Постанова

від 19.02.2008 по справі 6/603пд

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД 

м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2

ПОСТАНОВА

Іменем України

19.02.2008  року                                                            Справа

№ 6/603пд

Луганський

апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:                              Баннової Т.М.

суддів                                       

Парамонової Т.Ф.

Семендяєвої І.В.

         за присутністю секретаря

         судового засідання                              Міхальчук О.А.

         за участю прокурора                   не прибув

         та представників сторін:

         від позивача                                 не прибув

         від 1-го відповідача                     Марків Н.В., дов. від

15.02.08  б/н 

         від 2-го відповідача                     Цукер І.Б., дов. від

12.02.08 б/н 

         розглянув у відкритому

         судовому засіданні

            апеляційне подання                    Заступника прокурора

Луганської області

на рішення

господарського суду                    Луганської області

від                                                

14.01.2008

у справі                                        №

6/603пд  (суддя -Лісовицький Є.А.)

         за позовом                                        

Заступника прокурора Луганської області

в інтересах держави в особі Міністерства

закордонних справ України, м. Київ

          до 

1-го відповідача                   

Товариства з обмеженою відповідальністю

еспертно-консалтингова фірма 

„Конгломерат”, м. Харків          

          до 2-го відповідача                      Товариства з обмеженою

відповідальністю

„Укрпринт”, м. Луганськ  

         про                                                  

визнання додаткової угоди до договору

недійсною, зобов'язання вчинити дії

За результатами

розгляду апеляційної скарги Луганський апеляційний господарський суд у складі

колегії суддів, що призначена розпорядженням голови суду від 31.01.2008

В С Т А Н О В И В :

            Заступник прокурора Луганської області в інтересах держави в особі

Міністерства закордонних справ України звернувся до господарського суду

Луганської області з позовом про визнання недійсним договору від 03.01.2006 № 2

про надання послуг по формуванню позитивного іміджу України за кордоном,

укладеного між 1-м відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю

еспертно-консалтингова фірма 

„Конгломерат” (далі - ТОВ ЕКФ „Конгломерат”) та 2-м відповідачем -

Товариством з обмеженою відповідальністю „Укрпринт” (далі -ТОВ „Укрпринт”) у

частині  пункту 2 додаткової угоди № 1

від 21.03.2006 (далі -додаткова угода № 1) 

та про зобов'язання ТОВ „Укрпринт” повернути ТОВ ЕКФ „Конгломерат” 1 963

546 грн. 25 коп.

         Рішенням  місцевого господарського суду від 14.01.2008

у задоволенні позову відмовлено.

         Відмова у задоволенні позову

мотивована п. 3 ч. 1 ст. 3, ч. 1 ст. 202, ч. 1 ст. 203, ст. 215 Цивільного

кодексу України, ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.

         Судом першої інстанції було

встановлено, що факт укладення додаткової угоди № 1 до договору від 03.01.2006

№ 2, у тому числі з редакцією спірного пункту 2, є проявом волевиявлення сторін

угоди, яке не може бути не взаємопогодженим. Судом зазначено про невизначення

прокурором конкретних норм матеріального права, які були порушені. Посилання

позивача на невідповідність додаткової угоди № 1 нормам ст.ст. 610-614, 618

Цивільного кодексу України місцевим господарським судом не прийнятті до уваги,

оскільки вказані норми визначають загальні принципи відповідальності кредитора

та боржника. За аналізом спірного договору жодну зі сторін договору не можна

визначити боржником або кредитором у зв'язку з кореспондуванням один одному

їхніх прав та обов'язків.

         Також за висновком суду, прокурор,

висуваючи вимогу про зобов'язання другого відповідача повернути першому грошову

суму 1 963 546 грн. 25 коп., не обґрунтував, які інтереси позивача у даному

випадку порушені. Як зазначено судом ні у договорі від 03.01.2006 № 2, ні у

додаткові угоді № 1  до нього, не

зазначено, що штраф, який сплачує ТОВ ЕКФ „Конгломерат” на користь ТОВ

„Укрпринт”, є коштами, отриманими від позивача.

         Заступник прокурора Луганської області

не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційне подання, в

якому йдеться про скасування рішення та прийняття нового, про задоволення

позову у повному обсязі.

В обґрунтування вимог за апеляційним поданням його заявник посилається

на незаконність рішення, на невідповідність висновків суду обставинам справи,

неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм

процесуального та матеріального права.

          Висновок суду першої інстанції

стосовно того, що сторонами за договором від 03.01.2006 № 2 передбачено сплату

штрафу за рахунок коштів першого відповідача, прокурор вважає таким, що не

відповідає обставинам справи та вимогам ст. 184 Цивільного кодексу України.

