Постанова від 29.09.2025 по справі 295/9169/23

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №295/9169/23 Головуючий у 1-й інст. Полонець С. М.

Категорія 8 Доповідач Коломієць О. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Коломієць О.С.

суддів Григорусь Н.Й., Талько О.Б.

з участю секретаря

судового засідання Драч Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №295/9169/23запозовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,Територіальноїгромадив особіЖитомирськоїміськоїради проподіл житловогобудинку внатурі

за апеляційноюскаргою ОСОБА_1

на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 27листопада2024 року, ухвалене під головуванням судді Полонця С.М.

в с т а н о в и в :

У липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, у якому з урахуванням уточнених позовних вимог, просив поділити в натурі житловий будинок АДРЕСА_1 відповідно до часток співвласників 44/100 та 56/100, виділивши йому будинок літера «А» (літера «А» згідно технічного паспорта після поділу) загальною площею 79,2 кв. м., в тому числі житловою площею 53,2 кв. м., а саме: 2-1 тамбур площею 1,7 кв.м., 2-2 коридор площею 9,0 кв.м., 2-3 санвузол площею 4,4 кв.м., 2-4 кімната площею 14,4 кв.м., 2-5 кімната площею 15,6 кв.м., 2-6 кухня площею 8,1 кв.м., 2-7 коридор площею 2,8 кв.м., 2-8 кімната площею 14,6 кв.м., 2-9 кімната площею 8,6 кв.м., частину сараю літера «Б», сарай літера «В», туалет літера «У», частину огорожі №1-2. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 будинок загальною площею 39,9 кв.м., в тому числі житловою площею 28,8 кв.м., а саме: 1-1 коридор площею 2,4 кв.м., 1-2 кладова площею 1,9 кв.м., 1-3 кухня площею 6,8 кв.м., 1-4 кімната площею 17,9 кв.м., 1-5 кімната площею 10,9 кв.м., частину сараю літера «Б», сарай літера «Д», туалет літера «Г», частину огорожі №1-2.

На обґрунтування позову вказував, що він є власником 44/100 частин житлового будинку по АДРЕСА_2 . Співвласником іншої частини - 56/100 будинку була ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На час подання позову ні ОСОБА_2 , ні ОСОБА_3 не прийняли спадщину після смерті матері ОСОБА_4 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Таким чином вважає, що право на спадкове майно, відповідно до вимог діючого законодавства України переходить до територіальної громада в особі Житомирської міської ради. Таким чином, територіальна громада в особі Житомирської міської ради була залучена як відповідач у справі.

Відповідно до спадкової справи №5/24 ОСОБА_4 , спадщину після її смерті, яка складається із 56/100 ід.ч. житлового будинку, прийняв син ОСОБА_3 (28/100 ід.ч.) та чоловік ОСОБА_5 (28/100 ід.ч.), який прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав, оскільки помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спадщину після померлого спадкодавця ОСОБА_5 прийняли: дочка померлого ОСОБА_2 (14/100 ід.ч.) та син померло ОСОБА_3 (14/100 ід.ч.), які 05.03.2024 отримали свідоцтва про право власності на спадщину за законом, в цілому на 56/100 частини житлового будинку по АДРЕСА_3 .

Отже, на думку позивача, ОСОБА_2 та син померлої ОСОБА_3 мають бути співвідповідачами по даній справі, оскільки будинок належить на праві власності більше ніж двом співвласникам, то виділ частки згідно ст.364 ЦК України лише одному з них не допускається.

Вказував, що між попереднім власником ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та позивачем склався фактичний порядок користування будинком АДРЕСА_1 , який має два окремі входи, тобто розділений на дві частини. Квартирою АДРЕСА_4 користується сім`я позивача, а квартирою АДРЕСА_5 користувалась колишня її власниця ОСОБА_4 . Будинок АДРЕСА_1 може бути поділений в натурі, оскільки фактично існує дві квартири, однак він не може отримати згоду іншого співвласника даного будинку.

