Постанова від 01.10.2025 по справі 910/3268/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" жовтня 2025 р. Справа№ 910/3268/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: ОСОБА_1

суддів: ОСОБА_2

ОСОБА_3

при секретарі судового засідання: ОСОБА_4

за участю представників сторін (за первісним позовом):

від позивача: ОСОБА_5 ;

від відповідача: ОСОБА_6 ;

від третіх осіб: 1) не з`явились

2) не з`явились

від приватного виконавця: не з`явились,

розглянувши апеляційні скарги Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва ОСОБА_7 та Приватного акціонерного товариства « ІНФОРМАЦІЯ_1 »

на ухвалу ІНФОРМАЦІЯ_2 від 15.07.2025 (повний текст ухвали складено 24.07.2025)

про задоволення скарги на дії приватного виконавця

за скаргою Акціонерного товариства « ІНФОРМАЦІЯ_3 »

на дії Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва ОСОБА_7

у справі №910/3268/22 (суддя ОСОБА_8 )

за позовом Приватного акціонерного товариства « ІНФОРМАЦІЯ_1 »

до Акціонерного товариства « ІНФОРМАЦІЯ_3 »

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю « ІНФОРМАЦІЯ_4 »

за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: 2. ІНФОРМАЦІЯ_5

про стягнення 1 717 000 000,00 грн,-

за позовом третьої особи із самостійними вимогами щодо предмету спору: Товариства з обмеженою відповідальністю « ІНФОРМАЦІЯ_4 »

до:1. Приватного акціонерного товариства « ІНФОРМАЦІЯ_1 »

2. Акціонерного товариства « ІНФОРМАЦІЯ_3 »

про визнання банківської гарантії такою, що не підлягає виконанню, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою ІНФОРМАЦІЯ_2 від 15.07.2025 у справі № 910/3268/22 скаргу Акціонерного товариства « ІНФОРМАЦІЯ_3 » на дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва ОСОБА_7 задоволено частково. Визнано неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва ОСОБА_7 щодо винесення 24.06.2025 постанови про відкриття виконавчого провадження, постанови про стягнення з боржника основної винагороди та постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження за виконавчим провадженням ВП НОМЕР_1.

Скасовано винесені 24.06.2025 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва ОСОБА_7 постанову про відкриття виконавчого провадження, постанову про стягнення з боржника основної винагороди та постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження за виконавчим провадженням ВП НОМЕР_1.

Зобов`язано приватного виконавця виконавчого округу м. Києва ОСОБА_7 скасувати у Автоматизованій системі виконавчого провадження винесену 24.06.2025 постанову про відкриття виконавчого провадження ВП НОМЕР_1. В іншій частині в задоволенні скарги відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва ОСОБА_7 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_6 з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні скарги АТ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » на дії Приватного виконавця КМВО ОСОБА_7 у ВП НОМЕР_1 відмовити.

Апеляційна скарга приватного виконавця мотивована тим, що відповідно до п. 9 ч. 4 ст. 4 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо: виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем.

Системний аналіз законодавства про виконавче провадження свідчить, що як підстава повернення органом державної виконавчої служби стягувачу виконавчого документа без прийняття до виконання відносяться випадки виконання рішень іншими органами та установами. Підстави повернення приватним виконавцем стягувачу виконавчого документа без прийняття до виконання визначені частиною 2 статті 5 ЗУ «Про виконавче провадження».

Таким чином, апелянт вважає посилання заявника - Акціонерного товариства « ІНФОРМАЦІЯ_3 » на наявність підстав для повернення наказу стягувачу без прийняття до виконання на підставі п. 9 ч. 4 ст. 4 ЗУ «Про виконавче провадження» є помилковими.

Витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.08.2025 апеляційна скарга передана колегії суддів у складі: ОСОБА_9 - головуючий суддя, судді ОСОБА_10 , ОСОБА_11 .

