Постанова від 17.09.2025 по справі 754/9467/22

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2025 року м. Київ

Справа №754/9467/22

Апеляційне провадження №22-ц/824/5968/2025

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В.

суддів: Верланова С.М., Поліщук Н.В.

за участю секретаря Липченко О.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області, ухваленого під головуванням судді Фінагеєвої І.О. 13 грудня 2024 року у м. Києві, у справі за позовом ОСОБА_1 до Громадської організації «Масив садівничих товариств «Дружба» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В

У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив:

визнати протиправним та скасувати наказ від 20 вересня 2022 року № 39-ГП/2022 про звільнення ОСОБА_1 з посади головного контролера ГО «МСТ «Дружба»;

поновити ОСОБА_1 на посаді головного контролера ГО «МСТ «Дружба» з 22 вересня 2022 року;

стягнути з ГО «МСТ «Дружба» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 47487,52 грн, компенсацію за 24 дні невикористаної відпустки у розмірі 11792,40 грн та 43485 грн вихідної допомоги, середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 288549,04 грн без урахування податків та зборів;

зобов`язати ГО «МСТ «Дружба» нарахувати на суму заробітної плати ОСОБА_1 за період з 01 січня 2022 року до 21 вересня 2022 року єдиний соціальний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та сплатити цю суму соціального внеску на відповідний рахунок органу доходів та зборів, подати до державних органів відповідні фінансові звітності;

вирішити питання про розподіл судових витрат.

Позовні вимоги мотивовані тим, що з 01 листопада 2021 року ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ГО «МСТ «Дружба». 20 вересня 2022 року відповідач прийняв наказ № 39-ГП/2022 про звільнення позивача з посади головного контролера ГО «МСТ «Дружба» з 21 вересня 2022 року у зв`язку зі скороченням штату працівників. В день звільнення позивачу не було виплачено заробітну плату та компенсацію за невикористану відпустку, не внесено відомості про позивача до Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування про трудовий стаж позивача.

Позивач вважає, що відповідач порушив порядок вивільнення працівників, оскільки повідомив про вивільнення з порушенням встановленого законом строку та не повідомив про вакантні на підприємстві посади. Позивач наголошує на тому, що при вивільненні відповідач не врахував той факт, що ОСОБА_1 має переважне право залишення на посаді як віднесений до 2 категорії осіб, постраждалих від аварії на Чорнобильській АЕС. Невиплачені вихідна допомога, заробітна плата та компенсація за невикористану відпустку складають 102794,92 грн.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 грудня 2024 2024 року відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Громадської організації «Масив садівничих товариств «Дружба» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Рішення суду мотивовано недоведеністю позивачем наявності порушень при його звільненні з посади внаслідок її скорочення, оскільки роботодавець виконав покладений на нього обов`язок запропонувати працівнику інші вакантні посади на підприємстві згідно з його фахом та вчинив такі дії у встановлений законом двомісячний строк, а відмову від прийняття такої пропозиції у відповідності з приписами трудового законодавства правомірно тлумачив як підставу для розірвання трудового договору.

Оскільки обставини, наведені позивачем для визнання незаконним наказу про звільнення позивача не знайшли свого підтвердження, відсутні підстави для задоволення інших позовних вимог, оскільки ці вимоги є похідними від встановлення незаконності звільнення працівника.

Не погодився із зазначеним судовим рішенням позивач, його представником подано апеляційну скаргу, в якій вона вказує на те, що рішення суду є таким, що ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права та за неповного з`ясування обставин справи.

Представник позивача зазначає, що суд першої інстанції, у порушення п.1 ст.40 КЗпП України, ст.263 ЦПК України та всупереч позиціям Верховного Суду, викладеним у Постанові від 10 січня 2024 року у справі № 333/4779/20, Постанові від 19 січня 2023 року по справі №640/8027/19, Постанові від 19 червня 2024 року у справі №742/2626/21 та постанові від 18 серпня 2022 року по справі №212/7513/20, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для звільнення позивача, оскільки:

- матеріали справи не містять штатного розпису відповідача, а отже відсутні допустимі докази самого факту скорочення посади;

- згідно із Наказу №27-ГП/2022 від 17 липня 2022 року було скорочено посаду «головний контролер», тоді як позивач згідно трудового договору займав посаду «контролер», тобто зовсім іншу посаду.