Зазначав, що згідно висновку про технічну можливість поділу будинку на два окремих об`єкти нерухомого майна від 27.12.2022 року, який складено будівельним експертом відповідно до Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна від 18.06.2007 року №55, є технічна можливість поділу даного об`єкту на два житлові будинки з самостійними обладнаними вже виходами кожний. Згідно вказаного висновку виділена йому в натурі частина будинку повністю знаходиться на належній йому згідно договору купівлі-продажу земельній ділянці.

Тому, передбачений ст.364 ЦК України виділ частки в натурі при наявності лише двох співвласників фактично є поділом будинку в натурі згідно ст. 367 ЦК України.

Просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 27 листопада 2024 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його позов в повному обсязі.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Вказує, що фактично єдиною підставою відмови у позові районний суд зазначив те, що наданий ним висновок ФОП ОСОБА_6 про технічну можливість поділу нерухомого майна на два окремі об`єкти №6-12/22 від 27.12.2022 року не є висновком судової експертизи, складений не судовим експертом, а суб`єктом господарювання, який не попереджався про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку, без відповідних обґрунтувань, графічних частин та без врахування часток ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а тому є неналежним та недопустимим доказом.

Вважає, що такий висновок місцевого суду є безпідставним, враховуючи наступне.

Зокрема, вказаний висновок складено не судовим експертом, а атестованим виконавцем відповідно до абзацу першого частини другої статті 39-3 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та діючої на час складання висновку Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України 18.06.2007 року №55, із змінами, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 6 липня 2007 року за №774/14041.

Вказує, що атестований виконавець Хмарська Марина Павлівна має чинний кваліфікаційний сертифікат і зареєстрована відповідно до законодавства в Реєстрі будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва. Висновок, який складено відповідно до законодавства атестованою особою, що має кваліфікаційний сертифікат у сфері будівництва, не є експертним висновком, але є письмовим доказом документом, який надано за відповідною уніфікованою формою відповідно до Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна, про що прямо зазначено у позові.

Зазначає, що для проведення поділу будинку достатньо висновку ФОП ОСОБА_6 про технічну можливість поділу нерухомого майна, тому що поділ будинку не передбачає ніяких переобладнань (добудов, перебудов тощо) і відповідає фактичному користуванню сторін. Саме ці обставини давали підстави для надання суду висновку згідно Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна. Наданий ним висновок складений відповідно до законодавства, з урахуванням фактичного користування сторін, без необхідності здійснення переобладнань та перепланувань, а тому немає потреби призначення у справі судової експертизи та отримання згоди місцевої ради згідно ст.152 ЖК України.

Отже, на його думку, районний суд помилково прийняв висновок №6-12/22 від 27 грудня 2022 року про технічну можливість поділу будинку в натурі, який складено відповідно до діючої на час подання позову Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна, за висновок судового експерта та дав неправильну оцінку цьому письмовому доказу, не врахувавши також відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України, висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених зокрема у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року (справа №707/2516/18), де прямо вказано: «Інструкція щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна, затверджена наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18 червня 2007 року №55, визначає порядок проведення робіт з поділу, виділу та розрахунку часток житлових будинків, будівель, споруд, іншого нерухомого майна, крім земельних ділянок, та застосовується суб`єктами господарювання, які здійснюють технічну інвентаризацію об`єктів нерухомого майна при підготовці проектних документів щодо можливості проведення робіт з поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна».

Посилання суду на безпідставне пред`явлення позову до міської ради вважає помилковим, оскільки при подані позову йому не було відомо про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 та наявність свідоцтв про право на спадщину, виданих на ім`я ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Зазначає, що суд першої інстанції не з`ясував, чи заперечують відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проти запропонованого ним варіанту поділу будинку. Більше того, ОСОБА_2 не заперечувала проти позову, однак, конкретних пояснень по справі вона суду не надала.

Крім того, суд першої інстанції, відхиляючи висновок про технічну можливість поділу будинку в натурі, в порушення процесуального закону ні в підготовчому засіданні, ні під час розгляду справи по суті не роз`яснив сторонам про їх право подати клопотання про призначення експертизи у випадку, якщо наданий ним висновок був недопустимим доказом або викликав сумнів у його достовірності.

Відповідачі своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористалися.

Позивач в судовому засіданні свою апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити, а рішення Богунського районного суду м. Житомира від 27 листопада 2024 року, скасувати.

