Постанова від 23.10.2025 по справі 910/12373/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/12373/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кролевець О. А. - головуючий, Баранець О. М., Губенко Н.М.

за участю секретаря судового засідання - Грабовського Д. А

та представників:

позивача - Сахнацький О. А.

відповідача - Мунька О. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Громадської організації "Експертно-аналітичний центр "Медичний конструктор"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.07.2025 (головуючий - Кропивна Л. В., судді Руденко М. А., Барсук М. А.)

та рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2025 (суддя - Спичак О. М.)

у справі № 910/12373/24

за позовом ОСОБА_1

до Громадської організації «Експертно-аналітичний центр «Медичний конструктор»

про визнання недійсними та скасування рішень загальних зборів, поновлення на посаді

ВСТАНОВИВ:

У зв`язку із запланованим відрядженням судді Мамалуя О. О. склад судової колегії суду касаційної інстанції змінився, що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.10.2025.

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Громадської організації "Експертно-аналітичний центр "Медичний конструктор", з вимогами (з урахуванням заяви про зміну предмета позову) про:

- визнання недійсними та скасування рішень, які оформлені протоколом № 20-09 загальних зборів членів ГО "Експертно-аналітичний центр "Медичний конструктор" від 20.09.2024;

- визнання недійсними та скасування рішень, які оформлені протоколом № 31-07 загальних зборів членів ГО "Експертно-аналітичний центр "Медичний конструктор" від 31.07.2023;

- визнання недійсними та скасування рішень, які оформлені протоколом № 06-07 загальних зборів членів Громадської організації "Експертно-аналітичний центр "Медичний конструктор" від 06.07.2023;

- визнання недійсними та скасування рішень, які оформлені протоколом № 22-08 загальних зборів членів ГО "Експертно-аналітичний центр "Медичний конструктор" від 22.08.2022;

- поновлення ОСОБА_1 на посаді члена правління ГО "Експертно-аналітичний центр "Медичний конструктор".

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що оскаржувані загальні збори не скликались та не проводились у передбаченому Статутом ГО "Експертно-аналітичний центр "Медичний конструктор" порядку, зокрема, позивача про їх проведення повідомлено не було. При цьому, у вказаних загальних зборах брали участь особи ( ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ), які не є постійними членами ГО "Експертно-аналітичний центр "Медичний конструктор", у зв`язку з чим збори є неправомочними. Крім того, позивача було виключено з постійних членів ГО у зв`язку із регулярною несвоєчасною сплатою членських внесків та недотриманням положень Статуту ГО, однак жодного рішення правління ГО, яким було б встановлено розмір такого внеску, позивач не отримував.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.03.2025, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.07.2025 позов задоволено повністю.

4. Задовольняючи позовні вимоги про визнання недійсними рішень Громадської організації "Експертно-аналітичний центр "Медичний конструктор", які оформлені протоколами загальних зборів членів № 20-09 від 20.09.2024, № 31-07 від 31.07.2023, № 06-07 від 06.07.2023, № 22-08 від 22.08.2022, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний господарський суд, виходив з того, що відповідачем не надано суду доказів того, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 станом на 22.08.2022 набули статусу постійних членів Громадської організації "Експертно-аналітичний центр "Медичний конструктор", та мали право брати участь у загальних зборах членів ГО, у зв`язку з чим, зазначені рішення загальних зборів прийняті за відсутності кворуму. Також за висновками судів відповідач не довів, що правлінням Громадської організації "Експертно-аналітичний центр "Медичний конструктор" були затверджені як розмір членських внесків, так і установлено строк їх сплати. Окрім цього суди зазначили, що відповідачем не надано доказів повідомлення позивача про скликання на 06.07.2023, на 31.07.2023 та на 20.09.2024 загальних зборів членів Громадської організації "Експертно-аналітичний центр "Медичний конструктор". Також суди дійшли висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про поновлення його на посаді члена правління Громадської організації "Експертно-аналітичний центр "Медичний конструктор", враховуючи ту обставину, що загальні збори про виключення позивача зі складу постійних членів ГО не були повноважними для прийняття такого рішення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

5. Громадська організація "Експертно-аналітичний центр "Медичний конструктор" звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.07.2025 і рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2025 та направити матеріали справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

6. У касаційній скарзі скаржник не погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій, при цьому, обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначає, що суди попередніх інстанцій застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 922/1671/16 та від 12.03.2019 у справі № 904/9495/16.

