Постанова

від 18.09.2007 по справі 7/61а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

7/61а

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                                             ПОСТАНОВА

                                                        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

18.09.07 р.                                                                                 Справа № 7/61а

Суддя господарського суду Донецької області Малашкевич С.А.

при секретарі судового засідання Косицькій В.Ю.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Скіф-Шіппінг” м. Донецьк

До відповідача: Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька

За участю третіх осіб:

1) Товариство з обмеженою відповідальністю “Транспортна експедиційна компанія” м. Маріуполь Донецької області

2) Приватне підприємство “КД-Форвард” м. Маріуполь Донецької області

3) Товариство з обмеженою відповідальністю “КД-Шіппінг” м. Маріуполь Донецької області

Предмет спору: визнання нечинними рішень №0000812240/0 від 18.10.2006 р., №62458/10/14-212-2 від 22.12.2006 р. про застосування штрафних санкцій у сумі 331 579, 90 грн.

Особи, які беруть участь у справі:

представники:

від позивача: Маковський С.В. – предст.за довірен.;

від відповідача: Ваховська Г.О. – довіреність №15775/10/10-013 від 10.03.2007 р.; Обухова Н.В. – довіреність №1730/10/10-013 від19.04.2007 р.;

від третьої особи 1: не з'явились;

від третьої особи 2: не з'явились;

від третьої особи 3: не з'явились.

Встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Скіф-Шіппінг” м. Донецьк звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про  визнання недійсними рішень №№ 0000812240/0 від 18.10.2006 р., № 62458/10/14-212-2 від 22.12.2006 р. про застосування штрафних санкцій у сумі 331 579, 90 грн. за участю третіх осіб: Товариства з обмеженою відповідальністю “Транспортна експедиційна компанія” м. Маріуполь, Приватного підприємства “КД-Форвард” м. Маріуполь, Товариства з обмеженою відповідальністю “КД-Шіппінг” м. Маріуполь.  

Відповідач вимоги заперечив пославшись на те, що перевіркою були встановлені порушення з боку позивача, вимог ст.5 Декрету КМУ “Про систему валютного регулювання та валютного контролю в частині відсутності ліцензії НБУ при здійснені платежів в інозкмній валюті між резидентами на території України. За таке порушення відповідальність на підставі ст. 16 цього ж Декрету застосована до позивача правомірно.

Третя особа – ТОВ “Транспортна експедиційна компанія” (ТОВ “ТЕК”) м. Маріуполь в поясненнях поданих суду повідомила, що між нею та позивачем укладений договір від 27.05.04 №Т44 про субагентування. За вказаною угодою ТОВ “ТЕК” зобов'язалося домінувати від імені судовласника субагенту (ТОВ “Скіф Шиппінг”) по кожному судозаходу, а субагент зобов'язався обслуговувати судна у відповідності з встановленою міжнародною практикою морського агентування, звичаями портів і кодексом торгового мореплавства України. Оскільки агент діє від імені судовласника, угоди здійснені таким агентом, створюють, зміняють та припиняють права і обов'язки судовласника. Оскільки судовласником є нерезидент України, особою, з якою агентом судовласника укладена угода, розрахунки по такій угоді, на підставі ч.1 ст.7 Декрету КМУ “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” повинні проводитися в іноземній валюті. Зазначені операції, на думку ТОВ “ТЕК”, не потребують отримання індивідуальної ліцензії НБУ.

Третя особа – приватне підприємство “КД – Форвард” м. Маріуполь надало пояснення від 17.04.07 №169, в яких зазначає, що між ним та позивачем був укладений договір від 31.03.04 №1/5 з додатковими угодами до нього від 31.03.04 №1, від 21.10.04 та від 01.01.05 №2, від 18.01.05 №3, від 01.01.06 №4. Згідно договору, позивач зобов'язався надавати послуги та видавати відповідні документи, які характеризують вантаж. ПП “КД – Форвард” за договором діяло на підставі довіреності від імені та за дорученням інших осіб, серед яких є й нерезиденти. Тобто, третя особа виступала посередником при експедируванні вантажів для нерезидентів. За виконані роботи позивачем виставлявся рахунок, який сплачувався третьою особою з вказанням за дорученням якого власника вантажу – нерезидента проводиться сплата. Дії ПП “КД – Форвард” за дорученням і за рахунок нерезидентів – власників вантажів по сплаті робіт позивача в іноземній валюті на підставі ст. 43 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність” і ст.1 Декрету КМУ “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” є правомірними і не потребують отримання індивідуальної ліцензії НБУ.

