Рішення

від 14.01.2008 по справі 6/603пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

6/603пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.01.08                                                                                 Справа № 6/603пд.

Суддя Лісовицький Є.А., розглянувши матеріали позовної заяви  за позовом Заступника прокурора Луганської області в інтересах держави в особі Міністерства закордонних справ України, м. Київ

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю експертно –консалтингова фірма “Конгломерат”, м. Харків

    2. Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрпринт”, м. Луганськ

про визнання додаткової угоди до договору недійсною, зобов'язання вчинити дії

при секретарі судового засідання Андрущенко Г.М.

в присутності представників сторін:

від заявника - Кадацький М.В.;

від позивача –не прибув;

від 1-го відповідача –Марків Н.В., довіреність № 36 від 26.11.07;

від 2- го відповідача - Цукер І.Б., довіреність № б/н від 20.11.07;

В ухвалі від 17.12.07 допущена описка –зазначено, що представники відповідачів не прибули, тоді як у судовому засіданні приймали участь від 1 відповідача - Марків Н.В., від 2 відповідача - Цукер І.Б. Дана описка підлягає виправленню.

Суть спору: заявник звернувся з вимогою про визнання недійсним договору від 03.01.06 №2 про надання послуг по формуванню позитивного іміджу України за кордоном у частині п.2 додаткової угоди №1 від 21.03.06 та зобов'язання 2-го відповідача повернути 1-му відповідачу 1963546,25 грн.

Прокурор вважає, що передбачений пунктом 2 додаткової угоди до Договору та пунктом 7.5 цього Договору штраф, у відповідності зі ст.ст. 549, 611 ЦК України, є різновидом неустойки, яку ТОВ ЕКФ "Конгломерат", як кредитор, сплатив за порушення зобов'язання, а саме - за дострокове розірвання Договору.

Статтею 613 ЦК України встановлено, що кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Проте, із пункту 1 додаткової угоди до Договору слідує, що сторони (ТОВ ЕКФ "Конгломерат" та ТОВ "Укрпринт") домовилися про розірвання Договору з 21.03.06 у зв'язку з розірванням Договору № 3545/28.12.2005-МЗС від 28.12.05 на вимогу МЗС.

Таким чином, у пункті 1 додаткової угоди зафіксовано факт розірвання Договору саме за спільною домовленістю сторін.

А відтак, вказаний Договір не можна вважати розірваним достроково за ініціативою ТОВ ЕКФ "Конгломерат".

Крім того, укладаючи Договір, ТОВ ЕКФ "Конгломерат", у відповідності зі ст. 528 ЦК України, виконання свого обов'язку як боржника перед МЗС за Договором № 3545/28.12.2005-МЗС від 28.12.05 фактично поклав на іншу особу, а саме - на ТОВ "Укрпринт".

Рішенням господарського суду Луганської області від 11.04.06 у справі № 6/130 за позовом ТОВ ЕКФ "Конгломерат" до ТОВ "Укрпринт" останнього визнано винним у неналежному виконанні умов Договору № 2 від 03.01.06, за що з нього стягнуто штраф у сумі 5 000 грн.

ТОВ ЕКФ "Конгломерат" мало зобов'язання перед МЗС за договором № 3545/28.12.2005-МЗС від 28.12.05. Згідно з п. 7.5, у разі дострокового розірвання вказаного Договору, сторони повинні були скласти акт звірки розрахунків та фактично виконаних робіт, а ТОВ ЕКФ "Конгломерат", у такому випадку, зобов'язано було повернути МЗС решту коштів.

Проте, укладаючи додаткову угоду до Договору, ТОВ ЕКФ "Конгломерат" фактично порушило свої зобов'язання за Договором № 3545/28.12.2005-МЗС від 28.12.05.

Згідно ст. 13 ЦК України, при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

Використовуючи надане, у відповідності зі ст. 528 ЦК України, право на покладання виконання своїх зобов'язань за іншим Договором на ТОВ "Укрпринт", ТОВ ЕКФ "Конгломерат" вчинив дії, які порушили права МЗС, а саме, не повернув невикористані кошти, згідно з п. 7.5 Договору № 3545/28.12.2005-МЗС від 28.12.05, а навпаки, фактично сплатив їх незаконно у вигляді штрафу ТОВ "Укрпринт" на підставі п. 7.5 Договору № 2 від 03.01.06 та п. 2 додаткової угоди № 12 від 21.03.06 до нього.

Тому прокурор вважає, що додаткова угода № 1 від 21.03.06 до Договору № 2 від 03.01.06 не відповідає вимогам ст.ст. 610, 611, 613, 614, 618 ЦК України.

Відповідачі заперечують проти позову з мотивів, викладених у відзивах.

Прокурор звернувся з клопотанням про зупинення провадження у справі до розгляду Верховним Судом України скарги позивача від 20.11.07 у зв'язку з винятковими обставинами на постанову Верховного Суду України від 16.10.07 у справі № 27/369-06.

