Ухвала від 25.09.2025 по справі 910/3268/22

УХВАЛА

25 вересня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/3268/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Колос І.Б., Малашенкової Т.М.

за участю секретаря судового засідання - Ксензової Г.Є.,

представників учасників справи (за первісним позовом):

позивача - приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" - адвоката Шатарської Т.Н. (дов. від 20.11.2024 № 20/11-14),

відповідача - акціонерного товариства "Банк Альянс" - адвоката Башарова В.Є. (дов. від 03.07.2025 № 50), адвоката Качмар О.Й. (ордер АІ № 1944147 від 09.07.2025), адвоката Шабаровського Б.В. (ордер АА № 1498576 від 04.12.2024),

третьої особи на стороні позивача - Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг - не з`явились,

третьої особи на стороні відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Енерджі" - адвоката Маковій В.Г. (ордер АА № 1181285 від 07.11.2022),

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги акціонерного товариства "Банк Альянс" (далі - Банк)

на рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2022 (головуючий суддя Бойко Р.В.)

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.04.2025 (головуючий суддя Коробенко Г.П., судді: Пономаренко Є.Ю., Кравчук Г.А.)

у справі № 910/3268/22

за позовом приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - Компанія)

до Банку,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП);

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Енерджі" (далі - Товариство),

про стягнення 1 717 000 000,00 грн та

за позовом третьої особи із самостійними вимогами щодо предмета спору - Товариства

до: 1) Компанії,

2) Банку

про визнання банківської гарантії такою, що не підлягає виконанню.

Розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 07.07.2025 № 32.2-01/1383 у зв`язку з відпусткою судді Колос І.Б., призначено повторний автоматичний розподіл судової справи № 910/3268/22, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Булгакова І.В. (головуючий), Бенедисюк І.М. і Власов Ю.Л.

Розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 21.08.2025 № 32.2-01/1948 у зв`язку з відпусткою судді Власова Ю.Л. та запланованою відпусткою судді Бенедисюка І.М., призначено повторний автоматичний розподіл судової справи № 910/3268/22, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Булгакова І.В. (головуючий), Колос І.Б. і Малашенкова Т.М.

За результатами розгляду касаційної скарги Верховний Суд

ВСТАНОВИВ

Компанія звернулася до суду з позовом до Банку про стягнення 1 717 000 000,00 грн за банківською гарантією від 07.09.2021 № 11122-21/1 (далі - Банківська гарантія).

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Товариством як принципалом своїх зобов`язань за Договором про врегулювання небалансів електричної енергії № 1196-01024 від 18.07.2019 (далі - Договір), у зв`язку з чим відповідач як банк-гарант повинен виплатити позивачу-бенефіціару суму Банківської гарантії. Розмір позовних вимог визначений як різниця між граничним розміром гарантії у 1 850 000 000,00 грн та сумою, яка сплачена гарантом у розмірі 133 000 000,00 грн та становить 1 717 000 000,00 грн.

У подальшому від Товариства до Господарського суду міста Києва надійшов позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, в якому Товариство просило суд визнати Банківську гарантію, видану Банком, такою, що не підлягає виконанню.

Позов Товариства як третьої особи із самостійними вимогами щодо предмета спору обґрунтовано тим, що направлені Компанією вимоги надіслані на електронну адресу Банку без нотаріально засвідчених копій документів, отримані останнім після завершення строку дії гарантії. Також Товариство зазначає, що виставлені бенефіціаром рахунки за вимогою не були приведені у відповідність до ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.02.2022 у справі № 640/4677/22 про забезпечення позову, а заявлені у вимогах суми не є достовірними. Отже, у зв`язку із неналежним звернення бенефіціара до гаранта, завершенням строку дії гарантії та ненастанням гарантійного випадку гарантія є такою, що не підлягає виконанню.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.12.2022: позов Компанії задоволено частково; стягнуто з Банку на користь Компанії 1 113 577 821,21 грн; у іншій частині позову Компанії відмовлено; у задоволенні позову Товариства відмовлено; скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою від 05.07.2022.