7. В обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій прийняли рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі (пункт 8 частини першої статті 310 ГПК України), належним чином не дослідили зібрані у справі докази (пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України), а також необґрунтовано відхилили клопотання про витребування доказів (пункт 3 частини третьої статті 310 ГПК України).

Позиція інших учасників справи

8. Позивач подав відзив, у якому не погоджується з доводами касаційної скарги, вважає їх безпідставними і необґрунтованими, просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

9. ОСОБА_1 є засновником Громадської організації "Експертно-аналітичний центр "Медичний конструктор", що підтверджується Протоколом № 1 установчих зборів засновників Громадської організації "Експертно-аналітичний центр "Медичний конструктор" від 16.03.2020. Також вказаними установчими зборами було вирішено обрати ОСОБА_1 членом правління Громадської організації "Експертно-аналітичний центр "Медичний конструктор".

10. Із Протоколу № 1 установчих загальних зборів засновників Громадської організації "Експертно-аналітичний центр "Медичний конструктор" та Додатку до нього (Реєстр осіб, які брали участь в установчих зборах), вбачається, що засновниками та членами ГО є дві фізичні особи:

- ОСОБА_1 ,

- ОСОБА_4 .

11. Вказана інформація відповідає відомостям, які міститься у сформованому станом на 14.04.2020 витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань і сторонами спору визнається.

12. Відповідно до п.4.1 Статуту Громадської організації "Експертно-аналітичний центр "Медичний конструктор", редакція якого затверджена Протоколом № 1 установчих зборів засновників Громадської організації "Експертно-аналітичний центр "Медичний конструктор" від 16.03.2020 (надалі - Статут), членство в організації може бути постійним або асоційованим.

13. Згідно з п.4.2 Статуту постійними членами організації можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, які досягли 14 років та прагнуть досягнення мети діяльності, визнають Статут організації, виявили згоду виконувати його вимоги і сплачують вступні та членські внески.

14. Відповідно до п.4.3 Статуту прийом постійних членів до організації здійснюється загальними зборами членів організації на підставі їх заяв.

15. Згідно з п.8.1 Статуту вищим органом управління організації є Загальні збори членів організації. Загальні збори складаються з членів організації. Члени організації мають рівну кількість голосів.

16. Відповідно до п.8.2 Статуту загальні збори скликаються один раз на рік. Позачергові загальні збори організації скликаються на вимогу правління, голови організації, постійних членів, що володіють не менш як десятьма відсотками голосів, при наявності обставин, що потребують негайного вирішення та повідомляються про їх проведення за 7 днів. Загальні збори повинні скликатися також на вимогу виконавчого органу.

17. Згідно з п.8.3 Статуту про проведення загальних зборів члени повідомляються в письмовій формі, де вказується час і місце їх проведення та порядок денний. Повідомлення повинно бути надіслане кожному з членів не менш як за 30 діб до скликання загальних зборів. Повідомлення про проведення загальних зборів може бути зроблено через засоби масової інформації не менш як за 30 діб до скликання загальних зборів.

