Рішення

від 27.12.2007 по справі 6/732

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

6/732

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  6/732

27.12.07

За позовом                     Приватного підприємства «Фірма «Росса»

До відповідача              Закритого акціонерного товариства «Лігобуд»

Про                                  визнання права власності

Суддя Ковтун С.А.

Представники сторін:

Від позивача                   Скопич Я.В. (за дов. б/н від 21.05.2007)

Від відповідача              Сулима В.М. (за дов. № 99л від 09.02.2007)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

                    До господарського суду міста Києва звернулося з позовом приватне підприємство «Фірма «Росса»до закритого акціонерного товариства «Лігобуд»про визнання за позивачем права власності на нежитлові приміщення площею 39,3 кв. м. другого поверху, визначеного на плані поверхів під літ «А»нежитлової  будівлі, розташованої в м. Києві по вул. Воздвиженській, 60 А,Б.

Позовні вимоги мотивовані наступними обставинами. Позивач, відповідно до статуту, є правонаступником командитного товариства фірми «Монокон АТН»щодо готельного комплексу «Андріївський», який складається з 9-ти поверхового корпусу «В»за адресою: м. Київ, вул. Воздвиженська, 60, що підтверджується також рішеннями господарського суду міста Києва від 15.03.2001 у справі № 7/66 та від 06.02.2002 у справі № 14/269. За твердженням позивача, відповідач не визнає право власності позивача на спірне майно, без будь-яких правових підстав  використовує останнє, у зв'язку з чим позивач робить висновок про наявність в нього права визнати право власності на спірне майно в судовому порядку.

Ухвалою суду від 21.12.2007 було порушено провадження у справі № 6/732 та призначено розгляд останньої на 27.12.2007.

                    Позивач у судовому засіданні подав до суду заяву про уточнення позовних вимог, а саме: просив суд визнати за позивачем право власності на нежитлові приміщення площею 16,5 кв. м. другого поверху, визначеного на плані поверхів під літ. «А»нежитлової  будівлі, розташованої в м. Києві по вул. Воздвиженській, 60 А, Б, що складаються згідно з планом поверхів з: кімнати для масажу під № 31 площею 7,1 кв. м.; сходового маршу під № 32 площею 2,3 кв. м.; підсобки під № 29 площею 2,8 кв. м.; нежитлового приміщення під № 30 площею 4,3 кв. м.

Відповідач у наданому суду відзиві зазначив, що спірні приміщення не є його власністю. У судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову не заперечив.

          Розглянувши надані учасниками процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення їх повноважних представників, всебічно та повно з`ясувавши обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

          Відповідно до п. 1.3 статуту позивача, зареєстрованого Подільською районною державною адміністрацією міста Києва 21.10.1996 за №285-443,  приватне підприємство «Фірма «Росса»є правонаступником командитного товариства фірми «Монокон АТН»щодо прав на готельний комплекс «Андріївський», який складається з 9-ти поверхового корпусу «В»за адресою: м. Київ, вул. Воздвиженська, 60.

          Вказані обставини також підтверджуються рішенням господарського суду міста Києва від 15.03.2001 у справі № 7/66, яким встановлено, що приватне підприємство «Фірма «Росса»створено в результаті реорганізації шляхом виділення та передачі майна командитного товариства фірма «Монокон АТН»та є його правонаступником в частині майнових прав щодо готельного комплексу «Андріївський», а також рішенням господарського суду міста Києва від 06.02.2002 у справі № 14/269, яким встановлено, що 05.05.1995 з командитного товариства науково-виробничої фірми «Монокон»шляхом виділення створено командитне товариство фірма «Монокон АТН», яке є правонаступником командитного товариства науково-виробничої фірми «Монокон»в частині прав щодо готельного комплексу «Андріївський».

          Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю  волею, незалежно від волі інших осіб (ст. 316 ЦК України).

Здійснення права власності полягає в володінні, користуванні, розпорядженні своїм майном на власний розсуд (ч. 1 ст. 319 ЦК України).

Отже, повнота панування власника над річчю означає можливість здійснення з цією річчю будь-яких дій.

Виходячи з вагомості права власності поряд з іншими цивільним правами законом встановлена його непорушність (ч. 1 ст. 321 ЦК України). Відповідно до цієї ж норми закону ніхто не може бути протиправно позбавлений цього  права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ч. 2 ст. 321 ЦК України).

Таким чином, позитивний аспект права власності означає можливість реалізації прав на річ (майно) без участі всіх інших осіб, а негативний –усунення всіх інших осіб від речі і захист її від всіх цих осіб.

Одним із способів захисту права власності є визнання його в судовому порядку.

Зокрема, відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Вказаний спосіб захисту права власності пов'язаний з тим, що право власності має спиратись на певний титул, щоб бути доведеним перед іншими особами. Саме суд в разі виникнення спору здійснює це доведення.

Отже, рішення суду про визнання права власності, яке прийнято за результатами розгляду позову, поданого в  порядку ст. 392 Цивільного кодексу України, є правозахисним актом, і спрямоване на захист наявного у позивача права власності.

Підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності згідно зі ст. 392 ЦК України є оспорення існуючого права.

          Оскільки відповідач не визнає права власності позивача на спірне майно, без будь-яких правових підстав ним користується, він своїми діями порушує врегульовані законодавством права позивача щодо володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

          Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.             

          Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на  відповідача. Зокрема, з останнього підлягає стягненню 85  грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Зайво сплачене державне мито в розмірі 308 грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю

                    Визнати за приватним підприємством «Фірма «Росса» (01025, м. Київ, вул. Воздвиженська, 60, код 24102478) право власності на нежитлові приміщення площею 16,5 кв. м. другого поверху, визначеного на плані поверхів під літерою «А», нежитлової  будівлі, розташованої в м. Києві по вул. Воздвиженській, 60 А,Б, що складаються згідно плану поверхів з: кімнати для масажу під № 31 площею 7,1 кв. м.; сходового маршу під № 32 площею 2,3 кв. м; підсобки під № 29 площею 2,8 кв. м.; нежитлового приміщення під № 30 площею 4,3 кв. м.

          Стягнути з закритого акціонерного товариства «Лігобуд»(01025, м. Київ, вул. Воздвиженська, 60, код 25273532) на користь приватного підприємства «Фірма «Росса»(01025, м. Київ, вул. Воздвиженська, 60, код 24102478) 85 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Повернути приватному підприємству «Фірма «Росса» (01025, м. Київ, вул. Воздвиженська, 60, код 24102478) з Державного бюджету України зайво сплачене державне мито в розмірі 308 грн., перераховане платіжними дорученнями № 179 від 27.11.2007 та № 173 від 23.11.2007.

Суддя                                                                                             С.А. Ковтун

Рішення підписано 21 січня 2008 року.