Рішення суду першої інстанції в частині позову Компанії мотивовано тим, що Компанія як бенефіціар звернулась до Банку як гаранта із вимогами, які були належно представленими, про сплату сум, які є достовірними, в межах строку дії Банківської гарантії, а відтак Банком було неправомірно невиконано своїх зобов`язань зі сплати коштів за Банківською гарантією, що є підставою для стягнення спірних коштів із Банку. При цьому з Банку на користь Компанії підлягає стягненню саме 1 113 577 821,21 грн (з урахуванням часткової оплати заборгованості на суму 780 617 599,93 грн, а також 25 213 444,15 грн різниці заборгованості за другу декаду березня 2022 року, яка виникла внаслідок пред`явлення Банку неостаточного рахунку за цей період).

У частині позову Товариства суд першої інстанції виходив з того, що наведені Товариством доводи з приводу неправомірності визначення у період з 14.02.2022 по 28.02.2022 вартості небалансу електричної енергії згідно постанови НКРЕКП від 14.02.2022 № 299 є необґрунтованими та спрямованими виключно на ухилення від виконання своїх зобов`язань із оплати небалансу електричної енергії. За таких обставин, суд виснував, що ні Банком як гарантом, ні Товариством як принципалом не доведено обставин недостовірності заявленої Компанією суми у вимогах до Банку.

Банк та Товариство не погодились із рішенням суду першої інстанції, у зв`язку із чим оскаржили його до Північного апеляційного господарського суду. Однак, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції Товариство подало до суду заяву про відмову від позову.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.04.2025: прийнято відмову Товариства від позову; визнано нечинним рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2022 в частині відмови у задоволенні позову третьої особи із самостійними вимогами щодо предмета спору - Товариства до Компанії та Банку про визнання Банківської гарантії такою, що не підлягає виконанню; закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства на рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2022.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.04.2025 залишено без змін рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2022 в частині стягнення з Банку на користь Компанії грошових коштів у розмірі 1 113 577 821,21 грн.

Апеляційний суд погодився із висновками суду першої інстанції, додатково пославшись в обґрунтування своєї позиції на висновки Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду (далі - ОП КГС ВС), викладені у постанові від 17.05.2024 у справі № 910/17772/20. З урахуванням цих висновків судом апеляційної інстанції відхилено доводи Банку в частині, яка стосувалася обставин настання/не настання гарантійного випадку у спірній ситуації.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанції в частині задоволення позовних вимог Компанії, Банк звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій (з урахуванням доповнень до касаційної скарги від 02.06.2025), зокрема, посилається:

- на підставу касаційного оскарження судових рішень, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначаючи про неправильне застосування судами попередніх інстанцій частини третьої статті 75 ГПК України, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування цієї норми процесуального права у подібних правовідносинах, викладених у постанові від 11.09.2024 у справі № 911/3853/23;

- на підставу касаційного оскарження судових рішень, передбачену пунктом 2 частини другої статті 287 ГПК України, у зв`язку з неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції частини першої статті 546, частини першої статті 560, частини першої статті 562, частини першої статті 563 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та частини першої статті 200 Господарського кодексу України (далі - ГК України) вважає за необхідне відступити від висновку ОП КГС ВС, викладеного у постанові від 17.05.2024 у справі № 910/17772/20.

