Постанова від 13.10.2025 по справі 280/11/25

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

13 жовтня 2025 року м. Дніпросправа № 280/11/25Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Коршуна А.О. (доповідач),

суддів: Сафронової С.В., Чепурнова Д.В.,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Запорізької митниці на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24.04.2025р. у справі №280/11/25за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛІЗ» до: про:Запорізької митниці визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів, визнання протиправними та скасування карток відмови, зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

07.01.2025р. Запорізьким окружним адміністративним судом зареєстровано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛІЗ» (далі - ТОВ «ЕЛІЗ») до Запорізької митниці про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів, визнання протиправними та скасування карток відмови, зобов`язання вчинити певні дії та 13.01.2025р. судом першої інстанції за цим адміністративним позовом відкрито провадження у справі №280/11/25 і справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою суду від 30.01.2025 постановлено здійснювати розгляд справи №280/11/25 за правилами загального позовного провадження.

Позивач, посилаючись у адміністративному позові на те, що в межах укладеного зовнішньоекономічного контракту та на підставі супровідних документів здійснено поставку партій товару на митну територію України та ним 02.07.2025р., 03.07.2025р. та 04.07.2025р. з метою митного оформлення подано митні декларації № 24UA112080004976U9, №24UA112080005000U0, №24UA112080005031U3 із всіма необхідними документами з метою митного оформлення товару CRGO Electrical Steel 0,23mm / CRGO Електротехнічна сталь 0,23 мм марки C23B 71258,90 EUR, CRGO Electrical Steel 0,23mm / CRGO Електротехнічна сталь 0,23 мм марки H075-23 62004,60 EUR, у яких митна вартість товару визначена за ціною договору (контракту) (основний метод) відповідно до ст. 58 Митного кодексу України, але відповідач витребував у декларанта додаткові документи на підтвердження визначеної ним митної вартості задекларованого товару, та після надання додаткових документів, митним органом прийняті рішення про коригування митної вартості товарів № UA112080/2024/000010/2 від 03.07.2024, № UA112080/2024/000011/2 від 03.07.2024, № UA112080/2024/000012/2 від 04.07.2024, якими митну вартість задекларованого товару визначено за резервним методом та прийняті картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA112080/2024/000166, №UA112080/2024/000167 та №UA112080/2024/000168 відповідно. Позивач вважає, що митним органом необґрунтовано витребувано у позивача додаткові документи в підтвердження митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України з огляду на те, що подані разом із митними деклараціями документи дозволяли визначити складові частини митної вартості задекларованого товару та не містили будь-яких розбіжностей, вважає прийняті митним органом рішення про визначення митної вартості необґрунтованими і безпідставними, тому просив суд визнати протиправними та скасувати прийняті відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів № UA112080/2024/000010/2 від 03.07.2024, № UA112080/2024/000011/2 від 03.07.2024, № UA112080/2024/000012/2 від 04.07.2024 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA112080/2024/000166, №UA112080/2024/000167 та №UA112080/2024/000168.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 24.04.2025р. у справі №280/11/25 адміністративний позов ТОВ «ЕЛІЗ» задоволено частково, визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості №UA112080/2024/000010/2 від 03.07.2024 і картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA112080/2024/000166 від 03.07.2024, прийняті Запорізькою митницею; визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості №UA112080/2024/000011/2 від 03.07.2024 і картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA112080/2024/000167 від 03.07.2024, прийняті Запорізькою митницею; визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості №UA112080/2024/000012/2 від 04.07.2024 і картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA112080/2024/000168 від 04.07.2024, прийняті Запорізькою митницею; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено /т. 2 а.с. 162-175/.

Відповідач, не погодившись з вищезазначеним рішенням суду, подав до Третього апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу, за якою судом апеляційної інстанції 02.06.2025р. відкрито апеляційне провадження і справу №280/11/25 призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження, про що судом апеляційної інстанції у встановлений чинним процесуальним законодавством спосіб та порядок було повідомлено учасників справи.

Відповідач Запорізька митниця, посилаючись у апеляційній скарзі та відповіді на відзив на те, що судом першої інстанції під час розгляду справи було зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до прийняття ним рішення у справі з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права, просив рішення суду першої інстанції від 24.04.2025р. скасувати та постановити у справі нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Позивач, у письмовому відзиві на апеляційну скаргу, заперечував проти доводів апеляційної скарги та посилаючись на те, що судом першої інстанції у цій справі ухвалено обґрунтоване рішення без порушень норм чинного законодавства просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції від 24.04.2025р. залишити без змін.

Відповідно до ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи та прийняте судом першої інстанції рішення у цій справі в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав.

Під час розгляду цієї справи, як судом першої інстанції, так і апеляційним судом встановлено, що в межах укладеного між ТОВ «ЕЛІЗ» (покупець) і компанією «RECON METALS GMBH», (Dresden, Germany, Німеччина) (продавець) 05.01.2023р. контракту на поставку продукції №23-01-04-SLIT-KON, відповідно до Специфікації №14 від 10.06.2024р., рахунку-фактури (інвойсу) №AR202406-4256 від 25.06.2024р., на умовах EXW Langenhagen Germany згідно міжнародних торгівельних правил «Інкотермс 2010», на адресу позивача у справі (покупця за контрактом) була поставлена партія товару - «Прокат із кремнієвої електротехнічної сталі текстурований з орієнтованим зерном (CRGO), завширшки понад 600мм, завтовшки 0,23мм: артикль 1243423916, марка C23B-3900кг, завширшки-1020мм; артикль 1243524174, марка C23B-4750кг, завширшки-1020мм; артикль 1243524467, марка C23B-2602кг, завширшки-1020мм; артикль 1243524486, марка C23B-4562кг, завширшки-1020мм; артикль 1243524557, марка C23B-3752кг, завширшки-1020мм; артикль 124354869, марка C23B-2726кг, завширшки-1020мм; Хім. склад: вуглецю С менш-0,01%, марганець Mn-менш 0,10%, кремнію Si-3,15%, фосфор P- менш 0,03%; сірка S- менш 0,02%; електротехн. втрати 0,72-0,75W/kg при Р 1,7/50Hz, індукція 1,90-1,92Т. Поставляється в рулонах. Застосовується для власного виготовлення трансформаторів та електричних машин. Виробник: «THYSSENKRUPP ELECTRICAL STEEL GmbH» Країна виробництва DE. Торговий знак THYSSENKRUPP».

