Постанова від 21.10.2025 по справі 910/10596/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" жовтня 2025 р. Справа№ 910/10596/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гончарова С.А.

суддів: Сибіги О.М.

Тищенко О.В.

без виклику сторін,

за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Майоренка Владислава Віталійовича

на рішення Господарського суду Київської області від 10.03.2025

у справі № 910/10596/23(суддя - Третьякова О.О.)

за позовом Комунального підприємства "Дмитрівка Водоканал"

до Фізичної особи-підприємця Майоренка Владислава Віталійовича

про стягнення 132 773, 99 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дмитрівка Комунсервіс» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Майоренка Владислава Віталійовича (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 132773,99 грн за договором на теплопостачання №101-Т від 20.10.2021.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на підписаний між сторонами договір на теплопостачання №101-Т від 20.10.2021, на підставі якого позивач надав відповідачу послуги з теплопостачання. Позивач направляв відповідачу 17.05.2023 вимогу про погашення основного боргу в сумі 106943,20 грн, проте вказана вимога була повернута за зворотною адресою внаслідок неможливості її вручення. З наведених підстав позивач просить суд стягнути з відповідача 132773,99 грн заборгованості, з яких 106943,20 грн - основний борг, 3597,55 грн 3% річних та 22233,24 грн інфляційні втрати.

Рішенням Господарського суду Київської області від 10.03.2025 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Дмитрівка Комунсервіс" до Майоренка Владислава Віталійовича про стягнення 132 773, 99 грн, з яких 106 943, 20 грн основного боргу, 3 597, 55 грн 3% річних та 22 233, 24 грн інфляційних втрат задоволено повністю. Стягнуто з Майоренка Владислава Віталійовича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дмитрівка Комунсервіс" 106 943, 20 грн основного боргу, 3 597, 55 грн 3% річних, 22 233, 24 грн інфляційних втрат та 2 684, 00 грн витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, 25.03.2025 (згідно дати звернення до системи "Електронний суд") Фізична особа-підприємець Майоренко Владислав Віталійович звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Київської області від 10.03.2025 у справі № 910/202/25, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 10.03.2025 у справі № 910/10596/23 та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовної заяви.

Апеляційна скарга мотивована тим, що скаржник заперечує факт укладення ним договору № 101-Т від 20.10.2021 року з ТОВ «Дмитрівка Комунсервіс» щодо надання послуг теплопостачання. Він стверджує, що не підписував ані самого договору, ані актів приймання-передачі послуг за січень-квітень 2022 року, а підписи, наявні у зазначених документах, виконані іншою особою. На думку Апелянта, це свідчить про відсутність його волевиявлення на укладення правочину та виникнення відповідних прав і обов`язків. Окрім цього апелянт посилається на норми ЦК України (статті 11, 202, 203, 207, 215, 229- 233) та ГК України (стаття 179), які вимагають наявності вільного волевиявлення та підпису як обов`язкового реквізиту письмового правочину. З огляду на це він вважає, що спірний договір є неукладеним, а відповідні правовідносини між сторонами не виникли.

Окрім того, апелянт заявляє про орієнтовні витрати на професійну правничу допомогу у сумі 50 000 грн, які просить стягнути з позивача у разі задоволення скарги, посилаючись на положення статей 123, 126 та 129 ГПК України. З огляду на викладене, апелянт просив суд скасувати рішення Господарського суду Київської області від 10.03.2025 у справі № 910/10596/23, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ТОВ «Дмитрівка Комунсервіс» та стягнути з позивача понесені ним витрати на правову допомогу та судовий збір.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.03.2025, апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Майоренка Владислава Віталійовича на рішення Господарського суду Київської області від 10.03.2025 у справі № 910/10596/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Іоннікова І.А., судді: Тищенко А.І., Михальська Ю.Б.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2025 витребувано з Господарського суду Київської області матеріали справи № 910/10596/23 за позовом То Товариства з обмеженою відповідальністю "Дмитрівка Комунсервіс" до Фізичної особи-підприємця Майоренка Владислава Віталійовича про стягнення 132 773,99 грн. Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Майоренка Владислава Віталійовича на рішення Господарського суду Київської області від 10.03.2025 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи № 910/10596/23.

30.04.2025 від Господарського суду Київської області до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/10596/23.

У зв`язку з перебуванням судді Іоннікової І.А. з 05.05.2025 по теперішній час на лікарняному, відповідно до підпункту 2.3.44 пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/10596/23.

Відповідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.05.2025, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Гончаров С.А., судді Тищенко О.В., Сибіга О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2025 прийнято справу №910/10596/23 до провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Майоренка Владислава Віталійовича на рішення Господарського суду Київської області від 10.03.2025 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гончаров С.А., судді Тищенко О.В., Сибіга О.М. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Майоренка Владислава Віталійовича на рішення Господарського суду Київської області від 10.03.2025 у справі № 910/10596/23 залишено без руху. Роз`яснено Фізичній особі-підприємцю Майоренку Владиславу Віталійовичу, що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали особа має право усунути недоліки, надавши суду апеляційної інстанції докази сплати судового збору у встановленому законодавством розмірі.

09.06.2025 (згідно дати звернення до системи "Електронний суд") від Фізичної особи-підприємця Майоренка Владислава Віталійовича до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги на виконання вимог ухвали Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2025, а саме докази сплати судового збору на суму 4026, 00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №0.0.4311905296.1 від 15.04.25.

Одночасно, в тексті апеляційної скарги апелянтом заявлено клопотання про проведення судової почеркознавчої експертизи, у якому апелянт просить провести судову почеркознавчу експертизу у справі №910/10596/23. На вирішення експертизи поставити наступні питання: - Чи виконано підпис у договорі теплопостачання №101-Т від 20.10.2021 Майоренком Владиславом Віталійовичем?: - Чи виконано підпис у актах наданих послуг від 26.01.2022 №6, від 28.02.2022 №33 та від 29.04.2022 №61 Майоренком Владиславом Віталійовичем?.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Майоренка Владислава Віталійовича на рішення Господарського суду Київської області від 10.03.2025 у справі № 910/10596/23. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Майоренка Владислава Віталійовича на рішення Господарського суду Київської області від 10.03.2025 у справі № 910/10596/23 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників. Запропоновано позивачу надати свої міркування щодо заявленого Фізичною особою-підприєцем Майоренком Владиславом Віталійовичем клопотання про проведення судової почеркознавчої експертизи у справі.

17.06.2025 (згідно дати звернення до системи "Електронний суд") від Комунального підприємства «Дмитрівка Водоканал» до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про зміну сторони її правонаступником, у якій заявник просить змінити Товариство з обмеженою відповідальністю "Дмитрівка Комунсервіс" його правонаступником - Комунальне підприємство «Дмитрівка Водоканал». До заяви Комунальне підприємство «Дмитрівка Водоканал» додає рішення Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області від 24.10.2024 №19/47 про реорганізацію Товариства з обмеженою відповідальністю "Дмитрівка Комунсервіс" шляхом перетворення на Комунальне підприємство «Дмитрівка Водоканал».

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2025 було заяву Комунального підприємства «Дмитрівка Водоканал» про заміну сторони правонаступником у справі №910/10596/23 - задоволено; замінено сторону (позивача) у справі № №910/10596/23, а саме Товариство з обмеженою відповідальністю "Дмитрівка Комунсервіс" на правонаступника - Комунальне підприємство «Дмитрівка Водоканал».

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дмитрівка Комунсервіс» (далі виконавець) та Фізичною особою-підприємцем Майоренком Владиславом Віталійовичем (далі споживач) укладено договір на теплопостачання від 20.10.2021 №101-Т (далі договір), відповідно до умов якого споживач своєчасно та в повному обсязі оплачує виконавцю вартість наданих послуг з теплопостачання за адресою: Київська обл., Бучанський р-н, с. Шпитьки, вулиця Лермонтова, будинок 22, за встановленим тарифом у строк та на умовах, передбачених договором. Кількість послуг за цим договором складає опалювальна площа 235,04 м.кв. (п.1.1 договору).

Відповідно до п.2.1 договору тарифи на послуги, згідно з рішенням виконавчого комітету Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області від 28.10.2021 №234 «Про затвердження тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання», становлять 130 грн 00 коп. (з ПДВ).

Згідно з п.3 договору кількість послуги, яку приймає споживач визначається по показниках обліку теплопостачання, зареєстрованих у виконавця. При відсутності обліку теплопостачання або у випадку несправності, кількість отриманого теплопостачання рахується з моменту його виявлення згідно з нормами та вказівками по нормуванню витрат палива та теплопостачання на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби України, затвердженим Держжитлокомунгоспом України від 14.12.1993 р.

Відповідно до п.4.1.1 договору споживач має право на отримання своєчасно та належної якості послуг згідно із законодавством та умовами цього договору.