Інші сторони в судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Відповідач ОСОБА_3 скерував до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

За приписами ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явилися в судове засідання.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першоїінстанції встановлено,що ОСОБА_1 є власником44/100ідеальних частинжитлового будинку АДРЕСА_1 напідставі договорударування частинижитлового будинкувід 27.05.2014року.Відповідно довказаного договоружитловий будинок цегла,загальною площею76,30кв.м.,в томучислі житловою 49,20кв.м.До будинкуналежить:сараї літ.«Б»,«В»,«Д»,уборні літ.«Г»,«У»,огорожа №1 (а.с.6 т.1).

Позивач є власником земельної ділянки площею 0,0387 га по АДРЕСА_2 , кадастровий номер: 1810136300:09:003:0027, що підтверджується договором купівлі-продажу земельної ділянки від 27 травня 2014 року (а.с.7 т.1).

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 26.10.2021 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.124 т.1).

ІНФОРМАЦІЯ_5 помер чоловік ОСОБА_4 - ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 25.03.2022 року (а.с.145 т.1).

Відповідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 05.03.2024 року, ОСОБА_3 та чоловік померлої ОСОБА_5 є спадкоємцями в частки кожний майна померлої ОСОБА_4 , яке складається з 56/100 ід. часток у праві власності на житловий будинок АДРЕСА_1 (а.с.86 т.1).

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 05.03.2024 року, ОСОБА_3 є спадкоємцем 14/100 ід. часток у праві власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , після смерті батька ОСОБА_5 , якому належало 28/100 ід.ч. (а.с.87 т.1).

Як вбачається з свідоцтва про право на спадщину за законом від 05.03.2024 року, ОСОБА_2 також є спадкоємцем 14/100 ід. часток у праві власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , після смерті батька ОСОБА_5 , якому належало 28/100 ід.ч. (а.с.88 т.1).

Відповідно до заяви ОСОБА_4 , посвідченої приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Шевчук Л.М. 09 липня 2014 року, остання дала свою згоду на реконструкцію частини житлового будинку за рахунок прибудови та надбудови до цієї прибудови другого поверху, переобладнання сараю літ. «В» у гараж, та їх документальне оформлення, за адресою: АДРЕСА_2 , громадянином ОСОБА_1 (а.с.34 т.2)

Згідно висновкупро технічнуможливість поділуна дваокремі об`єктинерухомого майна№6-12/22від 27.12.2022року,складеного ФОП ОСОБА_6 ,в результатіобстеження житловогобудинку АДРЕСА_1 загальноюплощею 119,1кв.м.,в томучислі житловою 82,0кв.м.,співвласниками якогоє: ОСОБА_1 (44/100ід.ч.), ОСОБА_4 (56/100ід.ч.),встановив,що єтехнічна можливістьподілу даногооб`єкту нерухомогомайна надва житловібудинки зсамостійними виходамикожний.При цьому,ФОП ОСОБА_6 встановлена можливістьрозпорядження вказанимнерухомим майномз одночаснимйого виділомв окреміоб`єкти нерухомогомайна (житловібудинки)без втратийого цільовогопризначення табез встановленняспільної частковоївласності (а.с.12).

Відповідно довисновку експертів№С2129/06-2025від 20.06.2025за результатамипроведення будівельно-технічноїта оціночно-будівельноїекспертизи житлового будинку АДРЕСА_1 , проведеної за заявою ОСОБА_1 від 28.05.2025 та за умовами договору №28/05-2025 від 28.05.2025, дійсна ринкова вартість вказаного житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, без врахування земельного компоненту, станом на дату проведення дослідження становить 3078800, 00 грн. Запропоновано здійснити виділ 44/100 частки ОСОБА_1 в житловому будинку з господарськими будівлями та спорудами, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , а саме: тамбура 2-1,площею 1,7кв.м.;коридору 2-2,площею 9,0кв.м,;санвузла 2-3,площею 4,4кв.м;кімнати 2-4,площею 14,4кв.м;кімнати 2-5,площею 15,6кв.м;кухні 2-6,площею 8,1кв.м.;коридору 2-7,площею 2,8кв.м.;кімнати 2-8,площею 14,6кв.м;кімнати 2-9,площею 8,6кв.м.;9/20частин сараюпід літ.«Б»-яка перебуваєу користуванні;сараю підліт «В»та 44/100частини огорожі«№1-2»,як передбачено пунктом 6 постанови пленуму Верховного суду України №7 від 04.10.1991 (із змінами) та відповідно до вимог нормативно - правових актів у сфері будівництва вбачається можливим, за умови відступу від частки ОСОБА_1 та вимог нормативно-правових актів (а.с.61-94 т.2).