Також, не погоджуючись із вказаним рішенням, Приватне акціонерне товариство « ІНФОРМАЦІЯ_1 » звернулося до ІНФОРМАЦІЯ_6 з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні скарги відмовити.

Апелянт зазначає, що судом першої інстанції не вказано жодної норми ЗУ «Про виконавче провадження», Господарсько-процесуального кодексу України, Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012, яку порушив або не вчинив приватний виконавець у зв`язку із винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження на належних правових підставах та з наданими повноваженнями визначеними ЗУ «Про виконавче провадження».

Крім того, скаржник вважає, що судом першої інстанції були порушені норми процесуального права, оскільки заява про відвід судді повинна була бути передана на розгляд іншому судді у порядку, встановленому ч. 1 ст. 32 ГПК України, для вирішення питання про відвід.

Витягом з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 05.08.2025 апеляційна скарга передана колегії суддів у складі: ОСОБА_9 - головуючий суддя, судді ОСОБА_10 , ОСОБА_11 .

Ухвалою ІНФОРМАЦІЯ_6 від 07.08.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва ОСОБА_7 та Приватного акціонерного товариства « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на ухвалу ІНФОРМАЦІЯ_2 від 15.07.2025 у справі №910/3268/22, об`єднано зазначені апеляційні скарги в одне апеляційне провадження для спільного розгляду, розгляд справи призначено на 19.08.2025.

13.08.2025 від відповідача до суду надійшов відзив на апеляційні скарги, відповідно до якого відповідач просив суд апеляційні скарги залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу - без змін.

Зокрема, відповідач зазначив, що викладена в апеляційних скаргах позиція приватного виконавця та Приватного акціонерного товариства « ІНФОРМАЦІЯ_1 » про те, що п. 9 ч. 1 ст. 4 ЗУ «Про виконавче провадження» поширюється виключно на ст. 5 та 6 ЗУ «Про виконавче провадження», нічим не підтверджується й суперечить висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 22.02.2023 у справі № 908/2287/17.

Крім того, відповідач зауважив, що заява про відвід судді ОСОБА_8 надійшла 11.07.2025, судове засідання було призначене на 15.07.2025. Відтак, заява про відвід надійшла менше, ніж за три робочі дні до засідання, а тому така заява не підлягала передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід правомірно вирішувалося судом, що розглядав справу.

Ухвалою ІНФОРМАЦІЯ_6 від 19.08.2025 відкладено розгляд справи до 02.09.2025.

Судове засідання призначене на 02.09.2025 не відбулося, у зв`язку із оголошенням повітряної тривоги.

Ухвалою ІНФОРМАЦІЯ_6 від 08.09.2025 визнано заяву Приватного акціонерного товариства « ІНФОРМАЦІЯ_1 » про відвід колегії суддів у складі: ОСОБА_9 - головуючої, ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , від розгляду справи № 910/3268/22 необґрунтованою та відмовлено в її задоволенні. Заяву колегії суддів у складі: ОСОБА_9 - головуючої, ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , про самовідвід від розгляду справи № 910/3268/22 задоволено. Справу № 910/3268/22 передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою відповідно до положень ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням керівника апарату суду №09.1-07/558/25 від 10.09.2025, у зв`язку з задоволенням заяви суддів ОСОБА_9 - головуючого, ОСОБА_10 , ОСОБА_11 про самовідвід від розгляду справи №910/2358/24, відповідно до підпунктів 2.3.50 пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/3268/22.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.09.2025 визначено наступний склад колегії суддів: ОСОБА_1 (головуючий суддя (суддя-доповідач)), ОСОБА_3 , ОСОБА_2 .

Ухвалою ІНФОРМАЦІЯ_6 від 12.09.2025 справу № 910/3268/22 прийнято до свого провадження вищезазначеною колегією суддів та призначено до розгляду на 01.10.2025.

Представник позивача у судовому засіданні 01.10.2025 підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд її задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати.