Третя особа - ТОВ “КД – Шиппінг” м. Маріуполь у своїх поясненнях від 17.04.07 №130 зазначає, що між нею та позивачем був укладений договір від 13.09.04 №11/5 з додатковими угодами від 13.09.04 №1, від 21.10.04 №2, від 01.01.06 №3, згідно якого позивач зобов'язався надавати послуги з контролю та технічним станом вантажу з видачею відповідних документів, що характеризують вантаж. ТОВ “КД – Шиппінг” за угодою діє як довірений представник, від імені та за дорученням інших осіб серед яких були нерезиденти. Оскільки довірена особа виступала як посередник в організації перевезень вантажів для нерезидента і, платежі проводила виконавцю робіт, від імені такого нерезидента в іноземній валюті, такі операції не потребують, згідно із законодавством, отримання індивідуальної ліцензії НБУ.

Провадження у справі зупинялося за клопотанням сторін.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін та третіх осіб, суд встановив.

Відповідачем проведена виїзна планова перевірка дотримання позивачем податкового і валютного законодавства за період з 01.01.05 по 31.03.06. За наслідками перевірки був складений акт від 04.10.06 №1051/23-6/31158623 (далі акт перевірки). В акті перевірки, зокрема його п.3.2, були встановлені порушення п.п.г п.4 ст.5 Декрету КМУ “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” (далі Декрет №15-93).

На підставі висновків акта перевірки, відповідачем було прийняте рішення від 18.10.06 №0000812240/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій до позивача у сумі 331 579, 90 грн.

Вказане рішення було оскаржене позивачем до ДПІ у Ворошиловському р-ні м. Донецька. Рішенням від 22.12.06 №62458/10/14-212-2 відповідач відмовив у задоволенні скарги позивача.

Позивач оскаржує зазначені рішення та просить визнати їх недійсними, посилаючись на те, що ним не порушувалися вимоги п.п.г п.4 ст.5 Декрета №15-93, а відповідач безпідставно нарахував штрафні санкції.

Вимоги позивача щодо визнання недійсним рішення відповідача від 18.10.06 №0000812240/0 підлягають задоволенню з наступних мотивів.

В ході перевірки відповідачем було встановлено та відображено в акті первірки укладення позивачем (субагент) угоди з ТОВ “ТЕК” на субагентування українських та іноземних суддів в портах Маріуполь, Азовсталь, Бердянськ та Азовському судоремонтному заводі. Агент зобов'язується у письмовій формі (по телексу/факсу, електронній пошті) домінувати від імені судовласника (фрахтователя) субагента по кожному судозаходу, надавати субагенту повну та своєчасну інформацію про підхід судна, його характеристиках та інші необхідні відомості.

За договором, порядок розрахунків обумовлений таким чином, що субагент складає проформу дісбурсментського рахунку та направляє її агенту для надання судовласнику (фрахтователю). Кошти на покриття дісбурсментського рахунку від судовласника (фрахтователя) запрошує агент. Агент забезпечує надходження коштів, у відповідності з проформою, на рахунок субагента у терміни, які надають платіж порту... Оплата за договором здійснюється агентом згідно виставлених рахунків в національній (гривня) або іноземній валюті.

До зазначеного договору укладена додаткова угода від 27.05.04 №1, якою до нього внесені наступні зміни:

п.1.2 договору: в межах дійсного договору агент діє від імені, за дорученням та за рахунок судовласника;

п.3.3 договору: кошти, які перераховані судовласником (фрахтователем) за судозахід на адресу агента розподіляються наступним чином:

- в повній сумі перераховуються на адресу субагента, з подальшим розподіленням даних коштів субагентом, згідно їх цільовому призначенню, вказаному в дісбурсментському рахунку;

- або самостійно розподіляються агентом, згідно цільовому призначенню, яке вказано дісбурсментському рахунку;

п.3.6 договору: агентська винагорода, яку перераховано судовласником за судозахід, розподіляється наступним чином: агенту – 50%, субагенту – 50%;

п. 3.10 договору: агент організовує надходження (від судовласника / фрахтователя) та перерахування (на адресу субагента / третіх осіб) грошових коштів по дійсному договору у наступному порядку:

-          по судах, які плавають під Українським прапором – в національній валюті України;

-          по судах, які плавають під Українським  прапором, але знаходяться в тайм / чартері у іноземних фрахтователів – в доларах США (при наявності у агента чартеру на судно, яке агентується);

-          по судах, які плавають під іншими прапорами, але знаходяться в тайм / чартері, оперативному управлінні, бербоут / чартері у резидентів України – в національній валюті України (при наявності у агента чартеру на судно, яке агентується).