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано суду належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів наявності технічної можливості поділу спірного будинку в натурі між всіма співвласниками з виділенням кожному із співвласників відокремлених частин будинку, які відповідають розміру їх часток у праві власності. Наданий позивачем висновок ФОП ОСОБА_6 про технічну можливість поділу на два окремі об`єкти нерухомого майна №6-12/22 від 27.12.2022 року, не є висновком судової експертизи, складений не судовим експертом, а суб`єктом господарювання, який не попереджався про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку, без відповідних обґрунтувань та графічних частин та без врахування часток ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а тому є неналежним та недопустимим доказом у справі. Клопотань про призначення по справі судової експертизи під час підготовчого провадження в суді, позивачем та його представником не було заявлено. Позовні вимоги до відповідача Територіальної громади в особі Житомирської міської ради взагалі є безпідставними, оскільки позивачем не доведено порушення його законних прав та інтересів вказаним відповідачем.

Колегія суддів не погоджується із такими висновками суду, виходячи з наступного.

Стаття 321 ЦПК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений статтею 41 Конституції України. Ця засада означає, що право власності є недоторканним, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Зміст права власності, яке полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном визначено у статті 317 ЦК України.

Відповідно до частин першої, другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно з частиною першою статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Частинами першою-третьою статті 358 ЦК України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Згідно з частинами першою та другою статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділено в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Відповідно до статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

За змістом наведених норм виділ частки зі спільного майна - це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно, за загальним правилом, розміру його частки у праві спільної власності та припинення права спільної часткової власності на відповідне майно. Шляхом виділу частки у майні припиняється спільна часткова власність, і особа стає власником виокремленого майна.

Юридичне значення виділу частки полягає у тому, що учасник отримує в натурі майно, яке відповідає його частці, як самостійний об`єкт. Отже, виділ частки передбачає виокремлення частини об`єкта у самостійний об`єкт.

Частка, яка виділяється, повинна бути саме окремим об`єктом нерухомого майна, як і частка, яка залишається в іншого власника (власників), у розумінні статті 181 ЦК України. Внаслідок виділу частки з нерухомого майна утворюється два самостійних об`єкта майна.

Системний аналіз положень статей 183, 358, 364, 379, 380, 382 ЦК України дає підстави дійти висновку, що у спорах про поділ (виділ частки) будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності. Виділ часток (поділ) будинку, що перебуває в спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або в разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною розмірів ідеальних часток і стягненням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилася.

Отже, визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників.

Відповідно до статей 12,18 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)(стаття 89 ЦПК України).

Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 2114/2-3819/11 (провадження № 61-1070св19) наголошено на необхідності забезпечення дійсного вирішення у дієвий спосіб спору, що виник та існує між сторонами та існування якого позбавляє їх можливості спільно використовувати єдиний об`єкт нерухомості без його поділу (виділу частки) в натурі.

Завданням суду при розгляді відповідної категорії справ є встановлення можливості поділу об`єкта нерухомості, що перебуває в спільній частковій власності, який буде відповідати вимогам, що передбачені будівельними нормами та правилами, коли кожній зі сторін може бути виділена відокремлена частина будинку із самостійним виходом (квартира) або в разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності. З цією метою призначається судова будівельно-технічна експертиза, за результатами проведення якої судом розглядається найбільш оптимальний варіант поділу нерухомого об`єкта в натурі відповідно до розміру ідеальних часток у спільній частковій власності. Отримання дозволів на перепланування об`єкта нерухомості здійснюється власниками, якщо техніко-юридичними нормами встановлена вимога щодо отримання дозвільних документів у разі втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування чи в інших випадках, передбачених будівельними нормами та правилами.

