Постанова

від 18.09.2007 по справі 11/49-07

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

11/49-07

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" вересня 2007 р.                                                           Справа № 11/49-07  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слюсарева Л.В., суддя Білоконь Н.Д., суддя Івакіна В.О.

при секретарі Криворученко О.І.

за участю представників сторін:

прокурора: Малінки В.Є., посв. №9 від 02.02.07 р.

позивача - Кулінічевої Н.О., копія пост. дов. №08-11/3090/2-06 від 28.12.06 р. успр.

відповідача - Стаднічук Н.Л., дов. №107 від 30.08.07 р. у спр.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 2492 Х/1-12) на рішення господарського суду Харківської області від 07.05.07 р. у справі № 11/49-07

за позовом прокурора м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради

до товариства з обмеженою відповідальністю "Преса-Харків", м. Харків,

про звільнення  та повернення земельної ділянки,

встановила:

Прокурор м. Харкова звернувся до господарського суду в інтересах держави в особі Харківської міської ради, позивача, з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Преса-Харків", відповідача, про зобов‘язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку по вул. 23-го Серпня (біля пам‘ятника «Солдату») у м. Харкові та привести вказану земельну ділянку у придатний для подальшого використання стан, а також повернути її Харківській міській раді.

Рішенням господарського суду Харківської області від 07.05.2007 р. у справі № 11/49-07 (суддя Черленяк М.І.) позов задоволено.

Зобов‘язано відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку по вул. 23-го Серпня (біля пам‘ятника «Солдату») м. Харкові, привести вказану земельну ділянку у придатний для використання стан та повернути її Харківській міській раді.

Стягнуто з відповідача на користь державного бюджету 85,00 грн. державного мита та 118,00 грн. судових витрат.

Відповідач з рішенням місцевого господарського суду не погодився, подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати, в позові позивачеві відмовити, посилаючись на порушення місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права.

Апеляційну скаргу відповідач обгрунтовує, зокрема, тим, що: відповідачеві в порушення статей 64, 87 ГПК України не була надіслана ухвала суду про порушення провадження у справі, він не був належним чином повідомлений про місце та час судового засідання, у зв"язку з чим був позбавлений можливості брати участь у судовому засіданні; прокурор подав позов з перевищенням повноважень; рішення прийнято з порушенням правил предметної підсудності, оскільки, на думку відповідача, даний спір є адміністративним.

13.09.2007 р. через канцелярію суду від відповідача надійшли доповнення до апеляційної скарги, в яких він в обгрунтування апеляційної скарги посилався також на те, що рішення грунтується на неналежних доказах. Акт обстеження земельної ділянки від 07.12.2007 р.  № 2655/07 на день розгляду справи втратив чинність, а в постановах про накладення адміністративного стягнення №389 від 31.10.2006 р. та №4 від 11.01.2007 р. не зазначено, відносно яких земельних ділянок було вчинено правопорушення.

У судовому засіданні апеляційного господарського суду представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, а представник позивача та прокурор проти задоволення апеляційної скарги заперечують з посиланням на те, що: договір оренди спірної земельної ділянки відповідачем укладений не був, тому земельна ділянка зайнята відповідачем самовільно і підлягає звільненню на підставі статті 212 Земельного кодексу України; даний спір не є адміністративним і згідно зі статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства не відноситься до компетенції адміністративних судів; позов подано прокурором в межах його повноваджень.

Колегія суддів дослідила матеріали справи, проаналізувала доводи апеляційної скарги відповідача та заперечень проти неї позивача і прокурора, перевірила правильність застосування господарським судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права та дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду першої інстанції -  залишити без змін.

Колегія суддів виходила з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 1 Земельного кодексу України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Частиною 2 статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно зі статтею 125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документів, що посвідчують право власності чи право постійного користування земельною ділянкою та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації

Згідно  зі статтею 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом, а право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельних ділянок - це будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання не наданої їй земельної ділянки чи намір використовувати земельну ділянку до встановлення її меж у натурі (на місцевості), до одержання документа, що посвідчує право на неї, та до його державної реєстрації.

Однак, як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом першої інстанції, відповідач приступив до використання спірної земельної ділянки до виникнення  у нього права на її оренду.

Підтвердженням цього є складений заступником начальника відділу самоврядного контролю за використанням та охороною земель управління земельних відносин Харківської міської ради Волошан А.І. за результатами обстеження спірної земельної ділянки акт від 07.12.2006 року № 2655/06 (арк. справи 5), яким встановлено, що спірну земельну ділянку площею 30 кв.м,  відповідач використовує для комерційної діяльності без правовстановлюючих документів.

