Постанова від 08.10.2025 по справі 911/888/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" жовтня 2025 р. Справа№ 911/888/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яценко О.В.

суддів: Хрипуна О.О.

Гончарова С.А.

за участю секретаря судового засідання: Антонюк А.С.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 08.10.2025

розглянувши у відкритому судовому засіданні

матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Омокс»

на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 12.05.2025 (повний текст підписано 02.07.2025)

у справі № 911/888/24 (суддя Христенко О.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Град Вільне»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Омокс»

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Білград»

2. ОСОБА_1

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2

про розірвання договорів та стягнення 263 992,51 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про розвівання укладених між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Білград» договорів суперфіцію №№ 1, 2, 3, 6 від 01.12.2017 та стягнення з відповідача плати за користування земельними ділянками у розмірі земельного податку в сумі 263 992,51 грн.

Рішенням Господарського суду Київської області від 25.04.2025 у справі № 911/888/24 позовні вимоги задоволено частково:

- розірвано укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю «Білград» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Омокс» договори суперфіцію № 1 від 01.12.2017, № 2 від 01.12.2017, № 3 від 01.12.2017, та № 6 від 01.12.2017;

- до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено 113 190,40 грн. заборгованості та 11 047,88 грн. судового збору;

- в іншій частині в позові відмовлено.

Додатковим рішенням Господарського суду Київської області від 12.05.2025 у справі № 911/888/24:

- заяву позивача від 30.04.2025 задоволено частково, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено 20 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, в іншій частині відмовлено в задоволенні заяви позивачу;

- заяву відповідача від 29.04.2025 задоволено частково, до стягнення з позивача на користь відповідача присуджено 4 503,28 грн. витрат на професійну правничу допомогу, в іншій частині відмовлено в задоволенні заяви відповідачу.

Не погоджуючись із додатковим рішенням Господарського суду Київської області від 12.05.2025 у справі № 911/888/24, Товариство з обмеженою відповідальністю «Омокс» до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду Київської області від 12.05.2025 у справі № 911/888/24 в частинах вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 20 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу та відмови у стягненні позивача на користь відповідача 27 496,72 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на те, що:

- він не погоджується з рішенням Господарського суду Київської області від 25.04.2025 по справі № 911/888/24 в частині задоволених позовних вимог про що свідчить відповідна подана апеляційну скарга представника відповідача до Північного апеляційного господарського суду;

- позивачем в орієнтовному розрахунку витрат на професійну правничу допомогу зазначено суму витрат 50 000,00 грн., а в заяві про стягнення витрат на професійну правничу допомогу зазначено про 60 000,00 грн., що свідчить про наявність підстав для відмови у стягнення витрат, які перевищують попередньо заявлений розмір на підставі ч. 6 ст. 129 ГГПК України. Посилання позивача на те, що шляхом вчинення процесуальних дій зі сторони відповідача розгляд справи в Господарському суді Київської області значно затягнувся, спростовується тим, що саме позивач змінив підстави позову, про що свідчить заява від 22.10.2024. Посилання позивача на нібито про безпідставне залучення в якості третіх осіб ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на підставі клопотання відповідача спростовується тим, що суд хоча і не задовольнив клопотання відповідача про залучення вказаних осіб в якості третіх осіб, але ж все таки залучив своєї ухвалою від 09.10.2024 останніх в якості третіх осіб;

- позивачем в супереч вимогам ч. 3 ст. 126 ГПК України не було надано до суду детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, що на мою думку є підставою для відмови у задоволенні заяви представника позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу;

- характер та обсяг виконаної адвокатом відповідача роботи (наданих послуг) не відповідає критеріям співмірності, реальності таких витрат, розумності їх розміру. Вказана сума у розмірі 20 000,00 грн. є значно завищеною;

- загальна сума витрат на правничу допомогу, яку відповідач просив стягнути з позивача на користь відповідача складає 32 000,00 грн., а оскаржуваним додатковим рішенням стягнуто 4 503,28 грн. При цьому, судом першої інстанції вказано лише, про те, що виходячи з критеріїв реальності та розумності таких витрат, пропорційності до предмета спору, з урахуванням часткового задоволення заяви відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу стягнуто 4 503,28 грн. але не зазначено саме який розрахунок при цьому було застосовано та стягнута саме ця сума, а чому саме в іншій частині відмовлено.

Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 14.07.2025 апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Омокс» на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 12.05.2025 у справі № 911/888/24 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Тищенко О.В., Гончаров С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.07.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Омокс» на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 12.05.2025 у справі № 911/888/24, справу № 911/888/24 призначено до розгляду на 02.09.2025 об 11 год. 00 хв.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2025 № 09.1-08/2033/25 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 911/888/24 у зв`язку з перебуванням судді Тищенко О.В., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці 02.09.2025.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду та протоколом передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу)(складу суду) від 02.09.2025 справа № 911/888/24 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Хрипун О.О., Гончаров С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2025 справу № 911/888/24 прийнято до свого провадження визначеною колегією суддів (головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Хрипун О.О., Гончаров С.А.), розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Омокс» на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 12.05.2025 у справі № 911/888/24 призначено на 16.09.2025 о 10:20 год.

В судовому засіданні 16.09.2025 оголошено перерву до 08.10.2025 о 10:20 год.

Станом на 08.10.2025 до Північного апеляційного господарського суду інших відзивів на апеляційну скаргу та клопотань від учасників справи не надходило.

Відповідач, третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача представників в судове засідання не направили.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників учасників в судове засідання не визнана обов`язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників відповідача та третіх осіб за наявними матеріалами апеляційного провадження

Під час розгляду справи представник позивача та третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити, представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції - без змін.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване додаткове рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню чи зміні, з наступних підстав.

Позов заявлено про розвівання укладених між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Білград» договорів суперфіцію №№ 1, 2, 3, 6 від 01.12.2017 та стягнення з відповідача плати за користування земельними ділянками у розмірі земельного податку в сумі 263 992,51 грн.

Рішенням Господарського суду Київської області від 25.04.2025 у справі № 911/888/24 позовні вимоги задоволено частково:

- розірвано укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю «Білград» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Омокс» договори суперфіцію № 1 від 01.12.2017, № 2 від 01.12.2017, № 3 від 01.12.2017, та № 6 від 01.12.2017;

- до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено 113 190,40 грн. заборгованості та 11 047,88 грн. судового збору;

- в іншій частині в позові відмовлено.

Стаття 221 ГПК України встановлює, що:

- якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (ч. 1);

- для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог (ч. 2);

- у випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу (ч. 3).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (ч. 3 ст. 244 ГПК України).

Частина 1 ст. 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу, а також витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. (п. 1 та п. 4 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Згідно з приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Частина 1 ст. 124 ГПК України встановлює, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Водночас за приписами ч. 2 ст. 124 ГПК України, у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

При цьому ч. 8 ст. 129 ГПК України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Отже, за приписами ГПК України попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат сторона має подати до суду разом з першою заявою по суті спору, якою відповідно до приписів ч. 2 ст. 161 ГПК України є позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву, а докази понесення таких витрат - до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

З матеріалів справи слідує, що:

- у позові позивач навів попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він очікує понести у зв`язку із розглядом справи, зазначивши, що такі витрати складаються з судового збору у розмірі 12 857,52 грн. та адвокатських послуг у розмірі - 50 000,00 грн. (розгляд справи в суді 1-інстанції) та просив покласти на відповідача судові витрати

- 30.04.2025 (у строк, який не перевищує п`яти днів з дня ухвалення судом першої інстанції рішення - примітка суду) до суду першої інстанції надійшла заява позивача про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правову допомогу, в якій останній просив суд стягнути з відповідача судові витрати на надання професійної правничої допомоги в сумі 60 000,00 грн. До вказаної заяви додані докази понесення позивачем відповідних витрат;

- 25.04.2025 (до ухвалення судом першої інстанції рішення - примітка суду) до суду першої інстанції надійшла заява відповідача про розподіл судових витрат у якій заявник повідомив про те, що докази про надання професійної правничої допомоги будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду;

- 29.04.2025 (у строк, який не перевищує п`яти днів з дня ухвалення судом першої інстанції рішення - примітка суду) до суду першої інстанції надійшла заява відповідача про розподіл судових витрат, в якій останній просив здійснити розподіл судових витрат між сторонами. До вказаної заяви додані докази понесення відповідачем відповідних витрат.