Представник відповідача у судовому засіданні 01.10.2025 заперечував проти задоволення апеляційних скарг та просив суд у їх задоволенні відмовити.

Представники приватного виконавця та третіх осіб у судове засідання 01.10.2025 не з`явилися, про поважні причини неявки суд не повідомили, хоча про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується довідками про доставку електронного документа.

Враховуючи, що під час воєнного стану суди не припинили свою діяльність та продовжують здійснювати правосуддя, колегія суддів, з урахуванням принципу розумності строків розгляду справи судом, з метою забезпечення права на доступ до правосуддя, передбаченого Конституцією України і гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (право на справедливий суд), зважаючи на те, що явка представників учасників справи у судове засідання не визнавалась обов`язковою, дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представників приватного виконавця та третіх осіб у судовому засіданні 01.10.2025.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, з огляду на викладені скаржниками доводи та вимоги апеляційних скарг, ІНФОРМАЦІЯ_7 дійшов наступного.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Згідно зі статтею 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України (частина 1 статті 18 Господарського процесуального кодексу України).

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, ухвалою ІНФОРМАЦІЯ_8 від 19.06.2025 зупинено виконання рішення ІНФОРМАЦІЯ_2 від 15.12.2022 та постанови ІНФОРМАЦІЯ_6 від 25.04.2025 у справі №910/3268/22 до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.

Із комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» вбачається, що, зокрема до електронного кабінету Приватного акціонерного товариства « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ухвала суду від 19.06.2025 у справі №910/3268/22 була доставлена 19.06.2025 о 20 год. 29 хв., про що судом було отримано інформацію 20.06.2025 о 08 год. 54 хв.

Загальний доступ до даної ухвали касаційного суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень був забезпечений 20.06.2025.

23.06.2025 на виконання рішення ІНФОРМАЦІЯ_9 від 15.12.2022, залишеного без змін постановою ІНФОРМАЦІЯ_6 від 25.04.2025, у справі №910/3268/22, судом було видано наказ про стягнення з Акціонерного товариства « ІНФОРМАЦІЯ_3 » на користь Приватного акціонерного товариства « ІНФОРМАЦІЯ_1 » коштів у розмірі 1 113 577 821, 21 грн та судового збору у розмірі 563 177,23 грн.

24.06.2025 Приватне акціонерне товариство « ІНФОРМАЦІЯ_1 » звернулось до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва ОСОБА_7 із заявою №01/39/34 від 24.06.2025 про примусове виконання рішення у справі №910/3268/22.

Того ж дня, 24.06.2025, приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва ОСОБА_7 було відкрито виконавче провадження НОМЕР_1 з виконання наказу ІНФОРМАЦІЯ_9 №910/3268/22 від 23.06.2025; прийнято постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження (233,92 грн); прийнято постанову про стягнення з боржника основної винагороди (80 613 076,98 грн); та зупинено вчинення виконавчих дій.

Постанова приватного виконавця виконавчого округу м. Києва ОСОБА_7 від 24.06.2025 про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні НОМЕР_1 мотивована тим, що приватному виконавцю з офіційних джерел (з Єдиного державного реєстру судових рішень) стало відомо, що 19.06.2025 ухвалою ІНФОРМАЦІЯ_8 від 19.06.2025 було зупинено виконання рішення ІНФОРМАЦІЯ_2 від 15.12.2022 та постанови ІНФОРМАЦІЯ_6 від 25.04.2025 зі справи №910/3268/22.

Акціонерне товариство « ІНФОРМАЦІЯ_3 » звернулося зі скаргою на дії приватного виконавця, оскільки вважає, що приватний виконавець повинен був повернути Приватному акціонерному товариства « ІНФОРМАЦІЯ_1 » без прийняття до виконання наказ від 23.06.2025 про примусове виконання рішення ІНФОРМАЦІЯ_2 від 15.12.2022 у справі №910/3268/22 на підставі пункту 9 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження».