Цей акт обстеження земельної ділянки є належним доказом у справі, оскільки складений посадовою особою відділу самоврядного контролю за використанням та охороною земель управління земельних відносин Харківської міської ради - органу, створеного міською радою відповідно до статей 12, 189 Земельного кодексу України та статті 12 Закону України "Про охорону земель" для здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель комунальної власності і посадові особи цього управління при обстеженні земельної ділянки та складанні акту обстеження діяли у відповідності  з Положенням про відділ самоврядного контролю за використанням та охороною земель, затвердженого рішенням ХХІІ сесії Харківської міської ради ІV скликання від 23.06.2004 року.

Крім того, як правильно зазначено в оскаржуваному рішенні, відповідно до частини 1 статті 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки, а відповідно до частини 2 статті 125 Земельного кодексу України право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Однак договір оренди спірної земельної ділянки, який згідно з пунктом 4.1  рішення Харківської міської ради від 20.12.2004р. № 224/04 відповідач був зобов‘язаний оформити в трьохмісячний строк, він не оформив і в установленому законом порядку не зареєстрував. Тому право на оренду спірної земельної ділянки у відповідача не виникло. Окрім того, як установлено  апеляційним господарським судом, рішення  Харківської міської ради ХХХ сесії ІV скликання  № 224/04  від 20.12.2004 р. в частині надання спірної земельної ділянки відповідачеві скасовано рішенням ХІV сесії Харківської міської ради від 04.07.2007р.   № 126/07.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що йому не була надіслана ухвала про порушення провадження у справі, і він не був належним чином повідомлений про місце та час судового засідання, спростовується матеріалами справи.

Згідно з наданою до місцевого господарського суду прокурором Малінкою В.Є. довідкою головного управляння статистики у Харківській області від 12.04.2007 року № 3757/12-07 (арк. спр. 38) ТОВ "Преса-Харків" зареєстровано як юридична особа 15.04.2004 року за юридичною адресою 61001, м. Харків, вул. Кірова 38. Останні реєстраційні зміни проведено 20.12.2004 року. Надіслана господарським судом першої інстанції на юридичну адресу відповідача рекомендованим листом з повідомленням про вручення копія ухвали про порушення провадження у справі від 22.03.2007 року повернулось на адресу суду у зв"язку з відсутністю адресата за юридичною адресою, свідченням чого є наявні в матеріалах справи (арк. спр 25-28) повернута поштою з відповідною довідкою копія ухвали, конверт та бланк поштового повідомлення.

Копія ухвали місцевого господарського суду від 16.04.2007 року про відкладення розгляду справи на 07.05.2007 року також надсилалась на юридичну адресу відповідача згідно з Інструкцією по діловодству в господарських судах рекомендованим листом. Однак представник відповідача для участі у судовому засіданні не з"явився, тому справу згідно зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України було розглянуто за його відсутності.

Факт зміни місцезнаходження без зміни юридичної адреси відповідач підтвердив  зазначенням в апеляційній скарзі (арк. справи 57) двох адрес: 1) м. Харків, вул. Кірова, 38 та 2) адреси для надсилання поштової кореспонденції: 61022, м. Харків, майдан Свободи, 8, кімн. 302.

А отже, оскільки Господарським процесуальним кодексом України на господарський суд не покладено обов‘язок з‘ясування адрес фактичного місцезнаходження сторін у справі та надсилання сторонам копій процесуальних документів за цими адресами, судова колегія вважає, що відповідач належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Думка відповідача, що даний спір є адміністративним, не узгоджується зі статею 17 Кодексу адміністративного судочинства України, якою визначено чіткий перелік адміністративних справ, що відносяться до компетенції адміністративних судів, оскільки предметом спору у даній справі є право користування спірною земельною ділянкою, тобто між сторонами є спір про право, що виключає його розгляд у порядку адміністративного судочинства.

Що ж до відсутності у прокурора м. Харкова повноважень на пред"явлення даного позову в інтересах держави в особі Харківської міської ради, то це ствердження не грунтується  на приписах Закону.

Відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

В останньому абзаці пункту 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 р. №3-рп/99 (v003р710-99) у справі №1-1/99 (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) наведене таке: із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник  в кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення  матеріальних або інших інтересів держави, обгрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Згідно з пунктом 2 резолютивної частини названого рішення під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним в частині 2 статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (1798-12) (нині це частина 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України), потрібно розуміти, зокрема, орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Таким чином, місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, повністю з‘ясував обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування цього рішення відсутні.

          Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 29, 33, 43, 44, 49, 87, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 07.05.2007 р. у справі № 11/49-07 залишити без змін.

Постанову в повному обсязі складено 17.09.2007 р.

         Головуючий суддя                            (підпис)                            Слюсарева Л.В.  

                                 Суддя                           (підпис)                            Білоконь Н.Д.  

                                 Суддя                           (підпис)                            Івакіна В.О.