Відтак, звільнення позивача за п.1 ст.40 КЗпП України є незаконним, оскільки не було самого факту скорочення посади, яку займав позивач.

Суд першої інстанції, у порушення ч.1 ст.49-2 КЗпП України, ст.263 ЦПК України та всупереч позиціям Верховного Суду, дійшов помилкового висновку про те, що відповідач нібито попередив позивача за два місяці до скорочення, тоді як матеріали справи не містять належних та достовірних доказів цього.

Такими доказами мали бути або особистий підпис позивача, або докази надсилання відповідного повідомлення на усі доступні засоби зв'язку (пошта, електронна комунікація).

Проте, відповідач вказаного не зробив, а суд першої інстанції необгрунтовано посилається на Акт про відмову працівника підписати наказ про звільнення у зв`язку із скороченням посади від 20 липня 2022 року, що складений відповідачем як заінтересованою в спорі особою та за умов, що жодних інших доказів попередження позивача про скорочення матеріали справи не містять.

Суд першої інстанції, у порушення ч.3 ст.49-2 КЗпП України, ст.263 ЦПК України та всупереч позиціям Верховного Суду, дійшов помилкового висновку про виконання відповідачем обов`язку працевлаштувати позивача, оскільки відповідач не довів належними та достовірними доказами того, що він здійснив пропонування вакантних посад, а відповідний Акт від 20 липня 2022 року створений самим відповідачем як заінтересованою особою по справі.

Відповідач не довів, що він пропонував позивачу вакантні посади протягом усього періоду скорочення з 17 липня 2022 року по 21 вересня 2022 року;

Відповідач не довів, що він запропонував позивачу вакантні посади у день звільнення, 21 вересня 2022 року;

Позивачем надані докази того, що у відповідача станом на день звільнення позивача були 4 вільні вакантні посади (бухгалтер, головний бухгалтер, секретар адміністративний, заступник Голови Правління).

Суд першої інстанції, у порушення ст.235 КЗпП України, ст.263 ЦПК України дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Оскільки звільнення позивача відбулось незаконно, то позивач підлягає поновленню на посаду, з якої його було звільнено із стягненням на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Станом на 23 грудня 2024 року сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу становить 396417,84 грн, та підлягатиме збільшенню пропорційно тривалості вимушеного прогулу.

Суд першої інстанції, у порушення ст.ст. 13, 76, 263, 265 ЦПК України не розглянув позовні вимоги про стягнення на користь позивача належних йому сум при звільненні, а саме: заборгованість по заробітній платі у розмірі 47487,52 грн; компенсація за дні невикористаної відпустки у розмірі 11792,40 грн; вихідна допомога у розмірі 43485,00 грн.

Представник позивача також вказує на орієнтовний розрахунок судових витрат в суді апеляційної інстанції в розмірі 30000,00 грн, та зазначає, що докази понесення вказаних витрат будуть надані до суду в порядку визначеному ч.8 ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу.

У відзиві на апеляційну скаргу представник Громадської організації «Масив садівничих товариств «Дружба» вказує на те, що суд першої інстанції вірно встановив всі фактичні обставини, та правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Рішення суду першої інстанції є законним та обгрунтованим і відповідає вимогами ст. 263 ЦПК України. Відповідач належним чином та у відповідності до встановлених процедур звільнив позивача, а твердження представника позивача про незаконне звільнення є помилковим та не відповідає дійсності.

Представник відповідача у відзиві вказує на те, що орієнтовний розрахунок витрат відповідача на правничу допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції буде складати 15000,00 грн.

На підставі викладеного, просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні представники відповідача - Мітюк А.І. та Поліщук О.М. заперечували щодо задоволення апеляційної скарги та просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.

В судовому засіданні, яке відбулось 16 липня 2025 року представник позивача - Лисенко Я.О. підтримала апеляційну скаргу з підстав викладених у ній та просила її задовольнити. Після оголошення перерви, представник в судове засідання не з`явилась. За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважав за можливе розглянути справу за відсутності позивача та його представника, які належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового розгляду, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів виходить з такого.