З метою митного оформлення цього товару позивачем подано до Запорізької митниці 02.07.2024р. митну декларацію типу ІМ40ДЕ № 24UA112080004976U9 (далі МД), у якій митну вартість задекларованого товару декларантом визначено за ціною договору (контракту), при цьому на підтвердження заявленої митної вартості декларантом до МД додано наступні документи: сертифікат якості від 24.06.2024 б/н; пакувальний лист від 24.06.2024 № LS-104371; рахунки-проформи від 10.06.2024 № 23-01-04-SLIT-KON-2 та 19.06.2024 № 23-01-04-SLIT-KON-2; рахунок-фактура (iнвойс) від 25.06.2024 № AR202406-4256; автотранспортна накладна (CMR) від 25.06.2024 б/н; сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 від 25.06.2024 №A799245; платіжні інструкції від 13.06.2024 № 70 та від 20.06.2024 № 72; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 26.06.2024 №3290; документ, що підтверджує вартість перевезення товару - довідка про транспортно-експедиційні витрати від 26.06.2024 № 864; зовнішньоекономічний договір (контракт) №23-01-04-SLIT-KON від 05.01.2023; доповнення до зовнішньоекономічного договору додаткові угоди № 1 від 12.05.2023, №5 від 30.12.2023, № 7 від 03.01.2024, № 8 від 29.04.2024, № 9 від 30.04.2024; Специфікація від 10.06.2024 № 14; договір (контракт) про перевезення № 1583-ІІ від 24.04.2024, № 24/55 від 17.01.2024, № 338-Е від 12.05.2017; заява декларанта або уповноваженої ним особи, в вигляді внесення коду до митної декларації, про те, що товари, які декларуються не належать до товарів, що підлягають державному експортному контролю заява від 02.07.2024; інші некласифіковані документи 7 заява на перевезення від 20.06.2024, каталог виробника від 01.02.2023, лист 43 від 13.02.2024; копія митної декларації країни відправлення від 25.06.2024 № MRN 24DE510236659967B7.

Під час здійснення митницею контролю правильності визначення митної вартості останньою виявлені розбіжності у наданих документах, що стало підставою для витребування у декларанта додаткових документів для підтвердження митної вартості товару, та позивачем були надані додаткові документи: договір на перевезення від 24.04.2024 №1583-ІІ з підписом перевізника; декларацію країни відправлення від 25.06.2024 №MRN 24DE510236659967B7; але митним органом 03.07.2024р. прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UА112080/2024/000010/2 /т.1 а.с. 249/, яким митну вартість задекларованого товару визначена за резервним методом, та прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA112080/2024/000166 /т. 2 а.с. 1зв.б.-2/, які є предметом оскарження у цій справі.

Також в межах укладеного 05.01.2023р. контракту на поставку продукції №23-01-04-SLIT-KON, відповідно до Специфікації №14 від 10.06.2024р., рахунку-фактури (інвойсу) №AR202406-4258 від 26.06.2024, на адресу позивача у справі (покупця за контрактом) була поставлена партія товару - «Прокат із кремнієвої електротехнічної сталі текстурований з орієнтованим зерном (CRGO), завширшки понад 600мм, завтовшки 0,23мм: артикль 1252863086, марка H075-23-1678кг, завширшки-615мм; артикль 125863090, марка H075-23-1696кг, завширшки-615мм; артикль 4198675683, марка C23B-3345кг, завширшки-1020мм; артикль 4228615728, марка C23B-1713 кг, завширшки-1020мм; артикль 4198775682, марка C23B-4740 кг, завширшки-1020 мм; артикль 4228605767, марка C23B-1110кг, завширшки-1020мм; артикль 4228605789, марка C23B-1120 кг, завширшки-1020мм; артикль 4228615683, марка C23B-4520кг, завширшки-1020мм; Хім.склад: вуглецю С менш-0,01%, марганець Mn-менш 0,10%, кремнію Si-3,15%, фосфор P- менш 0,03%; сірка S- менш 0,02%; електротехн. втрати 0,62-1,65W/kg при Р 1,75-1,92/50Hz, індукція 1,90-1,92Т. Поставляється в рулонах. Застосовується для власного виготовлення трансформаторів та електричних машин. Виробник: «THYSSENKRUPP ELECTRICAL STEEL GmbH» Країна виробництва DE. Торговий знак - THYSSENKRUPP»,

З метою митного оформлення цього товару позивачем подано до Запорізької митниці 03.07.2024р. митну декларацію типу ІМ40ДЕ №24UA112080005000U0 (далі МД), у якій митну вартість задекларованого товару декларантом визначено за ціною договору (контракту), при цьому на підтвердження заявленої митної вартості декларантом до МД додано наступні документи: сертифікат якості від 26.06.2024 б/н; пакувальний лист від 26.06.2024 № LS-104373; рахунки-проформи від 10.06.2024 № 23-01-04-SLIT-KON-2 та 19.06.2024 № 23-01-04-SLIT-KON-2; рахунок-фактура (iнвойс) від 26.06.2024 № AR202406-4258; автотранспортна накладна (CMR) від 26.06.2024 б/н; сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 від 25.06.2024 №A799247; платіжні інструкції від 13.06.2024 № 70 та від 20.06.2024 № 72; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 27.06.2024 №3294; документ, що підтверджує вартість перевезення товару - довідка про транспортно-експедиційні витрати від 27.06.2024 № 865; зовнішньоекономічний договір (контракт) №23-01-04-SLIT-KON від 05.01.2023; доповнення до зовнішньоекономічного договору додаткові угоди № 1 від 12.05.2023, №5 від 30.12.2023, № 7 від 03.01.2024, № 8 від 29.04.2024; Специфікація від 10.06.2024 № 14; договір (контракт) про перевезення № 1583-ІІ від 24.04.2024, № 24/55 від 17.01.2024, № 338-Е від 12.05.2017; заява декларанта або уповноваженої ним особи, в вигляді внесення коду до митної декларації, про те, що товари, які декларуються не належать до товарів, що підлягають державному експортному контролю заява від 02.07.2024; інші некласифіковані документи заява на перевезення 9 від 20.06.2024, каталог виробника від 01.02.2023, лист 43 від 13.02.2024; копія митної декларації країни відправлення від 25.06.2024 № MRN 24DE510236915724B8.