Частини 1 та 2 ст. 126 ГПК України встановлює, що:

- витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави;

- за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Наданими позивачем документами підтверджено наступне.

01.05.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Град Вільне» (клієнт) та Адвокатським об`єднанням «Бірайт Адвокасі» (виконавець) укладений договір про надання правничої допомоги, за умовами п. 1.1 якого виконавець зобов`язаний за завданням клієнта протягом дії даного договору надавати за винагороду клієнту правничу допомогу, а клієнт зобов`язується оплатити вартість наданої виконавцем правничої допомоги та відшкодувати (за наявності) фактичні витрат, у тому обсязі та на тих умовах, що закріплені за взаємною згодою сторін у даному договорі.

Відповідно до п. 3.1 договору про надання правничої допомоги від 01.05.2023 плата (гонорар) за договором та порядок розрахунків визначається та погоджується сторонами в замовленні. Якщо, у виключних випадках сторони не визначили плату (гонорар) у замовлені, він вказується в акті надання правничої допомоги, виходячи з узгодженого порядку оплати.

Підтвердженням надання правничої допомоги є підписаний сторонами акт надання правничої допомоги (п. 3.2 договору про надання правничої допомоги від 01.05.2023).

Умовами п. 7.1 договору про надання правничої допомоги від 01.05.2023 визначено, що він набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до моменту прийняття однією із сторін рішення про його розірвання в порядку, передбаченому договором, але в будь-якому разі до моменту повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором.

01.04.2024 між ТОВ «Град Вільне» та АО «Бірайт Адвокасі» підписане замовлення № 5/02024, за яким погоджено:

- надання правничої допомоги щодо складання заяв, скарг, відзивів, претензій, проектів договорів, угод, контрактів та інших документів правового змісту; надання усних консультацій і роз`яснень з юридичних питань, усних і письмових довідок стосовно законодавства, складання висновків та меморандумів (п. 1.1).

- здійснення представництва інтересів клієнта в державних органах, в підприємствах, установах, організаціях всіх форм власності та в інших формах, передбачених чинним законодавством; здійснення представництва інтересів клієнта в суді, третейському суді, господарському суді або в інших органах судової влади: юридичний супровід Клієнта при укладанні договорів. угод чи контрактів, при розробці, реалізації бізнес - проектів, участь у переговорах із третіми особами, тощо (п. 1.2);

- надання правничої допомоги (представництво) у судовій справі за позовом ТОВ «Град Вільне» до ТОВ «Омокс» про розірвання договорів суперфіцію та стягнення коштів в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції незалежно від кількості судових засідань (п. 1.3);

- гонорар встановлюється у розмірі 2 000,00 грн. за годину (60 хв) роботи адвоката (п. 2.1);

- гонорар за надання правничої допомоги, зазначеної у п. 1.3 цього замовлення, встановлюється у розмірі 3 000,00 грн. за участь адвоката в одному судовому засіданні. Сторони домовились, що відкладення судового засідання та/або зняття справи з розгляду, у зв`язку з обставинами, які об`єктивно не залежать від виконавця, не с підставою для відмови клієнта від оплати гонорару, проте в такому разі гонорар встановлюється у розмірі 2 000,00 грн., за умови прибуття адвоката до приміщення суду (п. 2.2).

29.04.2025 між ТОВ «Град Вільне» та АО «Бірайт Адвокасі» підписаний Акт № 1 про надання правничої допомоги, згідно з яким виконавцем були надані, а клієнтом прийняті послуги з правничої допомоги, всього в загальній сумі 60 000,00 грн., що включає в себе:

- аналіз наданих документів, збір додаткових доказів, підготовлення та подання позовної заяви від ТОВ «Град Вільне» до TOB «Oмокс» про розірвання договорів суперфіцію та стягнення коштів (6 год.) - 12 000,00 грн.;

- підготовка та подання відповіді на відзив на позов у справі № 911/888/24 (2 год.) - 4 000,00 грн.;

