Постанова від 01.10.2025 по справі 160/28124/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2025 року

м. Київ

справа № 160/28124/24

адміністративне провадження № К/990/25308/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,

суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,

за участю:

секретаря судового засідання Вітковської К.М.,

представника позивача Євстигнеєвої Г.В.,

представника відповідача Пирогова С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2024 року (суддя Голобутовський Р.З.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2025 року (судді: Чабаненко С.В., Білак С.В., Юрко І.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛАН» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

установив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛАН» (далі - ТОВ «АЛАН», позивач) звернулось до суду з позовом до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - Східне МУДПС ПРВПП, відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати:

- податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 22.08.2024 № 800/32-00-07-02-19, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 68 872 083,75 грн;

- податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 22.08.2024 № 790/32-00-07-02-19, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 64 024 537,50 грн;

- податкове повідомлення-рішення форми «ПН» від 22.08.2024 № 792/32-00-07-02-19, яким застосовано штраф за несвоєчасну реєстрацію податкової накладної з ПДВ в розмірі 25 609 085,00 грн;

- податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 22.08.2024 № 787/32-00-07-05-19, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем надходження від розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об`єктах, крім розміщення окремих видів відходів як вторинна сировина на загальну суму 50 368,98 грн.

На обґрунтування позовних вимог посилався на те, що висновки акту перевірки не ґрунтуються на фактичних обставинах та є безпідставними, а оскаржувані податкові повідомлення рішення прийняті за відсутності підстав та з порушенням чинного законодавства.

Зауважував, що виділена частка майна в процесі реорганізації юридичної особи шляхом виділення частини майна за розподільчим балансом не є продажем (реалізацією) товарів в тлумаченні підпункту 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Наголошував, що перевіркою був встановлений факт передачі активів та пасивів новоствореному підприємству, проте безпідставно не визнано факт отримання таких активів та пасивів ТОВ «Виробнича компанія «МІТ ГРУП» від ТОВ «АЛАН».

При цьому платник ПДВ, який проводить реорганізацію, зокрема, шляхом виділу, при передачі активів та пасивів за розподільчим балансом не здійснює нарахування податкових зобов`язань з ПДВ, а, отже, не реєструє податкову накладну.

Також вказував, що твердження відповідача про заниження податку на прибуток щодо взаємовідносин з ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 не відповідає дійсності, а реальність господарських операцій підтверджується первинними документами.

Звертав увагу на помилковість висновків про порушення позивачем в частині сплати екологічного податку, оскільки ТОВ «АЛАН» не розміщує відходи на постійній основі на звалищах або у спеціально відведених для цього місцях чи об`єктах, а лише забезпечує їх вивезення спеціалізованими підприємствами, які здійснюють діяльність зі збору та утилізації відходів на підставі відповідних договорів.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 17.12.2024 позов задовольнив, визнавши протиправними та скасувавши податкові повідомлення-рішення: форми «Р» від 22.08.2024 № 800/32-00-07-02-19, форми «Р» від 22.08.2024 № 790/32-00-07-02-19, форми «ПН» від 22.08.2024 № 792/32-00-07-02-19, форми «Р» від 22.08.2024 № 787/32-00-07-05-19.

Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 14.05.2025 рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.12.2024 залишив без змін.

Постановляючи такі рішення суди виходили з того, що операції з виділу не призводять до зростання власного капіталу, а, отже, відсутня умова для оподаткування податком на прибуток частини майна, що передається за розподільчим балансом новій юридичній особі. Відповідно, сума зменшеної кредиторської заборгованості в розмірі не має включатись до складу інших доходів відповідного звітного періоду.

При цьому реорганізація ТОВ «АЛАН» шляхом виділу, на підставі якого було створено нове підприємство ТОВ «Виробнича компанія «МІТ ГРУП», не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість, що свідчить про помилковість висновків контролюючого органу в цій частині.

Також, за результатами оцінки наданих сторонами документів, суди дійшли висновку про реальність господарських операцій позивача з ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 та їх відповідність господарській діяльності підприємства.