Під час здійснення митницею контролю правильності визначення митної вартості останньою виявлені розбіжності у наданих документах, що стало підставою для витребування у декларанта додаткових документів для підтвердження митної вартості товару, однак листом від 03.07.2024р. декларант повідомив, що усі додаткові документи, які підтверджують числові значення складових заявленої митної вартості подані до митного оформлення, інші додаткові документи подаватися не будуть; але митним органом 03.07.2024р. прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UА112080/2024/000011/2 /т.2 а.с. 24/, яким митну вартість задекларованого товару визначена за резервним методом, та прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA112080/2024/000167 /т.2 а.с. 26/, які є предметом оскарження у цій справі.

Також в межах укладеного 05.01.2023р. контракту на поставку продукції №23-01-04-SLIT-KON, відповідно до Специфікації №14 від 10.06.2024р., рахунку-фактури (інвойсу) №AR202406-4257 від 26.06.2024, на адресу позивача у справі (покупця за контрактом) була поставлена партія товару - «Прокат із кремнієвої електротехнічної сталі текстурований з оріентованим зерном (CRGO), завширшки понад 600мм, завтовшки 0,23мм: артикль 1252759879, марка H075-23-2694кг, завширшки-1020мм; артикль 1252760565, марка H075-23-1982кг, завширшки-610мм; артикль 1252761288, марка H075-23-3284кг, завширшки-930мм; артикль 1252761632, марка H075-23-2530кг, завширшки-780мм; артикль 1252761911, марка H075-23-502кг, завширшки-720мм; артикль 2243545815, марка H075-23- 3850кг, завширшки-1020мм; артикль 2252646252, марка H075-23-3540кг, завширшки-1020мм; артикль 4228615698, марка C23B-3060кг, завширшки-1020мм; Хім. склад: вуглецю С менш-0,01%, марганець Mn-менш 0,10%, кремнію Si-3,15%, фосфор P- менш 0,03%; сірка S- менш 0,02%; електротехн.втрати 0,72-1,65W/kg при Р 1,7/50Hz , індукція 1,75-1,92Т. Поставляється в рулонах. Застосовується для власного виготовлення трансформаторів та електричних машин. Виробник: «THYSSENKRUPP ELECTRICAL STEEL GmbH» Країна виробництва DE. Торговий знак - THYSSENKRUPP».

З метою митного оформлення цього товару позивачем подано до Запорізької митниці 04.07.2024р. митну декларацію типу ІМ40ДЕ №24UA112080005031U3 (далі МД), у якій митну вартість задекларованого товару декларантом визначено за ціною договору (контракту), при цьому на підтвердження заявленої митної вартості декларантом до МД додано наступні документи: сертифікат якості від 26.06.2024 б/н; пакувальний лист від 26.06.2024 № LS-104372; рахунки-проформи від 10.06.2024 №23-01-04-SLIT-KON-2 та 19.06.2024 № 23-01-04-SLIT-KON-2; рахунок-фактура (iнвойс) від 26.06.2024 №AR202406-4257; автотранспортна накладна (CMR) від 28.06.2024 б/н; сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 від 25.06.2024 №A799246; платіжні інструкції від 13.06.2024 № 70 та від 20.06.2024 № 72; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 28.06.2024 №3299; документ, що підтверджує вартість перевезення товару - довідка про транспортно-експедиційні витрати від 28.06.2024 № 869; зовнішньоекономічний договір (контракт) №23-01-04-SLIT-KON від 05.01.2023; доповнення до зовнішньоекономічного договору додаткові угоди № 1 від 12.05.2023, №5 від 30.12.2023, № 7 від 03.01.2024, № 8 від 29.04.2024; Специфікація від 10.06.2024 № 14; договір (контракт) про перевезення № 1583-ІІ від 24.04.2024, № 24/55 від 17.01.2024, № 338-Е від 12.05.2017; заява декларанта або уповноваженої ним особи, в вигляді внесення коду до митної декларації, про те, що товари, які декларуються не належать до товарів, що підлягають державному експортному контролю заява від 03.07.2024; інші некласифіковані документи заява на перевезення 10 від 20.06.2024, каталог виробника від 01.02.2023, лист 43 від 13.02.2024; копія митної декларації країни відправлення від 25.06.2024 № MRN 24DE510236662407B0.

Під час здійснення митницею контролю правильності визначення митної вартості останньою виявлені розбіжності у наданих документах, що стало підставою для витребування у декларанта додаткових документів для підтвердження митної вартості товару, однак листом від 04.07.2024р. декларант повідомив, що усі додаткові документи, які підтверджують числові значення складових заявленої митної вартості подані до митного оформлення, інші додаткові документи подаватися не будуть; але митним органом 04.07.2024р. прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UА112080/2024/000012/2 /т.2 а.с. 45/, яким митну вартість задекларованого товару визначена за резервним методом, та прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA112080/2024/000168 /т.2 а.с. 47/, які є предметом оскарження у цій справі.

