Рішення

від 07.12.2010 по справі 10/200-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

10/200-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                              тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" грудня 2010 р.                                                                          Справа № 10/200-10

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді                                                                                   Привалова А.І.

при секретарі                                                                                    Казміренко Л.В.

розглянувши справу № 10/200-10

за позовом                    прокурора Обухівського району в інтересах держави в особі Обухівської районної державної адміністрації, м. Обухів  

до                              1.     Копачівської сільської ради, с. Копачів

                              2. Товариства з обмеженою відповідальністю торгово-виробниче підприємство «Контракт», м. Обухів

про                              визнання недійсним Договору оренди та повернення земельної ділянки

Представники сторін:

прокурор:                    Медведська О.Г. - посвідчення № 109 від 09.09.2010 р.;          

від позивача:          не з'явився;

від відповідача 1:          не з'явився;

від відповідача 2:          Яговий М.П. - довіреність № 11 від 21.04.2010 р.

обставини справи:

Прокурор Обухівського району (далі-прокурор) звернувся до господарського суду Київської області з позовом в інтересах держави в особі Обухівської районної державної адміністрації (далі-позивач) до 1. Копачівської сільської ради (далі-відповідач 1); 2. Товариства з обмеженою відповідальністю торгово-виробниче підприємство «Контракт»(далі-відповідач 2) про визнання недійсним договору оренди та повернення земельної ділянки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Договір оренди від 10.04.2001 р. укладений не уповноваженим на вчинення таких дії органом зі сторони орендодавця, у зв'язку з чим прокурор просить визнати зазначений договір недійсним та повернути земельну ділянку.  

При цьому, прокурор звертає увагу на те, що відповідно до ст. 121 Конституції України, органи прокуратури наділені повноваженнями на представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Частиною п'ятою статті 36-1 Закону України «Про прокуратуру»передбачено, що прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Крім того, прокурор зазначає, що дії відповідачів по незаконному припиненню права державної власності на земельну ділянку порушують інтереси держави в особі Обухівської районної державної адміністрації, оскільки земля перебуває під особливою охороною держави і саме на державу покладений обов'язок здійснювати захист суб'єктів права власності.

Ухвалою суду від 22.09.2010 р. порушено провадження у справі № 10/200-10 та призначено її до розгляду на 12.10.2010 р.

Проте, у зв'язку із хворобою судді Привалова А.І., розгляд справи, призначений на 12.10.2010 р., не відбувся, ухвалою суду від 12.10.2010 р. розгляд справи призначений на 02.11.2010 р.

В судовому засіданні 02.11.2010 р. прокурором та представником позивача підтримано позовні вимоги в повному обсязі.

В судовому засіданні 02.11.2010 р. присутніми представниками відповідачів 1, 2 відзивів на позов не надано, проте представником відповідача 2 надані пояснення, з яких вбачається, що у квітні 2010 р. останнім запущено зарибок товсто лоба та коропа, термін набування торгової маси яких складає 2 роки, а отже відповідач 2 просить прийняти рішення про розірвання договору оренди з 01.11.2011р. та зобов'язати позивача переукласти договір оренди з метою запобігання збитковості товариства.

Ухвалою суду від 02.11.2010 р., на підставі п. 3 ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено.

В судовому засіданні 18.11.2010 р. прокурором надані додаткові докази у справі та підтримано позовні вимоги в повному обсязі.   

Представник позивача в судове засідання 18.11.2010 р. не з'явився, проте через загальний відділ господарського суду надійшла заява б/н від 17.11.2010 р., в якій позивач просить здійснювати розгляд справи без участі його повноважного представника.

Присутній в судовому засіданні 18.11.2010 р. представник відповідача 1 проти позову не заперечував, проте письмового відзиву на позов не надав.

Представник відповідача 2 в судове засідання 18.11.2010 р. не з'явився, проте  через загальний відділ господарського суду від останнього надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та відзив на позов, в якому заперечуючи проти позову, відповідач 2 посилаючись на відповідність укладеного договору оренди нормам чинного законодавства, оскільки надана в оренду земельна ділянка належить до земель водного фонду, що розташовані на території Копачівської сільської ради, а отже розпорядження зазначеною ділянкою належить до повноважень саме Копачівської сільської ради.

Ухвалою суду від 18.11.2010 р., на підставі поданого прокурором в порядку ст. 69 ГПК України клопотанням, продовжено строк вирішення спору у справі № 10/200-10, а розгляд справи, на підставі ст. 77 ГПК України, відкладено.

В судовому засіданні 07.12.2010 р. прокурором підтримані позовні вимоги, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові.

