Постанова

від 26.12.2007 по справі 11/49-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

11/49-07

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 26 грудня 2007 р.                                                                                    № 11/49-07  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКривди Д.С.,

суддів:Жаботиної Г.В.,Уліцького А.М.

розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Преса-Харків"

на постановувід 13.09.07 Харківського апеляційного господарського суду

у справі№11/49-07

господарського судуХарківської області

за позовомпрокурора м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Преса-Харків"

прозвільнення та повернення земельної ділянки

за участю представників сторін

від позивача:Шинделя В.А., дов.

від відповідача:у засідання не прибули

від ГПУ:Громадський С.О., посв.

ВСТАНОВИВ:

Прокурор м. Харкова звернувся до господарського суду Харківської області з позовом в інтересах Харківської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Преса-Харків" про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки площею 30 м2 по вул. 23 Серпня (біля пам'ятнику "Солдату") у м. Харкові та повернення її позивачу з приведенням у придатний для подальшого використання стан шляхом демонтажу кіоску.

Позов мотивовано посиланням на положення ст.ст. 125, 126, 212 Земельного кодексу України та обставини порушення відповідачем норм земельного законодавства у зв'язку з використанням ним спірної земельної ділянки за відсутності укладення відповідного договору оренди.

Рішенням від 07.05.07 господарський суд Харківської області (суддя Черленяк М.І.) позов задовольнив, зобов'язавши відповідача звільнити спірну земельну ділянку як самовільно зайняту, привести її у придатний для використання стан та повернути позивачу.

Постановою від 13.09.07 Харківський апеляційний господарський суд (колегія суддів у складі: Слюсарева Л.В. –головуючий, Білоконь Н.Д., Івакіна В.О.) рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Судові рішення мотивовані використанням відповідачем спірної земельної ділянки за відсутності в нього документів на право користування нею.

Ухвалою від 01.11.07 Вищий господарський суд України порушив касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, в якій заявлено вимоги про скасування постанови суду апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована відсутністю у прокурора права звертатися з позовом в інтересах ради, а також підвідомчістю даного спору адміністративним судам.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, відділом самоврядного контролю за використанням та охороною земель управління земельних відносин Харківської міської ради проведено обстеження земельної ділянки площею орієнтовно 30 м2 по вул. 23 Серпня (біля пам'ятнику "Солдату") у м. Харкові та складено акт №2655/06 від 07.12.06. В акті зафіксовано, що вказана земельна ділянка використовується відповідачем для комерційної діяльності під розміщення торгівельного кіоску без правовстановлюючих документів. У зв'язку з виявленим порушенням керівника відповідача притягнуто до адміністративної відповідальності постановами №389 від 31.10.06 та №4 від 11.01.07.

Вказані обставини стали підставою для звернення прокурора м. Харкова до суду з позовом в інтересах держави в особі Харківської міської ради про звільнення вказаної земельної ділянки як самовільно зайнятої та повернення її позивачу.

Відповідно до ст. 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Самовільне зайняття земельних ділянок визначено у ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" як будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання не наданої їй земельної ділянки чи намір використовувати земельну ділянку до встановлення її меж у натурі (на місцевості), до одержання документа, що посвідчує право на неї, та до його державної реєстрації.

В силу ст. 125 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації; право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Згідно зі ст. 126 ЗК України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами; право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

При вирішенні спору суди першої та апеляційної інстанцій керувались вказаними нормами та встановили обставини щодо зобов'язання відповідача оформити в трьохмісячний строк договір оренди спірної земельної ділянки згідно з п. 4.1 рішення Харківської міської ради від 20.12.04 №224/04, невиконання відповідачем вказаної вимоги та, як наслідок, скасування вказаного рішення ради в частині надання спірної земельної ділянки відповідачеві згідно з рішенням Харківської міської ради від 04.07.07 №126/07. З огляду на такі обставини, зокрема відсутність укладення договору оренди спірної земельної ділянки, суди дійшли висновку про задоволення позову, визнавши вимоги прокурора обґрунтованими та доведеними відповідними доказами.

Відповідач під час розгляду справи судами обставини використання ним спірної земельної ділянки за відсутності правовстановлюючих документів на неї жодним чином не спростував. Звертаючись з касаційною скаргою, відповідач також не доводить хибність висновків судів першої та апеляційної інстанцій або неправильність застосування ними норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована лише відсутністю у прокурора права звертатися з позовом в інтересах ради, а також підвідомчістю даного спору адміністративним судам. Вказані доводи відповідача відхилені судом апеляційної інстанції правильно з огляду на наступне.

В силу ст.ст. 5, 7 Конституції України носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. В Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.

Відповідно до ст. 140 Конституції України місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Згідно з ч. 2 ст. 327 ЦК України управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Відповідно до п. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Виходячи з аналізу наведених вище норм та положення п. 1 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування" міська рада є органом місцевого самоврядування, що представляє відповідні територіальні громади та здійснює від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження органу місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Як представницький орган територіальної громади рада у земельних відносинах за законом набуває повноважень суб'єкта права комунальної власності на землю, виконуючи надані їй територіальною громадою повноваження і, відповідно, набуває статусу виконавчого органу влади у системі органів самоврядування на території населеного пункту, як це визначено у мотивувальній частині та п. 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 №З-рп/99.

Оскільки Конституційний Суд України не обмежив представництво прокурора в інтересах органу самоврядування в особі виконавчого органу влади, що не тотожне з поняттям виконавчого комітету ради, судова колегія  погоджується з висновком про відхилення доводів відповідача щодо відсутності у прокурора права представництва ради щодо захисту права власності на землю територіальної громади.

Стосовно ж доводів про підвідомчість даного спору адміністративним судами слід зазначити наступне. Згідно з визначенням термінів, що дається у ст. 3 цього Кодексу: справа адміністративної юрисдикції –переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Звертаючись з позовом у справі, прокурор заявив вимоги про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та повернення її власникові. Тобто предметом даного спору не є здійснення Харківською міською радою певних владних управлінських функцій, а навпаки –відновлення порушеного права власника спірної земельної ділянки в особі Харківської міської ради відповідно до положень ст.ст. 152, 212 ЗК України. Таким чином, між сторонами у справі є спір про право, що виключає його розгляд в порядку адміністративного судочинства.

Зважаючи на встановлення судами першої та апеляційної інстанцій обставин використання відповідачем спірної земельної ділянки за відсутності передбачених законом документів на право користування нею, судова колегія погоджується з висновком судів про те, що ця земельна ділянка підлягає поверненню Харківській міській раді, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади. Обставини наявності прав на спірну земельну ділянку в інших осіб судами при розгляді справи не встановлені та сторонами не доводились.

Отже, підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги у справі не вбачається.

Керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1.          Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13.09.07 у справі №11/49-07 залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.   

2.          Дію п. 3 ухвали Вищого господарського суду України від 01.11.07 у справі №11/49-07 припинити.

Головуючий                                                                                          Д.Кривда

Судді                                                                                                    Г.Жаботина

                                                                                                    А.Уліцький