Крім того, суди встановили безпідставність нарахування екологічного податку з огляду на відсутність доказів з боку відповідача щодо його заниження.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відповідач звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалені судами рішення як такі, що прийняті із порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог касаційної скарги її заявник посилається на відсутність правового висновку Верховного Суду про застосування підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 189.1 статті 189, підпункту 198.5 статті 198 ПК України у податкових правовідносинах, що виникають у процедурі виділу юридичної особи під час передання такій особі попередником непогашених боргів за розподільчим балансом.

Зазначає, що судами безпідставно скасовано податкове повідомлення-рішення про збільшення суми грошового зобов`язань з податку на прибуток, оскільки при здійсненні реорганізації шляхом виділу та передачі значного обсягу активів і зобов`язань, ТОВ «АЛАН» повинно було відобразити такі господарські події у бухгалтерському обліку з урахуванням їх економічної сутності, що, в свою чергу, впливає на визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток.

Наголошує на відсутності розумної економічної причини (ділової мети) здійснення реорганізації ТОВ «АЛАН», за результатами якої шляхом виділу створено TOB «ВК «МІТ ГРУП», якому передано активи та пасиви позивача за розподільчим балансом.

Стверджує про порушення позивачем підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, статей 1, 3, 9, 11, 12 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-ХІV) та пунктів 1, 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, оскільки витрати позивача не підтверджено первинними документами.

Звертає увагу на те, що зміст нібито отриманих від ФОП ОСОБА_2 юридичних послуг співпадає з функціональними обов`язками штатних юристів, які у своїй поточній діяльності здійснюють правове забезпечення та юридичний супровід господарської діяльності ТОВ «АЛАН», при цьому докази надання юридичних послуг - відсутні, так само, як і докази надання ФОП ОСОБА_2 послуг з консультування з питань комерційної діяльності та розміщення інформації на веб-вузлах.

У відзиві позивач вказує, що доводи касаційної скарги не ґрунтуються на встановлених обставинах справи, не підтверджені допустимими доказами та спростовуються встановленими судами попередніх інстанцій фактичними обставинами.

Зазначає, що, реорганізація юридичної особи шляхом виділу полягає у перерозподілі активів і зобов`язань, на базі яких і створюється нова юридична особа, за розподільчим балансом, що не є цивільно-правовим правочином, оскільки не передбачає оплатного набуття права власності на передане майно, а здійснюється шляхом включення валових активів одного підприємства до складу валових активів іншого підприємства.

Також звертає увагу на те, що у процесі виділу не відбулось збільшення активів ТОВ «АЛАН», позивач не отримав дохід від такої операції, та на розрахунковий рахунок позивача не було надходжень грошових коштів від новоствореного товариства, як оплати за отримані останнім товарно-матеріальні цінності, активи, права чи зобов`язання, а навпаки, за поданою звітністю простежується вибуття активів і пасивів від ТОВ «АЛАН».

Виходячи із сутності процедури виділу, компанія, з якої відбувається виділ (ТОВ «Алан»), не отримує жодних нових активів, що ще раз доводить, що твердження податкового органу про отримання доходу, у зв`язку з безоплатною передачею в ході реорганізації, під час виділу активів та пасивів новоствореному підприємству за передавальним балансом, суперечить визначенню доходу за Міжнародним Стандартом Бухгалтерського Обліку (далі - МСБО) 18, а, отже, висновок відповідача про заниження позивачем податку на прибуток є необгрунтованим.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «АЛАН» (код ЄДРПОУ 24447183) є юридичною особою, видами економічної діяльності якої є: 10.11 Виробництво м`яса (основний); 10.13 Виробництво м`ясних продуктів; 10.71 Виробництво хліба та хлібобулочних виробів; виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок нетривалого зберігання; 10.85 Виробництво готової їжі та страв; 10.89 Виробництво інших харчових продуктів, н.в.і.у.; 46.32 Оптова торгівля м`ясом і м`ясними продуктами; 52.10 Складське господарство; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 71.20 Технічні випробування та дослідження.

