Постанова

від 26.03.2008 по справі 7/241/10

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

7/241/10

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 26.03.2008                                                                                           № 7/241/10

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Мартюк А.І.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача - не з'явились;

 від відповідача - Раков А.А. - директор;

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ВАТ "Уманьавтодор"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 22.01.2008

 у справі № 7/241/10  

 за позовом                               ВАТ "Уманьавтодор"

 до                                                   ТОВ "Продімпекс"

 про                                                  визнання недійсним договору

ВСТАНОВИВ:

 Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу №23/11/04, укладеного з відповідачем 23.11.2004р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач під час укладання спірного договору навмисно ввів позивача в оману щодо обставин, які мають істотне значення при вчиненні вказаного правочину, зокрема, мало місце замовчування відповідачем фактичної відсутності на Відкритому акціонерному товаристві “Азовське хлібоприймальне підприємство” (місці передачі товару) 970 тон соняшника.

Відповідач заперечував проти позовних вимог, зазначаючи про їх безпідставність та необґрунтованість, просив суд відмовити в задоволенні позову, оскільки товар за спірним договором був придбаний та проданий (переоформлений) позивачу на умовах діючого законодавства, наявність товару була підтверджена згідно діючих норм та правил, що в свою чергу свідчить про належне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області у справі №7/241/10 від 22.01.2008р. в задоволенні позовних вимог Відкритого акціонерного товариства “Уманьавтодор” було відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним Рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив суд скасувати Рішення Господарського суду Чернігівської області у справі №7/241/10 від 22.01.2008р., прийнявши нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Вимоги та доводи апеляційної скарги позивача мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають суттєве значення для справи, не надано належної оцінки доказам, наявним у матеріалах справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, зокрема, ст. ст. 11, 202, 203, 215, 216, 230, 655 Цивільного кодексу України, що призвело до прийняття неправильного рішення по суті спору.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.02.2008р. апеляційну скаргу позивача було прийнято до провадження та призначено до розгляду у  судовому засіданні на 12.03.2008р.

Представник відповідача у судове засідання 12.03.2008р. не з'явився, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

12.03.2008р. до Відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшла телеграма, в якій було викладено клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з неможливістю забезпечити явку повноважного представника позивача у судове засідання 12.03.2008р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.02.2008р.,  відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з нез'явленням представників сторін у судове засідання розгляд справи було відкладено на 26.03.2008р.

Представник позивача у судове засідання 26.03.2008р. не з'явився, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Оскільки явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обов'язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення позивача про місце, дату та час судового засідання (поштове повідомлення №945112 про вручення Ухвали Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2008р.), апеляційний суд визнав за можливе розглядати справу у відсутність представника позивача за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.   

Представник відповідача у судовому засіданні 26.03.2008р. подав відзив на апеляційну скаргу та надав суду усні пояснення, в яких зазначив, що заперечує проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, з підстав, наведених у письмовому відзиві на апеляційну скаргу, просив суд відмовити в її задоволенні та залишити без змін оскаржуване Рішення Господарського суду Чернігівської області у справі №7/241/10 від 22.01.2008р. як таке, що прийняте з повним і всебічним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

23.11.2004р. між позивачем та відповідачем було укладено договір  купівлі-продажу №23/11/04 (далі за текстом – Договір).

Відповідно до умов Договору (пп.1.1 п.1), відповідач (Продавець) зобов'язався продати та передати, а позивач (Покупець) – прийняти та оплатити товар на умовах, в кількості та за цінами, зазначеними в цьому Договорі (соняшник в кількості 970 тон за ціною 1 600,00 грн. за одиницю на загальну суму 1 552 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ – 258 666,67 грн.)).

Згідно з п.3 Договору, Продавець продає товар на умовах франко-склад (EXW Інкотермс 2000р.) ВАТ “Азовське ХПП”. Передача товару здійснюється шляхом оформлення на Покупця оригінала складської квитанції, картки аналізу зерна, видаткової та податкової накладних. Датою передачі товару вважається дата виписки складської квитанції. Поставка товару за даним Договором здійснюється 24.11.2004р.

Якість товару повинна відповідати діючим стандартам України і підтверджуватись карткою аналізу зерна, виданою по хлібоприймальному підприємству, на якому зберігається товар (пп.4.1 п.4 Договору).

Покупець здійснює оплату за товар у розмірі 100% вартості погодженої партії товару протягом 3-х банківських днів з моменту отримання рахунку та копії складської квитанції, виписаної на ім'я Покупця (пп.5.1 п.5 Договору).

У випадку, якщо оплата товару буде здійснена пізніше термінів, зазначених в пп.5.1, Покупець зобов'язаний сплатити Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

При несвоєчасному проведенні розрахунків згідно з пп.5.1 даного Договору покупець сплачує на користь Продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України за кожен день прострочки.

При невиконанні Продавцем пунктів 3.1, 3.2 Договору він сплачує Покупцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України за кожен день прострочки невідпуску товару (пп.6.1 – пп.6.3 п.6 Договору).

У відповідності до пп.8.3 п.8 Договору, сторони визначили термін дії останнього до 31.12.2004р.   