Представник позивача в судове засідання 07.12.2010 р. не з'явився, проте через загальний відділ господарського суду від останнього надійшла заява б/н від 30.11.2010 р., в якій позивач підтримує позовні вимоги, та просить суд здійснювати розгляд справи без участі його повноважного представника.

Представник відповідача 1 в судове засідання не з'явився, проте 07.12.2010 р. через загальний відділ господарського суду надійшов лист № 362/02-20 від 03.12.2010 р., в якому останній не заперечує проти позову та просить здійснювати розгляд справи без участі його повноважного представника.

Присутній в судовому засіданні 07.12.2010 р. представник відповідача 2 заперечував проти позову з підстав, викладених у раніше наданому відзиві.  

Розглянувши подані прокурором, позивачем та відповідачами 1, 2 документи і матеріали, заслухавши їх пояснення, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області -

ВСТАНОВИВ:

05.04.2001 р. Копачівською сільською радою винесено рішення № 17, яким вирішено надати товариству з обмеженою відповідальністю торгово-виробниче підприємство «Контракт» дозвіл на оренду ставу, площею 10,4 га, яка знаходиться в межах с. Копачів Обухівського району, для вирощування риби, строком на 20 років.

10.04.2001 р. між відповідачем 1 (орендодавець) та відповідачем 2 (орендар), на підставі вказаного рішення укладено Договір оренди, відповідно до умов п. 1.1 якого, орендодавець передає, а орендар приймає для риборозведення у строкове платне користування земельну ділянку, загальною площею 10,4 га, розміщену на землях запасу та знаходиться на території Копачівської сільської ради Обухівського району.

Умовами п. 1.3 договору передбачено, що земельна ділянка передається в оренду за актом прийому-передачі.  

11.04.2001 р. між відповідачем 1 та відповідачем 2 підписаний акт прийому-передачі, згідно з яким Копачівська сільська рада передає, а товариство з обмеженою відповідальністю торгово-виробниче підприємство «Контракт»приймає ставок, що розміщений в с. Копачів Обухівського району, площею 10,4 га.

Як вбачається, з наданого суду договору, між сторонами виникли правовідносини у сфері водного господарства.   

Правовідносини сторін щодо користування водними об'єктами в Україні регулюються Водним кодексом України, Законом України “Про охорону навколишнього природного середовища” та іншими актами.

Відповідно до положень ст. 2 Водного кодексу України, завданням водного законодавства є регулювання правових відносин з метою забезпечення збереження, науково обгрунтованого, раціонального використання вод для потреб населення і галузей економіки, відтворення водних ресурсів, охорони вод від забруднення, засмічення та вичерпання, запобігання шкідливим діям вод та ліквідації їх наслідків, поліпшення стану водних об'єктів, а також охорони прав підприємств, установ, організацій і громадян на водокористування.

Відповідно до ст. 6 Водного кодексу України, води (водні об'єкти) є виключно власністю народу України і надаються тільки у користування.

Землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Згідно з ч. 4 ст. 59 Земельного кодексу України, громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.

Положеннями ст. 4 Водного кодексу України визначено, що до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами, болотами, а також островами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Стаття 5 Водного кодексу України передбачає, що до водних об'єктів загальнодержавного значення належать: внутрішні морські води та територіальне море; підземні води, які є джерелом централізованого водопостачання; поверхневі води (озера, водосховища, річки, канали), що знаходяться і використовуються на території більш як однієї області, а також їх притоки всіх порядків; водні об'єкти в межах територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, а також віднесені до категорії лікувальних.

До водних об'єктів місцевого значення належать: поверхневі води, що знаходяться і використовуються в межах однієї області і які не віднесені до водних об'єктів загальнодержавного значення; підземні води, які не можуть бути джерелом централізованого водопостачання.

З положень ст. 51 Водного кодексу України вбачається, що у користування на умовах оренди водні об'єкти (їх частини) місцевого значення та ставки, що знаходяться в басейнах річок загальнодержавного значення, можуть надаватися водокористувачам лише для риборозведення, виробництва сільськогосподарської і промислової продукції, а також у лікувальних і оздоровчих цілях.

Передача орендарем права на оренду водного об'єкта (чи його частини) іншим суб'єктам господарювання забороняється.

Орендодавцями водних об'єктів загальнодержавного значення є Кабінет Міністрів України та місцеві державні адміністрації. Розподіл повноважень щодо передачі водних об'єктів загальнодержавного значення визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до цього Кодексу та інших законів України. Право водокористування на умовах оренди оформляється договором, погодженим з державними органами охорони навколишнього природного середовища та водного господарства.