Судом встановлено, що 01 квітня 2020 року ОСОБА_1 та ГО МСТ «Дружба» було укладено строковий трудовий договір, відповідно до якого ОСОБА_1 було прийнято на роботу до МСТ «Дружба» на посаду контролера енергонагляду за сумісництвом. В п. 3.2 Договору зазначено про особливості режиму робочого часу - повний робочий день. Вказаний договір набув чинності з 01 квітня 2020 року на підситаві наказу по підприємству та діє до 31 жовтня 2020 року. /т.1 а.с. 118-120/

Наказом ГО «МСТ «Дружба» від 30 листопада 2021 року № 37 у зв`язку з Законом України «Про державний бюджет на 2021 рік» та згідно Колективного договору трудового колективу ГО «МСТ «Дружба» внесено з 01 грудня 2021 року в штатний розпис МСТ «Дружба» зміни заробітної плати, зокрема: головний контролер - 14 495 грн, контролера електронагляду - 12155 грн /т.1 а.с. 17/.

Відповідно до п. 5.23. Статуту ГО МСТ «Дружба», затвердженого Конфкренцією ГО МСТ «Дружба» протоколом від 24 вересня 2016 року, до повноважень Ради належить, зокрема, розробка і подання на затвердження Конференцією кошторису на рік, штатного розкладу, пропозиції щодо розміру членських внесків /т.1 а.с. 95-103/.

Рішенням Ради ГО МСТ «Дружба» оформленим Протоколом засідання Ради ГО МСТ «Дружба» від 17 липня 2022 року №2/17.07.2022 було вирішено у зв`язку із змінами в організації виробництва МСТ «Дружба», скоротити штат працівників МСТ «Дружба», а саме скоротити посаду головного контролера /а.с. 95-105/.

Наказом ГО «МСТ «Дружба» від 17 липня 2022 року № 27-ГП/2022 внесено зміни в штатний розклад і організаційну структуру МСТ «Дружба», скорочено посаду головного контролера МСТ «Дружба», а контролера МСТ «Дружба» вирішено підпорядкувати заступнику Голови Правління МСТ «Дружба» /т.1 а.с. 106/.

Відповідно до акту ГО МСТ «Дружба» від 20 липня 2022 року, головний контролер ОСОБА_1 був ознайомлений з наказом від 17 липня 2022 року № 27-ГП/2022, проте відмовився підписувати наказ від 17 липня 2022 року № 27-ГП/2022 без пояснення причин /т.1 а.с. 107/.

20 липня 2022 року Головою Правління ГО МСТ «Дружба» було винесено наказ №28-ГП/2022 про попередження про звільнення у зв`язку із скороченням посади, відповідно до якого у зв`язку із скороченням посади головного контролера ГО МСТ «Дружба» наказано: попередити головного контролера ОСОБА_1 про наступне звільнення з роботи, 21 вересня 2022 року в зв`язку із скороченням його посади (п.1 ст. 40 КЗпП України); запропонувати ОСОБА_1 переведення на наявну вакантну посаду контролера, яка відповідає його кваліфікації /т.1 а.с. 108/.

20 липня 2022 року Головою Правління МСТ «Дружба» та членами Ради МСТ «Дружба» у кількості двох осіб, було складено Акт про те, що 20 липня 2022 року, працівник МСТ «Дружба» - головний контролер ОСОБА_1 був ознайомлений з наказом від 20 липня 2022 року №28-ГП/2022 «про попередження про звільнення у зв`язку із скороченням посади». Підписати наказ, працівник ОСОБА_1 відмовився без пояснень причин. Отримати копію Наказу, працівник ОСОБА_1 відмовився без пояснення причин /т.1 а.с. 109/.