Споживач зобов`язаний оплачувати послуги в установлений договором строк (п.4.2.1 договору).

Згідно з п.4.3.1 договору виконавець має право нараховувати у разі несвоєчасного внесення споживачем плати за надані послуги пеню у розмірі 0,05%.

Відповідно до п.4.4.1 договору виконавець зобов`язаний своєчасно надавати споживачу послуги в установлених обсягах, належної якості, безпечні для його життя, здоров`я та які не спричиняють шкоди його майну, відповідно до вимог законодавства, правил та цього договору.

Цей договір набирає чинності з 20 жовтня 2021 та діє до 15 квітня 2022 (п.7.1 договору).

Судом першої інстанції правомірно встановлено, що на виконання умов вказаного договору позивачем надано відповідачу послуги з теплопостачання у період з січня по квітень 2022 на загальну суму 106943,20 грн, в підтвердження чого до позовної заяви додано копії актів надання послуг від 26.01.2022 №6 на суму 30555,20 грн, від 28.02.2022 №33 на суму 30555,20 грн, від 29.04.2022 №61 на суму 45832,80 грн.

На оплату вартості наданих послуг позивачем виставлено відповідачу рахунки на оплату від 26.01.2022 №7 на суму 30555,20 грн, від 28.02.2022 №81 на суму 30555,20 грн, від 29.04.2022 №165 на суму 45832,80 грн.

У зв`язку з несплатою відповідачем вартості наданих послуг з постачання теплової енергії, позивач звернувся до нього з вимогою від 17.05.2023 №76 у семиденний строк підписати акти звірки взаємних розрахунків за період з січня по квітень 2022 та сплатити заборгованість у розмірі 106943,20 грн. Разом з вимогою відповідачу були надіслані копії актів наданих послуг та рахунки на оплату, що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 17.05.2023 №0811200053549. Проте відповідач зазначену вимогу залишив без відповіді та задоволення, внаслідок чого за ним утворилась заявлена до стягнення сума боргу.

Розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Майоренка Владислава Віталійовича на рішення Господарського суду Київської області від 10.03.2025, колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, в силу ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п.36 Правил надання послуги з постачання теплової енергії затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1022) розрахунковим періодом для оплати спожитої послуги є календарний місяць. Оплата послуги здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом (граничний строк внесення плати за спожиту послугу), якщо інший порядок та строки не визначені договором. За бажанням споживача оплата послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів.

Як зазначалось раніше, на виконання умов вказаного договору позивачем надано відповідачу послуги з теплопостачання у період з січня по квітень 2022 на загальну суму 106943,20 грн, в підтвердження чого до позовної заяви додано копії актів надання послуг від 26.01.2022 №6 на суму 30555,20 грн, від 28.02.2022 №33 на суму 30555,20 грн, від 29.04.2022 №61 на суму 45832,80 грн.

Щодо доводів скаржника про те, що він не підписував договір на теплопостачання №101-Т від 20.10.2021 та акти надання послуг від 26.01.2022 №6, від 28.02.2022 №33 та від 29.04.2022 №61, колегія суддів, відхиляючи такі доводт зазначає наступне.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 жовтня 2022 року в справі № 227/3760/19-ц (провадження № 14-79цс21) зазначила про те, що укладеним є такий правочин (договір), щодо якого сторонами у належній формі досягнуто згоди з усіх істотних умов. У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені у ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

У разі якщо договір виконувався обома сторонами, то кваліфікація договору як неукладеного виключається, такий договір оренди вважається укладеним. Не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами.

Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи містяться докази як користування відповідачем спірним приміщенням, так і часткового виконання у мов укладеного між сторонами договору.

Так, рішенням Виконавчого комітету Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області від 28.01.2021 №5 «Про передачу в оренду нежитлового приміщення по вулиці Лермонтова, 22, с. Шпитьки гр. Майоренку В.В.» включено до переліку об`єктів, що можуть надаватись в оренду, частину приміщення Шпитьківської АЗПСМ, яке перебуває в комунальній власності Дмитрівської сільської ради та розташоване на другому поверсі будівлі, загальною площею 429,76 кв.м. за адресою Київська обл., Бучанський р-н, с. Шпитьки, вул. Лермонтова, 22, з цільовим призначенням для надання соціальних послуг населенню щодо догляду із забезпеченням проживання для осіб похилого віку та інвалідів, осіб, які потребують професійного догляду після тяжких операцій, тощо.