При цьому необхідно зауважити, що під час розгляду цієї справи відповідач, який у спірних відносинах виступає у якості суб`єкта владних повноважень, у якості обґрунтування необхідності та правомірності прийняття ним рішень, які є предметом оскарження у цій справі, посилався на наявність розбіжностей у поданих позивачем на підтвердження заявленої ним митної вартості задекларованого товару документах, які зробили неможливим визначення певних складових частин митної вартості оцінюваних товарів, наслідком чого стала неможливість застосування обраного декларантом способу визначення митної вартості задекларованих товарів за основним методом за ціною контракту щодо товарів, які імпортуються, та необхідність коригування митної вартості із застосуванням резервного методу визначення митної вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 Господарського кодексу України, суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які зовнішньоекономічні договори (контракти), крім тих, укладення яких заборонено законодавством України.

Відповідно до ч. 2 ст. 382 Господарського кодексу України форма і порядок укладення зовнішньоекономічного договору (контракту), права та обов`язки його сторін регулюються Законом України «Про міжнародне приватне право» та іншими законами.

Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16 квітня 1991 року №959-XII передбачено, що зовнішньоекономічний договір (контракт) - домовленість двох або більше суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов`язків у зовнішньоекономічній діяльності.

Порядок та методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлені розділом III Митного кодексу України (надалі - МК України) і базуються на положеннях Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі.

Відповідно до Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі за митними органами зберігається право перевіряти інформацію імпортерів щодо визначення митної вартості з точки зору її повноти і прав (стаття 17 та додаток III, параграф 6 Угоди).

Згідно з статтею VII ГАТТ оцінка ввезеного товару для митних повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару або вартості аналогічного товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною ч.1 ст.50 Митного кодексу України встановлено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

При цьому ч.2 ст.53 Митного кодексу України містить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. До них відносяться: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

За правилами ч.3 ст.53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Таким чином, колегія суддів вважає, що право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, при цьому такий висновок кореспондується із положеннями п. 2 ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України, за змістом якої митний орган має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів, відповідно до ст. 54 Митного кодексу України, здійснюється під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, і контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.

Відповідно до ч.3 ст.54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з ч.6 ст.54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.1 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до ч.ч.2-8 ст.57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України визначено в ст.57 Митного кодексу України, якою передбачено що:

1. Визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

2. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

3. Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

4. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

5. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

6. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

7. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

8. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Разом з тим, згідно з ч.2 ст.58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Сукупний аналіз положень ч. 3 ст. 53, ч.ч. 1, 2 та 5 ст. 54, ст. 58 Митного кодексу України дає підстави зробити висновок про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України, та має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов`язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом.

З наданих суду копій рішень відповідача, про коригування митної вартості товарів / т.1 а.с. 249, т.2 а.с. 24, т.2 а.с. 45/, які є предметом оскарження у цій справі, вбачається, що підставою для їх прийняття є результат опрацювання всіх поданих декларантом документів, в ході якого встановлено, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, що виключає можливість застосування першого методу визначення митної вартості товарів.

Так під час розгляду цієї справи судом встановлено, що за результатами опрацювання наданих позивачем на підтвердження заявленої митної вартості задекларованого товару відповідачем у спірному рішенні від 03.07.2024р. №UА112080/2024/000010/2 /т.1 а.с. 249/ зроблено висновок про наявність розбіжностей в поданих документах, який унеможливлює визначення митної вартості за основним методом визначення митної вартості (за ціною договору(контракту)) зроблено з огляду на те, що:

1) у пакувальному листі від 24.06.2024 № LS-104371, у рахунках-проформі № 23-01-04-SLIT-KON-2 від 10.06.2024 та від 19.06.2024 містяться умови поставки без зазначення географічного пункту поставки;

2) копії декларації країни відправлення від 25.06.2024 № MRN 24DE510236659967B7 та CMR від 25.06.2024 б/н міститься посилання на рахунок-проформу 23-01-04-SLIT-KON-2, який виставлений на суму 133263,5 Євро для всієї партії товару. Однак вартість партії товару, що надано до оформлення складає 37896,4 Євро, та для неї виставлений рахунок інвойс від 25.06.2024 № AR202406-4256;

3) в інвойсі від 25.06.2024 № AR202406-4256 відсутні посилання на зовнішньоекономічний контракт та специфікацію, що не дає можливості однозначно співставити його із заявленою партією товару;

4) до оформлення надано договір про перевезення №1583-II від 24.04.2024 не підписаний перевізником;

5) згідно специфікації від 10.06.2024 № 14 в ціну товару включено витрати на вантажно-розвантажувальні роботи, однак у довідці про транспортно-експедиційні витрати зазначена вартість навантажувально-розвантажувальних робіт 100 грн.;

6) у рахунку-проформі від 19.06.2024 зазначено що передплата 50% отримана 19.06.2024, проте платіжна інструкція з попередньою оплатою № 70 датована 13.06.2024.

Також за результатами опрацювання наданих позивачем на підтвердження заявленої митної вартості задекларованого товару відповідачем у спірному рішенні від 03.07.2024р. № UА112080/2024/000011/2 /т.2 а.с. 24/ зроблено висновок про наявність розбіжностей в поданих документах, який унеможливлює визначення митної вартості за основним методом визначення митної вартості (за ціною договору(контракту)) зроблено з огляду на те, що:

1) упакувальному листі від 26.06.2024 № LS-104373, у рахунках-проформі № 23-01-04-SLIT-KON-2 від 10.06.2024 та від 19.06.2024 містяться умови поставки без зазначення географічного пункту поставки;

2) у копії декларації країни відправлення від 27.06.2024 № MRN 24DE510236915724B8 та CMR від 26.06.2024 б/н міститься посилання на рахунок-проформу 23-01-04-SLIT-KON-2, який виставлений на суму 133263,5 Євро для всієї партії товару. Однак вартість партії товару, що надано до оформлення складає 37776,40 Євро, згідно з інвойсом від 26.06.2024 № AR202406-4258;

3) в інвойсі від 26.06.2024 № AR202406-4258 відсутні посилання на зовнішньоекономічний контракт та специфікацію, що не дає можливості однозначно співставити його із заявленою партією товару;

4) згідно специфікації від 10.06.2024 № 14 в ціну товару включено витрати на вантажно-розвантажувальні роботи, однак у довідці про транспортно-експедиційні витрати від 27.06.2024 № 865 зазначена вартість навантажувально-розвантажувальних робіт 100 грн.;

5) у рахунку-проформі від 19.06.2024 № 23-01-04-SLIT-KON-2 зазначено, що передплата 50% отримана 19.06.2024, проте платіжна інструкція з попередньою оплатою №70 датована 13.06.2024.