У ході виконання своїх зобов'язань за договором, позивач надав ТОВ “ТЕК” фінальні дисбурсментські рахунки, де вказувалися витрати, пов'язані з виконанням своїх зобов'язань, агентська винагорода ТОВ “Скіф – Шиппінг”.

Позивач отримував кошти від ТОВ “ТЕК” в загальній сумі 331 579, 90 грн. за виконані послуги, у т.ч. агентську винагороду в іноземній валюті (64 650, 00 доларів США), що на думку відповідача, могло здійснюватися лише за умови отримання індивідуальної ліцензії НБУ, як це передбачено п.п.г п.4 ст.5 Декрету №15-93.

Суд вважає помилковими висновки відповідача в цій частині.

Згідно п.п.г п.4 ст.5 Декрету №15-93, індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Індивідуальної ліцензії потребують операції використання іноземної валюти на территорії України як засобу платежу або застави.

Штраф до позивача, в оспорюваному рішенні, застосований на підставі п.2 ст.16 цього ж Декрету. Зазначена норма передбачає відповідальність за здійснення операцій з валютними цінностями, що потребують одержання ліцензії НБУ, згідно з п.4 ст.5 цього Декрету.

Пункт 2 ст.1 Декрету №15-93 визначає “валютні опреції” як операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України.

Перевіркою було встановлено та доведено в суді доданими письмовими доказами, що послуги позивачем надавалися для нерезидентів України в межах угоди з резидентом – ТОВ “ТЕК”, який діяв від імені, за рахунок і за дорученням нерезидентів – судовласників, тобто був посередником, який на підставі зовнішньоекономічного договору з останніми вчиняв певні дії в їх інтересах.

Відповідно до ч.2 ст.6 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність” дії, які здійснюються від імені іноземного суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності України, уповноваженим на це належним чином, вважаються діями цього іноземного суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності. Таким чином, дії морського агента, зокрема ТОВ “ТЕК”, на виконання зовнішньоекономічних договорів з судовласниками – нерезидентами є діями цих нерезидентів.

Діяльність морського агента, яким виступало ТОВ “ТЕК”, регламентується ст.ст.116-119 Кодексу торговельного мореплавства України (далі КТМУ).

При цьому, правочинність правовідносин субагентування підтверджується ст.ст.116, 117 КТМУ, зі змісту яких випливає, що морський агент, який діє від імені судовласника, може діяти на користь іншої договірної сторони, якщо судовласник не заперечує проти цього, а також, передавати здійснення своїх функцій іншій особі (суб'єкту), якщо вона (він) уповноважена (ний) на це судовласником.

В акті перевірки відповідач зазначає, що позивачем не надано до перевірки доказів,що при перерахуванні коштів на рахунок ТОВ “Скіф-Шиппінг” за виконані послуги, ТОВ “ТЕК” діє від імені, за дорученням та за рахунок судовласника – нерезидента.

Такі зауваження безпідставні, оскільки, вище в цьому ж акті перевірки, відповідач вказав про отримання на перевірку договору від 27.04.04 №Т44 між позивачем та ТОВ “ТЕК” та додаткової угоди до нього №1 від 27.05.04 та зазначив, що згідно з п.1.2 договору, в редакції додаткової угоди №1, “в межах дійсного договору агент діє від імені, за дорученням та за рахунок судовласника”. Оскільки послуги позивачем надавалися та розрахунки за них проводилися в межах договору, виходячи з п.1.2 договору, а, також, ст.6 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність”, ст.ст. 116, 117 КТМУ, ТОВ “ТЕК” при перерахуванні коштів позивачу діяло від імені та за рахунок нерезидентів – судовласників.

