Рішення

від 19.11.2010 по справі 19/154-10/8

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

19/154-10/8

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                   тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" листопада 2010 р.                                                                  Справа № 19/154-10/8

  Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф., при секретарі                  Балик О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес-енерго», ідентифікаційний код: 33594440, місцезнаходження: 02099, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 3,  

до відповідача: відділ капітального будівництва Броварської міської ради, ідентифікаційний код: 22202690, місцезнаходження: 07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Гагаріна, буд. 15,

про стягнення 124 806,22 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Ситник Т.А., який діє на підставі довіреності від 11.08.2010 року;

від відповідача: головний спеціаліст відділу капітального будівництва Броварської міської ради Київської області Туранська Г.Б., яка діє на підставі довіреності від 11.01.2010 року за № 001-ВКБ, -

Обставини справи:

16.08.2010 року до господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес-енерго»(далі за текстом: Позивач) до відділу капітального будівництва Броварської міської ради (далі за текстом: Відповідач) про стягнення 124 806,22 грн.

Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що Відповідач не в повному обсязі виконав своїх зобов'язань з оплати Позивачу проведеної останнім роботи за договором на виконання проектно-вишукувальної документації від 15.01.2008 року за №48-01/08 (далі за текстом: Договір), внаслідок чого у Відповідача перед Позивачем виникла заборгованість в сумі 124 806,22 грн. (сто двадцять чотири тисячі вісімсот шість гривень 22 коп.), яка складається з основного боргу у сумі 80 463,66 грн. (вісімдесят тисяч чотириста шістдесят три гривні 66 коп.), пені у сумі 23 375,78 грн. (двадцять три тисячі триста сімдесят п'ять гривень 78 коп.), 3-ри проценти річних у сумі 4 326,12 грн. (чотири тисячі триста двадцять шість гривень 12 коп.) та інфляційних нарахувань у сумі 16 640,66 грн. (шістнадцять тисяч шістсот сорок гривень 66 коп.).

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.08.2010 року порушено провадження у справі №19/154-10/8.

Розпорядженням в.о. голови господарського суду Київської області Наріжного С.Ю. від 22.09.2010 року в зв'язку із закінченням повноважень судді Карпечкіна Т.П. справу №19/154-10 для подальшого розгляду передано судді Скутельнику П.Ф., який її 22.09.2010 року прийняв до провадження, присвоївши останній №19/154-10/8 та призначив до розгляду у судовому засіданні на 01.10.2010 року.

Позивач у судові засідання 01.10.2010 року, 08.10.2010 року, 12.10.2010 року та 27.10.2010 року з'являвся, позов підтримував у повному обсязі та просив задовольнити, виконав у повному обсязі вимоги ухвал суду від 22.09.2010 року, від 01.10.2010 року, 08.10.2010 року та 12.10.2010 року щодо надання суду додаткових доказів по справі у вигляді документів та письмових пояснень. У судові засідання 10.11.2010 року та 19.11.2010 року Позивач не з'явився та про причини неявки не повідомив будучи обізнаним про день та час розгляду справи.

Відповідач у судові засідання 01.10.2010 року, 08.10.2010 року, 12.10.2010 року, 10.11.2010 рок та 19.11.2010 року з'являвся, проти позову заперечував у повному обсязі та просив суд в його задоволені відмовити повністю, виконав у повному обсязі вимоги ухвал суду від 22.09.2010 року, від 01.10.2010 року, 08.10.2010 року, 12.10.2010 року та від 10.11.2010 року щодо надання суду додаткових доказів по справі у вигляді документів та письмових пояснень. У судове засідання 27.10.2010 року Позивач не з'явився та про причини неявки не повідомив будучи повідомленим про день та час розгляду справи. У зв'язку з цим, спір розглядався за наявними у справі матеріалами, після дослідження яких та врахування раніше наданих пояснень представників сторін, суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі, оголошення якого призначено на 19.11.2010 року.   

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників Позивача, Відповідача та дослідивши подані докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

згідно з ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно п.п.1, 3 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правововідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Цивільним кодексом України у ч. 2 ст. 202 закріплено, що правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 887 Цивільного кодексу України, за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

15.01.2008 року між Позивачем та Відповідачем, з дотриманням вимог ст.ст. 173, 179 Господарського кодексу України та ст.ст. 202, 509, 887 Цивільного кодексу України, був укладений договір на виконання проектно-вишукувальної документації за №48-01/08. За наслідками вивчення даного Договору судом встановлено, що останній за своєю правовою природою є договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт.