Обґрунтовуючи свої вимоги про визнання Договору недійсним, позивач зазначав про те, що під час укладання Договору відповідач навмисно ввів позивача в оману щодо обставин, які мають істотне значення при вчиненні вказаного правочину, оскільки  відповідач приховав інформацію про фактичну відсутність на Відкритому акціонерному товаристві “Азовське хлібоприймальне підприємство” 970 тон соняшника, які відповідач зобов'язався продати та передати позивачу. На підтвердження викладеного позивачем було надано суду копію Акту №31-21/045 від 14.04.2005р., складеного за результатами документальної ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Відкритого акціонерного товариства “Азовське ХПП” за період з 01.01.2004р. по 02.03.2005р., проведеної уповноваженими представниками КРО в Джанкої та в Джанкойському районі, а також копії складських звітів Відкритого акціонерного товариства “Азовське ХПП”.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб‘єкти господарювання та інші учасники  господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В ст. 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 230 Цивільного кодексу України, у разі, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Правові наслідки правочину, який вчинено під впливом помилки наведені в ст. 229 Цивільного кодексу України, зокрема, в ч.1 вказаної статті зазначено, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач взяв на себе зобов'язання продати товар (соняшник) на умовах франко-склад (EXW Інкотермс 2000р.) ВАТ “Азовське ХПП”.

Правила Інкотермс визначають та спрощують сторонам при укладанні договору порядок розподілу обов'язків під час виконанні договору та віднесення на конкретну сторону комерційних витрат.

Термін “EXW” - EX WORKS (…named place), ФРАНКО-ЗАВОД (...назва місця) -  згідно з Правилами Інкотермс в редакції 2000р., означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (наприклад, на заводі, фабриці, складі і т.ін.), без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб.

 Таким чином, цей термін покладає мінімальні обов'язки на продавця, а покупець несе всі витрати і ризики у зв'язку з перевезенням товару з площ продавця до місця призначення.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В ч.1 ст. 656 Цивільного кодексу України передбачено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Виходячи з системного аналізу норм законодавства та умов оспорюваного Договору, суд дійшов висновку про те, що посилання в Договорі на вказане вище правило Інкотермс з визначенням місця передачі товару ВАТ “Азовське ХПП” не означає, що товар (соняшник), на момент укладення договору повинен був знаходитись в місці передачі – ВАТ “Азовське ХПП”. При цьому, продавець не позбавлений права для належного виконання договірних зобов'язань доставити договірний товар в місце передачі після укладення договору, оскільки в договорі не зазначено, що предметом договору є індивідуально визначений товар, який на момент укладення договору знаходиться на складі ВАТ “Азовське ХПП”. Наявність договірного товару на складі ВАТ “Азовське ХПП”, завезення його на це підприємство відповідачем та послідуюча передача позивачу є обставинами, які стосуються безпосередньо процесу виконання, а не укладання договору.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі контракту №23/11-04 від 23.11.2004р., укладеного між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю “Крим Агро Трест”, відповідач придбав 970 тонн насіння соняшника, яке в подальшому було здане на зберігання Відкритому акціонерному товариству “Азовське ХПП” за договором зберігання №44 від 02.11.2004р., що був укладений між Відкритим акціонерним товариством “Азовське ХПП” та відповідачем.

Судом також було встановлено, що Відкритим акціонерним товариством “Азовське ХПП” було виписано відповідачу складську квитанцію №187 від 23.11.2004р. (серії АБ №018290) на підтвердження факту переоформлення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Крим Агро Трест” на відповідача 970 тонн насіння соняшника та прийняття його на зберігання від відповідача. Факт передачі 970 тонн соняшника підтверджується видатковою накладною №РН-0000150 від 24.11.2004р. (копії названих документів наявні в матеріалах справи).

Окрім того, відповідач надав суду копію складської квитанції №188 від 23.11.2004р. (серії АБ №018291), виписаної Відкритим акціонерним товариством “Азовське ХПП” на підтвердження переоформлення 970 тон насіння соняшника на позивача.

Як вже зазначалось вище, у відповідності до п.3 Договору, передача товару здійснюється шляхом оформлення на Покупця (позивача) оригінала складської квитанції, картки аналізу зерна, видаткової та податкової накладних. Датою передачі товару вважається дата виписки складської квитанції. Поставка товару за даним Договором здійснюється 24.11.2004р.

Таким чином, з вищенаведеного вбачається, що відповідач вжив всіх необхідних дій для виконання своїх зобов'язань за оспорюваним Договором. До того ж, після одержання позивачем складської квитанції, він оплатив вартість товару в порядку, визначеному Договором купівлі-продажу.

У відповідності до ч.1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Згідно з вимогами ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З вищенаведеного слідує, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки. Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами, в тому числі подавати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються.   

Докази, на які позивач посилається, як на підтвердження наміру відповідача ввести позивача в оману під час укладання оспорюваного Договору, зокрема, копія Акту №31-21/045 від 14.04.2005р., складеного за результатами документальної ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Відкритого акціонерного товариства “Азовське ХПП”, посилання позивача на відсутність в складських звітах відомостей про відповідача як здавача соняшника, копія довідки начальника Держхлібінспекції АР Крим тощо, свідчать лише про недоліки в складському обліку зерна на Відкритому акціонерному товаристві “Азовське ХПП”.

Інших пояснень та доказів, окрім тих, які наявні в матеріалах справи, позивач суду не надав, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу суду не заявлялось.

За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження неправомірності дій з боку відповідача під час укладання спірного договору купівлі-продажу (введення позивача в оману, приховування інформації щодо наявності товару тощо), у зв'язку з чим позовні вимоги визнаються необґрунтованими, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

Доводи, викладені позивачем в апеляційній скарзі, спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що Рішення Господарського суду Чернігівської області від 22.01.2008р. у справі №7/241/10 прийнято з повним та всебічним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства “Уманьавтодор”, з викладених у ній підстав, задоволенню не підлягає.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати, понесені позивачем при поданні апеляційної скарги, а саме 42,50 грн. державного мита, не відшкодовуються та покладаються на позивача (апелянта).

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 49, 75, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

 1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Уманьавтодор” залишити без задоволення, а Рішення Господарського суду Чернігівської області від 22.01.2008р. у справі №7/241/10 – без змін.

2. Матеріали справи №7/241/10 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до касаційної інстанції у встановленому законом порядку.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 01.04.08 (відправлено)