Повідомленням від 20 липня 2022 року попереджено ОСОБА_1 про наступне звільнення з посади головного контролера МСТ «Дружба» на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України, яке відбудеться 21 вересня 2022 року. Одночасно, ОСОБА_1 було запропоновано переведення на посаду контролера МСТ «Дружба», з посадовим окладом згідно штатного розкладу /т1 а.с. 110/

Відповідно до Акту ГО «МСТ «Дружба» від 20 липня 2022 року, ОСОБА_1 20 липня 2022 року був ознайомлений з повідомленням від 20 липня 2022 року «про заплановане звільнення», однак підписати повідомлення відмовився без пояснення причин, отримати другий примірник повідомлення також відмовився /т.1 а.с. 111/.

07 вересня 2022 року Голово Правління МСТ «Дружба» та Головою Ради МСТ «Дружба» було складено Акт про те, що 07 вересня 2022 року, при проведені інвентаризації трудових книжок працівників МСТ «Дружба» було виявлено відсутність трудової книжки працівника ОСОБА_1 /т.1 а.с. 114/.

20 вересня 2022 року ГО МСТ «Дружба» направило ОСОБА_1 через месенджер «Viber» копію електронного повідомлення про звільнення, в якому ОСОБА_1 повідомляли про його звільнення 21 вересня 2022 року з посади головного контролера МСТ «Дружба» у зв`язку із скороченням штату працівників (п.1 ст. 40 КЗпП України). Для виконання наказу просили ОСОБА_1 з`явитися 21 вересня 2022 року в приміщення правління МСТ «Дружба». Також ОСОБА_1 було роз`яснено, що при звільненні останньому належить до виплати компенсація за 24 дні невикористаної щорічної основної відпустки. Роботодавець просив надати банківські реквізити, за якими можливо здійснити перерахування коштів та повідомило про відсутність трудової книжки і просило у разі наявності трудової книжки на руках надати її роботодавцю для внесення запису про звільнення /т.1 а.с. 115,116/.

Наказом від 20 вересня 2022 року №39-ГП/2022 звільнено ОСОБА_1 , головного контролера МСТ «Дружба», 21 вересня 2021 року у зв`язку із скороченням штату працівників , п.1 ст. 40 КЗпП України. Наказано виплатити ОСОБА_1 при звільнені компенсацію за 24 дні щорічної основної відпустки /т.1 а.с. 113/.

21 вересня 2021 року Головою Правління ГО МСТ «Дружба» було складено Акт, яким було зафіксовано, що ОСОБА_1 , звільнений з посади головного контролера МСТ «Дружба» відповідно до Наказу від 20 вересня 2022 року №39-ГП/2022 «про звільнення», не з`явився 21 вересня 2022 року в приміщення правління МСТ «Дружба» для виконання Наказу; ОСОБА_1 не надав інформацію про місцезнаходження свої трудової книжки для внесення записів про звільнення на виконання Наказу, та не надав реквізити свого карткового рахунку або інші реквізити на які можливо перерахувати компенсацію при звільнені відповідно до Наказу/т.1 а.с. 117/

Згідно з наданими табелями обліку робочого часу ОСОБА_1 в період з березня 2022 року до вересня 2022 року відпрацював у червні 2022 року 9 робочих днів та у липні 2022 року - 9 робочих днів, в зв`язку з чим за зазначені періоди йому було нараховано 5929,77 грн та 6212,14 грн відповідно, а також 11341,44 грн компенсації за 24 дні невикористаної щорічної відпустки, а всього 18904,09 грн, що підтверджується повідомленням про нараховані суми, належні працівнику при звільненні /т.1 а.с. 121-128/.

З долученої до матеріалів справи копії трудової книжки ОСОБА_1 вбачається, що з 02 травня 2022 року ОСОБА_1 було переведено на посаду контролера газового господарства АТ «ОГС «Київоблгаз» сектору побутових споживачів відділу інспектування управління метрології, а 31 серпня 2023 року звільнено з зазначеної посади за угодою сторін /т.1 а.с. 142/.

