Постанова

від 17.01.2008 по справі 40/508

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

40/508

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 17 січня 2008 р.                                                                                    № 40/508  

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

головуючого:Першикова Є.В.,

суддів:Данилової Т.Б.,

Муравйова О.В.,

розглянула

касаційну скаргуприватного підприємства "Абсолют" (далі Підприємство)  

на постановуКиївського апеляційного господарського суду

від11.09.07

у справі№ 40/508

господарського судуміста Києва

за позовомПідприємства

дотовариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Міськбудінвест" (далі Товариство)

пророзірвання договору   

В засіданні взяли участь представники:

- позивача:Маштабей С.В. (за дов. № 4 від 26.02.07);

- відповідача:не з'явились.

Ухвалою від 23.11.07 Вищого господарського суду України касаційна скарга Підприємства б/н від 15.10.07 була прийнята до провадження, розгляд справи призначено на 17.01.08.

Вказана ухвала суду була направлена сторонам у справі в установленому порядку, документів які б свідчили про її неотримання сторонами у справі до Вищого господарського суду України не надходило, отже усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

На день розгляду справи у судовому засіданні 17.01.08 будь-яких письмових заяв та клопотань від учасників судового процесу щодо відкладення розгляду справи до суду не надходило.

У судове засідання 17.01.08 представник Товариства не з'явився.

Враховуючи, що ухвалою про призначення справи до розгляду учасників судового процесу було попереджено, що неявка без поважних причин у судове засідання не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, а від Товариства повідомлень щодо неможливості участі у судовому засіданні 17.01.08 до колегії суддів Вищого господарського суду України не надходило, справа розглядається за наявними матеріалами справи за участі представника Підприємства.

Про вказані обставини представника Підприємства було повідомлено на початку судового засідання 17.01.08. Відводів складу колегії суддів не заявлено.

За згодою представника Підприємства, відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1

ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 17.01.08 було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.

Правовий аналіз матеріалів справи свідчить, що в листопаді 2004 року Підприємство звернулось до господарського суду міста Києва з позовом про розірвання договору.

Рішенням від 14.03.05 господарського суду міста Києва (суддя

Кролевець О.А.) позовні вимоги Підприємства задоволено повністю.

Розірвано договір № 5/і-02 інвестування будівництва житла від 25.02.02, укладений між Підприємством та Товариством.

З Товариства на користь Підприємства стягнуто 85,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою від 06.04.05 Київського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий –Зеленін В.О.,  судді –Рєпіна Л.О., Синиця О.Ф.) апеляційну скаргу Товариства задоволено.

Рішення від 14.03.05 господарського суду міста Києва скасовано.

В задоволенні позовних вимог Підприємству відмовлено.

З Підприємства на користь Товариства стягнуто 42,50 грн. державного мита за подання апеляційної скарги.

Постановою від 12.07.05 Вищого господарського суду України постанову від 06.04.05 Київського апеляційного господарського суду скасовано, рішення від 14.03.05 господарського суду міста Києва залишено без змін.

За результатами розгляду заяви Товариства про перегляд рішення за нововиявленими обставинами рішенням від 08.11.05 господарського суду міста Києва (суддя Кролевець О.А.) скасовано.

В задоволенні позовних вимог Підприємству відмовлено повністю.

Постановою від 14.12.05 Київського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий –Корсак В.А., судді –Авдеєв П.В., Коршун Н.М.) апеляційну скаргу Підприємства задоволено частково.

Рішення від 08.11.05 господарського суду міста Києва скасовано.

Заяву Товариства про перегляд за нововиявленими обставинами рішення від 14.03.05 задоволено.

Рішення від 14.03.05 господарського суду міста Києва скасовано.

У задоволенні позовних вимог Підприємству відмовлено повністю.

Постановою від 30.03.06 Вищого господарського суду України касаційну скаргу Підприємства залишено без задоволення.

Постанову від 14.12.05 Київського апеляційного господарського суду залишено без змін.

Постановою від 27.06.06 Верховного Суду України касаційну скаргу Підприємства задоволено.

Постанову від 30.03.06 Вищого господарського суду України, постанову від 14.12.05 Київського апеляційного господарського суду та рішення від 08.11.05 господарського суду міста Києва скасовано, а справу за заявою Товариства про перегляд рішення від 14.03.05 господарського суду міста Києва за нововиявленими обставинами передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою від  31.08.06 господарського суду міста Києва (суддя

Домнічева І.О.) заяву Товариства про перегляд рішення від 14.03.05 господарського суду міста Києва за нововиявленими обставинами залишити без задоволення, а рішення від 14.03.05 господарського суду міста Києва без змін.

Ухвалою від 05.10.06 Верховного Суду України Товариству відмовлено в порушенні провадження з перегляду у касаційному порядку постанови від 12.07.05 Вищого господарського суду України.