Також за результатами опрацювання наданих позивачем на підтвердження заявленої митної вартості задекларованого товару відповідачем у спірному рішенні від 04.07.2024р. № UА112080/2024/000012/2 /т.2 а.с. 45/ зроблено висновок про наявність розбіжностей в поданих документах, який унеможливлює визначення митної вартості за основним методом визначення митної вартості (за ціною договору(контракту)) зроблено з огляду на те, що:

1) у пакувальному листі від 26.06.2024 № LS-104372, у рахунках-проформі № 23-01-04-SLIT-KON-2 від 10.06.2024 та від 19.06.2024 містяться умови поставки без зазначення географічного пункту поставки;

2) у копії декларації країни відправлення від 25.06.2024 № MRN 24DE510236662407B0 та CMR від 28.06.2024 б/н міститься посилання на рахунок-проформу 23-01-04-SLIT-KON-2, який виставлений на суму 133263,5 Євро для всієї партії товару. Однак вартість партії товару, що надано до оформлення складає 57590,70 Євро, згідно з інвойсом від 26.06.2024 № AR202406-4257;

3) в інвойсі від 26.06.2024 № AR202406-4257 відсутні посилання на зовнішньоекономічний контракт та специфікацію, що не дає можливості однозначно співставити його із заявленою партією товару;

4) згідно специфікації від 10.06.2024 №14 в ціну товару включено витрати на вантажно-розвантажувальні роботи, однак у довідці про транспортно-експедиційні витрати від 28.06.2024 № 869 зазначена вартість навантажувально-розвантажувальних робіт 100 грн.;

5) у рахунку-проформі від 19.06.2024 № 23-01-04-SLIT-KON-2 зазначено, що передплата 50% отримана 19.06.2024, проте платіжна інструкція з попередньою оплатою №70 датована 13.06.2024.

Щодо зазначеної у рішенні №UA112080/2024/000010/2 від 03.07.2024 розбіжності про надання договору про перевезення № 1583-II від 24.04.2024 без підпису перевізника, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції вірно звернув увагу, що в цьому ж рішенні посадова особа митниці зазначає, що вказаний договір з підписом перевізника декларант надав 02.07.2024, про що свідчать матеріали наявних у відповідача документів.

Щодо зазначення умов поставки без географічного пункту поставки у пакувальних листах від 24.06.2024 № LS-104371, від 26.06.2024 № LS-104373, від 26.06.2024 № LS-104372, рахунках-проформах № 23-01-04-SLIT-KON-2 від 10.06.2024 та від 19.06.2024, колегія суддів зазначає наступне.

У силу вимог частини другої статті 53 МК України рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу) є документами, які підтверджують митну вартість товарів.

Відповідно до пункту 2.4 договору №23-01-04-SLIT-KON від 05.01.2023 при здійсненні поставки товар супроводжується оригіналами документів: інвойс, копія експортної декларації, сертифікат тестування, сертифікат про походження товару, лист із хімічним складом товару, пакувальний лист, ЦМР.

Рахунок-проформа це формально виставлений рахунок-фактура, мета якого є оголошення вартості товару чи послуги. Рахунок-проформа підтверджує замовлення, й обидві сторони документують умови майбутньої угоди або вартість/деталі продукту та погоджуються з ними. Відмінність від реального, комерційного рахунку-фактури, в тому, що деякі дані у проформі попередні, і можуть змінитися процесі узгодження остаточного замовлення. Тому, за наявності рахунку-фактури (інвойсу), відсутність певних відомостей у рахунку-проформі не може слугувати доказом не підтвердження заявленої митної вартості.

Аналогічним чином суд розцінює відсутність пакувального листа, який є супровідним документом до вантажу з переліком усіх видів артикулів і сортів товарів, а тому не може вважатись необхідним для підтвердження митної вартості товару за наявності вказаних даних в інвойсі. Затвердженої форми пакувального листа та вимог щодо його заповнення законодавством України та міжнародним законодавством не передбачено, з огляду на що жодна інформація, викладена в пакувальному листі не суперечить його суті та не може слугувати підставами для сумніву.

Крім того, суд першої інстанції вірно зазначив, що пакувальні листи від 24.06.2024 № LS-104371, від 26.06.2024 № LS-104373, від 26.06.2024 № LS-104372 не можуть впливати на вартість товару з огляду на відсутність в них вартісних показників.

Як встановлено судом першої інстанції, декларант разом з митними деклараціями подавав рахунки-фактури (інвойси) від 25.06.2024 №AR202406-4256 (до МД № 24UA112080004976U9 від 02.07.2024), від 26.06.2024 №AR202406-4258 (до МД №24UA112080005000U0 від 03.07.2024), від 26.06.2024 №AR202406-4257 (до МД №24UA112080005031U3 від 04.07.2024), які містять географічний пункт поставки, а саме: Muhlenfeld,12. 30853 Langehagen Germany EXW, разом з тим, відповідач не обґрунтував, за яких підстав вказані відомості щодо пункту поставки в інвойсах не є достатніми для підтвердження митної вартості товару.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наведені в оскаржуваних рішеннях твердження щодо відсутності зазначення умов поставки без географічного пункту поставки у пакувальних листах та рахунках-проформах жодним чином не впливають на можливість визначення митної вартості імпортованого позивачем товару.