Оплата судовласниками – нерезидентами посередницьких послуг, які йому надали морський агент (ТОВ “ТЕК”) та субагент (позивач) правомірно проводилися в іноземній валюті, оскільки здійснювалися нерезидентами – сторонами зовнішньоекономічних договорів, за послуги отримані в Україні, згідно з цим договором, і є формою розрахунків в межах торгівельного обороту між нерезидентами та резидентами, які регулюються ст.7 Декрету №15-93. Здійснення розрахунків у валюті України допускається, за приписами цієї ж норми, за умови отримання ліцензії НБУ.

При таких умовах, неправомірні висновки відповідача про необхідність застосування вимог п.п.г п.4 ст.5 Декрету №15-93 до операцій по розрахунках з позивачем за надані послуги нерезидентам, з огляду на те, що розрахунки проводилися саме нерезидентами через посередника, який діяв від імені і за дорученням таких нерезидентів, у т.ч. і при перерахуванні коштів ТОВ “Скіф-Шиппінг”.

Крім того, в акті перевірки описані, також, аналогічні операції за участю позивача, лише з тією різницею, що позивач виступав в них не субагентом, а агентом, тобто, як ТОВ “ТЕК” за договором від 27.04.04 №Т44. Субагентами були інші особи, зокрема, Маріупольський державний морський торговий порт. При цьому, розрахунки проводилися, за надані послуги портом, через позивача (посередника) в аналогічному з договором від 27.04.04 №Т44 порядку, в іноземній валюті. Порушень при здійсненні таких розрахунків, у т.ч. п.п.г п.4 ст.5 Декрету №15-93, відповідач не встановив.Навпаки, з посиланнями на ст.4 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність”, ст.1 Декрету №15-93 вказує про правомірність такої операції, оскільки позивач діяв від імені, за дорученням та за рахунок судовласників – нерезидентів, тобто, як посередник і, право власності на товар до нього не переходило.

Отже, акт перевірки за результатами досліджень аналогічних оперцій має суперечливі, взаємовиключні висновки.

Зважаючи на наведе, слід вважати, що відповідачем не доведено, як того вимагає п.2 ст.71 КАС України, правомірності свого рішення про застосування санкцій до позивача.

Вимоги позивача про визнання недійсним рішення відповідача від 22.12.06 №62458/10/14-212-2, яким відмовлено у задоволенні первинних скарг ТОВ “Скіф-Шиппінг”, підлягають частковому задоволенню.

Зазначеним рішенням відмовлено у задоволенні скарг позивача на рішення від 18.10.06 №0000812240/0 та ще три рішення відповідача, а саме рішень від 18.10.06 №0003932340/0, №0003942340/0, №000395234/0. Мотивів стосовно визнання недійсним рішення відповідача в частині відмови у скасуванні перелічених трьох рішень, позивач не вказав, доводів на спростування викладеного в рішенні відповідача аргументів стосовно таких рішень не навів. У зв'язку з таким, підлягає задоволенню лише вимога про визнання недійсним рішення відповідача в частині відмови у задоволенні скарги на рішення від 18.10.06 №0000812240/0 з огляду на встановлену вище у цій постанові неправомірність його прийняття відповідачем.

Керуючись ст.4, 6 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність”, ст.ст.5, 7, 16 Декрету КМУ “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, ст.ст.116-119 Кодексу торговельного мореплавства України, ст.ст.159, 160, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -

                                                                ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Скіф-Шіппінг” м. Донецьк про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №№0000812240/0 від 18.10.2006 р., №62458/10/14-212-2 від 22.12.2006 р. про застосування штрафних санкцій у сумі 331 579, 90 грн. Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька за участю третіх осіб: Товариства з обмеженою відповідальністю “Транспортна експедиційна компанія” м. Маріуполь, Приватного підприємства “КД-Форвард” м. Маріуполь, Товариства з обмеженою відповідальністю “КД-Шіппінг” м. Маріуполь задовольнити частково.

Визнати недійсним рішення від 18.10.2006 р. №0000812240/0 Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 331 579, 90 грн.

Визнати недійсним рішення від 22.12.2006 р. №62458/10/14-212-2 Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька в частині відмови у задоволенні скарги  Товариства з обмеженою відповідальністю “Скіф-Шіппінг” м. Донецьк по скасуванню рішення Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька від 18.10.2006 р. №0000812240/0.

В решті частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку подання заяви про апеляційне оскарження.

В засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складення.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови викладено 23.09.07.

Суддя                                                                                                Малашкевич С.А.