04.05.07 до господарського суду міста Києва надійшла заява Підприємства № 3/05 від 04.05.07 про прийняття додаткового рішення по справі щодо вирішення питання про розподіл господарських витрат  та стягнення на користь Підприємства 60 000,00 грн. оплати послуг адвоката, 256,50 грн. нестягнутого державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, мотивована, зокрема, положеннями ст.ст. 44, 49, 88 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою від 26.06.07 господарського суду міста Києва (суддя

Домнічева І.О.) в задоволенні вказаної заяви Підприємству було відмовлено.

Постановою від 11.09.07 Київського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого –Андрієнка В.В., суддів –Студенця В.І., Малетича М.М.) ухвалу від 26.06.07 господарського суду міста Києва залишено без змін, а апеляційну скаргу Підприємства –без задоволення.

Вказані судові рішення, прийняті за результатами розгляду заяви Підприємства про прийняття додаткового рішення по справі, мотивовані тим, що оскільки рішенням, прийнятим по суті позовних вимог заявлені Підприємством вимоги задоволено повністю, тобто судом було вирішено всі питання, що стояли перед судом, то підстави для прийняття додаткового рішення в порядку ст. 88 Господарського процесуального кодексу України відсутні.

Не погодившись з ухвалою від 26.06.07 господарського суду міста Києва та постановою від 11.09.07 Київського апеляційного господарського суду Підприємство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить вказані судові акти скасувати, та задовольнити заяву Підприємства про винесення додаткового рішення.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що при винесенні оскаржених процесуальних актів було порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема: ст.ст. 44, 49, 55, 62, 65, 88 Господарського процесуального кодексу України.

У своєму відзиві на касаційну скаргу Товариство щодо доводів скаржника заперечує, вважаючи їх безпідставними,  у зв'язку з чим просить оскаржені судові акти залишити без змін, а касаційну скаргу –без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, відзив на касаційну скаргу, заслухавши пояснення представника Підприємства, суддю-доповідача по справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що випадки, коли суд має право за заявою сторони, прокурора, який брав участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою прийняти додаткове рішення, визначено ст. 88 Господарського процесуального кодексу України, а саме: 1) з якоїсь позовної вимоги, яку було розглянуто в засіданні господарського суду, не прийнято рішення; 2) не вирішено питання про розподіл господарських витрат або про повернення державного мита з бюджету.

З юридичного аналізу наведеного правового положення вбачається, що додаткове рішення –це засіб виправлення неповноти судового рішення. Через незмінність судового рішення суд, який його ухвалив, не вправі його скасувати чи змінити, проте він має виправити деякі його недоліки, не пов'язані з його законністю і обґрунтованістю, зокрема, неповноту. Неповнота судового рішення може полягати в невирішенні деяких питань, що стояли перед судом. Це може бути у випадках, якщо з якоїсь позовної вимоги, відносно якої сторони представили докази і давали пояснення, не прийнято рішення або не вирішено питання. Додаткове рішення за своїм змістом не може відрізнятись від основного рішення та залучається до нього.

Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що як свідчать матеріали справи позовна заява Підприємства вимог про стягнення витрат за послуги адвоката за результатами розгляду позовних вимог, не містить, відповідних заяв про уточнення позовних вимог з наданням відповідних доказів на обґрунтування такої вимог Підприємством  до суду до винесення рішення по суті спору не подавалось.

Виходячи з положень ст.ст. 22, 83 Господарського процесуального кодексу України вбачається відсутність повноважень у господарського суду щодо виходу за межі позовних вимог та спонукання сторони до уточнення позовних вимог.

Як вбачається з резолютивної частини рішення від 14.03.05 господарського суду міста Києва, таким рішенням було вирішено всі питання, що були поставлені перед судом, в тому числі щодо розподілу судових витрат (державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу). Вказане рішення вступило в законну силу. 12.08.05 на виконання рішення від 14.03.05 господарського суду міста Києва, яке набрало законної сили з 12.07.05 було видано наказ про примусове виконання рішення.

Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

При цьому, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що правовий аналіз процесуального законодавства свідчить про те, що відшкодуванню підлягають лише фактичні витрати, тобто витрати, здійснені на дату прийняття судового рішення. Майбутні витрати відшкодуванню не підлягають.

За таких обставин колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені Підприємством в касаційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.

Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що скаржник в касаційній скарзі стверджує факт порушення судовою інстанцією не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання які, стосуються оцінки доказів, але оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція дійшла до висновку про встановлення тих чи інших обставин справи, здійснюється за внутрішнім переконанням суду і їх перевірка не віднесена до компетенції касаційної інстанції. Колегія суддів Вищого господарського суду України, враховуючи вимоги ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, відзначає, що перегляд у касаційному порядку судового рішення здійснюється касаційною інстанцією на підставі встановлених фактичних обставин справи та перевіряється застосуванням попередніми інстанціями норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З врахуванням того, що з'ясування підставності оцінки доказів та встановлення обставин по справі в силу ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку про неможливість задоволення касаційної скарги.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави для залишення їх без змін.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу приватного підприємства "Абсолют" б/н від 15.10.07 залишити без задоволення.

Постанову від 11.09.07 Київського апеляційного господарського суду у справі № 40/508 господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий Є.Першиков

судді:Т.Данилова

О.Муравйов