Водночас, приватний виконавець стверджує, що Закон України «Про виконавче провадження» не містить жодної заборони виконавця повернути за наведених обставин такий виконавчий документ та не відкривати виконавче провадження.

Частиною першою статті 327 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Виконання рішень здійснюється у межах повноважень та у спосіб, що визначені Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з пунктом 9 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо зокрема: виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення, зокрема на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

За приписами пункту 1 частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Із наведених норм вбачається, що якщо виконавчий документ відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження», та його пред`явлено до виконання у межах встановленого законом строку до виконавця за належним місцем виконання рішення, відповідно до статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», то виконавець зобов`язаний прийняти цей виконавчий документ до виконання та не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа винести постанову про відкриття виконавчого провадження, яку надіслати сторонам виконавчого провадження за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. При цьому постанова про відкриття виконавчого провадження надсилається стягувачу - до відома, а боржнику - до виконання.

Водночас, аналіз Господарського процесуального кодексу України визначає такі інструменти впливу суду на процес виконання судового рішення:

1) суд першої інстанції вправі зупинити виконання за виконавчим документом та заборонити пред`явлення виконавчого документу до виконання в процесі розгляду заяви про визнання наказу таким що не підлягає виконанню (ч. 3 ст. 328 Господарського процесуального кодексу України);

2) суд апеляційної інстанції вправі зупинити дію оскаржуваного рішення при поновленні строку на апеляційне оскарження (ч. 5 ст. 262 Господарського процесуального кодексу України) та у випадку відкриття апеляційного провадження за «повторною» апеляційною скаргою (ч. 2 ст. 272 Господарського процесуального кодексу України);

3) суд касаційної інстанції вправі зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку (ст. 332 Господарського процесуального кодексу України) та у випадку відкриття касаційного провадження за «повторною» касаційною скаргою (ч. 2 ст. 305 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином господарський процесуальний закон оперує чотирма різними термінами, які визначають форми впливу суду на дію судового рішення та процес його примусового виконання: 1) зупинити виконання за виконавчим документом, 2) заборонити пред`явлення виконавчого документу до виконання, 3) зупинити виконання оскарженого рішення, 4) зупинити дію рішень (в порядку розгляду «повторної» скарги та в порядку ст. 332 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо рішення не передбачає примусового виконання).

При цьому, Закон України «Про виконавче провадження» (ст. 34) використовує лише поняття «зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа», яка дослівно не згадується у Господарському процесуальному кодексі України в повноваженнях суду на стадії примусового виконання рішення.

Як зазначалося вище, за приписами статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

З моменту постановлення Верховним Судом ухвали про зупинення виконання за оскаржуваним судом рішення будь-які виконавчі дії, спрямовані на виконання судового рішення є недопустимими.

Відповідно до частини другої статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання, крім ухвал про арешт майна та тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальних провадженнях, які підлягають оприлюдненню не раніше дня їх звернення до виконання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

З урахуванням вимог статті 4 вказаного Закону України «Про доступ до судових рішень» судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Надання ухвалі Верховного Суду від 19.06.2025 загального доступу у Єдиному державному реєстрі судових рішень забезпечено 20.06.2025

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Твердження виконавця, що законом не передбачено перевірку існування судових рішень, які випливають на чинність виконавчого документу, суперечать ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження».

