський суд у справах про банкрутство має забезпечити як принцип рівності учасників процедури банкрутства, баланс інтересів боржника і його кредиторів та інших заінтересованих учасників, так і справедливий розподіл майна боржника між кредиторами, що є особливістю процедури банкрутства (постанова Верховного Суду від 28.09.2021 у справі №21/89б/2011(913/45/20)).

Значення віндикації від добросовісного набувача в межах провадження у справі про банкрутство не може розглядатися лише як спосіб консолідації ліквідаційної маси, оскільки захист права власності боржника, з урахуванням ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, презюмується. Такий захист спрямований на попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном саме власником, в тому числі власником, який є боржником у провадженні у справі про банкрутство, оскільки такий власник майна наділений в тому числі правом на погашення власних боргів за рахунок належного йому майна. Витребування майна може прямо вплинути як на діяльність юридичної особи-боржника в цілому, так і на права керівників юридичної особи, її засновників та учасників.

За правилами ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

При цьому у правовій конструкції витребування майна шляхом віндикації позивач повинен довести наявність таких обов`язкових елементів даного способу захисту права власності: 1) позивач є безсумнівним власником майна, що витребовується; 2) майно, що є предметом віндикації вибуло з володіння позивача поза його волею; 3) відсутні правові підстави для вибуття спірного майна з володіння позивача.

Обов`язок доводити наявність усіх елементів такої правової конструкції покладається саме на позивача.

Власник, за наявності підстав, передбачених ст. 388 ЦК України, може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача (висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2020 у справі №922/614/19, від 22.01.2020 у справі №910/1809/18, 14.11.2018 у справі №183/1617/16).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 у справі №25/1351/19 наведено правовий висновок, за змістом якого для розкриття критерію пропорційності вагоме значення має визначення судами добросовісності/недобросовісності набувача майна. Добросовісність є однією із загальних засад цивільного законодавства (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України). На необхідність оцінювати наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна неодноразово звертала увагу Велика Палата Верховного Суду (п. 51 постанови від 26.06.2019 у справі №669/927/16-ц, п. 46.1 постанови від 01.04.2020 у справі №610/1030/18, на які посилається скаржник). Судові рішення, постановлені за відсутності перевірки добросовісності/недобросовісності набувача, що має важливе значення як для застосування положень статей 387, 388 ЦК, так і для визначення критерію пропорційності втручання у право набувача майна, не можуть вважатися такими, що відповідають нормам справедливого судового розгляду згідно зі ст. 6 Конвенції, яка є частиною національного законодавства України.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі ч. 1 ст. 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Зазначене також підтверджується висновками Верховного Суду, який неодноразово звертав увагу на те, що можливість задоволення позовних вимог на підставі ч. 1 ст. 388 ЦК України пов`язана із встановленням двох основних обставин - відсутності волі власника (позивача, який витребує майно) на відчуження майна та обставин переходу права власності до останнього набувача (чи було таке набуття добросовісним чи не добросовісним).

З`ясовуючи питання щодо відстуності волі власника на відчуження майна, колегією суддів встановлено, що у 2000 році листом №05/12-1-483 Міністерство палива та енергетики України поінформувало РВ ФДМУ по Львівській області про те, що враховуючи згоду трудового колективу ДВАТ ЦЗФ Червоноградська і клопотання ДХК Укрзахідвугілля Міністерство палива та енергетики України не заперечує проти передачі в оренду ЗАТ Львівсистеменерго ЦМК ДВАТ ЦЗФ Червоноградська.

17.11.2000 наказом Міністерства палива та енергетики України № 511 Про вилучення із складу ДХК Укрзахідвугілля ДВАТ ЦЗФ Червоноградська- дочірнього підприємства ДХК, вилучено зі складу та реорганізовано шляхом перетворення у державне підприємство ЦЗФ Червоноградська.

У відповідності до преамбули статуту державного підприємства ЦЗФ Червоноградська, затвердженого наказом Міністерства палива та енергетики України, державне підприємство засноване на державній власності та підпорядковане Міністерству палива та енергетики України (орган управління майном).

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26.04.2007 № 226-р Про затвердження переліків господарських товариств і холдингових компаній, державні пакети акцій (частки) яких підлягають продажу, державних підприємств, холдингових компаній і відкритих акціонерних товариств, які підлягають підготовці до продажу в 2007 році, цілісний майновий комплекс Державного підприємства Червоноградська включено до переліку державних підприємств, холдингових компаній і відкритих акціонерних товариств, які підлягають підготовці до продажу у 2007 році (згідно переліку, зазначеного у Додатку № 2 до вказаного Розпорядження).

28.09.2007 Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області видано наказ № 1004 Про прийняття рішення щодо приватизації цілісного майнового комплексу державного підприємства Центральна збагачувальна фабрика Червоноградська, що зданий в оренду, яким наказано приватизувати цілісний майновий комплекс державного підприємства Центральна збагачувальна фабрика Червоноградська, що зданий в оренду, шляхом продажу належних державі акцій відкритого акціонерного товариства, заснованого органом приватизації (РВ ФДМУ по Львівській області) та орендарем (ЗАТ Львівсистеменерго).

За результатами підготовчої роботи, 05.05.2008 прийнято спільне рішення органу приватизації (РВ ФДМ України по Львівській області) та орендаря (ЗАТ Львівсистеменерго) створити відкрите акціонерне товариство Львівська вугільна компанія.

Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області від 05.05.2008 № 191 Про створення ВАТ Львівська вугільна компанія в процесі приватизації ЦМК ДП ЦЗФ Червоноградська, що зданий в оренду створено відкрите акціонерне товариство Львівська вугільна компанія в процесі приватизації цілісного майнового комплексу державного підприємства Центральна збагачувальна фабрика Червоноградська, що зданий в оренду, визначивши засновниками ВАТ державний орган приватизації (РВ ФДМУ по Львівській області) та орендар (ЗАТ Львівсистеменерго).

Окрім того, рішенням Господарського суду Львівської області від 09.04.2024 у справі №914/2441/15 (914/2778/21) встановлено, що для проведення приватизаційних процедур ЦМК ДП ЦЗФ Червоноградська, наказом регіонального відділення від 29.10.2007 № 1112 було сформовано комісію з приватизації, до складу якої включені представники, зокрема, Міністерства вугільної промисловості.

Відповідно до п. 2.1. Положення про комісію з приватизації, до основних завдань комісії входило, зокрема, визначення розміру статутного фонду господарського товариства та розробка акта оцінки. За результатами проведеної стандартизованої оцінки, наказом регіонального відділення від 23.04.2008 № 168 затверджено Акт оцінки майна ЦМК ДП ЦЗФ Червоноградська, що зданий в оренду, сформований та підписаний комісією з приватизації підприємства станом на дату оцінки - 29.02.2008.

План приватизації ЦМК ДП ЦЗФ Червоноградська, що зданий в оренду, розроблений комісією з приватизації на засіданні 18.04.2008 і при його формуванні комісією були враховані пропозиції профспілкової організації підприємства - Міністерства вугільної промисловості (лист від 24.01.2008 № 67/05/02-02).

Враховуючи зазначене, Міністерство вугільної промисловості, правонаступником якого є Міністерство енергетики України було обізнане щодо факту та обставин приватизації державного майна - ЦМК ДП ЦЗФ Червоноградська у 2007-2008 роках і не заперечувало щодо них.

Вказані обставини в порядку положень ст. 75 ГПК України є преюдиційними при розгляді даної справи та не підлягають повторному доказуванню.

Втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними;

Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача на підставі зазначеної норми. Волею є детерміноване i мотивоване бажання особи досягти поставленої мети. Сама по собі воля не тягне юридичних наслідків для відповідної особи. Волевиявлення - прояв волі особою зовні, завдяки чому воля стає доступною для сприйняття іншими особами.

З огляду на зазначене, колегія суддів виснує, що встановленні обставини у справі свідчать про те, що Міністерство енергетики України, як орган управління майном державного підприємства Центральна збагачувальна фабрика Червоноградська висловило беззаперечну волю на передачу майна іншій особі, та брало участь у такій передачі, Кабінет Міністрів України не заперечував щодо передачі вказаного майна, про що свідчить його розпорядження від 26.04.2007 № 226-р від 28.09.2007; Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області видано наказ № 1004 Про прийняття рішення щодо приватизації цілісного майнового комплексу державного підприємства Центральна збагачувальна фабрика Червоноградська», що також свідчить про висловлення волі на передачу майна іншій особі, та на думку суду є підставою для відмови у задоволенні позовної вимоги щодо витребування майна в порядку положень ст. 388 ЦК України.

Щодо застосування строку позовної давності.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17 зауважила, що якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати захист цих інтересів у спірних правовідносинах, то за загальним правилом позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати такий захист (близький за змістом висновок сформульований, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року у справі № 6-1852цс16, а також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справах № 369/6892/15-ц і № 469/1203/15-ц, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц (пункт 95)).

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо встановить, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц і від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункт 73)).

Оскільки колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, відтак не застосовує строк позовної давності.

Підсумовуючи зазначене, колегія суддів зазначає, що не зважаючи на наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог, судом першої інстанції в мотивувальній частині оскарженого рішення в порушення норм процесуального закону, а саме положень ст. ст. 76-79 ГПК України, не надано правової оцінки усіх обставинам, що входять до предмету доказування у даних правовідносинах. З огляду на що, судова колегія в порядку положень ч.4 ст. 277 ГПК України виснує про необхідність зміни мотивувальної частини рішення Господарського суду Львівської області від 10.04.2025 у редакції цієї постанови.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції керується висновками, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у цьому рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження доказами, які містяться в матеріалах справи, беручи до уваги межі перегляду оскаржуваного рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають до задоволення, однак, в порядку положень ч.4 ст. 277 ГПК України мотивувальну частину оскаржуваної ухвали слід змінити в редакції викладеній у мотивувальній частині цієї постанови.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції слід залишити за скаржником.

Керуючись ст.ст.86, 129, 269, 270, 275, 277, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1 Вимоги апеляційної скарги першого заступника керівника Львівської обласної прокуратури №15/4-467 вих. 25 від 29.04.2025 (вх. №01-05/1308/25 від 30.04.2025) задоволити частково.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 10.04.2025 у справі №914/2441/15 (914/979/17) змінити, виклавши мотивувальну його частину у редакції цієї постанови, в решті оскаржене рішення залишити без змін.

3. Судові витрати покласти на скаржника.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст. 287, 288 ГПК України.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Повна постанова складена 29.09.2025.

Головуючий суддяЖелік М.Б.

суддя Галушко Н.А.

суддя Орищин Г.В.