Щодо посилання у копіях декларацій країни відправлення та автотранспортних накладних (CMR) на рахунок-проформу, який виставлений на суму більше, ніж зазначена в інвойсі, колегія суддів зазначає наступне.

В ході розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що копія декларації країни відправлення від 25.06.2024 № MRN 24DE510236659967B7 та CMR від 25.06.2024 б/н містить посилання на рахунок-проформу № 23-01-04-SLIT-KON-2, який виставлений на суму 133263,50 Євро для всієї партії товару.

При цьому вартість партії товару, заявленого до оформлення з МД № 24UA112080004976U9 від 02.07.2024, відповідно до виставленого рахунку-фактури (інвойсу) від 25.06.2024 № AR202406-4256 складає 37896,40 Євро.

Крім того, копія декларації країни відправлення від 25.06.2024 № MRN 24DE510236915724B8 та CMR від 26.06.2024 б/н містить посилання на рахунок-проформу № 23-01-04-SLIT-KON-2, який виставлений на суму 133263,50 Євро для всієї партії товару.

При цьому вартість партії товару, заявленого до оформлення з МД №24UA112080005000U0 від 03.07.2024, відповідно до виставленого рахунку-фактури (інвойсу) від 25.06.2024 № AR202406-4258 складає 37776,40 Євро.

Також копія декларації країни відправлення від 25.06.2024 № MRN 24DE510236662407B0 та CMR від 28.06.2024 б/н містить посилання на рахунок-проформу № 23-01-04-SLIT-KON-2, який виставлений на суму 133263,50 Євро для всієї партії товару.

При цьому, вартість партії товару, заявленого до оформлення з МД №24UA112080005031U3 від 04.07.2024, відповідно до виставленого рахунку-фактури (інвойсу) від 25.06.2024 № AR202406-4257 складає 57590,70 Євро.

З документів, наявних в матеріалах справи вбачається, що обсяг партії товару відповідно до Специфікації № 14 від 10.06.2024 на суму 133263,50 Євро для зручності перевезення був розбитий на три автомобіля та виставлені інвойси на кожну партію товару, у зв`язку з чим такі інвойси містять різні суми (37896,40 Євро + 37776,40 Євро + 57590,70 Євро).

Суд першої інстанції вірно зауважив, що митна декларація країни відправлення за змістом частини другої статті 53 МК України не є основним документом, який підтверджують митну вартість товарів. Відповідно до пункту 7 частини третьої статті 53 МК України копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів.

При цьому здійснення митного оформлення в країні відправлення є обов`язком підприємства-продавця відповідно до законодавства Німеччини, тобто позивач не впливає на заповнення експортної декларації, тому форма та зміст залежить тільки від продавця. Митна декларація країни відправлення може лише підтверджувати проходження товару (вантажем) митного оформлення в країні відправлення, однак ніяк не може підтверджувати чи спростовувати числове значення заявленої митної вартості товару.

У постанові від 19.03.2019 у справі №810/4116/17 Верховний Суд зазначив, що ненадання позивачем митної декларації країни відправлення не може бути підставою для невизнання заявленої позивачем вартості товару, оскільки така (вартість) повністю підтверджувалася поданими позивачем при проходженні митних формальностей первинними документами, а надання такої митної декларації не є обов`язковим за вказаних обставин підтвердження митної вартості товару.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів, при цьому позивач не впливає на заповнення експортної декларації і тому подав його митниці в такому вигляді, в якому отримав від відправника.

Відтак, позивач не може нести відповідальність за незазначення продавцем у деклараціях країни відправлення від 25.06.2024 № MRN 24DE510236659967B7, від 25.06.2024 № MRN 24DE510236915724B8 та від 25.06.2024 № MRN 24DE510236662407B0 суми кожної партії згідно з інвойсами від 25.06.2024 № AR202406-4256, від 25.06.2024 № AR202406-4258 та від 25.06.2024 № AR202406-4257 відповідно.

З аналогічних підстав суд вірно не прийняв зауваження митниці щодо посилання у копіях автотранспортних накладних (CMR) на рахунок-проформу, який виставлений на суму більше, ніж зазначена в інвойсах, адже позивач (покупець за договором №23-01-04-SLIT-KON від 05.01.2023) не бере участі в оформленні оригіналів вантажної накладної та, відповідно, не може нести відповідальність за недоліки її заповнення, а має можливість отримати відповідний примірник CMR тільки від перевізника (RECON METALS GMBH) в момент доставки товару в місце призначення.

Щодо відсутності посилання в інвойсах від 25.06.2024 № AR202406-4256, від 26.06.2024 № AR202406-4258, від 26.06.2024 № AR202406-4257 на зовнішньоекономічний контракт та специфікацію, що не дає можливості однозначно співставити їх із заявленою партією товару, колегія суддів зазначає наступне.

Наявність чи відсутність у рахунку-фактурі (інвойсі) певних відомостей (реквізитів), зокрема, посилання на зовнішньоекономічний контракт та специфікацію, не може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, якщо з інших поданих декларантом документів можливо встановити такі дані. Подібний правовий висновок з цього спірного питання викладено у постановах Верховного Суду від 18.07.2019 по справі №821/829/18 та від 14.08.2018 по справі №821/1617/17.

Митним кодексом України чи будь-яким іншим нормативно-правовим документом не встановлено вимог до такого документу, як інвойс, тому є необґрунтованим зауваження митного органу щодо невідображення в інвойсі відповідної інформації.

Суд першої інстанції вірно зауважив, що після подання першої митної декларації ІМ40ДЕ №24UA112080004976U9 від 02.07.2024, за результатами розгляду якої та доданих до неї документів декларантом було отримано повідомлення митниці про наявність розбіжностей, у митного органу міг виникнути обґрунтований сумнів щодо правильності визначення митної вартості.