Отже, проведення судової будівельно-технічної експертизи у справах про поділ нерухомого майна між співвласниками у натурі є обов`язковим.

Частина 1 статті 13 ЦПК Українивизначає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частини 1-3 статті 12 ЦПК України передбачають, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ч. 2 ст. 77 ЦПК Українипредметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, предметом доказування у даній справі є можливість поділу спірного житлового будинку у натурі між співвласниками та визначення варіантів поділу спірного майна відповідно до часток співвласників, а також дійсної ринкової вартості житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, тому суд першої інстанції, відхиляючи висновок про технічну можливість поділу будинку в натурі, наданого позивачем, в порушення процесуальних норм права, ні в підготовчому засіданні (п.п.5,8 ст. 197 ЦПК України), ні під час розгляду справи по суті, не роз`яснив сторонам їх право подати клопотання про призначення експертизи у випадку якщо наданий стороною висновок був недопустимим доказом або викликав сумніви у недостовірності.

Враховуючи, що предметом доказування у справі є необхідність у виділенні в натурі права спільної часткової власності сторін на житловий будинок АДРЕСА_1 , а для з`ясування обставин у справі необхідні спеціальні знання щодо технічної можливості поділу спірного будинку, у зв`язку із чим судом апеляційної інстанції в судовому засіданні роз`яснено сторонам їх право звернутися з клопотанням про призначення експертизи або проведення її відповідно до ст. 106 ЦПК України.

З метою вирішення питання щодо технічної можливості виділити в натурі позивачу 44/100 частки його майна із спільної часткової власності домоволодіння житлового будинку загальною площею 79,2 кв. м., з надвірними спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_5 з припиненням на нього права спільної часткової власності, позивач ОСОБА_1 в порядку ст. 106 ЦПК України звернувся до експерта із заявою від 28.05.2025 року про проведення будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи.

Висновком експерта № С2129/06-2025 від 20.06.2025 року, який підготовлений в порядку ст. 106 ЦПК України, визначено можливий варіант виділу в натурі належних сторонам частин будинку. Експерт запропонував варіант поділу житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, що є найбільш наближеними до ідеальних часток співвласників.

Висновком встановлено,що дійснаринкова вартістьжитлового будинкуз господарськимибудівлями таспорудами,що розташованіза адресою: АДРЕСА_2 ,без врахуванняземельного компоненту,станом надату проведеннядослідження становить3078800,00грн.Можливо здійснитивиділ 44/100частки ОСОБА_1 в житловомубудинку згосподарськими будівлямита спорудами,які розташованіза адресою: АДРЕСА_2 ,а саме: тамбура2-1,площею 1,7кв.м.;коридору 2-2,площею 9,0кв.м,;санвузла 2-3,площею 4,4кв.м;кімнати 2-4,площею 14,4кв.м;кімнати 2-5,площею 15,6кв.м;кухні 2-6,площею 8,1кв.м.;коридору 2-7,площею 2,8кв.м.;кімнати 2-8,площею 14,6кв.м;кімнати 2-9,площею 8,6кв.м.;9/20частин сараюпід літ.«Б»-яка перебуваєу користуванні;сараю підліт «В»та 44/100частини огорожі«№1-2»,як передбачено пунктом 6 постанови пленуму Верховного суду України №7 від 04.10.1991 (із змінами) та відповідно до вимог нормативно - правових актів у сфері будівництва вбачається можливим, за умови відступу від частки ОСОБА_1 та вимог нормативно-правових актів.

Також колегія суддів звертає увагу, що у постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року в справі№ 6-1443цс16 зроблено висновок, що «виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то з урахуванням конкретних обставин такий поділ (виділ) можна провести зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась. Отже, визначальним для виділу частки або поділу нерухомого майна в натурі, яке перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування майном, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу майна відповідно до часток співвласників. Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права щодо спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, то, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), суд повинен передати співвласнику частину нерухомого майна, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо, без завданнянеспівмірної шкоди господарському призначенню майна. Якщо в результаті поділу (виділу) співвласнику передається частина нерухомого майна, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на це майно».