За даним Договором згідно п.1.1. замовник (Відповідач) доручає, а Виконавець (Позивач) бере на себе обов'язок по виконанню робочого проекту: Реконструкція басейну «Лідер»в м. Бровари.    

Відповідно до п.2.1. Договору, вартість виконаних робіт згідно Протоколу погодження ціни виконання робіт становить 307 280,40 грн. (триста сім тисяч двісті вісімдесят гривень 40 коп.).    

Договір у п.п. 1.3., 4.2.1. передбачає, що Позивач (Виконавець) зобов'язаний виконати проектні роботи в повному обсязі, якісно, та в строк визначений та погоджений сторонами згідно Договору та календарного плану.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Цивільний кодекс України в ст. 526 передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні  встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Крім того, згідно зі ст. 890 Цивільного кодексу України, підрядник зобов'язаний: 1) виконувати роботи відповідно до вихідних даних для проведення проектування та згідно з договором; 2) погоджувати готову проектно-кошторисну документацію із замовником, а в разі необхідності - також з уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування; 3) передати замовникові готову проектно-кошторисну документацію та результати пошукових робіт; 4) не передавати без згоди замовника проектно-кошторисну документацію іншим особам; 5) гарантувати замовникові відсутність у інших осіб права перешкодити або обмежити виконання робіт на основі підготовленої за договором проектно-кошторисної документації.

Позивач з дотриманням вимог ст.ст. 526, 530, 629, 887, 890 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України та п. 4.2.1 Договору виконав проектні роботи у повному обсязі, якісно, та в строк, який визначений та погоджений сторонами згідно Договору та календарного плану до цього Договору.

Договір у п. 3.2. передбачає, що передача оформленої в установленому порядку документації здійснюється згідно з актом передачі-приймання робіт, який підписується сторонами, що уклали цей Договір.

Відповідно до вимог ст. 853 Цивільного кодексу України, замовник зобов'язаний    прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у

подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки). Якщо  після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника. У разі виникнення між замовником і підрядником спору з

приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути  призначена експертиза. Витрати на проведення експертизи несе підрядник, крім випадків,  коли експертизою встановлена відсутність порушень договору підряду або причинного  зв'язку між діями підрядника та виявленими недоліками. У цих випадках витрати на проведення експертизи несе сторона, яка вимагала її призначення, а якщо експертизу  призначено за погодженням сторін, - обидві сторони порівну. Якщо замовник протягом одного місяця ухиляється від прийняття виконаної роботи, підрядник має право після дворазового попередження продати результат роботи, а суму виторгу, з вирахуванням усіх належних підрядникові платежів, внести в депозит нотаріуса, нотаріальної контори на ім'я замовника, якщо інше не встановлено договором. Якщо ухилення замовника  від  прийняття  виконаної  роботи спричинило зміну строку здачі роботи, вважається, що право власності на виготовлену (перероблену) річ перейшло до замовника у момент, коли мало відбутися її передання.

Господарський кодекс України в ч. 8 ст. 193 передбачає, що управнена сторона, приймаючи виконання господарського зобов'язання, на вимогу зобов'язаної сторони повинна видати письмове посвідчення виконання зобов'язання повністю або його частини.

04.11.2008 року Позивач з дотриманням вимог ст.ст. 526, 629, 853, 890 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України та п. 3.2. Договору передав Відповідачу оформлену в установленому порядку документацію робочого проекту: Реконструкція басейну «Лідер»в м. Бровари.

Передачу вказаної документації оформлено актом передавання-приймання науково-технічної продукції від 04.11.2008 року за № 3 (далі за текстом: Акт за № 3), який підписаний Позивачем та Відповідачем при відсутності будь-яких зауважень щодо строків виконання Договору, кількості, якості та вартості документації робочого проекту, розробленої Позивачем на виконання умов Договору. Вивченням Акту за № 3 встановлено, що за своєю правовою суттю цей акт є Актом здачі-прийняття проектної документації та не являється актом передавання-приймання науково-технічної продукції.

