Постанова

від 26.12.2007 по справі 2-26/12516-2006

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

2-26/12516-2006

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 26 грудня 2007 р.                                                                                    № 2-26/12516-2006  

Вищий господарський суд України у складі колегії  суддів:

Божок В.С.- головуючого,

Костенко Т.Ф.,Коробенко Г.П.

розглянувши матеріали касаційної скаргиДержавного підприємства "Кримське республіканське протизсувне управління"

на постановуСевастопольського апеляційного господарського суду від 12.03.2007

у справігосподарського суду Автономної Республіки Крим

за позовомКримського закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Кримтур"

до1.Державного підприємства "Кримське республіканське протизсувне управління",2.Державної громадської організації "Алуштинська асоціація судовласників"

третя особаАлуштинська міська рада

провизнання договору недійсним

в судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача:Роденко Н.О.-дов.№ 731/01-Р від 30.10.2007

від відповідачів:1.Руденко В.П.-дов.№4 від 09.01.2007, 2.не з'явилися

від 3-ої особи:не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 18.01.2007 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.03.2007 рішення господарського суду Автономної Республіки Крим  від 18.01.2007  скасовано, позовні вимоги задоволено.

Визнано недійсним договір № 8/06 від 01.06.2006 про експлуатацію берегоукріплювальних, протизсувних та пляжних споруд та фінансування робіт з їх капітального ремонту та відновленню.

Постанова господарського суду апеляційної інстанції  мотивована тим, що відповідно ст. 235 Цивільного кодексу України, удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Оскільки, згідно акту прийому-передачі до оскаржуваного договору, у користування ДГО "Алуштинська асоціація судовласників" передані пляжі, що знаходяться між бунами № 28-29 та № 29-30 (у теперішній час буни №№ 35-38) загальною довжиною 117 м. і ділянка пляжу між бунами № 42-43 довжиною 18 м., то метою спірного договору принагідно є передача в оренду ДГО "Алуштинська асоціація судновласників" земельних ділянок для організації і облаштування пляжів.

Крім того, згідно приписів ст.ст. 58, 59 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок може здійснюватись тільки за рішенням органів виконавчої влади. Рішення про надання в оренду Державній громадській організації "Алуштинська асоціація судновласників" земельної ділянки Алуштинською міською радою не приймалось, а відповідно договір, укладений між відповідачами, суперечить чинному законодавству.

Не погоджуючись з постановою господарського суду апеляційної інстанції ДП  "Кримське республіканське протизсувне управління" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить її скасувати посилаючись на те, що судом порушені норми матеріального права,  зокрема, ст.ст. 34, 37 Закону України "Про власність", ст.ст. 203, 628 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити.

Господарським судом встановлено, що на виконання рішення Алуштинської міської ради від 19.04.2006 за № 1/26 “Про внесення змін до рішення 26 сесії 4 скликання від 17.03.2006 № 26/261 “Про використання оздоровницями та іншими організаціями міжбунних прибережних просторів для надання послуг відпочиваючим та місцевим мешканцям”, 23.05.2006 виконавчий комітет Алуштинської міської ради та ТОК “Чайка” Кримського ЗАТ з туризму та екскурсій „Кримтур" уклали договір користування пляжем строком до 31.12.2006, площею 1600 кв.м., розташованого між бунами 36-38.

01.06.2006 ДП "Кримське республіканське протизсувне управління" та Державна громадська організація "Алуштинська асоціація судновласників" уклали договір № 8/06 на експлуатацію берегоукріплювальних, протизсувних і пляжних споруд та фінансування робіт з їх капітального ремонту та відновленню, предметом якого є передача в експлуатацію берегоукріплювальних споруд міста Алушта від очисних споруд до Черновських камнів довжиною 245 м..  

За актом приймання - передачі майна від 01.06.2006 Державній громадській організації "Алуштинська асоціація судновласників" передані в користування берегоукріплювальні споруди та пляжі, що знаходяться між бунами № 28-29 та № 29-30 (у теперішній час буни №№ 35-38) загальною довжиною 117 м. і ділянка пляжу між бунами № 42-43 довжиною 18 м..

Відповідно до ст.ст. 215, 203 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину  стороною (сторонами) вимог, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним   засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути  вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Господарський суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що  метою спірного договору є передача в оренду  Державній громадській організації "Алуштинська асоціація судновласників" земельних ділянок для організації і облаштування пляжів, не зважаючи на те, що предметом договору є передача в експлуатацію берегоукріплювальних споруд. Аналіз тексту оспорюваного договору свідчить про те, що фактично він містить всі ознаки договору оренди землі (пляжу).

Згідно ст. 235 Цивільного кодексу України, удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено,  що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами  щодо  правочину, який сторони насправді вчинили.

Згідно ст. 58 Земельного кодексу України до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами, прибережними  захисними  смугами  вздовж  морів,  річок та навколо  водойм, крім земель, зайнятих лісами, гідротехнічними, іншими водогосподарськими  спорудами  та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них.

Пунктом 4 ст. 59 цього ж  Кодексу  передбачено, що громадянам  та  юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого  самоврядування  із  земель  водного  фонду можуть  передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища,  інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських   потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних   цілей, проведення  науково-дослідних робіт тощо.

Отже, передача в оренду земельних ділянок може здійснюватись тільки за рішенням органів виконавчої влади. Рішення про надання в оренду Державній громадській організації "Алуштинська асоціація судновласників" земельної ділянки Алуштинською міською радою не приймалось, а відповідно договір, укладений між відповідачами, суперечить чинному законодавству.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що Севастопольським апеляційним господарським судом дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому постанова відповідає чинному законодавству України та обставинам справи і підстав для її  скасування  немає.

На підставі  викладеного, керуючись ст. 1115, п.1 ст. 1119, ст.11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову від 12.03.2007 Севастопольського апеляційного господарського суду зі справи № 2-26/12516-2006 залишити без змін.

Головуючий                                                            В.С. Божок

Судді                                                                         Т.Ф.Костенко

                                                                                   Г.П.Коробенко