Відповідачі заперечують проти задоволення клопотання.

Дане клопотання судом відхиляється, оскільки не надано доказів прийняття скарги до провадження Верховним Судом України.

Прокурором заявлено клопотання про відкладення розгляду справи.

Дане клопотання судом відхиляється, оскільки строк розгляду справи закінчується 14.01.08.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, прокурора, суд, -

В С Т А Н О В И В:

Між Позивачем та першим Відповідачем згідно з тендерною документацію від 25 листопада 2005 року „Про формування позитивного іміджу України за кордоном", відповідно до бюджетної програми 1401110 „Фінансова підтримка пропаганди за кордоном українського надбання та висвітлення в Україні діяльності міжнародних організацій, в тому числі здійснення заходів українським фондом миру по програмі „Народна дипломатія", був укладений договір про закупівлю послуг № 3545/28.12.2005-МЗС від 28.12.2005р. За даним договором відповідач був зобов'язаний надати Позивачеві послуги згідно Розділу 1 договору з формування позитивного іміджу України за кордоном по проектам згідно з додатком № 1 до договору, а позивач був зобов'язаний прийняти їх та оплатити згідно умов договору.

Згідно п. 2.4. договору позивачем від Міністерства закордонних справ України 29.12.2005 року було отримано 100% передоплати за виконання послуг у розмірі 12745000 грн.

На виконання вищезазначеного Договору між ТОВ ЕКФ "Конгломерат" та ТОВ "Укрпринт" 03.01.06 укладено договір № 2 про надання послуг по формуванню позитивного іміджу України за кордоном.

Даним договором ТОВ ЕКФ "Конгломерат" доручило, а ТОВ "Укрпринт" взяло себе зобов'язання щодо виконання частини робіт згідно з договором від 28.12.05 № 3545/28.12.2005-МЗС.

За виконану роботу перший відповідач мав сплатити другому відповідачу 3927092 грн. 50 коп.

Листом № 721/18-639-257 від 15.03.06 позивач повідомив першого відповідача про дострокове розірвання договору № 3545/28.12.2005-МЗС від 28.12.2005р.

Між відповідачами у даній справі 21.03.06 було укладено додаткову угоду № 1 до Договору про розірвання договору № 2 від 03.01.06 з 21.03.06 в зв'язку з розірванням договору № 3545/28.12.2005-МЗС від 28.12.2005р.

Згідно  з  додатковою  угодою  та  пунктом  7.5   Договору,  ТОВ  ЕКФ Конгломерат" мало сплатити ТОВ "Укрпринт" штраф у розмірі 50% від вартості договору, що складає 1 963 546,25 грн.

Дана сума була стягнута на користь другого відповідача згідно рішення господарського суду Луганської області № 6/130 від 11.04.06 і фактично сплачена 25.04.06.

Прокурор звернувся з вимогою про визнання недійсним договору від 03.01.06 №2 про надання послуг по формуванню позитивного іміджу України за кордоном у частині п.2 додаткової угоди №1 від 21.03.06 та зобов'язання 2-го відповідача повернути 1-му відповідачу 1963546,25 грн.

Оцінивши матеріали справи суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Частиною 1 статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно зі ст. 215 ЦК України недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою статті 203 цього Кодексу є підставою недійсності угоди.

Отже п.2 додаткової угоди №1 від 21.03.06 до договору від 03.01.06 №2 має суперечити певним актам цивільного законодавства.

Ні у договорі від 03.01.06 № 2, ні у додатковій угоді до нього № 1 від 21.03.06, не зазначено, що штраф, який сплачує перший відповідач на користь другого, є коштами, отриманими від позивача.

Отже сторони даного договору передбачали сплату цього штрафу за рахунок коштів першого відповідача.

Відповідно до договору про надання послуг № 2 від 03 січня 2006 року ТОВ ЕКФ „Конгломерат»в рамках реалізації заходів за договором з позивачем, доручило ТОВ «Укрпринт» виконати не все замовлення, а лише певні етапи робіт, котрі були складовою наданої ним послуги в цілому, що не було заборонено угодою між МЗС України та ТОВ ЕКФ «Конгломерат». Аналогічний висновок міститься у рішенні Господарського суду Харківської області від 14.03.07 у справі № 27/369-06. Рішення набрало чинності. Аналогічні висновки містяться також і у Постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 16.10.07 по справі № 27/369-06, якою підтверджено законність та правомірність висновків суду першої інстанції у справі № 27/369-06. Відповідно до ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

В обґрунтування визнання додаткової угоди № 1 від 21.03.06 до договору від 03.01.06 №2 частково недійсною позивач також посилається на те, що спірний договір не можна вважати достроково розірваним за ініціативою ТОВ ЕКФ „Конгломерат", а слід вважати достроково розірваним за згодою сторін, і, як наслідок, має місце неправомірне застосування штрафних санкцій згідно п. 7.5 спірного договору.