При цьому, колегія суддів вбачає суперечливу поведінку в діях приватного виконавця: з одного боку він стверджує, що перевірка існування судових рішень, які випливають на чинність виконавчого документу, не передбачена і виконавець не шукав відповідної інформації до винесення постанови від 24.06.2025 про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1, а з іншого боку зробив це одразу після відкриття виконавчого провадження та винесення постанови про стягнення виконавчого збору (хоч на цій стадії також це не передбачено), оскільки того ж дня (24.06.2025) прийняв постанову про зупинення вчинення виконавчих дій.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Із системного аналізу статей 3, 4, 9, 19, 25, 26 Закону України «Про виконавче провадження» вбачається, що виконання судового рішення (виконавчого документу) починається із винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Наведена постанова не тільки є підставою для передбачених п. 5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» обов`язків боржника, а й за змістом частини 5 Закону України «Про виконавче провадження» одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження відомості про боржника вносяться до Єдиного реєстру боржників, що автоматично встановлює обтяження - обмеження боржника у вигляді неможливості проводити технічне посвідчення нотаріальних угод та зняття належних транспортних засобів із обліку.

Таким чином, на ряду із арештом майна боржника, внесення його до Єдиного реєстру боржників є важливим інструментом, спрямованим на забезпечення виконання судового рішення (інструментом виконання судового рішення).

Крім того, суд першої інстанції обгрунтовано зазначив, що мета зупинення виконання судового рішення за статтею 332 Господарського процесуального кодексу України полягає у забезпеченні справедливості та запобіганні можливому негативному впливу виконання рішення на права та інтереси сторін, доки рішення не буде остаточно переглянуте касаційною інстанцією.

Зупинення виконання рішення дозволяє уникнути ситуацій, коли рішення, яке може бути скасоване або змінене касаційною інстанцією, вже буде виконане, завдаючи шкоди сторонам. Це забезпечує баланс між необхідністю виконання судових рішень та захистом прав сторін у процесі судового перегляду.

Відтак, мета цього інструменту полягає у замороженні ситуації з примусовим виконанням судового рішення (збереження status quo) задля захисту інтересів боржника, що виключає можливість проведення будь-яких виконавчих дій з моменту постановлення такої ухвали.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем.

Апелянти зазначають, що системний аналіз законодавства про виконавче провадження свідчить, що як підстава повернення органом державної виконавчої служби стягувачу виконавчого документа без прийняття до виконання відносяться випадки виконання рішень іншими органами та установами (стаття 6 ЗУ «Про виконавче провадження»).

Підстави повернення приватним виконавцем стягувачу виконавчого документа без прийняття до виконання визначені частиною 2 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження».

Таким чином, посилання відповідача на наявність підстав для повернення наказу стягувачу без прийняття до виконання на підставі п. 9 ч. 4 ст. 4 ЗУ «Про виконавче провадження» є помилковим.

Однак, колегія суддів не погоджується із даними твердженнями апелянтів, враховуючи наступне.

Так, в постанові від 22.02.2023 у справі № 908/2287/17 Верховний Суд ототожнив за правовими наслідками передбачену в ч. 3 ст. 328 ГПК України заборону приймати виконавчий документ до виконання із передбаченим в ч. 1 ст. 332 ГПК України зупиненням Верховним Судом виконання оскаржуваного рішення суду, та погодився із висновками судів попередніх інстанцій щодо неправомірності відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження під час існування заборони на прийняття виконавчого документу до виконання.

При цьому, Верховний Суд, в даному випадку, визнав обгрунтованим посилання скаржника на те, що державний виконавець повинен був повернути виконавчий документ на підставі п. 9 ч. 4 ст. 4 ЗУ «Про виконавче провадження».

Таким чином, Верховний Суд підтвердив, що п. 9 ч. 4 ст. 4 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачає повернення виконавчого документа не тільки у випадках виконання рішень іншими органами та установами.

Отже, ухвала Верховного Суду від 19.06.2025 у справі №910/3268/22 про зупинення виконання за оскаржуваним судовим рішення має наслідком:

- недопустимість вчинення будь-яких виконавчих дій, крім зупинення виконавчого провадження на підставі п. 2 ч.1 ст. 34 ЗУ «Про виконавче провадження» у разі відкриття такого провадження до моменту постановлення ухвали;

- недопустимість відкриття виконавчого провадження у разі якщо на момент постановлення ухвали суду таке виконавче провадження не відкрито.

