Постанова від 16.10.2025 по справі 914/3145/21

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

Іменем України

16 жовтня 2025 року

м. Київ

cправа № 914/3145/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І. С. - головуючого, Зуєва В. А., Міщенка І. С.,

розглянувши у порядку письмового провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Еком»

про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат

у справі № 914/3145/21

за позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еком», Фізичної особи-підприємця Голодовича Миколи Миколайовича

про стягнення 541 309,41 грн,

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Еком»

до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз»

про визнання недійсним рішення та акту-розрахунку необлікованого (донарахованого) об`єму й обсягу природного газу та його вартості,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Верховного Суду від 24.09.2025 касаційну скаргу Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» (далі - АТ «ОГС «Львівгаз») залишено без задоволення; постанову Західного апеляційного господарського суду від 08.07.2025 та рішення Господарського суду Львівської області від 31.03.2025 у справі № 914/3145/21 залишено без змін. Поновлено виконання рішення Господарського суду Львівської області від 31.03.2025 у справі № 914/3145/21 в частині стягнення з АТ «ОГС «Львівгаз» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Еком» (далі - ТОВ «Еком») 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, 36 324,96 грн витрат на проведення судової експертизи та 5 872,12 грн витрат на залучення спеціаліста.

26.09.2025 до Верховного Суду надійшла заява ТОВ «Еком» про ухвалення додаткового рішення про стягнення з АТ «ОГС «Львівгаз» судових витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції у розмірі 20 000,00 грн та докази на їх підтвердження.

30.09.2025 до Верховного Суду надійшло клопотання АТ «ОГС «Львівгаз» про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, у якому останнє просило відмовити у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з відсутністю підстав для її задоволення.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02.10.2025 вирішено здійснити розгляд заяви ТОВ «Еком» про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у справі № 914/3145/21 без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

03.10.2025 до Верховного Суду надійшли додаткові пояснення ТОВ «Еком» щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, у яких останнє заперечило проти доводів, наведених у клопотанні АТ «ОГС «Львівгаз», та просило задовольнити заяву про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу та стягнути з АТ «ОГС «Львівгаз» судові витрати на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції у розмірі 20 000,00 грн.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у заяві доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

За змістом статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частиною 1 статті 124 ГПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).

Водночас, за змістом частини 4 статті 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 126 ГПК України).

У розумінні положень частин 5 та 6 статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Загальне правило розподілу судових витрат, визначене в частині 4 статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин 6, 7 та 9 статті 129 цього Кодексу.

Отже, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7 та 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Аналогічні висновки викладено в постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

У статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За змістом наведеної норми, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною 1 статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» як «форма винагороди адвоката», але в розумінні положень Цивільного кодексу України становить ціну такого договору.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Аналогічні висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

Як свідчать матеріали справи, 15.11.2021 між ТОВ «Еком» (клієнт) та адвокатським бюро «Миколи Підбірного» (бюро) укладено договір про надання правничої (правової) допомоги № 15-11/21 (далі - договір), за умовами якого бюро приймає доручення клієнта та бере на себе зобов`язання надати клієнту професійну правничу (правову) допомогу, пов`язану із захистом його прав та законних інтересів у справі № 914/3145/21 за позовом АТ «ОГС «Львівгаз» до ТОВ «Еком», Фізичної особи-підприємця Голодовича Миколи Миколайовича про стягнення вартості необлікованого об`єму газу, та інших пов`язаних із цим спором судових справах (пункт 1.1).

Бюро зобов`язується надавати клієнту професійну правничу (правову) допомогу з метою захисту прав та інтересів клієнта та виконувати інші окремі доручення клієнта правового характеру, що випливають із предмету цього договору, а клієнт зобов`язується прийняти надані послуги та оплатити їх вартість відповідно до умов цього договору (пункт 1.2 договору).

Надання професійної правничої допомоги за цим договором включає (в тому числі але не виключно) підготовку та надання консультацій, порад, висновків, необхідних на розсуд бюро в інтересах клієнта, визначення правої позиції у справі, підготовку необхідних документів, в тому числі документів процесуального характеру (заяв, клопотань, пояснень, відзивів, заперечень, скарг, позовів та/або зустрічних позовів та ін.), ознайомлення із матеріалами справи, представництво інтересів клієнта в суді та вчинення інших дій, які, на думку бюро, є необхідними для захисту прав та інтересів клієнта, виходячи із предмету цього договору(пункт 1.3 договору).