Окрім того, Банк посилається на підставу касаційного оскарження судових рішень, передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, зазначаючи про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права (за відсутності висновків Верховного Суду щодо їх застосування у подібних правовідносинах), а саме:

- пункту 6 частини першої статті 3, частин другої, третьої статті 13, частини третьої статті 16, частин першої, четвертої статті 212, частини третьої статті 509, частини першої статті 563, частини першої статті 565 ЦК України, пунктів 1.7.1, 1.7.2, 1.7.4, 1.7.5 Правил ринку, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 307 (далі - Правила ринку), а також частини другої статті 75, статті 269 ГПК України;

- статті 617 ЦК України, статті 218 ГК України та частини другої статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні";

- "частини першої статті 565 ЦК України, а саме наступної її частини:" " Гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії";

- "статті 565 ЦК України, а саме наступної її частини:" "Гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи подані гарантові після закінчення строку дії гарантії" (у тексті касаційної скарги Банком зазначено статтю 255 ЦК України, що з метою уникнення надмірного формалізму розцінюється Верховним Судом як описка, з огляду на відповідність процитованого скаржником тексту, а також підходу скаржника щодо поділу тексту норми статті на окремі частини, саме статті 565, а не статті 255 ЦК України), наслідком чого стало порушення статей 6, 14, 565 ЦК України та пунктів 11, 12 частини третьої розділу І Положення про порядок здійснення банками та фінансовими компаніями операцій за гарантіями в національній та іноземній валютах, затвердженого постановою правління Національного банку України від 15.12.2004 № 639.

Банк також посилається на те, що в ухваленні оскаржуваної постанови брали участь судді, яким було заявлено відвід, та які підлягали відводу, а також на те, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив усі клопотання відповідача про приєднання, витребування щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення спору, що відповідає підставі касаційного оскарження судових рішень, визначеній пунктом 4 частини другої статті 287, пунктом 2 частини першої та пунктом 3 частини третьої статті 310 ГПК України.

Просить скасувати рішення місцевого господарського суду в частині задоволення позовних вимог і постанову апеляційного суду повністю та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Від Компанії надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень в оскаржуваній частині, просить відмовити у задоволенні касаційної скарги.

Від Банку надійшла відповідь на відзив Компанії, у якій відповідач зазначає про неспростування позивачем доводів касаційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, про які стверджує скаржник.

Від Компанії надійшло клопотання про залишення відповіді Банку на відзив Компанії без розгляду.

Від інших учасників справи відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Окрім того, від Банку:

- 15.07.2025 надійшли додаткові пояснення, у яких скаржник звертає увагу на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 28.01.2025 у справі № 910/16479/23;

- 16.07.2025 надійшло клопотання про постановлення окремої ухвали;

- 16.07.2025 надійшло клопотання про передачу справи № 910/3268/22 на розгляд ОП КГС ВС;

- 01.09.2025 надійшло клопотання про передачу справи № 910/3268/22 на розгляд Великої Палати Верховного Суду (далі - ВП ВС);

Від Компанії 02.09.2025 надійшли заперечення на клопотання Банку про передачу справи № 910/3268/22 на розгляд ВП ВС.

Так, зокрема, клопотання Банку про передачу справи № 910/3268/22 на розгляд ОП КГС ВС мотивоване з посиланням на необхідність відступлення (шляхом уточнення) від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові ОП КГС ВС від 17.05.2024 у справі № 910/17772/20.

За доводами Банку постанова ОП КГС ВС від 17.05.2024 у справі № 910/17772/20 не охоплює всіх аспектів, актуальних у цій справі, оскільки:

- вона не враховує можливості і зловживання правом з боку бенефіціара, що свідомо сприяє настанню гарантійного випадку;

- у справі відсутній спір між принципалом і бенефіціаром щодо наявності заборгованості за основним зобов`язанням, однак суди попередніх інстанцій стягнули з гаранта суму, що значно перевищує розмір основної заборгованості, не враховуючи, що правовідносини гарантії мають забезпечувальний характер;

- зазначена постанова не містить системного аналізу норм параграфу 4 Глави 49 ЦК України у взаємозв`язку зі статтею 212 ЦК України.