З огляду на наведене колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва ОСОБА_7 щодо винесення 24.06.2025 постанови про відкриття виконавчого провадження, постанови про стягнення з боржника основної винагороди та постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження за виконавчим провадженням № НОМЕР_1 є неправомірними, а відтак дані постанови підлягають скасуванню.

Щодо вимоги скаржника про зобов`язання приватного виконавця виконавчого округу м. Києва ОСОБА_7 скасувати у Автоматизованій системі виконавчого провадження винесені 24.06.2025 постанову про відкриття виконавчого провадження, постанову про стягнення з боржника основної винагороди та постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження за виконавчим провадженням № НОМЕР_1, то колегія суддів зазначає наступне.

Колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що сам факт скасування постанов приватного виконання обумовлює обов`язок відображення даних обставин у Автоматизованій системі виконавчого провадження в силу законодавства, а відтак додатково зобов`язувати приватного виконавця вчиняти такі дії немає жодної доцільності.

Однак, судом враховано, що дана вимога була заявлена Акціонерним товариством « ІНФОРМАЦІЯ_3 » з метою його виключення із Єдиного реєстру боржників.

Так, за приписами частини статті 9 Закону України «Про виконавче провадження» Єдиний реєстр боржників - це систематизована база даних про боржників, що є складовою автоматизованої системи виконавчого провадження та ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов`язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна. Відомості про боржників, включені до Єдиного реєстру боржників, є відкритими та розміщуються на офіційному веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_10 .

Частиною 3 статті 9 цього Закону передбачено, що державні органи, органи місцевого самоврядування, нотаріуси, інші суб`єкти при здійсненні ними владних управлінських функцій відповідно до законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, у разі звернення особи за вчиненням певної дії щодо майна, що належить боржнику, який внесений до Єдиного реєстру боржників, зобов`язані не пізніше наступного робочого дня повідомити про це зазначений у Єдиному реєстрі боржників орган державної виконавчої служби або приватного виконавця із зазначенням відомостей про майно, щодо якого звернулася така особа. Банки, небанківські надавачі платіжних послуг, емітенти електронних грошей у разі відкриття або закриття рахунку/електронного гаманця фізичній або юридичній особі, внесеній до Єдиного реєстру боржників, у тому числі через відокремлені підрозділи банку, небанківських надавачів платіжних послуг, емітентів електронних грошей, зобов`язані у день відкриття або закриття рахунку/електронного гаманця повідомити про це зазначений у Єдиному реєстрі боржників орган державної виконавчої служби або приватного виконавця. Порядок надання такої інформації та форма повідомлення встановлюються ІНФОРМАЦІЯ_11 за погодженням із ІНФОРМАЦІЯ_10 . Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня отримання повідомлення зобов`язаний прийняти рішення про накладення арешту на майно та/або на кошти/електронні гроші, що знаходяться на рахунках/електронних гаманцях боржника в банках, небанківських надавачах платіжних послуг, емітентах електронних грошей, у порядку, визначеному статтею 56 цього Закону, крім випадку, коли на таке майно арешт уже накладено з тих самих підстав.

Відповідно частини 4 статті 9 Закону України «Про виконавче провадження» укладення протягом строку, зазначеного в частині третій цієї статті, правочину щодо майна боржника, який призвів до неможливості задовольнити вимоги стягувача за рахунок такого майна, є підставою для визнання такого правочину недійсним, крім випадків продажу у процесі приватизації майна, яке входить до складу єдиного майнового комплексу державного або комунального підприємства, внесеного до Єдиного реєстру боржників.

Відомості про боржника вносяться до Єдиного реєстру боржників (крім відомостей щодо боржників, якими є державні органи, органи місцевого самоврядування, а також боржників, які не мають заборгованості за виконавчим документом про стягнення періодичних платежів більше трьох місяців, та боржників за рішенням немайнового характеру) одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження (ч. 5 ст. 9 Закону України «Про виконавче провадження»).