Відповідно до довідки №19 від 28 серпня 2023 року, виданої АТ «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз», ОСОБА_1 з 17 травня 2012 року працює в АТ «Київоблгаз» контролером газового господарства сектору побутових споживачів відідлу інвестування управління метрології по теперішній час, з 20-ти годинним робочим тижнем, за територіальним місцем призначення м. Вишгород /т.1 а.с. 143/

В матеріалах справи наявний лист ОСОБА_1 адресований ГО МСТ «Дружба» від 10 жовтня 2022 року, в якому він зазначає, що йому стало відомо, що 21 вересня 2022 року його було звільнено з посади головного контролера ГО МСТ «Дружба» на п.1 ст. 40 КЗпП України. В порушення ст. 47 КЗпП України в день звільнення йому не було надано копію наказу про звільнення та інших документів, які стали підставою для його видання. Не надано письмового повідомлення про нараховані та виплачені суми при звільнені та не проведено розрахунки, не внесено запис про звільнення до відповідного реєстру. У зв`язку з викладеним, просив надати йому копію наказу про звільнення, повідомлення про нараховані та виплачені суми при звільнені, внести запис про звільнення до відповідного реєстру, а також надати довідку про доходи за період з 01 серпня 2021 року по 21 вересня 2022 року та виплатити заборгованість по заробітній платі та компенсацію за невикористану відпустку /т.1 а.с. 144/.

Судом апеляційної інстанції з метою повного та всебічного з`ясування обставин справи, ухвалою занесеною до протоколу судового засідання було долучено до матеріалів справи наступні докази надані представником відповідача: копію Наказу ГО МСТ «Дружба» від 01 листопада 2021 року №36 про прийняття ОСОБА_1 з 01 листопада 2021 року на посаду головного контролера з посадовим окладом згідно штатного розкладу з укладанням строкового трудового договору; копію штатного розкладу працівників Правління ГО МСТ «Дружба» на 2021 рік, відповідно до якого була наявна посада: головного контролера та контролера енергонагляду; копію штатного розпису ГО МСТ «Дружба», згідно Наказу про внесення змін в організацію служби контролерів від 17 липня 2022 року №24-ГП/2022, погодженого рішенням Ради МСТ «Дружба» Протоколом №2/17.07.2022, відповідно до якого наявна посада контролер енергонагляду; довідку від 13 травня 2025 року про вакантні посади в ГО МСТ «Дружба», відповідно до якої станом на 20 липня 2022 року і 21 вересня 2022 року в ГО МСТ «Дружба» були наступні вакантні посади: станом на 20 липня 2022 року - вакантна посада «контролер енергонагляду», станом на 21 вересня 2022 року- - вакантна посада «бухгалтер». Інших вакантних посад в період з 20 липня 2022 року по 21 вересня 2022 року не було; копію посадової інструкції бухгалтера /т.2 а.с. 125, 126,127,128,130, 131,132/.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено наявності порушень при його звільненні з посади внаслідок її скорочення, оскільки роботодавець виконав покладений на нього обов`язок запропонувати працівнику інші вакантні посади на підприємстві згідно з його фахом та вчинив такі дії у встановлений законом двомісячний строк, а відмову від прийняття такої пропозиції у відповідності з приписами трудового законодавства правомірно тлумачив як підставу для розірвання трудового договору.

Оскільки обставини, наведені позивачем для визнання незаконним наказу про звільнення позивача не знайшли свого підтвердження, відсутні підстави для задоволення інших позовних вимог, оскільки ці вимоги є похідними від встановлення незаконності звільнення працівника.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є правовий захист від незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи (ст. 5-1 КЗпП України).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений термін, а також строковий трудовий договір до закінчення терміну його дії можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у разі скорочення чисельності або штату працівників.

Процедура вивільнення працівників на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України регламентована положеннями частини другої статті 40, статей 42, 49-2 цього Кодексу, що містять юридичні гарантії забезпечення прав працівників від незаконного звільнення та сприяння у збереженні роботи.

Частиною 2 ст. 40 КЗпП України передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 49-2 цього ж Кодексу про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Вимогами ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України встановлено, що одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі, якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України «Про зайнятість населення», власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Положеннями ч.ч. 1,2 ст. 42 КЗпП України регламентовано, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається, зокрема: 2) особам, в сім`ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; 3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; 10) працівникам, яким залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат.