Разом з тим, на зазначене повідомлення позивач 03.07.2024 направив відповідь №773596, у якій, серед іншого, уточнив, що відвантаження відбувається відповідно специфікації №14 на суму 133263,50 Євро, така сама сума сплачена згідно платіжного доручення №70 та №72, рахунок проформа виставлена також на загальну суму специфікації; обсяг партії товару згідно специфікації №14 розбито по вазі для зручності перевезення на 4 авто, та виставлені надані інвойс стосовно частини поставки по специфікації №14.

Водночас, судом першої інстанції при розгляді справи було встановлено, що вказана кількість авто (4, замість правильних 3) була наслідком допущення декларантом технічної помилки, що не є підставою про недостовірність усієї зазначеної інформації.

Отже, отримавши вказані пояснення ТОВ «ЕЛІЗ» разом з першою (з трьох) поданою декларацією щодо декларування імпортованого товару, посадова особа митниці повинну була врахувати надану декларантом інформацію про розподіл поставки товару частинами, що пояснює різну вартість товару в інвойсі та рахунку-проформі, та усуває сумніви у правильності визначення митної вартості.

При цьому декларант надавав аналогічні відповіді на повідомлення митниці (№773641 та №773715) після подання двох інших митних декларацій ІМ40ДЕ №24UA112080005000U0 від 03.07.2024 та ІМ40ДЕ №24UA112080005031U3 від 04.07.2024, та зазначав про «розбивку» обсягу партії товару по вазі для зручності перевезення на 3 авто.

Аналіз наданих до першої поданої декларації рахунку фактури (інвойсу) від 25.06.2024 № AR202406-4256 та специфікації від 10.06.2024 № 14 (до контракту №23-01-04-SLIT-KON від 05.01.2023) шляхом співставлення наявних у вказаних документах інформації щодо марки, ціни за 1 кг товару, кількості товару свідчить про поставку частини заявленої партії товару. Аналогічним шляхом підтверджується поставка частини партії товару під час дослідження доданих до інших двох декларації рахунків-фактур (інвойсів) від 26.06.2024 № AR202406-4258 та від 26.06.2024 № AR202406-4257.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що доводи митного органу щодо неможливості співставити надані інвойси із заявленою партією товару є необґрунтованими.

Щодо включення відповідно до специфікації від 10.06.2024 № 14 в ціну товару витрат на вантажно-розвантажувальні роботи та зазначення у довідці про транспортно-експедиційні витрати від 28.06.2024 № 869 вартості навантажувально-розвантажувальних робіт - 100 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Як визначено пунктом 6 частини десятої статті 58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Так спірна поставка товару здійснювалась за умовами EXW (англ. Ex Works), відповідно до яких продавець вважається таким, що виконав свої зобов`язання з постачання, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому названому місці (наприклад: на заводі, фабриці, складі тощо). Продавець не відповідає за навантаження товару на транспортний засіб, а також за митне очищення товару для експорту. Імпортер (покупець) повинен укласти договір з перевізниками товару і сплатити перевезення від підприємства продавця до пункту призначення, включаючи вантаження, отримати експортні ліцензії, виконати і сплатити митні процедури, а також податки і збори, сплатити товар продавцеві за ціною виробника. Всі ризики випадкового псування і загибелі товару, починаючи з моменту надання його продавцем (експортером), несе покупець.

Таким чином, митна вартість товару за даних умов поставки складається з фактурної вартості та витрат на навантаження, транспортування товару від визначеного місця до кордону.

Судом встановлено, що за змістом Специфікації №14 від 10.06.2024 в ціну товару включено витрати на маркування, упаковку, вантажно-розвантажувальні роботи. З митними деклараціями серед інших документів на підтвердження транспортних витрат декларант надав складені перевізником ФОП ОСОБА_1 довідки про транспортні витрати (№864 від 26.06.2024, №865 від 27.06.2024, №869 від 28.06.2024), відповідно до яких частина витрат на перевезення вантажу за межами митної території України була віднесена до навантажувально-розвантажувальних робіт на суму 100,00 грн.

При цьому, у вказаних довідках саме експедитором, як надавачем послуг, визначено їх вартість з розподілом до митного кордону України.

Митний кодекс України не визначає вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Аналогічна правова позиція наведена в рішеннях Верховного Суду у від 22.08.2019 у справі № 810/2784/18, від 31.01.2018 у справі № 810/2839/17, від 21.11.2019 у справі № 804/9754/15, від 07.05.2020 у справі № 400/2922/18, від 03.02.2021 у справі № 810/4441/16, від 13.01.2022 у справі № 520/11061/2020.

У відповідях на повідомлення митниці №773596 від 03.07.2024, №773641 від 03.07.2024 та №773715 від 04.07.2024 декларант повідомляв митницю, що вартість навантажувальних робіт, включена в ціну товару постачальником, не може бути виділена окремо для вимог заповнення МД та включає в себе пакування та відвантаження на склад; також перевізник має ці затрати на завантаження цього вантажу і підтверджує це довідкою.

Таким чином, оскільки під час митного оформлення товару підтвердженню підлягають транспортні витрати, понесені декларантом від пункту відвантаження товару (Лангенхаген, Німеччина), та довідками про транспортно-експедиційні витрати передбачалось проведення навантажувально-розвантажувальних робіт за межами території України, витрати на такі роботи (100 грн) є складовими митної вартості та підлягають додаванню позивачем з метою визначення митної вартості товару.

Таким чином, відповідач безпідставно дійшов висновку про непідтвердження витрат на транспортування товару та його сумніви щодо повноти визначення витрат на транспортування.

Щодо зазначення у рахунку-проформі від 19.06.2024 № 23-01-04-SLIT-KON-2 дати отримання передплати 19.06.2024, тоді як платіжна інструкція з попередньою оплатою № 70 датована 13.06.2024.