18. У п.8.4 Статуту визначено, що до виключної компетенції загальних зборів належить: а) прийняття статуту та затвердження до нього змін та доповнень; б) призначення членів правління, складу правління, голови організації; в) затвердження планів діяльності організації на рік; г) затвердження результатів діяльності організації за рік; д) відчуження майна на суму, що становить 50 і більше відсотків майна організації; є) затвердження організаційної структури організації; е) прийняття рішень про реорганізацію та саморозпуск організації; ж) затвердження звітів правління; і) прийняття нових постійних членів організації, виключення постійного члена з організації та надання статусу постійного члена асоційованому члену.

19. Згідно з п.8.5.3 Статуту з питань, визначених в п.п. а), д), е) п.8.4 рішення приймаються більшістю не менш як у 3/4 голосів членів загальних зборів.

20. Відповідно до п.8.6 Статуту загальні збори вважаються повноважними, якщо на них присутні 60 відсотків членів організації від загальної кількості членів організації. Рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосували більше 60 відсотків членів присутніх на загальних зборах.

21. 22.08.2022 відбулись загальні збори Громадської організації «Експертно-аналітичний центр "Медичний конструктор", рішення яких оформлені протоколом № 22-08.

22. У Протоколі № 22-08 від 22.08.2022 зазначено, що на зборах були присутніми постійний член ГО ОСОБА_4 , а також постійні члени ГО ОСОБА_2 та ГО ОСОБА_3 (тобто, три особи), які в сукупності володіють 75% голосів від загальної кількості голосів. Кворум досягнуто. Збори вважаються правомочними.

23. На порядок денний зборів були винесені наступні питання:

1) обрання голови та секретаря загальних зборів;

2) виключення постійного члена ГО ОСОБА_1 ;

3) внесення змін до складу правління ГО;

4) внесення змін до відомостей про юридичну адресу ГО;

5) внесення та затвердження змін до Статуту ГО;

6) прийняття рішення про визначення особи, яка має право представляти ГО для здійснення реєстраційних дій.

24. За результатами голосування з другого питання порядку денного збори вирішили виключити зі складу постійних членів ГО ОСОБА_1 у зв`язку із регулярною несвоєчасною сплатою членських внесків та недотриманням положень Статуту ГО, а за результатами голосування з третього питання - вирішено виключити ОСОБА_1 зі складу правління організації.

25. 06.07.2023 відбулись загальні збори ГО "Експертно-аналітичний центр "Медичний конструктор", прийняті рішення на яких оформлені Протоколом № 06-07.

26. У Протоколі № 06-07 від 06.07.2023 зазначено, що присутніми були постійний член ГО ОСОБА_4 , постійний член ГО ОСОБА_2 та постійний член ГО ОСОБА_3 (тобто, три особи).

27. Вказано, що на зборах присутні постійні члени ГО, які в сукупності володіють 100% голосів від загальної кількості голосів. Кворум досягнуто. Збори вважаються правомочними.

28. Порядок денний:

1) обрання голови та секретаря загальних зборів;

2) прийняття рішення про участь ГО у грантових програмах, які сприяють досягненню цілей ГО, та отримання у зв`язку з цим і використання за цільовим призначенням грошових коштів;

3) внесення та затвердження змін до Статуту ГО;

4) призначення особи, відповідальної за проведення державної реєстрації змін до відомостей про ГО, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

29. Рішення на загальних зборах 06.07.2023 були прийняті одноголосно.

30. 31.07.2023 відбулись загальні збори Громадської організації "Експертно-аналітичний центр "Медичний конструктор", прийняті рішення на яких оформлені Протоколом № 31-07.

31. У Протоколі № 31-07 від 31.07.2023 зазначено, що присутніми були постійний член ГО ОСОБА_4 , постійний член ГО ОСОБА_2 та постійний член ГО ОСОБА_3 (тобто, три особи).

32. Вказано, що на зборах присутні постійні члени ГО, які в сукупності володіють 100% голосів від загальної кількості голосів. Кворум досягнуто. Збори вважаються правомочними.