Верховний Суд неодноразово, зокрема у постановах від 11 березня 2020 року у справі №813/1220/16, від 09 липня 2020 року у справі №809/2894/13-a, наголошував на тому, що однією з правових гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника. При цьому, власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Тобто, роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, які відповідають зазначеним вимогам, що існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, Верховний Суд звертав увагу на обов`язок суду з`ясувати, чи дійсно у відповідача були зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення (постанови від 09 квітня 2020 року у справі№ 182/1670/18, від 01 квітня 2020 року у справі № 683/1084/17 та інш.).

У постановах Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 601/1513/18 (провадження № 61-2741св19), від 02 жовтня 2019 року у справі № 752/346/18 (провадження № 61-13072св19) вказано, що при зміні істотних умов праці посада, яку обіймає працівник, залишається у штатному розписі, але змінюються умови трудового договору - система та розмір оплати праці, режим роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміна розрядів і найменування посад без зміни трудової функції, тощо, тобто зміни, які ведуть до звуження чи розширення трудової функції працівника за укладеним з ним трудовим договором, дія якого продовжується. Зміна істотних умов праці може бути визнана законною тільки в тому випадку, якщо буде доведена наявність змін в організації виробництва і праці. Якщо такі зміни не вводяться, власник не має права змінити істотні умови праці.

У постанові Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 317/4223/16-ц (провадження № 61-24793св18) зазначено, що зміна істотних умов праці може бути визнана законною тільки в тому випадку, якщо буде доведена наявність змін в організації виробництва і праці. Проведення заходів щодо зміни організації виробництва і праці - це виключне повноваження власника і суд не вправі обговорювати та вирішувати питання про доцільність змін в організації виробництва і праці.

В порядку ч.ч.1-3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.ч.1,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В статті 9 Конвенції Міжнародної організації праці, № 158 про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця 1982 року (ратифікована 04 лютого 1994 року набрання чинності 16 травня 1995 року) вказано на те, що тягар доведення необґрунтованості звільнення не лягав лише на працівника, методами, зазначеними в статті 1 цієї Конвенції, передбачено першу або другу чи обидві такі можливості:

a) тягар доведення наявності законної підстави для звільнення, як це визначено в статті 4 цієї Конвенції, лежить на роботодавці;

b) згадані в статті 8 цієї Конвенції органи наділяються повноваженнями виносити рішення про причину звільнення з урахуванням поданих сторонами доказів та відповідно до процедур, передбачених національними законодавством і практикою.

3. У випадках звільнення з причин, викликаних виробничою потребою підприємства, установи чи служби, органи, зазначені в статті 8 цієї Конвенції, наділяються повноваженнями з`ясовувати, чи справді трудові відносини припинено з цих причин, однак межі їхніх повноважень приймати рішення про те, чи є ці причини достатньо обґрунтованими для припинення трудових відносин, визначаються методами здійснення, зазначеними у статті 1 цієї Конвенції.

З наведених обставин справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 , перебуваючи у трудових відносинах з АТ «ОГС «Київоблгаз» уклав строковий трудовий договір з відповідачем ГО МСТ «Дружба» з 01 квітня 2020 року строком до 31 жовтня 2020 року. ОСОБА_1 з 01 листопада 2021 року був прийнятий на посаду головного контролера ГО МСТ «Дружба» з укладанням строкового трудового договору, що підтверджується наказом №36 від 01 листопада 2021 року про призначення.

У липні 2022 року у ГО МСТ «Дружба» дійсно відбулись зміни в організації виробництва і праці, скорочення штату працівників, зокрема, було скорочену посаду головного контролера.

Позивачем у позові було зазначено, що відповідачем було порушено порядок його вивільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва, зокрема, його не було попереджено про майбутнє звільнення не пізніше як за два місяці, не запропоновано іншу вакантну посаду.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що 20 липня 2022 року ГО МСТ «Дружба» було винесено наказ №28-ГП/2022, відповідно до якого у зв`язку із скороченням посади головного контролера ГО МСТ «Дружба» ОСОБА_1 було попереджено про наступне звільнення з роботи, 21 вересня 2022 року в зв`язку із скороченням його посади (п.1 ст. 40 КЗпП України) та запропоновано останньому переведення на наявну вакантну посаду контролера, яка відповідає його кваліфікації. Однак, ОСОБА_1 відмовився ознайомитись, підписати та отримати копію вказаного наказу, про що було складено Акт від 20 липня 2022 року.