Оскільки після виділу частки зі спільного нерухомого майна в порядку статті 364 ЦПК Україниправо спільної власності припиняється, то при виділі частки зі спільного нерухомого майна власнику, частка якого виділяється, та власнику (власникам), частки яких залишаються, мають бути виділені окремі приміщення, які повинні бути ізольованими від приміщень іншого (інших) співвласників, мати окремий вихід, підведену систему водопостачання, водовідведення, опалення тощо, тобто складати окремий об`єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 цього Кодексу.

За наведених обставин, колегія апеляційного суду дійшла висновку про задоволення позову, оскільки здійснення виділу у натурі частки позивача із майна, що є у спільній частковій власності сторін, є технічно можливим без втрати їх цільового призначення із незначним відхиленням від розмірів ідеальних часток співвласників, забезпечує розумний баланс інтересів сторін як співвласників.

Тому, з урахуванням вищезазначеного, колегія суддів вважає за необхідне провести поділ в натурі житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , за варіантом висновку будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи №С2129/06-2005 від 20.06.2025 року, із зазначенням конкретного окремого об`єкту нерухомого майна, який виділяється кожній із сторін, з виділенням увласність ОСОБА_1 44/100 частки житлового будинку з господарськимибудівлями іспорудами, яка складається з тамбура 2-1, площею 1,7 кв.м.; коридору 2-2, площею 9,0 кв.м,; санвузла 2-3, площею 4,4 кв.м; кімнати 2-4, площею 14,4 кв.м; кімнати 2-5, площею 15,6 кв.м; кухні 2-6, площею 8,1 кв.м.; коридору 2-7, площею 2,8 кв.м.; кімнати 2-8, площею 14,6 кв.м; кімнати 2-9, площею 8,6 кв.м.; 9/20 частин сараю під літ. «Б»; сарай під літ «В» та 44/100 частини огорожі «№1-2»; виділенням у приватнувласність ОСОБА_2 , ОСОБА_3 56/100 частки житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, яка складається з коридору 1-1, площею 2,4 кв.м.; коридор 1-2, площею 1,9 кв.м.; кухні 1-3, площею 6,8 кв.м.; кімнати 1-4, площею 17,9 кв.м.; кімнати 1-5, площею 10,9 кв.м.; 11/20 частин сараю під літ. «Б»; туалет під літ. «Г» та 56/100 частини огорожі «№1-2».

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Таким чином, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, призвело до ухвалення у справі незаконного рішення, а тому останнє підлягає скасуванню з постановленням нового судового рішення про задоволення позову з вищевказаних підстав (п.3, п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України).

Керуючись ст.367, 368, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Богунського районногосуду м.Житомира від27листопада2024року скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Поділити в натурі житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , за варіантом висновку будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи №С2129/06-2005 від 20.06.2025 року.

Виділити увласність ОСОБА_1 44/100 частки житлового будинку з господарськимибудівлями іспорудами, яка складається з тамбура 2-1, площею 1,7 кв.м.; коридору 2-2, площею 9,0 кв.м,; санвузла 2-3, площею 4,4 кв.м; кімнати 2-4, площею 14,4 кв.м; кімнати 2-5, площею 15,6 кв.м; кухні 2-6, площею 8,1 кв.м.; коридору 2-7, площею 2,8 кв.м.; кімнати 2-8, площею 14,6 кв.м; кімнати 2-9, площею 8,6 кв.м.; 9/20 частин сараю під літ. «Б»; сарай під літ «В» та 44/100 частини огорожі «№1-2».

Виділити у приватнувласність ОСОБА_2 , ОСОБА_3 56/100 частки житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, яка складається з коридору 1-1, площею 2,4 кв.м.; коридор 1-2, площею 1,9 кв.м.; кухні 1-3, площею 6,8 кв.м.; кімнати 1-4, площею 17,9 кв.м.; кімнати 1-5, площею 10,9 кв.м.; 11/20 частин сараю під літ. «Б»; туалет під літ. «Г» та 56/100 частини огорожі «№1-2».

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 06 жовтня 2025 року.

Головуючий Судді