Згідно з пунктом 2.3 договору безпосереднє представництво інтересів клієнта від імені бюро за цим договором здійснює адвокат Підбірний Микола Ярославович (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 1514, видане 13.05.2009 Львівською обласною КДКА).

Розмір гонорару, який клієнт сплачує бюро за надану в межах цього договору професійну правничу (правову) допомогу, визначається сторонами окремо додатковою угодою, яка є невід`ємною частиною цього договору. Така додаткова угода може бути викладена у формі додатку до договору, який набуває чинності з моменту його підписання сторонами (пункт 3.1 договору).

Додатковою угодою від 14.08.2025 № 6 до договору сторони погодили, що розмір гонорару за надання правничої (правової) допомоги за договором в частині виконання доручення клієнта щодо захисту інтересів клієнта та представництво у справі № 914/3145/21 на стадії касаційного провадження (Касаційний господарський суд у складі Верхового Суду) за касаційною скаргою АТ «ОГС «Львівгаз» на постанову Західного апеляційного господарського суду від 08.07.2025 та рішення Господарського суду Львівської області від 31.03.2025, що включає підготовку документів правового характеру та представництво клієнта в судових засіданнях, буде становити 20 000,00 грн (пункт 1).

Розмір гонорару, що визначений у пункті 1 цієї додаткової угоди, є фіксованою та узгодженою ціною договору за виконання бюром визначеного у пункті 1 цієї додаткової угоди доручення клієнта, яка підлягає оплаті клієнтом на рахунок бюро за виконання зобов`язань (надання послуг), визначених вказаним договором у порядку та строки, визначені договором та цією додатковою угодою (пункт 2 додаткової угоди № 6).

Правова допомога вважається наданю після підписання акту приймання-передачі наданої правової допомоги, який підписується сторонами та скріплюється печаткою ( за наявності) (підпункт 6. 1 пункту 6 додаткової угоди № 6).

Представництво інтересів ТОВ «Еком» у суді касаційної інстанції здійснював адвокат Підбірний М. Я. на підставі ордеру на надання правничої допомоги від 14.08.2025 серії ВС № 1392290.

ТОВ «Еком» у відзиві на касаційну скаргу АТ «ОГС «Львівгаз», поданому адвокатом Підбірним М. Я., навело орієнтовний розрахунок суми судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.

Подавши заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення з АТ «ОГС «Львівгаз» судових витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції у розмірі 20 000,00 грн, ТОВ «Еком» надало і докази на їх підтвердження, а саме: копію договору про надання правничої (правової) допомоги від 15.11.2021 № 15-11/21; копію додаткової угоди від 14.08.2025 № 6 до договору; копію акту приймання-передачі наданої правничої (правової) допомоги від 24.09.2025 № 6; копію рахунку № 6 від 24.09.2025 на суму 20 000,00 грн; копію платіжної інструкції від 25.09.2025 № 2552 на суму 10 000,00 грн.

Відповідно до акту приймання-передачі наданої правничої (правової) допомоги від 24.09.2025 № 6, складеного адвокатським бюро «Миколи Підбірного» та ТОВ «Еком» до договору та додаткової угоди № 6, бюром на стадії касаційного провадження було надано клієнту професійну правничу (правову) допомогу, загальна вартість якої становить 20 000,00 грн та охоплює такі послуги: ознайомлення з касаційною скаргою АТ «ОГС «Львівгаз» на постанову Західного апеляційного господарського суду від 08.07.2025 та рішення господарського суду Львівської області від 31.03.2025 у справі № 914/3145/21; підготовка та подання заперечень проти відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою АТ «ОГС «Львівгаз» на постанову Західного апеляційного господарського суду від 08.07.2025 та рішення господарського суду Львівської області від 31.03.2025 у справі № 914/3145/21; підготовка та подання відзиву на касаційну скаргу АТ «ОГС «Львівгаз» на постанову Західного апеляційного господарського суду від 08.07.2025 постанову та рішення господарського суду Львівської області від 31.03.2025 у справі № 914/3145/21; представництво інтересів ТОВ «Еком» у судовому засіданні 24.09.2025. Також у акті зазначено, що клієнт не має жодних претензій або зауважень щодо наданих йому послуг.

