Постанова

від 15.01.2008 по справі 8/152/07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

8/152/07

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 15 січня 2008 р.                                                                                    № 8/152/07  

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

головуючий суддяМуравйов О. В.

суддіПолянський А. Г.Фролова Г. М.

розглянувшикасаційну скаргуУправління з використання та розвитку комунальної власності міської ради

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.09.2007 року

по справі№ 8/152/07 Господарського суду Миколаївської області

за позовомУправління з використання та розвитку комунальної власності міської ради

доТовариства з обмеженою відповідальністю впроваджувально-оздоровча фірма "Чарівниця"

простягнення 37498,57 грн.

За участю представників сторін:

від позивача:Дьоміна І.В. –дов. №2641-13/07 від 20.11.2007 року

від відповідача:Гриценко М.Я. –ген. директор

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Вищого господарського суду України від 03.12.2007 року по справі № 8/152/07 касаційна скарга Управління з використання та розвитку комунальної власності міської ради на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.09.2007 року по справі № 8/152/07 прийнята до провадження колегією суддів у складі: Муравйов О. В. (головуючий), Коробенко Г. П., Фролова Г. М., а її розгляд призначений на 15.01.2008 року.

У зв'язку з виходом судді Полянського А. Г. з відпустки, справа № 8/152/07 розглядається колегією суддів у постійному складі, утвореному розпорядженням від 25.08.2005 року № 02-20/13 Заступника Голови Вищого господарського суду України, у складі: головуючий –Муравйов О. В., судді Полянський А. Г., Фролова Г. М.

Відводів складу колегії суддів не заявлено.

За згодою представників сторін в судовому засіданні 15.01.2008 року оголошені вступна та резолютивна частини постанови Вищого господарського суду України.

Як вбачається з матеріалів справи, в березні 2007 року позивач Управління з використання та розвитку комунальної власності міської ради звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю впроваджувально-оздоровча фірма "Чарівниця" про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 37498,57 грн.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 21.06.2007 року по справі № 8/152/07 (суддя Гриньова Т. В.) позов задоволений частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 24672 грн. боргу за договором оренди. В частині стягнення 12755,99 грн. відмовлено. Також з відповідача стягнуто до Державного бюджету України судові витрати у вигляді держмита в сумі 246,72 грн. та на користь Державного бюджету Центрального району м. Миколаєва 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду мотивовано тим, що позивач повинен був сплачувати орендну плату за договором оренди нежитлових приміщень від 10.08.1998р. до моменту переходу права власності до нього на спірне майно. Право власності на орендовані нежитлові приміщення перейшло до орендаря (відповідача) з моменту державної реєстрації договору, тобто 04.09.2006 року.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 17.09.2007 року по справі № 8/152/07 (головуючий суддя Гладишева Т. Я., судді Савицький Я. Ф., Лавренюк О. Т.) апеляційна скарга відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю впроваджувально-оздоровча фірма "Чарівниця" задоволена, рішення Господарського суду Миколаївської області від 21.06.2007 року скасоване, в позові Управлінню з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради відмовлено. Стягнуто з позивача на користь відповідача 124 грн. витрат по сплаті державного мита за розгляд апеляційної скарги.

Підставою для  скасування рішення місцевого суду був висновок апеляційної інстанції про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права та невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, позивач Управління з використання та розвитку комунальної власності міської ради звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову апеляційної інстанції скасувати у зв'язку з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права, рішення місцевого суду залишити без змін.

Відзив на касаційну скаргу відповідачем не наданий, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла наступного висновку.

Як встановлено апеляційним господарським судом, 10.08.1998р. між Управлінням майном комунальної власності Миколаївської міської ради, правонаступником якого є позивач, та відповідачем укладений договір оренди нежитлових приміщень, відповідно до якого відповідач отримав в користування нежитлове приміщення площею 331,2 кв. м по пр. Леніна, 184А в м. Миколаєві. Відповідно до п. 3.1 договору оренди відповідач повинен був не пізніше 10 числа поточного місяця перераховувати орендну плату, розмір якої становив 449,1 грн. без ПДВ за перший місяць, з урахуванням індексу інфляції.