Позивач як платник податків перебуває на податковому обліку в Східному міжрегіональному управлінні ДПС по роботі з великими платниками податків.

13.09.2023 проведена реорганізація ТОВ «АЛАН» шляхом виділу та створення нового підприємства - ТОВ «ВК «МІТ ГРУП».

У період з 04.06.2024 по 08.07.2024 на підставі наказу Східного МУДПС ПРВПП від 28.05.2024 № 129-п «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «АЛАН» і направлень від 31.05.2024 № 129/32-00-07-02-12, № 123/32-00-07-02-12, № 127/32-00-07-01-12, № 121/32-00-07-02-12, № 125/32-00-07-02-12, № 131/32-00-07-02-12, № 122/32-00-07-09-12, № 124/32-00-07-01-12, № 126/32-00-07-01-12, № 130/32-00-07-02-12, № 128/32-00-07-09-12 проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, дотримання валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період діяльності з 01.01.2019 до 31.12.2023.

За результатами вказаної перевірки відповідачем складено Акт про результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки від 15.07.2024 № 685/32-00-07-02-14/24447183, яким встановлено порушення зі сторони ТОВ «АЛАН» податкового законодавства, а саме :

- пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 ПК України, пунктів 7, 10 МСБО 18 «Дохід», МСБО 15 «Дохід від договорів з клієнтами»; статей 1, 3, 9, 11, 12 Закону № 996-ХІV; пунктів 1, 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, у зв`язку з чим встановлено заниження податку на прибуток всього у сумі 55 097 667 грн (рядок 06 Декларації з податку на прибуток підприємства), у тому числі: 2019 рік 1 800 000 грн, 2023 рік 53 297 667 грн;

- пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, статті 201, пункту 200.1, пункту 200.2 статті 200 ПК України, підпунктів 2, 4 пункту 3 Розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість від 28.01.2016 № 21, в результаті чого встановлено заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, яке сплачується до державного бюджету на суму 51 219 630 грн;

- пунктів 201.1, 201.10 статті 201 ПК України від 02.12.10 № 2755-VI (в редакції чинній на момент порушення, із змінами та доповненнями), пункту 12 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307, ТОВ «АЛАН» не складено та не зареєстровано протягом граничного строку податкову накладну з ПДВ 51 219 630 грн;

- підпункту 250.2.1 пункту 250.1 статті 250 ПК України у зв`язку з неподанням податкових декларацій екологічного податку (надходження за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення, крім викидів в атмосферне повітря двоокису вуглецю) за ІІІ квартал 2022 року ІV квартал 2023 року за місцем розміщення стаціонарних джерел (ГУ ДПС у Дніпропетровській області, Дніпровський район);

- пункту 246.4 статті 246 ПК України, у зв`язку із заниженням суми екологічного податку за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об`єктах на 42 317,34 грн, в тому числі по періодам: ІІ квартал 2019 на 18 072,00 грн; І квартал 2020 на 16987,68 грн; ІІ квартал 2022 на 7 257,66 грн.

Відповідачем за результатом вказаної перевірки були прийняті такі податкові-повідомлення рішення від 22.08.2024:

- форми «Р» № 800/32-00-07-02-19, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 68 872 083,75 грн;

- форми «Р» № 790/32-00-07-02-19, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 64 024 537,50 грн;

- форми «ПН» № 792/32-00-07-02-19, яким застосовано штраф за несвоєчасну реєстрацію податкової накладної з ПДВ в розмірі 25 609 085,00 грн;

- форми «Р» № 787/32-00-07-05-19, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем надходження від розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об`єктах, крім розміщення окремих видів відходів як вторинна сировина на загальну суму 50 368,98 грн.

Не погоджуючись з вказаними висновками акту перевірки та прийнятими на його підставі податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до ДПС України зі скаргою від 22.08.2024, за результатом розгляду якої скаргу залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними позивач звернувся до суду з цим позовом.

