Рішення

від 23.01.2008 по справі 7/241/10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

7/241/10

23.01.08  

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

14000 , м. Чернігів                                                                                                      тел. 7-99-18

просп. Миру , 20                                                  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

“ 22  ”  січня  2008 року                                                                              справа № 7/241/10

Суддя            Н.О. Скорик, розглянувши матеріали за позовом

Відкритого акціонерного товариства ?Уманьавтодор?

20300, Черкаська обл..,  м. Умань, вул.. Жовтневої революції, 27

До Товариства з обмеженою відповідальністю ?Продімпекс?

14000, м. Чернігів, пр-т Перемоги, 129

Про визнання недійсним договору

 Представники сторін:

Від позивача : не з?явився

Від відповідача : Раков А.А. - керівник

Суть спору:

Заявлено позов про  визнання недійсним договору купівлі –продажу № 23/11/04 від 23.11.2004 р.

В обґрунтування  позовних вимог позивач зазначив, що відповідач  під час укладання договору купівлі - продажу № 23/11/04 від 23.11.2004 р. навмисно ввів  позивача в оману  щодо обставин, які мають істотне значення при вчиненні вказаного правочину, так як мало місце замовчування відповідачем фактичної відсутності на ВАТ ?Азовське хлібоприймальне підприємство? 970 тн соняшника..

Відповідач проти позовних вимог заперечує, посилаючись на невведення позивача в оману, належне виконання ним умов  спірного договору. Товар був  придбаний  та проданий (переоформлений) позивачу на умовах діючого  законодавства. наявність товару  була  підтверджена  згідно діючих норм та правил.

          Позивач належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи в суді, що підтверджується повідомленням про вручення  рекомендованої кореспонденції № 750161, але повноважного представника в судове засідання не направив. Витребуваних  судом документів  не надав. Вимог суду  щодо направлення  відповідну копії позовної заяви за належною адресою позивач не виконав (доказів виконання вимог суду не надав).

          Представник відповідача проти розгляду  спору по суті  не заперечує, з вимогами позивача, викладеними в позовній заяві знайомий.

Зважаючи  на  те,  що згідно  до  ст.. 22 Господарського  процесуального  кодексу  України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, неявка   представника   позивача  у  судове  засідання   не  є  перешкодами  для  розгляду  справи  за  наявними   доказами  у  порядку  ст.. 75  Господарського   процесуального  кодексу  України.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, в судовому засіданні встановлено:           

          Між відкритим акціонерним товариством  ?Уманьавтодор?, м. Умань  (позивачем) та Приватним  підприємством ?Продімпекс? (відповідачем) 23.11.2004 р. укладено  договір № 23/11/04 купівлі –продажу 970 тн соняшника на суму 1552000 грн. (далі ?договір?).

Відповідач, як продавець, зобов?язувався в строк до 24.11.2004 р.  продати   позивачу соняшник  на умовах  франко –склад ВАТ ?Азовське ХПП?  (EXW, Інкотермс 2000 р.), а позивач  зобов?язувався здійснити 100% оплату  погодженої партії  товару протягом 3-х банківський днів  з моменту отримання  рахунку та копії складської квитанції, виписаної на ім?я покупця (позивача).

Позивач просить визнати цей договір недійсним, посилаючись на те, що  відповідач під час укладання договору купівлі - продажу № 23/11/04 від 23.11.2004 р. навмисно ввів  позивача в оману  щодо обставин, які мають істотне значення при вчиненні вказаного правочину, так як мало місце замовчування відповідачем фактичної відсутності на ВАТ ?Азовське хлібоприймальне підприємство? 970 т соняшника.

В обґрунтування своїх позовних вимог  позивач надав  копію з копії акту  № 31-21/045 від 14.04.2005 р.  документальної ревізії окремих питань фінансово –господарської  діяльності ВАТ ?Азовське ХПП? за період  з 01.01.2004 р. по 02.03.2005 р., проведеної уповноваженими представниками  КРО в Джанкої та в Джанкойському районі та  копії  складських звітів  ВАТ ?Азовське ХПП?

Статтею 230 Цивільного кодексу України  передбачено, що  правочин визнається недійсним, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела  другу сторону  в оману щодо обставин, які  мають істотне значення  (частина перша статті 229 Цивільного кодексу України).

Згідно ч.1 ст. 229 Цивільного кодексу України  істотне значення  має  природа правочину, права та обов?язки  сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її  цінність або можливість використання.

Суд доходить висновку, що  позовні вимоги  про визнання  договору недійсним задоволенню не підлягають за  недоведеністю їх позивачем.

Умовами договору було передбачено, що відповідач продає соняшник на умовах Франко –склад ?Азовське ХПП? (EXW Інкотермс 2000 р.).

Правила Інкотермс визначають та спрощують сторонам при  укладанні договору порядок розподілу обов?язків при виконанні договору та віднесення на конкретну сторону  комерційних витрат.

Так, зокрема термін EXW (?франко - завод?) у визначенні Правил Інкотермс 2000 р. визначає обов?язок продавця щодо передачі товару в розпорядження покупця на своєму підприємстві або в визначеному місці (наприклад складі) та при цьому передбачає понесення покупцем всіх витрат та ризиків у зв?язку з перевезенням товару  з місця передачі до місця призначення.