Відповідно до п. 10.1 договору оренди строк його дії був з 10.08.1998р. по 10.08.1999р. Згідно з п. 10.6 цього ж договору в разі відсутності заяв сторін на протязі місяця після закінчення строку дії договору оренди, він продовжувався на той самий термін. Пунктом 10.8 договору оренди було передбачено припинення дії договору в разі приватизації об'єкта оренди за участю Орендаря.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 30.03.2005р. по справі № 3/168 зобов'язано Фонд комунальної власності Миколаївської міської ради виконати рішення Миколаївської міської ради від 06.04.99р. № 9/8, укласти між Фондом комунальної власності та ТОВ ВОФ "Чарівниця" договір купівлі-продажу комунального нежитлового приміщення в місті Миколаєві по пр. Леніна, 184А площею 331,2 кв. м, в редакції, узгодженій сторонами. Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 30.03.2005 року в цій же справі роз'яснено рішення суду та встановлено, що ТОВ ВОФ "Чарівниця" сплатило повну вартість придбаного об'єкта приватизації 22.11.2005 року. Сторонам роз'яснено, що зазначене вище рішення господарського суду є правовстановлюючим документом, не потребує наявності підпису посадових осіб сторін та подальшого нотаріального посвідчення. Рішення місцевого суду набрало законної сили.

Суд касаційної інстанції вважає вірним використання фактів, встановлених рішенням Господарського суду Миколаївської області від 30.03.2005 року по справі № 3/168, як таких, що не підлягають доказуванню в силу положень ст. 35 ГПК України.

Суд касаційної інстанції також вважає правильним застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права.

Так, суд апеляційної інстанції вірно застосував до спірних правовідносин положення ст. 345 ЦК України, відповідно до якої фізична або юридична особа може набути у власність в разі приватизації державне майно та майно, що перебуває в комунальній власності. Цією ж статтею передбачено, що приватизація здійснюється в порядку, передбаченому законом.

Законом України "Про приватизацію державного майна" передбачено, що право власності на приватизований об'єкт переходить до покупця з моменту сплати повної вартості придбаного об'єкта приватизації (ч. 4 ст. 27). Аналогічне положення закріплене і в Законі України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (ч. 1 ст. 22).

Виходячи з цього, суд касаційної інстанції вважає, що норми законодавства про приватизацію є спеціальними щодо норм цивільного кодексу, а тому суд апеляційної інстанції правильно визначив, що право власності на спірне майно перейшло до відповідача в момент повної оплати об'єкта приватизації –22.11.2005 року.

Також вірним є висновок апеляційної інстанції про те, що з переходом право власності на об'єкт приватизації до відповідача, припинився його статус як орендаря цього приміщення, оскільки це випливає із змісту ч. 2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна". Відповідно припинився обов'язок відповідача по сплаті орендних платежів.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач не надав доказів на підтвердження доводів про існування у відповідача заборгованості за договором оренди нежилих приміщень станом на 22.11.2005 року.

Цей висновок став підставою для відмови в позові апеляційним господарським судом.

Оскільки відповідно до ст. ст. 1115, 1117 ГПК України суд касаційної інстанції не має повноважень встановлювати нові обставини справи, які не були встановлені судом першої або апеляційної інстанцій, збирати або додатково перевіряти докази, підстав для скасування постанови апеляційного господарського суду немає.

Доводи заявника, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків постанови апеляційної інстанції.

Крім того, суд касаційної інстанції відхиляє посилання позивача в касаційній скарзі на Цивільний кодекс України щодо виникнення у набувача нерухомого майна права власності після державної реєстрації, оскільки з наявних в справі доказів (лист Миколаївського МБТІ від 10.05.2007 року  № 3318) вбачається, що право власності відповідача на нежилі приміщення було зареєстровано не на підставі договору, а на підставі свідоцтва про право власності.

За таких обставин касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Касаційну скаргу Управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.09.2007 року по справі № 8/152/07 залишити без змін.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

СуддіА. Г. Полянський

Г. М. Фролова