Заслухавши пояснення представників сторін, переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Положеннями частини другої статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з пунктом 22.1 статті 22 ПК України об`єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку.

Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Пунктом 185.1 статті 185 ПК України встановлено, що об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з підпунктом «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до пункту 198.7 статті 198 ПК України сума від`ємного значення, що підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду платника, що реорганізується шляхом поділу, виділення, - підлягає перенесенню до складу податкового кредиту правонаступника пропорційно до отриманої частки майна згідно з розподільчим балансом у наступному періоді після підписання розподільчого балансу відповідно до законодавства.

Не є об`єктом оподаткування операції з реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення та перетворення) юридичних осіб (підпункт 196.1.7 пункт 196.1 статті 196 ПК України).

Згідно з частиною першою статті 56 Господарського кодексу України (далі - ГК України чинній на момент виникнення спірних правовідносин) суб`єкт господарювання - господарська організація, яка може бути утворена за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) орган, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і фізичних осіб шляхом заснування нової господарської організації, злиття, приєднання, виділу, поділу, перетворення діючої (діючих) господарської організації (господарських організацій) з додержанням вимог законодавства.

Відповідно до частини першої статті 109 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов`язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб.

Згідно з частиною другою статті 109 ЦК України після прийняття рішення про виділ учасники юридичної особи або орган, що прийняв рішення про виділ, складають та затверджують розподільчий баланс.

Частиною третьою статті 109 ЦК України визначено, що юридична особа, що утворилася внаслідок виділу, несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями юридичної особи, з якої був здійснений виділ, які згідно з розподільчим балансом не перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Юридична особа, з якої був здійснений виділ, несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями, які згідно з розподільчим балансом перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Якщо юридичних осіб, що утворилися внаслідок виділу, дві або більше, субсидіарну відповідальність вони несуть спільно з юридичною особою, з якої був здійснений виділ, солідарно.

Відповідно до пункту 98.3 статті 98 ПК України реорганізація платника податків шляхом виділення з його складу іншого платника податків або внесення частини майна платника податків до статутного фонду іншого платника податків без ліквідації платника податків, який реорганізується, не тягне за собою розподілу грошових зобов`язань чи податкового боргу між таким платником податків та особами, утвореними у процесі його реорганізації, чи встановлення їх солідарної відповідальності за порушення податкового законодавства, крім випадків, коли за висновками контролюючого органу така реорганізація може призвести до неналежного погашення грошових зобов`язань чи податкового боргу платником податків, який реорганізується. Рішення про застосування солідарної або розподільної відповідальності за порушення податкового законодавства може бути прийняте контролюючим органом у разі, коли майно платника податків, що реорганізується, перебуває у податковій заставі на момент прийняття рішення про таку реорганізацію.

Згідно з підпунктом 98.1.4 пункту 98.1 статті 98 ПК України під реорганізацією платника податків у цій статті розуміється зміна його правового статусу, яка передбачає будь-яку з таких дій або їх поєднання: виділення з платника податків інших платників податків, а саме передача частини майна платника податків, що реорганізується, до статутних фондів інших платників податків, які створюються власниками корпоративних прав платника податків, що реорганізується, та внаслідок якого не відбувається ліквідація платника податків, що реорганізується.

Положеннями частини четвертої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» визначено, що у разі виділу юридичних осіб здійснюється державна реєстрація юридичних осіб, утворених у результаті виділу, та державна реєстрація змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, про юридичну особу, з якої здійснено виділ, щодо юридичної особи - правонаступника. Виділ вважається завершеним з дати державної реєстрації змін до відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі, про юридичну особу, з якої здійснено виділ, щодо юридичної особи - правонаступника.

Верховний Суд у постанові від 25.05.2021 у справі № 822/2434/16 зазначив, що операції щодо передачі за розподільчим балансом основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів, дебіторської та кредиторської заборгованості, інших активів та зобов`язань за рішенням власників або уповноваженого ними органу при утворенні нового підприємства шляхом реорганізації (виділу) не можуть вважатися операціями з поставки ТМЦ у розумінні податкового законодавства.