В ході розгляду справи судом досліджено вказаний Акт № 3, за наслідками чого судом встановлено, що при передачі-прийманні документації робочого проекту сторонами Договору перевірялась відповідність цієї документації умовам Договору, технічного завдання та порядку виконання документації. За наслідками перевірки у Акті за № 3 сторонами Договору зроблено зазначення про те, що науково-технічна продукція у вигляді оформленої в установленому порядку документації робочого проекту: Реконструкція басейну «Лідер»в м. Бровари, відповідає умовам Договору, технічному завданню та в належному порядку виконана. Будь-які зауваження щодо якості документації у Акті за № 3 відсутні.

Суд на підставі вищенаведеного вважає встановленим та доведеним факт належного виконання Позивачем за вищевказаним Договором робіт по виконанню робочого проекту: Реконструкція басейну «Лідер»в м. Бровари, з дотриманням всіх вимог нормативів та стандартів, що засвідчено у Акті за № 3, підписуючи який сторони Договору засвідчили відсутність будь-яких зауважень щодо строків розробки проектної документації, її якості та вартості. Суд критично відноситься до позиції Відповідача, що він не розраховувався з Позивачем за Договором через те, що робота по розробці проектної документації виконана не якісно, в зв'язку з тим, що при передачі проектної документації сторони Договору перевіряли її якість та кількість, після чого Відповідач до Позивача будь-яких претензій з приводу якості документації і роботи по її розробці не пред'являв та в суд з позовом до Позивача з метою спонукати останнього усунути недоліки в документації, які з позиції Відповідача існують, не звертався. Зазначений довід Відповідача суперечить положенням ст. 853 Цивільного кодексу України, згідно яких замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

На підставі вищевикладеного, судом встановлено, що Позивач з Відповідачем належним чином уклали Договір, Позивачем належним чином виконано умови Договору, що підтверджено відсутністю будь-яких зауважень з боку Замовника (Відповідача) у Акті за № 3,  який складено та підписано сторонами Договору.

Згідно зі ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Відповідно до вимог ст. 889 Цивільного кодексу України, замовник зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом.

Договір у п.п. 2.2., 2.3. передбачає, що замовник здійснює оплату згідно етапів виконаних робіт. Остаточний розрахунок проводиться Замовником не пізніше 5-ти банківських днів після підписання Акту здачі-прийняття проектної документації Сторонами. Оплата проводиться в національній валюті України на розрахунковий рахунок Виконавця, зазначений у цьому Договорі.

Проте, Відповідач після підписання акту прийому-передачі проектної документації за № 3, яким засвідчив факт прийняття виконаних Позивачем за Договором підрядних робіт, в порушення вимог ст.ст. 525, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України та п.п.2.2., 2.3. Договору перерахував Позивачу частково грошові кошти в сумі 226816,74 грн. (двісті двадцять шість тисяч вісімсот шістнадцять гривень 74 коп.) замість 307 280,40 грн. (триста сім тисяч двісті вісімдесят гривень 40 коп.). У зв'язку з цим у Відповідача перед Позивачем виникла заборгованість по оплаті виконаних робіт за Договором в сумі 80 463,66 грн. (вісімдесят тисяч чотириста шістдесят три гривні 66 коп.).

Судом встановлено, що Відповідачем до початку розгляду судом даної справи визнано наявність заборгованості перед Позивачем за Договором у сумі 80 463,66 грн. (вісімдесят тисяч чотириста шістдесят три гривні 66 коп.) при відсутності будь-яких зауважень в адресу Позивача з приводу якості, кількості проектної документації та строків виконання підрядних робіт по розробці проектної документації, що підтверджено актом звірки взаєморозрахунків від 01.04.2010 року, складеного та підписаного сторонами Договору, копія якого міститься в матеріалах справи та який будь-яких зазначень, зроблених Відповідачем, щодо якості, кількості та терміну виконаних робіт по розробці Позивачем проектної документації не містить.

В ході розгляду справи судом досліджено матеріали справи з метою перевірки обґрунтованості визначення Позивачем суми 80 463,66 грн. (вісімдесят тисяч чотириста шістдесят три гривні 66 коп.) в якості основного боргу Відповідача перед Позивачем станом на 16.08.2010 року, за наслідками чого суд погоджується з наведеними у позові доводами Позивача щодо підстав виникнення та розміру вказаної суми основного боргу Відповідача.

Перевіркою достовірності та правильності зазначеного розрахунку основного боргу Відповідача суд приходить до висновку, що останній являється обґрунтованим та вірним і відповідає умовам Договору.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 852 Цивільного кодексу України, якщо підрядник відступив від умов договору підряду, що погіршило роботу, або допустив інші недоліки в роботі, замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного виправлення цих недоліків у розумний строк або виправити їх за свій рахунок з правом  на  відшкодування своїх витрат на виправлення недоліків чи відповідного зменшення плати за роботу, якщо інше не  встановлено

договором.