Рішенням Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області від 28.05.2021 №10/8 «Про затвердження протоколу проведення електронного аукціону №UA-PS-2021-04-23-000019-3 з оренди нерухомого майна» вирішено затвердити вказаний протокол та укласти з Фізичною особою-підприємцем Майоренком Владиславом Віталійовичем договір оренди нерухомого майна, терміном на 4 роки 11 місяців.

Відповідно до п.1.1 договору оренди комунального майна Дмитрівської сільської ради від 09.06.2021 №1/06 Дмитрівська сільська рада Бучанського району Київської області передала а Фізична особа-підприємець Майоренко Владислав Віталійович прийняв у строкове платне користування частину приміщень Шпитківської АЗПСМ, які розташовані на другому поверсі (каб. 1-16) будівлі, загальною площею 235,04 кв.м., за адресою Київська область, Бучанський район (раніше Києво-Святошинський) с. Шпитьки, вул. Лермонтова, 22, та які перебувають на балансі Дмитрівської сільської ради.

Отже, згідно з переліченими вище документами відповідач є орендарем комунального майна, що перебуває на балансі Дмитрівської сільської ради, за тією ж адресою, за якою позивачем у справі надаються послуги з постачання теплової енергії, визначені у договорі на теплопостачання від 20.10.2021 №101-Т.

Більше того доводи скаржника в цій частині спростовуються платіжною інструкцією від 14.01.2022 р. №8348299К та платіжною інструкцією від 14.01.2022 р. №8348041К у призначеннях платежів яких вказано, що ФОП Майоренко Владислав Віталійович оплачував послуги з теплопостачання за договором №101-Т згідно виставлених рахунків.

Таким чином суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про обґрунтованість позовних вимог. Суд апеляційної інстанції також зазначає, що апеляційна скарга не містить доводів щодо незгоди із розміром заборгованості, або порядком нарахуванням окремих складових. Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Судом враховується, що Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про те, що позовна вимога про стягнення з Майоренка Владислава Віталійовича 132 773, 99 грн, з яких 106 943, 20 грн основного боргу, 3 597, 55 грн 3% річних та 22 233, 24 грн інфляційних втрат - є правомірним та обґрунтованим.

Також позивач просив суд апеляційної інстанції покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 4 000,00 грн у якості відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 ст. 126 ГПК України закріплено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу ).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.05.2025 між Комунальним підприємством "Дмитрівка Водоканал" та адвокатом Бовтуненко М.А. було укладено договір № 11 про надання правничої допомоги, відповідно до якого адвокат зобов`язується надати клієнту професійну правничу допомогу.

19.06.2025 між сторонами було підписано акт № 2 прийняття правничої допомоги. Відповідно до якого адвокатом було надано, а клієнтом прийнято наступні послуги: складення і подання відзиву на апеляційну скаргу (вартість за послугу 3 000,00 грн) та складення і подання заяви про зміну позивача на правонаступника (вартість за послугу 1 000,00 грн).

З матеріалів справи вбачається, що на підставі акту № 2 прийняття правничої допомоги позивачем було сплачено адвокату за надану правничу допомогу 4 000, 00 грн, що підтверджується копією платіжної інструкції № 112681212 від 19.06.2025.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України „Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, п. 269). (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 22.11.2017 року у справі № 914/434/17).

Суд зазначає, що у розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 13.12.2018 у справі №816/2096/17, від 16.05.2019 у справі №823/2638/18, від 09.07.2019 у справі № 923/726/18, від 26.02.2020 у справі № 910/14371/18, від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії.

З врахуванням викладеного, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 05.03.2020 у справі № 911/471/19).

Крім того, за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Враховуючи те, що позовні вимоги задоволено повністю, перевіривши подані позивачем докази на підтвердження обсягу виконаних робіт на надання правової допомоги, дослідивши співмірність заявленої позивачем суми із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), суд апеляційної інстанції, керуючись вимогами щодо співмірності, обґрунтованості та пропорційності, дійшов правомірного висновку щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4 000, 00 грн.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281 - 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Майоренка Владислава Віталійовича на рішення Господарського суду Київської області від 10.03.2025 у справі № 910/10596/23 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Київської області від 10.03.2025 у справі № 910/10596/23 - залишити без змін.

Судові витрати, за перегляд рішення у суді апеляційної інстанції, покласти на скаржника.

Матеріали справи повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя С.А. Гончаров

Судді О.М. Сибіга

О.В. Тищенко