Як вбачається із Єдиного реєстру боржників, який є відкритим та розміщеним на офіційному веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_10 , відомості про АТ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » внесені до Єдиного реєстру боржників саме за виконавчим провадженням № НОМЕР_1.

Таким чином через неправомірне відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження № НОМЕР_1 відомості про АТ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » були внесені до Єдиного реєстру боржників, що окрім репутаційних втрат, спричиняє обмеження, прямо передбачені в ч. 3 ст. 9 Закону України «Про виконавчі провадження».

При цьому, судом враховано, що якщо відомості про боржника вносяться Автоматизованою системою виконавчого провадження до Єдиного реєстру боржників (тобто автоматично), то правове регулювання внесення відомостей про скасування постанови про відкриття виконавчого у Положенні про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №2432/5 від 05.08.2016 (надалі - Положення), недостатньо чітко врегульовані (не містить чіткого зазначення хто саме та протягом якого часу має внести такі відомості).

Частиною 2 статті 5 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Таким чином, враховуючи, що станом на дату розгляду скарги АТ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » не могло та не повинне було бути внесене до Єдиного реєстру боржників у зв`язку за виконавчим документом №910/3268/22 від 23.06.2025, що безумовно є втручанням у його право власності та господарську діяльність, то суд першої інстанції обгрунтовано зобов`язав приватного виконавця внести до Автоматизованої системи виконавчого провадження відомості про скасування постанови від 24.06.2025 про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1.

Згідно із п. 7 Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №2432/5 від 05.08.2016, у разі скасування постанови про відкриття виконавчого провадження відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників.

Тобто для відновлення порушеного внаслідок внесення до Єдиного реєстру боржників інформації про АТ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » права скаржника є достатнім та дієвим заходом зобов`язання приватного виконавця скасувати у Автоматизованій системі виконавчого провадження винесену 24.06.2025 постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Києва ОСОБА_7 про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1, в той час внесення відомостей про скасування інших постанов в межах даного виконавчого провадження жодним чином не впливають на виключення АТ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » із Єдиного реєстру боржників.

Беручи до уваги зазначене, скарга Акціонерного товариства « ІНФОРМАЦІЯ_3 » на дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва ОСОБА_7 підлягає частковому задоволенню.

Щодо доводів Приватного акціонерного товариства « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що заява про відвід судді ОСОБА_8 підлягала передачі у порядку, встановленому ч. 1 ст. 32 ГПК України для вирішення питання про відвід, іншому судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу, то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 39 ГПК України якщо суд доходить висновку про необгрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

Як вбачається із матеріалів справи, заява про відвід судді ОСОБА_8 надійшла до суду 11.07.2025 (у п`ятницю), тоді як судове засідання було призначене на 15.07.2025 (вівторок).

За таких обставин, заява про відвід надійшла менше, ніж за три робочі дні до судового засідання, а тому така заява не підлягала передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід правомірно вирішувалося судом, що розглядав справу .

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувана ухвала прийнята відповідно до вимог процесуального права, підстав для її скасування або зміни не вбачається.

Таким чином, апеляційні скарги Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва ОСОБА_7 та Приватного акціонерного товариства « ІНФОРМАЦІЯ_1 » задоволенню не підлягають. Ухвалу ІНФОРМАЦІЯ_2 від 15.07.2025 у справі № 910/3268/22 слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, ІНФОРМАЦІЯ_7 , -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційні скарги Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва ОСОБА_7 та Приватного акціонерного товариства « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на ухвалу ІНФОРМАЦІЯ_2 від 15.07.2025 у справі № 910/3268/22 залишити без задоволення.

2. Ухвалу ІНФОРМАЦІЯ_2 від 15.07.2025 у справі № 910/3268/22 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/3268/22 повернути до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3

Дата підписання 13.10.2025