Банк вважає, що:

- справа містить складне правове питання, яке досі не вирішене Верховним Судом, щодо правового значення недобросовісної поведінки бенефіціара, яка сприяє настанню гарантійного випадку;

- у цьому спорі необхідним є надання правової оцінки ситуації, коли бенефіціар, усвідомлюючи, що боржник набув статусу "дефолтного" учасника ринку та не виконує своїх зобов`язань, продовжує постачання електричної енергії принципалу, не вживає передбачених законодавством заходів та не використовує інструменти для запобігання накопиченню заборгованості, що у подальшому використовується як підстава для звернення з вимогою до гаранта;

- у правозастосовчій практиці виникає необхідність визначити межі допустимої поведінки бенефіціара, зокрема, в контексті недопустимості дій, які спрямовані на навмисне створення підстав для стягнення по гарантії.

Клопотання ж Банку про передачу справи № 910/3268/22 на розгляд ВП ВС мотивоване з посиланням на необхідність вирішення виключної правової проблеми, забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Банк стверджує про відсутність у Верховного Суду єдиного підходу до розгляду категорії спорів про стягнення за банківською гарантією.

За доводами Банку, до 2024 року відповідно до усталеної практики Верховного Суду, обов`язок гаранта сплатити бенефіціару грошову суму відповідно до умов гарантії настає за умови порушення принципалом зобов`язання, забезпеченого гарантією, та направлення бенефіціаром гаранту письмової вимоги разом із зазначеними в гарантії документами. За відсутності однієї із вказаних умов відповідальність гаранта не настає. Тобто важливе значення для виконання гарантом зобов`язань за договором гарантії мала відповідь на такі питання: чи відповідає вимога та подані бенефіціаром документи умовам договору гарантії, чи настав гарантійний випадок за договором гарантії та чи надані були бенефіціаром достатні докази для підтвердження настання гарантійного випадку. В ситуації, коли бенефіціаром не було належними доказами доведено настання гарантійного випадку за договором гарантії, були наявні підстави для гаранта для відмови у здійсненні грошової виплати за договором (зазначена правова позиція була викладена, зокрема, у постанові ОП КГС ВС від 18.06.2021 у справі № 910/16898/19).

Підхід до питання настання гарантійного випадку зазнав змін у 2024 році з прийняттям ОП КГС ВС постанови від 17.05.2024 у справі № 910/17772/20. Відповідно до висновків ОП КГС ВС:

- норми ГК України та ЦК України, якими врегульовано забезпечення виконання зобов`язання гарантією та її правова природа, слід розуміти таким чином, що гарант не вправі робити власних висновків щодо наявності чи відсутності обов`язку принципала, а зобов`язаний платити за гарантією, якщо вимога та додані документи (якщо вони передбачені умовами гарантії) за зовнішніми ознаками відповідають умовам гарантії. Стаття 565 ЦК України визначає вичерпний перелік випадків, коли гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора. Цей перелік, зокрема, не містить такої підстави для відмови гаранта від платежу, як відсутність чи недоведення бенефіціаром порушення основного зобов`язання боржником;

- при вирішенні спору про існування обов`язку гаранта сплатити за гарантією до предмета доказування не входить дослідження наявності чи відсутності порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією.

Водночас, за твердженнями Банку, у пунктах 38, 39, 41 постанови Верховного Суду від 16.04.2025 у справі № 911/3602/21 зроблено наступний висновок:

"…38. Згідно зі статтею 563 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією.

39. Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, враховуючи приписи статей 560, 563, 565 ЦК України, обов`язок гаранта сплатити бенефіціару грошову суму відповідно до умов гарантії настає за умови порушення принципалом зобов`язання, забезпеченого гарантією, та направлення бенефіціаром гаранту письмової вимоги разом із зазначеними в гарантії документами. За відсутності однієї із вказаних умов відповідальність гаранта не настає (подібний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 18.10.2018 у справі № 910/21641/17, від 20.06.2018 у справі № 904/9536/17, від 02.03.2018 у справі № 910/8297/17, від 14.11.2019 у справі № 910/20326/17, від 18.06.2021 у справі № 910/16898/19, від 07.12.2021 у справі № 910/2831/20, від 21.12.2021 у справі № 910/17772/20)…

… 41. Звідси, підставами для сплатити кредиторові грошової суму відповідно до умов гарантії у спірних правовідносинах є не будь які порушення Товариством умов договору, а саме існування невиконаних Товариством зобов`язань, щодо яких надана гарантія, прямо передбачених умовами пункту 10.5 договору".