Аналогічна правова позиція також викладена Верховним Судом у постановах від 30.09.2020 у справі № 640/1845/19, від 06.04.2021 у справі № 817/76/17, від 19.01.2023 у справі № 810/4427/18, від 18.06.2025 у справі № 160/21748/24.

Судами попередній інстанцій встановлено, що 13.09.2023 проведена реорганізація підприємства ТОВ «АЛАН» шляхом виділу та створення нового підприємства - ТОВ «ВК «МІТ ГРУП», що підтверджується: протоколом Загальних зборів учасників ТОВ «Алан» від 10.08.2023 № 10-08/2023, протоколом Загальних зборів учасників ТОВ «Алан» від 13.09.2023 № 13-09/2023, розподільчим балансом складеним 13.09.2023, який затверджений Протоколом Загальних зборів учасників ТОВ «Алан» №13-09/2023 від 13.09.2023, передавальним актом (перелік активів та пасивів ТОВ «Алан», що виділяються для створення ТОВ «ВК «МІТ ГРУП»), що є додатком до Розподільчого балансу ТОВ «АЛАН».

При цьому державна реєстрація ТОВ «Виробнича компанія «МІТ ГРУП», як юридичної особи, не скасовувалась та судом фіктивною не визнавалась, а висновки контролюючого органу в акті перевірки зводяться виключно щодо незадовільної господарської діяльності ТОВ «ВК «МІТ ГРУП».

З огляду на викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про помилковість твердження відповідача про заниження позивачем податку на прибуток та ПДВ, оскільки судами факту установлена відсутність належних та допустимих доказів отримання позивачем прибутку (доходу) під час створення нового підприємства - ТОВ «ВК «МІТ ГРУП».

Щодо висновку судів про реальність господарських правовідносин позивача з ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 , колегія суддів зазначає таке.

Положеннями пункту 44.2 статті 44 ПК України визначено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платники податку, які відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Відповідно до пункту 44.6 статті 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу, платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України встановлено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

За приписами пункту 135.1 статті 135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Так, про відсутність фактичного характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

Водночас, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

Отже, лише за умови підтвердження первинними документами господарських операцій, які є об`єктом оподаткування, платник податків має право на відображення результатів таких операцій у бухгалтерському обліку, на даних якого ґрунтується податкова звітність.

Так, судами установлено, що позивачем 01.07.2019 укладено договір про надання послуг № 3/07-19 з ФОП ОСОБА_1 , на виконання умов якого позивачу надано послуги консультування з питань комерційної діяльності та розміщення інформації на веб-вузлах на суму 7 000 000 грн, що підтверджується актом про надання послуг від 27.12.2019 № 8, звітом про надані послуги від 27.12.2019.

Крім того позивачем 01.07.2019 укладено з договір про надання послуг № 01/07 з ФОП ОСОБА_2 , на виконання умов якого позивачу надано послуги консультування з правових питань на суму 3 000 000 грн, що підтверджується актом приймання-передачі фактично виконаних робіт (послуг) від 27.12.2019 № 15 та звітом про надання послуг від 27.12.2019.

Оплата за вищенаведеними договорами здійсненна позивачем у повному обсязі.

Факт надання послуг за договорами підтверджується звітами про надані послуги з консультування з питань комерційної діяльності та правових послуг від 27.12.2019.

Задовольняючи позовні вимоги в цій частині суди попередніх інстанцій виходили з того, що перелік наданих юридичних послуг узгоджується з видом діяльності підприємства, його обсягом та статусом, а наявність юридичного відділу не спростовує необхідність отримання наведених правових послуг за для належного розвитку та своєчасного вирішення правових питань, з огляду на великий масштаб, штат, виробничу базу та інші чинники, що впливають на виникнення правових питань, які потребують негайного вирішення.