- участь в судовому засіданні 15.05.2024 (1 год.) - 3 000,00 грн.; участь в судовому засіданні 24.06.2024 (1 год.) - 3 000,00 грн.; участь в судовому засіданні 14.08.2024 (1 год.) - 3 000,00 грн.; участь в судовому засіданні 04.09.2024 (1 год.) - 3 000,00 грн.; участь в судовому засіданні 09.10.2024 (1 год.) - 3 000,00 грн.; участь в судовому засіданні 23.10.2024 (1 год.) - 3 000,00 грн.; участь в судовому засіданні 13.11.2024 (1 год.) - 3 000,00 грн.; участь в судовому засіданні 04.12.2024 (1 год.) - 3 000,00 грн.; участь в судовому засіданні 22.01.2025 (1 год.) - 3 000,00 грн.; участь в судовому засіданні 10.03.2025 (1 год) - 3 000,00 грн.; участь в судовому засіданні 04.04.2025 (1 год.) - 3 000,00 грн.; участь в судовому засіданні 25.04.2025 (1 год.) - 3 000,00 грн.

- підготовлення та подання 22.10.2014 заяву про зміну підстав позову у справі № 911/888/24 (2 год.) - 4 000,00 грн.;

- підготовка та подання відповіді на відзив на позовну заяву (2 год.) - 4 000,00 грн.;

Згідно з платіжної інструкції № 479 від 30.04.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю «Град Вільне» було перераховано на рахунок Адвокатського об`єднання «Бірайт Адвокасі» 60 000,00 грн.

Наданими відповідачем документами підтверджено наступне.

07.10.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Омокс» (клієнт) та адвокатом Дрьоміною Ларисою Володимирівною укладено договір про надання правової допомоги, за умовами п. 1.1 якого адвокат бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а клієнт зобов`язаний оплатити замовлення в порядку та строки обумовлені сторонами.

Адвокат відповідно до узгоджених сторонами доручень зобов`язується по справі № 911/888/24, що розглядається в Господарському суді Київської області за позовом ТОВ «Град Вільне до ТОВ «Омокс» про стягнення заборгованості та розірвання договору, надати правничу допомогу, зокрема, ознайомитись з матеріалами справи, приймати участь в судових засіданнях, скласти та подати суду письмові пояснення, заперечення, заяви, інші процесуальні документи та здійснити інші дії по справі в разі необхідності (п. 1.2 договору про надання правової допомоги від 07.10.2024).

За правову допомогу, передбачену у п. 1.2 договору клієнт сплачує адвокату винагороду в розмірі, визначеному у додатку № 1 до договору до цього договору (п. 3.1 договору про надання правової допомоги від 07.10.2024).

Умовами п. 2.1 договору про надання правової допомоги від 07.10.2024 визначено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до виконання сторонами своїх зобов`язань.

07.10.2024 між ТОВ «Омокс» та адвокатом Дрьоміною Л.В. підписана додаткова угода № 1 до договору про надання правової допомоги від 07.10.2024, за умовами якої сторони домовились, що вартість наданої правової допомоги (наданих послуг) по справі № 911/888/24, що розглядається в Господарському суді Київської області за позовом ТОВ «Град Вільне» до ТОВ «Омокс» про стягнення заборгованості та розірвання договорів складається з: ознайомлення з матеріалами справи, наданими ТОВ «Омокс» - 3 000,00 грн.; представництво в одному судовому засіданні - 3 000,00 грн.; складання письмових пояснень, заперечень, заяв, інших процесуальних документів - від 2 000,00 грн. за кожний документ.

Сторони домовились, що оплата за надання правової допомоги клієнтом адвокату здійснюється після підписання сторонами Акту надання правової допомоги (наданих послуг) та набранням рішення законної сили по справі № 911/888/24 (п. 2 додаткової угоди № 1 до договору про надання правової допомоги від 07.10.2024).