Повідомленням від 20 липня 2022 року ОСОБА_1 було попереджено про наступне звільнення з посади головного контролера МСТ «Дружба» на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України, яке відбудеться 21 вересня 2022 року. Одночасно, ОСОБА_1 було запропоновано переведення на посаду контролера МСТ «Дружба», з посадовим окладом згідно штатного розкладу. ОСОБА_1 відмовився ознайомитись, підписати та отримати другий примірник повідомлення, про що було складено Акт ГО «МСТ «Дружба» від 20 липня 2022 року.

20 вересня 2022 року ГО МСТ «Дружба» направило ОСОБА_1 через месенджер «Viber» копію електронного повідомлення про звільнення, в якому ОСОБА_1 повідомляли про його звільнення 21 вересня 2022 року з посади головного контролера МСТ «Дружба» у зв`язку із скороченням штату працівників (п.1 ст. 40 КЗпП України). Для виконання наказу просили ОСОБА_1 з`явитися 21 вересня 2022 року в приміщення правління МСТ «Дружба» для розрахунку.

Наказом від 20 вересня 2022 року №39-ГП/2022 звільнено ОСОБА_1 , головного контролера МСТ «Дружба», 21 вересня 2021 року у зв`язку із скороченням штату працівників, п.1 ст. 40 КЗпП України.

21 вересня 2021 року Головою Правління ГО МСТ «Дружба» було складено Акт, яким було зафіксовано, що ОСОБА_1 , звільнений з посади головного контролера МСТ «Дружба» відповідно до Наказу від 20 вересня 2022 року №39-ГП/2022 «про звільнення», не з`явився 21 вересня 2022 року в приміщення правління МСТ «Дружба» для виконання Наказу; ОСОБА_1 не надав інформацію про місцезнаходження свої трудової книжки для внесення записів про звільнення на виконання Наказу, та не надав реквізити свого карткового рахунку або інші реквізити на які можливо перерахувати компенсацію при звільнені відповідно до Наказу.

Отже, відповідачем, як роботодавцем, у встановлений ч.1 ст.49-2 КЗпП України строк було попереджено позивача про його наступне вивільнення на підставі п.1ч.1ст.40 КЗпП України.

Також відповідачем було виконано інші обов`язки, передбачені ст. 49-2 КЗпП України, зокрема, було запропоновано позивачу вакантні посади за відповідною спеціальністю, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації та досвіду, а саме посаду контролера, яка була вільна на той момент.

Однак, як вбачається Актів складених відповідачем, позивач відмовився ознайомлюватись, і підписувати накази та повідомлення відповідача про майбутнє вивільнення, а також ставити підпис про погодження з пропозицією вакантної посади контролера, яка йому була запропонована, як і відмовився зазначити причини такої відмови.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що згоду на переведення на вакантну посаду контролера, яка була на товаристві з дня попередження позивача про вивільнення до дня звільнення, ОСОБА_1 не надав.

За таких обставин, відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та законного висновку, про те, що звільнення ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 40 КЗпП України здійснено у відповідності до вимог чинного законодавства.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову в поновленні позивача на роботі, то приписи ч.2 ст. 235 КЗпП України не застосовуються, оскільки підстави для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу відсутні.