Також вказали про підтвердження фактичного надання за вказаними договорами консультативних послуг, посилаючись на достатність документів, які підтверджують факт отримання консультації з питань комерційної діяльності та оброблення даних, розміщення інформації на веб-вузлах і пов`язану з цим діяльність позивача.

Крім того судами враховано висновки експертів від 29.11.2024 № 24-5643 комісійної судово-економічної експертизи Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз, відповідно до яких за результатами проведеного експертами аналізу не підтверджується: порушення позивачем норм ПК України щодо неоформлення платником податку на додану вартість податкових накладних по факту передачі активів внаслідок проведення реєстраційної дії шляхом виділу з ТОВ «Алан» та створення нового підприємства ТОВ «Виробнича компанія «МІТ ГРУП»; заниження позивачем об`єкта оподаткування податком на прибуток на суму 55 097 667 грн; заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, яке сплачується до державного бюджету на суму 51 219 630 грн.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 22.08.2024 № 800/32-00-07-02-19, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що порушення, які покладені в основу податкових повідомлень-рішень форми «Р» від 22.08.2024 № 790/32-00-07-02-19 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість та форми «ПН» від 22.08.2024 № 792/32-00-07-02-19 про застосування штрафу за несвоєчасну реєстрацію податкової накладної з ПДВ, мають похідний характер від встановлення наявності або відсутності порушень, які визначені контролюючим органом як підстава для прийняття податкового повідомлення рішення форми «Р» № 800/32-00-07-02-19, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток.

Оскільки судами не підтверджено обставини заниження позивачем грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток, висновки контролюючого органу щодо збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість та застосування штрафу за несвоєчасну реєстрацію податкової накладної з ПДВ, є протиправним.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 22.08.2024 № 790/32-00-07-02-19 та форми «ПН» від 22.08.2024 № 792/32-00-07-02-19 є також протиправними та такими, що підлягають скасуванню, з чим погоджується і суд касаційної інстанції.

Колегія суддів Верховного Суду враховує, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій є результатом оцінки наявних у їх розпорядженні доказів. Суд касаційної інстанції не може не погодитись із такими, оскільки така оцінка судами здійснена з дотриманням вимог процесуального закону щодо повного та всебічного з`ясування всіх обстави справи на підставі належних та допустимих доказів.

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів зауважує, що у касаційній скарзі відповідач не навів жодних підстав чи аргументів щодо скасування судами попередніх інстанцій податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 22.08.2024 № 787/32-00-07-05-19, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем надходження від розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об`єктах, крім розміщення окремих видів відходів як вторинна сировина, а отже, керуючись положеннями частини першої статті 341 КАС України, рішення судів в цій частині перегляду не підлягають.

Касаційна скарга не містить доводів та доказів, які б спростовували помилковість встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи або їх неправильної оцінки.

При цьому посилання скаржника на відсутність правового висновку Верховного Суду про застосування підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 189.1 статті 189, підпункту 198.5 статті 198 ПК України не знайшли свого підтвердження з огляду на усталену практику Верховного Суду, вказану судом вище.

В решті обґрунтування касаційної скарги аналогічні доводам, наведеним відповідачем під час розгляду справи у судах попередніх інстанцій, і зводяться виключно до незгоди з оцінкою судами обставин справи, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, скаржником не зазначено. Тобто, фактично відповідач у касаційній скарзі просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин у справі, проте це знаходиться за межами касаційного перегляду, встановленими частиною першою статті 341 КАС України.

У зв`язку з цим, на переконання колегії суддів Касаційного адміністративного суду, суди першої та апеляційної інстанцій прийшли правильного висновку про задоволення позовних вимог і обґрунтовано скасували оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 350 КАС України).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення є обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, внаслідок чого касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 344, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2025 року залишити без змін, а касаційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя І.Л. Желтобрюх

Судді О.В. Білоус

Н.Є. Блажівська

Повний текст постанови виготовлено 02 жовтня 2025 року.