Орендодавцями водних об'єктів (їх частин) місцевого значення є Верховна Рада Автономної Республіки Крим і обласні Ради.

Окремі повноваження щодо надання водних об'єктів (їх частин) місцевого значення в користування Верховна Рада Автономної Республіки Крим та обласні Ради можуть передавати відповідним органам виконавчої влади на місцях чи іншим державним органам.

В матеріалах справи відсутні докази делегування повноважень  Копачівської сільської ради щодо надання водних об'єктів (їх частин) загальнодержавного значення в користування господарюючим суб'єктам.

Що ж стосується приналежності спірного водного об'єкта до водних об'єктів загальнодержавного значення, то у Переліку річок та водойм, що віднесені до водних об'єктів місцевого значення, затвердженому Наказом Державного комітету України по водному господарству від 03.06.1997 року, відомості про спірний водний об'єкт відсутні (лист Обухівського міжрайонного управління водного господарства, який наявний в матеріалах справи).

Повноваження Державного комітету України по водному господарству визначені Положенням про Державний комітет України по водному господарству, що затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 року № 882, згідно з п.п. 18 п. 4 якого, Держводгосп відповідно до покладених на нього завдань забезпечує ведення державного обліку водокористування та державного водного кадастру.

Згідно з листом Обухівського міжрайонного управління водного господарства Державного комітету України по водному господарству від 02.12.2010 року № 06-447, спірний водний об'єкт відноситься до водних об'єктів загальнодержавного значення  та розташований в басейні р. Стугна, яка є притокою першого порядку р. Дніпро.

Також, згідно з листом Київського обласного виробничого управління меліорації і водного господарства Державного комітету України по водному господарству від 21.12.2008 р. № 1224, наданому у відповідь на запит Генеральної прокуратури України, всі річки та водойми Київської області мають статус водних об'єктів загальнодержавного значення, бо майже всі належать до басейну р. Дніпро, і жоден з них не входить до переліку річок та водойм, що віднесені до водних об'єктів місцевого значення.  

Стаття 10 Водного кодексу України, встановлює компетенцію сільських, селищних, міських та районних у містах Рад у галузі регулювання водних відносин на їх території, не передбачає повноважень сільських рад щодо розпорядження водними об'єктами загальнодержавного значення.

Приписами частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 215 Цивільного кодексу України встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч. 3 цієї ж статті, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною першою ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актами цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 216 Цивільного кодексу України, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Частиною третьою ст. 216 Цивільного кодексу України передбачено, що правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Статтею 236 Цивільного кодексу України встановлено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Таким чином, суд приходить до висновку, що у Копачівської сільської ради були відсутні повноваження щодо передачі в оренду водного об'єкта, який знаходиться на території села Копачів Обухівського району та укладення Договору оренди від 10.04.2001 р., оскільки відповідач 1 не може бути орендодавцем спірного водного об'єкту, а отже вимоги прокурора про визнання недійсним договору оренди від 10.04.2001 р. та повернення земельної ділянки, площею 10,4 га є правомірними та підлягають задоволенню.

Оскільки позов поданий прокурором, який звільнений від сплати державного мита, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ч. ч. 3, 5 статті 49 ГПК України, підлягають солідарному стягненню з відповідачів в доход бюджету.

Враховуючи наведене вище, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд, -  

В И Р І Ш И В :

1.   Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним Договір оренди від 10.04.2001 р., укладений між Копачівською сільською радою (08715, Київська область, Обухівський район, с. Копачів, вул. Леніна, 23; код ЄДРПОУ 04358879) та товариством з обмеженою відповідальністю торгово-виробниче підприємство «Контракт»(08700, Київська області, м. Обухів, вул. Каштанова, 4; код ЄДРПОУ 19426782).

3. Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю торгово-виробниче підприємство «Контракт»(08700, Київська області, м. Обухів, вул. Каштанова, 4; код ЄДРПОУ 19426782) повернути державі, в особі Обухівської районної державної адміністрації (08700, Київська область, Обухівський район, м. Обухів, вул. Малишка, 10) земельну ділянку, площею 10,4 га. Видати наказ.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю торгово-виробниче підприємство «Контракт»(08700, Київська області, м. Обухів, вул. Каштанова, 4; код ЄДРПОУ 19426782) в доход Державного бюджету України 42,50 грн. витрат зі сплати державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

5.  Стягнути з Копачівської сільської ради (08715, Київська область, Обухівський район, с. Копачів, вул. Леніна, 23; код ЄДРПОУ 04358879) в доход Державного бюджету України 42,50 грн. витрат зі сплати державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

   Суддя                                А.І. Привалов

Повне рішення складено - 15.12.2010 р.