Посилання в договорі на вищезазначене  правило Інкотермс з визначенням  місця передачі  товару ?Азовське ХПП? не означає, що товар (соняшник), належний до передачі за договором на момент укладення договору,  повинен був знаходитись в місці передачі –Азовському ХПП. При цьому продавець не позбавлений  права для належного виконання договірних зобов?язань доставити договірний товар в місце передачі після укладення договору, оскільки  в договорі не зазначено, що   предметом  договору є індивідуально визначений товар, який на момент  укладення договору  знаходиться  на складі  Азовського ХПП.

          Так, ч.1 ст. 656 Цивільного кодексу України  передбачено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у  продавця  на  момент  укладення  договору  або  буде  створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

          Наявність же договірного  товару на складі ВАТ “Азовське ХПП”, завезення його на це підприємство відповідачем та послідуюча передача товару  позивачу є обставинами, що стосуються процесу  виконання договору, а не його  укладення.

          Крім того, відповідачем  вжито заходи для виконання  умов договору, про що  надано суду докази.

          Так, на підставі  укладеного контракту № 23/11-04  від 23.11.2004 р. між ТОВ ?Продімпекс? (відповідачем) та ТОВ ?Крим Агро Трест? відповідачем придбано від ТОВ ?Крим Агро Трест? 970 тонн насіння соняшника, яке здане не зберігання відповідачем  ВАТ ?Азовське ХПП? за договором  зберігання № 44 , укладеним 02.11.2004 р. між ВАТ ?Азовське ХПП? та ТОВ ?Продімпекс?.

          При цьому ВАТ ?Азовське ХПП? було виписано  відповідачу  складську квитанцію № 187 від 23.11.2004 р. (серії АБ №018290) в доказ переоформлення з ТОВ ?Крим Агро Трест? на відповідача 970 тонн насіння  соняшника та прийняття його на зберігання  від ТОВ ?Продімпекс? (відповідача). Передачу 970 тонн соняшника  сторони  оформили  видатковою накладною № РН –0000150 від 24.11.2004 р.

          В доказ переоформлення 970 тн насіння соняшника зберігачем (ВАТ ?Азовське ХПП?) з відповідача  на позивача  відповідачем  надано копію  складської квитанції № 188 від 23.11.2004 р. ( серії АБ № 018291), виписаної ВАТ ?Азовське ХПП?.

          Наказом Міністерства аграрної політики України № 198 від 27.06.2003 р. ?Про затвердження Положення про обіг складських документів на зерно?, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16.07.2003 р. за № 605/7926 введено в обіг складський  документ –складську квитанцію, та  затверджено Положення  про обіг складських документів  на зерно (далі ?Положення?).

          Згідно до п. п. 1.3,.1.11 Положення  складська квитанція є бланком суворої звітності , виписується складом  одночасно з прийняттям зерна на  зберігання. Відповідно  до п. 1.20. Положення  поклажодавець чи вповноважена  ним особа на підтвердження  отримання  складського документа  ставить власний  підпис у Реєстрі складський документів на зерно, що ведеться  зерновим складом.

          Копія копії акту від 14.04.2005 р. № 31-21/045 документальної ревізії окремих питань  фінансово –господарської діяльності  в ВАТ ?Азовське ХПП? за  період з 01.01.2004 р. по 02.03.2005 р. не береться судом як доказ обґрунтованості позовних вимог, оскільки копія з копії  документу не є належним  доказом. Крім того, ревізія проводилась на підставі  вилучених звітів про рух та переміщення зерна. Документи ж первинного обліку, такі як складські квитанції , які згідно п. п. 3.3,3.5 Положення повинні зберігатись на складі, та  реєстри складських  квитанцій в процесі ревізії не досліджувались.

          Відсутність  в складських звітах ТОВ ?Продімпекс? як  здавача  соняшника  станом на 23.11.2004 р. як недолік  в  введенні складського обліку ВАТ ?Азовсьске ХПП? не  може бути доказом  вини відповідача.

          Копія довідки, виданої начальником Держхлібінспекції АР Крим не є доказом  введення позивача відповідачем в оману  при укладенні договору, а тільки підтверджує недоліки в складському обліку  зерна на  ВАТ ?Азовське ХПП? , оскільки  в ній зазначено про  виписку   останнім відповідачу складської квитанції та виписки лабораторією  карточки  лабораторного аналізу зерна і в той же час зазначено про те, що  в числі здавачів та зберігачів соняшника відповідач не значиться.

          В відсутність факту  введення  відповідачем позивача в оману свідчить і факт проведення  позивачем оплати договірного товару, після одержання  ним складської квитанції, як і передбачено умовами договору.

          Виходячи з викладеного,  позовні вимоги  спростовуються  матеріалами справи і задоволенню не підлягають.

 Керуючись ст.. 229,230,656 Цивільного кодексу України, ст..ст.33,34,49,82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

          В позові відмовити.

          Суддя                                                             Н.О. Скорик

23.01.2008 р.