Розглянувши наведені ТОВ «Еком» у заяві обґрунтування витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням умов договору про надання правничої (правової) допомоги та додаткової угоди до нього, поданих ТОВ «Еком» доказів на підтвердження понесення таких витрат у суді касаційної інстанції, беручи до уваги критерії реальності, співмірності та розумності судових витрат, а також результат перегляду справи у касаційному порядку, Суд дійшов висновку, що заявлені ТОВ «Еком» до стягнення витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн є доведеними та обґрунтованими.

Як вже зазначалося вище, у розумінні положень статті 126 ГПК України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

АТ «ОГС «Львівгаз» у своїх поясненнях з назвою «Клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу», просить відмовити у задоволенні заяви ТОВ «Еком» про ухвалення додаткового рішення про розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, посилаючись на відсутність підстав для її задоволення.

Верховний Суд не приймає до уваги таке клопотання АТ «ОГС «Львівгаз», оскільки останнім не наведено будь-яких обґрунтувань неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу та не надано відповідних доказів. При цьому, сама по собі назва клопотання та незгода позивача з розміром витрат на професійну правничу допомогу, заявлених відповідачем до стягнення, не можуть бути підставою для їх зменшення.

Доводи АТ «ОГС «Львівгаз» щодо нечинності договору про надання правничої (правової) допомоги від 15.11.2021 № 15-11/21 не приймаються судом касаційної інстанції до уваги, оскільки наявні у матеріалах справи додаткові угоди до зазначеного договору, у тому числі і додаткова угода від 14.08.2025 № 6, свідчать про неодноразове продовження договірних зобов`язань між бюро та ТОВ «Еком» про надання професійної правничої допомоги у справі № 914/3145/21.

Щодо доводів АТ «ОГС «Львівгаз» про відсутність повноважень у адвоката Підбірного М. Я. на представництво інтересів ТОВ «Еком» у суді касаційної інстанції у зв`язку із зазначенням у ордері на надання правничої допомоги невірної дати, а саме, року укладення договору про надання правничої (правової) допомоги, на підставі якого цей ордер видано, Суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 4 статті 60 ГПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів: 1) довіреністю; 2) ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; 3) дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України «Про безоплатну правничу допомогу».

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження повноважень представника ТОВ «Еком» адвокатом Підбірним М. Я. було надано ордер на надання правничої допомоги від 14.08.2025 серії ВС № 1392290, що відповідає вимогам наведеної вище норми процесуального законодавства та свідчить про належне підтвердження адвокатом Підбірним М. Я. своїх повноважень.

Крім того, з матеріалів справи також вбачається, що адвокат Підбірний М. Я. подав відзив на касаційну скаргу АТ «ОГС «Львівгаз» та брав участь у судовому засіданні у суді касаційної інстанції, призначеному на 24.09.2025.

Описка у даті договору про надання правничої (правової) допомоги № 15-11/21 на підставі якого видано ордер, не спростовує наведених вище обставин та є надмірним формалізмом.

Також суд касаційної інстанцій не приймає до уваги посилання АТ «ОГС «Львівгаз» на відсутність у акті приймання-передачі наданої правничої (правової) допомоги від 24.09.2025 № 6 розрахунку часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги ТОВ «Еком» у суді касаційної інстанції у справі № 914/3145/21, оскільки в межах цієї справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору з урахуванням додаткової угоди у фіксованому розмірі, який не залежить від витраченого адвокатом часу.

Суд касаційної інстанції також відхиляє доводи АТ «ОГС «Львівгаз» про те, що ТОВ «Еком» не надало до суду доказів повної оплати наданих адвокатом послуг, оскільки витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною, чи тільки має бути сплачено (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постанови Верховного Суду від 01.07.2021 у справі № 903/277/20, від 22.02.2022 у справі № 910/13797/20, від 31.10.2023 у справі № 5019/1274/11).

Враховуючи вищевикладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку про задоволення заяви ТОВ «Еком» про ухвалення додаткового рішення та стягнення з АТ «ОГС «Львівгаз» на користь ТОВ «Еком» судових витрат на професійну правничу допомогу у заявленому останнім розмірі - 20 000,00 грн.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 244, 301, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Еком» про ухвалення додаткового рішення у справі № 914/3145/21 задовольнити.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» (ЄДРПОУ 03349039) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Еком» (ЄДРПОУ 22348287) на відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції 20 000,00 грн (двадцять тисяч гривень).

3. Доручити Господарському суду Львівської області на виконання цієї додаткової постанови видати відповідний наказ.

Додаткова постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. С. Берднік

Судді: В. А. Зуєв

І. С. Міщенко