Постанова

від 22.05.2008 по справі 6/603пд

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

6/603пд

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 22 травня 2008 р.                                                                                    № 6/603пд  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів: Дерепи В.І. –головуючого (доповідача), Грека Б.М., Стратієнко Л.В.,

за участю представників сторін: позивача –Гіренка О.Т.,

відповідачів –Кисіль Ю.В.,

розглянувши касаційне подання Прокуратури Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від 14 січня 2008 року та постанову Луганського апеляційного господарського суду від 19 лютого 2008 року у справі за позовом Заступника прокурора Луганської області в інтересах Міністерства закордонних справ України до ТзОВ експертно-консалтингова фірма "Конгломерат", ТзОВ "Укрпринт" про визнання додаткової угоди до договору недійсною, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

           У листопаді 2007 року Заступник прокурора Луганської області в інтересах Міністерства закордонних справ України звернувся до господарського суду Луганської області з позовом до відповідачів про визнання недійсним договору №2 від 03.01.2006 року про надання послуг по формуванню позитивного іміджу України за кордоном в частині п.2 додаткової угоди №1 від 21.03.2006 року та про зобов'язання ТзОВ "Укрпринт" повернути ТзОВ експертно-консалтингова фірма "Конгломерат" 1963546, 25 грн.

          Рішенням господарського суду Луганської області від 14 січня 2008 року (суддя Лісовицький Є.А.) в позові відмовлено.

Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 19 лютого 2008 року рішення господарського суду залишене без змін.

У касаційному поданні прокуратура Луганської області просить вказані судові рішення скасувати, як прийняті з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши матеріали справи та на підставі встановлених в ній фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування місцевим та апеляційним господарськими судами при прийнятті оскаржуваних судових рішень норм матеріального і процесуального права, суд вважає, що касаційне подання не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТзОВ експертно-консалтингова фірма "Конгломерат", згідно з тендерною документацію від 25 листопада 2005 року "Про формування позитивного іміджу України за кордоном", відповідно до бюджетної програми 1401110 "Фінансова підтримка пропаганди за кордоном українського надбання та висвітлення в Україні діяльності міжнародних організацій, в тому числі здійснення заходів українським фондом миру по програмі "Народна дипломатія", був укладений договір про закупівлю послуг №3545/28.12.2005-МЗС від 28 грудня 2005 року.

За умовами даного договору відповідач зобов'язаний був надати позивачеві послуги передбачені розділом 1 договору з формування позитивного іміджу України за кордоном по проектам згідно з додатком № 1 до договору, а позивач зобов'язався прийняти їх та оплатити згідно умов договору.

Відповідно до п.2.4 вказаного договору, позивачем від Міністерства закордонних справ України 29 грудня 2005 року було отримано 100% передоплати за виконання послуг у розмірі 12745000 грн.

На виконання укладеного договору, між ТзОВ експертно-консалтингова фірма "Конгломерат" та ТзОВ "Укрпринт" 3 січня 2006 року було укладено договір № 2 про надання послуг по формуванню позитивного іміджу України за кордоном, за умовами якого ТзОВ експертно-консалтингова фірма "Конгломерат" доручило, а ТзОВ "Укрпринт" взяло на себе зобов'язання щодо виконання частини робіт згідно з договором від 28.12.2005 року №3545/28.12.2005-МЗС.

За виконану роботу ТзОВ експертно-консалтингова фірма "Конгломерат" повинно було сплатити ТзОВ "Укрпринт" 3927092 грн. 50 коп.

Листом №721/18-639-257 від 15 березня 2006 року позивач повідомив ТзОВ експертно-консалтингова фірма "Конгломерат" про дострокове розірвання укладеного договору №3545/28.12.2005-МЗС від 28 грудня 2005 року.

21 березня 2006 року між відповідачами у даній справі було укладено додаткову угоду № 1 до договору про розірвання договору №2 від 03.01.2006 року з 21 березня 2006 року, у зв'язку з розірванням договору №3545/28.12.2005-МЗС від 28.12.2005 року.

Згідно умов додаткової угоди та відповідно до пункту 7.5 договору, ТзОВ експертно-консалтингова фірма "Конгломерат" мало сплатити ТзОВ "Укрпринт" штраф у розмірі 50% від вартості договору в сумі 1 963 546,25 грн.

Вказана сума була стягнута з ТзОВ експертно-консалтингова фірма "Конгломерат" на користь ТзОВ "Укрпринт" за рішенням господарського суду Луганської області від 11.04.2006 року по справі №6/130, яке набрало законної сили і фактично сплачена 25 квітня 2006 року.

Як правильно встановлено судами, ні умовами укладеного договору №2 від 03.01.2006 року, ні умовами додаткової угоди №1 від 21.03.2006 року, укладеної до цього договору не передбачено, що сума штрафу, який має сплати ТзОВ експертно-консалтингова фірма "Конгломерат" на користь ТзОВ "Укрпринт", є коштами, отриманими від позивача.

Тобто, при укладенні вказаного договору відповідачі у справі передбачили сплату цього штрафу за рахунок коштів ТзОВ експертно-консалтингова фірма "Конгломерат".

Відповідно до умов договору про надання послуг №2 від 3 січня 2006 року ТзОВ ЕКФ "Конгломерат", в рамках реалізації заходів за договором з позивачем, доручило ТзОВ "Укрпринт" виконати не все замовлення, а лише певні етапи робіт, які були складовою наданої ним послуги в цілому, що не  заборонено угодою, укладеною між МЗС України та ТзОВ експертно-консалтингова фірма "Конгломерат".

Згідно ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

          У відповідності до ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

          При розгляді справи судами правильно було встановлено, що згідно п.7.5 спірного договору, у разі дострокового розірвання цього договору за ініціативою замовника, сторони складають акт звірки розрахунків. В цьому випадку замовник сплачує виконавцю штраф у розмірі 50% від вартості договору, про   що замовник  повідомляє письмово виконавця не пізніше ніж за два календарних дні до дати розірвання договору.

Пунктом 7.3 договору передбачено, що у разі невиконання обов'язків за цим договором він може бути розірваний за ініціативою однієї з сторін.

На підставі ст.188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний  строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Як вбачається з матеріалів справи, листом №63 від 20.03.2007 року ТзОВ експертно-консалтингова фірма "Конгломерат" повідомило ТзОВ "Укрпринт" про дострокове розірвання договору №2 від 03.01.2006 року.

Враховуючи наведене, місцевий господарський суд, з яким погодився апеляційний господарський суд, правильно прийшов до висновку про необгрунтованість заявлених вимог прокурора щодо визнання недійсним договору №2 від 03.01.2006 року, укладеного між відповідачами у справі, в частині п.2 додаткової угоди №1 від 21.03.2006 року як такого, що суперечить вимогам закону та стягнення на користь позивача 1963546,25 грн. штрафу і правильно відмовив в позові.

За таких обставин, суд вважає, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень суди повно і всебічно перевірили всі обставини справи, дали належну правову оцінку зібраним у справі доказам та прийняли законні і обгрунтовані судові рішення, які необхідно залишити без змін.

Доводи прокурора, викладені в касаційному поданні, судова колегія вважає необгрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам діючого законодавства, що регулює дані правовідносини.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Луганської області від 14 січня 2008 року та постанову Луганського апеляційного господарського суду від 19 лютого 2008 року залишити без змін, а касаційне подання Прокуратури Луганської області  –без задоволення.

Головуючий                                                                                Дерепа В.І.

С у д д і:                                                                                       Грек Б.М.

                                                                                                    Стратієнко Л.В.