33. Порядок денний:

1) обрання голови та секретаря загальних зборів;

2) виключення усіх засновників ГО з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань;

3) призначення особи, відповідальної за проведення державної реєстрації змін до відомостей про ГО, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

34. Рішення на загальних зборах 31.07.2023 були прийняті одноголосно.

35. 20.09.2024 відбулись загальні збори Громадської організації "Експертно-аналітичний центр "Медичний конструктор", прийняті рішення на яких оформлені Протоколом № 20-09.

36. У Протоколі № 20-09 від 20.09.2024 зазначено, що присутніми були постійний член ГО ОСОБА_4 , постійний член ГО ОСОБА_2 , постійний член ГО ОСОБА_3 , постійний член ГО ОСОБА_5 , постійний член ГО ОСОБА_6 , постійний член ГО ОСОБА_7 (тобто, шість осіб).

37. Вказано, що на зборах присутні постійні члени ГО, які в сукупності володіють 100% голосів від загальної кількості голосів. Кворум досягнуто. Збори вважаються правомочними.

38. Порядок денний:

1) обрання голови та секретаря загальних зборів;

2) виключення постійного члена та члена правління ГО ОСОБА_3 ;

3) виключення постійного члена ОСОБА_5 ;

4) внесення змін до складу правління;

5) прийняття рішення про визначення особи, яка має право представляти ГО для здійснення реєстраційних дій.

39. Рішення на загальних зборах 20.09.2024 були прийняті одноголосно.

40. Разом з цим, суди встановили, що протоколів загальних зборів ГО про прийняття ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в якості постійних членів Громадської організації "Експертно-аналітичний центр "Медичний конструктор" відповідач не подав, їх прийняття у постійні члени ГО заперечував позивач, і наявність таких протоколів загальних зборів про прийняття вказаних осіб у постійні члени ГО не підтверджують матеріали реєстраційної справи Громадської організації "Експертно-аналітичний центр "Медичний конструктор".

Позиція Верховного Суду

41. Перевіривши повноту встановлення судами першої і апеляційної інстанцій обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та відзиві, Верховний Суд вважає, що касаційне провадження за касаційною скаргою Громадської організації "Експертно-аналітичний центр "Медичний конструктор" в частині підстави, передбаченої у пункті 1 частини другої статті 287 ГПК України, необхідно закрити, а в частині підстав передбачених пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.

42. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).

43. Верховний Суд зазначає, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження

44. Так, посилаючись на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України скаржник, зазначає про застосування судами попередніх інстанцій норм права без врахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, зазначених у пункті 7 цієї постанови.

45. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

46. Відповідно до положень вказаної норми, касаційний перегляд з указаних підстав може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

47. Колегія суддів враховує, що процесуальний кодекс та інші законодавчі акти не містять визначення поняття "подібні правовідносини", а також будь-яких критеріїв визначення подібності правовідносин з метою врахування відповідного висновку, тому для розуміння відповідних термінів звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду та об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

48. Так, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).

49. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 визначила наступні критерії подібності правовідносин у розумінні норм процесуального законодавства.

Для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 389 (пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України; пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України) та пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України (пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України; пункту 5 частини першої статті 339 КАС України) таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями, з-поміж яких змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.

50. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи (див. постанови від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі № 925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 у справі № 910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі № 243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі № 372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах № 522/2202/15-ц (пункт 22) і № 522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц (пункт 22)). Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

51. Задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин (подібність відносин) Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 конкретизувала:

- висновок про те, що така подібність означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу правовідносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин);

- висновок про те, що під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, за змістом яких тотожними, аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.

52. Здійснена Великою Палатою Верховного Суду конкретизація полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

53. При цьому, слід виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

54. Відповідно, неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, де мали місце подібні правовідносини.

55. Разом з тим, Суд звертає увагу на те, що Верховний Суд у своїй діяльності висловлює правові висновки у справах з огляду на встановлення судами певних фактичних обставин справи. Такі висновки не є універсальними та типовими до всіх справ і фактичних обставин, які можуть бути встановлені судами.

56. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування таких правових висновків у кожній конкретній справі.

Схожа правова позиція є усталеною та знайшла своє відображення у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.03.2023 у справі № 154/3029/14-ц.

57. Так у справі № 922/1671/16 ОСОБА_8 звернулася до Господарського суду Харківської області з позовом до Спеціалізованого монтажно-налагоджувального підприємства "Стройсвязь" Товариства з обмеженою відповідальністю, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників СМНП "Стройсвязь" від 14.04.2016, викладеного у формі протоколу; визнання недійсними змін до установчих документів СМНП "Стройсвязь", внесених на підставі рішення загальних зборів учасників від 14.04.2016; переведення на ОСОБА_8 прав та обов`язків покупця частки учасника СМНП "Стройсвязь" ОСОБА_9 у розмірі 25% від загального розміру статутного капіталу за ціною 12 500 грн та перерахування ОСОБА_9 з депозитного рахунку Господарського суду Харківської області 12 500 грн; переведення на ОСОБА_8 прав та обов`язків покупця частки учасника СМНП "Стройсвязь" ОСОБА_10 у розмірі 15% від загального розміру статутного капіталу за ціною 7 500 грн та перерахування ОСОБА_10 з депозитного рахунку Господарського суду Харківської області 7 500 грн; зобов`язання СМНП "Стройсвязь" внести відповідні зміни до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Обґрунтовуючи підстави позову, позивач посилалась на невідповідність вимогам законодавства рішень загальних зборів СМНП "Стройсвязь" від 14.04.2016 у зв`язку з неповідомленням її про їх проведення, а також на її виключення зі складу учасників СМНП "Стройсвязь" з порушенням вимог статті 64 Закону України "Про господарські товариства".

58. У справі № 904/9495/16 предметом спору були вимоги Дніпровської міської ради та Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради до ТОВ "Міський інформаційно-аналітичний центр", ОСОБА_11 , ОСОБА_12 про визнання недійсним рішення загальних зборів, переведення прав та обов`язків покупця частки у статутному фонді (капіталі). Позовні вимоги мотивовані тим, що спірні рішення та договір суперечать положенням частин 1 - 3 статті 147 Цивільного кодексу України, частин 1 - 3 статті 53 Закону України "Про господарські товариства" та пункту 11.2. Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Міський інформаційно-аналітичний центр", оскільки позивач-2 як учасник товариства не був письмово повідомлений про намір іншого учасника товариства відчужити корпоративні права, тобто був позбавлений можливості скористатися своїм переважним правом на придбання частки іншого учасника у статутному фонді (капіталі) Товариства з обмеженою відповідальністю "Міський інформаційно-аналітичний центр". Відмова Департаменту від переважного права з придбання частки у статутному фонді (капіталі) товариства, яка була ухвалена та затверджена спірним рішенням, вчинена виконуючим обов`язки директора Департаменту з перевищенням наданих йому повноважень та за відсутності рішення Дніпропетровської міської ради.

59. Верховний Суд звертає увагу, що висновок, викладений у постановах від 17.04.2018 у справі № 922/1671/16 та від 12.03.2019 у справі № 904/9495/16 (на які посилається скаржник) був зроблений стосовно застосування статті 53 Закону України "Про господарські товариства" в сукупності з положеннями Статуту відповідного Товариства.

60. Натомість у справі, яка розглядається, має місце інше нормативне регулювання, зокрема, у цій справі підлягають застосуванню приписи Закону України "Про громадські об`єднання", положення зазначеного Закону за змістом не співпадають з положеннями, закріпленими у статті 53 Закону "Про господарські товариства", тому у межах цієї справи не можуть бути застосовані висновки, зроблені Верховним Судом щодо застосування статті 53 Закону "Про господарські товариства".