Тобто, за доводами Банку, у 2025 році Верховний Суд у подібних правовідносинах продовжує застосовувати як правову позицію, сформовану у постанові ОП КГС ВС від 18.06.2021 у справі № 910/16898/19, так і правову позицію, сформовану у постанові ОП КГС ВС від 17.05.2024 у справі № 910/17772/20, що свідчить про існування виключної правової проблеми та відсутність єдності правозастосовчої практики.

У решті доводи клопотання Банку про передачу справи № 910/3268/22 на розгляд ВП ВС дублюють доводи Банку, викладені у клопотанні про передачу цієї справи на розгляд ОП КГС ВС.

Розглядаючи заявлені клопотання Банку колегія суддів не вбачає належного обґрунтування Банком необхідності передачі справи № 910/3268/22 на розгляд ВП ВС з мотивів, наведених скаржником у його клопотанні, водночас доходить висновку про наявність обґрунтованих підстав для передачі цієї справи на розгляд ОП КГС ВС з огляду на таке.

Так, на розгляді Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду Бакуліної С.В. - головуючого (доповідач), Кібенко О.Р., Студенця В.І. перебувала справа № 911/3602/21 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбуд Забудова" до Управління капітального будівництва Бориспільської міської ради та акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощадженьпро визнання такою, що не підлягає виконанню банківської гарантії від 18.05.2020 № 10516/20-ГВ в забезпечення зобов`язань по договору про закупівлю робіт від 28.05.2020 № 22.

За результатом розгляду справи № 911/3602/21 Верховний Суд постановою від 16.04.2025 касаційну скаргу задовольнив частково, оскаржувану постанову скасував, а справу направив до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

У постанові від 16.04.2025 у справі № 911/3602/21 Верховний Суд в порядку частини четвертої статті 300 ГПК України врахував висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 28.01.2025 у справі № 910/16479/23, повний текст якої, і, відповідно, сформовані Судом висновки щодо застосування норм права, було оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень 19.03.2025, тобто після подання касаційної скарги у справі № 911/3602/21 (касаційна скарга подана 18.01.2025).З урахуванням висновків, викладених Верховним Судом у постанові від 28.01.2025 у справі № 910/16479/23, Верховний Суд у справі № 911/3602/21 дійсно зазначив, таке:

"…38. Згідно зі статтею 563 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією.

39. Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, враховуючи приписи статей 560, 563, 565 ЦК України, обов`язок гаранта сплатити бенефіціару грошову суму відповідно до умов гарантії настає за умови порушення принципалом зобов`язання, забезпеченого гарантією, та направлення бенефіціаром гаранту письмової вимоги разом із зазначеними в гарантії документами. За відсутності однієї із вказаних умов відповідальність гаранта не настає (подібний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 18.10.2018 у справі № 910/21641/17, від 20.06.2018 у справі № 904/9536/17, від 02.03.2018 у справі № 910/8297/17, від 14.11.2019 у справі № 910/20326/17, від 18.06.2021 у справі № 910/16898/19, від 07.12.2021 у справі № 910/2831/20, від 21.12.2021 у справі № 910/17772/20)…

…41. Звідси, підставами для сплатити кредиторові грошової суму відповідно до умов гарантії у спірних правовідносинах є не будь які порушення Товариством умов договору, а саме існування невиконаних Товариством зобов`язань, щодо яких надана гарантія, прямо передбачених умовами пункту 10.5 договору…

…44. Відповідно, у разі встановлення апеляційним судом під час вирішення справи № 911/3602/21 обставин наявності спорів щодо стягнення деяких з сум, які забезпечуються гарантією, відсутні підстави для задоволення судом вимог про визнання гарантії такою, що не підлягає виконанню з підстав, які стосуються суті обґрунтованості такої вимоги, адже відповідні обставини мають з`ясовуватися у спорі про стягнення зазначених сум".