Проте, згідно п.7.5. цього Договору у разі дострокового розірвання цього Договору за ініціативою Замовника, Сторони складають Акт звірки розрахунків. У такому випадку Замовник сплачує Виконавцю штраф у розмірі 50% від вартості Договору. Про це Замовник повідомляє письмово Виконавця не пізніше ніж за два календарних дні до дати розірвання Договору. П. 7.3. договору передбачено, що за невиконання обов'язків за цим Договором він може бути розірваний за ініціативою однієї з Сторін. Статтею 188 Господарського Кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Згідно листа ТОВ ЕКФ «Конгломерат»№ 63 від 20.03.07 року це товариство офіційно повідомило ТОВ «Укрпринт»про дострокове розірвання договору № 2 від 03.01.06 у зв'язку з невиконанням ТОВ «Укрпринт»своїх обов'язків за ним. До того ж, згідно цього листа було запропоновано на адресу ТОВ «Укрпринт»провести робочу зустріч 21.03.2006 року з метою підписання Додаткової угоди до Договору та Акт звірки взаємних розрахунків за Договором. Тобто питання підписання додаткової угоди вирішувалося вже після того, як ТОВ ЕКФ «Конгломерат»повідомило ТОВ «Укрпринт»про дострокове розірвання договору і, оскільки ТОВ «Укрпринт»все ж таки підписало зазначену додаткову угоду і не звернулося до суду за встановленням неправомірності дій ТОВ «Конгломерат»в контексті дострокового розірвання договору - значить ТОВ «Укрпринт»було прийнято таке дострокове розірвання договору.

Спірна додаткова угода до договору № 2 від 03.01.06, по своїй суті, є правочином, оскільки спрямована на припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно ч.І ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дії особи, спрямовані на виникнення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до п.3 ч.І ст.3 Цивільного Кодексу України одним з принципів цивільного законодавства є принцип свободи договору. Враховуючи ж те, що за цивільним законодавством України сторони господарських відносин мають право самостійно визначати зміст господарських зобов'язань, факт укладення додаткової угоди № 1 до договору № 2 від 03.01.06, у тому числі з редакцією спірного пункту 2 є проявом волевиявлення сторін угоди, при цьому таке волевиявлення не може не бути взаємопогодженим, інакше угода буде недійсною. За таких обставин, без спільної домовленості, розірвати договір у позасудовому порядку неможливо. У спірній ситуації сторони не зверталися до суду а вирішили питання дострокового розірвання договору за ініціативою ТОВ «Конгломерат»(Замовника) у позасудовому порядку. При цьому можливість звернення до суду за розірванням договору це право сторін а не їх обов'язок, що прямо передбачено у статті 1 Господарсько-процесуального кодексу України.

Отже розірвання сторонами спірного договору було вчинено з чітким дотриманням умов договору та норм чинного законодавства.

Штрафні санкції за порушення зобов'язань ТОВ ЕКФ „Конгломерат" перед ТОВ „Укрпринт" стягнуто за рішенням Господарського суду Луганської області від 11.04.06 у справі № 6/130, яким також встановлено наявність порушення з боку ТОВ ЕКФ „Конгломерат" своїх зобов'язань перед ТОВ «Укрпринт»внаслідок односторонньої відмови від них. Зазначене рішення набрало чинності.

Звертаючись з позовом про визнання недійсним договору № 2 від 03.01.06 між ТОВ ЕКФ «Конгломерат»та ТОВ «Укрпринт»в частині п. 2 додаткової угоди №1 від 21.03.06, як невідповідний вимогам закону, прокурор не зазначає конкретних норм матеріального права, які були порушені. Також позивач посилається на невідповідність додаткової угоди до спірного договору ст. 610, 611, 613, 614, 618 ЦК України, проте, ці норми визначають загальні принципи відповідальності кредитора та боржника. За аналізом спірного договору жодні зі сторін договору не можна визначити боржником або кредитором, оскільки їхні права та обов'язки кореспондують один одному.

Крім того, висуваючи вимогу про зобов'язання другого відповідача повернути першому грошову суму 1963546,25 грн. прокурор не обґрунтовує, які інтереси позивача у даному випадку порушені.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що прокурором та позивачем не доведено, що договір № 2 від 03.01.06 між ТОВ ЕКФ «Конгломерат»та ТОВ «Укрпринт»в частині п. 2 додаткової угоди №1 від 21.03.06 суперечить певним нормам матеріального права, не надано доказів порушення інтересів позивача спірною угодою та сплатою 1963546,25 грн. у якості штрафу.

За таких підстав у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати не стягуються, оскільки прокурор звільнений від їх сплати.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст.49, 82, 84, 85 ГПК України суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

У судовому засіданні 14.01.08 було оголошено лише вступну і резолютивну частину рішення. Дане рішення набирає законної сили після  закінчення  10-ти денного строку з дня його  підписання.

          Дата підписання рішення 18 січня 2008 р.

Суддя                                                                                     Є.А.Лісовицький