61. Крім того, в порівнюваних справах враховувались також відповідні положення статутів товариств, які діяли в редакціях, прийнятих відповідно до різних нормативних актів: відповідно до Закону України "Про господарські товариства" у справах № 922/1671/16 і № 904/9495/16 та відповідно до Закону України "Про громадські об`єднання" у справі, що розглядається.

62. Таким чином, правовідносини у справах, на які посилається скаржник не є подібними до правовідносин у справі, яка розглядається, оскільки предмети та підстави позовів у цих справах, відповідно і встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, а також їх правове регулювання є різними, що виключає подібність спірних правовідносин у цих справах.

63. Окрім цього Верховний Суд зауважує, що посилання скаржника на загальні висновки у наведених постановах Верховного Суду щодо необхідності дотримання балансу інтересів учасників та товариства самі по собі не доводять порушення судовими рішеннями такого балансу та не підтверджують неправильне застосування чи порушення судами норм матеріального та процесуального права, натомість такі посилання носять суто декларативний характер. Відтак вказана скаржником підстава касаційного оскарження, визначена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, також не підтвердилася.

64. Згідно з пунктом 5 частин першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

65. Зважаючи на те, що підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів, відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 цього Кодексу, вважає за необхідне закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Громадської організації "Експертно-аналітичний центр "Медичний конструктор", в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.

66. Щодо оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України Верховний Суд зазначає таке.

67. Обґрунтовуючи наведену підставу касаційного оскарження, скаржник, зокрема стверджує, що суди попередніх інстанцій прийняли рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі (пункт 8 частини першої статті 310 ГПК України).

68. Відповідно до пункту 8 частини першої статті 310 ГПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд прийняв рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

69. Доводи касаційної скарги про порушення норм процесуального права у контексті визначеної ним підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 8 частини першої статті 310 ГПК України, полягають у тому, що суди попередніх інстанцій прийняли рішення про права та інтереси осіб, що не були залучені до участі у справі, а саме ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , які були виключені зі складу учасників Громадської організації "Експертно-аналітичний центр "Медичний конструктор" відповідно до рішення Загальних зборів, оформленого протоколом № 20-09 від 20.09.2024, на підставі поданих ними відповідних заяв.

70. Перевіривши наведені доводи скаржника, Верховний Суд дійшов висновку про їх безпідставність з огляду на таке.

71. Згідно усталеної практики Верховного Суду рішення є таким, що прийнято про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині цього рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про такі права та обов`язки. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 21.02.2019 у справі № 908/1141/15 та від 15.05.2020 у справі № 904/897/19.

72. Ураховуючи наведені вище правові висновки та обставини цієї справи, Верховний Суд зауважує на відсутності підстав стверджувати про те, що оскаржувані судові рішення, ухвалені за результатом вирішення спору у цій справі стосуються прав та обов`язків наведених скаржником осіб.

73. Разом з цим, скаржник в обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України зазначає, що суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України).

74. Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

75. Таким чином, за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у виді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

76. Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

77. За таких обставин недостатніми є доводи скаржника про неповне дослідження судом зібраних у справі доказів за умови непідтвердження підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 ГПК України.

78. Саме тільки посилання скаржника на те, що суд не в повному обсязі дослідив докази та не з`ясував дійсні обставини справи, без належного обґрунтування не можуть ставити під сумнів судові рішення. Натомість зміст касаційної скарги переконливо свідчить про те, що доводи скаржника зводяться здебільшого до посилань на необхідність переоцінки наявних у справі доказів.

79. При цьому, Верховний Суд в силу приписів статті 300 ГПК України не вдається до переоцінки доказів та встановлених на підставі їх обставин, оскільки дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій, що передбачено статтями 73-80, 86, 300 ГПК України.

80. Водночас Верховний Суд зазначає, що доводи скаржника про необґрунтоване відхилення судом першої інстанції клопотання останнього про витребування у слідчого документів, вилучених під час обшуку є безпідставними з огляду на таке.

81. Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

82. Так, 14.01.2025 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли два клопотання про витребування доказів, при цьому зі змісту рішення місцевого господарського суду вбачається, що в задоволенні вказаних клопотань судом було відмовлено у судовому засіданні 15.01.2025, про що зазначено у протоколі судового засідання від 15.01.2025.

83. Разом з цим, зі змісту оскаржуваного рішення суду першої інстанції вбачається, що місцевим господарським судом враховано, що 15.01.2025 позивачем долучено до матеріалів справи лист-відповідь Національної поліції України про те, що в межах кримінального провадження не вилучались документи, що стосуються діяльності Громадської організації "Експертно-аналітичний центр "Медичний конструктор".

84. З огляду на викладене, Верховний Суд не вбачає процесуальних порушень з боку суду першої інстанції при відмові у задоволенні клопотання Громадської організації "Експертно-аналітичний центр "Медичний конструктор" про витребування доказів.

85. Наведені у касаційній скарзі доводи за своїм змістом фактично зводяться виключно до незгоди скаржника з наданою судами першої і апеляційної інстанцій оцінкою наявних у справі доказів та встановленими обставинами, та спрямовані на спонукання Суду до необхідності переоцінки поданих сторонами доказів і встановлення нових обставин справи, що, відповідно до норм статті 300 ГПК України, виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

86. За таких обставин, відсутні підстави вважати такими, що порушують норми процесуального права дії суду першої інстанції, який не задовольнив клопотання скаржника про витребування доказів.

87. Отже, доводи, наведені у касаційній скарзі щодо необґрунтованого відхилення судом першої інстанції клопотань скаржника про витребування доказів не знайшли свого підтвердження під час касаційного розгляду справи.

88. Відтак, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження.

89. Так, зміст оскаржуваних рішення суду першої інстанції і постанови суду апеляційної інстанції свідчить про дослідження наявних у справі доказів та встановлення судами обставин, що входять до предмету доказування у цій справі, а доводи скаржника фактично зводяться до незгоди з обставинами, що були встановлені судом при вирішенні спору, до незгоди з оцінкою доказів у справі, а також до незгоди з висновками суду, які покладені в основу оскаржуваних судових рішень у цій справі.

90. Суд акцентує, що, переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", а не "факту", отже, відповідно до статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.

91. Незгода скаржника з рішеннями судів попередніх інстанцій або з правовою оцінкою та правовими висновками, які містяться в рішеннях, не свідчить про їх незаконність.

92. За таких обставин, перевіривши застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи та в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість скарги та про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

93. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

94. Оскільки після відкриття касаційного провадження у справі виявилося, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, на які посилався скаржник у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними, касаційне провадження за касаційною скаргою Громадської організації "Експертно-аналітичний центр "Медичний конструктор", в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, необхідно закрити на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України.

95. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішенні судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

96. Згідно положень статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

97. Звертаючись із касаційною скаргою, скаржник не спростував наведених висновків судів попередніх інстанцій та не довів неправильного застосування ними норм матеріального і процесуального права, як необхідної передумови для скасування прийнятих у справі судових рішень.

98. За таких обставин, доводи касаційної скарги, не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, у зв`язку з чим касаційна скарга в частині оскарження рішення місцевого суду і постанови суду апеляційної інстанції з підстав, передбачених пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Розподіл судових витрат

99. Враховуючи викладене, судовий збір за розгляд касаційної скарги на підставі статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Громадської організації "Експертно-аналітичний центр "Медичний конструктор" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.07.2025 і рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2025 у справі № 910/12373/24 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

2. Касаційну скаргу Громадської організації "Експертно-аналітичний центр "Медичний конструктор" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.07.2025 і рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2025 у справі № 910/12373/24 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення.

3. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.07.2025 і рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2025 у справі № 910/12373/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. А. Кролевець

Судді О. М. Баранець

Н. М. Губенко