Отже, направляючи справу № 911/3602/21 на новий розгляд Верховний Суд, посилаючись, зокрема, на висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові ОП КГС ВС від 18.06.2021 у справі № 910/16898/19, виходив того, що підставами для сплатити кредиторові грошової суму відповідно до умов гарантії у спірних правовідносинах є не будь які порушення ТОВ "Укрбуд Забудова" умов договору, а саме існування невиконаних ТОВ "Укрбуд Забудова" зобов`язань, щодо яких надана гарантія, прямо передбачених умовами пункту 10.5 договору. Верховний Суд, зокрема, зазначив, що у разі встановлення судом апеляційної інстанції під час вирішення справи № 911/3602/21 обставин наявності спорів щодо стягнення деяких з сум, які забезпечуються гарантією, відсутні підстави для задоволення судом вимог про визнання гарантії такою, що не підлягає виконанню з підстав, які стосуються суті обґрунтованості такої вимоги, адже відповідні обставини мають з`ясовуватися у спорі про стягнення зазначених сум.

З наведеного вбачається, що Верховний Суд у розгляді справи № 911/3602/21, з посиланням, зокрема, на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 18.06.2021 у справі № 910/16898/19, фактично виснував обов`язок суду при розгляді спорів про стягнення за банківською гарантією з`ясовувати обставини порушення принципалом основного зобов`язання, забезпеченого гарантією.

Схожі висновки Верховного Суду прослідковуються також і у постанові від 28.01.2025 у справі № 910/16479/23, на які послалася колегія суддів у справі № 911/3602/21 в обґрунтування постанови від 16.04.2025 та на які звертає увагу Банк у розгляді спору у цій справі № 910/3268/22.

Так, у справі № 910/16479/23 (у спорі між тими ж сторонами, що і у справі № 910/3268/22, яка розглядається) розглядався позов Банку до Компанії та Товариства про визнання такою, що не підлягає виконанню банківської гарантії № 11122-21/1, виданої Банком 07.09.2021, бенефіціаром за якою є Компанія, а принципалом - Товариство (Банківська гарантія, стягнення за якою є предметом розгляду у справі № 910/3268/22, яка розглядається), а також про визнання припиненим зобов`язання Банку за Банківською гарантією.

Позов мотивовано тим, що Банківська гарантія не забезпечує виконання зобов`язань Товариства перед Компанією з оплати вартості електроенергії, проданої в період існування у Товариства статусу "Дефолтний" (з 07.03.2022 до 16.03.2022), оскільки такий продаж відбувся з порушенням вимог пункту 1.7.5 Правил ринку, а тому на підставі частини четвертої статті 212 ЦК України обов`язок позивача, як гаранта щодо виконання цього зобов`язання, вважається таким, що не настав.

За результатом розгляду справи № 910/16479/23 Верховний Суд у складі колегії Касаційного господарського суду Кондратової І.Д. - головуючого (доповідач), Бакуліної С.В., Губенко Н.М. постановою від 28.01.2025 скасувала рішення судів попередніх інстанцій про задоволення позову та ухвалила нове рішення, яким відмовила Банку у задоволенні позову.

При цьому, у наведеній постанові у справі № 910/16479/23 колегія суддів, зокрема зазначила, що:

"84. …колегія суддів визнає обґрунтованими доводи Укренерго. На момент подання цього позову вже існувало рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/3268/22 від 15.12.2022. У цій справі, ініційованій Укренерго, предметом спору було стягнення коштів за тією ж самою Банківською гарантією. Суд першої інстанції у справі № 910/3268/22 частково задовольнив позов Укренерго, стягнувши з АТ "Банк Альянс" 1 113 577 821,21 грн, встановивши, що Гарантія підлягає виконанню. Це рішення було оскаржене в апеляційному порядку.