Згідно апеляційного подання у даному випадку немає ніяких підстав визначати або

стверджувати, що кошти, сплачені першим відповідачем другому відповідачу у

вигляді штрафу, є власними коштами першого відповідача, або ж коштами Міністерства

закордонних справ  України. Як зазначає

апелянт, позовні вимоги обґрунтовані наявністю у ТОВ ЕКФ „Конгломерат”

обов'язку, передбаченого п. 7.5 договору 

від 28.12.2005 № 3545/28.12.2005-МЗС, укладеним між Міністерством

закордонних справ  України та  ТОВ ЕКФ „Конгломерат”, який необхідно

виконувати незалежно від походження грошових коштів, тобто ТОВ ЕКФ

„Конгломерат” повинно повернути Міністерству закордонних справ  України будь-які кошти, що могли знаходитися

у нього на рахунках.

За твердженням

апелянта, укладенням між ТОВ ЕКФ „Конгломерат” та ТОВ „Укрпринт” додаткової

угоди № 1 до договору від 03.01.2006 № 2 порушені інтереси позивача, оскільки

незаконне покладення вини за розірвання договору від 03.01.2006 № 2 на

Міністерство закордонних справ  України

дає першому відповідачу необґрунтоване право вважати себе вільним від своїх

зобов'язань за договором від 28.12.2005 

№ 3545/28.12.2005-МЗС щодо повернення коштів після розірвання договору.

Крім того, як

зазначає прокурор, перший відповідач, доручивши другому відповідачу згідно

договору від 03.01.2006 № 2 певні етапи робіт, що були предметом договору від

28.12.2005 № 3545/28.12.2005-МЗС, порушив вимоги ст. 902 Цивільного кодексу

України, Закону України „Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні

кошти” від 22.02.2000 № 1490, оскільки згідно з договором від 28.12.2005 №

3545/28.12.2005-МЗС саме ТОВ ЕКФ „Конгломерат” взяло на себе зобов'язання по

виконанню послуг згідно з тендерною документацією, право покладати свої

обов'язки на ТОВ „Укрпринт” першому відповідачу не надавалося.

Не погоджується

скаржник і з висновком суду першої інстанції щодо дотримання умовам договору та

нормам чинного законодавства пункту 2 додаткової угоди № 1 до договору від

03.01.2006 № 2, оскільки з пункту 1 цієї угоди слідує, що сторони на підставі

п. 7.2 договору від 03.01.2006 № 2 домовилися про розірвання цього договору з

21.03.2006 у зв'язку з розірванням договору від 28.12.2005 №

3545/28.12.2005-МЗС на вимогу Міністерства закордонних справ України, тим самим

зафіксовано факт розірвання договору саме за взаємною домовленістю сторін,

тому   відсутні    підстави  

застосовувати  штрафні

санкції  до  ТОВ ЕКФ „Конгломерат”.

         Підставою для визнання недійсною

додаткової угоди № 1 до договору  від

03.01.2006 № 2 апелянт вказує ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України. Також

згідно апеляційного подання договір  від

03.01.2006 № 2 суперечить вимогам ст.ст. 13, 184, 610, 613, 614, 628, 902

Цивільного кодексу України, Закону України „Про закупівлю товарів, робіт і

послуг за державні кошти”.

         Прокурором та позивачем право на

участь у судовому засіданні не використано. Про час і місце проведення судового

засідання заявник та позивач повідомлені належним чином, що підтверджено

повідомленнями про вручення поштового відправлення №№ 274, 282, 290.

         ТОВ ЕКФ „Конгломерат” у відзиві на

апеляційне подання з доводами заступника прокурора не погоджується, посилається

на їх недоведеність, голослівність та спростування їх численними судовими

рішеннями, які набрали чинності та просить у задоволенні апеляційного подання

відмовити. Рішення суду першої інстанції перший відповідач вважає таким, що

базується на повному з'ясуванні обставин справи, на доведених фактах та

прийнятим без порушень норм матеріального або процесуального права.

         Другим відповідачем відзив на

апеляційне подання не наданий. Представник ТОВ „Укрпринт”  у судовому засіданні доводи апелянта за

апеляційним поданням оспорює, просить залишити оскаржуване рішення суду першої

інстанції без змін.

         Розглянув матеріали справи, обговорив

доводи апеляційного подання, заслухав представників відповідачів, дослідив

правильність застосування судом першої інстанції при винесенні рішення норм

матеріального та процесуального права, Луганський апеляційний господарський суд

у складі колегії суддів дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення

апеляційного подання, виходячи з наступного.