28.04.2025 між ТОВ «Омокс» та адвокатом Дрьоміною Л.В. підписаний Акт № 1 про надання правничої допомоги (наданих послуг) та Детальний опис № 1 до Договору про надання правової допомоги від 07.10.2024, згідно з якими адвокатом були надані, а клієнтом прийняті послуги з правничої допомоги, всього в загальній сумі 32 000,00 грн., що включає в себе:

- ознайомлення 07.10.2024 з матеріалами справи - 3 000,00 грн.;

- складання 07.10.2024 додаткових письмових пояснень - 2 000,00 грн.;

- складання 08.11.2024 заяви про застосування строків позовної давності - 1 000,00 грн.;

- складання 03.12.2024 заперечень на відповідь на відзив на позовну заяву - 2 000,00 грн.;

- участь в судових засіданнях: 09.10.2024 - 3 000,00 грн.; 23.10.2024 - 3 000,00 грн.; 13.11.2024 - 3 000,00 грн.; 04.12.2024 - 3 000,00 грн.; 22.01.2025 - 3 000,00 грн.; 19.02.2025 - 3 000,00 грн.; 10.03.2025 - 3 000,00 грн.; 25.04.2025 - 3 000,00 грн.

Доказів оплати вказаних послуг матеріали справи не містять, проте колегія суддів зазначає, що не є підставою для відмови у стягнення витрат на професійну правничу допомогу відсутність надання доказів їх оплати позивачем, оскільки витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України). Вказана правова позиція викладена в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19;

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає позицію щодо юридичного терміну «фактично понесені» витрати на правову допомогу, згідно з якою в ситуації, коли заявник ще не сплатив адвокатський гонорар, але він має сплатити його згідно із договірними зобов`язаннями на користь особи, яка представляла заявника протягом провадження у Європейському суді з прав людини, має право висувати вимоги щодо сплати гонорару згідно з договором. Відповідно Суд вважає витрати за цим гонораром «фактично понесеними». З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Тогджу проти Туреччини», заява № 27601/95, п. 158, від 31 травня 2005 року; «Начова та інші проти Болгарії», заяви №№ 43577/98 і 43579/98, п. 175, ECHR 2005 VII; «Імакаєва проти Росії», заява № 7615/02, ECHR 2006 XIII; «Карабуля проти Румунії», заява № 45661/99, п. 180, від 13.07.2010; «Бєлоусов проти України», заява № 4494/07, п. 116, від 07.11.2013.

Отже, матеріалами справи підтверджується факт надання як позивачу об`єднанням , так і відповідачу адвокатом послуг на заявлену до стягнення суму.

Щодо обставин, пов`язаних з визначенням розміру витрат на правничу допомогу при розгляді справи судом першої інстанції, слід зазначити таке.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині ч. 4 ст. 129 ГПК України, згідно з яким у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Частина 4 ст. 126 ГПК України встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 ст. 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Так, за змістом ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 ст. 129 ГПК України.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5-6 ст. 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7,9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7,9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

В суді першої інстанції позивач правом на подання письмових заперечень щодо поданої відповідачем заяви про розподілу судових витрат не скористався.

Водночас відповідач звернувся до суду першої інстанції з письмовими поясненнями на заяву представника позивача про понесення судових витрат на професійну правничу допомогу, в яких просив відмовити у стягненні з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, пославшись на те, що:

- позивачем в орієнтовному розрахунку витрат на професійну правничу допомогу зазначено суму витрат 50 000,00 грн., а в заяві про стягнення витрати на професійну правничу допомогу зазначено про 60 000,00 грн., що свідчить про наявність підстав для відмови у стягнення витрат, які перевищують попередньо заявлений розмір на підставі ч. 6 ст. 129 ГГПК України. Посилання позивача на те, що шляхом вчинення процесуальних дій зі сторони відповідача розгляд справи в Господарському суді Київської області значно затягнувся, спростовується тим, що саме позивач змінив підстави позову, про що свідчить заява від 22.10.2024. Посилання позивача на нібито про безпідставне залучення в якості третіх осіб ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на підставі клопотання відповідача спростовується тим, що суд хоча і не задовольнив клопотання відповідача про залучення вказаних осіб в якості третіх осіб, але ж все таки залучив своєї ухвалою від 09.10.2024 останніх в якості третіх осіб;

- позивачем в супереч вимогам ч. 3 ст. 126 ГПК України не було надано до суду детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, що на мою думку є підставою для відмови у задоволенні заяви представника позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу;

- характер та обсяг виконаної адвокатом відповідача роботи (наданих послуг) не відповідає критеріям співмірності, реальності таких витрат, розумності їх розміру. Вказана сума є значно завищеною;

- позов задоволено частково.