85. Оскільки Бенефіціар вже ініціював інший судовий процес про стягнення грошових коштів за Гарантією, і суд першої інстанції частково задовольнив його вимоги, це створило правову визначеність щодо зобов`язань Гаранта. За таких обставин, окремий позов Гаранта, заявленій у цій справі, про визнання припинення зобов`язань за Гарантією не відповідав принципу правової визначеності та ефективного судового захисту. Належне виконання Гарантом своїх процесуальних обов`язків вимагало від нього реалізації своїх прав шляхом подання аргументованих заперечень та повного обсягу доказів у вже існуючому провадженні, а не подання нового позову з метою перегляду висновків у справі № 910/3268/22 або створення преюдиції".

Отже, Верховний Суд у постанові від 28.01.2025 у справі № 910/16479/23 зазначив, що доводи Банку про те, що Банківська гарантія не забезпечує виконання зобов`язань Товариства перед Компанією з оплати вартості електроенергії, проданої в період існування у Товариства статусу "Дефолтний" (з 07.03.2022 до 16.03.2022), оскільки такий продаж відбувся з порушенням вимог пункту 1.7.5 Правил ринку, а тому на підставі частини четвертої статті 212 ЦК України обов`язок позивача, як гаранта щодо виконання цього зобов`язання, вважається таким, що не настав, підлягають заявленню (а, відтак, і розгляду) у межах справи № 910/3268/22.

Однак, ОП КГС ВС у постанові від 17.05.2024 у справі № 910/17772/20 відступила від висновків, наведених у постанові Верховного Суду від 18.06.2021 у справі № 910/16898/19 про те, що при вирішенні спору про існування обов`язку гаранта сплатити за гарантією до предмета доказування входить дослідження наявності чи відсутності виникнення порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією.

За висновками Великої Палати Верховного Суду незалежно від того, чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду (постанова від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17).

Аналогічно незалежно від того, чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступив Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію ОП КГС ВС (схожий висновок викладено в пунктах 9.27, 9.28 постанови ОП КГС ВС від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19, від 17.01.2025 у справі № 916/4954/23).

Проте, Верховний Суд у розгляді справи № 911/3602/21, з посиланням, зокрема, на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 18.06.2021 у справі № 910/16898/19, а також у розгляді справи № 910/16479/23, фактично розширив предмет доказування у категорії справ про стягнення за банківською гарантією поза межами предмета доказування у розгляді цієї категорії спорів, визначеного висновками ОП КГС ВС у постанові від 17.05.2024 у справі № 910/17772/20.

Наведене також узгоджується з окремою думкою судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Кібенко О.Р. до постанови Верховного Суду від 16.04.2025 у справі № 911/3602/21.

З урахуванням неодноразової зміни позиції ОП КГС ВС у питанні предмета доказування при розгляду категорії спорів про стягнення за банківською гарантією (постанови ОП КГС ВС від 18.06.2021 у справі № 910/16898/19 та від 17.05.2024 у справі № 910/17772/20) доводи Банку про відсутність єдності практики Верховного Суду у цьому питанні не є очевидно неприйнятними та потребує уточнення.

Відповідно до частини другої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.

За таких обставин колегія суддів вважає за необхідне відступити від наведених висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 16.04.2025 у справі № 911/3602/21 та від 28.01.2025 у справі № 910/16479/23 або уточнити висновки ОП КГС ВС, викладені у постанові від 17.05.2024 у справі № 910/17772/20, щодо предмета доказування у спорах про стягнення за банківською гарантією, у зв`язку з чим справа № 910/3268/22 підлягає передачі на розгляді ОП КГС ВС з метою забезпечення єдності судової практики.

Керуючись статтями 234, 235, 301, 302, 303 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Справу № 910/3268/22 передати на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя І. Колос

Суддя Т. Малашенкова