         За договором від 03.01.2006 № 2 ТОВ

ЕКФ „Конгломерат” та ТОВ „Укрпринт” домовилися про виконання ТОВ „Укрпринт” за

дорученням ТОВ ЕКФ „Конгломерат” частини робіт згідно з договором від  28.12.2005 № 3545/28.12.2005-МЗС в рамках

реалізації заходів, що зазначені у договорі від 03.01.2006 № 2. Доводи апелянта

про порушення при укладенні вказаного договору вимог 902 Цивільного кодексу

України щодо надання послуг виконавцем особисто у зв'язку з тим, що договір від

28.12.2005 № 3545/28.12.2005-МЗС, укладений позивачем з ТОВ ЕКФ „Конгломерат”

за результатами проведеного Міністерством закордонних справ України тендеру, не

можуть бути прийняті до уваги, оскільки за змістом ст. 902 Цивільного кодексу

України виконавець не може без випадків, передбачених договором, покласти

виконання договору на іншу особу в цілому.

         Викладене відповідає правовій позиції

Верховного Суду України за постановою від 16.10.2007 по справі № 27/369-06.

         За договором від 03.01.2006 № 2 ТОВ

ЕКФ „Конгломерат” виступав замовником лише певних робіт, які були складовою,

наданої ним послуги в цілому, що не було заборонено змістом угоди Міністерства

закордонних справ України та ТОВ ЕКФ „Конгломерат” за договором від 28.12.2005

№ 3545/28.12.2005-МЗС, про що обґрунтовано зазначено судом першої інстанції за

змістом рішення, що оскаржується.

         Згідно ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу

України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на

встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

         Статтею 627 Цивільного кодексу України

встановлено принцип свободи договору.   

         Зміст договору становлять умови (пункти),

визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими

відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу

України).

         За умовами п. 2 додаткової угоди № 1,

про визнання якого недійсним заявлено вимогу за позовом, ТОВ ЕКФ „Конгломерат”

та ТОВ „Укрпринт” домовилися про сплату замовником (ТОВ ЕКФ „Конгломерат”) на

підставі п. 7.5 договору штрафу у розмірі 50 % від вартості договору, що

складає 1963546 грн. 25 коп. та щодо строків сплати штрафу.

Додаткова угода № 1 до договору від 03.01.2006 № 2 укладена повноважними

представниками ТОВ ЕКФ „Конгломерат” та ТОВ „Укрпринт”, що встановлено рішенням

Московського районного суду, м. Харкова від 06.10.2006 по справі №

2-11451/06р., на основі вільного волевиявлення сторін та не протирічить вимогам

діючого законодавства.

         Міністерство закордонних справ України

не є стороною за договором від 03.01.2006 № 2, тому не може заперечувати проти

умов цього правочину. Докази порушення його прав у зв'язку з укладенням

договору від 03.01.2006 № 2 позивачем не надані. Кошти, які були перераховані

ним ТОВ ЕКФ „Конгломерат”, отримані останнім як оплату вартості його послуг за

цивільно-правовою угодою (договір від 28.12.2005 № 3545/28.12.2005-МЗС).

         Штрафні санкції на підставі умов додаткової

угоди № 1 стягнуто з ТОВ ЕКФ „Конгломерат” на користь ТОВ „Укрпринт” рішенням

господарського суду Луганської області від 11.04.2006 по справі 6/130, яке

набрало законної сили та виконано. Докази сплати суми штрафу за рахунок коштів

позивача відсутні.

         Відповідно до положень ч. 1 ст. 203

Цивільного кодексу України, якими обґрунтовані позовні вимоги апелянта про

визнання недійсним п. 2 додаткової угоди № 1, зміст правочину не може

суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також

моральним засадам суспільства. Згідно зі ст. 215 Цивільного кодексу України

підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину

стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою

та шостою статті 203 цього Кодексу.

         Докази наявності обставин,

передбачених ст. 203 Цивільного кодексу України та порушення інтересів позивача

в матеріалах справи відсутні.

         Отже, висновок суду першої інстанції

за рішенням щодо необґрунтованості позовних вимог ґрунтується на вимогах

чинного законодавства та відповідає обставинам справи.

         Підстав для скасування рішення не

вбачається.

         Керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 99, 101,

п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський

апеляційний господарський суд у складі колегії суддів

П О С Т А Н О В И В:

            1. Апеляційне подання заступника прокурора Луганської області на

рішення господарського суду Луганської області від 14.01.2008 по справі №

6/603пд залишити без задоволення.

            2. Рішення господарського суду

Луганської області від 14.01.2008 по справі № 6/603пд залишити без змін.

Відповідно ч.

3, ч. 5 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає

законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

          Головуючий суддя                                                 

Т.М.Баннова

Суддя                                                                     

Т.Ф. Парамонова

          Суддя                                                                     

І.В. Семендяєва