Аналогічні за змістом доводи наведені відповідачем і у апеляційній скарзі.

Щодо вказаних заперечень колегія суддів зазначає наступне.

За змістом ч. 6 ст. 129 ГПК України, на яку посилається відповідач, якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Отже, відмова стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині перевищення розміру судових витрат у порівняні з заявленим у попередньому розрахунку, є правом суду, а не його обов`язком, яким (правом) суд користується на власний розсуд.

До того ж, на думку колегії суддів, перевищення суми фактично заявлених позивачем судових витрат у порівнянні з заявленими у попередньому розрахунку на 20 % не можна вважати істотним перевищенням.

Колегія суддів зазначає про те, що детальний опис робіт (наданих послуг) із зазначенням часу, витраченого адвокатом на їх виконання фактично наведений у Акті № 1 про надання правничої допомоги від 29.04.2025,. В свою чергу, за обставин, що склались відмова позивачу у стягнення витрат на послуги адвоката лише з огляду на відсутність детального опису робіт із зазначенням часу, витраченого адвокатом на їх виконання буде свідчити про надмірний формалізм.

Щодо посилань відповідача на те, що заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, слід зазначити наступне..

Колегія суддів зауважує на тому, що саме відповідач повинен довести невідповідність заявленої позивачем до стягнення вартості послуг з юридичного супровіду в суді першої інстанції вимогам чинного законодавства та обставинам справи, проте відповідачем фактично не наведено конкретних посилань на розмір відповідних ринкових цін та не мотивовано, в чому саме полягає така не співмірність.

Слід зауважити і на тому, що матеріалами справи підтверджується представництво об`єднанням інтересів позивача в суді першої інстанції, в той час як відповідач фактично просить взагалі відмовити у стягненні вартості таких послуг, що явно не відповідає середньому розміру цін на ринку та, відповідно, не відповідає принципу господарського судочинства, передбаченому у п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України, а саме відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Водночас колегія суддів зазначає, що з огляду на ступінь складності справи, наданий адвокатом обсяг послуг, затрачений ним час на надання таких послуг, колегія суддів вважає, що розмір заявлених позивачем витрат на правову (правничу) допомогу, не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), такі витрати не мають характеру необхідних і неспіврозмірні з виконаною роботою у суді першої інстанції, отже їх розмір є необґрунтованими у зазначеному вище розмірі. З огляду на вказане, а також враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції цілком вірно, оцінивши подані позивачем докази на підтвердження понесених ними витрат, виходячи з вищенаведених критеріїв та обставин справи, визнав, що розумним, співмірним та справедливим у цьому випадку буде зменшення заявленої суми компенсації витрат та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про, те, що виходячи з критеріїв реальності та розумності таких витрат, пропорційності до предмета спору, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, наявні підстав для часткового задоволення заяви відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та стягнення з позивача на користь відповідача витрати на професійну правову допомогу в сумі 4 503,28 грн.

При цьому колегія суддів зауважує апелянту на тому, що у цій справі за наслідками розгляду спору сторін по суті було повністю задоволено 4 немайнові вимоги позивача, а також частково - на 42,88 % задоволено майнову вимогу позивача (тобто фактично повністю задоволено чотири позовні вимоги з п`яти, а останню також задоволено частково - примітка суду), а відтак стягнення з позивача на користь відповідача витрати на професійну правову допомогу в сумі 4 503,28 грн., що становить 14,07 % від заявленої відповідачем до стягнення суми витрат не суперечить положенням ч. 4 ст. 129 ГПК України які встановлюють, що у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване додаткове рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із додатковим рішенням Господарського суду Київської області від 12.05.2025 у справі № 911/888/24, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.

Враховуючи вимоги та доводи апеляційної скарги, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Омокс» задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 267-271, 273, 275, 276, 281-285, 287 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Омокс» на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 12.05.2025 у справі № 911/888/24залишити без задоволення.

2. Додаткове рішення Господарського суду Київської області від 12.05.2025 у справі № 911/888/24 залишити без змін.

Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено 08.10.2025

Головуючий суддя О.В. Яценко

Судді О.О. Хрипун

С.А. Гончаров