Відповідачем при розгляді справи не доведено суду за допомогою належних та допустимих доказів порушення Позивачем (Підрядником) його прав, як Замовника, в ході виконання Договору, зокрема допущення Позивачем недоліків роботи під час їх виконання.

Одночасно встановлено, що Відповідач не відмовлявся від виконання Договору. Доказів остаточного погашення основного боргу у сумі 80 463,66 грн. (вісімдесят тисяч чотириста шістдесят три гривні 66 коп.) за виконані Позивачем підрядні роботи за Договором Відповідачем суду не надано.

Станом на 19.11.2010 року основна заборгованість за Договором у сумі 80 463,66 грн. (вісімдесят тисяч чотириста шістдесят три гривні 66 коп.) Відповідачем не погашена.

Суд вивчивши матеріали справи дійшов висновку про обґрунтованість вимог Позивача про стягнення з Відповідача основної заборгованості за Договором виконання проектно-вишукувальної документації від 15.01.2008 року за №48-01/08 у сумі 80 463,66 грн. (вісімдесят тисяч чотириста шістдесят три гривні 66 коп.), в зв'язку з чим дана вимога Позивача підлягає задоволенню в повному обсязі.

Крім основної суми заборгованості Позивач просить стягнути з Відповідача пеню у сумі  23 375,78 грн. (двадцять три тисячі триста сімдесят п'ять гривень 78 коп.).

Згідно із вимогами ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до п. 5.3. Договору, у випадку невиконання обов'язку щодо приймання робіт та несвоєчасної оплати робіт згідно з цим Договором Замовник сплачує Виконавцю штрафну пеню в розмірі, який обчислюється від належної до сплати суми за кожний день прострочення, з урахуванням офіційного рівня інфляції, з розрахунку облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, збільшеної у 1,5 рази.  

Господарський кодекс України у ст. 216 передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У відповідності із ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських  відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання  чи  порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання

зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до вимог ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Цивільний кодекс України в п. 2 ст. 546 передбачає, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Згідно із ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Господарський кодекс України у ст.230 передбачає, що застосування до учасника господарських відносин, який неналежно виконав свої зобов'язання, штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Цивільний кодекс України у ст. 612 передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 10 січня 2002 року за N 2921-III у ст.1 встановлює, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

На підставі вищевикладеного суд встановив, що дії Відповідача по частковій не оплаті виконаних Позивачем згідно Договору підрядних робіт на виконання проектно-вишукувальної документації у сумі 80 463,66 грн. (вісімдесят тисяч чотириста шістдесят три гривні 66 коп.), яка встановлена судом, є порушенням договірних зобов'язань, тому Відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, тобто не виконав встановлених Договором зобов'язань, внаслідок чого наявні підстави для застосування встановленої законом і Договором відповідальності.

За розрахунком Позивача розмір пені становить 23 375,78 грн. (двадцять три тисячі триста сімдесят п'ять гривень 78 коп.).

Перевіркою достовірності та правильності зазначеного розрахунку суд приходить до висновку, що останній являється обґрунтованим та вірним і таким, що відповідає умовам Договору.

Враховуючи несвоєчасну сплату Відповідачем заборгованості за Договором, керуючись п. 5.3. Договору, ст.ст. 230, 231 Господарського кодексу України, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», суд приходить до висновку щодо обґрунтованості вимог Позивача про стягнення з Відповідача пені у сумі 23 375,78 грн. (двадцять три тисячі триста сімдесят п'ять гривень 78 коп.), в зв'язку з чим останні підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім основної суми заборгованості та пені Позивач просить стягнути з Відповідача 3-ри проценти річних у сумі 4 326,12 грн. (чотири тисячі триста двадцять шість гривень 12 коп.) та інфляційні нарахування у сумі 16 640,66 грн. (шістнадцять тисяч шістсот сорок гривень 66 коп.) за період прострочення виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3-х процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання (Постанова Верховного суду України від 16.05.2006 року у справі №10/557-26/155).