Доводи апеляційної скарги про те, матеріали справи не містять штатного розпису відповідача, а отже відсутні допустимі докази самого факту скорочення посади, відхиляються судом апеляційної інстанції, оскільки рішенням Ради ГО МСТ «Дружба» оформленим Протоколом засідання Ради ГО МСТ «Дружба» від 17 липня 2022 року №2/17.07.2022 було вирішено у зв`язку із змінами в організації виробництва МСТ «Дружба», скоротити штат працівників МСТ «Дружба», а саме скоротити посаду головного контролера. Наказом ГО «МСТ «Дружба» від 17 липня 2022 року № 27-ГП/2022 внесено зміни в штатний розклад і організаційну структуру МСТ «Дружба», скорочено посаду головного контролера МСТ «Дружба», а контролера МСТ «Дружба» вирішено підпорядкувати заступнику Голови Правління МСТ «Дружба». Тобто, вказаними документами підтверджується скорочення штату працівників МСТ «Дружба» у зв`язку із зміна в організації виробництва, а також внесення змін в штатний розклад і організаційну структуру МСТ «Дружба». Крім того, штатний розпис МСТ «Дружба» за 2021 рік та 2022 рік було надано представником відповідача у суді апеляційної інстанції, судом апеляційної інстанції було долучено їх до матеріалів справи та перевірено.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що відповідачем було скорочено посаду головного контролера, а позивач займав посаду контролера, суд апеляційної інстанції до уваг не приймає, оскільки вказані твердження спростовуються матеріалами справи, зокрема наказом №36 від 01 листопада 2021 року про прийняття ОСОБА_1 на роботу на посаду головного контролера. Крім цього, позивач при подачі позову до суду першої інстанції сам зазначав, що він з 01 листопада 2021 року був прийнятий на посаду головного контролера ГО МСТ «Дружба».

Суд апеляційної інстанції також не приймає до уваги посилання ОСОБА_1 на те, що матеріали справи не містять доказів попередження його про майбутнє вивільнення, оскільки вказані доводи спростовуються Актами складеними відповідачем, про відмову ОСОБА_1 від ознайомлення та підписання наказу про попередження про звільнення у зв`язку із скороченням посади та повідомлення про заплановане звільнення, без зазначення причин такої відмови.

Посилання позивача на те, що відповідач не довів, що він пропонував позивачу вакантні посади протягом усього періоду скорочення з 17 липня 2022 року по 21 вересня 2022 року, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, оскільки відповідачем з врахуванням структури та штатного розпису було складено та запропоновано позивачу вакантну посаду контролера, яка відповідала його освіті та кваліфікації, однак позивач відмовився від ознайомлення із вакантними посадами та не виявив бажання щодо подальшої роботи в товаристві. Дані про наявність інших посад, які стали б вільними в матеріалах справи відсутні.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції не розглянув позовні вимоги про стягнення на користь позивача належних йому сум при звільненні, а саме: заборгованість по заробітній платі у розмірі 47487,52 грн; компенсація за дні невикористаної відпустки у розмірі 11792,40 грн; вихідна допомога у розмірі 43485,00 грн, відхиляються судом апеляційної інстанції, оскільки відповідач у наказі про звільнення зазначив, що відповідачу підлягає при звільненні компенсація за 24 дні щорічної основної відпустки, а також в повідомленні про нараховані суми, які належні працівнику при звільнені складеному відповідачем зазначено, що позивачу підлягає виплаті сума заробітної плати нарахована за червень та липень, оскільки саме в ці місяці працював відповідач, що підтверджується табелями обліку робочого часу наявними в матеріалах справи, та компенсація за 24 дні щорічної основної відпустки в загальному розмірі 18904,04 грн. Дані про виплату чи не виплату вказаних сум позивачу матеріали справи не містять.

Таким чином, наведені у апеляційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновком суду першої інстанції щодо оцінки зібраних у справі доказів і встановлених на їх підставі обставин, спрямовані на доведення необхідності переоцінки цих доказів і обставин у тому контексті, який на думку позивача свідчить про незаконність його звільнення та наявність підстав для поновлення на роботі.

Вказані доводи апеляційної скарги є аналогічними аргументам, яким суд першої інстанції дав належну оцінку та їх спростував, з посиланням на зібрані у справі докази та сформулював обґрунтовані висновки у прийнятому ним рішенні, з яким у повній мірі погоджується апеляційний суд.

За наведених обставин, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи, дав їм належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги позивача висновків суду не спростовують. Рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства, наданим доказам, обставинам справи. Тому апеляційний суд залишає апеляційну скаргу позивача без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

В порядку ст. 141 ЦПК України, враховуючи відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, відсутні і підстави для компенсації позивачеві понесених ним витрат на стадії апеляційного перегляду справи.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 грудня 2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач: В.В. Соколова

Судді: С.М. Верланов

Н.В. Поліщук

Повний текст постанови складений 03 жовтня 2025 року.