В ході розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що постачальником було допущено технічну описку у рахунку-проформі від 19.06.2024 № 23-01-04-SLIT-KON-2, оскільки фактична оплата 50% за рахунком-проформою від 10.06.2024 № 23-01-04-SLIT-KON-2 була здійснена 13.06.2024, що підтверджується платіжним дорученням №70 від 13.06.2024 та листом постачальника № 121 від 29.07.2024, який хоча і був складений продавцем вже після подання спірних митних декларацій, проте вірно прийнятий судом як належний доказ на підтвердження здійснення технічної помилки при формуванні рахунку-проформи від 19.06.2024 № 23-01-04-SLIT-KON-2 та зазначення в ньому неправильної дати оплати.

Колегія суддів звертає увагу, що умови оплати товару є вільним вибором сторін договору, як і умова встановлення предплат, післяплат чи часткових оплат. Умови оплати за товар не впливають на митну вартість такого товару з огляду на те, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий) так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) ніяким чином не впливає на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені). Ціна договору (вартість товару) визначається за принципом свободи договору, якщо інше не передбачено законом або договором.

Вказані висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду, що викладені у постановах від 17.04.2018 по справі №815/329/17 та від 26.11.2020 по справі №540/2455/19.

Так до кожної з поданих декларацій було подано платіжні інструкції від 13.06.2024 № 70 та від 20.06.2024 № 72, якими підтверджується оплата всієї партії товару за специфікацією від 10.06.2024 № 14 (до контракту №23-01-04-SLIT-KON від 05.01.2023).

Водночас рахунок-проформу створює продавець та надсилає покупцю на підтвердження поставки товару, відтак покупець (декларант) не може впливати на зміст складеного рахунку-проформи від 19.06.2024 № 23-01-04-SLIT-KON-2 та нести відповідальність за неправильне зазначення продавцем дати отримання передплати.

Таким чином, вказані розбіжності у частині зазначення неправильної дати отримання передплати у рахунку-проформі також не можуть впливати на митну вартість товару та бути підставою для її коригування.

Щодо інших тверджень митного органу, які визначені як підстави для помилковості визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, колегія суддів виходить з того, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Приймаючи до уваги вищенаведене колегія суддів вважає, що позивачем під час здійснення митного оформлення задекларованого товару надано всі передбачені чинним законодавством документи для підтвердження визначення ним митної вартості задекларованого товару за першим методом визначення митної вартості за ціною договору (контракту), а митним органом безпідставно застосовано резервний метод визначення митної вартості товару, оскільки митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів, при цьому витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України і ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічний правовий висновок з приводу застосування вищенаведених положень МК України викладено у постановах Верховного Суду від 21.05.2019р. у справі №804/3411/18, від 28.05.2019р. у справі №160/7893/18, від 25.06.2019р. у справі №804/744/18.

Отже з урахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що зазначені у оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості висновки митного органу не є розбіжністю, яка впливає на числові значення митної вартості, оскільки стосуються умов оплати за товар, які чітко визначені сторонами за зовнішньоекономічним контрактом та виконані ними.

Аналіз вищевикладених норм права та фактичних обставин свідчить про те, що відповідачем необґрунтовано прийнято рішення про коригування митної вартості задекларованого позивачем товару за резервним методом визначення митної вартості, із посиланням на ненадання декларантом всіх документів, оскільки відповідачем, всупереч законодавчо встановлених вимог, не було підтверджено факт обґрунтованості сумнівів у достовірності поданих позивачем відомостей про митну вартість товару, які, що було встановлено судом під час розгляду даної справи під час вивчення письмових доказів, підтверджують митну вартість товарів та відповідають характеру угоди, тому колегія суддів вважає, що відповідачем у справі, який у спірних правовідносинах виступає у якості суб`єкта владних повноважень, в порушення вимог ст. 77 КАС України, під час розгляду даної справи не було доведено правомірності застосування обраного ним методу для коригування митної вартості задекларованого позивачем товару, що свідчить про те, що оскаржувані позивачем рішення Запорізької митниці про коригування митної вартості товарів та картки відмови до них прийняті митним органом безпідставно та з порушенням норм чинного законодавства, і суд першої інстанції зробив правильний висновок стосовно обґрунтованості заявлених позивачем вимог і постановив у справі правильне рішення про задоволення заявлених позивачем позовних вимог у цій частині.

Крім того колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання відповідача повернути позивачу суму надмірно сплаченого податку на додану вартість за митними деклараціями, оскільки законодавцем визначений певний порядок повернення надмірно сплачених платежів, і в даному випадку судове рішення не може підміняти процедуру, яка повинна бути додержана.

Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи об`єктивно, повно та всебічно з`ясовано усі обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної справи, та застосовано до правовідносин, які виникли між сторонами у даній справі, норми матеріального права, які регулюють саме ці правовідносини, зроблено правильний висновок про те, що заявлені позивачем у даній справі позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та прийнято обґрунтоване рішення щодо часткового задоволення позовних вимог, і оскільки апеляційним судом під час розгляду даної справи не було встановлено порушень чи неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які б потягли за собою скасування чи зміну оскаржуваного судового рішення, тому колегія суддів вважає необхідним рішення суду першої інстанції від 24.04.2025р. в оскаржуваній частині у цій справі залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, оскільки доводи, які викладені у апеляційній скарзі відповідача, суперечать зібраним у справі доказам та фактичним обставинам справи, зводяться до переоцінки ним доказів, які були досліджені судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи і незгоди з висновками суду з оцінки обставин у справі, а також помилкового тлумачення заявником апеляційної скарги норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції у даній справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 311,315,316,321,322 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Запорізької митниці - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24.04.2025р. у справі №280/11/25 залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її ухвалення і може бути оскаржена у строки та в порядку, які встановлені ст.ст. 329,331 КАС України.

Постанову виготовлено та підписано 13.10.2025р.

Головуючий - суддяА.О. Коршун

суддяС.В. Сафронова

суддяД.В. Чепурнов