Відповідно до п.п.2, 3 Роз'яснень вищого арбітражного суду України «Про деякі питання, пов'язані з застосуванням індексу інфляції»№02-5/223 від 12.05.1999 року, оскільки індекс інфляції є змінною величиною, позивач, який бажає стягнути збитки з урахуванням цього індексу, повинен у кожному конкретному випадку подати господарському суду обґрунтований розрахунок відповідної суми. Оцінюючи поданий позивачем розрахунок господарський суд повинен виходити з розміру збитків, обрахованого за цінами і тарифами, що діють в умовах інфляції. При цьому, належна до стягнення сума з урахуванням індексу інфляції розраховується на момент пред'явлення позову.

Враховуючи наведені у позовній заяві та доданих до неї документах розрахунки сум 3-х процентів річних від простроченої суми і інфляційних нарахувань за весь час прострочення останні на 19.11.2010 року становлять: - 3-и проценти річних у сумі  4 326,12 грн. (чотири тисячі триста двадцять шість гривень 12 коп.); - інфляційні нарахування у сумі 16 640,66 грн. (шістнадцять тисяч шістсот сорок гривень 66 коп.).

Перевіркою достовірності та правильності зазначеного розрахунку суд приходить до висновку, що останній являється обґрунтованим та вірним.

Оскільки вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача 3-х процентів річних та інфляційних нарахувань ґрунтуються на Законі (ст. 625 Цивільного кодексу України), а Відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання і протилежного не довів, то позовні вимоги Позивача в частині стягнення 3-х процентів річних у сумі 4 326,12 грн. (чотири тисячі триста двадцять шість гривень 12 коп.) та інфляційних нарахувань у сумі 16 640,66 грн. (шістнадцять тисяч шістсот сорок гривень 66 коп.) визнаються судом обґрунтованими, про що свідчать матеріали справи, в зв'язку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідачем не надано суду доказів погашення заборгованості за Договором перед Позивачем.

Відповідно до вимог ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський процесуальний кодекс України у ст.36 встановлює, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались Позивачем суду в якості доказів невиконання Відповідачем своїх зобов'язань за Договором, зокрема у вигляді Договору на виконання проектно-вишукувальної документації від 15.01.2008 року за №48-01/08, Акту передавання-приймання від 04.11.2008 року за № 3 та Акту звірки взаєморозрахунків між Позивачем та Відповідачем від 01.04.2010 року, є письмовими доказами неналежного виконання Відповідачем зобов'язань, взятих ним, відповідно до Договору.

У судовому засіданні, надані Позивачем докази, спростовані не були та Відповідачем по суду не заперечувались.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На момент судового засідання Відповідачем не подано жодних документів, які підтверджують сплату ним заборгованості перед Позивачем.

Також, Позивач просить стягнути на його користь судові витрати у вигляді державного мита у сумі 1248,10 грн. (одна тисяча двісті сорок вісім  гривень 10 коп.) та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.).

Згідно з ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.          

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при частковому задоволенні позову, господарські витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вивченням матеріалів справи встановлено, що Позивач довів здійснення ним фактично судових витрат у вигляді державного мита у сумі 1248,10 грн. (одна тисяча двісті сорок вісім  гривень 10 коп.) та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.), у зв'язку з чим, зазначені суми господарських витрат являються обґрунтованими та підлягають стягненню з Відповідача на користь Позивача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес-енерго»до відділу капітального будівництва Броварської міської ради про стягнення заборгованості у сумі 124 806,22 грн. - задовольнити повністю.

2.          Стягнути з відділу капітального будівництва Броварської міської ради, ідентифікаційний код: 22202690, місцезнаходження: 07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Гагаріна, 15,  на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес-енерго», ідентифікаційний код: 33594440, місцезнаходження: 02099, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 3, за договором від 15.01.2008 року за №48-01/08 основний борг у сумі 80 463,66 грн. (вісімдесят тисяч чотириста шістдесят три гривні 66 коп.), пеню у сумі 23 375,78 грн. (двадцять три тисячі триста сімдесят п'ять гривень 78 коп.), 3-и проценти річних у сумі 4 326,12 грн. (чотири тисячі триста двадцять шість гривень 12 коп.), інфляційні нарахування у сумі 16 640,66 грн. (шістнадцять тисяч шістсот сорок гривень 66 коп.), державне мито у сумі 1248,10 грн. (одна тисяча двісті сорок вісім гривень 10 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.).

3.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

        Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя                                                                                                         П.Ф. Скутельник

Повний текст рішення підписано 23.11.2010 року

 Суддя                                                                                Скутельник П.Ф.